1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ
|
|
Скачати 3.02 Mb.
|
|
Питання для самоконтролю 1. Що таке еластичність попиту й пропозиції? Назвіть її методику. 2. Обгрунтуйте закон пропозиції. 3. Обгрунтуйте поняття еластичності попиту та пропозиції. 4. Яка роль ціни у взаємодії попиту та пропозиції? 5. Обгрунтуйте поняття пропозиції. Назвіть її функції. 6. Обгрунтуйте типи конкуренції. 7. Обгрунтуйте поняття: олігополія, монополія. Контрольні завдання 1 рівень 1. Чи правильне таке твердження: «Закон попиту виражає зміни величини індивідуального попиту залежно від ринкової ціни»? 2. Які з названих факторів можуть впливати на величину пропозиції: а) ціна товару; б) доходи покупців; в) ціни інших товарів-замінників; г) державна допомога виробникам? 3. Як називається залежність зміни попиту чи пропозиції від зміни інших факторів, зокрема ціни товару: а) надлишок пропозиції; б) міра заміщення; в) еластичність? 2 рівень
7. Поясніть суть закону попиту. Наведіть приклади і проаналізуйте, що відбувається з кривою попиту при зміні різних факторів. 8.Вкажіть, чи правильне таке твердження: «В умовах досконалої конкуренції на ціну товару впливає співвідношення попиту і пропозиції, а не умови виробників». 9.Назвіть негативні наслідки панування монополій. 10.Охарактеризуйте особливості досконалої конкуренції. Назвіть характерні риси ринку монополістичної конкуренції. 3 рівень 11.Користуючись даними таблиці Б, виконайте такі завдання: а) побудуйте графік попиту на яблука, поясніть характер лінії попиту; б) визначте, як зміниться крива попиту, якщо: зменшаться доходи покупців; споживачі під впливом моди віддадуть перевагу імпортним фруктам; покупці очікують підвищення цін через неврожай яблук; підвищилася ціна на інші фрукти; зросла ціна на цукор. 12.Охарактеризуйте, що таке досконала конкуренція. Поясніть, чи може існувати досконала конкуренція в умовах сучасного ринку. Відповідь обґрунтуйте. 13. Наведіть приклади монополій, олігополій, чистої конкуренції. Поясніть, які переваги і вигоди отримують учасники ринку за різних конкурентних умов. 14.Поясніть, чи завжди потрібно прагнути до конкуренції. 15.Яким би ви хотіли бачити ринок комунальних послуг вашого населеного пункту (електро-, газозабезпечення, водопостачання, каналізація) — монопольним, конкурентним чи іншим? 16.Що краще для фірми — займатися кількома видами діяльності чи працювати в одній галузі? Чи всі фірми однієї галузі —- конкуренти? 17.Наведіть приклади підприємств-монополістів в економіці України. Підготуйте розповідь про їхню діяльність. Протягом 2000-2001 рр. у Великій Британії і деяких інших країнах Західної Європи епідемія ящура — хвороби великої рогатої худоби — спричинила втрату близько 2,5 млн голів тварин. Поясніть, як ці події вплинули на ринок м'ясопродуктів у Європі та в інших країнах світу. Чому піднялися ціни на рибу, курей і свинину в Україні? Чим пояснити, що ціна пропозиції на ці продукти істотно не зменшилася навіть у Великодній піст? Які економічні закони і явища описані у повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»? Одного разу тітка Тома наказала йому пофарбувати паркан. Звичайно, для хлопця не можна було вигадати нічого гіршого. Але Том не засмутився, а всім своїм друзям казав, що цікавішого і більш захоплюючого завдання не існує. Бажаючих пофарбувати стало хоч відбавляй. Крім того, оскільки друзів було багато, а паркан лише один, то попит на фарбування значно перевищив пропозицію. Том, звичайно, це розумів, і друзі взамін за «насолоду» пофарбувати віддавали йому свої «скарби»: ключ, крейду, кошеня, двох пуголовків тощо. Поясніть, які вигоди мали учасники цієї справи. Тема 8. Особливості ринків виробничих ресурсів План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 144-162. Основні поняття та положення теми: ринкова інфраструктура, торгові посередники, багаторівневий маркетинг, електронна торгівля, банк, електронна торгівля, віртуальні магазини, Інтернет, котирування.
