Ф ормування духовної культури особистості школяра – актуальна проблема сьогодення

Скачати 0.67 Mb.

Назва	Ф ормування духовної культури особистості школяра – актуальна проблема сьогодення
Сторінка	1/7
Дата	28.10.2013
Розмір	0.67 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Історія > Документи

1 2 3 4 5 6 7

Відділ освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації

КЗ «Водянська СЗШ І – ІІІ ступенів»

Формування духовної культури особистості школяра – актуальна проблема сьогодення

Матеріали автора

педагогічного досвіду

Писаревської Нелі Іванівни,

вчителя української мови

та літератури

КЗ «Водянська СЗШ І – ІІІ ст.»
с. Водяне

2013

ПЕРЕДМОВА

Діти і батьки повинні усвідомлювати історію сім'ї, родини як частки історії народу, вивчати образи і діяльність своїх предків, турбуватися про продовження роду, збереження і примноження його добрих традицій. Відродження народної педагогіки і її переломлення на теперішні виховні

реалії створить відповідний вплив на формування загальнолюдських цінностей, які створювалися віками, протягом всієї історії людства. При цьому шкільний навчальний заклад повинен відмовитися від «прокурорського» осуду наших предків та руйнування історії. Біль за помилки і трагедії попередніх поколінь повинні викликати активну, творчу позицію вихованців. Завдання педагогів - виховати шанобливе, бережне ставлення до історії свого народу, його духовної культури. Наша Батьківщина дана нам долею і дісталася від наших предків. На даний час вона стала іншою. Але педагоги повинні прикласти всіх зусиль, щоб патріотичні почуття, моральність і духовність учнівської молоді стали ще більш загостреними, вони були гордими своєю Вітчизною та історією своїх попередників. Працюючи над проблемою «Інноваційні технології духовно –морального виховання особистості» акцентую увагу на вирішення проблем духовно-морального розвитку особистості, формую свідоме прагнення дітей до життєтворчості, вміння будувати своє життя, повноцінно використовувати свій час. В основі навчально-виховного процесу - переосмислення власного досвіду роботи, розробка і впровадження інноваційних навчально-виховних технологій, спрямованих на оновлення змісту організації освітньо-виховного процесу. Особливу увагу приділяю добору методик навчання і виховання, які в умовах сучасної шкільної освіти сприятимуть розвитку та зміцненню духовно-моральних чеснот вихованців, допомагатимуть здобути професійні, трудові навички, спонукатимуть до самостійного оволодіння знаннями, постійного поглиблення, розширення і оновлення їх. Мета, завдання, основні напрями та форми роботи

Мета:

Духовний розвиток особистості дитини, здатної жити за законами Добра, Гармонії, Гуманізму, Людяності, Милосердя.

Основні завдання:

• допомога дітям в адаптації до нових умов соціалізації особистості, ознайомлення із світовими та вітчизняними художніми і культурологічними цінностями, розкриття багатства досягнень людського духу;

• формування культурологічного підходу до християнства, пам'ятників матеріальної та духовної культури;

• духовно-моральний розвиток особистості;

• навчання учнів розрізняти Добро і зло, Красу і потворне;

• виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;

• формування творчої, працелюбної особистості;

Формування духовності, моральності як провідних якостей особистості — велике і складне завдання сучасного суспільства, у якому школа не може стояти осторонь. Особливої актуальності ця справа набуває сьогодні, коли проблеми морально-духовного, соціально-економічного й політичного розвитку нашої країни в попередні роки знівелювали моральний світ особистості. Серед дітей і молоді спостерігаємо зневіру в духовно-моральні цінності, скептичне ставлення, байдужість до того, що відбувається навколо. Засоби масової інформації та комунікації деструктивно впливають на дітей і молодь, пропагуючи насилля, вседозволеність, аморальність, споживацьку концепцію сенсу життя. Наслідком цього є стрімкий ріст таких негативних явищ, як злочинність, безвідповідальні статеві стосунки, наркотична та алкогольна залежність тощо.

«Моральна криза суспільства відбивається і на освітянському середовищі. Сучасній школі бракує традиційного етичного і культурного компоненту, який формував би світогляд, морально і духовно виховував. У сучасній педагогічній практиці недостатньо обґрунтовується шлях до усвідомленого вибору молодою людиною морально-етичних цінностей, не виховується уміння протистояти злу, аморальності, жорстокості, не формується наступність у боротьбі з потворністю в житті і здатність перемагати в такій боротьбі» (Концепція змісту навчальних курсів духовно-етичного спрямування в загальноосвітніх закладах України).

Морально-етичні цінності протягом тисячоліть допомагали збереженню власної ідентичності, національно-культурної самобутності українського народу. На них будувалась вітчизняна освіта, культура, наука.

. Сучасний учитель є довіреною особою суспільства, ключовою фігурою у вирішенні завдань виховання підростаючої особистості. І це не випадково, адже вчитель є зберігачем культурної і духовної спадщини народу; його діяльність спрямована на творення духовного і морального потенціалу країни; він готує інтелектуальну еліту, яка покликана забезпечити прорив у економічному й політичному житті держави (І. Бех).

Учительська професія - складна і багатогранна, вона не піддається звичайному нормуванню й обліку; тут не можна отримати миттєву віддачу: її кінцеві результати віддалені, мають специфічні особливості; вчитель працює у царині духовності, тому для нього особливо важливі висока особистісна моральність, духовність . Духовність - фундаментальне надбання людини, в якому акумульовано всю людську культуру. Саме в царині культури (науці, мистецтві, релігії, моралі, праві) створюються цінності, які привласнює у своєму розвитку особистість. Активно долучаючись до світу культури, вона й набуває духовності як вищого вияву людяності.

Духовність не приписується індивідові ззовні; вона «виростає» зсередини разом із особистісним «Я» людини, а часто навіть випереджає його формування і виражається лише у суспільно значущих прагненнях. Виявом духовності є совість. Це завжди самооцінка - іноді доволі жорстока.

2

Прийнято вважати, що духовність - це атрибут моралі. Погоджуючись із цим твердженням, слід, однак, мати на увазі, що під мораллю потрібно розуміти систему вищих моральних цінностей людини, тобто всезагальних принципів як безумовних, безкінечних форм її соціальної активності.

У цьому разі можливе понятійно-концептуальне зрівнювання моралі й духовності людини, і тоді мета духовного розвитку особистості репрезентується у термінах, що позначають якості та характеризують людські вчинки, - таких як відданість, чуйність, скромність, милосердя, щирість, благородство, великодушність.

Відповідно до двох напрямів розвитку моралі (моралі світської і моралі віри) формується духовність світська і духовність віри. Між ними немає неперехідної межі. Якщо раніше, об'єднуючись, вони слугували механізмом захисту суспільства від егоїзму індивіда, то нині розмежовуються, щоб повніше задовольнити інтереси індивіда в суспільства. У світській моралі громадянські ідеї виявляються як джерело переживань і духовності особистості. Це ідеї свободи, справедливості, патріотизму і громадянського обов'язку - ідеї, які людина готова обстоювати. Однак такі ідеї спочатку мають стати особистісно значущими, обрости людськими пристрастями, втілитися у вчинках. Якщо вони оволоділи почуттям і душею, тоді вони породжують духовність особистості.

Внутрішній світ дитини нині став центром докладання виховних зусиль педагога. Витоки цієї ідеї простежуються з історії вітчизняного і світового виховання. Однак лише тепер відкрилася велика істина: цей світ буде справжнім виразником людяності, якщо до нього з високим душевним напруженням апелюватиме й сам вихованець як його творець і носій. Отже, внутрішній світ підростаючої особистості набуде гармонійності лише тоді, коли дії вихователя й вихованця «переливатимуться» одна в одну. І це буде ознакою виховної майстерності педагога. Саме з такою організацією виховного процесу асоціюється глибинна діалектика духовності, якщо колективний потенціал духовних скарбів суспільства трансформується в індивідуальний здобуток окремої особистості.

Особистість - не просто частина світу, соціуму, а ціле, безкінечна цінність. Відповідно до цього й стратегія виховання потребує від педагога нового мислення, глибинного осягнення сутності особистості. Отже, коли йдеться про той чи інший спосіб її поведінки, чинник суспільної корисності не перестає бути першорядним. Кожний може пожертвувати собою, але ніхто не може пожертвувати ним.

Суспільна потреба в усебічно розвиненій особистості визначає цілі, завдання, організаційно-змістову структуру всіх ланок сучасної освіти. Тож фахівці, причетні то процесу виховання, мають усвідомити, що стати духовно зрілою особистістю - означає посісти людську, морально-духовну позицію; відповідати за цю позицію й утверджувати її своїми вчинками, справами, усім твоїм життям. Сьогодні в Україні по-різному тлумачиться поняття духовності, розроблено

3

різні підходи до її формування, які часто суперечать й заперечують один одного. Бажання допомогти дитині спонукає шукати спільні точки зіткнення між різними формами суспільної свідомості, вести діалог, звертатися до витоків духовності, що лежать у багатстві людської історії, культури, науки, філософії, релігії.

Формування духовного світу дітей і молоді, духовності як провідної якості особистості - велике і складне завдання, що стоїть у центрі уваги педагогів, вихователів, учителів, батьків, широкого педагогічного загалу. Особливої актуальності воно набуває сьогодні, коли проблеми соціально-економічного й політичного розвитку країни боляче вразили молодь. Серед дітей і молоді падає духовність, що пояснюється насамперед зниженням рівня життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності, явним і прихованим безробіттям, інфляцією, невизначеністю моральних орієнтирів у політиці держави й повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство й особливо на молодь, пропагують насилля, зброю, силу, прищеплюють моральний релятивізм, конформізм і цинічно-гедоністичне ставлення до повсякдення. Усе це призводить до відчуження дітей і молоді від моралі, спонукає їх до власних пошуків самореалізації, інколи в субкультурі, і врешті-решт до певного заперечення духовності й моральності як суспільно і особистісно значущих феноменів. Ці процеси посилюються кризовим станом сучасної сім'ї, яка перестає відігравати роль головного каналу долучення дитини до моральних начал і джерела розвитку моральності.
Мета і завдання формування духовності засобами християнських цінностей

Мета формування духовності - виховання в дітей і молоді високих інтелектуально-моральних інтересів і запитів, ціннісних поглядів, орієнтацій та переконань; створення таких умов, які сприяли б розвитку моральної активності дитини; формування моральної спрямованості її психічної діяльності, моральності потягів, інтересів, поглядів, думок, переконань.
Вирішальною умовою формування духовного світу дитини є цілеспрямована багатоаспектна і всебічна діяльність у контексті ціннісного самоусвідомлення особистості.

Кількість цінностей обмежена для сприймання й усвідомлення особистістю, а внутрішній світ дитини - своєрідний і багатий, отже, мета педагогічного впливу полягає в прилученні дитини до тих християнських цінностей, які мають універсальне гуманістичне значення, абсолютний характер і, що найважливіше для виховання, позитивну спрямованість.
Мета конкретизується через систему завдань, а саме:

> пробудження в дитини бажання бути моральною;
4
> розгляд християнських цінностей як основи розвитку суспільно значущих рис і якостей особистості;

> формування в дітей і молоді моральної свідомості на основі організації моральних стосунків дітей через їх включення в стихійну або спеціально організовану діяльність;

> формування в дітей розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питань про сенс і мету життя людини;

> вироблення етико-естетичного ставлення до життя й до своєї життєдіяльності;

> формування моральної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

> розвиток чеснот і позитивних моральних якостей дитини, спонукання до самовдосконалення;

> підтримка здібностей, культурної творчості, спрямованої на особистісний саморозвиток;

> подолання кризових станів дитинства, новоутворень, що виникли у психіці дитини під впливом антисоціальних проявів, контркультури або культури андеґраунду.

У процесі формування духовності засобами моральних християнських цінностей доцільно широко використовувати через безпосередній виховний вплив вихователя на дітей настанови, нагадування, попередження, переконання, пораду, прохання, похвалу (схвалення), оцінювання, погрозу, як виховні впливи і спонуки (За П. Юркевичем),

Серед методів і форм духовного формування одне з провідних місць належить активним формам і методам (ситуаційно-рольові ігри, соціограми, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації тощо), які дають дітям можливість предметне, безпосередньо й емоційно бути в ситуації морального вибору та морального пошуку.

Особливе місце посідають форми й методи, які залучають дітей до художньо-музичного, мистецького світу християнських цінностей, де поєднуються традиційні методи з художньою діяльністю самих дітей - живописом, ліпленням, декоративно-прикладним мистецтвом, музикою, драматизацією тощо. Крім цих методів, доцільно використовувати й традиційні бесіди, лекції, семінари, роботи з книгою тощо.

Одним з напрямів залучення дітей до християнських цінностей може бути краєзнавча та екскурсійно-пошукова робота, яка знайомить їх з досвідом і традиціями адаптації християнських моральних цінностей до культури рідного краю. Результативність застосування інтегрованого підходу, різноманітних виховних форм, методів і впливів великою мірою залежить від того, наскільки вони відповідатимуть індивідуальним і віковим особливостям дітей, задовольнятимуть їхні духовні потреби, викликатимуть відповідну мотивацію і стимулюватимуть саморозвиток і спонукатимуть до морального вдосконалення.
ДУХОВНО-МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ:

Інноваційний підхід

Формування духовно-моральної особистості є важливою метою

і необхідною умовою розбудови Української держави. Саме тому

вирішення цієї проблеми є пріоритетною перспективою сучасного

виховання, побудованого на аксіологічних принципах гуманізму і демократизму, зорієнтованого на національні та загальнолюдські цінності і культурні традиції.

1.Духовно-моральне виховання підростаючого покоління - складний, багатогранний процес, основою якого є прищеплення учням гуманістичних якостей, системи світоглядних координат, вищих цілей і культури поведінки.

Процес духовно-морального виховання учнів передбачає оновлення життя і помислів вихованців вищими смислами у їх ставленні до національної і світової духовної спадщини, історії України, традицій, звичаїв, обрядів, мови, культури, віри, пошуків ідеалу і змісту життя людей.

Велику роль у духовно-моральному вихованні учнів відіграють виховні ГОДИНИ, спільне проведення батьківських зборів, родинних свят. Практика показує, що доцільно організований позакласний захід сприяє формуванню духовно і морально багатої особистості. Засвоєння нею системи морально- етичних норм, розвитку дитячої ініціативи, впливає на розвиток почуттів, волі, характеру і високої моралі.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі:

Формування компетентностей особистості школяра на уроках української мови та літератури Практичний аспект діяльності учителя щодо формування ключових компетентностей особистості школяра	Нижникевич Зоряна Як виховувати в учнів початкової школи відповідальне... А виховання творчої особистості школяра, відповідального й свідомого громадянина. Відповідальність як інтегральна якість особистості...
ПРОГРАМА /рівень стандарту/ для учнів 7-11 класів середніх загальноосвітніх Біологічна освіта має сприяти становленню загальної культури школяра, вихованню особистості, яка усвідомлює власну відповідальність...	Формування інноваційної особистості на уроках біології: ресурсне забезпечення освітнього процесу Реформування системи біологічної освіти – одне з найважливіших завдань сьогодення. Традиційне навчання не може бути провідним у цілісному...
Навчальна програма для учнів 7 класу загальноосвітніх навчальних... Біологічна освіта має сприяти: становленню загальної культури школяра, вихованню особистості, яка усвідомлює власну відповідальність...	Насильство як актуальна проблема сучасного українського Особливості сімейного насильства як соціально-психологічного феномену
РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ПІД ЧАС ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Проблема розвитку творчих здібностей нині надзвичайно актуальна. Швидкі темпи науково-технічного розвитку нашого суспільства, динамічність...	Шляхи формування мотивації до навчання Потреби, мотиви, стимули Проблема формування мотивації навчання завжди була актуальною в психолого-педагогічній літературі. Як відомо, зміст навчання, його...
НАКАЗ «Про вивчення курсів духовно-морального виховання у 2013/2014 навчальному році» та для забезпечення виконання програми дослідно-експериментальної...	Програма психологічного моніторингу стану навчально-виховного процесу... Якщо уявити школу в вигляді особистості, то психологічний моніторинг може розглядатись як актуальна життєва потреба цієї особистості....

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання