Загальні вимоги щодо установчих документів стосуються:
• видів установчих документів: рішення про утворення суб'єкта господарювання
(приймається при створенні господарської організації унітарного типу), засновницький договір
(укладається у разі заснування суб'єкта господарювання двома і більше особа
ми), статут (приймається в передбачених законом випадках – при створенні підприємства;
господарських товариств, що належать до об'єднань капіталів; виробничого кооперативу),
положення (філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій зі
статусом юридичної особи);
• змісту установчих документів (мають бути зазначені найменування та місцезнаходження
суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його
органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу
прибутків та збитків, умови його реор
ганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом);
• спеціальні вимоги до засновницького договору, статуту, положення. У засновницькому договорі
засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності
щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків,
управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та
входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені
законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону; статут суб'єкта
господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і
предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу
прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та
ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями
організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством); положенням
визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
відокремлених підрозділів господарської організації зі статусом юридичної особи.
17. Порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання.
Державна реєстрація суб'єктів господарювання — це засвідчення факту створення або
припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця
фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом
внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Регулюється ЗУ «Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», загальні положення- ст. 57-58 ГК.
Згідно з Законом порядок проведення державної реєстрації суб'єктів господарювання
(юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) включає, зокрема:
1. перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору,
та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;
перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав
для відмови у проведенні державної реєстрації;
2. внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу -
підприємця до Єдиного державного реєстру;
3. оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація суб'єктів господарювання проводиться державним реєстратором
виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній,
районній у містах Києві та Севастополі державній
Для проведення державної реєстрації засновник (засновники) юридичної особи або особа,
що має намір стати ФОП, або уповноважена ними особа повинні особисто подати
державному реєстратору такі документи:
1.заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації;
2.для ЮО - примірник оригіналу(ксерокопію, нотаріально засвідчену копію)
рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної
особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів (у
разі подання електронних документів - один примірник); інформацію з
документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних
осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих
юридичних осіб.
3.Для ФОП - копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі
фізичних осіб - платників податків; нотаріально посвідчену письмову згоду батьків
(усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником
є ФО, яка досягла 16 років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.
4.документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення
державної реєстрації юридичної особи.
Державний реєстратор зобов'язаний залишити без розгляду документи, якщо:
1.документи подані за неналежним місцем проведення державної
реєстрації;
2.документи не відповідають вимогам Закону;
3.документи подані не в повному обсязі;
4.для ЮО - документи подано особою, яка не має на це повноважень, або до
державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні
реєстраційних дій;
Залишення документів без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до
державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для
залишення цих документів без розгляду.
За реєстрацію сплачується збір. Документом, що підтверджує внесення реєстраційного
збору, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку.
Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення
державної реєстрації, якщо вони не передбачені законодавством.
Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів без розгляду
зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні
державної реєстрації. Перевірка здійснюється з використанням відомостей Єдиного
державного реєстру.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи
державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної
реєстрації ЮО ідентифікаційний код відповідно до вимог ЄДРПОУ та внести до Єдиного
державного реєстру запис про проведення державної реєстрації ЮО на підставі відомостей
цієї реєстраційної картки; ФОП - державний реєстратор повинен внести до Єдиного
державного реєстру запис про проведення державної реєстрації ФОП на підставі відомостей
реєстраційної картки.
Не пізніше наступного робочого дня з дати державним реєстратором видається
(надсилається поштовим відправленням) для ЮО - один примірник оригіналу установчих
документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації ЮО
та виписка з Єдиного державного
реєстру; для ФОП - виписка з Єдиного державного реєстру.
Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати 3 робочих дні –
для ЮО, 2 робочих дні – для ФОП, з дати надходження документів.
Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена
ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з
описом вкладення) такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи. Реєстраційна
картка — це документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення
відповідних записів до Єдиного державного реєстру;
- копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у
випадках, передбачених за коном;
- два примірники установчих документів. ГК визначає зміст засновницького договору, у якому
засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності
щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків,
управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та
входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені
законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
-
Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про:
- його найменування і місцезнаходження;
- мету і предмет діяльності;
- розмір і порядок утворення статутного та інших фондів;
- порядок розподілу прибутків і збитків;
- про органи управління і контролю, їх компетенцію;
- про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарю вання;
- інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання,
передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству;
- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації
юридичної особи.
Кошти, одержані як реєстраційний збір, зараховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням
юридичної особи або місцем проживання фізичної особи—підприємця.
Документом, що підтверджує внесення реєстраційного збору, є копія квитанції, виданої банком, або
копія платіжного доручення з відміткою банку.
У випадках, що передбачені законом, додатково подається (надсилається) копія рішення органів
Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на
узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.
У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування
статутного фонду (статутного або складеного капіталу), додатково подається документ, що
підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного
або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.
У разі державної реєстрації відкритих акціонерних, додатково подається звіт про проведення підписки
на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.
У разі державної реєстрації селянського (фермерського) господарства, додатково подається копія
Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на
право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про
право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.
У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична
особа, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її
місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру.
Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної
реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені законодавством.
Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою
ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що
засвідчує його (її) повноваження.
Документи, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, приймаються за
описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом)
засновнику або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.
Дата надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи вноситься до
журналу обліку реєстраційних дій.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний
реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної
особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств
та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної
реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації
юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.
Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати
надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлене і видане (надіслане
рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним
реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом
із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі
видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з
відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.
Бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну
реєстрацію фізичних осіб — підприємців є документами суворої звітності, мають облікову серію і
номер.
У бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначаються:
- найменування юридичної особи;
- ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;
- місцезнаходження юридичної особи;
- місце проведення державної реєстрації;
- дата проведення державної реєстрації;
- прізвище та ініціали державного реєстратора.
Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем повинна подати
особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем
проживання такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця;
- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та
інших обов'язкових платежів;
- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації
фізичної особи—підприємця.
Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної
реєстрації фізичної особи—підприємця, якщо вони не передбачені законом.
Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному
реєстратору додатково пред'являється паспорт.
Документи, які подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця,
приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається
рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.
Дата надходження документів на проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця
вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення
державної реєстрації фізичної особи—підприємця, якщо:
- документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи—
підприємця;
- документи не відповідають вимогам Закону;
- документи подані не у повному обсязі. Про залишення документів, які подавалися для проведення
державної реєстрації фізичної особи—підприємця, без розгляду заявнику в день надходження
документів державним реєстратором видаються (надсилаються рекомендованим листом з описом
вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для
проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, без розгляду та документи, що
подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, відповідно до опису.
Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи—
підприємця, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора
в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без
розгляду. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для
проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, без розгляду зобов'язаний перевірити
ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи—
підприємця. Перевірка на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації
здійснюється з використанням відомостей Єдиного державного реєстру. За відсутності підстав для
відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи—підприємця державний реєстратор
повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної
особи—підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації
фізичної особи—підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення
державної реєстрації фізичної особи—підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи—
підприємця. Строк державної реєстрації фізичної особи—підприємця не повинен перевищувати двох
робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної осо-би—
підприємця.
Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця повинно бути оформлене
державним реєстратором і видане (надіслане рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного
робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи—підприємця.
У бланку свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи—підприємця зазначаються:
- ім'я фізичної особи—підприємця;
- ідентифікаційний номер фізичної особи—платника по датків та інших обов'язкових платежів з
Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов'язкових платежів (далі —
ідентифікаційний номер фізичної особи—платника податків);
- місце проживання фізичної особи—підприємця;
- дата проведення державної реєстрації;
- місце проведення державної реєстрації;
- прізвище та ініціали державного реєстратора. Свідоцтво про державну реєстрацію підписується
держав ним реєстратором та засвідчується його печаткою.
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи
—підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби,
Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної
реєстрації фізичної особи—підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису
до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної
реєстрації фізичної особи—підприємця для взяття фізичної особи—підприємця на облік.
Відомості про юридичну особу або фізичну особу—підприємця включаються до Єдиного державного
реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
Державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників
цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців з
Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи:
- повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;
- ідентифікаційний код юридичної особи;
- форма власності;
- організаційно-правова форма;
- центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична
особа державної форми власності чи юридична особа, в статутному фонді якої частка держави
становить не менше 25 відсотків;
- місцезнаходження юридичної особи;
- перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання,
- ідентифікаційний номер фізичної особи—платника податків, якщо засновник — фізична особа;
- найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник — юридична особа;
- основні види діяльності;
- прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи
без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб—
платників податків;
- дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи;
- дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного
із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного
капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування;
- дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів
про внесення змін до нього; - підстави для відмови у проведенні державної реєстрації; - серія та номер
свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; - дані
про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них; - підстави для відмови у
проведенні державної реєстрації змін до установчих документів; - дата та номер запису про
скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; - дані про дату
постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби,
Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування
- дані про відокремлені підрозділи юридичної особи;
- дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення
засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи,
відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо);
- дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його
внесення;
- дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для
його внесення;
- місце проведення державної реєстрації, а також місце про ведення інших реєстраційних дій,
передбачених Законом;
- місцезнаходження реєстраційної справи;
- дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного державного реєстру;
- прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про
державну реєстрацію юридичної особи, внесла зміни до цього запису або запис про державну
реєстрацію припинення юридичної особи;
- дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження (ч. 2 ст. 17
Закону).
В Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи—підприємця:
- ім'я фізичної особи;
- ідентифікаційний номер фізичної особи—платника по датків;
- місце проживання;
- основні види діяльності;
- дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, дати та
номери записів про внесення змін до нього;
- підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;
- серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну
реєстрацію;
- підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу—
підприємця;
- дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової
служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування;
- дані про перебування фізичної особи—підприємця в процесі припинення підприємницької
діяльності
- дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною
особою—підприємцем, а також підстава для його внесення;
- дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності
фізичною особою — підприємцем, а також підстава для його внесення;
- місце проведення державної реєстрації, а також місце про ведення інших реєстраційних дій,
передбачених Законом;
- місцезнаходження реєстраційної справи;
- прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про
державну реєстрацію фізичної особи—підприємця, внесла зміни до цього запису або внесла запис про
державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою—підприємцем;
- дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її
. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її
місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також
відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з ч. 10 ст. 58 ГК відомості щодо
державної реєстрації суб'єкта господарювання, внесення змін до них підлягають опублікуванню
реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному
друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за
місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з моменту проведення державної
реєстрації суб'єкта господарювання (внесення змін до відомостей державної реєстрації) в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України. Порушення встановленого законом порядку створення
суб'єкта господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства документів,
що подаються для його реєстрації, є підставою для відмови в державній реєстрації суб'єкта
господарювання. Відмову в державній реєстрації суб'єкта господарювання може бути оскаржено в
судовому порядку. Перереєстрація суб'єкта господарювання здійснюється в порядку, встановленому
для його реєстрації.
Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється за його
особистою заявою (добровільне), а також на підставі рішення суду (примусове) у випадках:
а) визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;
б) здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам;
в) в інших випадках, передбачених законом (наприклад, у разі несвоєчасного повідомлення суб'єктом
господарювання про зміну свого місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємництва банкрутом;
неподання протягом року до органів держаної податкової служби податкових декларацій, документів
бухгалтерської звітності згідно із законодавством).
Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення
заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.
18. Загальні засади припинення діяльності суб’єктів господарювання.
Основні засади припинення діяльності суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом
України (статті 59-61), а спеціальні - законами, що визначають особливості правового статусу суб'єктів
господарювання зі спеціальним (виключним) видом діяльності.
Основні засади, закріплені в Господарському кодексі України, передбачають:
• форми припинення (реорганізація шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідація);
• підстави припинення діяльності, відповідно до яких розрізняють: добровільне припинення -
ліквідацію чи реорганізацію (за рішенням власника чи уповноваженого ним органу або вищого
органу управління суб'єкта господарювання, яким зазвичай є загальні збори учасників (акціонерів,
членів кооперативу), у зв'язку із закінченням строку, на який створювався суб'єкт господарювання, чи у
разі досягнення мети, заради якої його було створено) та примусове припинення (за рішенням
антимонопольних органів чи суду у передбачених законом випадках, в т. ч. у разі визнання суб'єкта
господарювання в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі
скасування його державної реєстрації у передбачених законом випадках);
• принцип публічності прийняття рішення про припинення діяльності суб 'єкта господарювання
(оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності
індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку
до газети «Урядовий кур'єр» та/або в офіційному друкованому виданні органу державної влади або
органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом
десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання — ч. 8 ст. 59 ГК);
• форми захисту інтересів кредиторів (щодо реорганізації — визначення правонаступників суб'єкта
господарювання, який при пиняє свою діяльність в результаті реорганізації; щодо ліквідації —
встановлення порядку ліквідації та задоволення вимог кредиторів (задоволення претензій кредиторів з
майна суб'єкта господарювання, що ліквідується; повернення майна, що залишилося після задоволення
претензій кредиторів, його власникові (учасникам суб'єкта господарювання, що ліквідується). Стаття 112
ЦК більш ґрунтовно регулює питання задоволення вимог кредиторів, встановлюючи черговість (чотири
черги). Спеціальні порядки черговості встановлюютьсязаконами: «Провідновленняплатоспроможності
боржникаабовизнанняйогобанкрутом» (ст. 31); «Проінститутиспільногоінвестування(пайовіта
корпоративніінвестиційніфонди)».
Питання припинення діяльності суб'єктів господарювання, крім статей 59-61 Господарського
кодексу, регулюються Цивільним кодексом (стосовно юридичних осіб - статті 104-112), а також низкою
законів: «Про банки і банківську діяльність» (статті 26, 28, 87-98); «Про цінні папери і фондову
біржу» (ст. 36); «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні
фонди)» (статті 20-21); «Про страхування» (ст. 43); «Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом» (статті 22-34) та ін.
Діяльність суб'єкта господарювання припиняється за:
1.
рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів;
2.
за рішенням інших осіб-засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників;
3.
за рішенням суду.
Припинення за юридичними підставами може бути двох видів: добровільним і примусовим.
Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника
підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Це можуть бути:
зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо. Види юридичних підстав примусового
припинення суб'єкта господарювання визначені в законодавстві у вигляді примірного переліку.
Примусово діяльність суб'єкта господарювання припиняється:
-
на підставі рішень суду (господарського суду) про визнання недійсними установчих
документів суб'єкта господарювання (або невідповідність їх чинному законодавству) та акта
(рішення засновника) про створення суб'єкта господарювання;
-
на підставі рішення суду (господарського суду) за поданням органів, що контролюють його
діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;
-
на підставі рішення суду (господарського суду) у разі несвоєчасного повідомлення ним про
зміну свого місце знаходження (при зміні місцезнаходження суб'єкт господарювання
повинен в семиденний термін повідомити про це реєструючим орган);
-
на підставі рішення господарського суду про визнання суб'єкта господарювання банкрутом.
ГК передбачає дві правові форми припинення суб'єкта господарювання:
-
реорганізацію Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого суб’єкта
господарювання одного або більше нових підприємств як суб'єктів права. У разі
реорганізації суб'єкта господарювання усі його права та обов'язки переходять до
правонаступника і правонаступників.
-
ліквідацію. У випадку ліквідації суб'єкт господарювання припиняється як суб'єкт права без
правонаступництва. Згідно з ч. 6 ст. 59 ГК суб'єкт господарювання ліквідується:
- за ініціативою осіб, зазначених у ч. 1 ст. 59 ГК;
- у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої
його було створено;
- у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;
- у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
19. Поняття та ознаки суб’єктів господарського права.
Згідно із ст. 2 ГК учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання,
споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською
компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів
господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин
власності. Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовідносин
(господарського права). Такими суб'єктами є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким
притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме:
1. безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання
послуг) або керівництво господарською діяльністю, що притаманно власникам майна
підприємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим групам, а також господарським
міністерствам та відомствам;
2. створення (набуття статусу суб'єкта господарських відносин) у встановленому законом
порядку, хоча порядок створення для різних суб'єктів господарських відносин різний - залежно від
виду, організаційно-правової форми, виду діяльності; набуття статусу суб'єкта господарських
відносин (що зазвичай є завершальною стадією процесу створення господарської організації), як
правило, пов'язується з їх державною реєстрацією;
3. наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб'єктом або покладеної на нього господарської
діяльності чи керівництва такою діяльністю; таке майно може закріплюватися за суб'єктами
господарського права на різних правових титулах: праві власності, праві повного господарського
відання, праві оперативного управління, праві користування, праві оперативно-господарського
використання;
4. наявність господарської правосуб'єктності, тобто визнаної державою за певним суб'єктом
господарювання можливості бути суб'єктом прав (мати і здійснювати права та обов'язки, право на
захист інтересів, відповідальність за порушення); обсяг правосуб'єктності фіксується в законі та в їх
установчих документах.
Таким чином, суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники господарських
відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені
у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють
господарськоюправосуб'єктністю.
20. Поняття та ознаки підприємства як організаційної форми господарювання
Відповідно до ст. 191 ЦК «підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується
для здійснення підприємницької діяльності», і як таке є сукупністю нерухомих і рухомих речей,
майнових та інших прав, а також може бути в цілому чи в частині об'єктом купівлі-продажу, застави,
оренди та інших правочинів.
|