Ю. В. Білоусов ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ


Скачати 2.82 Mb.
Назва Ю. В. Білоусов ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Сторінка 4/20
Дата 18.03.2013
Розмір 2.82 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Глава 3.

виконання. Виконавчі документи

35


У разі видачі виконавчого листа про конфіскацію майна на виконання вироку у кримінальній справі у ньому має бути за­значено, яку саме частину майна конфіскують, або перерахо вано те майно, що конфіскують.

Відповідно до положень законодавства про третейський суд, цивільного процесуального та господарського процесуаль­ного законодавства для того, щоб виконати рішення третейсь­кого суду у примусовому порядку, необхідним є отримання відповідного виконавчого документа у суді (виконавчого листа чи наказу господарського суду). Однак у зв'язку із змінами до Закону1 рішення третейського суду визнано виконавчим доку­ментом.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду Ук­раїни, оскільки законодавством передбачено порядок виконан­ня рішень третейського суду, п. 16 Положення про третейсь­кий суд (щодо вирішення господарських спорів), що передба­чає необхідність звернення до арбітражних органів (нині — господарського суду) із заявою про видачу наказу на примусо­ве виконання рішення третейського суду, не повинен застосо­вуватись, а у видачі наказу господарського суду на примусове виконання такого рішення слід відмовляти з посиланням на чинне законодавство (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного (господарського) суду України "Про виконання рішень третей­ських судів" від 17 лютого 1997 р. № 02-5/57 2).

Такий стан правового регулювання цих відносин зумовив потребу офіційного тлумачення положень щодо виконання рі­шень третейських судів. Відповідно до рішення Конституцій­ного Суду України від 24 лютого 2004 р. у справі про вико­нання рішень третейських судів вказано, що рішення третейсь­ких судів водночас є виконавчими документами, на підставі яких за заявою стягувача або його представника про примусо­ве виконання рішення державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів держав­ної виконавчої служби мають забезпечити примусове виконан­ня рішень цих судів, якщо інше не передбачено законом.

Закон України "Про третейські суди" передбачає необхід­ність отримання виконавчого документа і встановлює порядок

1Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження . Закон України від 28 листопада 2002 р. // ВВР. — 2003. — № 5. — Ст. 46.

Ук-

2 Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду раїни. — 1997. — № 2.

тримання у разі, якщо його виконання потребує вчинен-Й0Г° -й органами державної влади, органами місцевого само-т Звання та їх службовими особами (ст. 55), що передбачає ВРконання рішення третейського суду у примусовому порядку ами ДВС. Тому рішення третейського суду вже не визна­вся виконавчим документом і для примусового виконання виконання вимагає отримання виконавчого листа.

Ухвали, постанови судів у випадках, передбачених зако­ном.

у такому разі виконавчим документом є акти суду, в яких

не виписуються виконавчі листи загального територіального чи військового суду. На нашу думку, необхідно наділити ви­конавчою силою ухвали суду про забезпечення доказів у разі потреби витребування та огляду доказу (ст. 36 ЦПК, ст. 133

ЦПК 2004 р.).

Про вжиття запобіжних заходів суд постановляє ухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, по­рядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо таку призна­чено. Копії ухвали надсилаються заявникові та особі, щодо якої має бути вжито запобіжні заходи, негайно після її поста-новлення (ст. 624 ЦПК).

Накази господарських судів.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому рекомен­дованим чи цінним листом після набрання судовим рішенням законної сили.

У разі повного або часткового задоволення первісного і зу­стрічного позовів накази про стягнення грошових сум вида­ються окремо з кожного позову.

Якщо судове рішення прийнято на користь кількох позива­чів або проти кількох відповідачів, або якщо виконання мало бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначен­ням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за певним наказом (ст. 116 ГПК).

У наказі господарського суду має бути зазначено: ') найменування господарського суду, номер справи, дату

прийняття рішення, дату видачі наказу та строк його дії; -) Резолютивну частину рішення;

> найменування стягувача і боржника, їх адреси, найменуван­ня і номери рахунків у банках.

36

Глава 3.

Іідставн виконання. Виконавчі документи

37


Якщо рішенням господарського суду встановлюється від­строчка або розстрочка виконання, в наказі має бути зазначе­но, з якого часу розпочинається перебіг строку його дії.

Наказ після підписанн; суддею засвідчується печаткою гос­подарського суду (ст. 117 ГПК).

Ухвали, постанови господарських судів у випадках, пе­редбачених законом.

їх застосовують у тому разі, якщо не видається наказ гос­подарського суду. Щодо названих ухвал встановлено загальні правила стосовно складання судових постанов із урахуванням особливостей, пов'язаних із подальшим їх примусовим вико­нанням (забезпечення позову, застосування запобіжних заходів тощо).

Виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат" вико­навчий напис вчинюється на документах, що посвідчують за­боргованість, і має містити такі реквізити:

  • дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище,
    ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

  • найменування та адреса стягувача;

  • найменування, адреса, дата і місце народження боржника,
    місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах
    банків (для юридичних осіб);

  • строк, за який провадиться стягнення;

  • суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підляга­
    ють витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі
    належать до стягнення;

  • розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягува-
    чем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

  • номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нота­ріуса.

Посвідчення комісій з трудових спорів.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним ор­ганом рішення комісії з трудових спорів у встановлений строк (ст. 229 КЗпП) комісія з трудових спорів підприємства, уста­нови, організації видає працівникові посвідчення, що має силу виконавчого листа.

У посвідченні має бути вказано: найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дату його прийнят-

гя і видачі посвідчення; прізвище, ім'я та по батькові праців­ника; рішення по суті спору. Посвідчення засвідчується підпи­сом голови або заступника голови комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації та печаткою комісії. Посвід­чення не видається, якщо працівник чи власник або уповнова­жений ним орган звернувся у встановлений ст. 228 КЗпП строк із заявою про вирішення трудового спору до районного (міського) місцевого суду. На підставі посвідчення, пред'явле­ного не пізніше тримісячного строку, держаний виконавець виконує рішення у примусовому порядку (ст. 230 КЗпП).

До другої групи виконавчих документів слід віднести ті, які водночас є підставами виконання. Тому особливу увагу приді­ляють процесуальному (процедурному) оформленню таких ви­конавчих документів.

Постанови органів (посадових осіб), уповноважених роз­глядати справи про адміністративні правопорушення у ви­падках, передбачених законом.

Наприклад, виконавчим документом є постанова про від­шкодування майнових збитків, заподіяних адміністративним правопорушенням, обов'язковою вимогою до якого є встанов­лення строку на його виконання. Відповідно до ст. 329 КпАП майнову шкоду має бути відшкодовано порушником не пізні­ше ніж через п'ятнадцять днів із дня вручення йому копії по­станови (ст. 285), а в разі оскарження або опротестування та­кої постанови — не пізніше ніж через п'ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задово­лення.

Рішення органів державної влади, прийняті з питань во­лодіння і користування культовими будівлями та майном. Рішення центральних та місцевих органів у справах релігій приймаються у порядку, встановленому положенням про від­повідне відомство, законами "Про місцеві державні адмініст­рації", "Про свободу совісті та релігійні організації".

Рішення Антимонопольного комітет}' України та його те­риторіальних відділень у передбачених законом випадках. Згідно зі ст. 56 Закону України "Про захист економічної кон­куренції" рішення (витяг із нього за винятком інформації з об­меженим доступом, а також визначеної відповідним держав­ним уповноваженим Антимонопольного комітету України, го­ловою територіального відділення Антимонопольного комітету

38

Глава З,

виконання. Виконавчі документи

39


України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпоряджень ня органів Антимонопольного комітету України, голів його те--риторіальних відділень надається для виконання шляхом над--силання або вручення під розписку чи доводиться до відома в* інший спосіб.

Постанови державного виконавця про стягнення вико­навчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.

Ці постанови державного виконавця є самостійним вико­навчим документом, на підставі якого відкривається виконавче провадження тільки у тому разі, якщо виконавче провадження завершено, проте залишилися незавершені стягнення за певни­ми підставами виконання. Хоча, як правило, у цьому випадку нове виконавче провадження не відкривають, а постанову до­лучають до вже відкритого виконавчого провадження за основ­ним, первісним виконавчим документом. Вимоги щодо рекві­зитів таких документів встановлено Інструкцією про проведен­ня виконавчих дій.

Рішення інших органів державної влади у випадках, як-шо за законом їх виконання покладено на ДВС.

До цієї категорії належить визнана у встановленому поряд­ку претензія. Хоча вона безпосередньо не є виконавчим доку­ментом, однак відповідь на претензію, в якій не повідомлено про перерахування визнаної суми, є підставою для примусово­го стягнення заборгованості органами ДВС, якщо через 20 днів після її отримання такого перерахунку не було проведено (ст. 8 ГПК). До заяви про порушення виконавчого проваджен­ня додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми — то й копія претензії.

Отже, виконавчий документце документ встановленої форми та змісту, який подається до ДВС і є основною підста­вою для вирішення питання про відкриття виконавчого провад­ження з виконання припису юрисдикційного акта, визначеного ст. З Закону України "Про виконавче провадження ".

Вимоги до виконавчого документа. Законом встановлено низку вимог, яким має відповідати виконавчий документ. Ці ви­моги можна поділити на загальні та спеціальні. Загальним ви­могам мають відповідати усі виконавчі документи, які подають-

ся до державного виконавця для відкриття виконавчого провад­ження.

Відповідно до ст. 19 Закону у виконавчому документі має

бути зазначено:

назву документа, дату видачі та найменування органу, по­
садової особи, що видали документ;

  • дату і номер рішення, за яким видано виконавчий доку­
    мент;

  • найменування стягувача і боржника, їх адреси, дату і місце
    народження боржника та його місце роботи (для громадян),
    номери рахунків у кредитних установах (для юридичних
    осіб);

  • резолютивну частину рішення;

  • дату набрання чинності рішенням;

  • строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписано уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою.

Законом може бути встановлено також інші додаткові спе­ціальні вимоги до виконавчих документів.

Порушення вимог щодо форми та змісту виконавчого документа мають певні наслідки. У разі невідповідності вико­навчого документа вимогам, встановленим ст. 19 Закону, дер­жавний виконавець виносить постанову про відмову у відкрит­ті виконавчого провадження, яку затверджує начальник відпо­відного відділу ДВС, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові (ст. 26 Закону). У цій постанові державний викона­вець зобов'язаний роз'яснити стягувачеві його право звернути­ся до суду чи іншого органу (особи), який видав юрисдикцій-ний акт, про приведення виконавчого документа у відповід­ність до вимог процесуального (процедурного) законодавства та законодавства про виконавче провадження.

Питання видачі дубліката виконавчого документа регу­лює, як правило, тільки процесуальне законодавство (цивільне процесуальне, господарське процесуальне). Щодо інших під­став виконання (виконавчих документів) окремих правил зако­нодавством не визначено.

Відповідно до ст. 353 ЦПК замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який постановив рішення, може вида­ти дублікат. Заява про видачу дубліката розглядається в су­довому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб,

40

Глава 3.

Підстави виконання. Виконавчі документи

41


проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. Аналогічну норму закріплено у ст. 370 ЦПК 2004 р.

За правилами господарського процесуального законодавст­ва, у разі втрати наказу господарський процес може видати дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закін­чення строку, встановленого для пред'явлення наказу до вико­нання. До заяви про видачу дубліката наказу має бути додано: довідку установи банку, державного виконавця чи органу зв'яз­ку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем — довідку стягувача, підписану керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. Про видачу ду­бліката виноситься ухвала (ст. 120 ГПК).

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

Закону України «Про виконавче провадження»
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни “Виконавче...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни “Виконавче провадження“ для студентів факультету №4 / Уклад.: В. В. Комаров,...
Здрок О. Н. Гражданский процесе зарубежньїх стран. Учебное пособие
НЕ Виконавче провадження за цивільним процесуальним законодавством різних держав
  Відповідно до ст ст. 19, 20, 30 Закону України «Про виконавче провадження»...

НАКАЗ
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог...
Жушман В. П., Шуміло І. А., Білоусов Є. М., Жуков І. М., Курман Т. В., Погорецька Н. В
Міжнародне приватне право (відповідно до вимог ECTS) для студентів V курсу /Уклад. Жушман В. П., Шуміло І. А., Білоусов Є. М., Жуков...
ПЛАН Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні. Поняття,...
Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний...
РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО...
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів,...
ПРИВАТНЕ ПРАВО
Білоусов Є. М. – канд юрид наук., доц. – розділ ІІ; §3 розділу ІV, розділ V, VI, §§1-3, 5-8 глави VIІ (у співавторстві з Жуковим...
РОЗМІЩЕННЯ МАЛИХ АРХІТЕКТУРНИХ ФОРМ ДЛЯ ПРОВАДЖЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Нікополя малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, (далі Порядок) розроблений з урахуванням Порядку розміщення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка