Скачати 180.06 Kb.
|
„Затверджую” Начальник СДПЧ-25 майор вн. служби С.О. Каганець ПЛАН-КОНСПЕКТ на проведення занять з гуманітарної підготовки з особовим складом 4-го караулу СДПЧ-25. ТЕМА №2: Сучасна політична та соціально-економічна ситуація в Україні. Програма дій Президента та Уряду щодо розбудови держави. НАВЧАЛЬНА МЕТА: Вивчити програму діяльності Уряду. ЧАС: 2 година (розповідь - бесіда) МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: навчальний клас ЛІТЕРАТУРА: Програма дій Уряду та Президента щодо розбудови держави. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ: 1. Організаційний момент : 2хв: – перевірка присутніх; – оголошення теми і мети заняття. 2. Контроль знань : 3хв. 3. Викладення матеріалу теми: 75 хв. ПИТАННЯ, ЯКІ ВИВЧАТИМУТЬСЯ: 1.Основні розділи програми діяльності КМ. 2.Вимоги програми. 3.Завдання програми. Програма діяльності КМ України „ Назустріч людям” проголошує, що основним гаслом уряду є вільна людина у справедливій державі. Найвищі цінності – людський розвиток і гідність, духовність і свобода, рівність і солідарність, громадське суспільство та демократія, єдність і правова держава, взаємна повага і толерантність, справедливість і добро. Новий уряд „з Божою допомогою , спираючись на інтелект, розум і працю народу, багатство української землі зможе побудувати Україну, в яку ми віримо ”,- говориться у вступі до програми. Після проголошення незалежності в Україні розгорнулися процеси переходу від тоталітарної системи до демократичної. Цей шлях проходить через формування правової держави і громадянського суспільства. Як засвідчує практика найскладнішим завданням виявилося утвердження правової системи. Адже у правовій державі верховенство законів означає, що не тільки громадянин, а й сама держава, її органи та посадові особи, що репрезентують законодавчу, виконавчу і судову влади, діють в установленому законом порядку. Важливим принципом правової держави є поділ влади, тому протягом десяти років в Україні розгортався процес становлення і взаємодії гілок влади. Законодавча влада є найвища, тому що вона є виразником народного суверенітету і визначає правові масштаби, норми суспільного й державного життя, виражає їх у законах, верховенство яких і забезпечує провідну роль законодавчого органу. Представницькі органи формують виконавчу владу, яка , за Конституцією є підзвітною і підконтрольною. Головне завданням виконавчої влади – це реалізація законів, які приймає Верховна Рада. Протягом десятиріччя в Україні проводиться робота з метою домогтися, щоб судова влада була незалежною і діяла лише на підставі законів. Вона має вирішувати суперечності і запроваджувати правосуддя. Сьогодні найважливішим завданням державотворення є встановлення тісної співпраці і взаємодії між гілками влади та всіма структурами суспільства. Головна мета їх діяльності – забезпечити права та свободи людини – політичні, економічні, соціальні, культурні та інші, що гарантуються Конституцією країни та міжнародним законодавством. У статті 36 Конституції зазначено, що громадяни мають право на свободу об’єднуватися у політичні і громадські організації для здійснення і захисту своїх інтересів. Але підкреслимо, що становлення політичних партій і громадських рухів в Україні відбувається за надзвичайно складних умов. Тривала економічна криза, крах попередніх суспільних ідеалів, які поділяла значна частина населення нашої держави, призводять до стрімкого зростання соціальної напруженості в суспільстві, дискредитують в очах певної категорії громадян демократичні цінності. Як свідчать проведені різними соціологічними службами дослідження суспільної думки, більшість населення є байдужою до політики і політиків. Нині в Україні склалася досить парадоксальна ситуація, коли тільки зареєстрованих політичних партій налічується вже понад 116, але жодна з них не має достатнього впливу в загальнодержавному масштабі. Значна кількість зареєстрованих Міністерством юстиції політичних партій поки що не стали міцними організаціями, які б спромоглися виражати й захищати інтереси різних верств населення. Ці партії ще не здатні вести за собою маси, здобути сталу соціальну базу та справити помітний вплив на суспільство. Сьогодні в Україні розгортається процес створення блоків, які мають взяти участь у наступних парламентських виборах. Можна сподіватися, що процес укрупнення партій значно посилиться перед, і, особливо після виборів. Як висновок підкреслимо, що роль політичних партій у період становлення держави має бути зваженою, а партійна боротьба носити цивілізований характер. За цих умов партії зможуть взяти відповідальність за суспільно-політичний розвиток країни. Процес державотворення не може відбутися без формування громадянського суспільства, соціальним підґрунтям якого є суспільство з динамічною соціальною структурою, яка весь час розвивається та вдосконалюється. Щодо духовного життя, характерною ознакою громадянського суспільства можна вважати високий розвиток освіти, науки, мистецтва, індивідуальний вибір культурних цінностей. Культурно-політичний плюралізм сприяє реалізації різнопланових духовних інтересів людей і стає важливою умовою розвитку й удосконалення такого суспільства. Україна прагне сформувати громадянське суспільство, головними ознаками якого є: — динамічна соціальна структура суспільства, яка перебуває в постійному розвитку і є відокремленою від держави; — ринкові економічні відносини, які формують демократичну політичну систему, де правова, демократична держава стає породженням громадянського суспільства; — забезпечення вільного виявлення, реалізації численних та різнобічних інтересів громадян; — забезпечення сфери особистого, повсякденного життя людей на відміну від держави як втілення умовного, формального життя; — пріоритет громадянських прав особистості та її повага до державних законів; — плюралізм ідей, поглядів, переконань, соціальних ініціатив тощо. Отже, формування правової держави і громадянського суспільства - це взаємозалежні процеси. Як без громадянського суспільства не може бути правової демократичної держави, так і без такої держави не може ефективно функціонувати й динамічно розвиватися громадянське суспільство. Ось чому громадянське суспільство та демократична правова держава нині стають двома складовими життя кожної окремої людини і сучасного загально цивілізаційного розвитку суспільства. Іншим напрямком державотворення є втілення ефективної економічної політики. За умов надзвичайно глибокої кризи в Україні особливого значення набуває такий напрямок економічної політики, як управління економічними реформами. Глибоке реформування структури державного управління, рішуче підвищення рівня керованості всіма ланками економічного процесу — одне з найважливіших завдань органів законодавчої та виконавчої влади. Як засвідчує практика впровадження динамічних реформ успішно здійснюється під впливом міцної державної влади та чітко діючої системи соціально-економічного управління (сучасного менеджменту). Держава ці процеси має ініціювати й підтримувати на макрорівні методами правового регулювання та контролю діяльності банківсько-фінансової системи, грошового й кредитного обігу, з допомогою структурних зрушень у економіці під впливом науково-технічного й суспільного прогресу, розробки та перевірки виконання тих чи інших загальнодержавних програм, формування раціональних управлінських структур тощо. Світовий досвід переконливо свідчить, що вільні ринки, ринкова кон'юнктура, «шокова» монетарна політика самі по собі, без конкретних управлінських рішень і дій, організації відповідного інвестиційного процесу «знизу» і «зверху», не здатні забезпечити прогресивних економічних і соціальних перетворень. Перед нашою країною стоїть завдання домогтися того, щоб господарювання здійснювалося на базі сучасної системи менеджменту, яка визначатиме тактику та стратегію процесу наукового управління. Нині потрібно цьому навчити професіональних менеджерів та фахівців. Необхідно, щоб на законодавчих засадах у всіх господарських структурах, незалежно від форм власності, було налагоджено чітку систему обліку та звітності як основу прийняття та здійснення правильних управлінських рішень, планування й прогнозування розвитку, повної та своєчасної сплати податків і платежів. Сьогодні надзвичайно гостро це питання стоїть у сферах господарювання приватних та кооперативних фірм, підприємств з обмеженою відповідальністю, де облік здебільшого або штучно заплутується, або навіть зовсім не ведеться, щоб уникнути сплати податків. В цілому перед Україною стоїть головне завдання – втілити у життя ефективні політичні і економічні реформи, які мають забезпечити добробут людей, стати основою правової держави і громадянського суспільства та сприяти входженню країни до світової спільноти. На шляху розбудови незалежної держави постає багато проблем, які потрібно вирішувати. Але до найскладніших можна віднести боротьбу із організованою злочинністю та корупцією, які підривають розвиток суспільства. Під впливом транснаціональних злочинних організацій в країні посилюється процес криміналізації, в основі якого лежить формування певної соціальної системи, заснованої на таємних протизаконних зв’язках представників державного апарату, політичної еліти і злочинного світу. Державотворення зустрічає потужний супротив з боку злочинних угруповань, що призводить до напруги і конфліктності. Ситуація ускладнюється тим, що політичне керівництво внаслідок об’єктивних і суб’єктивних умов протягом десятиріччя не змогло впровадити ефективні послідовні реформи і це призвело до того, що старі владні структури, законність і правопорядок були підірвані, а нові, що створилися, носять декларативний характер. За умов слабкої державної політики посилюються конфлікти, пов’язані із боротьбою за владу, багатство і соціальний престиж протизаконними методами. Як наслідок швидкими темпами зросли нові форми злочинності: рекет, вбивства на замовлення, торгівля людьми, наркобізнес тощо. Чітко проявилося зіткнення інтересів держави і організованої злочинності та усвідомлення ними своїх позицій. Характерним є те, що в умовах наявного кримінального середовища українська держава часто здає свої позиції і не здатна у повному об’ємі здійснювати свої функції - бути на сторожі суспільних інтересів. Важливу роль у боротьбі з організованими злочинними групами відіграють різноманітні фактори, зокрема наявність ефективної державної політики та законодавчої бази, яку складає Закон України “Про організаційно – правові основи боротьби з організованою злочинністю”(1993р.), ЗУ “Про боротьбу з корупцією”(1995р.), Указ Президента “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю”(21.07.94р.), тощо. Державна програма передбачає розгортання боротьби з бандитизмом і злочинними угрупуваннями в економічній сфері; у фінансово – кредитній і банківській системах; зовнішньо – економічній сфері і міжнародною злочинністю. Для посилення практичної роботи було створено Координаційний комітет боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові та спеціальні підрозділи СБУ та МВС. Так, керуючись законами, Міжрегіональне Управління по боротьбі з організованою злочинністю постійно опрацьовує і здійснює спеціальні операції як, наприклад, “Лідер”, “Антикілер”, “Ринок”, “Мігрант” та інші з метою підриву економічного підґрунтя злочинних груп, виявлення корумпованих зв’язків в органах влади та управління. Загалом на кінець 90 –х рр. В Україні діяло понад 200 стійких злочинних організованих угруповань (банд), із них близько 50 - ти, створених на етнічній основі. Ліквідація таких груп як “Вахи”, “Іси”, “Різвана”, ”Цирояна”, в’єтнамських, китайських та інших бандформувань засвідчили, що вони мають складну, глибоко законспіровану структуру. Український дослідник А. Зелінський визначає три рівні організованої злочинності:
Отже, злочинні організації – це досить стійкі об’єднання, що характеризуються наявністю організатора (керівного ядра), ієрархічною структурою, розподілом ролей (функцій), жорсткою дисципліною, наявністю підрозділів (фінансового, інформаційного, групи кіллерів та корумпування посадових осіб).Особливостями крупних організацій є створення структури управління, яка не приймає безпосередньої участі у скоєнні злочину. Також є поширеною практика використання злочинних угруповань неповнолітніх. Якщо ми звернемося до Матеріалів Х Конгресу ООН щодо боротьби із організованою злочинністю (Каїр, 1995р.), у яких визначаються всі наявні форми злочинної діяльності, то головні із них є присутніми в Україні: наркобізнес, торгівля зброєю і людьми, контрабанда автотранспорту, злочини у фінансово - економічній сфері, тероризм тощо. Важливу роль у боротьбі із злочинними угрупованнями відіграє науково-технічне і практичне міжнародне співробітництво. Наприклад, дослідження корупції здійснюється у межах програми співробітництва між ОБСЄ та Генеральною прокуратурою України. Науково – практична робота, зокрема, розгортається за наступними напрямками:
Досить широким і необхідним є співробітництво по лінії Інтерполу, Європолу та неурядових організацій як, наприклад, Європа 2000, національні кримінологічні асоціації тощо. Для України актуальним є завдання проаналізувати позитивні і негативні, зовнішні і внутрішні фактори, які впливають на формування і здійснення державної політики боротьби із організованою злочинністю. Важливо виявити, за яких умов ця політика може набути ефективності і суспільство здолає негативні явища, а держава буде в змозі виконати своє головне призначення. Вище ми зазначали, що на рубежі століть організована злочинність, міжнародний тероризм перетворилися на одну із глобальних проблем, яка потребує вирішення. У зв’язку із цим важливу роль мають відігравати дослідження соціально-економічних, політичних, організаційно-управлінських факторів, які визначально впливають на криміногенну ситуацію у різних країнах. Коротко проаналізуємо політичні фактори, які проявляються, як на міжнародному, так і національному рівнях. Ми звертаємо увагу на те, що певні процеси у політиці, навіть позитивні у стратегічному плані, прямо або опосередковано сприяють зростанню криміногенного потенціалу суспільств. Для України актуальним є завдання опрацювати і здійснити політику боротьби із організованою злочинністю, тому важливо дослідити дію криміногенних факторів, серед яких можна виділити:
Отже, особливістю нашої країни є те, що політичні процеси перехідного етапу, окрім головного позитивного ефекту, мають серйозні побічні наслідки криміногенного характеру. Наприклад, слабкість концепції розбудови державності, непродуманість політики приватизації відкрили широкі можливості для зміцнення злочинних груп. Процес формування багатопартійності не виключив створення кишенькових партій, які обслуговують інтереси політико – економічних кланів. Конкуренція і політична боротьба часто виходить за межі етично – моральних норм і скочується до порушення законодавства. В духовній сфері також не відбулося закріплення нових демократичних цінностей, що привело до посилення психології злочинності і вседозволеності. Водночас суспільно – політична криза суспільства також, у значній мірі, сприяла зростанню організованої злочинності. За цих умов державна політика оздоровлення криміногенної ситуації має включати:
Таким чином, впровадження ефективної державної політики розвитку усіх сфер суспільства, забезпечення законних прав і інтересів громадян є найголовнішим чинником протидії злочинним угрупованням. 3. Вихід України на історичний простір вимагає зміцнення власної державності, а також втілення миролюбної ефективної зовнішньої політики. Молодій державі потрібно вирішити безліч питань, засвоїти "правила гри" на світовій арені. Як ми знаємо, зовнішньополітична діяльність - це мистецтво втілення в життя державного інтересу. Кожна держава опрацьовує свій курс і намагається його реалізувати. Так, український парламент у липні 1993 р. схвалив "Основні напрямки зовнішньополітичної політики України", в яких визначено національні інтереси й завдання держави в зовнішньополітичній сфері. До головних завдань можна віднести: • роботу щодо утвердження і розвитку незалежної демократичної держави; • забезпечення стабільності міжнародного становища України; • збереження територіальної цілісності й недоторканості кордонів, установлення взаємовигідного співробітництва з усіма зацікавленими сторонами; • входження національного господарства до міжнародної економічної системи й підвищення добробуту народу; • захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном; • створення умов для підтримання контактів із українською діаспорою, керуючись при цьому міжнародним правом; • виступи на міжнародній арені в ролі надійного й передбачуваного партнера. Засади української політики ґрунтуються на дотриманні загально визначених норм міжнародного права, статуту 00Н, Гельсінського заключного акту (1975 р.), Паризької хартії для нової Європи (1990 р.), інших документів ОБСЄ. Україна не висуває жодних територіальних претензій до інших країн і не визнає жодних територіальних претензій до себе. Вона не прагне стати світовою потугою. Її політика носить відкритий характер і здійснюється на основі принципів добровільності, взаємовигоди, рівноправності, взаємоповаги та невтручання у внутрішні справи інших країн. Український зовнішньополітичний курс націлений на співробітництво з усіма заінтересованими партнерами й прагне домогтися входження країни до європейських та світових структур. Україна володіє цілим комплексом позитивних факторів, які сприяють її укріпленню на міжнародній арені та в геополітичному просторі. Вона є великою європейською державою і її позиція активно впливає на регіональну безпеку та стабільність у Європі. Наша країна першою в історії людства добровільно відмовилася від тактичної і ядерної зброї та приєдналася до ДНЯЗ (договору про нерозповсюдження ядерної зброї). Україна дотримується міжнародних стандартів прав людини, національних меншостей і депортованих народів. Отже, Україна має певний потенціал у сфері зовнішньої політики, але такі фактори, як млявий курс економічних реформ, непослідовність під час переходу до ринкової економіки та слабке кадрове забезпечення не сприяють утвердженню динамічної превентивної української дипломатії. Практичне здійснення зовнішньої політики розгортається в трьох взаємозалежних площинах: • по-перше, реалізація своїх інтересів шляхом посилення роботи в урядових і неурядових міжнародних організаціях та інтеграційних об'єднаннях; • по-друге, перенесення акцентів на прагматизм і ефективність у межах двостороннього співробітництва; • по-третє, налагодження механізмів багатостороннього співробітництва, що включають три, чотири й більше країн. Україна бере активну участь у діяльності визнаних міжнародних організацій: 00Н, ОБСЄ, Рада Європи, Центральноєвропейська ініціатива, Чорноморське Економічне співробітництво (ЧЕС), СНД та інших. У рамках 00Н українська дипломатія домоглася певної компенсації внаслідок введення ембарго проти колишньої Югославії в першій половині 90-х рр. Протягом останнього десятиліття українські миротворчі підрозділи під егідою 00Н проявили себе як реальна сила, здатна зробити великий внесок у спільну боротьбу за мир і стабільність в Європі та інших регіонах, де виникають збройні конфлікти. Водночас Україна може посилити свою роль у миротворчих процесах як держава-посередник. Після оголошення суверенітету Україна включилася в гельсінський процес, підписавши заключний акт наради по безпеці й співробітництву в Європі, Паризьку хартію для нової Європи. Так Україна стала 52 членом ОБСЄ і включилася в її діяльність. Цей крок сприяв зближенню України з іншими євроструктурами. У вересні 1992 року Україна одержала статус "спеціально запрошеного гостя" у Раді Європи, що була створена в 1949 р. і об'єднує понад ЗО держав континенту, яких поєднує наявність демократичних режимів, а восени 1995 р. Україна стала повноправним членом РЄ. У рамках Ради Європи розроблено й прийнято декілька десятків конвенцій та угод, які діють на теренах Європи й мають юридичне контролюючий механізм. Якщо діяльність РЄ носить гуманітарний характер, то важелі економічного співробітництва знаходяться в руках Європейського Союзу, до складу якого (станом на 2000 рік) входять 15 розвинутих країн, а цілий ряд посткомуністичних країн прагне приєднатися до інтегративного товариства, Наша країна також зацікавлена в прямих контактах з ЄС. Так, реалізовуючи зовнішньополітичний курс, МЗС України протягом певного часу проводило роботу щодо узгодження позицій ЄС і України, результатом якої стало партнерство та співробітництво України і ЄС. Люксембургська тимчасова угода 1994 р. заклала нову політико-правову базу для рівноправних цивілізованих, взаємовигідних стосунків і містить сто статей і рад додатків. У вступі говориться, що країни ЄС визнають незалежність нашої держави, підтримують її суверенітет і територіальну цілісність. Угода закріплює широкі торгово-економічні зв'язки України з ЄС. Наша країна отримала можливість виходу своїх товарів на Європейський простір, визначено принципи взаємоплатежів, питання митного регулювання. Через рік, у липні 1995 р. було підписано Постійну Угоду з ЄС, яка охопила 28 галузей, а в грудні 1995 р. було підписано Меморандум порозуміння. Підкреслимо, що згідно з домовленостями, промисловий та сировинний потенціал країни віднині закладається в розрахунки Європейського виробництва, торгівлі та бізнесу. Рух України до поглиблення співпраці з ЄС можна вважати перспективним і вигідним для всіх сторін, тому що поступова інтеграція сприяє будівництву нової Європи й нових взаємовідносин. З кожним роком поглиблюється участь в Європейських справах, але це ні в якій мірі не означає, що Україна послабила свій інтерес щодо співробітництва з посткомуністичними країнами, особливо в межах СНД. Вона є однією з засновниць Співдружності й розглядає її як міжнародний механізм багатосторонніх консультацій і переговорів, що доповнює якісно нові двосторонні відносини між державами й сприяє вирішенню проблем, які виникли після розпаду Союзу. Керівництво України виступає за розвиток політичних та торговельно-економічних зв'язків між країнами СНД. Головними принципами взаємовідносин повинні стати принципи суверенного партнерства, рівноправності, взаємовигоди та невтручання. Українська позиція грунтується на тому, що співробітництво та взаємодопомога повинні сприяти входженню країн СНД в європейський і світовий політико-економічний простір, і немає потреби демонструвати замкненість і формувати своєрідний "есендівський простір" при домінації однієї країни. Україна виступає проти творення наддержавних інститутів у межах СНД, які здатні перетворити її в федеративне або конфедеративне об'єднання, що базується на фальшивих ідеологічних засадах і не має реального політико-економічного підґрунтя. Потрібно враховувати дію двох об'єктивних факторів, які зумовлюють необхідність м'яких форм інтеграції. З одного боку — наявність спільної технології, слабкий попит товарів на світовому ринку багатьох видів продукції, постійний дефіцит валюти, координація економічної політики на зовнішніх ринках. З іншого боку, діють фактори, що стоять на перешкоді нормальним інтеграційним процесам, неоднорідність у політичній і економічній сфері, різноманітний рівень кризи й національного доходу на душу населення. На заваді зближення країн стоять імперські амбіції певних політичних кіл Росії та їх крайнє праві опоненти в інших країнах. На початку вересня 1994 р. у Москві відбулася зустріч глав урядів країн СНД, на якій була опрацьована Угода про міждержавний економічний комітет (МЕК). Але Україна, як і раніше, залишилася на позиціях асоційованого члена Співдружності. МЗС нашої країни зосередило увагу на створенні договірно-правової бази з державами СНД, яка відповідала б її національним інтересам і коригувалася з нормами й практикою міжнародного співробітництва. Десятки й десятки угод, підписаних в межах СНД, не діють або виконуються з порушеннями. Це можна пояснити як відсутністю механізму імплементації (забезпечення виконання) укладених угод на міжурядовому рівні, так і наявності політичної волі. Отже, Україна намагається проводити в межах СНД політико-економічну лінію, яка сприяла б утвердженню рівноправного співробітництва на базі норм міжнародного права. Для нашої країни важливою є участь у субрегіональних економічних об'єднаннях: Центральноєвропейській ініціативі (ЦЄІ), Чорноморському економічному співробітництві (ЧЕС), Карпатському єврорегіоні тощо. ЦЄІ була створена Італією, Австрією, Угорщиною та Югославією у 1989 р. з метою сприяння підготовці країн до вступу в Євросоюз. Україна розвиває співробітництво з ЦЄІ з 1992 р. а з кінця 90-х рр. стала членом цієї організації. Підкреслимо, що розвиток як багатостороннього, так і двостороннього співробітництва дасть змогу Україні стати повноправним партнером на світовій арені, увійти до європейських структур і проводити свій зовнішньополітичний курс у відповідності до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Як висновок підкреслимо, що державотворення є складним процесом який охоплює всі сфери суспільства: політику, економіку, духовну сферу та міжнародне становище. Протягом десяти років в Україні відбувається трансформація суспільства, є багато досягнень, але сьогодні час вимагає більш широкого залучення і координованості дій політичних і громадських сил. В цілому перед Україною стоїть головне завдання – втілити у життя ефективні політичні і економічні реформи, які мають забезпечити добробут людей, стати основою правової держави і громадянського суспільства та сприяти входженню країни до світової спільноти як повноправного партнера. ПИТАННЯ ЗАКРІПЛНННЯ: 5 хв. 1.Основні розділи програми діяльності КМ. 2.Вимоги програми. 3.Завдання програми. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ: 5 хв.
Склав: Начальник 4–го караулу лейтенант вн. служби О.В. Чоков. |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ на проведення занять з гуманітарної підготовки з особовим... ТЕМА №12: Визвольна боротьба українського народу у 1917- 1920р: Центральна Рада, Гетьман, Директорія УНР,ЗУНР | ПЛАН КОНСПЕКТ для проведення занять з гуманітарної підготовки з особовим... П’ятнадцять років тому в наше життя увійшло слово з гірким присмаком великої і нечуваної біди “Чорнобиль” |
| ПЛАН КОНСПЕКТ для проведення занять з гуманітарної підготовки з особовим... Двадцять один рік тому в наше життя увійшло слово з гірким присмаком великої і нечуваної біди “Чорнобиль” | ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення занять із гуманітарної підготовці з... Тема №21: Інтеграційні процеси в Європейському Союзі і перспективи подальшого розширення ЄС |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення занять із гуманітарної підготовці з... НАВЧАЛЬНА МЕТА: Вивчити з о/с місце релігії в уявленнях людини та релігійну ситуацію в сучасній Україні | ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення занять із психологічної підготовки з... Темперамент поділяється на чотири типи : холеричний,сангвінічний, флегматичний, меланхолічний |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення занять з психологічної підготовки з... ЛІТЕРАТУРА: “Основи психології і педагогіки”, навчально-методичний посібник, Г. Я. Майборода, В. А. Кобко | План-конспект для проведення занять з тактичної підготовки з особовим... Тема: №27. Організація та порядок проведення пожежно-рятувальних й інших невідкладних робіт у випадку виникнення НС техногенного... |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ на проведення занять з тактичної підготовки з особовим складом 4-го караулу СДПЧ-1 ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Тактика дій при ліквідації НС ( НП: пожеж в лісах, степах, збирання врожаю, допомоги людям на воді.) | ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з особовим складом СДПЧ-3 з... МЕТА: вивчити з особовим складам чергових караулів Державні символи України, та їх походження |