|
|
Скачати 125.92 Kb.
|
|
Партії (від грец. “парс” або “партік” – спільна справа, лат. “партіс - частина). Більше 200 визначень. Партіологія – наука про партії. Партогенез - процес формування і функціонування партій (Точки зору: з Давн. Греції; як аристократ. угруповання (віги і торі в Англії); як політ. клуби (жирондисти і монтаньяри у Франції), із запровадженням заг. виб. права у ХVІІІ-поч. ХІХ ст. – сучасні. Шляхи виникнення: з сусп. організацій, з нелегальних, з нац.-визв. рухів, з парлам. фракцій, з оточення визначних діячів, проведення виб. кампанії; об'єднання, розколу, відродження, під впливом міжнар. парт. Системи / або шлях "зверху" і шлях "знизу” Функції: представництво соц. інтересів, участь у боротьбі за владу, здійснення влади; забезпечення звязку держ. інститутів з населенням, ідеологічна, наукова, політ. виховання і політ. соціалізації, політ. мобілізація, відбір і висунення лідерів і ін. Альтернативні точки зору: спотворюють волю народу; розєднують; стимулюють жадобу влади; не відповідають демократії (автократичні побудови). Структура партії: пасивні, активні члени партії, бюрократичний апарат, вищий лідер і штаб Типологізація політичних партій: І. Теоретико-ідеологічне підґрунтя та політична платформа партій: 1. За наявністю достатньо чіткої ідеології: а) ідеологічні, базуються на чітко оформленій ідеології і захисті «ідеолог. чистоти»; б) прагматичні, сконцентровані навколо однієї проблеми або групи проблем, інтереси певних професій і соц. груп ("зелені", жіночі, фермерів); а також суто ситуативних, тимчасових цілей (у пострад. країнах - "партії ошуканих вкладників"); партії "групового егоїзму": Соц. (аграрні), етнічні, реліг. (Христ.-дем. союз Нім.), демограф. (жін. партія Бельгії), профес. групи, гротескні (“шанувальників пива”) в) вождистські / патронажні - формуються навколо популярної особи політика і діють як групи його підтримки. г) електоральні / партії виборців - досить поширені у світі; орієнтуються на шир. спектр ідей проблем з метою залучення на свій бік якомога більше виборців, орієнтуються на практичність, доцільність, або використання ідей, лозунгів, які найбільш привабливі і актуальні в період виб. кампанії 2. За ставленням до домінуючого типу сусп.-ек. відносин (тобто за ступенем сприйняття або несприйняття): а) ультраліві; б) ліві; в) лівоцентристські; г) центристські; д) правоцентристські; е) праві; є) ультраправі партії (або при менш детальній класифікації — лише ліві, центристські та праві (за політ. темпераментом) 3. Залежно від ідеології: а) анархічні; б) комуністичні; в) соціалістичні; г) ліберальні; д) консервативні; є) традиціоналістські; є) націоналістичні; ж) фашистські. 4. За ставленням до існуючої у країні сусп.-ек. та політ. системи: системні і позасистемні (виступають проти існуючої політ. і соц-ек. системи); 5. а) прогресивні - сприяють оновленню; б) консервативні - в цілому захищають усталений порядок; в) реакційні — активно протидіють змінам. IІ. Соціальна база: тобто ті соц. спільності, інтереси яких партії виражають і захищають. Необхідно враховувати такі аспекти: а) хто входить до складу партії та на кого вона спирається у своїй діяльності; б) з якими соц. групами пов'язані керівники партії; в) які соц. кола мають найбільшу користь від її діяльності. За обмеженнями членства, приналежністю до певної групи суспільства: а) етнічної, расової; б) регіональної чи земляцької; в) профес. групи; г) статевої (наприклад, жіночі); д) вікової (молодіжні або партії пенсіонерів); є) соц. класу або верстви тощо. IІI. Специфіка генези (процесу виникнення) та організаційних структур партії: 1. За ступенем відкритості: а) кадрові (елітарні, нотаблей), (від франц. notable — видний, почесний, іменитий) — людей, чиє становище в суспільстві забезпечує їм авторитет у політ. житті. відомих людей, вправних організаторів виб. кампаній, політтехнологів,фінансистів популярних особистостей.і можуть розраховувати на підтримку. Склад формується навколо групи політ. діячів. Малочисельні. Кожна нараховує 2-3 тис. профес. парт. функціонерів. б) масові — відкриті для всіх бажаючих приєднатися до партії (або для будь-кого з відповідної соц. страти чи групи). 2. За ступенем демократичності внутрішньопарт. життя: а) демократичні; б) недемократичні (автократичні, авторитарні). 3. За засобом зв'язки політ. партії, що правлять, з її парлам. фракцією (наскільки депутат може діяти незалежно від парт. парлам. фракції): а) м'які, слабкі. Наприклад, демократи і республіканці в Конгресі США можуть голосувати на власний розсуд. Ам. президент не завжди може бути впевненим, що за його програми члени його партії у Конгресі, будуть голосувати як один. (більшість консерв. партій). б) жорстокі, сильні - вимагають дотримання дисципліни голосування (більшість соціаліст., ком., христ.-дем. партій, Єдність" і Нар. партія Росії) Централізм і жорсткість структури часто є причиною олігархізації партії, зміцнення панування вождів над рядовими членами партії. 4. За особливостями членства: 1) з постійним членством; а) з індивідуальним / прямим членством (одержують парт. білети і платять членські внески; прийом в члени партії здійснюється в індивід. порядку). б) з колективним / непрямим членством (Людина стає членом партії в силу того, що входить у будь-яку організацію, яка пов'язана з партією. Так, у лейбор. партію Великобританії, соціал-дем. партії Швеції, Норв., Ірландії входять профспілки, тобто члени профспілок є колект. членами даних партій. в) із змішаним членством (поєднання індивідуального та колективного); 2) з відсутністю чіткого інституту членства / з неформальним членством (республ. і дем. партії США, консерв. партія Великобританії). 5. За заг. чисельністю: а) малочисельні; б) масові. Не завжди прямо відповідає виду партії за класифікацією їх на впливові та невпливові. Малочисельні партії іноді можуть бути дуже впливовими, і навпаки. „Диванні” партії. ІV. Статус і роль партії у політичній системі та в суспільстві: 1. За правовим (юр.) статусом: а) легальні (зареєстровані і діючі в межах закону); б) напівлегальні (не зареєстровані, але й не заборонені); в) нелегальні (законодавчо заборонені чи ті, які через переслідування діють у підпіллі. Заборона всіх партій притаманна диктатор. режимам. 2. За місцем у системі держ. влади: а) неподільно пануючі (буває за тоталіт. та авторит. режимів); б) правлячі (самостійно або в коаліції, легітимним шляхом здобули, в результаті виборів у парламент, право формувати уряд і реалізувати програму розвитку суспільства) (парлам. більшості і парлам. меншості); урядові партії, консервативні, тому що прагнуть зберегти владу в своїх руках. в) певною мірою залучені до здійснення влади; г) частково підтримуючі правлячі сили; д) нейтральні (проте абсолютно нейтральних не існує) г) опозиційні, які не є правлячими в даний момент і перебувають в опозиції до здійснюваного правлячими партіями політ. курсу; прагнуть усунути правлячі партії від влади. Потерпіли поразку на виборах, або не допускалися до виборів. Зосередили свою діяльність на критиці офіц. курсу. 3. За розподілом місць у парламенті: • домінуюча партія - що отримала відносну більшість деп. мандатів; • міноритарна - має мінімум мандатів. • мажорит. партія - партія, що отримала абсол. більшість мандатів, право на формування уряду і, відповідно, проведення власного політ. курсу; • партія з мажорит. визнанням здатна в ситуації чергування партій перемогти на наступних виборах, тобто стати мажоритарною; 4. За політ. статусом щодо тер. сфери діяльності: а) наднаціональні - у конкретній країні представлені "нац. або регіон. підрозділом" міжнар. партії; мають розвинені міжнар. структури б) загальнонаціональні (тобто такі, що діють на всій тер. країни); в) "столичні" (тобто такі, у яких практично відсутні осередки "у провінції"); г) регіональні, що діють у певному регіоні й відбивають інтереси населення певного адм.-тер. утворення, автономії чи суб'єкта федерації. В діяльності таких партій часто проявляються націоналістичні й сепаратистські тенденції. 5. За співвідношенням застосовуваних способів і методів політ. діяльності: а) парламентські (лібер., соціал-дем. та неоконсерв.) помірковані, користуються тими засобами, які не виходять за межі прав. поля.; дві гол. функції - підготовку виборців до схилення на свій бік та контроль за здійсненням парлам. курсу. б) авангардні (не обмежуються участю у передвиб. боротьбі та в представн. органах влади, використовують інші форми діяльності: маніфестації, мітинги, демонстрації, силові методів тиску (страйки, пікетування і навіть акти терору). Часто діяльність межує з порушенням законів. У правових державах відкрито не афішують своїх дій. Відзначаються ультрарадикалізмом і екстремізмом. Найбільш поширений серед ультралівих і ультраправих. Типологія партійних систем: А) М.Дюверже: однопартійні, двопартійні, мультипартійні - тритипова схема Відомий фр. учений Ж. Блондель називає однопартійною таку систему, за якою одна партія одержує на виборах більше 65 % голосів виборців, двопартійною — у якій дві найбільш впливові партії одержують загалом більше 75 % голосів виборців (але не більше, ніж 65 % кожна), багатопартійною — систему, за якої дві найбільші партії в сумі набирають менше, ніж 75 % голосів виборців. Б) Дж. Сарторі: класифікація за кількістю партій, характером взаємодії, ступенем впливу - семитипова схема ОДНОПАРТІЙНА СИСТЕМА (не виключає існування (легальне чи нелегальне) кількох партій, але за однією закріплюється фактично чи юридично) роль правлячої.
Позитиви: відсутність міжпарт. боротьби, безконфліктність, передбачуваність курсу, об'єднати народ задля досягнення мети в умовах кризи Недоліки: самоізолюється від критики, нових ідей, конструкт. пропозицій з боку опозиції, що веде до догматизму, закостеніння та застою, відриву партії (парт. керівництва) від загалу, до загнивання власне партії та її краху. Висока люд. ціна перемог, перенапруження і виснаження ресурсів. Авторит. і тотал. режим. Моноідеологічна.
(кол. соціал. країни (Польща, НДР, Болгарія) Мексика, Китай) Авторит. і тотал. режим. Стабільність однопарт. уряду внаслідок відсутності в ньому внутр. конфліктів надмірна бюрократизація і потенційно висока корумпованість управлінських структур, як філії при правлячих партіях Зараз така система діє в Кит. Нар. Республіці, де існують кілька мікроскопічних (за кит. мірками) партій.
Ще називають системою партій нац. згоди. Дем. політ. режим. Стабільність однопарт. уряду внаслідок відсутності внутр. конфліктів. Існування малоефект. опозиції. Надмірна бюрократизація і потенційно висока корумпованість (У Швеції 1932-76, 82-91 р. Соц.-дем. роб. партія, в Японії Ліб.- дем. з 1955 р., Індія, Туніс, Єгипет, Сирія, Іспанія). У Мексиці 71 рік (до 2000 р.) - Інституційно-рев. партія, в Парагваї - 50 р. партія «Колорадо». ДВОПАРТІЙНА СИСТЕМА:
Позитиви: це одна з найбільш стабільних і ефект. систем, формування стабільного, відповідального однопарт. уряду, не загрожують коаліц. кризи, поступове пом'якшення ідеолог. конфліктів між партіями, полегшення процесу вибору при голосуванні та мирний розвиток політ. життя, оптимально зближує інтереси партії і держави, впливова опозиція. Недоліки: практично монопольне становище 2-х партій, практично неможливі серйозні претензії на владу з боку третьої партії; надмірна концентрація сил на міжпарт. протистоянні; поступова втрата вел. партіями своїх особливостей; консерватизм виб. процесу. Провідні партії можуть сприяти прийняттю виб. правил, які б "працювали" тільки на них. Види: А) суто двопартійна; Б) двопарт. при формальному існуванні багатопартійності; В) Двохсполовинна (2+1, трипартійна, модифікована двопартійна) - для отримання більшості в парламенті і формування уряду одна з 2-х партій вступає в коаліцію з третьою. (ФРН: великі: СДПН, ХДС-ХСС, нечисленна - Вільна ДП, сьогодні - Партія зелених). Забезпечує велику стійкість політ. життя: стабільний однопарт. уряд, домінування протягом довгого часу єдиного політ. курсу. Яка оптим. кількість партій? А. Лінкольн відповів так: 2,5. Одна - при владі, друга в опозиції і третя, що тільки народжується (в Великобр. раніше була конс. і лібер., а народилась лейбор.; сьогодні поступово зростає роль Ліб.-дем. партії) Перехідна форма від біпартизму до багатопартійності. БАГАТОПАРТІЙНА СИСТЕМА – поліпартизм - три і більше партій мають змогу впливати (отримують парлам. місця) М. Дюверже: від трьох партій — і до нескінченності. Прикладом є — Італія (14 партій), Голландія (понад 20)
У цій системі домінують доцентрові тенденції, що означає, що гол. напрям конкуренції розміщується на відрізку лівоцентризм—правоцентризм. У результаті система набуває схильності до адаптації і консенсусного стилю здійснення політики.
Позитиви: можливість появи нових політ. ідей, реальні відносини змагальності, функціонує декілька партій, об'єднаних у два чи більше крупних блоки, які сприяють консолідації політ. сил, подоланню різкої роздробленості політ. сил; формування уряду партіями центру — лівого чи правого. Недоліки: Менш стабільна. Стан перманентного конфлікту між опозицією зліва і справа. Гостре ідеолог. розмежування між центром і право-лівою опозицією. Важко сформувати стійку парлам. більшість, що призводить до нестабільності уряду. Стабільність та ефективність залежить від міцності центристських коаліцій.У разі слабкості політ. центру можливість приходу до влади крайніх сил (в Італії: центр - христ. демократи (СДПІ), ліва деструкт. опозиція – комуністи, потім сумнозвісні "червоні бригади", права деструктивна – іт. соц. рух–нац. праві сили (ІСР-НПС). При наявності вел. кількості невел. партій, вони, як правило, утворюють блоки або коаліції на час ведення передвиб. кампанії. Виборець майже не може познайомитися з програмними документами всіх партій і йому надзвичайно складно зробити усвідомлений вибір.
Так, кількість партій у Польщі сьогодні становить 132, в Грузії — 79.
В) Є. Вятр:
1) однопартійна, 2) система домінуючої партії; 3) система кооперації партій (блокування гол. політ. партій і факт. зникнення дієвої опозиції) 4) обмежені парт. системи, в яких існують різні партії і між ними здійснюється суперництво за політ. вплив, але влада перебуває в руках однієї політ. сили – найчастіше армії, котра заявляє, що вона незалежна від партій і стоїть між ними;
1) двопартійна; 2) двоблокова (існують декілька політ. партій, що поділяються на два блоки, між якими ведеться постійне суперництво за владу) 3) багатопарт. роздрібненості (жодна партія або група партій не має переваги, а влада здійснюється коаліціями, що змінюються за складом) |
|
Передвиборча програма політичної партії «ЗЕЛЕНІ» Влада – не самоціль партії «Зелені», а механізм реалізації «зелених» ідей заради майбутнього громадян |
Інтерв'ю для газети «Зелені» працюють!» №2 Лідер партії «Зелені»... Лідер партії «Зелені» Олександр Прогнімак розповів про підтримку «зеленої» ідеології серед українців, плани його політсили на парламентських... |
|
ПРЕДВИБОРНА ПРОГРАММА МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПАРТІЇ ЗЕЛЕНИХ УКРАЇНИ Миколаївська міська організація Партії зелених України є невід'ємною складовою частиною українського та світового зеленого руху |
ПОРЯДОК СЕРТИФІКАЦІЇ ПАРТІЇ ПРОДУКЦІЇ Складання договірних документів на проведення робіт з сертифікації партії продукції |
|
Юридико-технічні методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві У міжнародному приватному праві це питання чи не найменш вивчене. Для міжнародного приватного права характерним є цивільно-правовий... |
1. Заставодавець передає в заставу Заставоутримувачеві належне йому... |
|
«ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ» Зміст Відповідальність в конституційному праві. Поняття та характер конституційно-правової відповідальності |
Керівник Кіровоградська обласна організація Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) |
|
5. Загальна характеристика міжнародних перевезень у міжнародному приватному праві Економічні, соціальні і культурні права та свободи людини і громадянина в Україні |
5. Загальна характеристика міжнародних перевезень у міжнародному приватному праві Економічні, соціальні і культурні права та свободи людини і громадянина в Україні |