|
|
Скачати 2.5 Mb.
|
|
Марія, Мати Милосердя 118. Завершуючи ці роздуми, віддаємо Марії, Божій Матері та Матері Милосердя, себе самих разом зі стражданнями й радощами нашого життя, моральне життя вірних і людей доброї волі, а також дослідження богословів-моралістів. Марія є Матір’ю Милосердя, тому що її Син Ісус Христос був посланий Отцем як об’явлення Божого милосердя (пор. Йо. 3, 16-18). Христос прийшов не засудити, а простити, виявити милосердя (пор. Мт. 9, 13). І найбільшим милосердям є те, що Він був посеред нас, закликаючи нас іти назустріч Йому та визнати, разом із Петром, що Він є „Сином живого Бога” (Мт. 16, 16). Жоден людський гріх не може стерти Божого милосердя або спинити його визвольну тріумфальну силу, – нам треба лише звернутися до Нього. Насправді гріх ще більше посилює світло любові Отця, який для того, щоб викупити раба, віддає в жертву свого Сина181: Відкуплення – це Його милосердя до нас. Це милосердя сягає своєї повноти в дарі Святого Духа, який порождує нове життя і вимагає його. Не має значення, як багато великих перешкод кладе на цьому шляху людська слабкість і гріх, – Дух, що відновлює лице землі (пор. Пс. 104[103], 30), уможливлює чудо досконалого сповнення добра. Ця віднова, що дає спроможність бути добрим, благородним, гарним, подобаючись Богові і скоряючись Його волі, є певним чином розквітом дару милосердя, який звільняє від служіння злу і дає силу не грішити більше. Цим даром нового життя Ісус робить нас учасниками своєї любові й провадить нас у Дусі до Отця. 119. Такою є втішаюча певність християнської віри, якій вона завдячує свій глибоко людський характер і свою надзвичайну простоту. Часом у дискусіях про нові складні моральні проблеми, здається, що християнська моральність надто вимоглива, важка для розуміння і майже неможлива до здійснення. Це неправда, оскільки християнська мораль, сприйнята в євангельській простоті, полягає в наслідуванні Ісуса Христа, у відданні себе Йому, щоб Він міг перетворити нас своєю ласкою, відновити нас своїм милосердям, дарами, які приходять до нас у живій єдності з Церквою. Святий Августин нагадує нам, що „той, хто хоче жити, має де жити, має все, необхідне для життя. Нехай лиш стане поруч, нехай вірить, хай належить до Христового Тіла, щоб мати життя в собі. Нехай не відходить від єдності з іншими”182. Таким чином, суттєвий зміст християнської моралі може зрозуміти – завдяки світлу Святого Духа – кожна людина, навіть найменш освічена, а передовсім та, яка здатна зберегти „простоту серця” (пор. Пс. 86[85], 11). З іншого боку, ця євангельська простота не відлучає нікого від бачення всієї складності реального життя, – скоріше вона може привести до правдивішого розуміння реальності, оскільки наслідування Христа допомагає поступово пізнати принципи автентичної християнської моралі й водночас додає життєву енергію, необхідну для її реалізації. Учительський Уряд Церква повинен піклуватися про те, щоб процес наслідування Христа органічно розвивався, щоб нічого не фальсифікувало й не прикривало пов’язаних із ним моральних вимог і всіх його наслідків. Той, хто любить Христа, дотримується заповідей (пор. Йо. 14, 15). 120. Марія є Матір’ю Милосердя також тому, що їй Ісус довірив свою Церкву і все людство. Біля підніжжя хреста, приймаючи Йоана за свого сина й разом із Христом благаючи в Отця прощення для тих, які не знають, що чинять (пор. Лк. 23, 34), Марія, у досконалому послуху Духові, досвідчує багатство й універсальність Божої любові, яка розширює її серце, щоб прийняти в нього все людство. Таким чином, Марія стає Матір’ю нас усіх і кожного з нас, Матір’ю, що випрошує для нас Боже милосердя. Марія є сяючим знаком і чудовим прикладом морального життя. „Її життя може служити зразком для кожного” – пише Св. Амброзій183. Звертаючись особливо до тих, які живуть у чистоті, але маючи на думці дійсність, доступну для кожного, він каже: „Першим стимулом для навчання є благородство вчителя. Хто благородніший від Божої Матері? Хто славніший від Тієї, яку вибрала сама Світлість?”184 Марія плекає і вдосконалює свою свободу, віддаючи себе Богові й приймаючи в себе Божий дар. Вона береже у своєму незайманому лоні Воплоченого Божого Сина аж до Його народження, огортає Його турботою і виховує, супроводжує його в найвищому подвигу свободи, яким є певне пожертвування з власного життя. Віддаючи себе, Марія цілковито присвячується здійсненню задуму Бога, який віддає себе людям. Приймаючи події, які вона не завжди розуміла, і роздумуючи про них в своєму серці (пор. Лк. 2, 19), Вона стала зразком для тих, хто слухає слово Боже і зберігає його (пор. Лк. 11, 28), і заслужила титул „Престол Премудрості”. Цією Премудрістю є сам Ісус Христос, Одвічне Слово Боже, яке досконало виявляє і сповнює волю Отця (пор. Євр. 10, 5-10). Марія запрошує кожного прийняти цю Мудрість. Також і до нас вона звертається зі словами, які промовила до слуг у Кані Галілейській під час весільного бенкету: „Що лиш скаже вам – робіть” (Йо. 2, 5). Марія поділяє з нами нашу людську ситуацію, однак Вона цілковито відкрита дії Божої благодаті. Не знаючи гріха, Вона співчуває кожній немочі. Вона розуміє грішника й любить його материнською любов’ю. Саме з огляду на цю любов Вона завжди стоїть на боці правди й розділяє з Церквою турботу про невпинне нагадування моральних наказів, – завжди і всім. З цієї самої причини Вона не погоджується на те, щоб грішна людина була обманута тими, які стверджують, що з любові до неї виправдують її гріх, бо знає, що тоді жертва Христа, її Сина, може стати даремною. Жодне виправдання, яким ваблять філософські чи богословські доктрини, не може вчинити людину по-справжньому щасливою: лише Хрест і Слава Воскреслого Христа можуть дати мир її сумлінню та дарувати спасіння її життю. О Маріє, Мати Милосердя, споглянь на нас усіх, щоби Хрест Христовий не став даремним, щоб людина не зійшла на манівці зі шляху добра, не втратила усвідомлення гріха, але зростала в надії до Бога, „багатого милосердям” (Еф. 2, 4), щоби свобідно виконувала добрі вчинки, які Бог заздалегідь приготував (пор. Еф. 2, 10), і таким чином усім своїм життям була „на хвалу Його величі” (Еф. 1, 12). Дано в Римі, при соборі Святого Петра, 6 серпня 1993 р., у свято Преображення Господнього, на п’ятнадцятому році мого Понтифікату. Іван Павло ІІ, Папа 1 Примітки Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudium et Spes“, 22. 2 Пор. ІІ Ватиканський Вселенський Собор, Догматична Конституція про Церкву „Lumen Gentium“, 1. 3 Пор. так само, 9. 4 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudium et Spes“, 4. 5 Павло VI, Звернення до Генеральної Асамблеї Об’єднаних Націй (4 жовтня, 1965), 1: AAS 57 (1965), 878; пор. Енцикліка „Populorum Progressio” (26 березня 1967), 13: AAS 59 (1967), 263-264. 6 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному Світі „Gaudium et Spes“, 33. 7 Догматична Конституція про Церкву „Lumen Gentium“, 16. 8 Пій XII вказав на цей доктринальний розвиток: пор. „Radio Message“ з нагоди П’ятдесятої річниці Енцикліки „Rerum Novarum“ Лева XIII (1 червня 1941): AAS 33 (1941), 195-205. Також Іван XXIII, Енцикліка „ Mater et Magistra“ (15 травня 1961): AAS 53 (1961), 410-413. 9 Апостольський Лист „Spiritus Domini“, ( 1 серпня 1987): AAS 79 (1987), 1374. 10 Катехизм Католицької Церкви, № 1692. 11 Апостольська Конституція „Fidei Depositum“ ( 11 жовтня 1992), 4. 12 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Боже Об’явлення „Dei Verbum“, 10. 13 Пор. Апостольський Лист „Parati Semper“ до Молоді Світу з нагоди Міжнародного Року Молоді (31 травня 1985), 2-8: AAS 77 (1985), 581-600. 14 Декрет про священицький вишкіл „Optatam Totius”, 16. 15 Енцикліка „Redemptor Hominis” (4 травня 1979), 13: AAS 71 (1979), 282. 16 Так само 10; loc. cit., 274. 17 „Exameron”, dies VI, sermo IX, 8, 50: CSEL 32, 241. 18 Св. Лев Великий, „Sermo XCII,” розділ III: PL 54, 454. 19 Св. Тома Аквінський, „In duo praecepta caritatis et in decem legis praecepta. Prologus: Opuscula Theologica”, II, № 1129, Ed. Taurinen. (1954), 245; пор. „Summa Theologiae”, I-II, q. 91, a. 2; Катехизм Католицької Церкви, № 1955. 20 Пор. Св. Максим Ісповідник, „Quaestiones ad Thalassium,” Q. 64: PG 90, 723-728. 21ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному Світі „Gaudium et Spes”, 24. 22 Катехизм Католицької Церкви, № 2070. 23 „In Johannis Evangelium Tractatus,” 41, 10: CCL 36, 363. 24 Пор. Св. Августин, „De Sermone Domini in Monte,” I, 1, 1: CCL 35, 1-2. 25 „In Psalmum CXVIII Expositio”, Sermo 18, 37: PL 15, 1541; пор. St. Chromatius of Aquileia, „Tractatus in Matthaeum,” XX, I, 1-4: CCL 9/A, 291-292. 26 Пор. Kатехизм Католицької Церкви, № 1717. 27 „In Johannis Evangelium Tractatus,” 41, 10: CCL 36, 363. 28 Так само, 21, 8: CCL 36, 216. 29 Так само, 82, 3: CCL 36, 533. 30 „De Spiritu et littera”, 19, 34: CSEL 60, 187. 31 „Confessiones”, X, 29, 40: CCL 27, 176; пор.”De gratia el liberto arbitrio”, XV: PL 44, 899. 32 Пор. „De Spiritu et littera”, 21, 36; 26, 46: CSEL 60, 189-190; 200-201. 33 Пор. „Summa Tteologiae”, I-II, q. 106, a. 1, conclusion and ad 2um. 34 „In Matthaeum”, Hom. I, 1: PG 57, 15. 35 Пор. Св. Іриней, „Adversus Haereses”, IV, 26, 2-5: SCh 100/2, 718-729. 36 Пор. Св. Юстин, „Apologia”, I, 66: PG 6, 427-430. 37 Пор. 1 Пт 2, 12 наст.; пор. „Didache”, II, 2: „Patres Apostolici”, ed. F. X. Funk, I, 6-9; Климент Александрійський, „Paelagogus”, I, 10; II, 10: PG 8, 355-364; 497-536; Тертуліан, „Apologeticum” IX, 8: CSEL, 69, 24. 38 Пор. Св. Ігнатій Антіохійський”, „Ad Magnesios,” VI, 1-2: „Patres Apostolici”, ed. F. X. Funk, I, 234-235; Св. Іриней, „Adversus Haereses”, IV, 33, 1. 6. 7: Sch 100/2, 802-805; 814-815; 816-819. 39 Догматична Конституція про Боже Об’явлення „Dei Verbum”, 8. 40 Пор. так само. 41 Так само, 10. 42 Кодекс Канонічного Права, кан. 747, 2. 43 Пор. Догматична Конституція про Боже Об’явлення „Dei Verbum“, 7. 44 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 22. 45 Декрет про Священичий вишкіл „Optatam Totius“, 16. 46 Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 62. 47 Так само. 48 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Конституція про Боже Об’явлення „Dei verbum”, 10. 49 Пор. Перший Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Католицьку віру „Dei Filius“, Розд. 4: DS, 3018. 50 ІІ Ватиканський Собор, Декларація про відносини Церкви до не-християнських релігій „Nostra Aetate“,1. 51 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 43-44. 52 Декларація про релігійну свободу „Dignitatis Humanae“, 1, пор. Іван XXIII, Енцикліка „Pacem in terris“ (11 квітня 1963): ААS 55 (1963), 279; так само, 165, а також Пій XII, „Radio Message“ (24 грудня 1944): AAS 37 (1945), 14. 53 Декларація про релігійну свободу „Dignitatis Humanae“, 1. 54 Пор. Енцикліка „Redemptor hominis“ (4 березня 1979), 17: AAS 71 (1979), 295-300; Звернення до учасників п’ятого міжнародного колоквіуму юридичних студій (10 березня 1984), 4: „Insegnamenti“, VII 1 (1984), 656; Конгрегація про доктрину віри, Інструкція про християнську свободу і визволення „Libertatis Conscientia“ (22 березня 1986), 19: AAS 79 (1987), 561. 55 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 11. 56 Так само, 17. 57 Так само. 58 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Декларація про релігійну свободу „Dignitatis Humanae“, 2; пор. також Гринорій XVI, Енцикліка „Mirari Vos Arbitramur“ (15 квітня 1832): „Acta Gregorii Papae XVI“, І, 169-174; Пій IX, Енцикліка „Quanta Cura“ (8 грудня 1864): Piй IX P.M. „Acta“, І, 3, 687-700; Лев III, Енцикліка „Libertas рraestantissimum“ (20 червня 1888): „Leonis XIII PM. Acta, VIII“, Рим 1889, 212-246. 59 „A Letter Addressed to His Grace the Duke of Norfolk: Certain Difficulties Felt by Anglicans in Catholic Teaching” (Uniform Edition: Longman, Green and Company, London, 1868-1881), vol. 2, p 250. 60 Пор. Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 40 і 43. 61 Пор. Св. Тома Аквінський : „Summa Theologiae“, І-ІІ, q. 71, а. 6, див. також ad 5um. 62 Пор. Пій ХІІ, Енцикліка „Humani Generis“ (12 квітня 1950): AAS 42 (1950), 561-562. 63 Пор. Тридентійський Собор, Сес. VI, Декрет про оправдання „Cum hoc tempore,“ Канони 19-21: DS 1569-1571. 64 Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 17. 65 „De Hominis Opificio“, Розд. 4: PG 44, 135-136. 66 Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 36. 67 Так само. 68 Так само. 69 Пор. Св. Тома Аквінський: „Summa Theologiae“, І-ІІ, q. 93, а. 3, ad 2um, цит. Іван XXIII, Енцикліка „Pacem in Terris“ (11 квітня 1963): AAS 55 (1963), 271. 70 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі „Gaudim et Spes“, 41. 71 Св. Тома Аквінський: „In duo praecepta caritatis et in decem legis praecepta. Prologus: Opuscula Theologica”, II, № 1129, Ed. Taurinen. (1954), 245. 72 Пор. Звернення до групи Єпископів з Об’єднаних Штатів з нагоди їх візиту „ad limina“ (15 жовтня 1988), 6: „Insegnamenti“, XI, 3 (1988), 1228. |
|
27 листопада пройшла акція “Голодомор 32-33 це геноцид. Пам’ятаємо!” Україні”. Панахиду біля Національного меморіалу жертв голодоморів відправили патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет, Патріарх... |
Політичне вчення Марсилія Падуанського Паризького університету Марсилій Падуанський (бл. 1270—1342). Рішуче виступаючи проти теократичних теорій, він покладав на церкву... |
|
Церкви ми зустрічаємо назву книги «Апостол», як сукупність всіх апостольських писань? Хто із святих отців та учителів древньої Церкви конкретно свідчить про достовірність книги Діянь святих апостолів? |
Тарас Андрусяк ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ТА ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ АНТИЧНОГО РИМУ 35 ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ІДЕЇ ХРИСТИЯНСТВА 43 ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ВЧЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 50 ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ВЧЕННЯ... |
|
Реформація в Німеччині В ХУІ ст відбулися події, які підірвали основи християнської церкви. Ці події ввійшли в історію під назвою Реформація – від лат.... |
Вчення Фоми Аквінського про державу Фома Аквінський (Аквінат) (1225—1274), який намагався пристосувати вчення Арістотеля для обгрунтування католицьких догматів. Його... |
|
Протистояння Української Православної Церкви світовій глобалізаціїї на сучасному етапі До питання розвитку й існування Української Церкви взагалі. Особливої уваги набуває проблема збереження і розвитку релігії та традицій... |
Парафія св. Андрія Первозваного Української Православної Церкви Київського Патріархату Від імені Парафії св. Апостола Андрія Первозваного Української Православної Церкви Київського Патріархату пересилаємо нашу чергову... |
|
Про вивчення курсів духовно-морального спрямування у 2008-2009 навчальному році України надає батькам право вибору вивчення дітьми курсів духовно-морального спрямування. Серед них: „Етика”, “Християнська етика”,... |
Актуальність вибраної теми «Формування професійної компетенції учнів... «Формування професійної компетенції учнів в період виробничого навчання|вчення| і виробничої практики», і необхідність її розробки... |