Різні види ринків не існують відокремлено, вони взаємодіють один з одним. Для їх ефективного функціонування необхідна ринкова інфраструктура. Ринкова інфраструктура — це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це — біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері ринку. Ринкова інфраструктура значно полегшує і спрощує обіг товарів, послуг, природних ресурсів, грошей та цінних паперів, дає змогу доцільніше розподіляти й використовувати трудові ресурси, оптимальніше розміщувати і використовувати капітал, створює безпечніші умови для діяльності ринкових установ. Важливу роль у ринковій інфраструктурі відіграють посередники. Адже ринок є місцем співробітництва двох основних суб'єктів — виробника і споживача. Рух товарів та послуг від виробника до покупця потребує не лише певного часу, а й значних зусиль, досвідчених саме у цій справі людей. Якщо всіма такими питаннями займатиметься сам виробник, то ефективність його роботи буде надто низькою через значні витрати часу й ресурсів. Зайвий час і ресурси витрачав би й споживач, шукаючи необхідні йому товари та послуги. Тому на допомогу їм приходять посередники. Посередники — це юридичні або фізичні особи (фірми чи окремі підприємці), які представляють інтереси виробника та споживача чи діють від їхнього імені на різних видах ринку. Їхнє завдання — наблизити двох основних учасників ринку. Завдання. Назвіть, які види посередницьких установ є у вашому населеному пункті. Які послуги вони надають? 2. Особливості діяльності торгових посередників Посередницька діяльність допомагає просувати товар до споживача. Праця посередника, звичайно, не є безкоштовною. Винагороду за свою діяльність підприємці у цій сфері отримують у вигляді комісійних виплат від одного із суб'єктів або за рахунок різниці між оптовими та роздрібнили цінами. Найпоширенішими видами торгових посередників є брокери, дистриб'ютори, дилери та комівояжери. Брокер спеціалізується на реалізації певних видів товарів та послуг і діє за дорученням клієнтів за обумовлену винагороду. Дистриб'ютор є офіційним представником фірми. Він купує право на товар, який розповсюджує, і отримує прибуток за рахунок різниці між оптовими цінами виробника і оптовими цінами продажу клієнтам. Дилер, на відміну від брокера, діє самостійно і перепробує товар за свій рахунок, отримуючи прибуток від різниці між оптовими цінами, за якими він купує товар, і роздрібними цінами, за якими він цей товар збуває. Комівояжер не лише продає, а й постачає товар або йоге зразки покупцям. Багато підприємств використовують комівояжерів, економлячи кошти на рекламу. Ефективність комівояжерства полягає у тому, що посередник сам не лише описує переваги товару, а й демонструє їх, часте пропонуючи безкоштовні зразки клієнтам. Наприклад, багато фірм-виробників косметичних товарів та товарів побутової хімії реалізують продукцію тільки через комівояжерів. Така система називається багаторівневим маркетингом і базується на прямих продажах. До установ, які займаються посередницькою діяльністю, належать також аукціони, торгові доми, ярмарки, виставки, товарні біржі тощо. Аукціони (від лат. Auctio — збільшення) — це публічні торги, де покупці змагаються за право купівлі товару, виставленого на продаж. Товар, що виставляється на аукціон, має стартову ціну і зазвичай пропонується на продаж лотами (партіями). Стартова ціна — мінімально можлива ціна, з якої починається торг. Лот (від франц. Lot — жереб, виграш) — неподільна одиниця товару. Лоти нумеруються й пропонуються до огляду перед початком аукціону. Лот вважається проданим, звичайно, після третього удару молотка акціонера (людини, що проводить торг) покупцеві, який запропонував найвищу ціну. На міжнародних аукціонах продаються хутра, цінні породи деревини, породисті тварини, антикваріат і рідкісні речі, тобто товари з унікальними якостями. Органи влади й судові установи можуть продавати з аукціону конфісковане майно або майно боржників, кошти від яких надходять, відповідно, до державного бюджету і на погашення боргу Торгові доми — це зазвичай дилерські фірми, які закуповують великі оптові партії товару на підприємствах-виробниках чи в оптових компаніях і реалізують дрібним оптом та вроздріб місцевим торговельним посередникам чи споживачам. Ярмарок (від нім щорічний ринок) —форма організації продажу товару, яка організовується з певною періодичністю, як правило, раз на рік у певному місці (нім. Mark означало в середні віки укріплений адміністративний округ). Україна здавна славиться традиціями ярмаркування. Найвідоміший Сорочинський ярмарок на Полтавщині щороку збирає десятки тисяч продавців та покупців з усієї України та за її межами. Ярмарок у селі Чубинському на Київщині віднедавна став одним з найбільших ринків сільськогосподарської техніки у нашій країні. Ярмарки влаштовуються для продажу певного типу продукції, на яку підвищується попит або різко зростає пропозиція. Наприклад, шкільний ярмарок проводять наприкінці літа, перед початком навчального року, а сільськогосподарські влаштовуються скоро після збору врожаю або перед початком посівних робіт. Виставки організовуються з метою демонстрації зразків продукції, пропонованої на продаж. Організатори та учасники виставок вивчають попит на товари, пропозиції та запити споживачів, укладають угоди щодо поставок товарів. Переваги виставок у тому, що їхнім учасникам не потрібно витрачати кошти на транспортування товару, який, можливо, не знайде покупця. Особливо це вигідно при проведенні міжнародних виставок. У Києві на базі колишньої ВДНГ створено постійно діючий Експоцентр України, де проводять загальноукраїнські та міжнародні виставки. Торгово-промислова палата — організація, метою якої є сприяння налагодженню міжнародних економічних зв'язків та зовнішньої торгівлі. Саме торгово-промислова палата сприяє участі українських підприємств та організацій у міжнародних виставках і ярмарках. Вона також часто виступає організатором таких заходів в Україні. Товарна біржа — організаційно оформлена постійно діюча ринково-посередницька установа, де здійснюється оптова торгівля товарами за стандартними зразками. 3. Електронна торгівля та віртуальні магазини Електронна торгівля з кожним роком зростає. Вона здійснюється через мережу Інтернет. Сьогодні купівля через всесвітню електронну мережу стає дедалі вигіднішим способом придбання товарів. Вона дає змогу економити час, а в багатьох випадках — і гроші. У країнах Європейського Союзу, Північної Америки, не виходячи з дому можна купити все: від кулькової ручки до яхти або літака. Основним інструментом розрахунків за товари і послуги, придбані у цій мережі, стала платіжна картка. Україна також стоїть на порозі революційних змін у технологіях продажу й оплати. Тому ми пропонуємо ознайомитися ближче з електронною торгівлею. У мережі Інтернету можна знайти два типи віртуальних магазинів. Перші — стали електронною версією вже існуючих торгових підприємств і своєрідною вітриною. На сайті такої торгової точки можна ознайомитися з цінами, характеристиками і фото товарів, а іноді й зробити замовлення. Другі — з самого початку розроблялися для використання в Інтернеті. Вони можуть забезпечувати не тільки замовлення товару, а й платіжні розрахунки через цю мережу. Придбаний у віртуальному магазині товар можна оплатити різними способами: готівкою кур'єрові при доставці, чеком у банку, а також платіжною (пластиковою) карткою. На Заході останній спосіб дуже популярний. У найближчі роки й Україні не уникнути бурхливого розвитку електронних платежів. Вже зараз, за даними Національного банку України, у нашій країні перебуває в обігу близько 1,3 млн. платіжних карток різних платіжних систем. Для чого потрібні ці звичайні, на перший погляд, шматочки пластику? Це — перепустка до світу електронних грошей. Поводитися з такими грішми набагато зручніше й безпечніше, ніж зі звичайною готівкою (втрата картки не означає втрати грошей). За їх допомогою можна оплатити покупку у мережі Інтернету. Як платити через Інтернет Механізм оплати товару у мережі за допомогою картки (незалежно від її вигляду) простий. У банківських установах, багатьох торговельних організаціях, навіть просто на вулиці встановлюють спеціальні апарати (банкомати) для електронної оплати за товари та послуги. Покупець вводить до них пластикову картку зі своїм кодом доступу до власного внеску в певний банк. Такі банкомати вже встановлено, зокрема, і в Києві. Запит автоматично надходить у банк (банк-еквайєр), який здійснює розрахунки з власником магазину, а той зв'язується з банком, що продав картку. При дозволі на операцію банк-еквайєр переводить гроші з рахунка клієнта на рахунок віртуального магазину й відправляє повідомлення продавцеві про те, що оплата проведена. Весь процес триває дві-три хвилини. Підтримку і розробку програм для безпечних операцій через платіжні картки виконують такі гранди світового ринку, як VISA, Microsoft, MasterCard, а також інші відомі у світі компанії. Кілька київських банків вже почали активну роботу з впровадження електронних платежів. Так, Ощадбанк підписав угоду про співпрацю з європейською платіжною системою «Еигорау». Це дасть змогу банкові протягом чотирьох років випустити півмільйона карток переважно за масовими програмами. Вже тепер банк працює над кількома «народними» проектами, серед яких можна виділити студентський і пенсійний. Для студентів надаються знижки при купівлі картки та її обслуговуванні, а пенсіонери матимуть можливість купити картку дешевше і в кредит. Українських любителів купівлі через мережу Інтернет порадує нова вітчизняна розробка системи «Інтернет-комерції». Ця система охоплює декілька віртуальних магазинів, що пропонують провести оплату через мережу. Для оплати товару через таку мережу потенційний покупець у будь-якому разі повинен мати рахунок з певною сумою грошей на ньому.  4. Фінансово-кредитні установи у ринкові діяльності Що таке фінансовий ринок? Сучасний фінансовий ринок — це дуже складна структура з багатьма учасниками — фінансовими посередниками. Як і на всіх інших ринках, тут теж є продавці і покупці, є ті, хто допомагає і купити, і продати, тобто фінансові посередники, є товар, що продається й купується. Це особливий товар — гроші, які можуть продаватися або надаватися у використання на певний час: ті, хто має тимчасово вільні кошти, надають їх у користування тим, хто цього потребує і може повернути позику в обумовлений термін. Для сучасної ринкової економіки фінансовий ринок є «нервовим центром» господарського організму. За станом фінансового ринку можна оцінювати «здоров'я» економіки та впливати на економічну активність. Завдання. Доберіть приклад із вашого досвіду і проаналізуйте позитивні та негативні наслідки використання власних і позичених коштів. Основними учасниками фінансового ринку є окремі люди або установи, підприємства чи фірми, які мають надлишок коштів — тимчасово вільні кошти. Другу групу становлять господарські суб'єкти, які потребують коштів. Саме взаємодія цих груп і утворює фінансовий ринок. Наприклад, родина заощадила частину своїх доходів для оплати у майбутньому навчання дітей у вищому навчальному закладі. Поки що вона є власником вільних коштів. А в іншої родини для побудови будинку не вистачає грошей, тому вона потребує додаткових коштів. Отже, товаром на фінансовому ринку є гроші, які можуть надаватися у тимчасове використання за отримання позичкового процента. Позичена сума має бути повернута в обумовлений термін. Які функції виконує фінансовий ринок? Фінансові установи у різних країнах і в різних економічних системах значно відрізняються за розмірами, видами діяльності, різноманітністю і складністю послуг. Але усі вони виконують функції, які сприяють розвиткові економіки країни та міжнародних зв'язків. Через фінансовий ринок відбувається переміщення коштів у просторі й часі. Як окремі люди, так і фірми або підприємства передають свої тимчасово вільні кошти у користування іншим для того, щоб у майбутньому отримати додаткові гроші. Через фінансовий ринок відбувається і територіальний рух ресурсів. Через фінансовий ринок відбувається перерозподіл ризиків, які неодмінно супроводжують підприємницьку діяльність. Припустимо, що ви як власник коштів позичили своєму сусідові на товариських засадах 1000 грн. Він обіцяв повернути їх через півроку з урахуванням річної ставки 25 %. У визначений термін ваш знайомий попросив вибачення і повідомив, що повернути гроші не може, бо його бізнес не вдався. Ви, як власник грошей, втратили можливість самостійно використати ваші кошти, отримати дохід на грошовий капітал і втратили сам капітал. Ви можете надати свої кошти фінансовому посередникові — відкрити рахунок у банку, зробити внесок у інвестиційний фонд, довірче товариство тощо. Ця установа від свого імені надає позику вашому сусідові чи іншим суб'єктам, які цього потребують. У такому разі ризик неповернення коштів значно зменшується і розподіляється між посередником та вами. Фінансовий ринок забезпечує здійснення розрахунково-платіжних операцій між окремими суб'єктами і між країнами. Це було б неможливо без паперових грошей, чеків, кредитних карток чи міжнародних розрахункових грошових одиниць. На ринкові відбувається об'єднання фінансових ресурсів багатьох власників і розподіляється їхня частка у спільному капіталі підприємства. Наприклад, підприємство для розвитку виробництва потребує значних додаткових коштів. Надати йому таку величезну суму не зможе ніхто. Виходом є залучення невеликих приватних вкладів через продаж права бути співвласником фірми і отримувати свою частку прибутку. Так діють акціонерні товариства в усьому світі. Фінансовий посередник — це господарюючий суб'єкт, який перерозподіляє фінансові ресурси шляхом проведення операцій з грошима або цінними паперами. До таких суб'єктів належать: банки, інвестиційні компанії, страхові пенсійні фонди, довірчі товариства, торгівці цінними паперами та ін. Банки акумулюють кошти та інші цінності (золоті запаси, цінні папери), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки між суб'єктами господарювання, випускають в обіг цінні папери, проводять операції із дорогоцінними металами і валютою. Центральні чи головні банки кожної країни наділені правом випускати в обіг гроші (проводити їхню емісію). В Україні таким є Національний банк (НБУ). Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди акумулюють кошти приватних осіб або компаній, випускаючи власні цінні папери. Отримані кошти вони з метою одержання прибутків вкладають в акції чи облігації інших підприємств, стають їхніми інвесторами. В Україні такі компанії та фонди в процесі приватизації здійснювали також обмін приватизаційних сертифікатів громадян на власні акції і вкладали ці сертифікати в акції роздержавлених підприємств. Трастові (довірчі) товариства здійснюють управління майном підприємств або приватних осіб. Вони вкладають кошти клієнтів (за їхнім дорученням) у цінні папери, продаючи одні та купуючи інші з метою одержання прибутків. Страхові компанії надають можливість домогосподарствам і фірмам знизити ризик через продаж контрактів особливого типу — страхових полісів. Страховий бізнес ґрунтується на природному прагненні людини убезпечити себе і свою власність від різних непередбачуваних ситуацій. Такі установи акумулюють страхові внески громадян та організацій з умовою, що в разі лиха вони сплатять постраждалому зазначену суму. Пенсійні фонди акумулюють цільові внески громадян для збільшення їхньої майбутньої пенсії. Діяльність цих фондів також дещо подібна до страхового бізнесу. На залучені кошти фонди купують цінні папери, надають кредити з метою одержання прибутку. Ощадні установи залучають порівняно невеликі заощадження багатьох громадян. Акумульовані кошти ці установи розміщують в інших ринкових організаціях, щоб одержувати прибуток. Брокерські фірми — це посередники між продавцями та покупцями цінних паперів на біржі. Крім того, вони надають клієнтам додаткові послуги, зокрема, у вигляді інформації про кон'юнктуру ринку, рекламу тощо. Крім названих, існують ще й інші фінансові посередники — взаємні фонди, кредитні спілки, фірми, які вкладають капітал у венчурні компанії, що тільки починають свою діяльність, та ін. Як бачимо, фінансово-кредитні посередники виконують великий спектр різноманітних функцій, надають послуги підприємствам та окремим громадянам, забезпечують взаємозв'язок між суб'єктами господарювання, сприяють створенню і раціональному використанню такого фактора виробництва, як капітал. Текст для додаткового читання Історія виникнення банків Перші банки, на думку вчених, виникли з розвитком мануфактурного виробництва в італійських містах (Венеції, Генуї) у XIV і XV ст., коли з'явилася потреба у посередницьких послугах для здійснення платежів. Слово «банк» походить від італійського «Ьапсо», що означає «лавка, стіл». Ці «банко-столи» встановлювалися не площах, де йшла жвава торгівля товарами. Вона велася е використанням різноманітних монет, що чеканилися державами, містами і навіть окремими особами. При купівлі-продажу в ужитку були монети різної фор ми, різної вартості. Тому виникла потреба у фахівцях, як: зналися б на грошових знаках, що обслуговували, могли ( оцінити і надати поради щодо їхнього обміну. Такі спеціалісти-міняйли розташовувалися, звичайно, зі своїми особливими столами на торговищах (ринках). Крім того, перші банки виконували операції зберіганні грошей і надавали позики, тобто були кредитними установами. У XIII-XIV ст. банківська справа набуває нового роз витку, що пов'язано з розширенням торгівлі. Центрам] банківської справи стають Італія, Німеччина, Нідерланди а потім із XVII ст. — Англія. Разом із кредитними операціями поступово набули розвитку і розрахунки з обслуговування вкладників. Розрахунки будувалися за принципом перенесення коштів однієї таблиці (рахунка) в іншу. Кожен вкладник у банк мав свою таблицю з позначенням свого імені. Якщо клієнт здали на збереження свої вільні гроші у банк, то їм уже н потрібно було особисто платити: всі платежі за них виконував банкір, у якого були відомості про внесок. Кошти з таблиці одного вкладника переносили у таблицю іншого. Та створювалися найпростіші форми безготівкових розрахунків. Зручності банківських операцій не могли не привернули уваги ділових людей. Поступово банківська клієнтура розширювалася. Банки почали виконувати операції щодо складання договорів між клієнтами, виступати посередниками у торгових угодах. Для полегшення розрахунків банки випускали навіть банківські білети, що оберталися ні рівні з повноцінними грошима. Важливою складовою фінансового ринку є рине цінних паперів, який ще називають фондовим, ринком. Найпростіша фондова взаємодія відбувається між головними учасниками ринку цінних паперів, тобто між інвесторами та емітентами. В усьому світі найбільшу частку в обігу цінних паперів становлять акції. Акція — цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує внесення паю до статутного фонду акціонерного товариства, дає право на пропорційну внескові участь в управлінні ним (вирішальний чи дорадчий голос) та на отримання відповідної частки прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства. Акції можуть бути іменними та на пред'явника, безплатними, привілейованими і звичайними (простими). Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений строк з виплатою фіксованого процента. Облігації можуть бути іменними та на пред'явника (подібно до акцій). Державне казначейське зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, який засвідчує внесення його власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу. їх випускають строком на 5-25 років (довготермінові), від 1 до 5 років (середньої тривалості) і короткотермінові — до 1 року. Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після певного терміну визначену суму грошей власникові векселя (векселеотримувачу). За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяють на первинний і вторинний. На первинному купують і продають цінні папери нових випусків. На вторинному — перепродають раніше випущені. За формою організації фондовий ринок поділяють на організований і розподілений. Прикладом організованого ринку є фондові біржі, або біржі цінних паперів, які треба відрізняти від товарних бірж. Питання для самоконтролю
Контрольні завдання 1 рівень
2 рівень
3 рівень
4 рівень
Контрольні завдання 1 рівень Виберіть, які з названих суб'єктів є фінансово-кредитними посередниками: а) банки; д) інвестиційні компанії; б) фондові біржі; е) довірчі товариства; в) товарні біржі; є) взаємні фонди; г) страхові компанії; ж) пенсійні фонди.
2 рівень
3 рівень 9. Охарактеризуйте діяльність комерційних банків.
4 рівень
|
Схожі:
|
1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ |
Зміст основних економічних процесів і явищ Варіант 1 Чи можна стверджувати, що зворотним боком спеціалізації є обмін діяльністю, тобто кооперація? |
|
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
ВСТУП Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 |
|
Дослідження «За базові роботи по теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних... |
Урок 53 Тема уроку Предметом вивчення статистики є вивчення кількісної сторони цих явищ. Статистика вчить, як проаналізувати інформацію, виявити та... |
|
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
Тема уроку Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів |
|
«За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» |
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua