Тема : РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ, ПОЛІТИЧНА КАРТА ЛАТИНСЬКОЇ


Скачати 275.38 Kb.
НазваТема : РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ, ПОЛІТИЧНА КАРТА ЛАТИНСЬКОЇ
Дата10.04.2013
Розмір275.38 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Географія > Документи



ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

Тема: РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ, ПОЛІТИЧНА КАРТА ЛАТИНСЬКОЇ

АМЕРИКИ


Мета: На основі аналізу інформаційних джерел визначити та проаналізувати

існуючі підходи до регіонального поділу Латинської Америки;

з’ясувати склад субрегіонів;

Проаналізувати зміни, що відбулися на політичній карті Латинської

Америки на кожному етапі її формування;

У процесі аналізу факторів формування осередків нестабільності на

сучасній політичній карті регіону формувати уявлення про

глобальний характер цих процесів;

Закріпити вміння працювати з електронними текстовими та

картографічними носіями інформації.
ЗАСОБИ НАВЧАННЯ:

  1. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – С. 415 – 467.

  2. Блій Г. де, Муллер Пітер. Географія: світи, регіони, концепти / Пер. З англ..; Передмова та розділ “Україна” О. Шаблія. – К.: Либідь, 2004. – С. 301 – 390.

  3. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Регионоведение. – М.: Гардарики, 2000.

  4. Грицак Ю.П. Социально-географические типы стран. – Харьков, 1998.

  5. Латинская Америка: Справочник / Под общ. ред. В.В. Вольского. – М.: Политиздат, 1990. – 399 с.

  6. Голубчик М.М. Политико-географический облик стран мира накануне XXI в. // География. – 1998. - № 38. – С. 1 – 3, 8.

  7. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. С.П. Кузика. – Львів: Світ, 2003. – С. 507 – 529.

  8. Максаковский В.П. Географическая картина мира. Кн. 1. Общая характеристика мира / В.П. Максаковский. – М.: Дрофа, 2009. – 496 с.

  9. Максаковский В.П. Географическая картина мира. Кн. II. Региональная харктеристика мира / Максаковский В.П. – М.: Дрофа, 2009. – 480 с.

  10. Максаковский В.П. Всемирное культурное наследие. – М.: Просвещение, 2003.

  11. Максаковский В.П. Историческая география мира: Учебное пособие для вузов. – М.: Экопрос, 1997. – 584 с.

  12. Машбиц Я.Г. Латинская Америка. Проблемы экономической географии. – М.: Мысль, 1969.

  13. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.: Дрофа, 2005. – 560 с.

  14. Страны и регионы – 2007. Статистический справочник Всемирного банка. – М.: Весь Мир, 2008. – 240 с.

  15. Страны мира. Научно-популярное географо-этнографическое издание в 20 т. – М.: Мысль, 1978 – 1985.

  16. Чепалыга А.Л. Региональная группировка стран мира / А.Л. Чепалыга // География. – 2003. - № 3.

  17. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны. Учебник / Под ред. С.Б. Лаврова, Н.В. Каледина. – М.: Гардарики, 2002.

  18. http://www.oei.es/ - офіційний сайт Організації Ібероамериканських держав.

  19. http://ruso.prensa-latina.cu/ - сайт Латиноамериканського інформаційного агентства.

  20. http://www.ilaran.ru/ - офіційний сайт Інституту Латинської Америки Російської академії наук.

  21. http://www.ilaran.ru/?n=39 – сайт журналу «Латинская Америка» Інституту Латинської Америки Російської академії наук.

  22. Яковлева Н.М. «Мальвинский вопрос» в аргентинской политике / Яковлева Н.М. // Латинская Америка. – 2011. № 6.

http://america-cont.info/ - Інформаційно-довідковий ресурс по країнам Америки.

http://sela2.sela.org/ - Офіційний сайт Латиноамериканської економічної системи.

http://www.aladi.org – Офіційний сайт Латиноамериканської асоціації інтеграції.

http://www.mercosur.int/ - Офіційний сайт Меркосур.

www.engesat.com.br (Бразильський сайт космічних знімків.

http://www.brasemb.ru (Офіційний сайт Посольства Бразилії у РФ.

  1. http://unstats.un.org/unsd/default.htm - сайт відділу статистики ООН.

  2. http://www.worldbank.org/ - сайт Департаменту розвитку економіки Світового банку.

  3. https://www.cia.gov/ - офіційний сайт ЦРУ.

  4. http://ru.wikipedia.org – офіційний сайт вільної енциклопедії «Вікіпедія».

  5. www.bls.gov/home.htm - сайт Бюро трудової статистики США.

  6. http://demoscope.ru/ - сайт демографічного щотижневика «Демоскоп Weekly».


ПИТАННЯ ДЛЯ СПІВБЕСІДИ


  1. Порівняйте існуючі підходи до регіонального поділу Латинської Америки.

  2. Охарактеризуйте зміст етапів формування сучасної політичної карти Латинської Америки.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. Проаналізуйте існуючі підходи до регіонального поділу Латинської Америки. Складіть порівняльну таблицю “Сучасні підходи до регіонального поділу Америки”.
Довідковий матеріал

Регіональне угруповання країн світу

А. Л. ЧЕПАЛИГА
доктор геогр. наук, академік Російської академії природничих наук,
провідний науковий співробітник Інституту географії Російської академії наук

[Чепалыга А.Л. Региональная группировка стран мира / А.Л. Чепалыга // География. – 2003. - № 3.]

Використовувані у вітчизняних підручниках по економічній географії миру регіональні угруповання набагато більш об’єктивні, але все-таки далекі від досконалості. Тому ясно, що давно назріла необхідність розробки нового районування миру на основі єдиних принципів. Однак на шляху реалізації цієї ідеї виникає ряд труднощів, таких як різномасштабність держав за розмірами території (у мільйони разів), кількості населення (у десятки й сотні тисяч разів), різнотипність країн по природних і соціально-економічних показниках і розбіжність природних і державних кордонів.

Для подолання цих труднощів необхідно виробити єдині принципи районування.

1. Принцип об’єктивності: районування або угруповання країн у регіони не повинні відбивати вузькі інтереси окремих соціальних і відомчих груп або країн. За основу приймається єдність географії, тобто урахування як природних, так і соціально-економічних і політичних показників по можливості рівною мірою.

2. Принцип стабільності: використання найбільш стійких у часі показників, таких як природні й ресурсні параметри, а також історичні, етнографічні, культурні й цивілізаційні особливості. Найменш стабільні економічні, політичні й соціальні показники.

3. Принцип безперервності території: регіон не повинен розділятися територією держав інших регіонів або великих акваторій, крім заток, проток і невеликих морів.

4. Принцип неподільності території: не можна ділити територію держави між регіонами, а один регіон або субрегіон не може розташовуватися на різних континентах. Виключення становлять територія Росії й країн СНД. При цьому допускаються невеликі розбіжності природних і державних кордонів. Наприклад, Синайський півострів разом з іншим Єгиптом можна віднести до Африки, Східну Фракію разом з іншою Туреччиною —
до Азії, а острів Нова Гвінея може бути розділений між Азією (Індонезія) і Океанією (Папуа - Нова Гвінея).

5. Принцип ієрархічності — супідрядність різних рівнів угруповання в рамках системи “континент-субконтинент-держава”. Ця ієрархія може бути продовжена далі до більше дрібних регіональних структур, виділюваним у складі держав.
Доцільно виділяти сім ієрархічних рівнів регіонів-районів, як на наддержавному, так і на державному й внутрішньодержавному рівнях.

РЕГІОНАЛЬНЕ ГРУПУВАННЯ КРАЇН СВІТУ

Рівні регіонального угруповання

Наддержавні

Державні

I

II

III

IV

Континенти

Регіони

Субрегіони

Число країн

Держави

Америка

Північна Америка
(3 країни)




3

США, Канада, Мексика




Центральна Америка (20 країн)

Середня Америка (Континентальний)

7

Гватемала, Гондурас, Беліз, Сальвадор, Нікарагуа, Коста-Ріка, Панама







Вест-Індія

(Острівний)

13

Куба, Гаїті, Домініканська Республіка, Ямайка, Багамські Острови, Антигуа й Барбуда, Сент-Кітс і Невіс, Домініка, Сент-Люсія, Барбадос, Сент-Вінсент і Гренадіни, Гренада, Тринідад і Тобаго




Південна Америка
(12 країн)

Атлантичний

7

Венесуела, Гайана, Суринам, Бразилія, Парагвай, Уругвай, Аргентина







Тихоокеанський (Андський)

5

Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія, Чилі


Завдання 2. Пригадайте зміст понять “держава у складі Співдружності”, “президентська республіка”, “парламентська республіка”, “федерація”.

На основі даних табл. 1 “Державний устрій, офіційні мови й релігії держав і територій Латинської Америки” складіть таблицю “Політична карта Латинської Америки”, додавши колонки “Площа, тис. км2”, “Населення (2012), млн. чол..”, “Столиця”, “Великі міста”.

Дайте відповіді на питання:

  • Які історичні події передували здобуттю незалежності державами в 1811 та 1821 рр.?

  • Прослідкуйте зв’язок між ланками ланцюжка: “Країна – мова – переважаюча релігія”.

  • Проаналізуйте, які зміни відбулися на політичній карті регіону після 1950-го р.:

1) загальна кількість і нові країни в регіоні Латинської Америки;

2) кордони й величина території окремих держав;

3) столиці держав (урахувати зміну назв і перенесення столиць в інші міста).

Таблиця 1

Державний устрій, офіційні мови та релігії держав і територій

Латинської Америки

№ п/п

Повна офіційна форма назви

Дата проголошення незалежності

Державний лад

Форма державного устрою

Офіційна мова

Переважаюча релігія

Незалежні держави



Антигуа і Барбуда

1.11.1981

С1

Ф

Англійська

Х (п, к)



Аргентинська Республіка

09.07.1816

ПрР

Ф

Іспанська

Х (к)



Барбадос

30.11.1966

С

У

Англійська

Х (а)



Беліз

21.09.1981

С

У

Англійська

Х (к)



Республіка Болівія

06.08.1825

ПрР

У

Іспанська

Х (к)



Федеративна Республіка Бразілія*

07.09.1822

ПрР

Ф

Португальська

Х (к)



Боліварійська Республіка Венесуела* (включаючи Пташиний острів)

05.07.1811

ПрР

Ф

Іспанська

Х (к)



Республіка Гаїті

01.01.1804

ПрР

У

Французька, креольська

Х (к), вуду



Кооперативна Республіка Гайана

26.05.1966

ПР

У

Англійська

Х (к,п), індуїзм, іслам



Республіка Гватемала

15.09.1821

ПрР

У

Іспанська

Х (к,п)



Республіка Гондурас

15.09.1821

ПрР

У

Іспанська

Х (к)



Гренада

07.11.1974

С

У

Англійська

Х (к)



Співдружність Багамських Островів

10.07.1973

С

У

Англійська

Х (к,а,б,м)



Співдружність Домініки

03.11.1978

ПР

У

Англійська

Х (к)



Домініканська Республіка

27.11.1844

ПрР

У

Іспанська

Х (к)



Республіка Еквадор

10.08.1809

ПрР

У

Іспанська, кечуа

Х (к)



Республіка Колумбія

20.07.1811

ПрР

У

Іспанська

Х (к)



Республіка Коста-Ріка

15.09.1821

ПрР

У

Іспанська

Х (к)



Республіка Куба

20.05.1902

СоцР

У

Іспанська

Х (к)



Мексиканські Сполучені Штати

16.08.1810

ПрР

Ф

Іспанська

Х (к)



Республіка Нікарагуа

15.09.1821

ПрР

У

Іспанська

Х (к)



Республіка Панама

03.11.1903

ПРР

У

Іспанська

Х (к)



Республіка Парагвай

14.05.1811

ПрР

У

Іспанська, гуарані

Х (к)



Республіка Перу

28.07.1821

ПрР

У

Іспанська, кечуа

Х (к)



Республіка Ель-Сальвадор

15.09.1821

ПрР

У

Іспанська

Х (к)



Сент-Вінсент і Гренадіни

27.10.1979

С

У

Англійська

Х (п,м,к)



Федерація Сент-Кітс і Невіс

19.09.1983

С

Ф

Англійська

Х (а,м)



Сент-Люсія

22.11.1979

С

Ф

Англійська

Х (к)



Республіка Суринам

25.11.1975

ПР

У

Голландська

Х (к),

індуїзм, іслам



Республіка Тринідад і Тобаго

31.08.1962

ПР

У

Англійська

Х (к),

індуїзм, іслам



Східна Республіка Уругвай

25.08.1825

ПР

У

Іспанська

Х (к)



Республіка Чилі

18.09.1810

ПР

У

Іспанська

Х (к)



Ямайка

06.07.1962

С

У

Англійська

Х (п), африканські культи

Залежні території



Ангілья

-

Заморське володіння Великобританії з внутрішнім самоврядуванням

-

Англійська

Х (п)



Аруба

-

Суб’єкт федерації в складі Королівства Нідерландів

-

Голландська

Х (к,п)



Кюрасао

Утворені 10.10.2010 р. за результатами референдуму внаслідок розпуску Нідерландських Антильських островів*

Самокеровані країни зі значною автономією (status aparte) у складі Королівства Нідерланди

-

Голландська

Х (к)



Сінт-Мартен

-

Голландська, англійська

Х (к, м)



Бонайре

Утворені 10.10.2010 р. за результатами референдуму внаслідок розпуску Нідерландських Антильських островів

Спеціальні муніципалітети Нідерландів

У

Папьяменто

Х (к, м)



Сінт-Естатіус

У

Голландська, англійська

Х (к, м)



Саба

У

Голландська, англійська

Х (к)



Віргінські Острови (Британські)

-

Володіння Великобританії

-

Англійська

Х (п)



Віргінські Острови (США)

-

Володіння США

-

Англійська

Х (п)



Гваделупа

-

Заморський департамент Франції

-

Французька

Х (к)



Гвіана (Французька)

-

Заморський департамент Франції

-

Французька

Х (к)



Острови Кайман

-

Заморське володіння Великобританії

-

Англійська

Х (п,к)



Мартініка

-

Заморський департамент Франції

-

Французька

Х (к)



Монтсеррат

-

Заморське володіння Великобританії

-

Англійська

Х (к,п)



Співдружність Пуерто-Ріко

-

“Вільно приєднана” до США держава з 1952 р. з правами самоврядування

-

Іспанська, англійська

Х (к)



Сент-П’єр і Мікелон

-

Спеціальна територіальна самоуправна одиниця (заморське співтовариство) Франції

-

Французька

Х (к)



Сен-Бартелeмі (Сен-Бартельмі, фр. Collectivité de Saint-Barthélemy) 


Утворене 22.02.2007 р. шляхом виділення зі складу Гваделупи – заморського департаменту Франції



Заморське співтовариство Франції


-

Французька

Х (к)



Теркс і Кайкос Острови

-

Заморське володіння Великобританії

-

Англійська

Х (п)



Фолклендські (Мальвінські) Острови

-

Спірна територія – заморське володіння Великобританії, на яку претендує Аргентина

-

Англійська

Х (п,к)

*Правопис і назви змінено відповідно до наказу Держкомітету статистики України № 13 від 13.09.2005 р. № 264 “Про внесення змін до Класифікації держав світу” (вступив в дію 03.01.2006 р.)

*Згідно з конституційним порядком Нідерландів:

  • Нідерландські Антильські острови були розпущені 10 жовтня 2010 р.;

  • Кюрасао і Сен-Мартен стали новими країнами у складі Королівства Нідерландів;

  • Бонайре, Сінт-Естатіус і Саба стали спеціальними муніципалітетами Нідерландів;

  • Королівство Нідерландів тепер складається з Нідерландів, Аруби, Кюрасао і Сен-Мартена.

Перелік прийнятих скорочень:

С – держава у складі Співдружності;

Соц – соціалістична;

Пр – президентська;

П – парламентська;

Р – республіка;

Ф – федеративна держава;

У – унітарна держава;

Х – християнство;

п – протестантизм;

к – католицизм;

а – англіканство;

м – методизм.



Довідкова інформація

Колишні голландські колонії острів Кюрасао і південна частина острова Сен-Мартен стали незалежними державами у складі Королівства Нідерланди, а острови Бонайре, Саба і Сінт-Естатіус перетворилися на автономні території Нідерландів.

Таким чином Кюрасао і Сен-Мартен отримали такий самий статус, як і Аруба, що стала незалежною у складі Королівства Нідерландів в 1986 році.

За умовами угоди, уряд Нідерландів візьме на себе оборону і зовнішню політику нових країн. Між тим уряди Кюрасао і Сен-Мартен отримають більше повноважень і зможуть розпоряджатися податковими зборами.

Нідерландські Антильські острови існували з 1954 року як володіння Нідерландів в Карибському басейні. Між шістьма островами постійно виникали конфлікти, пов’язані з розподілом боргів та доходів.

На Кюрасао проживає приблизно 190 тисяч осіб, на голландській частині Сен-Мартена - приблизно 37 тисяч. Офіційною мовою на всіх шести островах колишніх Нідерландських Антильських островів є голландська, однак на Сен-Мартенс, Сабе і Сінт-Естатіус широко поширена англійська, а на Кюрасао, Бонайре та Аруба розмовляють папиаменто (суміш іспанської, португальської, нідерландської і англійської мов).
Завдання 3. На основі опрацювання комплексу географічних карт та інформаційних джерел складіть таблицю «Особливості суспільно-географічного положення країн Латинської Америки».

Форма 1

Особливості суспільно-географічного положення країн Латинської Америки

п/п

Країна

Кількість

сухопутних

сусідів

Положення

відносно узбережжя

Положення країни

відносно материка

узбереж не

внутрішньоконтинентальне

острівні

напівострівні

материкові







































































Завдання 4. Керуючись матеріалами складеної вами таблиці “Політична карта Латинської Америки” та наведеними у довідковому матеріалі і додатку даними оформіть картосхему “Політична карта Латинської Америки у 2012 р.” Способом якісного фону вкажіть залежні території. Методом штриховки різного типу відобразіть спірні території та невизнані країни. Умовними знаками позначте вогнища тероризму, що мають місце в межах регіону.

Зробіть висновок про основні тенденції, що призводять до змін на політичній карті регіону.

Довідковий матеріал

Невизнані країни на політичній карті Латинської Америки


(за матеріалами сайту рідкісних карт Олександра Акопяна http://karty.narod.ru/a)

АНТИГУА І БАРБУДА

Барбуда

Редонда
Рух народу Барбуда (Barbuda Peoples Movement)

На острові Барбуда (Антигуа й Барбуда) Рух народу Барбуда бореться за незалежність.

Редонда (острів у Карибському морі, володіння Антигуа й Барбуди) – самопроголошена конституційна монархія. Глава держави - король Лео. Королівство було проголошено в 1865 р. Економічна привабливість місця полягає в багатих розробках фосфатних рудників.

АРГЕНТИНА

Мапуче

Патагонія Біокеаніка

МАПУЧЕ

Територія проживання народу мапуче становить половину від площі сучасної Аргентини й Чилі.

Чисельність народу становить близько півтора мільйонів чоловік, тобто 10% від населення Чилі й 200 тисяч в Аргентині. Співтовариство народів мапуче – одне з найбільших у Південній Америці. Мапуче розмовляють на своїй мові, мапудугун, однак практично всі вони білінгви й уживають іспанську.

Найбільш впливова організація – Міжрегіональна Асамблея Мапуче (Mapuche Inter-Regional Council). Діяльність її спрямована на проголошення автономії, збереження культури народу й підвищення його добробуту.




За назвою Патагонія Біокеаніка (Двоокеанська Патагонія) відома територія на півдні Чилі й Аргентини, хоча тихоокеанська частина відома також як Арауканія. Patagonia Bioceanica website

БРАЗІЛІЯ

Ріу-Гранді-Ду-Сул

Санта-Катарина

Обидва бразильських штати – Ріу-Гранді-Ду-Сул та Санта-Катарина двічі, в 1970-х роках і на початку 2000-х рр. повідомляли про свою незалежність. Штаит є одними з найбільш багатих у країні, у них проживає практично тільки біле населення. Парламент Бразилії обидва рази переконував не проголошувати незалежність щоб уникнути громадянської війни.

ГВАТЕМАЛА

Зона, що граничить із Мексикою й Белізом

ГОНДУРАС

Зона, що граничить із Гватемалою

МЕКСИКА

Юкатан

СЕНТ-КІТС І НЕВІС

Невис

На острові Невіс сильні сепаратистські настрої. У липні 1998 року на острові був проведений референдум щодо виходу з Федерації Сент-Киттс і Невіс. “За” висловилися 61,7 % населення (відповідно Конституції необхідно 2/3 голосів).

ТРИНІДАД І ТОБАГО

Тобаго

За незалежність Тобаго бореться політична партія Рух Фарго Хаус (Fargo House Movement)

ЧИЛІ

Мапуче

Патагонія Біокеаніка

СПІРНІ ТЕРИТОРІЇ

Аргентина-Чилі

Спірними є острови біля мису Горн – три острови на схід від чилійського острова Наварино. Коли Чилі й Аргентина ділили Патагонію то визначили, що кордон у цьому районі проходить по протоці. Але згодом виявилося, що країни визначають його проходження по різну сторону від цих островів. У другій половині XX століття два рази військово-морські сили цих країн підтягувалися в район островів для демонстрації сили, коли загострювалося питання про приналежності островів.

Венесуела-Гайана

Венесуела оспорює 130 тис. кв. км. (з 215) території Гайани на захід від ріки Ессекібо. Суперечка ведеться з 1840 року, коли Венесуела захопила цю територію. За рішенням Міжнародного трибуналу територія була повернута Великобританії, однак Каракас не вважає це рішення вірним дотепер. На всіх венесуельських картах спірна територія позначається як "Zona en Reclamacion". Після приходу до влади у Венесуеле в 1999 р. Уго Чавеса, він заявив, що незабаром на венесуельскому прапорі з’явиться ще одна зірка, яка символізуватиме “провінцію Гайана”.

Гондурас-Нікарагуа, Сальвадор

Історія заснованих на територіальних претензіях протиріч між трьома сусідами – Гондурасом, Нікарагуа й Сальвадором – нараховує не одне десятиліття. Самим гострим моментом протистояння став збройний конфлікт між Гондурасом і Сальвадором в 1969 році, що вибухнув після футбольного матчу, у якому Сальвадор, на думку нікарагуанців, не заслужено переміг. Тоді жителі Гондурасу почали громити ті, що належали сальвадорцям будинки. Армія Сальвадору здійснила вторгнення у Гондурас. За 100 годин воєнних дій загинуло більше 6 тис. чол. В 1992 р. Гаазький міжнародний суд визнав право Гондурасу на 68% спірної території, однак демаркація кордонів проводилася дуже повільно й не раз приводила до зіткнень.

Напруженість у відносинах з Нікарагуа влада Гондурасу спровокували тим, що підписала в 1999 р. двосторонню угоду з Колумбією про розподіл акваторії Карибського моря без врахування інтересів Нікарагуа.

Гаїті - США

Гаїті оспорює права США на острів Навасса (розташований між протоками Гаїті і Ямайка). На російських картах указується приналежність острова до США.

Колумбія-Нікарагуа

Нікарагуа заперечує право Колумбії на наступний ряд островів у Карибському морі: о-ви Альбукерке, о-ви Есте-Судесте, о. Сан-Андрес, о. Провіденсія, о. Санта-Каталіна, о. Ронкадор, о. Бікон-Кі, а також банки Нуево, Кіта-Суеньо, Серрана й Серранілья.

Мексика-Франция

Мексика претендує на такий, що належить Франції острів Кліппертон.

Перу-Еквадор

Спірні прикордонні території між Перу й Еквадором у районі хребта Кордільєра-дель-Кондор. В 1942 р. були підписані угоди (“Договори Ріо-де-Жанейро”), відповідно до яких Перу одержало половину спірної території на північ ріки Ріо Мараньон після воєнних дій.

Збройні зіткнення відновилися на початку 1995 р., було вбито кілька десятків солдатів по обидва боки. Тліючий конфлікт розгорівся заново в 1998 р., після чого був підписаний мирний договір, по якому Перу одержувало більшу частину спірної території Тівінца (Tiwintza), крім 247 акрів, переданих Еквадору на честь героїчного захисту цієї території еквадорськими військами в 1995 році.

Суринам - Гайана, Французька Гвіана

Cуринам оспорює 13000 кв. км. Гайни за рікою Corantijn/Corentyne і територію Французької Гвіани між ріками Morowijne/Moroni і Litani.
Чилі-Болівія, Перу

Після Тихоокеанської війни між Чилі, з однієї сторони й Болівією та Перу, з іншої сторони (1879-1883 рр.), Чилі захопила в Болівії пустелю Атакама (департамент Літораль), з найбагатшими запасами селітри й міді, 350 км. берегової лінії Болівії, відрізавши останню від океану. Натомість Болівії було дозволено безперешкодно використовувати залізничну гілку Оруро-Антофогаста, а також кілька перуанських департаментів. Причому Такка й Арика передавалися Чилі в тимчасове володіння.

Такка було потім повернуте Перу в 1929 р., а питання про Арике періодично спливає дотепер. Болівія дотепер не змирилася із втратою виходу до моря й час від часу піднімає питання про надання їй коридору до моря, зокрема за рахунок територій на кордоні Чилі й Перу. Але Перу різко заперечує, тому що в договорі про передачу перуанських земель записано, що Чилі не може передати ці землі якій-небудь третій країні.

ТЕРОРИСТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Національно-визвольна армія” Колумбії (ELN). Повстанське угруповання прокубинской орієнтації. Нараховує 3-5 тис. збройних бійців, має кілька тисяч активних прихильників. Діє в Колумбії й прикордонних районах Венесуели. Зовнішньої підтримки не має.

Революційні збройні сили Колумбії” (РИЗИК). Визначається держдепартаментом США як “найбільша, найбільш підготовлена й добре озброэна повстанська організація” Колумбії. РВСК створені в 1964 році як "прорадянська партизанська армія". Організація має воєнізовану структуру, включає кілька “міських фронтів”.

Сендеро Люминосо (“Світлий шлях”, відома також як "Народно-партизанська армія"). Заснована в Перу наприкінці 60-х років професором університету А. Гусманом. Нараховує 1,5 - 2,5 тис. бойовиків, має велика кількість прихильників (головним чином у сільських районах країни). Підтримка ззовні не виявляється.

Революційний рух Тупак Амару. Засновано в 1983 році. Дотримується лівих поглядів, близьких до маоїзму. Діє на території Перу. В останні роки понесло значні втрати в ході зіткнень із урядовими військами й поліцією. У результаті чисельність скоротилася до 100 чоловік. Зовнішньої підтримки не має.

Об'єднані сили самооборони” Колумбії. Ультраправа воєнізована організація, що нараховує до 8 тис. членів. Оголосила своєю метою боротьбу з “лівими повстанцями”, фінансує свою діяльність у значній мірі за рахунок контрабанди наркотиків (кокаїну і його похідних, креку) у країни Північної Америки.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ





  1. Вивчити регіональний поділ та номенклатуру політичної карти Латинської Америки.

  2. За джерелами навчання вивчити тему “Населення Латинської Америки”.

  3. Підготувати повідомлення про корінні народи та розвиток ранньокласових держав на території доколумбової Америки.


Схожі:

Самостійна робота Політична карта світу

Урок-подорож. Міжпредметні зв’язки : історія, фізика, хімія, біологія,...
Обладнання: політична карта світу, фізична карта світу, географічні атласи (15 екземплярів), підручники (15 екземплярів), комп’ютер,...
Тема: Велика Британія
Обладнання: відеокасета «Екскурсія по Європі», підручник, політична карта світу, графіки, діаграми підготовлені учнями для доповідей,...
Уроку
...
Уроку
...
«Новий курс» Ф. Рузвельта
Обладнання: політична карта світу, портрети Ф. Рузвельта, плакати, дидактичні матеріали; ПК; мультимедійна дошка
ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЛА, ПОДІЛ ЧИСЕЛ ТА ЇХНІ ОЗНАКИ, ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЛЕННЯ...

Тема уроку: Живлення і режим річок. Робота річок
...
Тема: Твоя країна -Україна. Символи держави Мета: Розширити знання про рідну країну
Обладнання: карта України, карта світу, державні символи (Гімн, Герб, Прапор); ілюстрації народних символів; пучок калини
Політична карта Прибалтики після закінчення Лівонської війни стала...
З боку німецького дворянства пішли різкі опозиційні виступи, які особливо загострилися в період польсько-шведсткой війни початку...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка