«Мово – душа моя»


Скачати 36.97 Kb.
Назва«Мово – душа моя»
Дата23.03.2013
Розмір36.97 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
Творча робота у номінації

«Мово – душа моя»

Гринько Руслан Ігорович

25 травня 1995 року

Заліщицька державна гімназія

ім. братів Гнатюків,

Заліщицького району,

Тернопільської області

м. Заліщики, вул. Козацька 6.

Керівник: Пацарина Н. М.

Мова- це душа народу.

Народ без мови - не народ!

В. Сосюра
Інколи наша душа співає. Чи прислухались ви колись до того співу? То щось незрівнянно чисте і свіже, що випромінює тепло, яке проходить крізь усе тіло, збуджує кров і наповнює єство відчуттям блаженства .

Душа людини (хто б вона не була, де б не жила) співає рідною мовою. Люблю інколи усамітнитись і слухати мелодію душі. Чую шум гаїв і шелестіння липи «у місячні весняні ночі», щебетання соловейка і дзюрчання струмочка. «Я бриню, мов струни степу, хмар та вітру». (П. Тичина). У душі співає любов до рідного краю, до моєї землі. Тут я народився, промовив перше слово, почув ніжну колискову матері та бабусину казку, вперше пішов до школи, тут зростаю і міцнію. Щиро завдячую своїм батькам, бо вони навчили мене плекати рідну мову, «як парость виноградної лози», і дали зрозуміти, що «немає мудріших, ніж народ, учителів. У нього кожне слово – це перлина, це праця, це натхнення, це людина» (М. Рильський).

Віками був гноблений наш народ, неймовірних знущань зазнавала й мова. Українське слово вмирало з голоду й бідувало, плакало за засудженими й терпіло муки, та, незважаючи на це, все ж таки вистояло. Адже доки в народу є мова – його серце, «воно знову оживає і сміється знову» (Т. Шевченко).

Кінець ХХ століття приніс нашій державі довгоочікувану волю – українська мова зазвучала на повен голос.

«Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», - так говорив нам

В. Сосюра . Мабуть, зараз його слова найбільш актуальні, бо саме тепер, коли, здавалося б ніяких перешкод для розвитку мови нашої нації нема, українці, на жаль, почали «себе у собі забувати». Так звані «патріоти» України, які начебто піклуються про її добробут, намагаються ввести другу державну мову – російську. З кожним роком держава все менше піклується про духовну культуру: згасає інтерес до народної пісні, забуваються звичаї та традиції українців, з екранів телевізора дуже рідко можна почути літературну українську мову, натомість тут панує засилля безглуздої реклами, американських бойовиків чи штучно пристосованих до українського глядача мексиканських мелодрам, які, на жаль, нічого доброго не можуть навчити. Можливо, цього й прагнуть наші можновладці? Молодь, яка й так потерпає від браку батьківської опіки (батьки ж за кордоном заробляють гроші!), спостерігаючи жорстокість та насилля, частіше вдається до агресії. Ще одна проблема – тяжіння до іноземних мов. Дуже престижно стало знати англійську, німецьку, японську… Безперечно, це не погано. Однак, більшість українців, оволодівши добре іноземною, зовсім цураються своєї рідної. Як на мене, кількість мов, які знає людина, не є індикатором її порядності чи гідності. Згадаймо, такі тирани як Гітлер, Мусоліні, Сталін, окрім рідної володіли ще кількома мовами, проте це не зменшує їх вини перед людством.

Вміння спілкуватися різними мовами є ознакою хорошої пам’яті і доброї освіти. В Україні традиції поліглотства мають глибокі корені. Король Данило Галицький, гетьман Б. Хмельницький знали більше п’ти мов. А такі світочі української культури як Леся Українка, Михайло Грушевський та Андрей Шептицький бездоганно володіли понад десятьма мовами. І так уже склалося історично, що більшість українців добре знають, крім рідної мови, ще й польську чи російську. Найбільша проблема якраз пов’язана з останньою. «Лжепатріоти» роблять все для того, щоб мова Московії запанувала на Україні. А ми чомусь з байдужістю спостерігаємо.

Схаменімося! Українці ми з вами чи ні?! Вдумаймося у Кобзареві слова:

Що ми? Чиї сини? Яких батьків?

Ким? За що закуті?

Невже тисячолітнє ярмо так далося нам взнаки, що ми й досі готові бути покірними волами? Невже ми забули Шевченкове пророче звернення:

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Ми просто не маємо права забути В. Стуса, Д. Загула, Є. Плужника, М. Зерова та інших, які терпіли знущання і втратили життя «на соловках, сибірах й магаданах» (В. Стус). Ідеї державності та самобутності українського народу присвятили своє життя Іван Франко, Леся Українка, Іван Котляревський, Тарас Шевченко. Вони служили Батьківщині до кінця.

Сьогодні згадуються слова Д. Білоуса, який застерігає нас:

Коли забути рідну мову,

Яка б та мова не була –

Ти втратив корінь і основу,

Ти обікрав себе дотла.

Національний геній Т. Шевченко розмірковував:

Ну що б, здавалося, слова,

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує…

Справді, мова – це духовна скарбниця народу. Тому занепад мови свідчить про моральну деградацію нації, її асиміляцію між іншими народами. Гадаю, що ми не хочемо такої долі. Тому повинні виконувати заповіт М. Рильського:

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде…

І тоді мине пора духовного скам’яніння, настане час, коли ми, нарешті, усвідомимо, що живемо на величній землі – Україні, і на ній має процвітати рідна мова – українська. Я вірю в це!

Схожі:

Творча робота у номінації
Моя мово! З чорнозему, рясту, любистку, м`яти, євшан – зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!
Сцена із життя Соломії Крушельницької (Соломія розриває заручини)
Батько (спокійно). Сядь, душа моя! Заспокойся, не бентежся. Я тобі водиці дам. Студеної
"Мово моя материнська" проведений у 7-х класах
Ведучий Світ постав зі Слова, і Україна постала зі Слова, і Слово зростало у великого поета, українського пророка Тараса Шевченка,...
Матусю,ти жiночка єдина, Чому немає сльоз в моїх очах?
Коли в душi лише ганьба. Батьківщина моя, Життя i серце, це таємно, Ти родина моя
Зміни приголосних при творенні слів
Це моя історія, це моя країна”, лінгвоестафета, самостійна робота «Я – сам, я – сама», «Правильно-неправильно», «Кодування», складання...
Виховуємо загальнолюдські цінності
Кущенко С. В., Кубявка О. Ю. Мово рідна, слово рідне!
Виховуємо загальнолюдські цінності
Кущенко С. В., Кубявка О. Ю. Мово рідна, слово рідне!
Тема: Костянтина Малицька «Чом, чом земле моя ». Розповідь про письменницю
Обладнання: портрет письменниці, малюнки із зображенням природи, фонозапис пісні «Чом, чом, земле моя»
Моя країна Україно!
Що ж таке моя країна? І чому вона найкраща для мене? Україна це славетна історія: мудрі літописці, Київ священний, дзвін козацьких...
Частина мови. Іменник. 6 клас Іменники І відміни. Однина
Шевченко) Слава навіки Вітчизні моїй. (Сосюра) Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину. (Шевченко)...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка