«Пишаюся тобою, рідний краю!» Паспорт проектної роботи
|
|
Скачати 103.85 Kb.
|
Родниківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Проект «Пишаюся тобою, рідний краю!»  Паспорт проектної роботи
Мета проекту: 
Завдання проекту:
Актуальність проекту:  Нехтування традиціями свого народу, незнання історії рідного краю призвело до втрати молодим поколінням національної свідомості, патріотизму. Без знання традицій, звичаїв, історії рідного краю неможливо виховати справжнього громадянина суверенної держави. На сучасному етапі розвитку нашої держави надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції, сприяння усвідомленню учнями свого громадянського обов’язку на основ і національних і загальнолюдських духовних цінностей. Патріотизм є нагальною потребою держави, якій необхідні національно свідомі громадяни, здатні забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі, особистості, які своєю діяльністю, любов’ю до рідного краю прагнуть створити суспільство, зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювалися на моральній основі та визнанні пріоритету прав людини. Очікувані результати:
Рідний край... Що таке рідний край? Як його знайти? Яку роль рідний край відіграє у житті людини? На це питання у кожної людини своя відповідь. Для одного рідний край – це його країна, для іншого – це місце, де він народився. Наповнення цього слова залежить і від людини загалом, і від епохи, в яку народився і в якій відбулося усвідомлення себе в контексті країни.  Мабуть, поняття «рідний край» закладається в людині з народження. Ніби нічого особливого в тій місцевості й немає, а от саме вона нам найближча, найрідніша. Рідний край завжди асоціюється з домом, з матір’ю, родиною, друзями. Саме звідси починається освоєння та пізнання світу, тут проходять перші кроки в навчанні, перше почуття та інші перші найсильніші враження. Тому таким дорогим він є для кожної людини - як спогад про дитинство, як зв’язок з минулим. Рідний край – це місце, де ми народились, де пройшло наше дитинство, Починається він від батьківського порога. Стежини, що веде нас у життя, тополі стрункої біля твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Мій рідний край — це рідний дім, де на тебе чекають завжди, - це місце, до якого людина завжди повертається, де б вона не мандрувала, у якому куточку світу не була б. Мій край — це все, що мене оточує: і небо, і зорі; ліси і поля; люди, які поруч зі мною в радості чи смутку; це те, що підтримує людину у час негоди, дає сили пережити усі негаразди. Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно. І, де б людина не жила потім, а зі своїм краєм вона пов’язана невидимою пуповиною, яка не відпускає від себе, живить душу рідним теплом і дає наснагу. Іноді люди, постійно живучи на одному місці, не задумуються над цим, вони у своїй стихії, вдома. Але варто покинути рідну місцину на деякий час, як затужить серце, болем озоветься душа і все те, чого й не помічав раніше, стане ріднішим, ближчим і дорожчим. Це і є та ностальгія, яка не дає щасливо жити у чужому краю. Недаремно ж люди кажуть, що в рідному домі і стіни допомагають, так воно і є. Тільки в рідному краю людина почуває себе захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома. Нерідко трапляється так, що людина має залишити рідну землю. До цього може привести будь-що. Деякі з людей залишають Батьківщину назавжди, деякі повертаються. Але в будь-якому випадку вони не повинні забувати рідний край, своє коріння. Бо людина без коріння — людина без душі. А чи зможе вона жити без душі?  Є щось святе в словах: Мій рідний край!  Для когось – це просте лиш слово, Але для мене – це усе життя І мамина чарівна колискова. Люблю я рідний край, немов матусю. До нього пригортаюсь, з ним сміюся Живу і дихаю лиш ним одним. Цим рідним краєм – любим й дорогим. Дон В. О. (вчитель укр..мови і літератури) Рідний край — це цілющі джерела, до яких пробивається гострий корінець людської свідомості, пробивається до життя, до знань, до світла. Як добре дивитись на ласкаве сонце і довго-довго посміхатись. Тоді забуваєш про все на світі і тоді здається, що воно світить саме для нас, щоб ми мружили ясні очі і весело всміхались до сонця саме тією посмішкою душі, відкритою, щирою, світлою, яка робить сонячним похмурий день, просторою тісну кімнату. Отак і рідний край робить наше життя щасливішим. Тому, що коли ми повертаємося сюди, то це, завжди, справжнє щастя. Рідний край…Земля батьків і прадідів наших. Безмежні поля, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса! Хіба є що на світі краще за наш рідний край?  Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. Мій рідний край! Овіяний вітрами історії, оспіваний у піснях, прославлений у легендах. Зеленою скатертиною простягайся родючі землі нашої Родниківки. Лежить довкола простір широкий, поля, як море, безкраї. Це край з багатою історією, край легендарних і героїчних подій. І його не можна не любити. А любити своє село, місто, свою Батьківщину - це означає не бажати їм зла, поважати мову, культуру, літературу, побут, історію... А найголовніше - не бути байдужим. І робити все на користь свого рідного краю. Моє рідне село Моє село – це диво-дивне, Найкраще місце на землі. Колись воно звалось Війтівка,  Та згодом стало - Родниківка Живу в селі не один рік І можу я Вам розказати, Що тут є церква і медпункт, Та й магазинів теж багато. Новенька школа в Родниківці І величезний стадіон, Ставок, млинок і Обеліски,  Садок дитячий і учгосп. Все в Родниківці дуже гарне.  Милує зір нам раз по раз, Але найкращою окрасою Є пам’ятник Тарасові. Ще можна довго говорити, Про наше славнеє село, Але скажу я Вам відверто: «Що скільки буду в світі жити – Завжди памятатиму його! Бо це мій дім і тут живу я, А дім забути – це ганьба! То ж, люді друзі, пам’ятайте: Родниківчани – дружняя сім’я! Дон В. О. (вчитель укр..мови і літератури) Задумаймося... Досить тiсний зв'язок iснує мiж людиною i природою. Рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої корені на тій землі, де вона виросла й росте. Так і людина ніколи не забуде того краю, де народилась і зросла. Для мене рідна земля — це незабутні враження дитинства, коли безтурботно можна бігати по вулиці, допомагати мамі по господарству, пекти духмяні пиріжки з бабусею, спостерігати за роботою дідуся. Зачаровано я слухала казки бабусі, розповіді дідуся про героїчні подвиги. Все це, мов крихітку золотого дитинства, я пронесу в своєму серці через усе життя. Чи можна забути рідний край, позбутися коріння, що зв’язує людину з минулим? Не знаю. Та варто пригадати новелу В. Стефаника «Камінний хрест», з яким душевним надривом залишало свій злиденний клапоть землі подружжя Дідухів. Що хорошого бачив Іван за своє життя, історія якого вміщається в одному розділі? А от прощання займає в творі п’ять розділів. Скільки туги, сліз у творах письменників-емігрантів. Як тяжко переживає розлуку з рідною землею Тарас Шевченко, позбавлений на довгих десять років можливості жити в Україні:   Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину… Так пише поет в посланні «І мертвим, і живим…» Може, інколи, й не дуже весело нам живеться у своєму краї, але покинути його — те саме, що покинути рідну матір. Не вибирають люди матір, не можна й вибрати Батьківщину, як сказав у поезії В. Симоненко. Та хочеться сподіватися, що дух наших предків допоможе нам вистояти, досягти кращого життя, бо ми на нього заслуговуємо.  Рідний край це – наша Родниківка, край із чудовими народними традиціями та мальовничою природою. Дійсно, її безмежні поля, квітучі сади, голуба річечка, світанкова зоря не можуть не милувати око. Саме цей чарівний куточок Землі робить нас щасливими. Як відомо, кожен народ іде своєю дорогою. Іноді ті дороги розходяться, іноді зустрічаються, перетинаються, вливаються в інші дороги. Історична дорога нашого народу час від часу то звужувалась, то знову ставала неозорою. Народ падав і знову підіймався, боровся, оборонявся, будував села й міста. Люди бачили свій край і в його розквіті, коли сонце виблискувало іскрами на куполах церков, і в його занепаді, коли народ з опущеними головами стояв навколішки перед загарбниками. Шлях, яким пройшов наш рідний край, то плинув рівно і гладенько під синім чистим небом, то губився у сітці тисячі інших шляхів. На щастя, віднайшовся той путівець, який ми ледь не втратили. Та завдяки силі волі наших дідів, прадідів, патріотів України народ піднявся з колін, випрямивши спину.  Мій рідний краю! Тобою я пишаюсь. Твоя краса чарує раз по раз. Коли дивлюсь на тебе – серце грає Й душа моя співає повсякчас.  У моєму чарівному краї є все: Новенька школа, дитсадок, ставок І магазини й пам’ятники, і поля безкраї, І церква, десь он там, за небокраєм… Мій рідний краю, де б я не була,   До тебе думкою завжди я лину, Бо тут моя родина і сім’я Й для мене ти завжди залишишся єдиним. Дон В. О. (вчитель укр..мови і літератури) Спробуйте розворушити своє серце, зачепити струни душі, сказати теплі слова тій землі, якою ходите з дитинства. І, повірте, станеться диво! Все навколо оживе, засяє. Ви переконаєтесь, що ніде не знайдете кращого місця на землі, ніж оселя, де ви вперше побачили світ, де живете у затишку своєї сім’ї.  Для кожного з нас найсвятiшими є слова: мати, батькiвщина. Адже батькiвщина, на мою думку, - це не тiльки наша країна, а й рiдна домiвка, i те мiсце, де народився, вирiс, де вперше почув лагiдну мамину колискову, де минули найкращi роки твого життя, де ти вперше познайомився з iсторiєю своєї вулицi, мiста, краю, де призвичаївся до культурної спадщини i свято бережеш її. Але в життi не завжди буває так, як цього хочеш. Бо життя прожити - не поле перейти. Воно постiйно вносить свої корективи. I хто знає, як складеться життя у майбутньому. Але я переконана, де б ти не жив, куди б не закинула тебе доля, отой солодкий та коханий дим рiдного краю має бути завжди з тобою. Менi здається, що мандрiвка в минуле, до рiдних батькiвських стежинок - це не мода i не забаганка, а людська потреба, яка освячується духовними витоками, громадянським обов'язком. Ми повинні вчитися жити і пам’ятати, що скрізь, по всьому світу живуть люди. Але найкращий — рідний край і, навіть, якщо тебе доля відкине десь далеко, то там тобі краще не буде. Бо саме тут твоя земля і дім, твої батьки і рідне небо, саме тут найсолодший хліб. А що людині більше треба? Адже радість, воля, краса, незрадливий батьківський погляд, чарівна мамина усмішка, вірні друзі, добрі люди - це наш оберіг з дитинства. То ж підніміться у житті, учіться мріяти, літати. Щоб потім, десь на самоті, в неволі вік не вікувати.  Наша земля нам усміхається квітками, дарує всім любов, тепло й красу. Скільки дива є на нашій землі, потрібно лише придивитись, прислухатись… І можна почути, як земля співає. Побачити – незбагненну казку у квітах, в травах, в небі, у струмку. І все це ми маємо нести у своєму серці усе життя та закликати усіх берегти своє село: все те, що залишили нам діди і прадіди. Жити потрібно законами серця і совісті, сприймаючи наш світ через красу. Ми звикли до того, що день змінює ніч, що навесні ми чуємо солов'я. Прозорі джерела дихають прохолодою, в річці плескається риба, а над головою синє небо. Зберегти ж ці багатства - наш обов'язок! Від усіх нас залежить, чи буде для нас повітря - батьком, вода - матір'ю, а Земля - будинком. Чи зуміємо зберегти свій рідний край? Маю надію, що все це у нас буде. 
|
Схожі:
|
«Пишаюся тобою, рідний краю!» Нарис «Історія краю в топонімах» Адже жоден народ не називав річку, озеро чи то поселення «просто так», випадковим сполученням звуків, а закладав у ті назви або якісь... |
Урок літератури рідного краю «Люблю тебе, мій рідний краю!» Слово донести до дітей почуття любові до природи; вдосконалювати навички аналізу поетичних творів; формувати соціальну, пізнавальну,... |
|
Методичний порадник до медіаресурсу з історії рідного краю Любов до Вітчизни – це любов до рідного будинку, вулиці, школи, села, міста. Знання про рідний край необхідні для духовного розвитку... |
ХХІ століття – століття проектної педагогіки В. О. Сухомлинського в школі №223 м. Києва на семінарі заступників директорів з навчально-виховної роботи на тему „Актуальні проблеми... |
|
Історія моєї вулиці Закріплювати та поглиблювати знання дітей про Україну та рідний край. Продовжувати вчити розуміти зміст понять «Батьківщина», «маленька... |
План роботи Михайлюцької ЗОШ І – ІІІ ступенів на весняні канікули Заняття гуртка «Історія рідного краю». Виготовлення буклета з історії рідного краю |
|
План-конспект виховної години на тему: «Що я знаю про рідний край» Мета: поглибити знання учнiв про Україну; прищеплювати любов до рідного краю; розширити змiст поняття громадянин України; розвивати... |
Люблю Черкаський рідний край !” Шевченкового краю – одного з наймальовничіших куточків України. Здається, на все, чим багата природа Придніпров’я, щедра Черкаська... |
|
300-річчю Гетьманської столиці присвячується Мета: розширити знання учнів про рідний край, про місто, у якому живуть, навчаються, про людей, іменами яких пишається наш край;... |
02. 04. 1805 – 04. 08. 1875 ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ РОБОТИ ПРИ ВИВЧЕННІ КАЗКИ ... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua