ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Скачати 1.34 Mb.

Назва	ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Сторінка	5/10
Дата	16.03.2013
Розмір	1.34 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Запаси та їх регулювання

Складовою частиною річного плану підприємства в матеріальних ресурсах є їх потреба на створення виробничих запасів. Резерв необхідних запасів повинен забезпечувати безперервну роботу підприємства та прискорення обороту обігових засобів.

Залежно від призначення, виробничі запаси поділяються на поточні (перехідні), підготовчі, страхові і сезонні.

Поточний запас призначений для безперервного забезпечення виробництва в період між двома поставками матеріалів.

Підготовчий запас необхідний на час підготовки отриманих матеріалів для виробничого споживання.

Страховий запас гарантує безперервність виробництва у випадках відхилень від прийнятих інтервалів поставок.

Сезонний запас створюється, як правило, на зимовий період або у випадках, якщо поставки залежать від сезону року.

Для вирішення завдань щодо підтримки оптимальних запасів матеріалів на складах підприємства використовуються методи теорії управління запасами. Управління запасами - це встановлення моментів подачі замовлень на закупівлю чи виробництво товарів для поповнення запасів і прийняття рішень про і'х кількість чи обсяг.

Вибір найбільш оптимальної стратегії щодо управління матеріально-технічними запасами залежить від попиту на ту чи іншу статтю запасів. Попит на матеріали може бути залежним чи незалежним. Коли попит безпосередньо пов'язаний з випуском продукції, він називається залежним. Оскільки плани виробництва розробляють завчасно, то залежний попит можна прогнозувати з великою ймовірністю. Якщо попит не зумовлений планами випуску продукції, то він вважається незалежним.

Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами - мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за такими напрямами: економія матеріалів за рахунок впровадження організацій-но-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторинних ресурсів, понаднормативних залишків тощо.

Література

Економіка підприємства:Підручник.за ред.. акад.. С,Ф,По кропивного.- Вид.2-ге, перероб. Та доп. К:КНЕУ,2001.
Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: В 2-х /Под. Общ. Ред А.И.Ильина,- МН.:ООО»Новое знание»,2000.
Осипова Л.В., Синява И.М. основы комерческой деятельности. Ученик.-М.:Банки и биржи., ЮНИТИ.-1997.
Управління виробничою інфраструктурою.навч. посібник./За ред. Бєлова М.А.-К.:КНЕУ,1997.

Тема7. Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю

План

Виробнича потужність підприємства і фактори, які її визначають.
Методика обчислення виробничої потужності.
Динаміка виробничої потужності та ліквідації диспропорцій Виробничим потужностей підрозділів підприємства.

Виробнича потужність підприємства і фактори, які її визначають.

План виробництва продукції не може бути затвердженим, якщо він не узгоджений з розрахунками виробничої потужності підприємства.річний випуск продукції в номенклатурі та кількісних співвідношенннях, встановлених планом, який досягається при повному використанні виробничого обладнання і площ на основі застосування прогресивної технології, раціональної організації праці та виробництва.

Виробнича потужність підприємства визначає рівень виробництва продукції, товарів та послуг, міру отримання обсягу випуску або верхню межу продаж продукції. В кінцевому рахунку, виробнича потужність означає здатність підприємства виробляти власну продукцію протягом визначеного періоду робочого часу. Верхня її межа обумовити наявністю виробничих площ, технологічного обладнання, трудових ресурсів, матеріалу та капіталу.

Процес формування та використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів, які можуть бути поділені на дві групи: фиктори, що впливають на розширення фронту роботи; фактори, які впливають на підвищення продуктивності устаткування та робочих місць.

Розширення фронту роботи залежить, насамперед, від кількості обладнання та виробничих площ. Устаткування й робочі місця необхідно планувати так, щоб їх структура відповідала структурі машино-місткості (трудомісткості) виробів і не погіршувала співвідношення між виробничими потужностями дільниць та цехів підприємства.

Фактори підвищення продуктивності устаткування пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування, удосконаленням технології, якістю предметів праці та кваліфікацією працівників.

