Ю. В. Білоусов ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ
|
|
Скачати 2.82 Mb.
|
|
Глава 2. Принципи виконавчого провадження 21        Чинним законодавством встановлено територіальну компетенцію районних (міських) відділів ДВС, чіткий порядок передачі справ від одного відділу до іншого, підстави та порядок здійснення виконавчих дій на території іншого відділу ДВС (причому розрізняються випадки вчинення дій у межах області та в межах України) (п. 3.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій).За ознакою предметної юрисдикції ст. 20і Закону розмежовано підвідомчість виконавчих проваджень органам ДВС по вертикалі структури залежно від предмету виконання та сторін виконавчого провадження. Принцип недоторканості житла закріплено у ст. 30 Конституції України, яка визначає, що кожному вона (недоторканність житла) гарантується і не допускається проникнення до житла або іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за мотивованим рішенням суду. Це конституційне положення не досить чітко було відображено у законодавстві про виконавче провадження. Однак нині його закріплено у ст. 5 Закону, за яким державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду з поданням про постановлен-ня вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб. Законом не встановлено чіткого порядку вирішення цього питання судом. Тільки ЦПК 2004 р. визначено, що для проведення виконавчих дій, пов'язаних із примусовим проникненням до житла чи іншого володіння особи, державний виконавець подає до суду заяву, погоджену із начальником відділу ДВС. Ці питання суд вирішує негайно за участю державного виконавця, без виклику чи повідомлення сторін чи інших заінтересованих осіб (ст. 376). Принципи диспожтивності та публічності у виконавчому провадженні, як і цивільному процесуальному та господарському процесуальному праві, є тісно взаємопов'язаними — вони взаємодоповнюють один одного. Принцип диспозитивно-сті полягає у розпорядженні сторонами виконавчого провадження своїми матеріальними та процесуальними правами. Підґрунтям є диспозитивний характер прав, які захищаються на підставі рішення. Підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача або його представника. Сторони мають право укласти мирову угоду, яку затверджує суд. Стягувач має право подати заяву про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа. Боржник має право добровільно виконати рішення у строк, визначений державним виконавцем, без застосування до нього несприятливих наслідків (ст. 11і Закону). Принцип повноти та оперативності (своєчасності) виконання закріплено у ст. 1 Закону України "Про ДВС" та ст. 5 Закону, відповідно до яких державний виконавець повинен вжити заходів щодо своєчасного та повного виконання рішення. Ст. 25 Закону встановлює положення про те, що державний виконавець забезпечує своєчасність примусового виконання рішень судових і несудових органів у часових межах шляхом найбільш повного і раціонального використання процесуальних засобів для досягнення швидкого і правильного здійснення виконання. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців із дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру — у двомісячний строк. Принцип контролю за виконавчим провадженням тісно пов'язаний із принципом законності. Зумовлено його також постюрисдикційним характером діяльності державного виконавця, який повинен виконати те, що вже присудив уповноважений державний чи недержавний орган (особа). Оскільки державний виконавець є суб'єктом владних відносин, то можуть мати місце такі випадки, коли він порушує норми чинного законодавства, а, отже, і права, свободи та законні інтереси сторін та інших учасників виконавчого провадження. Тому у цьому разі може бути застосовано зовнішні способи забезпечення захисту права. Закон передбачає дві форми: оскарження особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця (ст. 7); перевірка та контроль виконавчого провадження (ст.ст. 8, 8^). Однак ці визначення не у повному обсязі розкривають сутність зовнішнього забезпечення законності виконавчого провадження. 22 Глава 3. Підстави виконання. Виконавчі документи 23      Слід визнати, що такими способами (формами) зовнішнього забезпечення захисту прав учасників виконавчого провадження, а отже і законності виконавчого провадження, є: адміністративний контроль; судовий контроль; діяльність органу, який видав виконавчий документ; діяльність органів прокуратури.Глава 3. ПІДСТАВИ ВИКОНАННЯ. ВИКОНАВЧІ ДОКУМЕНТИ ; § 1. Підстави виконання ,< ; Завданням ДВС є здійснення виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України (ст. 1 Закону України "Про ДВС"). Інші органи, установи, організації та посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до ст. 6 Закону, на вимогу чи дорученням державного виконавця (ст. 2 Закону). У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконують податкові органи, установи банків, кредитно-фінансові установи. Рішення вказаних органів відповідно до закону можуть виконувати також інші органи, установи, організації, посадові особи та громадяни. Виконання рішень про стягнення коштів із рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюють органи Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначені органи, установи, організації та особи не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності (ст. 9 Закону). Далі подаємо стислу характеристику рішень, ухвал та постанов, що підлягають виконанню відповідно до ст. З Закону у порядку виконавчого провадження. Рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах. Г У примусовому порядку виконуються, як правило, рішення, якими задоволено позовні вимоги про присудження до виконання певних дій, якщо боржник відмовився від їх добровільного виконання^ Рішення про відмову у задоволенні позовів про присудження, про визнання, про зміну і припинення правовідносин не потребують примусового виконання, окрім виконання у частині стягнення судових витрат. Рішення про визнання є підставами їх реалізації іншими способами: добровільним виконанням, реєстрацією компетентним органом держави встановлених судом правовідносин чи правового статусу громадян. Підлягають виконанню й ухвали суду, які мають ознаки реалізованості і вимагають примусового виконання, зокрема, такі: про забезпечення позову (ст. 156 ЦПК, ст. 154 ЦПК 2004 р.), застосування запобіжних заходів (ст. 626 ЦПК), про стягнення штрафів (ст.ст. 44, 48, 95 ЦПК та ін.), про поворот виконання (ст.ст. 420-422 ЦПК, ст. 380 ЦПК 2004 р.), про уточнення, доповнення рішення, зміну порядку та способу виконання (ст.ст. 213—215 ЦПК, ст. 373 ЦПК 2004 р., ст. 33 Закону), а також ухвали суду апеляційної та касаційної інстанції, суду з перегляду справи за винятковими обставинами, якими змінюються рішення (ст.ст. 305, 334 ЦПК). ^ Відповідно до ст. 179 ЦПК, ст. 175 ЦПК 2004 р. суд може затвердити (визнати) мирову угоду сторін. До такого затвердження (визнання) суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про затвердження (визнання) мирової угоди сторін суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Вироки, ухвали та постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень. / Санкціями кримінального законодавства, серед усієї низки кримінальних покарань, встановлено і певні майнові стягнення (штраф (ст. 53 Кримінального кодексу України, далі — КК) та конфіскація майна (ст. 59 КК))^Штраф може бути призначено як основне або додаткове кримінальне покарання. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправні роботи із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, однак на строк не більше двох років. Штраф може бути призначено під час виконання вироку у кримінальній справі, за якою призначено інший вид покарання. Наприклад, особам, які стали непрацездатними після 24 Глава 3. Підстави виконання. Виконавчі документи 25      постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку три встановлені законодавством неоподатковувані мінімуми доходів громадян за один місяць виправних робіт (ч. З ст. 57 КК).Згідно зі ст. 12 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК) ДВС виконує покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна у випадку та у порядку, передбачених КВК та законами України. Підставою виконання покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування (ст. 4 КВК). її г Постанови судів у частині майнових стягнень у справах Хфо адміністративні правопорушення. Кодексом про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) передбачено повноваження суду щодо розгляду та вирішення справ, пов'язаних із притягненням громадян та посадових осіб до адміністративної відповідальності^" Відмінність суду від інших органів, уповноважених на розгляд справ про адміністративні правопорушення, полягає у тому, що суд наділено ширшими повноваженнями щодо застосування санкцій майнового характеру.('Наприклад, окрім штрафу винятково за рішенням суду накладаються такі адміністративні стягнення, як оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення (ст.ст. 24, 28 і 29 КпАП). ? До повноважень у цьому випадку належить і відшкодування збитків, заподіяних учиненим правопорушенням, про шо виноситься постанова (ст. 329 КпАП). ? Рішення, ухвали, постанови господарських судів. Господарський суд при відправленні правосуддя у господарських справах уповноважений виносити рішення, ухвали та постанови, які у силу загальних положень Конституції України наділено усіма ознаками загальнообов'язковості./.Зокрема, відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) рішення, ухвали та постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. У господарському процесі також передбачено можливість застосування забезпечення позову та за- стосування запобіжних заходів, затвердження мирової угоди між сторонами.у Виконавчі написи нотаріусів. Іноді відповідальність боржника за деякими борговими документами є очевидною та безспірною, що випливає з їх змісту, а щодо самих документів не виникає сумніву у їх достовірності. У таких випадках закон передбачає можливість стягнення грошових сум чи майна шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису. ' Виконавчий напис — це нотаріальна дія, яка полягає у наданні сили виконавчого документа борговому документу, визначеному законом, про стягнення з боржника на користь кредитора (стягувача) грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору. / Стягнення за виконавчим написом нотаріуса допускається з низки вимог, чітко передбачених актами законодавства у порядку, встановленому Законом України "Про нотаріат". Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 визначено підстави для вчинення виконавчого напису, затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів1. Ним визначено як підстави для вчинення виконавчого напису наступні вимоги:
1  Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172 // ОВУ. — 1999. — № 26. — Ст. 69. 26 Глава 3. Підстави виконання. Виконавчі документи 27
Третейський суд є особливим юрисдикційним органом, оскільки може розглядати справу і вирішувати спір тільки у разі, якщо про це домовляються сторони, між якими виник спір. Правовий статус цього органу у законодавстві було сформульовано недостатньо. Зокрема, умови, підстави та порядок третейського розгляду визначало Положення про третейський суд — додаток № 2 до ЦПК1. Відповідно до ст. 1 цього Положення до третейського суду могло бути передано будь-який спір, який виник між громадянами, за винятком спорів, що виникають із трудових і сімейних відносин. ГПК (ч. 2 ст. 12) визначено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Зважаючи на брак українського законодавства щодо третейського вирішення господарських спорів та використовуючи положення Постанови Верховної Ради України від "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" 2 від 12 вересня 1991 р. щодо цього застосовувалося Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів між об'єднаннями, підприємствами, організаціями і установами, затверджене постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від ЗО грудня 1975 р. № 1213. На сьогодні, відповідно до Закону України "Про третейські суди"4 сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень (ст. 50). Якщо 1 Додаток № 2 до ЦПК втратив чинність у зв'язку з набранням чинностіЗаконом України "'Про третейські суди" (п. 2 прикінцевих положень). 2 ВВР. — 1991. — № 46. — Ст. 621. 3 ЛІГА: Еліт 7.5.1. — ІАЦ "Ліга", ЛІГАБізнесінформ, 2003. 4 Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р. // ОВУ. — 2004. — № 23. — Ст. 1540. воно не виконане добровільно, то підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження (ст. 57 цього Закону). Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж"1 передбачено, що на його вирішення за угодою сторін можуть передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньо-торгівельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків (ст. 2). Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду виконується сторонами добровільно у встановлені ним строки. Рішення про стягнення грошових сум виконується у встановленому порядку через установи банку, решта рішень — державним виконавцем. Якщо на банківському рахунку боржника немає грошей, а також у разі неможливості стягнення грошових сум з інших причин рішення може бути виконано державним виконавцем шляхом звернення стягнення на майно боржника. Відповідно до Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України, сторони можуть передати на її вирішення спори, пов'язані із торговим мореплавством (ст. 2 цього Закону). Рішення Морської арбітражної комісії виконуються у такому ж самому порядку, що й рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду. Рішення комісій із трудових спорів. Комісія із трудових спорів — орган, уповноважений на вирішення трудових спорів у порядку, встановленому ст.ст. 221 і 224 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), є первинним органом з розгляду трудових спорів, за винятком спорів, зазначених у ст.ст. 222, 232 КЗпП. Комісія з трудових спорів приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданнях. У рішенні має бути зазначено: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії та дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу, результати голосування і мотивоване рішення комісії. 1 Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // ВВР. — 1994. — № 25. — Ст. 198.' ґ  28 Глава 3. Підстави виконання. Виконавчі документи 29         Копії-рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу (ст. 227 КЗпП). -Постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. КпАП регламентує підстави та порядок виконання постанов у частині майнових стягнень у вигляді штрафу, який може бути накладено на громадян та посадових осіб за вчинення правопорушень, у порядку та розмірах, визначених законом (ст.ст. 24, 27). Рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках. Закон України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів"1 визначає (ст. 1), що під останніми слід розуміти рішення іноземних судів у цивільних, трудових, сімейних справах, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим, а також рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових, сімейних справ, що набрали законної сили і підлягають визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України. Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами України або за принципом взаємності за домовленістю асі Ьос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні (ст. 2 згаданого вище Закону). Питання про надання дозволу щодо примусового виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядають апеляційний суд Автономної Республіки Крим (далі АР Крим), апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя за місцем постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження) боржника (ст. 4 Закону України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів"). 1 Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів- Закон України від 29 листопада 2001 р. // ВВР. — 2002. — № 10. — Ст. 76.Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копію ухвали суд надсилає стягувачеві та боржникові у триденний строк із дня по-становлення ухвали (ст. 7 згаданого Закону). Рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини". Відповідно до Європейської конвенції про захист прав та основних свобод (Рим, 11 листопада 1950 р.) передбачено обов'язок держав-учасниць Конвенції забезпечувати дотримання прав та основних свобод, визначених цим міжнародним документом, а також поширення юрисдикції Європейського Суду з прав людини, створеного згідно з протоколом № 11 до Конвенції. Відповідно до ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами. Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції (ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"1 від 17 липня 1997 р.). Рішення державних органів, прийняті з питань володіння та користування культовими будівлями та майном. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"2 від 23 квітня 1991 р. передбачено, що ці об'єднання громадян мають право використовувати для своїх потреб будівлі та майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культову будівлю може бути передано у користування двом і більше релігійним громадам за їх згодою. З кожною громадою укладається окремий договір, у якому передбачається порядок і черговість користування вказаною будівлею. Спори з питань, пов'язаних із володінням та користуванням культовими будівлями та майном, вирішують місцеві державні ор- В  ВР. — 1997. — № 40. — Ст. 263. ВВР. _ 1991. — № 25. — Ст. 283.зо Глава 3. Підстави виконання. Виконавчі документи 31       гани (обласні. Київська та Севастопольська міські, АР Крим), державний орган України у справах релігій. їх рішення, не оскаржені до суду, протягом місяця із дня прийняття, а у разі оскарження — після прийняття судом рішення про відмову у задоволенні скарги (ст. 24814 ЦПК), може бути виконано примусово органом виконання.Рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках. Рішення відповідних органів та посадових осіб Антимонопольного комітету України про накладення адміністративних стягнень на посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю виконуються в порядку, встановленому законом (ч. 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"1 від 11 січня 2001 р.). Наприклад, рішення про вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання (підприємця) підлягає виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. З ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"2 від 7 червня 1996 р.). Від підстав виконання у цьому випадку слід відрізняти повноваження посадових осіб Антимонопольного комітету України щодо забезпечення заяви та доказів у справах про порушення законодавства про економічну конкуренцію. Зокрема, відповідно до ст. 44 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вилучення чи накладання арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації проводиться у робочий час незалежно від їх місцезнаходження, в тому числі в службових приміщеннях та транспортних засобах, що належать суб'єктові господарювання, на робочих місцях працівників на підставі розпорядження державного уповноваженого чи голови територіального відділення Антимонопольного комітету України; у місцях проживання та інших володіннях осіб — на підставі рішення суду. 1 ВВР. — 2001. —№ 12. — Ст. 64. .-■•■.2 ВЗР. — 1996. — № 36. — Ст. 164. Про вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації складають протокол, в якому зазначають дату його складання, прізвище та посаду особи, яка провела вилучення, наклала арешт, перелік вилучених чи тих, на які накладено арешт, предметів, документів, інших носіїв інформації чи майна. Протокол підписують два уповноважені працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень, які провели вилучення, наклали арешт. Протокол також підписують особи, які були присутніми при вилученні, накладенні арешту. У разі відмови осіб від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Копія протоколу про вилучення, накладення арешту надається суб'єкту господарювання, у якого було вилучено, арештовано документи, предмети, інші носії інформації, або вручається представникові суб'єкта господарювання. Про повернення чи зняття арешту з майна, предметів, документів, інших носіїв інформації державний уповноважений Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України приймає розпорядження. Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, накладення штрафу. Державний виконавець у випадках, передбачених законом, покладає на боржника обов'язок сплатити виконавчий збір (встановлену законом грошову суму, яка сплачується у разі невиконання рішення добровільно у строк, встановлений державним виконавцем), витрати на проведення виконавчих дій (оплата діяльності державного виконавця, послуг перекладача, експерта, спеціаліста, понятих та інших учасників виконавчого провадження, проведення розшуку та ін.), притягує учасників виконавчого провадження до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання їх обов'язків. Визнана у встановленому порядку претензія. Відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України (далі — ГК) учасник господарських відносин, який вважає свої права та законні інтереси порушеними, може скористатися до- 32 Глава 3. П,„,.