Стаття 8. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус
1. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус
рекомендує, а Головний державний санітарний лікар України
затверджує:
1) максимальні межі залишків пестицидів та ветеринарних
препаратів для харчових продуктів;
2) рівні включень або максимальні рівні вмісту у харчових
продуктах забруднюючих речовин, харчових добавок, допоміжних
матеріалів для переробки;
3) методи та процедури впровадження державного нагляду,
державного контролю, розширеного контролю та контролю ризиків, які
становлять харчові продукти, підконтрольні санітарній службі;
4) рекомендовані допустимі добові дози споживання дієтичних
добавок;
5) вимоги до запровадження системи HACCP або аналогічних
систем забезпечення безпечності та якості під час виробництва та
обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі;
6) щорічну програму проведення вибіркового розширеного
контролю всіх харчових продуктів, підконтрольних санітарній
службі, що перебувають в обігу в Україні.
2. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус
рекомендує, а Головний державний санітарний лікар України та
Головний державний ветеринарний інспектор України разом
затверджують:
1) вимоги до запровадження Системи аналізу ризиків та
контролю (регулювання) у критичних точках або аналогічних систем
забезпечення безпечності під час виробництва підконтрольних
харчових продуктів.
3. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус
рекомендує, а Головний державний ветеринарний інспектор України
затверджує:
1) методи контролю зоонозів, патологоанатомічні методи на
післязабійному етапі;
2) максимальні межі залишків ветеринарних препаратів для
кожного компонента, що вводиться в корм для тварин, та готового
корму для тварин;
3) рівні включень кормових домішок до корму для тварин або на
його поверхні.
4. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус:
1) координує діяльність щодо гармонізації вітчизняного
законодавства до міжнародного у сфері безпечності та якості
харчових продуктів;
2) розробляє проекти нових та зміни до існуючих санітарних
заходів;
3) здійснює уніфікацію науково-методичних підходів до
розроблення санітарних заходів та технічних регламентів, оцінки
ризику та визначення обов'язкових параметрів безпечності харчових
продуктів, а також розробки методів та процедур для забезпечення
безпечності харчових продуктів у процесі їх виробництва та обігу;
4) сприяє впровадженню нових технологій виробництва харчових
продуктів, міжнародних стандартів та вітчизняних технічних
регламентів щодо технологій виробництва харчових продуктів,
міжнародних санітарних заходів та нових методів аналізу харчових
продуктів, рекомендованих відповідними міжнародними організаціями;
5) виконує функції інформаційно-довідкової служби, що
забезпечує надання інформації з питань роботи Комісії з Кодексу
Аліментаріус і впровадження в Україні її рекомендацій та рішень;
6) бере участь у засіданнях Комісії з Кодексу Аліментаріус та
її комітетів;
7) організовує проведення наукових, експертних досліджень з
питань, що належать до її компетенції.
5. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус діє на
підставі положення ( 903-2006-п ), затвердженого Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 9. Лабораторії, що проводять оцінку безпечності та
якості харчових продуктів
1. Лабораторні вимірювання, випробування та/або дослідження
харчових продуктів з метою оцінки їх безпечності та якості можуть
проводитися такими акредитованими лабораторіями:
1) лабораторіями потужностей (об'єктів), що здійснюють
виробництво та/або введення в обіг харчових продуктів;
2) лабораторіями Санітарної та Ветеринарної служб;
3) лабораторіями центрального органу виконавчої влади з
питань технічного регулювання та споживчої політики;
4) іншими лабораторіями.
2. Лабораторії, зазначені в частині першій цієї статті,
підлягають акредитації для проведення вимірювань згідно з
міжнародними вимогами, а також підлягають акредитації для
проведення лабораторних досліджень харчових продуктів згідно з
міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями
національним органом України з акредитації або відповідним
іноземним органом з акредитації.
3. Лабораторні вимірювання, випробування та/або дослідження
харчових продуктів з метою державного контролю та державного
нагляду, в тому числі при імпорті або експорті, проводяться
акредитованими лабораторіями, уповноваженими Головним державним
санітарним лікарем України щодо харчових продуктів, підконтрольних
санітарній службі, та Головним державним ветеринарним інспектором
України щодо харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній
службі.
4. Процедура та критерії уповноваження лабораторій, у тому
числі арбітражних, для проведення діагностичних досліджень з метою
державного контролю або державного нагляду розробляються
Національною Комісією України з Кодексу Аліментарус та
затверджуються Головним державним санітарним лікарем України або
Головним державним інспектором ветеринарної медицини України в
межах їх компетенції.
5. Методи вимірювань та методології досліджень харчових
продуктів для перевірки обов'язкових параметрів безпечності та
мінімальних специфікацій якості повинні відповідати міжнародним
стандартам, інструкціям і рекомендаціям та затверджуватися
Головним державним санітарним лікарем України для харчових
продуктів, підконтрольних санітарній службі, та Головним державним
ветеринарним інспектором України для харчових продуктів,
підконтрольних ветеринарній службі.
Стаття 10. Повноваження санітарного інспектора
1. При здійсненні державного контролю та/або державного
нагляду санітарний інспектор має право:
1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей
(об'єктів), що здійснюють виробництво або обіг об'єктів санітарних
заходів, у будь-який час протягом звичайного часу роботи;
2) інспектувати, з дотриманням вимог законодавства, будь-які
будівлі, транспортні засоби, тимчасові та інші потужності
(об'єкти), випробувальні лабораторії, що знаходяться на
потужностях (об'єктах);
3) інспектувати санітарний стан потужностей (об'єктів) для
виробництва та/або обігу об'єктів санітарних заходів;
4) інспектувати додержання гігієнічних вимог, встановлених
термінів проходження медичного огляду персоналом, що
опосередковано або безпосередньо контактує з харчовими продуктами,
та в разі порушення цих вимог і термінів видавати припис про
відсторонення їх від роботи до усунення порушення;
5) під час державного нагляду проводити оцінку систем, що
засновані на принципах HACCP;
6) інспектувати і відбирати зразки харчових продуктів на всіх
етапах виробництва та їх етикетування, нехарчових субстанцій і
об'єктів, допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та
обігу, матеріалів та обладнання, що використовуються для
випробування, контролювання технологічних процесів, очищення та
технічного обслуговування приміщень;
7) перевіряти та отримувати копії документів для перевірки їх
відповідності вимогам цього Закону, а також матеріалів про системи
внутрішнього контролю безпечності та якості, в тому числі системи
НАССР;
8) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень
зразків об'єктів, зазначених у пункті 6 частини першої цієї
статті;
9) видавати припис про тимчасову заборону обігу харчових
продуктів, якщо є підозра, що вони небезпечні, непридатні для
споживання або неправильно марковані, до отримання результатів
лабораторного дослідження цих харчових продуктів;
10) видавати припис щодо усунення порушень умов використання
експлуатаційного дозволу;
11) збирати докази, які необхідні для обґрунтування підозри
порушення санітарних заходів та умов використання експлуатаційного
дозволу, в тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які
підтверджують підозру або документально фіксують порушення;
12) проводити санітарно-епідеміологічне розслідування
порушень цього Закону.
2. Головні державні санітарні лікарі або їх заступники мають
такі повноваження:
1) видавати постанову про виправлення етикетування або іншого
виправлення неправильного маркування будь-яких харчових продуктів
або інших об'єктів санітарних заходів;
2) видавати постанову щодо обробки, переробки (зміни стану)
або утилізації (зміни призначеного використання) харчового
продукту;
3) видавати постанову щодо знищення об'єкта санітарних
заходів його власником під наглядом санітарного інспектора;
4) звертатися до суду із заявою про прийняття рішення про
конфіскацію та знищення об'єкта санітарних заходів у передбачених
цим Законом випадках;
5) видавати постанову про призупинення виробництва;
6) видавати, призупиняти дію та анульовувати експлуатаційні
дозволи на потужності (об'єкти) з виробництва та/або обігу
харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі. { Пункт 6
частини другої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2436-VI ( 2436-17 ) від 06.07.2010 }
Стаття 11. Повноваження ветеринарного інспектора
1. При здійсненні державного контролю та/або державного
нагляду за харчовими продуктами, підконтрольними ветеринарній
службі, на потужностях (об'єктах), що займаються виробництвом та
обігом таких харчових продуктів, ветеринарний інспектор має права,
зазначені у пунктах 2, 3, 5-11 частини першої статті 10, а головні
державні ветеринарні інспектори мають права, зазначені в частині
другій статті 10.
2. Ветеринарні інспектори та головні державні ветеринарні
інспектори також мають право:
1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей
(об'єктів), що здійснюють виробництво та обіг харчових продуктів,
підконтрольних ветеринарній службі, у будь-який час протягом
звичайного часу роботи;
2) наносити позначку придатності для споживання людиною на
туші тварин або їх частини, одиницю упаковки або контейнер з
необробленими харчовими продуктами тваринного походження.
Стаття 12. Принципи та порядок здійснення державного контролю
та державного нагляду
1. Методи, які використовуються при здійсненні державного
контролю та державного нагляду за харчовими продуктами та іншими
об'єктами санітарних заходів, повинні відповідати поставленим
цілям. Державний контроль здійснюється постійно та вибірково
(вибірковий контроль) і може бути розширеним або стандартним.
2. Державний нагляд за об'єктами санітарних заходів
здійснюється без попереднього повідомлення, регулярно, згідно із
складеними програмами інспектування, що визначають періодичність
проведення інспекцій та порядок здійснення державного нагляду за
відповідністю об'єктів санітарних заходів вимогам, що встановлені
цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
3. Періодичність проведення державного нагляду будь-якої
конкретної потужності (об'єкта), на яку поширюються положення
цього Закону, або будь-яких об'єктів санітарних заходів, включаючи
такий, що здійснюється в рамках програм вибіркового контролю
харчових продуктів, повинна відображати:
1) визначені ризики, пов'язані з об'єктом санітарних заходів
або потужностями (об'єктами), а також з технологією виробництва
та/або переробки;
2) результати попереднього державного нагляду;
3) надійність процедур контролю, які застосовуються
оператором потужностей (об'єкта) для забезпечення дотримання
відповідних санітарних заходів та технічних регламентів;
4) існуючу підозру про невиконання оператором потужностей
(об'єкта) вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.
4. Якщо при проведенні державного нагляду, за професійною
оцінкою санітарного інспектора, існує підозра, що харчовий продукт
або інший об'єкт санітарних заходів, підконтрольний санітарній
службі, є небезпечним, непридатним для споживання або неправильно
маркованим, або якщо, за професійною оцінкою ветеринарного
інспектора, існує підозра, що харчовий продукт, підконтрольний
ветеринарній службі, є небезпечним або непридатним до споживання,
санітарний інспектор або ветеринарний інспектор (далі -
відповідний інспектор) відбирає зразки об'єкта без надання
компенсації власнику та видає припис про тимчасову заборону обігу
такого харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів,
про що інформує відповідного головного державного санітарного
лікаря або відповідного головного державного інспектора
ветеринарної медицини чи їх заступників.
5. Зразки об'єктів санітарних заходів, відібрані у зв'язку з
підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності
до споживання, повинні негайно направлятися до уповноваженої
лабораторії на дослідження. Уповноважена лабораторія після
проведення досліджень негайно повинна надати звіт про результати
дослідження відповідному головному державному санітарному лікарю
або відповідному головному державному інспектору ветеринарної
медицини чи їх заступникам для прийняття рішення щодо подальшого
поводження із зазначеним об'єктом санітарних заходів.
6. Після отримання результатів лабораторного дослідження
зразків відповідний головний державний санітарний лікар або
головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх
заступники приймають рішення щодо дій, яких необхідно вжити
відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті.
7. Якщо на підставі лабораторних досліджень харчового
продукту або іншого об'єкта санітарних заходів виявляється
порушення положень цього Закону, відповідний головний державний
санітарний лікар або головний державний інспектор ветеринарної
медицини чи їх заступники повинні вжити таких заходів:
1) у разі неправильного маркування - видати постанову про
виправлення етикетування або іншим чином виправлення неправильного
маркування;
2) у разі непридатності до споживання:
а) якщо харчовий продукт залишається безпечним для споживання
людиною або інший об'єкт санітарних заходів можна зробити
придатним для використання у виробництві харчових продуктів або
для іншого використання - видати постанову про його обробку,
переробку або утилізацію (зміну призначеного використання);
б) якщо харчовий продукт є небезпечним для споживання
людиною, але безпечним для іншого використання - видати постанову
про вилучення з обігу та заборону використання за призначенням.
8. Якщо лабораторне дослідження підтверджує, що об'єкт
санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для
іншого використання, відповідний головний державний санітарний
лікар, головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх
заступники видають постанову про вилучення цього об'єкта з
використання або обігу та зобов'язує власника цього об'єкта
знищити цей об'єкт під наглядом відповідного інспектора.
9. Рішення щодо подальшого поводження з об'єктом санітарних
заходів, зразки якого були відібрані у зв'язку з підозрою або
встановленням факту їх небезпечності або непридатності до
споживання, повинно бути доведено до відома виробника та/або
продавця (постачальника) протягом одного робочого дня після
отримання звіту лабораторії, зазначеного у частині п'ятій цієї
статті.
10. Рішення відповідного головного державного санітарного
лікаря або відповідного державного інспектора ветеринарної
медицини щодо поводження з харчовими продуктами або іншими
об'єктами санітарних заходів може бути оскаржено вищестоящій
посадовій особі або до суду.
11. Збитки, завдані оператору потужностей (об'єкта) у зв'язку
з неправомірною забороною обігу об'єкта санітарних заходів,
зупиненням або припиненням виробничого процесу або застосуванням
до цієї особи інших адміністративно-господарських санкцій,
передбачених цією статтею, підлягають відшкодуванню в порядку,
встановленому Господарським кодексом ( 436-15 ) та іншими законами
України.
|