1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ


Скачати 0.59 Mb.
Назва 1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ
Сторінка 3/4
Дата 15.04.2013
Розмір 0.59 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4

Завдання. Назвіть види доходів, які отримує ваша родина. Спро­буйте розписати доходи за основними статтями — постійні, тимча­сові, заплановані чи випадкові тощо.

Грошові потоки є сполучною ланкою між етапами ви­робничих процесів, господарськими суб'єктами, між сього­денним та майбутнім розвитком економіки. Грошові пото­ки охоплюють як готівкові, так і безготівкові гроші.

Завдання. Припустимо, ви з друзями вирішили відкрити невели­кий Інтернет-клуб. Але власних коштів у вас для цього немає. По­ясніть на прикладі, яку роль виконують кредитні ресурси у розвитку малого бізнесу? Які фінансові установи при цьому беруть участь?

2.Фінансова система країни

Домогосподарства і приватні фінанси

Як ми виявили раніше, домашні господарства є основ­ною ланкою в економічному житті. Вони є власниками еко­номічних ресурсів, їм належить більшість підприємств (безпосередньо або через участь в акціонерному капіталі), вони сплачують податки до державного бюджету і внески у пенсійні, страхові та інші фонди, що є основою доходів держави. Витрати домашніх господарств на споживання стають, зрештою, доходами підприємств. Багатство домого-сподарств визначає багатство країни.

Заощадження частини доходів домашніми господарст­вами є основою нагромадження коштів та інвестиційних процесів. Нагромадження може здійснюватися у різних формах: банківські рахунки, купівля нерухомості, акцій чи облігацій підприємств, капіталовкладення у бізнес. Усі ці кошти мають загальну назву — активи. Це все те, що має господарську цінність, може приносити прибуток. Вкладення грошових ресурсів домашніх господарств у різні види активів називають приватними інвестиціями.

Завдання. Поміркуйте, чи можна вважати активами приватний будинок або квартиру. За яких умов цей вид активів може приносити прибуток сім'ї?

Фінансові рішення домашніх господарств стосуються таких основних питань.

Яку частину доходів витратити на поточні потреби, а яку зберегти для використання у майбутньому?

У які активи вкласти заощадження родини, у якому вигляді здійснювати заощадження?

Чи потрібно позичати кошти для задоволення потреб сім'ї? Якщо так, то у кого, за який термін і за яких умов?

Як забезпечити себе від ризиків, як їх зменшити і застрахувати своє майно?

Завдання. Поміркуйте, чим відрізняються фінансові рішення у великих сім'ях, де є представники кількох поколінь, і в сім'ях, де є тільки подружжя.

Фінанси підприємства

Головною метою господарської діяльності кожного під­приємства незалежно від форми власності є отримання при­бутку. Прибуток і рентабельність бізнесу безпосередньо впливають на забезпеченість господарської діяльності фір­ми фінансовими ресурсами.

Щоб виробляти товари і надавати послуги, кожне під­приємство повинно мати капітал. Приміщення, обладнан­ня та інші ресурси для виробничого процесу ми зарахували до засобів виробництва. Для їх придбання й усієї діяль­ності використовується фінансовий капітал: наявні кош­ти, кошти від продажу акцій та облігацій, кредити. Від структури капіталу залежать умови і результати діяль­ності підприємства. Існує безпосередній зв'язок між дохо­дами й витратами фірми, сферами і напрямами діяльності, обсягами виробництва й кількістю власних та залучених коштів.

Завдання. Наведіть приклади зі свого досвіду про фінансову взаємодію підприємств з іншими господарськими суб'єктами: домашніми господарствами і органами державної влади. Як зміню­ються фінансові відносини з розвитком економіки країни?

Найважливіші фінансові рішення підприємств стосу­ються таких питань.

Яку структуру капіталу обрати? Якою має бути частка власних і залучених коштів?

Здійснювати інвестиційні проекти чи вкладати кошти в інші сфери діяльності?

Як запобігти збиткам, керувати фінансовими ризиками і застрахувати бізнес?

До державних організацій і установ належать:

органи центральної та місцевої влади й управління, ор­гани місцевого самоврядування;

установи, підпорядковані державі: заклади освіти, культури й охорони здоров'я;

підприємства й організації, що перебувають у держав­ній власності або держава має переважаючу частку в їхньо­му капіталі.

У матеріальному розумінні державні фінанси — це фон­ди коштів, які держава формує і використовує. Здавна фінанси держави називались загальним словом «казна». Це слово означало гроші або майно, що належить державі або громаді. З розвитком держави, ускладненням соціаль­но-економічних процесів та розширенням сфери фінансової діяльності держави фінанси починають структуруватися у певну систему.

За рівнями виділяють загальнодержавні фінанси, які призначені для забезпечення загальнонаціональних потреб суспільства і є фінансовою основою діяльності вищих ор­ганів державної влади та управління; місцеві фінанси, що забезпечують регіональні потреби місцевих органів вла­ди та управління.

Уся сукупність фінансів, фінансових установ, організа­цій та інститутів, які керують грошовими потоками, стано­вить фінансову систему країни.

Фінансова діяльність держави і бюджетна система

Напрями фінансово-бюджетної діяльності держави

Фінансова діяльність держави здійснюється за трьома головними напрямками: формування доходів у бюджеті країни та інших державних грошових фондів; розподіл коштів; їх використання. Найбільшим централізованим фондом коштів у державі є державний бюджет.

Бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади та місцевого само­врядування протягом бюджетного року.

Бюджет ухвалюється на певний термін — бюджетний рік. У більшості країн Європи і в Україні бюджетний рік дорівнює календарному. У деяких країнах (Норвегія, Іта­лія, Японія) — від 1 липня до ЗО червня; в Англії і Данії — від 1 квітня до 31 березня. Основними складовими кожного бюджету є його доход на і витратна частини.

Доходи бюджету — це податкові і неподаткові надхо­дження, доходи від операцій з капіталом, трансферти тощо.

Формування доходів державного бюджету та інших грошових фондів характеризується примусовим і безпово­ротним вилученням грошових засобів у їхніх власників. Для цього держава встановлює податки й обов'язкові платежі.

Податковими надходженнями називають передбачені податковими законами загальнодержавні і місцеві подат­ки, збори та інші обов'язкові платежі. До таких платежів належать: мито, збори, плата за користування природними ресурсами тощо.

Неподаткові надходження до бюджетів — це доходи від власності і підприємницької діяльності, адміністра­тивні збори та платежі, надходження від штрафів і фінан­сових санкцій.

Трансферти — це кошти, одержані бюджетами одного рівня від бюджетів іншого рівня на безоплатній та безпово­ротній основі. Наприклад, у Державному бюджеті України на 2002 р. передбачено трансферти місцевим бюджетам на загальну суму 5 млрд 670 млн грн. Ці суми надійдуть до місцевих бюджетів із Державного бюджету України.

Субвенції — це міжбюджетні трансферти для викорис­тання з певною метою в порядку, визначеному тим орга­ном, який вирішив надати такі кошти саме для даної мети.

На кожному рівні бюджетної системи можуть залучати­ся і позичені кошти. Наприклад, за 1993-2001 рр. Україна отримала позики від Міжнародного Банку Реконструкції та розвитку (Світового банку) на загальну суму 2 млрд 930 млн доларів. Органи місцевого самоврядування можуть випускати місцеві позики, лотереї, цінні папери, а також отримувати кредити у банківських установах.

Видатки бюджетів — це кошти, які спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбаченим відповідним бюджетом. Видатки державного бюджету призначені для вирішення основних соціальних, господарських та політичних проблем країни.

Основну частку у бюджетних видатках займають витра­ти на соціально-культурні потреби. Ці видатки покликані зменшувати диференціацію доходів соціальних груп, яка властива для ринкової економіки, сприяти відтворенню трудових ресурсів, а значить, збільшенню національного багатства країни. Загалом у Державному бюджеті України видатки соціального спрямування у 2002 р. зросли на 25 % порівняно з 2001 р. і становили майже 34 млрд грн.

У державному бюджеті передбачені видатки на держав­не управління, судову владу, національну оборону, право­охоронну діяльність, фундаментальні дослідження, освіту, охорону здоров'я, культуру і мистецтво, обслуговування державного боргу.

У видатках на господарські цілі плануються також суб­сидії для сільського господарства та відшкодування від­сотків за кредити, надані банками сільгоспвиробникам. Значні ресурси з державного бюджету спрямовуються на розвиток селекційної роботи у рослинництві і тварин­ництві.

У Бюджетному кодексі України передбачені видатки на поточні витрати і витрати розвитку.

Поточні витрати спрямовуються на фінансування ме­режі підприємств, установ та організацій, заходів соціаль­ного захисту населення, у тому числі на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ, пенсій, стипендій, субсидій тощо.

Витрати розвитку зорієнтовані на фінансування інве­стиційної та інноваційної діяльності: капіталовкладення у розвиток пріоритетних галузей виробництва, структурну перебудову господарства, інноваційне інвестування під­приємств, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави.

У складі Державного бюджету України функціонує чимало централізованих фондів — Пенсійний, Фонд соціального захисту інвалідів, Державний фонд охорони навколишнього середовища та ін. Передбачений також резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 % обсягу видатків Державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат, пов'язаних зі стихійними лихами, аваріями, іншими непередбаченими під час затвердження Державного бюджету України захо­дами. З цього фонду, наприклад, здійснювалося фінансу­вання заходів з ліквідації повені у Закарпатті, аварій на шахтах, інших лих.

Проблема ідеального бюджету

Чи може бути ідеальним виконання державного бюдже­ту, тобто повна відповідність між доходами і видатками? Що краще: перевищення доходів над видатками чи нав­паки?

Однозначних відповідей на ці та подібні питання немає.

У реальному житті виникають ситуації перевищення до­ходно! частини бюджету над витратною і навпаки. У пер­шому випадку залишок коштів уряд може використати для непередбачуваних обставин, покриття заборгованості попе­редніх років або перевести в доходи бюджету наступного року. У другому випадку — за наявності дефіциту бюдже­ту — уряд вдається до державних зовнішніх або внутріш­ніх позик, до продажу державних цінних паперів.

Прихильники збалансованого (ідеального) бюджету вва­жають, що дефіцит посилює інфляцію, для його покриття держава здійснює позики або друкує додаткові гроші. Інші переконують, що збалансований державний бюджет галь­мує антициклічну і антиінфляційну політику. Основою для таких міркувань є важлива роль державних витрат

у сукупному попиті. Так, у періоди економічної кризи і депресії, безробіття й зниження доходів податкові надхо­дження в бюджет скорочуються. Це змушує державу скоро­чувати витрати або збільшувати податки. В результаті сукупний попит у країні зменшується ще більше.

Предметом особливої уваги в кожній країні є зовнішній борг, у тому числі позики інших країн або міжнародних організацій.

Якщо платежі на обслуговування і погашення зовніш­нього державного боргу перевищують 25 % надходжень від експорту товарів і послуг, ситуація вважається критичною. Знижується авторитет країни у світі та її кредитний рей­тинг. Інвестори неохоче вкладають свої кошти у розвиток такої національної економіки, не надають нових позик. У рахунок погашення зовнішнього боргу країна повинна продавати національні активи за кордоном, нерухомість, свої підприємства, права на участь у капіталі, у прибутках.

Завдання. Поміркуйте, чому все-таки країнам-кредиторам вигід­но надавати позики «бідним» країнам.

3.Податки та доходи країни

Податки — це плата суспільства за виконання держа­вою її функцій. Це ціна, яку ми сплачуємо за можливість жити у цивілізованій країні. Ми користуємося суспільни­ми благами. Кожен з нас покладається на державу, яка має забезпечувати національну безпеку, громадянський мир, добрі дороги, доступ до освіти і охорони здоров'я та безліч інших послуг, охороняти навколишнє середовище, захищати країну від зовнішньої експансії. Для виконання своїх функцій державі потрібні кошти, значна частина яких формується за рахунок податкових надходжень. Податками зазвичай називаються обов'язкові платежі, які справляються державою з юридичних і фізичних осіб. Доходи держави складаються з різних видів виплат, зборів, відрахувань.

Плата здійснюється за використання ресурсів, які на­лежать державі. Розмір плати залежить від розміру ре­сурсів, що використовуються. Якщо держава втрачає право власності на них, то вона втрачає і ці доходи.

Відрахування передбачають цільове призначення пла­тежів. Наприклад, підприємства здійснюють відрахування на дорожні роботи, соціальне страхування, у фонд зайня­тості, у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи. Ці гроші мають використовуватись суворо за призна­ченням.

Можна сперечатися про необхідність тих чи інших видів податків або їхніх ставок, але ні в кого не виникає сумнівів щодо їхньої необхідності. Як свого часу зауважив амери­канський вчений та політичний діяч XVIII ст. Бенджамін Франклін, «у цьому світі немає нічого постійнішого, ніж смерть і податки».

Саме з виникненням держави з'явилася необхідність платежів до державної скарбниці заради фінансового забез­печення виконання державою її функцій. Спочатку такі внески провадились у натуральній формі, а з розвитком товарно-грошових відносин поступово набула поширення грошова форма оподаткування.

Податки займають головне місце у системі державних доходів, становлять найбільшу частку доходів центральних бюджетів у всіх країнах світу. Не є винятком і наша держава.

Суспільне призначення податків виявляється через їхні функції: фіскальну та регулювальну.

Фіскальна функція податків полягає у мобілізації кош­тів, які надходять у розпорядження держави як централі­зовані фінансові ресурси, що використовуються для вико­нання державних функцій.

З посиленням ролі держави зростає значення регулю­вальної функції податків. Ця функція полягає у тому, що податки впливають на діяльність суб'єктів господарюван­ня. Із збільшенням величини податків економічна актив­ність суб'єктів підприємницької діяльності певним чином змінюється. Використання податків із регулювальною метою є досить складним процесом і залежить від правиль­ного вирішення багатьох питань, зокрема: встановлення розміру ставок податків; визначення термінів сплати по­датків; надання податкових пільг; застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Класифікація податків і система податкування

Сукупність різних видів податків становить податкову систему країни. Кожна держава формує систему оподат­кування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування у нашій державі почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону України «Про систему оподаткування». У податковій системі Ук­раїни виділяють загальнодержавні, місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Загальнодержавні податки і збори — це прямі податки на прибуток, землю, нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і ме­ханізмів. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників біля джерела оподаткування.

Оподаткування прибутку підприємств. Кінцевий ре­зультат діяльності підприємств як суб'єктів господарюван­ня — отриманий ними прибуток — оподатковується нині за ставкою ЗО %.

Платежі (податки) за ресурси. Для ефективного ви­користання ресурсів суб'єктами господарювання держава може встановлювати відповідні податкові платежі.

До платежів за ресурси, передбачених податковим зако­нодавством України для суб'єктів господарювання, зарахо­вують: плату за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини. У 2002 р. за рахунок цього збору передбачено отримати до державного бюджету 175 млн грн); збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Плату за землю введено для фінансування раціональ­ного використання та охорони землі, підвищення родю­чості ґрунтів, відшкодування власникам землі і землекори­стувачам витрат на ведення господарства.

Податок із власників транспортних засобів. Кошти від стягнення податку спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомо­більних шляхів загального користування.

Непрямі податки. В Україні застосовуються три види непрямих податків: акцизний збір, податок на додану вартість, ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки входять до складу цін на товари та послуги. Відтак платниками непрямих податків є покупці товарів, робіт, послуг.

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків. Він виконує фіскальну функцію. Об'єктом оподаткування є: продаж товарів на митній тери­торії України; завезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України. Ставка оподаткування, чинна на сьогодні, стано­вить 20 % оптової чи митної (при ввезенні чи вивезенні товару) ціни товару.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Податок сплачується під час перетину мит­ного кордону. Реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є покупці товарів, що імпортуються, бо на йо­го величину зростає ціна цих товарів. Сплачує мито суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів.

Акцизний збір — це непрямий податок, що встанов­люється на високорентабельні й монопольні товари та включається в їхню ціну. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники або імпортери підакцизних товарів, а відтак, і ті, хто купує ці товари.

Збори в Україні передбачені на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, а також рентні збори, за забруднення навколишнього середовища та ін.

Збори на формування цільових державних фондів. Закон України «Про систему оподаткування» встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні центра­лізованих державних цільових фондів. Вона реалізується у вигляді обов'язкових зборів та внесків.

До місцевих податків і зборів зараховують комуналь­ний податок і податок з реклами, а також різні збори за право використання місцевої символіки, парковку авто­транспорту, проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон, видачу дозволу на роз­міщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, проведення міс­цевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір з власників собак, право на проведення кіно- і телезйомок тощо.

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків. Він виконує фіскальну функцію. Об'єктом оподаткування є: продаж товарів на митній тери­торії України; завезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України. Ставка оподаткування, чинна на сьогодні, стано­вить 20 % оптової чи митної (при ввезенні чи вивезенні товару) ціни товару.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Податок сплачується під час перетину мит­ного кордону. Реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є покупці товарів, що імпортуються, бо на йо­го величину зростає ціна цих товарів. Сплачує мито суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів.

Акцизний збір — це непрямий податок, що встанов­люється на високорентабельні й монопольні товари та включається в їхню ціну. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники або імпортери підакцизних товарів, а відтак, і ті, хто купує ці товари.

Збори в Україні передбачені на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, а також рентні збори, за забруднення навколишнього середовища та ін.

Як пов'язані податки і справедливий розподіл доходів у суспільстві?

Це питання турбує усіх. Податкові системи розвинених країн ґрунтуються на кількох головних принципах.

Принцип вигоди. Різні люди повинні оподатковуватися настільки, наскільки вони використовують програми, що фінансуються з податків. Наприклад, утримання авто­мобільних доріг фінансується з місцевих податків і зборів. Відповідно податок на транспортні засоби сплачують ті, хто користується автотранспортом, надходження спрямову­ються на розвиток і експлуатацію доріг.

І навпаки, національна оборона, вища освіта, державні соціальні програми, екологічна безпека, фундаментальні наукові дослідження мають фінансуватися за рахунок податків та платежів, що їх сплачують усі громадяни.

Принцип платоспроможності. Розмір податку пови­нен відповідати величині доходів і майна платника. Опо­даткування має сприяти справедливому розподілові доходів: ті, хто отримує більші доходи, повинні сплачувати й більші податки.

Принцип справедливості. Ті, хто має більші доходи і потребує більшої кількості та якості суспільних благ, повинні сплачувати вищі відсотки із своїх доходів.
1   2   3   4

Схожі:

1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ

Зміст основних економічних процесів і явищ Варіант 1
Чи можна стверджувати, що зворотним боком спеціалізації є обмін діяльністю, тобто кооперація?
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії»
Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів
ВСТУП
Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16
Дослідження
«За базові роботи по теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних...
Урок 53 Тема уроку
Предметом вивчення статистики є вивчення кількісної сторони цих явищ. Статистика вчить, як проаналізувати інформацію, виявити та...
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ...
В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на...
Тема уроку
Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів
 «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів»
«За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів»
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я
Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка