Початок форми
КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562
N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.16
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295
N 3550-IV ( 3550-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.297
N 160-V ( 160-16 ) від 20.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.436
N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 }
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного
судочинства України
1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає
повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ
адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних
судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень.
2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які
рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім
випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності
Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження.
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 3. Визначення понять
1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
1) справа адміністративної юрисдикції (далі -
адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є
орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень;
2) адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до
компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення
адміністративних справ;
3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і
вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів
адміністративного суду;
4) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних
судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку,
встановленому цим Кодексом;
5) адміністративний процес - правовідносини, що складаються
під час здійснення адміністративного судочинства;
6) адміністративний позов - звернення до адміністративного
суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових
відносинах;
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень;
8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої
подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також
суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана
позовна заява до адміністративного суду;
9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках,
передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога
позивача;
10) письмове провадження - розгляд і вирішення
адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної
інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та
проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів
у випадках, встановлених цим Кодексом; ( Пункт 10 частини першої
статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV
( 2953-15 ) від 06.10.2005 )
11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення
адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без
невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод
та інтересів у публічно-правових відносинах;
12) постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в
адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги
адміністративного позову;
13) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої
інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання,
пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші
процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної
інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної
скарги;
14) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода,
зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із
владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є
однією із сторін угоди;
15) публічна служба - діяльність на державних політичних
посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова
служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба,
інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки
Крим, органах місцевого самоврядування.
Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами.
2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.
Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство
1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
2. Провадження в адміністративних справах здійснюється
відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої
процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Провадження в адміністративних справах у сфері державних
закупівель здійснюється з урахуванням особливостей, визначених
Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти" ( 1490-14 ). { Частину другу статті 5 доповнено абзацом
згідно із Законом N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006 }
Стаття 6. Право на судовий захист
1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та
інтересів незалежним і неупередженим судом.
2. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона
віднесена цим Кодексом.
3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в
адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку,
передбаченому цим Кодексом.
{ Частина третя статті 6 в редакції Закону N 3550-IV ( 3550-15 )
від 16.03.2006 }
4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні
особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист,
що і громадяни та юридичні особи України.
Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах
є:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед
законом і судом;
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне
з'ясування всіх обставин у справі;
5) гласність і відкритість адміністративного процесу;
6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень
адміністративного суду;
7) обов'язковість судових рішень.
Стаття 8. Верховенство права
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням
судової практики Європейського Суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і
свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції
України ( 254к/96-ВР ) гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні
адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,
суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні
відносини.
Стаття 9. Законність
1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,
відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
2. Суд вирішує справи на підставі Конституції ( 254к/96-ВР )
та законів України, а також міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті
відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
4. У разі невідповідності нормативно-правового акта
Конституції України ( 254к/96-ВР ), закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,
який має вищу юридичну силу.
5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи
щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції
України ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційність
якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд
звертається до Верховного Суду України для вирішення питання
стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта.
6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,
що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного
договору.
7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні
правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні
правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону
суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права
(аналогія права).
Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного
процесу перед законом і судом
1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед
законом і судом.
2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників
адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками.
Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та
офіційне з'ясування всіх обставин у справі
1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах
здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні
ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх
переконливості.
2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за
позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може
виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних
вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав,
свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони
просять.
3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,
розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків,
встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в
інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які
не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для
з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та
витребування доказів з власної ініціативи.
5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у
справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази,
яких, на думку суду, не вистачає.
Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу
1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не
брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,
свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на
отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової
інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути
обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації
про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній
судові рішення.
2. Кожен має право знайомитися в установленому законодавством
порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому
судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право
може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення
конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці,
що охороняється законом.
3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться
відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його
частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої
таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного
життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а
також в інших випадках, установлених законом.
4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться
з додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під час
розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути
присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі
необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.
5. Якщо під час закритого судового засідання буде
встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно
значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону,
суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому
засіданні.
6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданні
забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу.
7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний
запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.
8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть
використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі
судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із
застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання
судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі
ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у
справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.
9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні,
проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у
закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише
резолютивна частина рішення.
Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного
оскарження рішень адміністративного суду
1. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не
брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,
свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне
та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках
та порядку, встановлених цим Кодексом.
Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в
адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
2. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що
набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій
території України.
3. Невиконання судових рішень тягне за собою
відповідальність, встановлену законом.
Стаття 15. Мова, якою здійснюється адміністративне
судочинство
1. Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою.
2. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або
недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися
рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами
перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Судові документи складаються державною мовою.
{ Положення статті 15 визнано конституційними згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 }
Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в
адміністративному суді
1. Кожен має право користуватися правовою допомогою при
вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку,
встановленому законом.
2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах
в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом,
правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі
права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й
обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть
участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу,
визначаються цим Кодексом та іншими законами.
3. Суд повністю або частково звільняє особу від оплати
правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у
випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган
відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
|
|