ТІ,В1І виконання. Виконавчі документи 33          судовим (претензійним) способом врегулювання спору. При цьому у деяких спорах (перевезення, надання послуг зв'язку на державне замовлення) справу не може бути передано на розгляд господарського суду тільки за умови додержання сторонами встановленого для такої категорії спорів порядку досу-дового їх врегулювання (ст. 5 ГПК). Законом встановлено вимоги щодо форми та змісту претензії та відповіді на неї, визначено строк для розгляду та відповіді на претензію. За результатами розгляду претензії учасник господарських відносин може її відхилити або визнати. Претензія про визнання боргу є підставою виконання у тому разі, якщо вона відповідає встановленим законом вимогам щодо змісту та форми, а також іншим вимогам, які встановлено законодавством про виконавче провадження.Рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на ДВС. До них, зокрема, належать постанови про реабілітацію жертв політичних репресій. За ст. 5 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" такі особи мають право на грошову компенсацію, на повернення натурою вилучених будівель, іншого майна або їх вартості. Рішення про це приймають штатні комісії органів місцевого самоврядування. У разі невиконання цих рішень добровільно, вони виконуються примусово державним виконавцем. Отже, звернувшись до чинного законодавства, ми розглянули перелік актів, що підлягають виконанню у порядку виконавчого провадження. Ст. З Закону такого вичерпного переліку не дає і інші акти законодавства можуть визначати інші рішення, ухвали та постанови, які підлягають виконанню, в тому числі у примусовому порядку. Ці рішення об'єднано поняттям підстави виконання — це є рішення уповноваженого державного чи громадського органу (посадової особи) (юрисдикційний акт), яке підлягає виконанню органами ДВС у разі невиконання його добровільно. Отже, лише ці документи можуть стати підставою для відкриття виконавчого провадження. Підстави виконання слід поділяти на дві групи. Перша група охоплює такі рішення, які є тільки підставами виконання, тобто спонукальною причиною виконавчого провадження, але самі по собі не зумовлюють його відкриття: рішення, ухвали і анови судів у цивільних справах вироки, ухвали і поста- П0СТ судів у кримінальних справах у частині майнових стяг- Н°В • постанови судів у частині майнових стягнень у справах "піГ'адміністративні правопорушення; мирові угоди, затвер- жені судом; рішення, ухвали, постанови господарських судів; рішення комісій по трудових спорах тощо. Засобом порушен ня (відкриття) виконавчого провадження є виконавчі докумен- ти виконавчі листи, накази господарського суду, посвідчен ня комісії по трудових спорах та ін. Друга група — це такі рішення, що є і підставами виконання і виконавчими документами, тобто документи, які можуть без додаткових документів стати підставою вирішення питання про відкриття виконавчого провадження. § 2. Поняття, види, зміст і форма виконавчого документа Підстава виконання — це лише передумова для відкриття виконавчого провадження, а безпосередньою підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій є виконавчий документ. Його значення у процедурі реалізації захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права полягає у тому, що без нього виконавче провадження не може бути відкрито і державний виконавець зобов'язаний відмовити у такому відкритті (ст. 26 Закону). Розглянемо докладніше види виконавчих документів. До першої групи належать ті виконавчі документи, які оформляють за підставами виконання, визначеними у ст. З Закону. Виконавчі листи. Виконавчі листи видають суди на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів; рішень іноземних судів і арбітражів, якщо їх визнано й допущено на території України у встановленому законом порядку; рішень третейських судів. Основним виконавчим документом є виконавчий лист, який виписує канцелярія суду і підписує суддя чи голова суду. їх підписи засвідчуються печаткою суду. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання Дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, відповідний суд України видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом (ст. 10 Закону України "Про визнання та виконання в кРа'ші рішень іноземних судів"). 3 — 4-1965 34 |
Схожі:
|
Закону України «Про виконавче провадження» Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог... |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни “Виконавче... Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни “Виконавче провадження“ для студентів факультету №4 / Уклад.: В. В. Комаров,... |
|
Здрок О. Н. Гражданский процесе зарубежньїх стран. Учебное пособие НЕ Виконавче провадження за цивільним процесуальним законодавством різних держав |
Відповідно до ст ст. 19, 20, 30 Закону України «Про виконавче провадження»... |
|
НАКАЗ Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог... |
Жушман В. П., Шуміло І. А., Білоусов Є. М., Жуков І. М., Курман Т. В., Погорецька Н. В Міжнародне приватне право (відповідно до вимог ECTS) для студентів V курсу /Уклад. Жушман В. П., Шуміло І. А., Білоусов Є. М., Жуков... |
|
ПЛАН Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні. Поняття,... Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний... |
РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО... Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів,... |
|
ПРИВАТНЕ ПРАВО Білоусов Є. М. – канд юрид наук., доц. – розділ ІІ; §3 розділу ІV, розділ V, VI, §§1-3, 5-8 глави VIІ (у співавторстві з Жуковим... |
РОЗМІЩЕННЯ МАЛИХ АРХІТЕКТУРНИХ ФОРМ ДЛЯ ПРОВАДЖЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Нікополя малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, (далі Порядок) розроблений з урахуванням Порядку розміщення... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua