|
|
Скачати 117.04 Kb.
|
| «Слово, народжене на чужині» На всеіталійський конкурс на кращу книгу було подано три книги серії «Слово, народжене на чужині». У першій книзі надруковані твори Ольги Шудрави, Ольги Самсонової, Антоніни Зубкової, Ольги Чернецької, Наталії Згодько, Люби Савченко, Ніни Толстикової, пісні Сергія Миколайчука. Автори другої книги «Слова...» - Стефанія Кіндрат, Інна Клічук, Валентина Поліщук, Тамара Онуфрик, Марія Помірча, Ярина Пип*юк, Отар Кахурашвілі, Ірина Нич Третя книга – Любов Бругер, Ірина Колпак, Люба Круць-Миронюк, Ольга Макар, Марія Тимощук, Ольга Романенко, Зоя Лопарева, Марія Гайдай, Тетяна Денисова Ольга Шудрава Де ж ти, пісне моя, загубилась То було на світанку до волі. У той день впали білі сніги, Коли ми, позмикавши долоні, Простягнули живі ланцюги. О, як прагнули ми тої волі! Червоніла калина в піснях. Але де ж ти тепер, мій народе? Чом гнеш спину в чужинських краях? Чом ти, земле чужая, не мила? Чом так важко на серці мені? Де ж ти, пісне моя, загубилась? Мені важко без тебе самій... Боже, дай мені крихітку долі, Я віддячусь за дар Твій святий... Я не вмію коритись недолі, Поможи мені, Боже, й спаси Стефанія Кіндрат ХОЛОДНА ЧУЖИНА Різдвяні свята наступають. Вдома стаєнка є своя. І сльози стиха виступають, Бо тут – холодна чужина. А там – село моє і діти, А там – родина дорога... Крізь сльози мусимо радіти, Бо тут – холодна чужина. А там – вечеронька святая І наймиліша коляда. А тут – недоленька гіркая, А тут – холодна чужина. А там ялинка чепурненька, А там – білесенька зима І рідна хатонька маленька. А тут – холодна чужина. А там – матуся посивіла, Бо залишилася сама І до вечері сумна сіла. А тут – холодна чужина. А там – сусіди і знайомі, І мова рідна, дорога. Тут - помагаємо сеньйорі І тут – холодна чужина. А там я серце залишила І плаче гірко так душа, Бо так я, значить, заслужила, Що тут – холодна чужина. Та віра в серці не вмирає І знаю: скоро зможу я Сказати: все в житті минає. Десь там – холодна чужина. ІННА КЛІЧУК Кожен з нас має право на власний вибір. Я, наприклад, хочу життя, як казку, Мені так подобається просто жити. Жити, не повзати, а літати. Насолоджуватись кожною хвилиною. Смакувати життя, як вино солодке. Хмеліти, радіти і мріяти. І дякувати за все Богу. ЗОРІ Зорі далекі кличуть мене до себе. Я піднімаю руки й злітаю у небо. У Всесвіт лечу, музика чується вічна. Земле моя, прощай, тебе я залишу. Земле моя, прощай, Я залишаю печаль. Залишаю життєві тривоги. Мене зоряні кличуть дороги. Може мене там ніхто зустрічати не стане. Тоді обернуся я хмаркою і розтану. А може, сузір*я якесь мене прийме до себе. І нова зірка засяє у вечірньому небі. ІРИНА КОЛПАК Матусю, журавко моя темнокрила, Чому ти в далекі краї полетіла, Чому залишила малих пташенят, Чому ти роками не бачиш малят? Не бачиш, рідненька, як вчаться літати, Як інколи можуть і крильця зламати, Не можеш своїм їх крилом ти прикрити, Печалі і радощі з ними ділити. Цілуючи фото, ти плачеш ночами, І плачуть вони там маленькі без мами. Вертайся, журавко, у рідні краї, Чекають тебе пташенята твої. СИНОВІ Сину мій, моя дитино, Хай щастить тобі в житті, Хай мина лиха година І незгоди на путі. Доведеться все зустріти: Зраду, підлість і добро. Ти ж навчися розуміти Де є щирість, а де зло. Гордим будь, та не зазнайся, Не груби і не нервуй, А привітно посміхайся, Якщо треба – пожартуй. Ти підріс – перед тобою Ціла книга майбуття, Не лякайся, крокуй сміло Через сторінки життя. Знову будемо ми разом, Все наладиться, повір. І полегшає відразу... Потерпи ж бо до тих пір. ПЛАЧ ДУШІ Знайти слова так важко, щоб сказати, Що відчуває на чужині мати, Коли не може діточок обняти, І колискову на ніч заспівати. Ростуть сини, а я того не бачу, І від безсилля часто гірко плачу, Недоголубила і недоцілувала, Недозастерегла, не підказала. Летить дзвінок тривожний з України. Незапланованих дзвінків боюся, Та звідти лине тихий голос сина: «Я хочу чути голос твій, матусю». Я Матір Божу прошу повсяк час, Хай Господу помолиться за нас, Щоб Ангели дітей охороняли І від біди й хворіб оберігали. Всі труднощі нам треба подолати, Що розірвалось, мусимо з*єднати, Іти вперед з надією своєю До дня, коли з*єднаємось з сім*єю. ЛЮБА БРУГЕР ПАРАЛЕЛЬ ІСТОРІЇ Мойсей вивів Ізраїль з Єгипту І сорок років їх водив по світу, Аж доки ті, що сумнівались, Кістьми злягли і так остались. Чому Мойсей водив їх сорок років? Не міг коротшого шляху знайти? Бо треба було праведно іти, Зазнав народ стільки мороки. А внуки, правнуки, що йшли за ними Із серцем чистим, думами незлими, Народ, що вірним Богові зостався, Землі обітованої дістався. Дорога довга, прикра... Скільки літ Отак повільно зріє чоловік? І камінь крушиться в пустелі серця, Доки заб*ється в нім життя- джерельце. Сумна у нас історія так само, Лиш не Йордан – Дніпро пливе степами, І мусимо терпіння ми набратись, Щоб за своє лукавство розквитатись. Коли Ти виведеш, о Боже, нас з неволі, З колін піднімеш, подаруєш волю, Щоб ми могли Тебе всяк час славити? Не дай нам, Боже, Україну погубити. РОЗДУМИ В РИМІ Чи зможу, Святий Петре, я дійти до Тебе, Щоби Твоєї торкнутись стопи? Чи пронесу я так, як треба, Послані радості й хрести? Чи розміняю по дорозі Одвічне правило буття? У буднях, суєті, тривозі Не дам на зраду й забуття? На цій дорозі так самотньо... Який важкий непевний труд! Зв*язок із Всесвітом істотно Стає, мов безконечний круг. Твій тихий голос хочу чути, Щоб вивів нас із тих яруг... Я все зроблю, щоб жити й бути,- Впаду, піднімусь й знов іду. Люба Круць-Миронюк ПРОХАННЯ ДО МАТЕРІ Чомусь неспокій душу роздирає, Спів солов*я не веселить нічуть. Уся природа, що навкруг буяє, Радістю серця мого не торкнуть. Я, мов зозуля, пташенят маленьких Покинула у рідному гнізді. На чужині болить моє серденько. Ну, як ви, рідні? Як ви, дорогі? Бузок відцвів, не лоскотавши ніздрів, Акацій аромат уже пропав, А ту калиноньку на нашому подвір*ї Чи дощик рясно її поливав? Матусенька повз неї, молоденьку, Втоптала стежечку, ішовши на город. Не раз шепнула калиноньці гіренько: «Чому одна? За що скарав Господь?» Та ні, не кара це, а лиха доля Розкидала усіх нас по світах. І як не хочеться, а вже ніколи Не зберемося всі у вас в гостях. Ви нас п*ятьох доглянули, зростили, Одна ж ступаєте ви за поріг. Слізьми подушечку не раз зросили, Бо довгі ночі коротаєте одні. Вам дуже важко, та, матусю мила, Моїх діток до серця пригорніть. На чужині я це зробить безсила, Тому прошу: їх ласки не лишіть! Погасне день, і землю ніч накриє, Час не спинить, і літо промайне, Вітер осіннє листячко розвіє, В холод зими окутає земне. Й коли калини грона червоненькі Спадатимуть в білесенький сніжок, Я вірю, ми побачимося, ненько! Усі разом зустрінемо Різдво. А поки що, як би не важко жилось, Стерплю розлуку - гіркіш полину. Раз в грошах щастя на землі і сила – Зароблю їх й на крилах прилечу! *** Хотілося тебе зігріти Хоча би жаром ніжних слів, Почути голос і радіти... Та говір людський долетів. Безсила мовчки це стерпіти, Пропало марення всіх слів, Як у обіймах мужніх мліти Від палко-любих почуттів І чути з уст, що для життя Тобі потрібна тільки я, Повітр*я, сонце і вода Й квітами всі яка земля! Уви, уви, усе життя З іллюзією я пройшла. Чого бажала – вже нема. Образи, біль і лиш ганьба. За що? Чому? Кричить душа. Мене зігріла чужина, А дім, де є твоя рідня Мене все брудом облива. Гнів, ревність і брудні слова, Відчуженість твоя й моя І як не прикро спізнавати: Між нами стала твоя Мати! Я проковтнула гіркоту, Як і раніш тебе люблю, Та чи знайдемо щастя ми, Коли вернуся з чужини?! Погана? Прошу не чорнити. Ми в силі долі розділити! ТАМАРА ОНУФРИК ТА ВРАЗ ЗГАДАЛА Сьогодні вранці світ закрутився, Здавалось, зараз упаду. Та враз надія пробудилась: Скоро додому я прийду,- В мою хатину на Вкраїні, Де мама стріне доню свою, Та враз згадала домовину, А в ній матусю рідну мою. Ой, що зі мною? Знову пливу я, В очах темніє, на долі лежу, І знову бачу ту ж домовину, На цей раз –Боже! – я в ній лежу. ВАЛЕНТИНА ПОЛІЩУК До неба руки я здіймаю І серця біль не заглушу, За ті гріхи, яких не знаю, Я в Бога прощення прошу. Вже вільна ти, як не радіти, Моя невільнице свята? Чому твої нещасні діти Поневіряються в світах? Чому нечистими руками Творять нечистії діла Ті, що загнали нас кнутами У ці жирацькії гресла? Немов плазун один із другим, Змінивши лозунги згори, Вже присягають на тризубі, А вчора в КПУ були... Він каже: “Їдуть геть негожі, Ті, що не хочуть працювать!” Та звідки ж знать йому, о Боже, Як нічим діток годувать! І скільки ще страждань і горя Ми зможем витримать, скажіть! Дітей народжуємо хворих, Померлих ні в чім хоронить! О мила ненько-Україно! Тарас казав: “Болить душа...” Бо не з добра тебе покинув Той, хто не має ні гроша... Зганьбили все – землю і ріки. І все ж, ще буде благодать, Оті духовнії каліки Ще будуть відповідь тримать. Бо ця земля – вся Україна – То наша рідна сторона. І є на ній добра зернина, То ж мусить прорости вона! МАРІЯ ПОМІРЧА ЧАС ВІДПУСТОК (ЖАРТ) Опущені жалюзі. “Вимерло” місто. Нарешті у ньому нікому не тісно. Подалі тікати, щоб вижити в шансі. Почалися літні відпустки – “ваканце”. На телеекранах закриті програми. Включи телевізор – лиш “Капрі” й реклами. Супермаркети забиті товаром За цінами зниженими, запівдаром. Куди заховатись? В тіні навіть жарко. Зів’яли кущі і дерева у парку. Здається, що сонце униз обірвалось, Хоча б за маленьку хмаринку сховалось. Подалі від міста, проблем, навіть горя. Життя перебралося ближче до моря. Усе, що живе, тут про воду лиш мріє, Бо сонце палить безпощадно, не гріє. До послуг – готелі (албергі) багаті. Там ціни злітають угору крилаті. Розрізують катери море безмежне. Під пляжі закуплено все побережжя. Повітряні змії змиваються в небо. На пляжі – танцюй, чи купуй, що лиш треба. Тут негри торгують. А юні китайки Зататуїрують і тіло і майки. Заробітчанам що скромним робити, В кого гаманці і рахунки закриті? Для них в зоні міста лиш води глибокі І камені пірсів тверді і широкі. Почались відпустки і горя немає, І музика з вікон машин вилітає. Два місяці літніх “ла ферія” буде. Тоді в місті знову появляться люди. |
|
ВИХОВНЕ ЗАНЯТТЯ «СЛОВО ПРО КНИГУ» (УСНИЙ ЖУРНАЛ. ПРОЕКТ. 3 КЛАС)... Мета: познайомити учнів з історією створення книги, професіями працівників видавництва, розширити уявлення про значення книги для... |
Конкурс на кращу годівничку Свята зимуючих птахів та на кращу розробку заняття про зимуючих птахів. На конкурси було надіслано 112 світлин авторських годівниць,... |
|
Про підготовку до видання другої книги із серії Доводимо до Вашого відому, що Всеукраїнська молодіжна громадська організація “Союз обдарованої молоді” інформує про підготовку до... |
Тема: «Бережіть книгу, вона відкриває світ» Мета: збагачувати знання учнів засобами залучення до книги; формувати щоденну потребу у читанні; сприяти розширенню активного читацького... |
|
Урок у 10 класі. Тема Мета: Знайомство із структурою бібліотеки, каталогами (систематичним, алфавітним), уміння ними користуватися. Навчитися бібліографічному... |
Конкурсу-огляду на кращу Львівського обласного дитячого еколого-натуралістичного центру та з метою пропаганди різних форм екологічної освіти та виховання... |
|
Презентація книги А. Медведєва «У парі з Ангелом» Обладнання: виставка однієї книги : Медведєв А. «У парі з Ангелом», виставка дитячих ілюстрацій до збірки казок, запис відгуків про... |
ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА ТА РОБОТА З НЕЮ Читаючи книгу, ми часто зустрічаємо слова, які не можемо пояснити. Мабуть, кожному цікаво, як утворилось слово, як воно звучить іншою... |
|
Урок подорож по сторінкам Червоної книги Готуючи урок,автор використовувала Червону книгу України та підручник з біології різних років видання |
Уроку: «Україна вишивана» Матеріал на обласний конкурс на кращу методичну розробку з декоративно-прикладної творчості |