|
|
Скачати 0.57 Mb.
|
9. Взаємодія органів державної влади, навчальних закладів з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями Дитячі та молодіжні громадські організації і об'єднання є важливим суспільним інститутом, що здійснює завдання виховання дітей та учнівської молоді в Україні. Взаємодія з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями є одним із пріоритетів у виховній роботі органів державної влади навчальних закладів. Така взаємодія обумовлена спільністю цілей, прагненням розвивати самодіяльність та ініціативу дітей і підлітків; єдиним часовим простором, у якому здійснюється така діяльність; новою соціальне значущою роллю, яку відіграють дитячі та молодіжні громадські організації и об'єднання. Дитячі та молодіжні громадські організації й об'єднання є суб'єктами виховного процесу. Участь у їх діяльності сприяє вияву самостійності дітей та учнівської молоді, посильної реальної участі у житті суспільства, задоволення потреб у спілкуванні з однолітками, самоствердження у суспільне значущій діяльності. Полем спільної виховної діяльності органів державної влади, навчальних закладів з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями є широке та різнобічне включення особистості до системи громадських суспільних зв'язків; організація життєдіяльності, яка задовольняє основні потреби у розвитку особистості; захист від ймовірних негативних впливів соціального середовища. Напрямами взаємодії, актуальними для даного етапу розвитку суспільства," виступають: - допомога учневі (або молодій дитині) в адаптації до інтенсивних суспільних змін, у знаходженні надійної життєвої опори, що базується на духовних цінностях, осмисленні себе і свого місця в житті, набутті впевненості у своїх силах; - сприяння в отриманні дітьми та учнівською молоддю доступу до знань, навичок, поза якими вони дистанціюються від інформаційного і технічного прогресу; виховання у зростаючої особистості почуття власної причетності до розвитку суспільства, держави; - створення умов для усвідомлення дітьми та учнівською молоддю значущості індивідуальної ініціативи; допомога в оволодінні навичками співробітництва з представниками інших культур, різних статево-вікових груп; - надання інформації щодо шляхів вирішення проблеми особистих взаємин, пов'язаних із вживанням тютюну, алкоголю, наркотиків; сприяння у набутті досвіду вирішення ситуацій соціального неуспіху. Першочерговими завданнями органів державної влади є: надання можливостей дитячим та молодіжним організаціям і об'єднанням брати участь у формуванні державної дитячої та молодіжної політики; створення умов для успішної взаємодії навчальних закладів з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями; утвердження позитивного ставлення до дитячих та молодіжних дитячих організацій і об'єднань з боку вчителів, батьків, учнів, громадськості; вдосконалення нормативно-правових аспектів взаємодії; забезпечення фінансової підтримки державою дитячого руху; організаційна та педагогічна підтримка такої взаємодії. Взаємодія органів державної влади з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями здійснюється шляхом: - широкого обговорення проблеми співпраці органів управляння освіти, навчальних закладів з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями, використання можливостей їх виховного ресурсу; - включення проблематики діяльності дитячих і молодіжних громадських організацій та об'єднань до дослідницьких програм та планів навчальних закладів, науково-дослідних інститутів, системи підвищення кваліфікації; - вивчення міжнародного і вітчизняного досвіду становлення дитячого руху, динаміки його відродження та висвітлення питання у фахових виданнях, на науково-практичних конференціях; підготовка спеціалістів з координації взаємодії органів державної влади, навчальних закладів з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями; включення до програм підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів різних типів тематики, пов'язаної з діяльністю дитячих та молодіжних громадських органі загой і об єднань: - розробка навчальне методичного забезпечення процесу підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для роботи з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями. 10. Виховання у територіальній громаді Виховна робота у територіальній громаді спрямовується на профілактику соціального сирітства, основною причиною і умовою поширення якого є нестабільна і недієздатна у соціальному і психолого-педагогічному аспектах сім'я. Педагогічна неспроможність певної частини сімей виявляється у низькому рівні культури, втраті традицій, послабленні або відсутності зв'язків поколінь, бездоглядності дітей, порушенні їхніх прав та жорстокому поводженні з ними. Індиферентне ставлення громади до таких явищ значною мірою зумовлено порушенням функції соціального контролю, процесами урбанізації й глобалізації, фактичною відсутністю системи виховної роботи за місцем проживання. Технології виховної роботи у територіальній громаді передбачають: профілактику правопорушень і злочинності у дитячому і молодіжному середовищах; корекцію і реабілітацію педагогічне занедбаних, безпритульних дітей, жертв різних видів насилля; соціальне-педагогічну роботу з неблагополучними сім'ями та молоддю; соціальну підтримку дітей-сиріт та учнівської молоді з особливими потребами; розширення і зміцнення інституту прийомних сімей і будинків сімейного типу; соціальне-педагогічний супровід обдарованих дітей, багатодітних сімей; соціальне-педагогічний патронат молодих сімей; соціальну адаптацію і соціальну реабілітацію особистості, формування її життєвої компетентності, ресоціалізацію неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі. Процес ресоціалізації передбачає формування законослухняної поведінки, становлення активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції, відновлення і розвиток соціальне-корисних якостей і відносин, гармонізацію процесу соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з пенітенціарних установ, попередження рецидивної злочинності. Активізація виховної роботи у територіальній громаді піднімає престиж соціальних педагогів, соціальних психологів, соціальних працівників і посилює відповідальність за її результати. Для забезпечення різних напрямів виховної роботи у територіальній громаді створюються спеціальні програми, в яких чітко окреслено цілі, завдання, зміст і форми. Потребують поширення перевірені практикою ефективні форми виховної роботи у територіальній громаді, зокрема: центри соціальних служб для молоді; служби соціального супроводу неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі; служби соціальної підтримки сімей "Родинний дім", інші родинні клуби; школи молодих батьків; консультативні пункти; служби психологічної допомоги, у тому числі "Телефон довіри"; кризові й реабілітаційні центри; школи правових знань; громадські приймальні; культурно-розважальні заходи, які пропагують духовні цінності і здоровий спосіб життя. Організація такої роботи потребує глибокого вивчення сім'ї та її проблем, а також молодіжного середовища, його субкультури; застосування інтерактивних методів виховної роботи; реалізації комплексного підходу. Спеціально організована виховна робота у територіальній громаді охоплює не лише батьків і дітей, але й спрямовується на підвищення фахового рівня спеціалістів, їх навчання здійснюється за спеціальними тренінговими програмами в майстер-класах фахівців з проблем виховання, на семінарах, конференціях, "круглих столах". До створення й реалізації виховних програм у територіальній громаді залучаються: - органи державної влади на регіональному і місцевому рівнях; - управління освіти, керівники загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів; - управління у справах захисту населення; - органи місцевого самоврядування; - служби у справах неповнолітніх; - управління охорони здоров'я та Червоного Хреста; - засоби масової інформації; - диспансери (наркологічний, психоневрологічний, венерологічний); - громадські організації; - благодійні фонди; - підприємства, розміщені на території громади; - інші зацікавлені юридичні та фізичні особи. Основна мета виховної роботи у територіальній громаді - створення цілісного виховуючого середовища, підвищення його виховного потенціалу, активізація процесу виховання особистості як суб'єкта життєтворчості. 11. Забезпечення умов реалізації Програми 11.1 Розвиток нормативно-правової бази Недостатня орієнтація законодавства України на виховання дітей та учнівської молоді актуалізує необхідність розширення його змістовного наповнення та правового забезпечення. Законодавство має визначати правові межі сфери виховання дітей та учнівської молоді (стратегію і принципи виховних систем; баланс сімейного і суспільного виховання; співвідношення релігійного і світського виховання; характер експертизи і контролю процесу та результатів виховання; розмежування повноважень у розробці й реалізації програм виховання підростаючого покоління тощо). Важливо законодавче визначити напрями впливу на дітей та учнівську молодь, які шкодять їхньому благополуччю, захистити особистість від руйнівної інформації. Доцільно створити нову концепцію правового виховання дітей та учнівської молоді, розробити основи законодавства про виховання підростаючого покоління в Україні; здійснити соціально-правову експертизу рішень органів державної влади з точки зору їх впливу на процеси виховання дітей та учнівської молоді. 11.2 Робота з керівними і педагогічними кадрами Забезпечення готовності фахівців системи освіти до розв'язання сучасних проблем виховання дітей та учнівської молоді є ключовим питанням реалізації даної Програми. Підготовка керівних і педагогічних кадрів до організації виховної діяльності вимагає певного удосконалення. Необхідно поліпшити якість викладання дисциплін психолого-педагогічного циклу у педагогічних навчальних закладах, розробити сучасне програмне-методичне забезпечення виховного процесу, а також удосконалити систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів і соціальних педагогів. 11.3 Наукове забезпечення Наукове забезпечення Програми здійснюється Академією педагогічних наук України та її підрозділом - Інститутом проблем виховання у співпраці з Науково-методичним центром середньої освіти Міністерства освіти і науки України. АПН України і МОН України спільно окреслюють напрями фундаментальних досліджень і прикладних проектів, спрямованих на реалізацію Програми, визначають шляхи розв'язання завдань, основними з яких є: - здійснення послідовного системного аналізу реальної практики виховання дітей та учнівської молоді у різних регіонах, яка враховує їх етнокультурні особливості; - розробка прогностичної моделі особистості випускника 12-річної школи; - визначення теоретичних засад проектування вірогідних стратегій соціальної й індивідуальної поведінки людини у ситуації невизначеності; - створення програми спільної діяльності державних і громадських організацій; визначення теоретико-методологічних основ виховання дітей та учнівської молоді в сучасних умовах; - здійснення моніторингу рівня розвитку виховних систем; визначення стратегії здійснення соціальне - педагогічної експертизи стану виховання особистості у сучасному освітньому просторі; - створення Інноваційного комплексу технологій оптимізації виховного процесу на різних освітніх рівнях; - створення моделі комп'ютерної інформаційно-аналітичної системи "Виховання дітей та учнівської молоді в Україні"; - забезпечення підтримки інноваційної виховної практики різних навчальних закладів різних типів і форм власності, розробки й реалізації ефективних виховних систем. Виконавці проектів визначаються на конкурсній основі. 11.4 Програмне-методичне та інформаційне забезпечення На виконання Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні в усіх навчальних закладах створюються і впроваджуються конкретні програми розвитку системи виховання, її інформаційного і методичного забезпечення. Основними напрямами цієї роботи є: - розробка навчальне-методичного супроводу становлення і розвитку виховних систем, окремих напрямів виховання у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних закладах, дитячих та молодіжних громадських організаціях і об'єднаннях; створення програмне-методичних комплексів психолого-педагогічної підтримки розвитку особистості, процесів п соціальної інтеграції; підготовка програм підвищення кваліфікації керівників і організаторів виховної діяльності у навчальних закладах; - здійснення експертизи змісту програм виховання особистості, виховного потенціалу підручників і проектів виховних систем загальноосвітніх навчальних закладів; - розширення видавничої діяльності щодо випуску інформаційно-методичної літератури з проблем виховання дітей та учнівської молоді; проведення конференцій, семінарів, проблемних обговорень питань виховання особистості у сучасних умовах; - формування інформаційно-аналітичного банку даних з усіх аспектів виховання дітей та молоді, що включає: інноваційні програми, конкретні приклади досвіду реалізації програм виховання; рекомендації щодо взаємодії навчальних закладів з сім'єю, іншими соціальними інститутами; аналіз результатів соціально-педагогічних і психологічних досліджень з проблем виховання; - розширення співробітництва із засобами масової інформації щодо утвердження гуманістичних основ виховання, пріоритету загальнолюдських і національних цінностей. Виконавці заходів визначаються переважно на конкурсній основі. 11,5 Взаємодія органів управління освітою з неурядовими і громадськими організаціями Взаємодія органів управління освітою із зацікавленими неурядовими і громадськими організаціями з питань виховання дітей та учнівської молоді здійснюється шляхом: розробки комплексних міжвідомчих програм з питань виховання дітей та учнівської молоді; - підтримки виховних ініціатив неурядових організацій, громадських дитячих і молодіжних об'єднань; - поширення досвіду і спільного проведення конференцій, семінарів з різних напрямів виховання; - створення міжвідомчих комісій як засобу становлення державної системи виховання юних громадян; створення регіональних волонтерських центрів виховання дітей та учнівської молоді. З метою урізноманітнення й інтенсифікації культурного і творчого життя дітей та учнівської молоді управління освіти державного, регіонального та місцевого рівнів, навчальні заклади всіх типів і форм власності налагоджують співробітництво з міжнародними організаціями, які функціонують на території України, зокрема з: - Міжнародним дитячим надзвичайним фондом Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ), який сприяє суттєвим змінам в уявленні про виживання і розвиток дітей, спрямовує зусилля на досягнення прогресу і миру, благополуччя дітей, задоволення їхніх інтересів; - Християнським Дитячим Фондом, діяльність якого сприяє поліпшенню становища дітей та молоді в Україні шляхом розробки і реалізації програм, надання соціальних послуг, навчання спеціалістів та волонтерів соціальної роботи, розвитку міжнародного співробітництва в партнерстві з державними та недержавними структурами; — іншими недержавними організаціями і фондами, діяльність яких спрямовується на вирішення завдань виховання дітей та учнівської молоді. 12. Шляхи та очікувані результати реалізації Програми На державному рівні: - удосконалення нормативно-правової бази з питань виховання; - консолідація зусиль державних установ і відомств у вихованні морально—духовної, життєво компетентної особистості, яка успішно само реалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал; - здійснення управління процесом виховання і контролю за діяльністю підвідомчих структур у частині виконання діючого законодавства України, відповідних указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України; - подальша демократизація державного управління процесом виховання; - підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації педагогічних працівників з виховної діяльності; - модернізація вищої і післядипломної педагогічної освіти з урахуванням сучасних вимог і потреб виховання підростаючої особистості; організація системного моніторингу динаміки розвитку змін в організації й оцінці ефективності процесу виховання дітей та учнівської молоді. На рівні місцевих органів управління освітою: - піднесення ролі виховання у педагогічному процесі навчальних закладів усіх типів і форм власності; — організація навчальне-методичного забезпечення учасників виховного процесу, вдосконалення професійної компетентності педагогічних працівників, їх соціальний захист; - залучення й координація зусиль різних соціальних інститутів у процес виховання дітей та учнівської молоді; - створення необхідних умов для виховання дітей та учнівської молоді, розвитку їх здібностей, професійного самовизначення; - кадрове забезпечення, фінансування і сприяння реалізації державних і регіональних програм виховання дітей та учнівської молоді; - координація дій педагогічних колективів, сім’ї, громадськості з питань виховання учнів; - правове, психологічне забезпечення виховного процесу з дітьми-сиротами, дітьми з дисфункційних сімей; - забезпечення ефективності профілактики девіантної поведінки дітей та учнівської молоді, дитячої безпритульності, правопорушень, попередження та подолання тютюнокуріння, вживання наркотичних речовин, профілактики ВІЛ/СНІДу; - сприяння створенню й розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій як осередків самореалізації особистості; - розвиток регіональних, інших систем виховання, які враховують територіальні, соціальні, національні особливості, які спрямовані на духовно-моральний розвиток особистості. На рівні навчального закладу: - підвищення професійної компетентності педагогів у здійсненні процесу виховання; - активізація творчого потенціалу педагогів у доборі методів, форм, засобів, технологій виховання; - розширення спектра суб'єктів виховання; - наукове й організаційно-методичне забезпечення процесу виховання; - посилення відповідальності суб'єктів виховання за здійснення даного процесу; - забезпечення єдності навчання й виховання як двох взаємозалежних складових системи освіти; - посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, зміцнення взаємодії сім'ї і навчальних закладів; - поєднання організаційно-педагогічної, родинно - сімейної, національне - культурної, просвітницької діяльності вчителів, батьків, учнів, місцевої громади. 13. Організація, координація і контроль Організація, координація і контроль виконання Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2004-2013 р.р.) покладені на Міністерство освіти і науки України, органи управління освіти різних рівнів. Спільно з Академією педагогічних наук України вони: - розробляють заходи, спрямовані на реалізацію Програми протягом десяти років; - здійснюють системний моніторинг динаміки змін в організації й оцінці ефективності виховної діяльності у навчальних закладах у різних регіонах України; аналізують хід виконання розробленої програми дій з реалізації Програми і вносять пропозиції щодо її корекції; - здійснюють інформаційне і методичне забезпечення реалізації Програми; - забезпечують взаємодію зацікавлених міністерств, відомств, організацій у здійсненні завдань виховання дітей та учнівської молоді. Академія педагогічних наук України здійснює науково-дослідну та експериментальну роботу з окреслених Програмою напрямів виховання, з апробації й впровадження інноваційних виховних технологій, сучасних методик виховання. Програма реалізується за рахунок коштів поточного фінансування системи освіти України в межах бюджетів відповідних рівнів. |
|
ПРОГРАМА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Вступ Чорна К.І. кандидат педагогічних наук, завідуюча лабораторією морального та етичного виховання |
Програма виховання дітей дошкільного віку Затверджено Міністерства освіти України рекомендувала в 1991 р. Протягом восьми років її успішно втілювали в дошкільних закладах нашої держави.... |
|
ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні |
Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей... Відповідно до рішень Колегії Міністерства освіти і науки України від 26. 03. 2015 протокол №3/5-2 "Про Концепцію національно-патріотичного... |
|
1 – 4 класи загальноосвітніх навчальних закладів Авторський колектив:... Круцевич Т. Ю., керівник творчого колективу; завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної... |
1 – 4 класи загальноосвітніх навчальних закладів Авторський колектив:... Круцевич Т. Ю., керівник творчого колективу; завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної... |
|
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ для загальноосвітніх навчальних закладів 10 11 класи Фізичне виховання — важливий засіб фізичного, соціального та духовного розвитку учнівської молоді |
Національно-патріотичне виховання учнівської молоді в позашкільному... Національно-патріотичне виховання учнівської молоді в позашкільному закладі засобами краєзнавства Досвід роботи Коломієць Раїси Федорівни,... |
|
Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді Роль навчальних закладів у підготовці такої людини незаперечна. Тому завданням сучасної школи є виховати в кожного учня свідоме ставлення... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ пр. Перемоги Україні, Міністерство зосереджує увагу на питаннях профілактики правопорушень та злочиності серед дітей та учнівської молоді |