|
|
Скачати 0.54 Mb.
|
2.2.2. Відношення культури до тепла Соя відноситься до групи теплолюбних культур. У цьому відношенні її можна порівняти з кукурудзою, на підставі матеріалів Державної комісії із сортовипробування відзначають, що для повного розвитку сої в залежності від умов вирощування і сорту необхідно від 1700о до 2900о при середньодобовій температурі не нижче 15о. Соя висуває підвищені вимоги в період проростання насіння. За даними багатьох авторів мінімальна температура для проростання сої 10-12о, а оптимальна 15-20о. Зниження температури помітно позначилося на уповільнення проростання і числі насінин, що загнили. Вимогливість сої до тепла не знижується у продовж всього періоду вегетації. При достатній температурі і вологості соя росте швидко, розвиває велику листкову масу і досягає високого росту. Сприятливою середньодобовою температурою для росту і розвитку сої можна вважати 18-22о. Температури нижче 15о затримують розвиток сої. Зниження температури восени до 10-12о практично припиняє налив зерна і дозрівання. Незважаючи на те, що соя відноситься до числа теплолюбних культур, вона переносить заморозки краще, ніж квасоля. Заморозки на поверхні ґрунту не викликають значного ушкодження сходів. 2.2.3 Відношення культури до світла Ряд авторів визначають, що в групі короткоденних рослин соя особливо чуттєва до зміни світлового режиму. Щоб прискорити цвітіння, сої необхідно від 2 до 6 коротких днів, у той час як іншим рослинам короткого дня необхідно від 7 до 40 днів. І навпаки, при невеликому подовженні дня цвітіння сповільняється. Виділяють чотири основних групи сортів по ступеню реакції на зміну світлового режиму: дуже слабо реагуючі, слабо реагуючі, середньореагуючі, сильнореагуючі. Більшість сортів пристосована до досить вузьких поясів широт, тому при вирощуванні сої важливо знати реакцію сортів на довжину дня. Досвідами установлено, що врожай головним чином залежить від площі листків, що освітлюються прямими променями сонця, а не від величини загальної площі поверхні листів. На підставі цього, високі врожаї сої можливі тільки при високому коефіцієнті використання сонячної енергії, оптимальних умовах світлового режиму для кожної рослини і ценоза в цілому. 2.2.4 Відношення культури до ґрунтів Соя не пред’являє великих вимог до ґрунту. Її вирощують на чорноземах, каштанових і підзолистих ґрунтах різного механічного складу, від супіків до важких суглинків. Вона добре росте при відносно близькому стоянні ґрунтових вод, але не переносить кислих, заболочених ґрунтів і солончаків. Такі ґрунти без відповідного поліпшення для сої непридатні. Соя витримує ґрунти з рН від 5 до 8, причому оптимальним для неї є рН 6,5-7,0. 2.2.5 Потреба рослин в поживних речовинах і особливості живлення Ужитті рослин існують складні взаємовідносини з поживними речовинами, визначають ріст і розвиток рослин. У сої це ускладнюється багатим хімічним складом, особливостями фенофаз, архітектоніки рослин і розміщення в посіві. Однією з причин не завжди адекватної реакції сої на безпосереднє внесення мінеральних добрив є дуже розтягнутий період цвітіння та плодоношення, який може супроводжуватися значними відхиленнями в режимі тепла та вологи, що позначається на поглинанні поживних речовин. Максимум забезпечення коренів елементами живлення не завжди відповідає найбільшому приросту рослин. Велике значення має взаємне затінення листків. Дуже нерівномірним є ритм поглинання рослинами окремих поживних речовин за фазами онтогенезу і неоднаковим відношення до їх форм у добривах. Соя досить вимоглива до поживних речовин і використовує їх з грунту відносно більше, ніж інші культури, особливо азоту, фосфору, сірки, калію, кальцію, магнію. За даними М. Т. Федоровського на формування 1 ц урожаю зерна пшениці азоту витрачається у 2,6 рази, фосфору у - 1,4 рази і калію - у 2,8 рази менше в порівнянні із соєю. Для формування одиниці врожаю соя потребує більше поживних речовин, ніж інші зернобобові культури - горох, боби, вика. На формування 1 ц насіння соя витрачає 7,2-10,0 кг азоту, 1,7-4,0 кг фосфору, 2,2-4,4 кг калію. Винесення посівом сої поживних речовин із ґрунту залежить від його родючості, рівня врожаю, грунтово-кліматичних умов, сорту та інших факторів. Для формування врожайності зерна 22,5 ц/га соя засвоює 173 кг азоту, 421 фосфору, 76 кг калію. Незважаючи на великі вимоги сої до елементів живлення, вона менш активно за деякі інші рослини, наприклад, пшеницю, кукурудзу, люцерну реагує на внесення добрив, але добре використовує їх післядію. Це зумовлено симбіозом сої з бульбочковими бактеріями, за рахунок якого вона може задовольняти 60-70% своєї потреби в азоті, а також підвищеною здатністю засвоювати грунтові запаси фосфору, калію й інших елементів живлення. Позитивний ефект від фосфорних добрив одержують на грунтах із низьким вістом фосфору, а від калійних - на грунтах з низьким вмістом засвоюваності калію. Під час формування врожаю соя дуже нерівномірно споживає повні речовини: від сходів до цвітіння вона засвоює 16,6% азоту, 10,4% фосфору, 24,7% калію; від цвітіння до формування насіння та до початку його наливання - відповідно 78,5%; 50,0; 82,2%. Нагромадження азоту, фосфору та калію спочатку відбувається повільно, а у період між повним цвітінням жовтінням нижніх листків та у період повного розвитку нижніх бобів посилюється. Протягом 45 днів між цими фазами нагромаджується приблизно 80% загальної кількості цих елементів. 2.2.6 Фази розвитку, етапи органогенезу і критичні періоди в житті рослин Соя, як і багато інших вищих покритонасінних рослин, має 12 основних етапів органогенезу, основою для проходження яких, є певні стадійні зміни. На першому етапі, який у сої проходить дуже швидко, в проростаючій насінині верхівковий конус наростання головного пагону ще не диференційований, закритий двома зачатковими листочками і має напівкулясту форму. Ще до появи на поверхні грунту сім’ядолей у верхівковому конусі наростання починають відокремлюватися зачатки справжніх трійчастих листків, вузлів головного стебла та бруньок бокових пагонів, і рослина переходить до другого етапу органогенезу, який закінчує вона вже на поверхні грунту. На третьому етапі органогенезу, що збігається з розкриттям третього справжнього листка, конус наростання не витягується, а трохи збільшується в розмірах; ріст і диференціація листків уповільнюються. Біля основи конуса наростання головного чи бокового пагонів швидко утворюються конуси наростання пагонів другого порядку і формуються осі суцвіття. На четвертому етапі формуються лопаті суцвіття і приквітників. Диференціація конуса наростання пагонів другого порядку триває, і біля основи кожного конуса формується два листкових валики. В пазухах їх закладаються конуси наростання пагонів третього порядку. На осі суцвіття витворюються три бугорки; з них один більш крупний — центральний і два бокових. Пізніше або з усіх бугорків утворюються квітки, зібрані в складні китиці, або бокові розвиваються не повністю і в них утворюється лише кілька поодиноких квіток. Процеси послідовного формування квіток становлять п'ятий етап органогенезу. Шостий етап — формування материнських клітин пилку, зав'язі, стовпчика та приймочки і продовження росту всіх частин квітки. На сьомому етапі далі інтенсивно ростуть покриви квітки — чашолистики, пелюстки і тичинкові ниточки, а також міжвузля стебел. Бутони вже добре помітні. Восьмий етап — цвітіння. В цей період інтенсивно ростуть верхні міжвузля стебла. Дев'ятий етап — запліднення, а десятий — формування насіння і лушпинок боба; одинадцятий — період інтенсивного росту насіння і нагромадження в ньому пластичних речовин, а дванадцятий — перетворення розчинних речовин у запасні і повне достигання насіння. Фенологічні фази Перша фаза — сходи охоплює період від набухання насіння до розкриття примордіальних листків. Після виходу зародкового корінця на поверхню кожури він росте дуже швидко, і вже через 2-3 дні закладаються бокові корені першого порядку. Одночасно з цим росте підсім'ядольне коліно і виносить на поверхню сім'ядолі, а поміж ними зачатки примордіальних листків. Фази галуження і бутонізації охоплюють період від повного розкриття першого трійчастого листка до утворення перших квіток. Інтенсивне галуження починається з розвитком третього трійчастого листка і проходить з різною швидкістю залежно від типу росту рослини. Перший трійчастий листок розкривається через 5-8 днів після сходів, а наступний — через кожні 3-6 днів. Ріст одного листка триває 10-15 днів. Сім'ядолі залишаються на рослині до розкриття 4-5 справжніх листків, а потім вони засихають і відпадають. Примордіальне листя триваліший час зберігається, а потім відмирає. Фази цвітіння і плодоутворення у сої починаються в середньому через 40-65 днів після сходів, тривають досить довго (загалом близько 60-85 днів), з великими відхиленнями по сортах, і здебільшого проходять на кущі послідовно знизу до верхівки, в міру того, як утворюються нові вузли. Одночасно з цвітінням відбувається інтенсивний ріст головного стебла з добовим приростом 1-1,5 см, гілок та молодих листків. Ріст їх майже припиняється, коли на верхньому вузлі головного стебла і бокових гілок закінчується цвітіння. З припиненням росту стебел нові листки не утворюються. Суцвіття закладаються в пазухах листків; якщо листок передчасно опадає, то вони не формуються; коли ж листок опадає пізніше, боби не розвиваються, тому що порушується їх живлення. Цвітіння сої проходить майже одночасно на головному стеблі й бокових гілках і починається у скоростиглих і деяких середньостиглих сортів з нижнього ярусу рослини і наростає здебільшого в напрямі до верхівки, а в пізньостиглих, деяких середньостиглих та сортів із закінченим ростом — з середнього ярусу рослин, і далі поширюючись по стеблу вниз і вгору. Іноді поодинокі квітки у рослин різних сортів можуть виникати на одному з перших міжвузлів знизу або десь вище на головному стеблі чи на бокових гілках, але це слід розглядати як випадок. Буває, що в дуже скоростиглих рослин цвітіння починається зразу по всьому головному стеблу. Зіставляючи добовий хід метеорологічних елементів з динамікою цвітіння, ми спостерігали, що підвищенню енергії цвітіння сприяють достатня інсоляція і досить висока температура повітря та оптимальна відносна вологість його. Початок фази цвітіння сильно варіює залежно від сорту і помітно змінюється при різних умовах вирощування. Вивчаючи світову колекцію сої в Ташкенті, Г. П. Тупікова спостерігала, що кількість днів до цвітіння у різних зразків коливалася від 23 до 169. Фази плодоутворення і цвітіння заходять одна за одну. За початок плодоутворення умовно вважають появу перших бобиків (завдовжки 1 см), що буває через 10-18 днів від початку цвітіння, а за масове плодоутворення — період, коли закінчується цвітіння у верхньому ярусі, боби різного віку є вже по всіх ярусах і приріст сирої маси майже припиняється. Закінчення фази плодоутворення відмічають, коли насіння сформувалося у верхніх бобах і нижні почнуть жовкнути. Фаза достигання насіння — найкоротша частина вегетації і триває в середньому 10-15 днів. За початок її можна вважати зміну кольору бобів (побуріння в нижньому ярусі), а за кінець — затвердіння насіння і набуття ним у всіх ярусах властивих даному сорту форми та забарвлення.) З часу утворення зародка і до повного достигання насінини можна виділити чотири основних періоди: формування насінини, наливання, початкову і повну стиглість її. Формування насіння включає розвиток зародка, сім'ядолей та оболонки і відбувається одночасно з ростом бобів, трохи випереджаючи їх за темпами. Наливання насіння збігається з максимумом нагромадження в ньому всіх пластичних речовин і продуктів фотосинтетичних реакцій. Для більшості форм сої на цій фазі починається старіння і пожовкнення листя та бобів. Наливання насіння включають ще у фенологічну фазу плодоутворення (частково). З настанням якісного перетворення речовин і внутрішніх змін у насінні настає початкова стиглість його. В цей час відбувається масове пожовкнення і початок опадання листя та повне пожовкнення бобів. На початку цієї фази стиглості насіння ще нирковидне, але колір сім'ядолей і оболонки вже помітно змінюється із свіжо-зеленого на властивий сорту, а в рубчикові проявляється пігментація. Нагромадження сирої маси бобів з цього часу різко падає, насіння швидко починає віддавати свою воду, зменшується за вагою і обсягом, а вологість його знижується з 50-60% до 12-15%. Фаза початкової стиглості триває 8-12 днів. Саме тоді відбувається стабілізація якості олії і протеїнів, підвищується кількість водорозчинних білків, зменшується вміст небілкового азоту. На початку повної стиглості насіння досягає постійної ваги, а форма і колір сім'ядолей та оболонки і рубчика стають повністю типовими для сорту. За сприятливих для достигання умов фаза повної стиглості найкоротша (3-4 дні). В сильну посуху насіння так швидко достигає і висихає, що оболонка не встигає повністю пожовкнути. В природних умовах соя має дуже високу гігроскопічність (особливо лушпинки бобів), тому в ранкові години, а також у дощову погоду незібрані рослини знову відволожуються, і вага достиглого насіння починає збільшуватись. Скоростиглі сорти більш гігроскопічні. Отже, якщо соя перестояла, треба починати збирання її з цих сортів. Критичні періоди культури За своїм походженням соя — рослина теплого мусонного клімату, але вона має досить високу пластичність в пристосуванні до життєвих умов і тепер зустрічається від екватора і майже до 54° північної широти. Для нормального росту і розвитку вона потребує значну кількість тепла. Більшість авторів визначають потрібну для неї за вегетаційний період суму активних температур повітря від 1700-2900° до 3200°. Особливо багато тепла потребує соя у фази цвітіння, зав'язування бобів і формування насіння. Чим нижча температура, тим більше треба часу від сівби до сходів, тим повільніше проходить ця фаза і менше проростає насіння. Виходячи з літературних даних, можна вважати 6-7° за мінімальну температуру для проростання насіння сої, 12-14° за сприятливу і 15-20° цілком сприятливу, а для сходів відповідно на 2-3° вищу. Сходи сої витримують короткочасне зниження температури до — 2, — 3° і навіть трохи нижче. Важливо, щоб збереглися сім'ядолі, і тоді ріст продовжується з нових бруньок, які розвиваються біля їх основи, в разі загибелі центральної точки росту головного стебла. Але ці ж температури у фазі трьох-чотирьох справжніх листків призводять рослину до загибелі. Однак тривалі приморозки з температурою — 2,5° і нижчою шкідливо впливають на сходи сої. Для інтенсивного росту соя потребує високої температури, але не вище 30-32°, з невеликим коливанням протягом доби. В дуже жаркі дні літа падіння нічної температури до 14° і нижче негативно впливає на ріст, цвітіння і формування бобів. Оптимальна температура в цей період уночі 15-20°. При вивченні впливу короткого дня на рослини за фазами віку було встановлено, що чутливість до зміни фотоперіоду стає помітною лише після розвитку перших листків. Даючи рослинам в кожну фазу, починаючи з фази сім'ядолей і до формування насіння включно, по 8 коротких 10-годинних днів одержані такі результати: з фази трьох листків і до фази галуження, коли йде наростання листової поверхні, а цвітіння ще не почалося, короткий день впливав особливо сильно, скоротивши період вегетації з 116 до 92-94 днів. Вплив коротких днів на рослини в пізніші фази, починаючи з бутонізації і далі, вже був слабший. Залежно від часу дії короткий день по-різному впливає на проходження окремих фаз: цвітіння починалось особливо швидко, якщо рослини закривали у фазу першого трійчастого листка; помітне прискорення цвітіння спостерігалося й тоді, коли їх закривали у фазу 4-6 листків. Проходження етапів органогенезу окремих сортів залежить від комплексу факторів зовнішнього середовища, і насамперед від тривалості фотоперіоду, якості світла і температури повітря. У середньостиглих і пізніх сортів при переході на 14-годинний день вже помітно уповільнюється проходження другого етапу органогенезу, а на 18-годинному дні цей етап у п'ять разів подовжується порівняно з 12-годинним фотоперіодом. На третьому і четвертому етапах соя мало реагує на зміни у фотоперіоді, але при умові більш-менш нормальної температури. Оптимальним фотоперіодом для проходження п'ятого етапу можна вважати 12-годинний день; довший і коротший день затримують розвиток рослин у цей час. На наступних трьох етапах органогенезу реакція на фотоперіод послаблюється. Вимоги сої до вологи в різні фази вегетації неоднакові. Для проростання різних сортів сої потрібно вологи 90-160% від ваги насіння. Для швидкого вбирання води насінням під час пророщування мають значення вологість грунту і температура. Вологість грунту 40-70% від повної вологоємкості з підвищенням температури від 8° до 14° була більш-менш оптимальною для проростання насіння сої. Проростання починалося і при вологості грунту, вдвічі меншій (25-30%), але ростки на поверхню не виходили, і період від сівби до сходів при цьому дуже розтягувався. З винесенням на поверхню сім’ядолей і до початку галуження соя інтенсивно розвиває кореневу систему і дуже поволі—надземну масу. Випаровування води в цей період найменше порівняно з іншими фазами, але транспіраційний коефіцієнт великий. В період від галуження до початку цвітіння значно збільшується приріст маси рослини, особливо на початку періоду (у фазі інтенсивної бутонізації), але випаровування води ще не набагато підвищується, тому транспіраційний коефіцієнт знижується проти періоду від сходів до галуження. Далі, в період від цвітіння до росту бобів, випаровування води посилюється і дуже збільшується приріст сухої речовини, тому коефіцієнт транспірації має найменшу величину за вегетацію рослин. Під час формування бобів і достигання насіння випаровування продовжує різко збільшуватися, але приріст маси вже уповільнюється і під кінець припиняється, тому транспіраційний коефіцієнт знову різко підвищується і стає найбільшим порівняно з усіма попередніми. Отже, перший відносний максимум потреби соєвої рослини у воді припадає на фазу галуження, а другий на формування насіння. Пов'язуючи їх з динамікою хімічних речовин, можна бачити, що вони збігаються з найвищим вмістом протеїну в зеленій масі та насінні. Однак у різкопосушливих районах соя перебуває увесь час в критичному стані щодо води. Проте у зв'язку з тим, що до бутонізації приріст вегетативної маси у більшості форм сої відбувається повільно, абсолютне витрачання води до цвітіння буває значно меншим, ніж після цього періоду [7, 11, 15]. |
|
Слово. Значення слова Прочитай. В одну колонку запиши словосполучення, в яких слова мають пряме значення, а в другу – переносне значення |
Парціальне опрацювання даних. Відновлення пропущених даних. Видалення... «Аномалії» значення функції з аномальними відхиленнями; «Великі впливи»- значення функції з великим шумами; «Середні впливи» значення... |
|
Тема уроку Продовжити формування понять: функція, аргумент функції, значення функції. Ввести і сформувати поняття графіка функції. Навчити учнів... |
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень називається |
|
Застосування методів математичного аналізу ПОНЕДІЛОК НАЙБІЛЬШЕ І... ... |
Дата Клас Майстер функцій. Категорії функцій Зокрема, знаходити середнє арифметичне, максимальне й мінімальне значення, середньоквадратичне відхилення, найбільш імовірне значення,... |
|
Хліб – усьому голова Золотими хлібами цвіте українська земля Мета: через бесіду, виразне читання, музику розкрити учням значення хліба у народних обрядах та звичаях,повір’ях, поговорити про... |
«Кухня автомобільного транспорту очима дітей» Велике значення автотранспорт має для обслуговування роботи сільського господарства та доставляння вантажів і пасажирів у важкодоступні... |
|
Граматика. Морфологія Практичне заняття Граматика як розділ мовознавства. Граматична форма, граматична категорія, граматичне значення |
УРОК 35 Тема уроку: Найбільше і найменше значення функції на відрізку Формувати вміння застосовувати виведений алгоритм до знаходження максимального та мінімального значення функції на проміжку. Розвивати... |