|
|
Скачати 0.57 Mb.
|
|
7. Технологія виховного процесу Виховання є цілеспрямованим процесом, зміст та організація якого визначаються метою як очікуваним ідеальним результатом. Діяльність педагога, спрямована на виховання зростаючої особистості, -- процедура технологічна, обумовлена необхідністю досягнення актуальних для певних життєвих обставин та особливостей вихованця цілей. Мета виховання поетапно конкретизується, виділяються проміжні виховні цілі, проектуються дії педагога й вихованців як суб'єктів життєдіяльності. Технологія виховного процесу фіксує доцільні кроки учасників освітнього процесу й підпорядковується виховній меті. Технологічний підхід уможливлює процес активізації, інтенсифікації, оптимізації виховної діяльності за умов збереження унікальності внутрішнього світу та індивідуального досвіду вихованців. Технологія виховного процесу є послідовним розгортанням педагогічної діяльності та спілкування, спрямованих на досягнення конкретної виховної мети у педагогічній системі та її підструктурах. Спроба вихователя "внести" у вихованця моральні норми, минаючи власну діяльність вихованця з оволодівання ними, підриває основи морального виховання особистості, а залучення дітей до самодіяльності перетворює їх на суб'єктів виховної діяльності. Педагог створює умови, за яких моральна цінність продукує рефлексивний процес, надає цінності високої значущості, особистісного смислу через емоційні переживання, емпатію. Складовими виховних технологій є форми організації (індивідуальні, групові, колективні), методи як способи впливу на дітей та учнівську молодь, прийоми та засоби виховання. Виховні технології ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення (заохочення, покарання тощо), а на рефлексивно-вольових механізмах (співпереживання, позитивне емоційне оцінювання), які апелюють, насамперед, до самосвідомості та творчого ставлення вихованців до суспільних норм і цінностей. Сфера виховання є відкритою до пошуку альтернативних (відносно того, що вже стало традиційним) способів виховання. Вони асоціюються з новими моделями виховних систем шкіл, тими підходами до розв'язання виховних проблем, які вважаються інноваційними, прогресивними. Використання виховної технології є завжди вибором стратегії, принципів, системостворювальних чинників взаємодії вихователя і вихованців, а також вибором тактики та стилю виховної роботи з ними. Високий суб'єктивний компонент виховних технологій, пріоритет унікальності кожної особистості вимагає відповідального ставлення до технологізації виховного процесу, високого професіоналізму педагога. До найбільш ефективних належіть інтерактивні технології, за допомогою яких педагог у ході спілкування з вихованцем .інтерпретує життєві події, впливає на конструювання ним своїх особистісних дій, сприяє активізації діяльності вихованця, вправляє його у самоконтролі та саморегуляції. У навчальне-виховному процесі все ширше використовуються активні форми і методи роботи: тренінги, рольові ігри, мозкові штурми, диспути, дебати, аналіз ситуацій, різноманітні вправи тощо. Використання інтерактивних технологій створює соціальне-педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціальних явищ, здоровому способі життя, правовому захисті; для активізації просвітницької роботи, попередження негативних явищ у молодіжному середовищі через надання повноважень неповнолітнім, виявлення серед них позитивних лідерів, спонукання осіб з "груп ризику" до переорієнтації лідерських якостей з негативних на позитивні, підвищення їх соціальної компетентності у питаннях попередження та подолання негативних явищ, формування відповідальної поведінки. Ефективним є застосування інтерактивних технологій для профілактики наркоманії, ВІЛ/СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом. Впровадження інтерактивних технологій здійснюється за такими напрямами:
8. Виховання у різних соціальних інститутах 8,1. Родинна-сімейне виховання Сім'я є основним соціальним інститутом, відповідальним за виховання зростаючої особистості. Особливість виховних впливів сім’ї полягає в емоційному характері взаємин її членів між собою та з дитиною, в переважанні інтимного спілкування над діловим, у тривалості життєвих зв'язків дитини з батьками. Сім'я покликана створити сприятливі умови для розвитку емоційного життя дитини, становлення в неї почуття самоцінності, впевненості у собі, компетентності у різних сферах життєдіяльності. Виховання в сім’ї здійснюється завдяки застосуванню специфічних форм і методів впливу і спрямовується на особистісний розвиток дитини, її соціалізацію. У родині як першому мікро-соціальному середовищі визначаються соціальний статус дитини, її права й обов'язки, виникає прихильність дорідних, закладається підґрунтя для становлення її світогляду і переконань, ціннісних орієнтацій, морально-етичних ідеалів, естетичного смаку, уподобань, соціальної поведінки, трудових навичок. Усталеними цінностями сімейного життя є: гуманне ставлення до людей (добродушність, доброзичливість, піклування про молодших і старших членів сім’ї, бажання надавати допомогу слабим і хворим), працелюбність, поважне ставлення до праці людей та її результатів, демократичність відносин, гармонійність стосунків представників різних поколінь. Важливим аспектом родинно-сімейного виховання є формування пошани до предків, дотримання народних звичаїв, збереження і збагачення традицій, посилення національно-ціннісних орієнтирів: національна свідомість та самосвідомість, любов до рідної землі, народу, відданість Україні; толерантне ставлення до всіх народів, що проживають в Україні; виховання мовної культури. Сім'я виховує дітей і учнівську молодь на релігійних цінностях, які виступають універсальними моральними орієнтирами, невід'ємною частиною культури української сім'ї; тими гуманістичними засадами, значення і сутність яких розкриваються завдяки виховному впливу батьків на духовний світ дитини через її почуттєво-емоційну сферу. Виховання громадянина у сім'ї здійснюється специфічними для родини формами і методами, в яких поєднується особистісний приклад батьків, усвідомлення і розуміння дітьми приналежності до рідної землі, держави, сім’ї, роду; дотримання традицій і звичаїв, відповідальності за долю своєї країни, її збереження, розвиток, примноження добробуту. Виховання громадянина в сім'ї досягається розвитком патріотичних почуттів, знаннями Конституції України, законів України, бажанням бути корисним своїй Батьківщині. Устроєм свого життя сім'я запобігає негативному ставленню дітей до праці, проявам безвідповідальності і безгосподарності, порушенню трудової дисципліни, утриманству і лінощам, крадіжкам, нівеченню суспільної і приватної власності, варварському, нецивілізованому ставленню до природних багатств. Сім'я забезпечує дітям повноцінний фізичний розвиток, міцне здоров'я, фізичну досконалість; привчає їх до свідомого ставлення і зміцнення свого здоров'я як необхідної умови підготовки до суспільної корисної праці, захисту Батьківщини. Родина притаманними їй засобами формує у дітей розуміння та особистісне ставлення до сенсу і мети життя, виховує толерантне ставлення до інших культур і традицій; розвиває моральні якості, спонукає дітей до самовдосконалення; залучає синів і доньок до мистецтва та світової культури; формує моральну свідомість через включення у педагогічне доцільне родинне спілкування, у життя, наповнене доброчинними справами; виховує у дітей готовність до творчої праці в умовах ринкових відносин; формує бережливе ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств, прагнення примножити їх власною працею. Вплив сім'ї на виховання особистості залежить від вікових особливостей дитини. У молодшому шкільному віці батьки спрямовують свої зусилля на формування здатності дитини до емпатії, засвоєння нею морально-етичних правил поведінки, виховання базових якостей особистості, найпростіших форм соціальної компетентності. Важливу роль відіграють батьки у статевому та тендерному вихованні дітей підліткового віку, формуванні у дівчат цнотливості, дівочої гідності, уміння володіти своїми почуттями; у хлопців - чоловічої гордості, мужності, великодушності, поваги до жінок, готовності оберігати дівочу честь і гідність. У юнацькому віці особливу увагу батьки приділяють проблемі самовизначення особистості, розвитку її професійних інтересів, свідомому ставленню до життєвих виборів, активній за формою та моральній за змістом громадянській позиції. Повноцінне виховання особистості у сім’ї вимагає розв'язання державою ряду завдань: - визначення пріоритету інтересів сім’ї як найважливішої складової демократичного суспільства, гаранту його стабільності та прогресу; - створення сприятливих умов для зміцнення сім’ї, охорони прав матері та батька; - матеріальне та моральне заохочення й підтримка материнства і батьківства; - підтримка молодої сім’ї, забезпечення їй достатнього життєвого рівня; - охорона дитинства; дотримання положень, заявлених Конвенцією ООН про права дитини. 8.2 Виховання у дошкільних навчальних закладах Дошкільний вік є періодом первинного становлення особистості, зародження дитячого світогляду, виникнення етичних новоутворень, формування довільної поведінки та моральних якостей, появи особистісної свідомості, розвитку елементарних знань, життєвих навичок. Життя дошкільника характеризується відносною свободою, відсутністю серйозного кола обов'язків, любовним й турботливим ставленням до нього оточуючих. У цей період переважають емоційно насичені види діяльності, які сприяють розвитку творчої уяви, вільному вияву ставлення до навколишнього світу, до самого себе. Взаємини з дорослими й однолітками будуються, як правило, на інтимно-особистих контактах. Знання, дії, здібності мають загальний, неспеціалізований характер. Розвиваються образні форми пізнання навколишнього світу, засвоюються суспільне вироблені сенсорні еталони, наочні моделі, формуються моральні почуття -прихильність, співпереживання, співчуття, чуйність. Модернізація змісту і форм виховного процесу в системі дошкільної освіти потребує розв'язання таких завдань: - широка пропаганда педагогічне доцільних ігор, іграшок як найважливішого засобу виховання дітей дошкільного віку; розвиток системи виховання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку; збереження специфіки змісту, форм і методів їх виховання; - розробка і реалізація комплексних програм надання консультативно-діагностичної, методичної, корекційно-педагогічної допомоги сім'ям з питань виховання дошкільників; - створення при дошкільних навчальних закладах постійно діючих "шкіл молодих батьків", які сприяють формуванню їх педагогічної компетентності у вихованні дітей в сім'ї; - інформаційне забезпечення розвитку системи виховання у дошкільних навчальних закладах України. 8.3 Виховання у загальноосвітніх навчальних закладах Шкільні роки є періодом становлення інтелектуальної та особистісної зрілості дитини, набуття нею соціального досвіду, життєвої компетентності. Центральною ланкою реалізації цих завдань, фундаментальною соціокультурною базою виховання і розвитку особистості виступають загальноосвітні навчальні заклади. Оптимізація виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності передбачає:
збалансованість інтелектуального з фізичним, психічним, соціальним, естетичним розвитком;
використання можливостей дитячих громадських організацій, об'єднань, учнівського самоврядування у вихованні активної соціальної позиції учнів, розвитку їх уміння брати на себе відповідальність за прийняті рішення; удосконалення трудового виховання, сприяння професійному самовизначенню учнів, формування готовності до праці у ринкових умовах; впровадження здоров'язберігаючих технологій, виховання в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя;
У сучасних умовах особливої уваги освітян вимагає організація навчальне-виховного процесу у закладах інтернатного типу, основне призначення яких - соціальне-педагогічний захист учнівської молоді з малозабезпечених та дисфункційних родин; створення умов для розвитку їх здібностей і талантів; компенсація вад, які пов'язані з повною або частковою відсутністю сімейного виховання; попередження бездоглядності і безпритульності; формування соціальної компетентності особистості, виховання у неї громадянської позиції, розвиток потреби у безперервній освіті; забезпечення рівних можливостей в оволодінні знаннями; розвиток творчих здібностей засобами літературної, музичної, образотворчої, технічної, громадської діяльності, гри, спорту; корекція девіантної поведінки, попередження правопорушень неповнолітніх, їх правовий захист. Трансформація закладів інтернатного типу, наближення умов виховання і навчання в них до родинних - важливе завдання сьогодення. Потребує державної підтримки досвід функціонування нових форм суспільного виховання напівінтернатів, дитячих будинків сімейного типу, дитячих будинків змішаного типу, шкіл-клубів. Умовами оптимізацїї виховного процесу в закладах інтернатного типу є: - розширення повноважень дитячого колективу, надання йому більшої самостійності, вдосконалення учнівського самоврядування; - створення різновікових об'єднань учнів у позаурочній діяльності; переорієнтація загальноосвітніх шкіл-інтернатів на спеціалізовану, поглиблену підготовку з технічного, гуманітарного, художньо-естетичного та інших напрямів; відкриття профільних класів для обдарованих дітей; впровадження системи комплексної соціально-педагогічної реабілітації вихованців загальноосвітніх інтернатних закладів для відновлення порушених зв'язків з соціальним середовищем; - розробка і впровадження системи соціального і психолого-педагогічного супроводу випускників закладів інтернатного типу як засобу їх успішної соціалізації та інтеграції у соціум. 8.4 Виховання у позашкільних навчальних закладах Суттєву роль у вихованні відіграють позашкільні навчальні заклади, де задовольняються інтереси, індивідуальні запити дітей та учнівської молоді у сфері культури, мистецтва, наукових знань, техніки, природи, виробництва, життєвої практики; створюються сприятливі умови для розвитку творчої особистості. Навчальне-виховний процес у позашкільних навчальних закладах забезпечує: - вільний розвиток особистості, розширення ступенів її самостійності; умови для здобуття знань, формування умінь і навичок відповідно до соціокультурних і освітніх потреб дітей, учнівської молоді; - задоволення потреб у творчій самореалізації, професійному самовизначенні; формування ціннісного ставлення до суспільства і держави, людей, до себе, природи, мистецтва, праці; - соціальний захист, організацію змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців; - вирішення проблеми соціальної адаптації дітей і учнівської молоді до нових умов життя; становлення їх соціального досвіду. У навчальне-виховному процесі позашкільних навчальних закладів органічно поєднуються різні форми освітньої діяльності з організацією змістовного дозвілля вихованців. Це сприяє вирішенню проблеми їх зайнятості у вільний від навчання час, створює підґрунтя для загальнонаукового та загальнокультурного розвитку, допрофесійної підготовки. Важливим аспектом виховної роботи позашкільних навчальних закладів є розвиток у дітей , учнівської молоді здатності розв'язувати творчі завдання, вносити елементи новизни у процес і результати своєї діяльності. У сучасних умовах особливого значення набуває виховання у зростаючої особистості морально-трудових якостей, необхідних для життя і праці в ринкових умовах. У системі позашкільних навчальних закладів виховання здійснюється за художньо-естетичним, туристське-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурне - спортивним, військове - патріотичним, бібліотечне - бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоров чим, гуманітарним напрямами. Вихованцями є діти різних вікових груп - від дошкільників до старшокласників. Виховна діяльність з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку здійснюється у гуртках та секціях загальнорозвиваючого характеру; спрямовується на виявлення здібностей, обдарувань, розвиток інтересів вихованців і має пропедевтичний характер. Пріоритетними є ігрові форми та методи виховної роботи. Для учнів підліткового віку створюються диференційовані (за окремими галузями науки, техніки, мистецтва) гуртки та секції, які задовольняють освітні потреби, розвивають пізнавальні інтереси. У процесі творчої діяльності вихованці свідомо досягають поставленої мети, долають труднощі на шляху до неї. У них розвиваються морально-етичні, трудові, художньо-естетичні якості, виявляється інтерес до пошукової діяльності та вибору майбутньої професії. Виховання учнів старшого шкільного віку базується на їх уподобаннях, творчих здібностях, інтересах до експериментальної, науково-дослідницької діяльності і пов'язується з вибором майбутньої професії. 8.5 Виховання у професійно-технічних навчальних закладах Професійно-технічна освіта забезпечує реалізацію потреб молоді в оволодінні робітничими і обслуговуючими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до інтересів, здібностей, нахилів, стану здоров'я кожної молодої людини; виховує молодих громадян нової формації, які володіють професією, є конкурентноспроможними на ринку праці, оснащені знаннями, вміннями, ціннісними орієнтаціями, необхідними для відповідальної і компетентної участі в житті країни. Складовою цілісного освітнього процесу у цих закладах є професійне виховання, яке є основою формування і розвитку професійної культури учнів, їх підготовки до активної трудової діяльності та суспільного життя. З огляду на прагнення України інтегруватися у європейський ринок праці метою професійного виховання є формування особистості фахівця, розвиток його професійних якостей, потреби в продуктивній праці, поваги до людей праці, професійної етики, комунікативності, мобільності, здатності працювати "в команді"; особистої ерудиції, здорової амбітності, професійної компетентності, культури праці, відповідальності, почуття власної гідності, творчої професійної спрямованості, підприємливості й самодостатності. До професійного виховання належить також формування мотивів професійної діяльності на основі переходу соціальних і професійних вимог у систему ціннісних орієнтацій, активності особистості; формування професійного обов'язку, свідомого ставлення до вимог і моральних засад, що висуваються суспільством. В умовах сучасної України професійне виховання стає провідною ланкою у системі професійної підготовки, формування професійної свідомості майбутніх фахівців. Основними напрямами виховної діяльності професійно-технічних навчальних закладів є: - інтелектуалізація професійно-технічної освіти, врахування наукових досягнень у різних галузях економіки, еколого-культурологічний підхід до її здійснення; - розвиток творчих можливостей і здібностей учнів; - формування в учнівських колективах престижності праці, підвищення ролі робітничих професій, розуміння їх значення в особистісному розвитку та місця у соціальне-економічному розвитку держави; - збереження національної культури, традицій та звичаїв народів, що проживають в Україні, підтримка почуття національної самосвідомості у поєднанні з розумінням місця і ролі свого народу і країни в розвитку світової культури; - створення умов для формування моральної свідомості, позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, громадянської позиції, виховання патріотизму майбутніх фахівців; - розвиток культури міжетнічних і міжособистісних стосунків учнів. На сучасному етапі розвитку професійно-технічної освіти увага органів державної влади, педагогічних колективів спрямовується на: - розвиток демократичного і толерантного стилю керівництва виховним процесом; підвищення соціального статусу виховання у системі професійно—технічної освіти; забезпечення взаємодії професійно-технічних навчальних закладів з усіма соціальними інститутами, відповідальними за виховання; - посилення взаємозв'язку сім’ї і педагогічних колективів професійно-технічних навчальних закладів; - активне впровадження новітніх виховних форм і методів у педагогічну практику; - створення системи психолого-педагогічної, медико-соціальної адаптації і реабілітації учнівської молоді; - сприяння розвитку системи учнівського самоврядування, самодіяльної технічної, художньої творчості, створення різноманітних громадських учнівських об'єднань; - профілактику і подолання негативних явищ в учнівському середовищі; гуманізацію взаємин суб'єктів навчальне—виховного процесу; розвиток учнів за інтересами, забезпечення їхніх потреб в особистісній, професійній самореалізації. |
|
ПРОГРАМА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Вступ Чорна К.І. кандидат педагогічних наук, завідуюча лабораторією морального та етичного виховання |
Програма виховання дітей дошкільного віку Затверджено Міністерства освіти України рекомендувала в 1991 р. Протягом восьми років її успішно втілювали в дошкільних закладах нашої держави.... |
|
ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні |
Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей... Відповідно до рішень Колегії Міністерства освіти і науки України від 26. 03. 2015 протокол №3/5-2 "Про Концепцію національно-патріотичного... |
|
1 – 4 класи загальноосвітніх навчальних закладів Авторський колектив:... Круцевич Т. Ю., керівник творчого колективу; завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної... |
1 – 4 класи загальноосвітніх навчальних закладів Авторський колектив:... Круцевич Т. Ю., керівник творчого колективу; завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної... |
|
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ для загальноосвітніх навчальних закладів 10 11 класи Фізичне виховання — важливий засіб фізичного, соціального та духовного розвитку учнівської молоді |
Національно-патріотичне виховання учнівської молоді в позашкільному... Національно-патріотичне виховання учнівської молоді в позашкільному закладі засобами краєзнавства Досвід роботи Коломієць Раїси Федорівни,... |
|
Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді Роль навчальних закладів у підготовці такої людини незаперечна. Тому завданням сучасної школи є виховати в кожного учня свідоме ставлення... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ пр. Перемоги Україні, Міністерство зосереджує увагу на питаннях профілактики правопорушень та злочиності серед дітей та учнівської молоді |