Історія України як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела


НазваІсторія України як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела
Сторінка1/5
Дата02.04.2013
Розмір0.69 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Історія > Документи
  1   2   3   4   5

  1. Історія України як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела.

  2. Методологія історії України. Основоположні принципи історичного пізнання. Етнополітичний контекст української історії.

  3. Археологічна періодизація. Первіснообщинний лад на території України. Еволюція людини і людського суспільства.

  4. Трипільські племена: походження, розселення, господарство, культура.

  5. Українські землі в добу воєнної демократії: кіммерійці, скіфи, сармати. Племінні об’єднання степових народів.

  6. Античні міста-держави Північного Причорномор’я: історія виникнення, господарство, побут, культура, духовне життя, політичний устрій.

  7. Слов’яни: теорії походження, територія розселення, господарське життя та світогляд.

  8. Східнослов’янські союзи племен: розселення та процес об’єднання навколо Києва. Теорії походження Київської Русі. Історіографія проблеми.

  9. Київська Русь до прийняття християнства: економіка, соціально-політичний устрій, зовнішня політика.

  10. Правління Володимира Великого: внутрішня і зовнішня політика. Утвердження християнства.

  11. Київська Русь після прийняття християнства: економіка, соціально-політичний устрій, зовнішня політика. Ярослав Мудрий.

  12. Київська Русь в умовах політичної роздробленості. Боротьба з кочівниками. Монголо-татарське завоювання.

  13. Володимир Мономах та його боротьба за державну єдність Русі. Занепад Київської держави: причини і наслідки.

  14. Галицько-Волинське князівство: територія, населення, соціально-економічний розвиток, політичний устрій, зовнішня політика.

  15. Правління Данила Галицького та його спадкоємців: внутрішня та зовнішня політика.

  16. Боротьба за територіальну спадщину Київської Русі. Литовсько-Руська держава та її еволюція.

  17. Характерні особливості соціально-економічного, політичного та релігійного життя в українських землях у складі Великого князівства Литовського.

  18. Польсько-литовські унії XIV-XVI ст. та їх наслідки для українського народу. Польська експансія на українські землі.

  19. Національно-релігійний та культурний рух в Україні XVI – поч. XVII ст. Братства.

  20. Берестейська церковна унія. Релігійна полеміка. Реформи П.Могили.

  21. Причини і час виникнення українського козацтва. Заснування Запорозької Січі.

  22. Запорозька Січ – суспільно-політичний устрій та військова організація. Реєстрові і нереєстрові козаки.

  23. Боротьба козацтва з турецько-татарською експансією. П.Конашевич-Сагайдачний.

  24. Козацько-селянські повстання кінця XVI ст. – першої половини XVII ст.

  25. Причини, характер, рушійні сили Національної революції середини XVII ст. Війна проти Речі Посполитої. Бойові дії 1648-1649 рр.

  26. Козацько-гетьманська держава середини XVII ст. Соціальна структура, політичний устрій, економіка, адміністративно-територіальний поділ.

  27. Національно-визвольна війна проти Речі Посполитої в 1650-1657 рр.

  28. Переяславська угода 1654 р.: умови, політико-правове значення, наслідки для українського народу. Оцінка в історіографії.

  29. Гетьманування І.Виговського. Гадяцька угода.

  30. Період Руїни: причини, суть, наслідки.

  31. Гетьманування П.Дорошенка. Боротьба за об’єднання України.

  32. Гетьманування І.Мазепи. Боротьба за незалежність України в умовах Північної війни.

  33. “Конституція” і “Вивід прав України” П.Орлика.

  34. Активізація наступу російського царизму на автономні права України. Гетьманування І.Скоропадського та П.Полуботка. Малоросійська колегія.

  35. Боротьба Д.Апостола за збереження української державності. “Правління гетьманського уряду”.

  36. К.Розумовський – останній гетьман козацької України.

  37. Ліквідація Запорозької Січі і подальша доля козацтва. П.Калнишевський.

  38. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківський рух.

  39. Геополітичні зміни у Східній Європі наприкінці XVIII ст. та їх наслідки для українського народу.

  40. Українське національне відродження (кінець XVIII – середина XIX ст.): причини, суть, етапи. Автономістський рух. Роль “малоросійського дворянства” в обороні національних і станових інтересів.

  41. Українське національне відродження (кінець XVIII – XIX ст.) на західноукраїнських землях.

  42. Франко-російська війна 1812 р. і Україна. Декабристський рух.

  43. Реформи в Австрійській та Російській імперіях напр. XVIII – у XIX ст. на українських землях.

  44. Кирило-Мефодіївське товариство: ідеологія та програмні засади. Феномен Т. Шевченка в українській історії.

  45. Український національний рух XIX ст.: причини та основні етапи.

  46. Промисловий переворот в Україні (ХІХ ст.).

  47. Перші політичні організації і партії на Західній Україні та на Наддніпрянщині.

  48. Політична та соціально-економічна ситуація в Україні напередодні та під час революції 1905-1907 рр. Реформи Столипіна та їх наслідки для України.

  49. Україна та українці в Першій світовій війні. Бойові дії на території України. Українські січові стрільці.

  50. Створення Української Центральної Ради. І-IV Універсали. Внутрішня політика УЦР.

  51. Зовнішня політика Центральної Ради. Брестський мирний договір.

  52. Українська держава гетьмана П.Скоропадського. Соціально-економічна платформа гетьманського уряду, зовнішня політика.

  53. Директорія. Внутрішня та зовнішня політика.

  54. Створення Західноукраїнської Народної Республіки. Внутрішня і зовнішня політика. Взаємовідносини УНР та ЗУНР.

  55. Селянський повстанський рух в Україні (1918-1921 рр.). Отаманщина.

  56. Встановлення радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика (1917-20-і рр.).

  57. Радянсько-польська війна. Новий поділ українських земель в 1920-х рр. Створення СРСР. Входження УСРР до СРСР: проблеми політичної правосуб’єктності.

  58. Нова економічна політика в Україні.

  59. Українське національно-культурне відродження 1920-х рр. “Українізація”.

  60. Більшовицька модернізація України. Індустріалізація та її наслідки.

  61. Більшовицька модернізація України. Колективізація сільського господарства та її наслідки.

  62. Геноцид 1932-1933 рр.

  63. Суспільно-політичне життя УРСР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. Масові репресії.

  64. Українські землі в міжвоєнний період під владою Польщі.

  65. Українські землі в міжвоєнний період під владою Румунії.

  66. Українські землі в міжвоєнний період під владою Чехословаччини.

  67. Націоналізм як суспільно-політичне явище української історії. Теорія і практика інтегрального націоналізму.

  68. Українське питання напередодні війни. Карпатська Україна.

  69. Початок ІІ Світової війни. Оформлення нового політико-правового статусу Західної України.

  70. Напад Німеччини на СРСР. Оборонні бої в Україні.

  71. Фашистський окупаційний режим в Україні. Зони окупації.

  72. Всенародна боротьба проти фашистських загарбників. Діяльність радянських партизан.

  73. ОУН-УПА в роки Другої світової війни.

  74. Визволення України від фашистських загарбників та завершення об’єднання її земель. Основні підсумки та уроки війни.

  75. Соціально-економічне становище України після Другої світової війни.

  76. Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція “Вісла”. Діяльність УПА.

  77. Українська РСР в системі міжнародних відносин повоєнного періоду.

  78. Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу суспільного життя України в повоєнний період.

  79. Спроби десталінізації суспільного життя в Україні в умовах хрущовської “відлиги”.

  80. Соціально-економічна політика і практика доби постсталінізму.

  81. Шестидесятництво і дисидентський рух в Україні 1960-1980 рр. Гельсінська спілка.

  82. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку УРСР в 1970-1980 рр.

  83. “Перебудовчий курс” М.Горбачова і Україна.

  84. Україна в умовах демократизації радянського суспільства (1985-1991 рр.).

  85. Розпад СРСР. Проголошення незалежності України. Створення СНД.

  86. Становлення національної державності (1991-2009 рр.).

  87. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні в умовах становлення незалежності.

  88. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності.

  89. Економічне реформування незалежної України.

  90. Конституція України та її історичне значення.

  91. Вибори Президента України в 2004 р. Помаранчева революція.

  92. Вибори до Верховної Ради України та місцевих рад всіх рівнів у березні 2006 р.

Сучасне становище незалежної України: внутрішня та зовнішня політика.

1. Історія України як наука.Переодізація

Історія України – це наука, яка вивчає сукупність подій, явищ, фактів минулого, які дають уявлення про головні тенденції становлення та розвитку людини, суспільства, держави. Предметом вивчення є історична діяльність українського народу та його предків від найдавніших часів до сьогодення. До головних історичних джерел відносять : етнографічні пам’ятки,в яких містяться дані про побут,традиції,культуру того чі іншого народу;речові пам’ятки-знаряддя праці,зброя,монети,предмети побути,одяг;дані з розвитку мови,народні пісні,приказки,легенди;писемні джерела-актові матеріали,література,документи,статті,накази тощо.В історії України виділяють періоди становлення українців,як нації:

1 –українські землі в доісторичний період,від найдавніших часів до 9 ст.

2- виникнення східнослов’янської держави- Київська Русь від 9 до 13 ст.

3- українські землі у складі Литви, Польщі, Речі Посполитої від 13 до 17 ст.

4-період національно-визвольної війни та козацько-гетьманської держави від 1648 р. до кінця 18 ст.

5-період,коли українські землі протягом 2-х столітть знаходяться під владою Російської та Австрійської імперій від 18 до 20 ст.

6-період революції та будівництво України,як держави 1917-1920;

7-міжвоєнний період в історії України 1921-1939;

8-Україна напередодні та в роки Другої Світової Війни 1939-1945;

9-період суспільних змін та розвитку України 1945-1991 рр;

10-становлення України,як незалежної держави – з 1991 р. до сьогодення.
2. Методологія історії України.Основоположні принципи історичного пізнання.

Виділяють декілька методів пізнання історії Укрїни:історичний,логічний(який розглядає події або явища на кінцевому етапі),метод ретросказання,тобто всі явища і події вивчаються за їхніми наслідками,метод порівняльної статистики та метод статистичних досліджень.До соновних принципів історичного пізнання відносять:неупереджене ставлення до історичного минулого; надання пріоритету історичного факту над його оцінкою; принцип наукової багатодумності; історія не повинна суб’єктивно оцінювати минуле; історія як наука не визнає умовного способу, віртуальних реальностей;критичний підхід до історичних подій, явищ, фактів; уникнення подвійних підходів при розгляді однопорядкових процесів.Етнополітика – це наука, яка вивчає взаємовідносини між державою та етносом,в складі якої вони знаходяться.В етнополітиці виділяють об’єкт та суб’єкт. Суб’єктом є корінна нація та державна влада.Об’єктом- національна лексика. В етнополітиці виділяють 2 напрямки розвитку: історичний(вивчає виникнення відносин між етносом і дежавою)та політологічний(дає поради як розв’язати ту чи іншу політологічну проблеми)
3. Археологічна періодизація.Первіснообщинний лад на території Укр.
Археологічна періодизація простежується протягом багатьох століть від появи людини.

Перший період-палеоліт(або давній кам’яний вік)– від появи людини до 13тис. р. до н.е. Людина з’явилась 1 млн. років тому.Первісні люди користувались примітивними знаряддями праці,займались збиральництвом і полюванням,навчились використовувати вогонь,будувати житло.З’являються перші релігійні вірування(анімізм,тотемізм,фетишизм), мистецтво. Панує матріархат.

Другий період-мезоліт(середній кам’яний вік) – 10 тис.-7тис. р. до н.е. Зявляються нові знаряддя праці(голки, шила, тесла),лук,стріли.Починають формуватися племена.Відбувається приручення тварин,розвиток рибальства.

Третій період-неоліт(новий камяний вік)– 6тис.- 4тис.р. до н.е. Вдосконалюються знаряддя праці (шліфування та свердління каменю). Виникає скотарство і землеробство,керамічний посуд,розвивається ткацтво,рибальство за допомогою сіток.Племена вудіть осілий спосіб життя. Четвертий період- енеоліт(мідно-камяний вік) – 4тис.-3тис. р. до н. е. Вдосконалюється землеробство, скотарство.Поширюються мідні знаряддя праці,керамічний посуд.Перший колісний транспорт.Формуються великі племена та общини.Зявляються племена трипільської культури.

Пятий період- бронзова доба –3тис.-1тис.р. до н. е.Племена займаються переважно землеробством і скотарством.Відбувається другий суспільний поділ праці – ремесло відділилось від землеробства;перехід до патріархата,зростає майнова нерівність,зявляються кочевніки.Формується великі союзи племен з вождем.

Шостий період- залізна доба –1тис р. до н. е. Поширення заліза по всій території,де живе людина.Відбувається поділ населення на класи,розпад родової общини та поява окремих сімей;другий поділ праці-відділення ремесла від сільського господарства.

Найдавнішою стоянкою первісних людей на території України є поселення, розкопане археологами на високому (100 м) лівому березі ріки. Тиси біля села Королеве Виноградівського району на Закарпатті. У десятиметровій товщі суглинкових відкладів тут знайдено вісім культурних горизонтів (шарів), які відносяться до різних часів від 1 млн до 35 тис. років до нашої ери. Всього на Закарпатті відкопано 20 палеолітних стоянок первісних людей.
5. Кіммерійці прийшли в 10000 р. до н. е. Теорії походження – 1) автохтонна – вони утворились біля Чорного моря внаслідок змішування племен; 2) прийшли племена – прийшли з Ірану. Вперше згадує Геродот. Вели осілий спосіб життя. Внаслідок зміни клімату почали мігрувати. Мали вождя, потужне військо. Досконалою була кінська збруя та зброя. При похованні чоловіка клали зброю, знаряддя праці, продукти. При похованні жінки клали посуд, продукти, прикраси. Вели активну торгівлю з сусідніми племенами. Скіфи прийшли у 7 ст. до н. е. Мали досконалу зброю. У 6 ст. до н. е. формують протодержаву. Скіфи відбили наступ величезного війська персидського царя Дарія I, що намагався їх завоювати. Атей – скіфський цар, карбував монети. У 3 ст. до н. е. на півдні утворюється нова Скіфія.Скіфи добре обробляли грунт, вирощували пшеницю, яка конкурувала на грецькому ринку з єгипетською. Високо цінилися скіфські коні. У свою чергу греки ввозили в Скифію вино, кераміку, ювелірні вироби. Торгівля йшла через грецькі колонії: Ольвію (поблизу сучасного Миколаєва), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч) і інші. Зазнають удару від сарматів. Сармати були подібними до скіфів, але були більш агресивними. Також вели торгівлю з грецькими колоніями. Існую думка що Сармати походять від шлюбу скіфів з амазонками. Жінки воювали на рівні з чоловіками.В могилу жінки клали не тільки прикраси але і зброю. Активно впроваджується військова тактика. Протримались до 3 ст. до н. е.
6. З кінця VII в. до н.е. греками (в основному вихідцями з Мілета) на Північному узбережжі Чорного моря й в устях рік, що впадають у Чорне море, були засновані торгові факторії, що виросли згодом у міста: Тиру (устя Дністра), Ольвія (устя Юж. Бугу), Пантікапей (на місці м. Керч), Феодосія, Херсонес (на місці Севастополя) та Найбільшої з міст-республік була Ольвія, єдиною монархією - Боспорське царство. Економіка держав-республік була багатоплановою. Торгівля велася по 2-х напрямках: із Грецією і зі скіфами (сів. сусідами). У Грецію вивозилися: хліб, худоба, шкіра, хутровина, раби й ін. З Греції ввозилися товари для жителів міст і для перепродажу скіфам; віно, оливкова олія, озброєння, тканини, мармур, предмети мистецтва й ін. Скіфам продавали: вино, ювелірні вироби, кераміку і т.п.; імпортували - худоба, хліб, хутра і рабів. Ремесло - досягло високого рівня і славилося виготовленням металевих виробів (дзеркал, статуеток, прикрас і т.п.), керамічним виробництвом (глиняні судини, черепиця, посуд і т.п.), ткацтвом, ювелірним і каменерізним виробництвом і ін. Землеробство -розроблялися пшениця, ячмінь, просо, виноград, яблуко, груша, гранати і м. п. Тваринництво у господарстві утримувалися: коня, корови, вівця, свині й ін. Рибальство - у ріках і на море. Політичний розвиток. Існувало дві форми правління: а) Міста-республіки (Ольвія, Тиру, Херсонес і ін.), у яких законодавча влада належала народним зборам. У нього входили всі вільні городянини-чоловіки. Виконавча влада належала архонтам, що обиралися з рабовласницької знаті міста. б) Монархія - Боспорське царство, що виникнуло в 5 в. до н.е. у результаті об'єднання ряду міст на чолі з Пантікапеєм. Законодавча і виконавча влада концентрувалася в руках царя (династії Перепадів, Митридатів і ін.). У 107 р. до н.е. Перепад був убитий повсталими рабами під проводом Савмака, що захопив царський трон і початків чеканити власну монету. Ідеологія - антична релігія; у містах відправляли культ того бога, у залежності від того, із якої частини Греції були переселенці (у Боспорському царстві - культ Аполлона, через мелетського походження його жителів). Причини спаду: а) із 3 в. н. 9. починається загальна криза античного товариства (праця рабів стала невигідна, відбувається натуралізація господарського життя, різке скорочення внутрішньої і зовнішньої торгівлі), що спричинило за собою ослаблення причорноморських держав; б) набіги кочівників. У результаті: у 3 в. н.е. під тиском готовий загинула Ольвія й ін. міста-республіки, у IV в. н. е. під набігами гуннів - Боспорське царство.
7.Слов’яни живуть на теренах Європи з І тис. н.е. Теорії походження: 1) міграційна концепція; 2) віслоодирська концепція; Вісло – дніпровська концепція. На думку сучасних істориків, формування слов’янського етносу на території сучасної України відбувалося поетапно:1. За доби бронзи існували деякі культури, які можливо належать давнім слов’янам.2.У раньому залізному віці великий вплив на формування справили кочівники зі сходу та греки.3. Зарубинецька культура. Наприкінці ІІІ ст.. до н.е. – ІІ ст.. н.е. на території Середнього Подніпров’я, де в ранній залізний вік жили скіфи-орачі, та на території Полісся, де проживали неври, формується зарубинецька культура.4. У другій половині І ст.. н.е. на народи зарубинецької культури почали тиснути х півдня сармати, унаслідок чтого зарубинівці переміщаються в різних напрямках.5К ІІ ст.. великий вплив на місцеві племена справила Римська імперія, яка на той час панувала на території Північного Причорномор’я та Подунав’ї.6. У кінці ІІ на початку ІІІ ст. в наслідок злиття культур різних за походженням племен Західного Бугу, Дністра та Південного Бугу утворилася черняхівська культура. Саме з черняхівською та київською культурами деякі вчені пов’язують початок становлення праукраїнців. Займались підсічним землеробством, розведенням домашніх тварин, полюванням, збиральництвом, рибальством. Жили общиною. Будинки зводили з дерева. Посередині хати була піч. Головним богом був Перун. З 6 ст. збільшується кількість відомостей про слов’ян, внаслідок міграції. До 8 ст. відбувається формування племен.
9. з 6 ст. відбувається формування общин, після чого у 10 ст. утворилась київська Русь. Київ було засновано у 482 році. Аскольд і Дір – одні з засновників Києва. Аскольд прийняв християнство. Здійснив походи проти Візантії, болгар, уличів, древлян. З його часів починається збирання земель навколо Києва. Варяги дуже вплинули на розвиток Києва. У 862 році варяга Рюрика запросили на князювання Новгородом. У 882 році Олег стає князем Київської Русі. Він об’єднав остаточно землі. Здійснив походи проти уличів, древлян, хазарського каганату. У 912 році влада в Києві переходить до Ігоря, сина Рюрика. Він одружився з псковською царівною. Зміцнив владу, походи проти сусідніх племен. Після смерті Ігоря до влади прийшла його дружина Ольга. У 957 Ольга помандрувала до Константинополя. В результаті вона прийняла християнство. У 964 році до влади прийшов князь Святослав. Все життя провів у походах. Ходив проти волзьких болгар. Він захотів жити у Болгарії, бо там проходили великі торгівельні шляхи і хотів перенести туди столицю. Візантії це не сподобалось і вони послали печенігів. Загинув у бою у 972 році. На 1000 рік площа Русі складала 800.000 тис. км, 5 млн. осіб.

  1   2   3   4   5

Схожі:

1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела...
Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства
ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ЗА ПЕРВІСНИХ ЧАСІВ
Періодизація історії людства. Своєрідність епохи стародавнього світу як першого періоду в історії людства. Історичні джерела. Відлік...
1.Історія як наука. Періодизація іст. У. Іст. Джерела
Предмет вивчення-історична діяльність укр народу та його предків від найдавніших часів до сьогодення
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»
...
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401...
Призначення курсу «Загальна історія держави та права». Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Методологія науки та курсу....
ПЕРЕЛІК КОНТРОЛЬНИХ ТЕМ І ПИТАНЬ
Предмет, принципи, джерела й значення вивчення курсу «Історія України в контексті всесвітньої історії»
Суцільна колективізація України (2 урок)
Мета: Розкрити етапи колективізації і її наслідки; показати, що колективізація проводилася насильницькими, антигуманними методами;...
1. Вступ до курсу історії держави і права України Предмет і завдання...
Адже саме право є одним із найважливіших знарядь забезпечення справедливості прав і інтересів людини, це частина культури народу,...
ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Вивчення нормативного курсу «Історія України» в інституті проводиться протягом одного семестру. Для успішного вивчення дисципліни,...
Про вивчення історії у 2009/2010 навчальному році
У 2009/10 н р учні 5 – 9 класів навчатимуться за програмою 12-річної школи “Історія України. Всесвітня історія. 5 – 12 класи” (Київ,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка