1 Суть, значення і завдання енергозбереження

Скачати 2.11 Mb.

Назва	1 Суть, значення і завдання енергозбереження
Сторінка	4/14
Дата	15.05.2013
Розмір	2.11 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фізика > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 14

ля підвищення ккд на газотурбінних електростанціях на відкритому акціонерному товаристві «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» в 2004-2005 роках була розроблена методологія створення бази знань життєвого циклу автономних електростанцій (автор Толбатов В.А.). В роботі визначені етапи життєвого циклу автономних електростанцій від створення до етапу під’єднання до електромережі для постійної електростанції, розроблення рекомендацій планових регламентів, замін модулей, формування даних для відповідних змін бази знань.

Розроблення і впровадження подібної системи для енергогосподарства промислових підприємств зазнає набагато більших труднощів, це зв'язано, перш за все, із різноманітністю технологічних процесів, різнотипністю обладнання і різноманітністю режимів його роботи, з великою кількістю технологічних, організаційних та інших внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на питомі витрати енергії, з недоліками енергетичного обліку на підприємствах та ін. Проте така система робіт з раціоналізації енергоспоживання в промисловості до недавнього часу реально існувала, хоча і носила адміністративний характер. Той факт, що система нормалізації енергоспоживання в промисловості існувала тільки під адміністративним тиском, можна пояснити тим, що підприємства економічно не були зацікавлені в проведенні цієї роботи, як, втім, і в самому енергозбереженні. Крім того, вжиті методи нормалізації не забезпечували максимальну простоту цих робіт, їх доступність для підприємств за витратами праці, часу і грошових коштів.

Що ж зараз може змусити промислових споживачів енергії почати серйозно, практично займатися енергозбереженням? Цього можна досягти законодавчим шляхом, наприклад, шляхом введення обов'язкової сертифікації виробництва і продукції з їх енергетичної економічності. Можна стимулювати споживачів енергії до вирішення завдань енергозбереження економічно, підвищуючи ціну на енергію або, навпаки, знижуючи її для тих споживачів, які ефективно використовують енергію. Але і в першому, і в другому випадках потрібна об'єктивна оцінка ефективності витрачання енергії споживачами. На сьогоднішній день єдиним способом отримання такої оцінки є вирішення завдання нормалізації енергоспоживання.

На підставі сказаного слід припустити, що безпосередньо у споживачів енергії, і перш за все промислових, вже є необхідність у нормалізації свого енергоспоживання, але вже з економічних міркувань, а не під адміністративним тиском з боку відомчих або державних органів. Принаймні слід вважати, що без вирішення завдання нормалізації енергоспоживання не маже бути і мови про практичне енергозбереження.
3.2 Види норм питомої витрати енергії і вимоги до них

Класифікація норм питомої витрати енергії здійснюється з трьох основних ознак:

–за ступенем агрегації;

–за складом витрат енергії;

–за періодом дії норм.

Залежно від ступеня агрегації (укрупнення, об'єднання) норми витрати енергії підрозділяються на індивідуальні та групові. Традиційно цей принцип класифікації передбачав два рівні агрегації витрат енергії, які ототожнювалися з рівнями планування: індивідуальні норми встановлювалися на рівні промислових підприємств, їх підрозділів, окремих могутніх агрегатів, а групові – на вищих рівнях планування (виробниче об'єднання, підгалузь, галузь промисловості та ін.). Проте практика вирішення завдань нормалізації енергоспоживання показала, що ділення норм витрати енергії залежно від рівня планування не можна вважати вдалим, і виробила інший принцип розподілу норм - залежно від об'єкта їх формування. При такому підході індивідуальні норми витрати енергії формуються по технологічних об'єктах, а групові - по господарських.

Таким чином, індивідуальною нормою називається норма витрати енергії на виробництво одиниці продукції, яка встановлюється по типах або окремих енергоспоживаючих агрегатах, установках, машинах, технологічних процесах стосовно певних умов виробництва.

Груповою нормою називається норма витрати енергії, яка встановлюється по господарських об'єктах різних рівнів планування на виробництво одиниці однойменної продукції в планованих умовах виробництва.

Склад технологічних об'єктів формування норм витрати енергії не встановлений і повинен визначатися у кожному конкретному випадку окремо. Слід також сказати, що завдання встановлення індивідуальних норм питомої витрати енергії з ряду причин є найбільш складним у всьому процесі нормалізації енергоспоживання. Найпростіше індивідуальні норми витрати енергії визначаються в конкретних умовах виробництва. Проте часто виникає потреба мати технічно обґрунтовані норми за типами агрегатів на вищих рівнях планування. У зв'язку з цим в окремих випадках розробляються індивідуальні галузеві норми, що формуються для середніх по галузі умов виробництва.

Склад господарських об'єктів однозначно визначений типовими схемами управління економікою. При цьому по кожному господарському об'єкту будь-якого рівня планування групова норма містить витрати енергії, пов'язані з виробництвом даної продукції групою технологічних об'єктів, що і визначає її назву.

Таким чином, якщо всі види норми питомої витрати енергії є за своєю суттю техніко-економічними показниками, то індивідуальні норми ближче до технічних показників, а групові – до економічних.

Залежно від складу витрат енергії норми підрозділяються на технологічні і загальновиробничі.

Технологічною називається норма витрати енергії, яка враховує витрати і втрати енергії, пов'язані із здійсненням основних або допоміжних технологічних процесів виробництва даного виду продукції.

Загальновиробничою називається норма витрати енергії, яка враховує не тільки витрати енергії на технологічні процеси, але також витрата енергії на допоміжні потреби виробництва і втрати енергії в процесах її перетворення, передачі і розподілу, віднесені на виробництво даної продукції.

Таким чином, індивідуальні норми питомої витрати енергії за своєю природою є технологічними, а групові норми можуть бути як технологічними, так і загальновиробничими.

Як індивідуальні, так і групові норми питомої витрати енергії (відповідно і технологічні, і загальновиробничі) можуть бути диференційованими або укрупненими. Диференційовані норми належать до окремих видів продукції, її сортів або типорозмірів. Укрупнені норми встановлюються у вигляді усереднених величин за групами продукції різного сорту або типорозміру.

Залежно від того, до якої продукції вони належать (до продукції цеху або готової продукції підприємства), і які витрати енергії містять, як технологічні, так і загальновиробничі норми (і диференційовані, й укрупнені) підрозділяються на цехові і виробничі.

Достатньо очевидно, що оскільки загальновиробничі норми містять витрати і втрати енергії, в тому або іншому ступені умовно віднесені на виробництво даної продукції, вони не можуть мати такої високої наукової обґрунтованості, як технологічні норми.

Залежно від періоду дії норми витрати енергії прийнято підрозділяти на річні і квартальні. Період дії норми витрати енергії в один рік пов'язаний з традиційним періодом планування, вжитий на всіх рівнях управління економікою. Крім того, витрата енергії у споживачів істотно залежить від кліматичних умов, які змінюються протягом року. Тому визначаються також норми питомої витрати енергії, період дії яких становить один квартал. Проте на підприємствах можуть встановлюватися норми питомої витрати енергії і на коротші періоди часу (наприклад, на місяць). Можуть застосовуватися також норми питомої витрати енергії, період дії яких не пов'язаний з певними плановими або календарними періодами часу. Такі норми встановлюються з метою оперативного управління енергоспоживанням.

Таким чином, наведена вище класифікація норм питомої витрати енергії може бути зображена у вигляді такої схеми (рис. 3.2).

Незважаючи на різноманітність видів норм витрати енергії, до всіх без винятку норм ставляться практично однакові вимоги. Основні з цих вимог свідчать, що норми питомої витрати енергій повинні:

бути технічно й економічно обґрунтованими;
розроблятися на єдиній методичній основі для всіх рівнів планування і для всієї номенклатури виробленої продукції, видів робіт, що виконуються в тій або іншій галузі;
враховувати конкретні умови виробництва, досягнення науково-технічного прогресу, а також плани організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання енергії;
систематично переглядатися з урахуванням зміни техніки, технології та організації виробництва, технічного стану технологічного й енергетичного обладнання та інших чинників, що впливають на споживання енергії;
сприяти максимальній мобілізації внутрішніх резервів економії енергії і підвищення ефективності її використання.

Рисунок 3.2 - Види норм питомої витрати енергії

3.3 Склад норм питомої витрати енергії

Під складом норм розуміють перелік статей витрати енергії, які необхідно враховувати під час формування норм питомої витрати енергії на виробництво даної продукції або виконання роботи.

При встановленні норм енергоспоживання потрібно точно знати, які витрати енергії слід відносити до їх складу, а які ні. У зв'язку з цим перш за все необхідно пам'ятати, що нормалізації підлягають всі види витрати енергії, незалежно від обсягу її споживання і джерел енергопостачання. Крім того, не менш важливо забезпечити, щоб склад норм витрати енергії встановлювався на єдиній методичній основі і відображав дійсну енергоємність виробництва (що вже було зазначено у вимогах до норм питомої витрати енергії, перелічених у попередньому питанні). Тому, незважаючи на "індивідуальний" підхід до вирішення задачі нормалізації енергоспоживання на кожному окремому підприємстві, потрібно мати на увазі, що довільна зміна складу норм питомої витрати енергії в процесі їх встановлення неприпустима, оскільки це призводить до спотворення об'єктивної оцінки ефективності енерговикористання на підприємстві і тим самим не дозволяє ухвалити правильні рішення щодо її підвищення.

Безумовно, склад норм витрати енергії специфічний для різних галузей промисловості. Тому склад норм повинен регламентуватися перш за все галузевими методиками та інструкціями щодо нормалізації енергоспоживання. Проте існують певні міжгалузеві правила, на основі яких може бути встановлений укрупнений склад норм питомої витрати енергії, відповідний в принципі будь-якій галузі промисловості.

Склад технологічних норм питомої витрати енергії (цехових або заводських) укрупнено може бути поданий у вигляді такої формули:

, (3.1)

де

- технологічна норма питомої витрати енергії (цехова або виробнична);

W_{т. п} - витрати енергії на основні й допоміжні технологічні процеси виробництва продукції або роботи (відповідно по цеху або підприємству в цілому);

W_пуск.т - витрата енергії на підтримку енерговикористовуючих агрегатів у гарячому резерві, на їх розігрівання і пуск після планових та поточних ремонтів і холодних простоїв;

W_{пот. т} - технічно неминучі втрати енергії в технологічній і енергетичній частинах енерговикористовуючих агрегатів;

Q - обсяг випуску продукції (відповідно по цеху або по підприємству в цілому).

У свою чергу, склад загальновиробничих цехових норм витрати енергії укрупнено можна подати залежністю:

(3.2)

де

- загальновиробнича цехова норма питомої витрати енергії;

W_т - витрати енергії, що входять до складу цехової технологічної норми;

W_доп.ц - витрата енергії на допоміжні потреби цеху (на опалювання, освітлення, вентиляцію, на внутрішньоцеховий транспорт, цехові ремонтні майстерні, господарсько-побутові і санітарно-гігієнічні потреби цеху);

W_пот.ц - технічно неминучі втрати енергії у внутрішньоцехових мережах і перетворювачах;

Q_ц - обсяг випуску продукції по цеху.

Склад загальновиробничих виробничих норм питомої витрати енергії укрупнено може бути поданий у вигляді такої формули:

(3.3)

де

- загальновиробнича виробнична норма питомої витрати енергії;

W_о.ц - витрати енергії, що входять до складу загальновиробничих цехових норм;

W_заг.в - витрата енергії на допоміжні потреби підприємства
(на виробництво стисненого повітря, холоду, кисню, азоту та ін., на водопостачання, на виробничі потреби допоміжних і обслуговуючих підрозділів: ремонтних, інструментальних цехів, заводських лабораторій, складів, адміністративних будівель, включаючи їх освітлення, опалювання і вентиляцію, на внутрішньозаводський транспорт, зовнішнє освітлення території тощо);

W_пот.з - технічно неминучі втрати енергії у виробничних мережах і перетворювачах (до цехових пунктів обліку);

Q_з – обсяг випуску продукції по підприємству.

Під час вирішення завдання нормалізації енергоспоживання потрібно враховувати, що на промислових підприємствах, окрім норм витрати енергії на виробництво продукції, необхідно встановлювати також норми питомої витрати енергії окремо на опалювання, освітлення, вентиляцію, виробництво стисненого повітря, кисню, подачу води та інші допоміжні потреби виробництва.

З іншого боку, під час визначення норм витрати енергії необхідно пам'ятати також, щодо їх складу не відносяться витрати енергії, викликані недотриманням від прийнятої технології виробництва, від встановлених режимів роботи обладнання, пов'язані з недотриманням вимог до якості сировини і матеріалів та інші нераціональні витрати енергії. До норм витрати енергії не відносять також витрати енергії на будівництво і капітальний ремонт будівель і споруд, на монтаж, пуск і наладку нового технологічного обладнання, на науково-дослідні й експериментальні роботи, а також відпуск енергії стороннім споживачам (селищам, їдальням, клубам, дитячим дошкільним установам і таке інше). Крім того, якщо підприємство, крім основної продукції, випускає напівфабрикати для реалізації іншим організаціям або товари народного споживання, витрата енергії на їх виробництво також не входить у норми витрати енергії на виробництво основної продукції. Витрати енергії на кожну з цих потреб повинні бути нормалізовані окремо.

Таким чином, підбиваючи підсумки сказаному, ще раз звернемо увагу на те, що на будь-якому промисловому підприємстві для всебічної і повної оцінки ефективності споживання енергії необхідно встановити норми питомої ваги не тільки на випуск основної продукції, але також і на допоміжні потреби виробництва, на капітальне будівництво та ремонт будівлі і споруд, на виробництво напівфабрикатів для реалізації товарів народного споживання. Іншими словами, необхідний рівень ефективності енерговикористання повинен бути встановлений практично по всіх видах виробничо-господарської діяльності підприємства. Проведення такого величезного обсягу робіт щодо нормалізації енергоспоживання пов'язане з певними методичними труднощами, а також із великими витратами часу і праці працівників енергетичної та інших служб підприємства.
3.4 Вибір одиниць для розрахунку і нормалізації

питомої витрати енергії
Вибір одиниці вимірювання виготовленої продукції або проведеної роботи є дуже важливим питанням при визначенні і нормалізації питомого енергоспоживання. Від правильності вибору цих одиниць багато в чому залежить можливість контролю за виконанням норм питомої витрати енергії, а також аналізу ефективності енерговикористання.

Визначаючи одиницю вимірювання питомого енергоспоживання, необхідно враховувати такі рекомендації. Показник випуску продукції, щодо якого встановлюється норма питомої витрати енергії, повинен відповідати одиницям вимірювання, використовуваним під час планування і обліку обсягів виробництва продукції. Він повинен бути достатньо простим (тобто просто обчислюватися), але в той же час, найточніше відображати енергоємність продукції.

При виборі одиниці для розрахунку питомої витрати енергії перевагу слід віддавати натуральним показникам випуску продукції, оскільки на практиці, як правило, спостерігається деяка більш-менш стійка залежність між обсягом продукції в натуральному вимірюванні і витратами енергії на її виробництво. Таким чином, диференційовані норми питомої витрати енергії слід визначати тільки щодо натуральних показників випуску продукції. Для встановлення індивідуальних норм витрати енергії така вимога цілком здійсненна. Значно складніше з груповими нормами питомої витрати енергії.

У галузях промисловості, що випускають однорідну продукцію при невеликій кількості технологічних операцій, облік випуску продукції в натуральному вимірюванні на всіх рівнях планування не викликає складнощів (наприклад, на підприємствах гірничорудної або електрометалургійної промисловості). Тут групові норми питомої витрати енергії також легко можуть бути визначені на одиницю кінцевої продукції в натуральному вимірюванні (наприклад, на тонну вугілля, руди, алюмінію і таке інше).

Не викликає значних труднощів віднесення витрат енергії до готової продукції в натуральному вимірюванні і на підприємствах, що випускають декілька видів продукції при невеликому числі технологічних операцій (виробництво чавуну, сталі, кольорових металів, нафтопродуктів, цементу, паперу, а також на підприємствах текстильної і частково харчової промисловості. На таких підприємствах, що випускають однорідну продукцію, але різних сортів або типорозмірів, доцільно використовувати при нормалізації енергоспоживання так звані приведені (умовні) одиниці вимірювання випуску продукції, які виражаються в натуральному вимірюванні, але приведені за енергоємністю до якогось одного її сорту або типорозміру.

У деяких випадках витрати енергії буває доцільно відносити не до одиниці готової продукції, а до одиниці початкової сировини або матеріалу (наприклад, до тонни руди, що переробляється, нафти або металу). Іноді доцільнішим виявляється віднесення витрат енергії до ваги основної сировини або матеріалу, що входить до складу готової продукції (наприклад, до ваги міді в кабельній продукції).

У виробництвах, що випускають продукцію широкого і нестійкого асортименту, при великій різноманітності технологічних операцій (підприємства машинобудування, приладобудування, легкої промисловості та ін.), застосування натуральних одиниць продукції при розрахунку і нормалізації питомої витрати енергії, як правило, викликає великі ускладнення. Тому в машинобудівних галузях промисловості, в будівництві, ремонтних і експериментальних виробництвах, а також на рівні виробничих об'єднань і відомств, коли практично неможливо вибрати єдиного вимірника продукції в натуральних або умовних одиницях, норми питомої витрати енергії встановлюються на одиницю продукції, виражену у вартісному вимірюванні. Проте при цьому на таких підприємствах для енергоємних процесів (литво, кування, термообробка, електрозварювання, виробництво стисненого повітря, водопостачання та ін.) одночасно повинні встановлюватися норми питомої витрати енергії на виробництво відповідної одиниці продукції в натуральному виразі.

Практика нормалізації енергоспоживання свідчить, що норми витрати енергоресурсів, віднесені до випуску продукції у вартісному вимірюванні, мають набагато нижчу обґрунтованість у порівнянні з нормами, встановленими щодо натуральних показників виробництва, і часто не сприяють вирішенню завдань енергозбереження. Тому норми питомої витрати енергії, встановлені на одиницю продукції у вартісному виразі, слід використовувати лише в крайньому разі. Проте при цьому слід пам'ятати, що навіть таке, наближене вирішення завдання нормалізації енергоспоживання краще, ніж повна його відсутність.
4 ЕНЕРГОБАЛАНСИ ТА ЕНЕРГЕТИЧНІ

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕНЕРГОУСТАНОВОК
4.1 Енергетичні баланси та їх різновиди
Основним методом планування та аналізу енерговикористання в промисловості є енергетичні баланси. Вони дозволяють встановлювати необхідні величини і співвідношення між споживанням, виробництвом і отриманням енергоресурсів.

Під енергобалансом розуміють систему взаємозв'язаних показників, які відображають кількісну відповідність між надходженням і використанням всіх видів енергетичних ресурсів. Він є основним узагальненим документом для комплексного аналізу використання енергоресурсів і планування заходів щодо підвищення ефективності енергоспоживання. Таким чином, розроблення енергобалансів дозволяє створити науково-технічну основу для нормалізації енергоспоживання в промисловості.

Існує декілька різновидів енергобалансів. Класифікують їх за двома основними ознаками.

Залежно від масштабу вирішення завдань, від об'єктів складання енергетичні баланси підрозділяються на баланси окремих агрегатів, груп агрегатів або установок і баланси окремих технологічних процесів, ділянок, цехів, промислових підприємств. У даному розділі мова піде про енергобаланси окремих агрегатів і установок. Ці баланси складаються з метою аналізу ефективності енерговикористання у виробництві, встановлення раціональних режимів роботи енергоустановок, а також для розроблення обґрунтованих, прогресивних норм питомої витрати енергії на одиницю продукції, яка випускається відповідними агрегатами.

За своїм призначенням енергобаланси підрозділяються на фактичні і планові. Фактичні баланси є звітними і відображають існуючий стан використання енергії зі всіма виправданими і невиправданими її витратами і втратами при реально досягнутих значеннях питомої витрати енергії.

Планові (перспективні) показники енергобалансу, у свою чергу, необхідно підрозділити на нормалізовані і раціональні. Нормалізовані енергобаланси розробляються на основі фактичних балансів з урахуванням прогресивних норм і нормативів втрат і корисного використання енергії. Такі енергобаланси відображають потенційно можливий рівень ефективності енергоспоживання, щодо якого виявляються резерви і намічаються заходи щодо економії енергоресурсів.

Раціоналізовані енергобаланси також складаються на основі фактичних балансів, але з урахуванням проведення всіх реально можливих у даних умовах виробництва заходів щодо зниження корисної витрати та інших втрат енергії.

Енергетичний баланс будь-якого вигляду містить дві частини: прибуткову і витратну. Кожна з частин балансу полягає, у свою чергу, з однієї або декількох статей. Статті прибуткової частини балансу відображають види енергоресурсів і джерела їх надходження (від енергозабезпечувальної організації, від власної генеруючої установки і таке інше). Статті витратної частини балансу відображають об'єкт або напрям використання енергії, а також види її втрат. При цьому питома вага статей у загальній величині надходження або витрати енергії, виражена у відсотках, характеризує структуру відповідно прибутковій або витратній частині енергобалансу.

Таким чином, підбиваючи підсумки сказаному в даному розділі, потрібно ще раз підкреслити, що енергетичні баланси агрегатів і установок є одним з основних інструментів вирішення завдань енергозбереження. Зокрема, складання і аналіз енергобалансів дозволяють:

виявити зайві втрати енергії і розробити заходи щодо їх усунення:
визначити напрями реконструкції морально і фізично застарілого обладнання;
обґрунтувати вибір найбільш економічних видів і параметрів енергоносіїв, використаних у виробничих процесах;
обґрунтувати величину і режими енергоспоживання;
вибрати раціональні схеми енергопостачання установок та ін.

Проте необхідно відмітити, що єдиної методики складання та аналізу фактичних енергобалансів агрегатів і установок, а також методики оцінки і нормалізації втрат енергії в агрегатах до сьогодні практично не існує. Це, безумовно, дуже ускладнює практичне вирішення питань енергозбереження у виробництві.
4. 2 Енергобаланси агрегатів і форми їх подання
Первинною ланкою у виробництві та енергопостачанні на промислових підприємствах є технологічна операція (простий технологічний процес), здійснюваний на певному агрегаті (приймачі, перетворювачі або генератори енергії). Тому складання та аналіз енергобалансів окремих агрегатів мають дуже важливе, можна сказати, принципове значення для вирішення завдання підвищення ефективності енерговикористання на підприємстві.

Як було сказано у попередньому розділі, в прибутковій частині енергобалансу агрегату показується енергія, що підводиться до нього одним або декількома енергоносіями, а у витратній частині - корисна енергія, її втрати і вихід вторинних енергоресурсів. При цьому під корисною розуміють ту частину енергії, яка витрачається на основній, і неминуче пов'язані з ним побічні фізико-хімічні процеси. Виняток становлять перетворювачі і генератори енергії, для яких корисна енергія є відповідно перетвореною або виробленою енергією.

Втрати енергії в балансах енергоустановок показуються у вигляді окремих їх елементів. Це поліпшує аналіз енергобалансу і пошук шляхів скорочення втрат. Для зручності аналізу втрати енергії доцільно групувати не за їх фізичним значенням (втрати на нагрівання, на намагнічення і таке інше), а за місцем їх виникнення.

Незважаючи на різноманітність енергоустановок, у них можуть бути виділені два основні елементи: приймач - перетворювач енергії (наприклад, для електроустановок це - трансформатори, випрямлячі, інвертори, електродвигуни) і робоча машина (технологічний апарат). Тому в спрощеному вигляді електробаланс будь-якої установки може бути записаний рівнянням

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 14

Схожі:

ЗАТВЕРДЖУЮ Фінансова звітність як інформаційна база для прийняття управлінських рішень. Економічна суть облікової політики підприємства. Економічна...	1. Суть, значення і роль державних доходів Порівняльна характеристика податкових систем в економічно розвинених державах світу
КОНВЕНЦІЯ ПРО ВОДНО-БОЛОТНІ УГІДДЯ, ЩО МАЮТЬ МІЖНАРОДНЕ ЗНАЧЕННЯ,... Суть договору: створює міжнародно-правове підгрунтя для національних дій та міжнародного співробітництва з метою охорони і раціонального...	Тема Металургія Вступ. Завдання і значення дисципліни. Роль технології і забезпечення якості продукції й економічної ефективності в машинобудуванні....
«Про суть і значення свята Велеса в слов’янській культурі» Школа Рідної Віри «Родосвіт, духовні вправи священних станів (способи медитацій для духовного оздоровлення)»	Визначте суть та роль підприємництва у ринковій економіці Доведіть, що економічні ресурси є обмеженими, а потреби безмежними Покажіть, у чому суть альтернативної вартості
Урок №16 Поняття про «НТР», її основні риси Міжнародний географічний поділ праці, його суть та значення в сучасному світі (спеціалізація окремих країн на виробництві певних...	УРОК ФІЗИКИ В 9 КЛАСІ ТЕМА : Електромагнітна індукція. Досліди Фарадея ...
ТЕМА 1: ПОНЯТТЯ, СУТЬ І ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. 5 ОРГАНИ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА, ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС СЛІДЧОГО І НАЧАЛЬНИКА СЛІДЧОГО ВІДДІЛУ. 13	Що і для чого вивчає економіка, її місце серед інших наук. Обмеженість... МЕТА: Показати основні особливості предмета «Основи економіки»; розкрити суть обмеженості ресурсів і безмежності потреб. Показати...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання