1.3. Управління якістю
1.3.1. Підходи до сутності якості
Існування України як суверенної, незалежної, демократичної, правової, соціальної держави неможлива без формування дієвої системи органів влади на всіх рівнях. Така система повинна не тільки забезпечувати потреби суспільства в організації, але й бути гарантовано захищеною від внутрішньої неефективності. А це вже висуває значні технічні вимоги до організації апарату органів влади. Внаслідок цього, питання структурно-функціонального вдосконалення органів влади набувають значної актуальності. При цьому, методологічну допомогу для такого вдосконалення цілком можна отримати в досить незвичних для органів влади сферах, в тому числі – в комерційному менеджменті.
В усьому цивілізаційному світі вже достатньо давно визначено, що публічне управління за своєю сутністю є послугою. Якщо взяти визначення послуги, то діяльність органів влади цілком можна представити як надання організаційної послуги суспільству. Найбільш загальне (та поширене) визначення послуги міститься в довіднику «Лібералізація міжнародних операцій з послугами», який ще в 1994 р. підготовили Світовий банк та Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD). Там зазначено, що «Послуги – це зміна в стані інституційної одиниці, що відбувається в результаті дій та на основі взаємної угоди з іншою інституційною одиницею». Дійсно, діяльність органів влади саме є цілеспрямованою дією, що має на меті зміну в стані суспільства – покращення організації взаємодії між окремими індивідами шляхом впорядкування зв’язків між ними. Ця дія відбуваєтьчя на основі та в результаті своєрідної угоди між владою та суспільством, що втілюється у визнанні суспільством повноважень органів влади та підкоренні їм і регулярно «оновлюється» на виборах. Більше того, ця діяльність відбувається фактично на платній основі, оскільки люди сплачують податки.
Все це цілком дозволяє вважати публічне управління послугою, а діяльність органів влади – надання «адміністративних» (організаційних) послуг. І такий підхід теж, порівняно давно, офіційно визнаний в Україні та покладений в основу здійснення адміністративної реформи. Концепція проведення в Україні адміністративної реформи розроблена спеціальною державною комісією та схвалена указом Президента України №810/98 від 22 .07.98. Зазначена концепція визначає завдання, що мають бути виконані в ході проведення адміністративної реформи для досягнення її мети «запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання державних та громадських послуг».
Головною відмінністю виробництва послуг від виробництва речей є його нематеріальність. На відміну від матеріального (речового) виробництва при виробництві послуги далеко не завжди можливо виміряти кінцевий продукт кількісними методами. В той же час, надзвичайно зростають вимоги до якості продукту, оскільки саме вона може змінюватися в набагато більшому діапазоні, ніж при виробництві матеріального продукту. Все це висуває надзвичайні вимоги до забезпечення якості діяльності органів влади з надання суспільству організаційних послуг.
Дійсно, сьогодні перед Україною постали безпрецедентні за своєю глобальністю та складністю завдання щодо забезпечення соціально-економічного розвитку. Здійснити його можливо тільки за умов докорінного покращення якості в усіх сферах життя та діяльності. За умов, коли якість стане загальнонаціональною ідеєю України. В свою чергу, це потребує швидкого переосмислення і органами влади, і суспільством всієї масштабності проблем, що стосуються якості у її найширшому розумінні. Як наслідок, в стислі терміни має відбутися загальнонаціональний комплекс дій щодо подолання проблем і якнайшвидшого створення засад для подальшого активного розвитку загальнонаціонального руху до високої якості. І саме сьогодні, в умовах вільних суспільно-політичних і соціально-економічних відносин, Україна отримала унікальний шанс для подолання цих проблеми та успішної інтеграції до загальноєвропейської та загальносвітової спільноти, наближення до рівня розвинених країн, задоволення очікувань своїх громадян.
При цьому, якість є не тільки станом якогось конкретного продукту: це не тільки контроль і нагляд, стандарти і сертифікати. Якість є всеохоплюючою категорією – крім продукції та послуг вона поширюється на внутрішню організацію підприємств, установ та інших організацій, їх персонал та системи менеджменту. Адже якість притаманна будь-якій діяльності людини, взаємовідносинам між людьми, ставленню людей до оточуючого світу. Якість – це одночасно і мета, і засіб досягнення мети. На сьогодні можна вести мову про якість не тільки в економіці, але й про якість в культурі та, навіть, про якість в духовності. В цілому все це трансформується в якість життя. І в цьому сенсі якість – це суспільна мораль та філософія, від яких залежить, хто ми є в цьому світі та якою бути Україні. Саме з цих позицій і потрібно підходити до розв`язання комплексу проблем якості, що накопичені у нашій країні.
У найбільш загальному вигляді можна виділити три підходи до розв`язання проблем якості в Україні, що істотно відрізняються поміж собою та кожен з яких потребує своїх рішень та дій:
забезпечення та підтвердження безпеки вживання українських товарів та послуг – умовно позначити його можна вважати „мінімальним” рівнем, орієнтованим на безпеку;
забезпечення та підтвердження якісних (споживацьких) характеристик українських товарів та послуг на рівні встановлених нормативних вимог – його можна вважати «середнім» рівнем, орієнтованим на якість;
орієнтація на широкомасштабне прагнення до перевищення вимог стандартів, досягнення та перевищення характеристик кращих зразків товарів та послуг, що пропонуються на світових ринках – «максимальний» рівень, метою якого є досконалість.
Забезпечити умови, за яких громадяни, їх майно та довкілля будуть захищені від небезпечних продуктів та послуг – це обов`язок кожної держави і кожного виробника. Одночасно, вступ України до Всесвітньої торгівельної організації (ВТО) та бажання інтегруватися до Європейського Союзу викликає потребу встановлення державою обов`язкових вимог до продукції шляхом введення Європейських директив щодо безпеки через Технічні регламенти. Також виникає необхідність створення вітчизняної системи підтвердження відповідності через нотифіковані органи, які би визнавалися у розвинених країнах. Ці завдання вирішуються засобами технічного регулювання і є державною регулюючою функцією. І яким би складним не було це завдання, керівні працівники органів влади мають можливість вимагати і добиватися високої якості.
|