- цінних паперів, ціна яких виражена у конвертованій валюті;
- корпоративних прав щодо юридичної особи, створеної відповідно до законодавства
України або законодавства інших країн, виражених у конвертованій валюті;
- грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані
першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із
законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті
підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними
торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи
легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі,
промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами
та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів,
вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни
інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
- інших цінностей відповідно до законодавства України.
Проте деякі види майна, згідно із законодавством України, не можуть належати іноземним
інвесторам на праві власності і відповідно - використовуватися ними під час інвестування на
території нашої держави.
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різноманітних формах. Закон “Про режим
іноземного інвестування” (ст. 3) розрізняв численні шляхи (називаючи їх формами)
інвестування, а саме:
- часткової участі у підприємствах чи інших організаціях корпоративного типу, що
створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання
частки діючих підприємств; при цьому можуть використовуватися усі організаційно-правові
форми господарських організацій корпоративного типу (господарські товариства, кооператив,
господарське об'єднання, промислово-фінансова група);
- створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, у порядку,
передбаченому Законом України “Про підприємства в Україні”;
- створення філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб;
представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, що відкриваються в Україні,
повинні реєструватися згідно із ст. 5 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”;
порядок реєстрації визначається Інструкцією про порядок реєстрації представництв
іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженою наказом Міністерства
зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 р. №30;
- придбання у власність діючих підприємств повністю;
- не заборонене законами України придбання нерухомого чи рухомого майна, включаючи
будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності,
шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та
інших цінних паперів;
- придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на
користування землею та використання природних ресурсів на території України;
- придбання інших майнових прав;
- в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення
юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.
98.Правове становище підприємства з іноземними інвестиціями.
Характерними ознаками підприємства з іноземними інвестиціями (ПП) є:
- підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання
(резидентів) та іноземних інвесторів (ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без
громадянства, що не мають постійного місцепроживання в Україні, юридичні особи, створені
відповідно до законодавства іншої держави, міжнародні організації, інші держави);
- наявність у статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом
формах (види та форми таких інвестицій визначаються ст. 2, 16 Закону “Про режим
іноземного інвестування”, ст. 391, 392 ГК) та розмірі (не менше 10% розміру цього фонду);
- створення такого підприємства може відбуватися шляхом заснування (при цьому
принаймні одним із засновників має бути іноземний інвестор), а також у разі внесення його
учасником - іноземним інвестором іноземної інвестиції; набуття підприємством статусу ПП
пов'язується не з моментом його державної реєстрації, а від дня зарахування іноземної
інвестиції на його баланс;
- до установчих документів підприємства з іноземними інвестиціями ставляться спеціальні
вимоги: крім відомостей, передбачених законодавством України для відповідних
організаційно-правових форм підприємств, вони також мають містити відомості про
державну належність засновників підприємства з іноземними інвестиціями, відомості про
розмір іноземної інвестиції, оціненої в іноземній валюті та національній валюті України за
домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за курсом НБУ;
- майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду
підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного
споживання), звільняється від обкладення митом. Порядок пропуску такого майна на
територію України визначається ст. 18 Закону України “Про режим іноземного інвестування”
та Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. “Про порядок видачі, обліку і
погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного
інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за
договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі
відчуження цього майна”;
- продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови їх
сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України;
- на підприємство з іноземними інвестиціями розповсюджується національний режим
господарювання, якщо інше не передбачено законами та міжнародними договорами України,
ратифікованими ВР України;
- з метою залучення іноземних інвестицій держава закріплює гарантії захисту прав
іноземних інвесторів (ст. 397 ГК, статті 8-12 Закону “Про режим іноземного інвестування”);
- з метою захисту інтересів національної економіки законом можуть встановлюватися
обмеження щодо здійснення певних видів господарської діяльності підприємствами з
іноземними інвестиціями (види господарської діяльності, що належать до монополії
держави).
Іноземне підприємство фактично є різновидом підприємства з іноземними інвестиціями,
визначальною ознакою якого є особливі вимоги до його учасників (ними можуть бути лише
іноземні інвестори) та майна (в іноземному підприємстві іноземна інвестиція має становити
100%). За організаційно-правовою формою таке підприємство може бути унітарним чи
корпоративним. Виникнення такого підприємства пов'язується із заснуванням іноземними
інвесторами (інвестором) нового підприємства чи набуття такими особами у власність
майнового комплексу діючого унітарного підприємства чи 100% акцій (часток) підприємства
корпоративного типу. З метою захисту інтересів національної економіки та національної
безпеки законом можуть визначатися галузі, в яких створення іноземних підприємств
забороняється.
Особливості правового статусу іноземних підприємств визначаються ст. 117 ГК України.
99.Спеціальні (вільні) економічні зони.
Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій
встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок
застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної
зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови
підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.
Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та
ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької
діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної
продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку,
поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення
соціально-економічного розвитку України.
Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі строк, на який вона
створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (вільної) економічної
зони.
Типи спеціальних (вільних) економічних зон
На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних
функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади,
технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристично-рекреаційні,
страхові, банківські тощо. Окремі економічні зони можуть поєднувати в собі функції, властиві
різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених у цій статті.
На всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють інвестиції у спеціальній (вільній)
економічній зоні, поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена
законодавством про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції. Держава гарантує
суб'єктам господарювання спеціальної (вільної) економічної зони право на вивезення
прибутків та інвестицій за межі даної зони і межі України відповідно до закону.
|