Вплив зазначених факторів знаходить своє відображення у величині трудомісткості (машиномісткості) продукції.

До важливих економічних ресурсів, які широко використовуються вї процесі виробництва продукції, виконанні робіт та наданні послуг, відносять, в першу чергу, засоби виробництва та предмети праці. Як відомо, на підприємстві величина цих виробничих ресурсів обмежується багатьма факторами та показниками. Відповідно, планування виробничої програми повинно базуватись на повному використанні всіх видів ресурсів підприємства, головними з яких є технологічне обладнання та матеріали, що застосовуються. Повне їх використання означає відповідність запланованої виробничої програми підприємства або підрозділу його виробничій потужності.

Правильне планування виробничої потужності має важливе значення не тільки в раціональному використанні ресурсів, айв стабілізації виробництва та насиченні ринку необхідними товарами. В ринкових умовах виробнича потужність за своєю суттю визначає річний обсяг пропозицій підприємства, що враховує наявність та використання ресурсів, рівень та зміну діючих цін та інші фактори.

Виробнича потужність та пропозиція характеризують існуючу на підприємстві технологію та організацію виробництва, склад та кваліфікацію персоналу, а також динаміку їх зростання та перспективи розвитку. Являючись величиною динамічного, виробнича потужність повинна бути збалансована з виробничою програмою, або, інакше кажучи, необхідно досягти рівноваги між попитом та пропозицією на продукцію та послуги. Цієї вимоги слід дотримуватись при плануванні виробничої потужності підприємства або його підрозділів. При перевищенні попиту над пропозицією необхідно в проектах планувати відповідний приріст виробничої потужності.

Виробнича потужність - динамічний показник, що змінюється під впливом науково-технічного прогресу, росту кваліфікації кадрів, удосконалення організації виробництва та інших факторів. На його величину безпосередньо впливає надходження і вибуття виробничого обладнання протягом року. Тому, щорічно доцільно складати "баланс виробничих потужностей та їх використання". Для цього визначається вхідна виробнича потужність на початок планового періоду (Пвх), далі підраховується її збільшення за рахунок введення додаткових потужностей (Пвв) чи вибуття (Мвб). В результаті підраховується вихідна потужність (Мвих) на кінець року і середньорічна (Мср):
П_вих=П_вх+П_вв- П_виб (7.1)
П_ср= П_вх+

(7.2)
де t₁ , t₂ - число місяців від моменту зміни потужності до кінця року.

У промисловості розрахунок потужності проводиться по випуску конкретних видів продукції, а узагальнюючий показник визначається по загальному випуску продукції в порівняльних цінах:

(7.3)

де М- виробнича потужність, тис. грн,;

Ц„і - порівняльна оптова ціна, приймається, як правило, за станом на 1.01. планового року;

Хітах - максимально можливий випуск /-го виду продукції;

п - кількість номенклатурних позицій у плані виробництва.

Виробнича потужність у натуральних або умовно-натуральних вимірниках визначається, у загальному вигляді, як співвідношення наявного фонду робочого часу (Ф) до трудомісткості одиниці продукції (t):

(7.4)

Первинними ланками для розрахунку виробничої потужності служать, частіше всього, групи взаємозамінного обладнання, а в масовому виробництві - поточні лінії або спеціалізовані робочі місця.

При цьому, виробнича потужність групи обладнання визначається за формулою:

, (7.5)

де Ф_ефі- ефективний річний фонд часу одиниці і-го виду обладнання, який розраховується, виходячи із затвердженого режиму роботи й норм часу на ремонт і технологічні зупинки;

С_і - кількість одиниць обладнання;

І_прі - прогресивна трудомісткість обробки виробів на і-му обладнанні, яка визначається шляхом коригування діючих норм на прогресивний коефіцієнт їх виконання, який, в свою чергу, статистично розраховується як середньозважена величина виконання норм базового року.

Якщо на дільниці проходять обробку однотипні вироби, то розрахунок виконується по типовому виробу-представнику і потужність буде виражена обсягом випуску виробу-представника.

У багатономенклатурному, одиничному або дрібносерійному виробництві при розрахунку потужності наявний фонд часу групи обладнання співвідноситься з прогресивною трудомісткістю виконання виробничої програми по цій групі обладнання і виробничу потужність, у цьому випадку, вимірюють в одиницях програми (або у %):

У слабомеханізованих та більшості складальних цехів і дільниць виробнича потужність визначається за виробничою площею:

Виробнича потужність виробничих підрозділів (наступних ланок) визначається за потужністю провідної ланки (підрозділу) попереднього ступеня: дільниці - за потужністю провідної групи обладнання; цеху - за потужністю провідної дільниці; підприємства - за потужністю провідного цеху.

Під провідною розуміють ланку, на якій виконуються основні технологічні процеси й операції по виготовленню продукції та чоссреджс-на значна частина основних фондів і трудовитрат.

Розрахунок виробничої потужності служить для обгрунтування виробничої програми, виявлення та мобілізації резервів і вузьких місць виробництва.

Ті підрозділи, потужність яких менша потужності пронідпого підрозділу, називають „вузькими місцями”. При їх наявності необхідно розробляти комплекс організаційно-технічних заходів по їх розшивці: модернізація і заміна обладнання; удосконалення технології іі інтенсифікація режимів роботи; наукова організація праці з одночасним зазначенням заходів по використанню резервів пропускної здатності обладнання.

Для визначення міри відхилень потужностей виробничих підрозділів підприємства та ліквідації диспропорцій між ними, перед усім, необхідно здійснити оцінку рівня використання виробничих потужностей, яка відіграє провідну роль в системі управління виробничою діяльністю підприємства, на основі таких показників:

- коефіцієнт використання проектної потужності:

, (7.6)

де Qф - фактичний випуск продукції;

Ппр - проектна потужність.

- коефіцієнт використання виробничої потужності, яка може значно відрізнятись від проектної:

, (7.7)

де Q_пл, Q_ф - плановий і фактичний відповідно випуски продукції.

- група показників, які характеризують рівень використання обладнання, зокрема:
а) показник фондовіддачі:

, (7.8)
де Ф_ср- середньорічна вартість основних фондів,грн.

б) коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання:

, (7.9)
де _Fфв -фактично відпрацьований обладнанням час, год.;

F_д - час можливого використання обладнання (режимний, плановий чи дійсний фонд часу), год.

в) коефіцієнт інтенсивного використання обладнання:

, (7.10)

де t_техн - технічно обгрунтована норма часу на одиницю продукції;

t_факт - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції.

Різниця між виробничою потужністю підприємстві і обсягами випуску продукції складає резерви подальшого зростання виробництва. Цей показник, а також диспропорції між окремими ланками виробництва, які потребують усунення, покладаються в основу планування технічного розвитку й удосконалення організації виробництва.
Література:

22. Покропивний Б. Ф. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ,2000.- 526 с.

1. Ильин А. И. Планирование на предприятии: Учеб. посоие. В 2 ч. – Мн.: ООО “Новое знание”, 2000. – 312 с. - Ч. I гл.2,3,5,7; Ч. II гл.1 – 8.

2. Самочкин В.Н., Пронин Ю.Б., Логачева Е.М. и др. Гибкое развитие предприятия: эффективность и бюджетирование. – М.: Дело, 2000. – 352с.

3. Планування і контроль на підприємстві: Навч. посіб./ за ред.. М.О. Данилюка – Львів: „Магнолія” 2006”, 2009.-531с.

4. Д.Хан планирование и контроль: концепция контролинга /Под ред. А.А. Турчака.- М.: «Финансы и статистика», 1997.
Тема8. Персонал і оплата праці

План

1. Потреба підприємства у трудових ресурсах та його планування.

2. Планування продуктивності праці. Обчислення показників продунтивності.

3. Оплата праці. Показники плану оплати праці.

4. Матеріальне стимулювання праиівників підприємства.

Потреба підприємства у трудових ресурсах знаходить своє відображення у плані по праці і кадрах, який складається з трьох розділів:

- визначення чисельності працюючих;

продуктивність праці;
розрахунок фонду оплати праці.

У цьому плані використовуються вихідні дані з розділів "Плану виробництва та реалізації продукції", "Плану науково-технічного розвитку, удосконалення виробництва й управління".

В умовах ринкової економіки інтенсифікація виробництва вимагає, щоб збільшення обсягів випуску продукції здійснювалось при незмінній або зменшуваній чисельності працюючих.

Загальна чисельність працівників підприємства планується і розраховується окремо по промислово-виробничому персоналу (ПВП) і непромисловому персоналу.

При розробці довгострокових планів чисельність ПВП визначається укрупненим методом, виходячи із запланованих обсягів виробництва і темпів зростання продуктивності праці, за формулою:

, (8.1)

де Чпп, Чб - планова та базова чисельність промислово-виробничого персоналу;

Іq - індекс зростання обсягів виробництва;

Іпп - індекс запланованого зростання продуктивності праці.

При розробці річних планів здійснюється диференційований розрахунок чисельності працюючих за категоріями в розрізі структурних підрозділів:

основні робітники;
допоміжні робітники;
спеціалісти;
керівники;
молодший обслуговуючий персонал (МОП);
учні;
працівники охорони.

При плануванні чисельності працюючих передбачається їх списковий і явочний склад. До спискового складу включаються всі постійні, тимчасові і сезонні робітники, які мають трудові договірні відносини з підприємством.

Явочною – є чисельність працюючих, які фактично вийшли на роботу. Співвідношення між списковою та явочною чисельністю визначається коефіцієнтом спискового складу (Ксс):

(8.2) Планова чисельність основних робітників (Чосн) визначається двома методами:

1. За трудомісткістю виробничої програми

(8.3)

де Т - трудомісткість виробничої програми, н-год;

Квн - середній коефіцієнт виконання норм виробітку по підприємству;

Фд - дійсний фонд робочого часу одного середньоспискового робітника (год.), який визначається на основі балансу робочого часу за формулою:

де Фк - календарний фонд часу, дн.;

ВС - вихідні та святкові дні;

ПН- планові невиходи на роботу (відпустки, по хворобі, виконання державних громадських обов'язків тощо), дн.;

h - середня тривалість робочої зміни, год.

2. За нормами обслуговування:

, (8.4)
де Ппл — загальна кількість одиниць устаткування, що обслуговується, од.;

n — кількість змін роботи устаткування;

Н₀ - норма обслуговування на одного робітника, од.;

Ксс - коефіцієнт спискового складу.

Планова чисельність допоміжних робітників (Чдоп) визначається аналогічно чисельності основних робітників, якщо для них встановлені норми виробітку чи норми обслуговування. Якщо ж такі норми не встановлені, то чисельність допоміжних робітників обчислюється за кількістю робочих місць та режиму роботи підприємства (крановщики, електрокарники).

Планова чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) встановлюється за нормами обслуговування (прибиральники) або кількості робочих місць (ліфтери, гардеробники).

Чисельність працівників охорони планується за кількістю постів охорони та режиму роботи об'єкту.

Розрахунок чисельності керівників і спеціалістів залежить від масштабів і типу виробництва, характеристики продукції, застосовуваної техніки і технологій, рівня наукової організації праці та багатьох інших факторів.

У загальному вигляді, промислові підприємства при розрахунку чисельності керівників і спеціалістів керуються нормативами чисельності по відповідних категоріях, що розраховуються науково-дослідними інститутами (НДІ), та нормативами праці по галузевій приналежності.

Планування чисельності учнів проводиться з урахуванням кількості вибуваючих робітників; потреби у професіях, яка виникає; кількості кваліфікованих робітників, що надійде із закладів професійно-технічної освіти та інших джерел. Та частина додаткової потреби у кадрах, що не може бути забезпечена за рахунок прийому робітників, і складатиме потребу підприємства в учнях.

Завершується планування чисельності працюючих розробкою заходів по підготовці кадрів і підвищенню їх кваліфікації, як на підприємстві, так і поза ним.

Планування продуктивності праці. Обчислення показників продуктивності

Продуктивність праці - це показник, що характеризує ефективність праці і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого розрахунку та пофакторним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції (послуг) у вартісному виразі на планову чисельність промислово-виробничого персоналу.

Пофакторний метод передбачає розрахунок зростання продуктивності праці за рахунок економії чисельності працівників під впливом різних факторів і здійснюється таким чином.

1. Визначасться вихідна чисельність працюючих (Чвих) на плановий період при збереженні базового виробітку:

, (8.5)
де Чб - фактична чисельність працюючих в базовому періоді, чол.;

К_q - коефіцієнт зростання обсягів виробництва у плановому періоді.

2. Розраховується зміна вихідної чисельності (

) в результаті дії кожного фактора. Відповідно загальна величина її зменшення (

) дорівнює зміні вихідної чисельності (

) Тоді, зростання продуктивності праці в плановому періоді під дією окремих факторів
визначиться за формулами:

Недоліком першого методу є те, що загальне зростання продуктивності праці розглядається у відриві від зумовлюючих його причин. Недоліком другого - штучне відокремлення факторів один від одного, які в реальних умовах знаходяться у тісному взаємозв'язку. Тому, обидва методи доповнюють один одного та існують в раціональному співвідношенні. При розробці перспективних планів провідна роль належить пофакторному методу розрахунку продуктивності праці, річних планів - методу прямого рахунку.

Оплата праці. Показники плану оплати праці

У процесі складання плану по праці необхідно узгодити розмір засобів на оплату праці у плановому періоді з запланованими результатами діяльності підприємства, виходячи з трудомісткості виробничої програми і запланованої чисельності працюючих.

Плановим фондом оплати праці називають суму коштів, яка необхідна підприємству для оплати праці працівників у плановому періоді (ФОП). На підприємствах фонд оплати праці розраховуються по всіх категоріях працівників для всіх підрозділів і зводиться у річний (місячний) фонд оплати праці підприємства.

Розрахунки фонду оплати праці ґрунтуються на підставі законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють питання оплати праці в Україні. Серед них найголовнішими є:

Закон України "Про оплату праці";
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств";
Кодекс законів про працю України;
Генеральна угода на державному рівні, галузеві та регіональні угоди;
колективні та трудові договори підприємств і трудових колективів.

Основою розрахунків служить передбачена законодавством тарифна система, яка включає: тарифні сітки і ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Для розрахунків фонду оплати праці застосовують, в основному, два методи:

укрупнений (по нормативах) і прямого розрахунку (диференційований),

Суть нормативного методу полягає в тому, що фонд оплати праці на плановий період (ФОПпл) утворюється з двох частин: базового фонду оплати праці (ФОПб) і суми його збільшення або зменшення (ФОП), який визначається за нормативом збільшення за кожен відсоток зростання (зменшення) обсягів виробництва продукції, за формулою:

, (8.6)

де, Н_ФОП- норматив зростання ФОП при збільшенні обсягів виробництва на 1 %;

ТП - абсолютне зростання обсягів виробництва;

ТПб - фактичний обсяг виробництва у базовому році.

Крім цього, планова потреба підприємства в коштах на оплату праці може визначатись і за середнім рівнем заробітної плати (ЗП_сер) за різні періоди часу (середньогодинний, середньоденний, середньомісячний) виходячи із відповідного фонду оплати праці (ФОП_і-ФОП_год, ФОП_дн, ФОП_м), який визначається за формулою:

, (8.7)

де Чсп - спискова чисельність працюючих;

Фд - дійсний фонд робочого часу одного робітника.

Диференційоване планування ФОП проводиться по списковому і несписковому, промислово-виробничому і не промисловому персоналу всіх структурних підрозділів, а також по категоріях, професіях, посадах і кваліфікаціях.

Заробітна плата, що виплачується робітникам по розцінках за виконані роботи і відпрацьований час, складає фонд оплати праці по тарифу. Доплати, безпосередньо пов'язані з виконанням виробничих завдань, наприклад, премії за перевиконання виробничих завдань, надбавки за керівництво бригадою, за навчання учнів разом з тарифним фондом складають фонд годинної оплати праці.

Денний фонд оплати праці включає годинний фонд і доплати за невикористаний час в межах робочого дня (доплати за роботу в позаурочний час, підліткам та учням за скорочений робочий день тощо).

Місячний або річний, складається з денного фонду і доплат, встановлених законодавством за невідпрацьовані дні або зміни (оплата чергових і додаткових відпусток, невиходів, пов'язаних з виконанням державних обов'язків, по навчанню тощо).

Фонд відрядної оплати праці основних і допоміжних робітників може бути розрахований за відрядними розцінками та за кількістю чи трудомісткістю виробів.

Планування фонду оплати праці керівників і спеціалістів здійснюється виходячи з їх планової чисельності, посадових окладів і доплат відповідно до планового фонду робочого часу.

Фонд оплати непромислового персоналу визначається аналогічно розрахунку фонду для керівників і спеціалістів по кожному виду діяльності та умов оплати праці.

Фонд заробітної плати неспискового складу призначений для оплати роботи, яка не може бути виконана штатними працівниками і розраховується виходячи із особливостей характеру виконуваної роботи та умов її оплати.

Сума фондів оплати праці по всіх категоріях працівників, розрахована прямим методом, не повинна перебільшувати планового фонду оплати праці, розрахованого виходячи із планових обсягів виробництва продукції і затвердженого нормативу утворення ФОП.

У розрахунках собівартості продукції та в деяких інших випадках широко застосовується поділ заробітної плати основних робітників на пряму (по тарифу з премією) та на доплати і надбавки. Після розрахунку річного фонду оплати праці доцільним є розрахунок планового відсотку цих доплат і надбавок відповідно до прямої заробітної плати, що є джерелом інформації для поглибленого аналізу використання коштів на оплату праці.

Матеріальне стимулювання працівників підприємства

Матеріальне стимулювання працівників підприємства здійснюється додатково до діючих систем погодинної та відрядної оплати праці з метою стимулювання працівників до високопродуктивної праці, досягнення високих кінцевих результатів виробництва та прискорення науково-технічного прогресу тощо.

Преміювання працівників на підприємстві повинно бути організовано так, щоб розмір премій безпосередньо залежав від величини трудового внеску премійованого працівника чи колективу у результати виробництва для заохочення високоякісної праці, ініціативи і творчого ставлення до справи.

Система преміювання працівників на підприємствах промисловості в сучасних умовах складається з преміювання колективу за досягнення основних результатів діяльності (цеху, дільниці, підрозділу) та окремо за досягнення певних специфічних для підприємства показників. Згідно з цим, на підприємстві розробляються і діють "Положення про преміювання за досягнення основних результатів", що поширюються на всіх працівників відповідно до їх внеску у результати роботи, і ряд "Спеціальних положень за досягнення визначених конкретних результатів". Спеціальні положення про преміювання застосовуються лише для тих груп працівників, які безпосередньо забезпечують досягнення конкретних результатів.

У преміюванні застосовується система основних і додаткових показників та умов виплати премії, які фіксуються в преміальних положеннях.

Основні - це такі показники, досягання яких має вирішальне значення для ефективності та якості роботи, покращення кінцевих результатів. При їх невиконанні премія не виплачується.

Додаткові- це такі показники, які стимулюють різні строки трудової діяльності окремих працівників (колективів). Невиконання цих показників служить підставою для зменшення розміру премії (до 50 %).

Умови преміювання - це вимоги до працівників, при недотриманні яких премія не може бути виплачена чи виплачена частково.

Преміювання робітників за основні результати роботи здійснюється за рахунок фонду оплати праці і тієї частини фонду матеріального заохочення, що визначається розподілом прибутку від господарської діяльності.

Розміри премій встановлюються диференційовано по професіях і групах робітників залежно від вагомості та складності виконуваних ними робіт. Розмір виплачуваних працівникам премій за економію матеріально-технічних ресурсів (матеріалів, інструменту, палива тощо), як правило, не повинен перевищувати 50 % суми отриманої економії.

Максимальні розміри премій, що виплачуються робітникам за рахунок фонду оплати праці в промисловості, зазвичай, не перевищують 40 % тарифної заробітної плати. Преміювання робітників із фонду матеріального заохочення здійснюється без обмежень. Показники, умови та розміри преміювання встановлюються керівником підприємства за погодженням відповідного представника трудового колективу (профспілковим комітетом, радою трудового колективу).

За спеціальними системами передбачається преміювання: за освоєння нової техніки і технологій; за економію матеріальних ресурсів та енергоресурсів; за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

Преміювання керівних, інженерно-технічних працівників, спеціалістів і службовців за основні результати господарської діяльності здійснюється з відповідної частини фонду матеріального заохочення. Працівники апарату управління підприємства преміюються за результати роботи в цілому з урахуванням підсумків діяльності відповідного відділу й особистих показників праці. Додатковими показниками й умовами преміювання керівних працівників можуть бути: ритмічність випуску продукції, зменшення трудомісткості виробництва, збільшення випуску нової високоефективної продукції, впровадження сучасного провідного досвіду, дотримання стандартів і технічних вимог на продукцію, яка виготовляється та інше.

Порядок преміювання інженерно-технічних працівників, спеціалістів і службовців визначається чинними положеннями про матеріальне заохочення, які затверджуються керівником підприємства за погодженням уповноваженого органу трудового колективу.

Премії, як правило, нараховуються за фактично відпрацьований час: робітникам - відповідно до заробітної плати, розрахованої за відрядними розцінками, чи тарифної ставки, окладу; керівникам, спеціалістам - до посадового окладу.

Література:

1.Закон України про оплату праці” від 01.03.1991.

2. Горемыкин В. А., Богулов Э. Р., Богомолов А. Ю. Планирование на предприятии: Учебник. 2-е изд., стереотипное. - М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, Рилант, 2000.- 328с.

3. Грещак М. Г. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М.Г. Грещак, О. М. Гребешкова, О. С. Коцюба; за ред. М. Г. Грещака. – К.: КНЕУ, 2001. – 228 с. - Ч. 2. Планування діяльності підрозділів підприємства

4. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. - 200 с.

5. Ильин А. И. Планирование на предприятии: Учеб. посоие. В 2 ч. – Мн.: ООО “Новое знание”, 2000. – 312 с. - Ч. I гл.2,3,5,7; Ч. II гл.1 – 8.

6. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства:Підручник.-К.:Скарби,2002.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі:

Тема Управління доходами та фінансовими результатами – 2 год. / 4 год При цьому, враховуючи різні аспекти та горизонти планування діяльності підприємства, найважливішим є процес управління прибутком,...	МЕНЕДЖМЕНТ Авичок по аналізу зовнішнього середовища організації та прийняттю управлінських рішень; формування практичних навичок по ефективному...
Ю. Ю. Криворог, магістрант гр. ФК-06-1, В. П. Кравченко, доц., канд екон наук У статті висвітлено результати аналізу та оцінка фінансової діяльності підприємства «Креатив». Досліджено систему стратегічного управління...	Суть планування і його місце в освітньому менеджменті Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування оптимальний розподіл ресурсів...
2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року)	2 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Відповідно до статті 12 «Фінансовий контроль» (стаття 12 набирає чинності з 1 січня 2012 року)
4. 1 Вибір форми організації праці та методу виробничого процесу у майстерні Правильна організація ремонту в майстернях забезпечує швидке проведення робіт, створює умови для підвищення продуктивності праці...	Система планування діяльності промислового підприємства Змістом (сутністю) планування є постановка конкретних завдань на визначений період, а також встановлення порядку та умов їх виконання...
УРОК 46. КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ. КОНТРОЛЬНА РОБОТА №4 Мета. Здійснити контроль навчальних досягнень учнів з метою перевірки засвоєння учнями теми	Планування виробничої програми в натуральному виразі. Планування... Номенклатура продукції, [ 51,-c. 259 ], це склад продукції, що виготовляється по її видам (найменуванням)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання