Стаття 51. Поводження з вантажами, яким відмовлено у ввезенні
1. Харчові продукти у вантажі, які визнані небезпечними,
непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що
в інший спосіб не відповідають технічним регламентам або
санітарним заходам, не допускаються до ввезення для споживання
людиною (далі - забраковані харчові продукти).
2. Усі забраковані харчові продукти, що становлять високий
ризик для здоров'я людини та тварин і не підлягають переробці
(обробці), знищуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
3. Забраковані харчові продукти, що не підпадають під дію
частини другої цієї статті, підлягають поверненню, окрім випадків,
коли імпортер або його уповноважений представник, після
консультації з відповідним прикордонним інспектором, погоджується
на проведення обробки забракованих харчових продуктів або
переведення їх до категорії, іншої, ніж для споживання людиною.
4. Забраковані харчові продукти, які виключено з категорії
харчових продуктів для споживання людиною, маркуються на кожній
упаковці добре видимим попередженням "Не для споживання людиною",
а в разі відсутності упаковок маркуються або пакуються таким
чином, щоб проставити на упаковці попередження "Не для споживання
людиною".
5. Імпортер проводить обробку забракованих харчових
продуктів, зазначених у частині третій цієї статті, та маркування
забракованих харчових продуктів, як зазначено у частині четвертій
цієї статті, під наглядом санітарного або ветеринарного інспектора
в межах їх компетенції.
Стаття 52. Обмеження імпорту харчових продуктів тваринного
походження у зв'язку із хворобами списку
Міжнародного епізоотичного бюро
1. Головний державний інспектор ветеринарної медицини
України, якщо це рекомендується відповідними міжнародними
організаціями або відповідно до аналізу ризику є необхідним для
досягнення належного рівня захисту здоров'я людей та тварин, може
обмежити або заборонити імпорт харчових продуктів тваринного
походження з певних країн чи зон у межах певних країн у разі
підтвердження спалаху хвороб списку МЕБ, які можуть зробити
харчові продукти тваринного походження небезпечними. Ці обмеження
та заборона скасовуються після підтвердження закінчення спалаху
хвороби та підтвердження безпечності харчових продуктів тваринного
походження.
2. У разі обмеження або заборони імпорту харчових продуктів
тваринного походження згідно з частиною першою цієї статті дозвіл
на ввезення заборонених харчових продуктів тваринного походження
або таких, до яких застосовуються обмеження, з країни, країн або
зон у межах певних країн вважається недійсним та скасовується на
всі вантажі таких продуктів, включаючи вантажі, що вже виїхали з
країни походження, якщо дата виїзду з указаної країни припадає на
інкубаційний період для хвороб списку МЕБ, який визначається від
дати підтвердження спалаху такої хвороби.
Стаття 53. Умови, які застосовуються до вантажів з харчовими
продуктами, що експортуються
Вантажі з експортованими харчовими продуктами повинні
супроводжуватися, якщо цього вимагає країна імпортер:
1) оригіналами міжнародних ветеринарних (санітарних)
сертифікатів, виданих відповідним уповноваженим органом, що
засвідчують придатність харчового продукту до споживання людиною;
2) документами або маркуванням, де зазначаються потужності
(об'єкти), з яких походить харчовий продукт.
Стаття 54. Видача міжнародних ветеринарних (санітарних)
сертифікатів на вантажі з харчовими продуктами, що
експортуються
1. Міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати на вантажі
з харчовими продуктами, призначеними для експорту, видаються лише
на продукцію, що вироблена на затверджених експортних потужностях
(об'єктах), зареєстрованих у встановленому порядку.
2. Вантажі з харчовими продуктами, які експортуються та
повинні супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних
(санітарних) сертифікатів, що засвідчують придатність харчового
продукту до споживання людиною та його відповідність вимогам
безпечності країни імпортера, повинні сертифікуватися
безпосередньо перед експортуванням.
3. Міжнародний сертифікат, зазначений у частині другій цієї
статті, повинен бути надрукованим, мати серійний номер та
відповідати зразку сертифіката відповідних міжнародних організацій
або вимогам країни імпортера щодо його форми та змісту.
4. Порядок видачі міжнародних ветеринарних (санітарних)
сертифікатів на вантажі з харчовими продуктами, призначеними для
експорту, встановлюється відповідно Головним державним санітарним
лікарем України або Головним державним інспектором ветеринарної
медицини України.
Р о з д і л VIII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 55. Міжнародне співробітництво України у сфері
безпечності та якості харчових продуктів
Міжнародне співробітництво України у сфері забезпечення
безпечності та якості харчових продуктів здійснюється шляхом:
1) участі в роботі відповідних міжнародних організацій;
2) укладання міжнародних угод, включаючи двосторонні угоди
про взаємне визнання санітарних заходів;
3) гармонізації санітарних заходів та технічних регламентів з
міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями щодо
харчових продуктів та з процедурами оцінки відповідності.
Стаття 56. Міжнародні договори України
Якщо чинним міжнародним договором України, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено
інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то
застосовуються правила міжнародного договору.
Р о з д і л IX
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Стаття 57. Фінансування наданих послуг
Усі платежі, що стягуються у зв'язку з будь-якими
адміністративними процедурами, лабораторними дослідженнями,
експертизами, контролем та іншими процедурами, що вимагаються
згідно з цим Законом, повинні дорівнювати фактичній вартості.
Стаття 58. Фінансування державного нагляду
Державний нагляд за об'єктами, що підлягають санітарним
заходам, здійснюється на безоплатній основі та фінансується за
рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного
бюджету України.
Р о з д і л X
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 59. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
За порушення вимог цього Закону винні особи несуть
цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність,
передбачену законом.
Р о з д і л XI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім
частини другої статті 33 та частини першої статті 35, які
набирають чинності з 1 січня 2015 року.
{ Пункт 1 розділу XI із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1665-VI ( 1665-17 ) від 22.10.2009 }
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових
актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін:
1) подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
2) привести у відповідність із цим Законом свої
нормативно-правові акти;
3) відповідно до компетенції Кабінету Міністрів України
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим
Законом;
4) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 23 грудня 1997 року
N 771/97-ВР
|