|
|
Скачати 35.26 Kb.
|
|
Т.Б. Артеменко, методист- практичний психолог Черкаського обласного центру практичної психології і соціальної роботи ПСИХОЛОГ У НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ: НЕРИТОРИЧНІ ЗАПИТАННЯ Питання часу: коли працювати. Конституція та інші нормативні акти подбали про 8-годинний робочий день для психолога (з них 4 години – активної роботи безпосередньо з учасниками навчально-виховного процесу), але час роботи психолога практично збігається з часом навчальних занять. Є рішення про проведення у школах годин спеціаліста психологічної служби. Але, як правило, це «подвійна прописка» разом з виховними годинами. Кожен навчальний заклад вирішує це питання на свій розсуд. Так чи інакше, але проблема спеціально відведеного часу для роботи практичного психолога має бути вирішена. Питання місця: де працювати? Лише факти: у 2011 році тільки 7,7% психологів у Черкаській області були повністю забезпечені робочим місцем (два кабінети за положенням; це 29 спеціалістів з 376). 58% мали по одному кабінету, 8% спеціалістів працювали у пристосованому приміщенні, 23,4 % суміщали робоче місце з іншим спеціалістом, 2,9% взагалі не мали робочого місця (це 11 спеціалістів). Інтернет чи м’які куточки для багатьох залишаються мрією. Питання способу та змісту: як працювати та з чим працювати. Взаємодія психолога з дітьми, батьками, педагогами часто віддається на відкуп внутрішній політиці закладу, а вона, як показує практика, у окремих закладах є далекою від розуміючої. Отже, маємо класичний дисбаланс. По-перше, функцій та засобів, по-друге, відповідальності та влади у структурі робочого місця психолога. Завдання, що стоять перед спеціалістами психологічної служби, зачіпають гострі аспекти існуючої соціальної проблематики у державі: це питання ВІЛу/СНІДу, зловживання психоактивними речовинами, насильства, злочинності, дизфункційних сімей, запитів людей з особливими потребами. Зрозуміло, що психолого-педагогічний аспект проблем такого рівня не може бути повноцінно вирішений за існуючих особливостей організаційної структури та організаційної культури. Питання рамок: що робити, чого не робити. Спробуємо перерахувати білі плями на мапі професійної території психолога. Це: 1. Дії у разі виникнення конфлікту інтересів (т.зв. подвійних стосунків). 2. Дотримання питань конфіденційності, в тому числі особливості отримання дозволу від клієнта для обговорення консультативного матеріалу у професійному співтоваристві. 3. Забезпечення принципу благополуччя клієнта, куди входить дотримання принципу добровільності при наданні психологічної допомоги, питання випадків надання безоплатних послуг, знання особливостей роботи з запитами, що стосуються третьої особи, дій у разі конфлікту принципу благополуччя та принципу конфіденційності клієнта. 4. Стосунки з нинішніми та бувшими клієнтами. 5. Дії психолога в разі виявлення непрофесіоналізму його колеги, в тому числі вирішення етичних дилем в разі конфлікту професійних, суспільних та міжнародних етичних принципів. 6. Вимоги до публічних виступів та реклами власної діяльності. 7. Надання зворотного зв’язку клієнту щодо призначення та особливостей методів оцінки, що їх застосовує психолог тощо. Фактично, ми просто стисло описали основні моменти Етичного кодексу психолога. І для багатьох психологів це дійсно незвідана територія. Питання персоналій: кому працювати. “Биття дітей у сім’ї – “за” та “проти”; “Діти: злочин і кара”. Подібні назви, на жаль, ще лунають з вуст працівників психологічної служби. Так психологи іменують тематику круглих столів, конференцій, семінарів. Зміст подібних професійних зібрань потребує окремих коментарів. Ми розуміємо, що є певні особистісні передумови, що спонукають психолога демонструвати ту чи іншу професійну активність. Якщо спробувати вивести типологію непродуктивних типів практичних психологів закладів освіти, то найчастіше автору статті доводилося зустрічатися з такими типами психологів, як Рятівник, Праведник та Лускунчик («Щелкунчик» російською). Правило Рятівника – «наздогнати», «спіймати» і «ощасливити». Іноді для цього вас доведеться заледве не зв’язати, але потім самі ж дякувати будете. Правило Праведника – присоромити і «навернути вас на шлях істинний». Такі психологи всіляко культивують так звану «світлу» сторону особистості, всіляко притлумлюючи її «темний» бік та забуваючи про цілісність особистості. Лускунчики, мабуть, зустрічаються найчастіше. Вони – об’єкти чужої волі. Годяться Лускунчики, наприклад, для різноманітних чергувань по школі, складання документів різної складності і призначення, організації всіляких окозамилювальних екшенів тощо. Популярними заняттями є, приміром, накривання гарячих обідів для школярів та організація «холодного душу» для «нездар»-колег. Особливо, якщо замовлення на «головомийку» для бідолашного колеги надійшло від роботодавця, тобто, директора. Автор зустрічала на своєму професійному шляху також і цілком справжніх Психологів. З такими буває і затишно, і цікаво, і надійно, і ще всіляко в плюсі. І автор, дивлячись на них, також хотіла би такою стати. Питання, що прозвучали у статті, не є риторичними. Вони охоплюють існуючу проблематику в роботі психолога і звернені як до роботодавців – керівників освіти, та і до професійної спільноти загалом. І від їх вирішення залежить, бути чи не бути практичній психології в освіті насправді професійною. |
| Артеменко Алина Вадимівна Шкіра суха, в кутах рота "заїди". Тони приглушені, ЧСС -102 в 1 хв. Мова обкладений сірим нальотом. Живіт бере участь в диханні,... |