83 країни світу: США, Франція, Великобританія, СРСР, Австралія, Нова Зеландія, Індія); в Україні до 1997 р. (вибори 1990, 1994 рр.)


Скачати 106.86 Kb.
Назва83 країни світу: США, Франція, Великобританія, СРСР, Австралія, Нова Зеландія, Індія); в Україні до 1997 р. (вибори 1990, 1994 рр.)
Дата20.03.2013
Розмір106.86 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
Типи виборчих систем: (сьогодні нараховується бл. 350 різновидів)

Критерії: тип виб. системи; спосіб визначення більшості; тип виб. округів; наявність бар'єру; преференцій; алгоритм розподілу залишків голосів;

нижня межа виб. активності для визначення виборів такими, що відбулися.


  1. мажоритарна (від фр. majorite – більшість) найдавніша; найпростіша і найпоширеніша - 83 країни світу: США, Франція, Великобританія, СРСР, Австралія, Нова Зеландія, Індія); в Україні до 1997 р. (вибори 1990, 1994 рр.)

  • голосування за персонального кандидата більшістю голосів:

Одномандатні округи (уніномінальні, найчастіше) - тер. країни поділяється на таку кількість округів, що збігається з числом членів парламенту.

А) категоричний тип голосування - від кожного округу обирається по 1-му депутату.

Багатомандатні округи (поліномінальні) - кількість виб. округів збігається з кількістю адм.-тер. одиниць країни.

В кожному окрузі обирають кількох депутатів, а виборці в різних країнах мають або 1 голос, або декілька:

Б) кумулятивний (або сукупний) вотум - виборець має стільки голосів, скільки вибирається депутатів від округу (місцеві у Великобр., Н. Зеландії)

Він може використовувати їх, як хоче -може віддати усі голоси одному кандидату, а може розподіли­ти їх між різними кандидатами однієї партії.

В) альтернативний тип голосування – кілька голосів, але менше ніж мандатів (Японія).

Г) одного не­перехідного (обмеженого) голосу (іноді називають півпропорційною) кожен виборець має 1 голос (за кандидата з будь-яко­го парт.

списку бюлетеня). Види:

  1. абсолютна більшість (проста) – 50% + 1 голос) (Франція, Еквадор, Україна).

Коли жоден кандидат не набирає абсол. більшості голосів, проводиться 2-й тур виборів через 1-2 тижні,

у якому беруть участь лише ті два кандидати, що зібрали у 1-му турі найбільшу кількість голосів.

У 2-ому турі переможцем вважається той, хто набрав відносну більшість голосів, тобто більше ніж суперник.

У Франції до 2-го туру допуска­ються всі кандидати з першого, за винятком осіб, які зібра­ли менше 12,5%; 15% в Угорщині (нижній поріг)

  1. відносна більшість (плюральна) – більше голосів ніж кожен з інших окремо. Діє у 43 країнах:

При виборах прези­дента (Колумбія, Коста-Ріка, Домінік. Респ., Ісландія, США), нижньої палати парламенту (Великобр., Канада, США, Яп.)

(приклад: А – 30%, Б - 25, В - 20 – перемагає А, хоча за нього віддано меншість голосів (30%), і менше ніж за Б і В разом (25+20=45%)

Може існувати нижній поріг необхідної кількості голосів (принцип прохідного відсотку) (12 або 25 %, Єгипет - 20%). За цих умов також може передбача­ти наявність 2-го туру, коли ніхто із кандидатів не отримав встановлений законом відсоток голосів.

Інколи використовували обмежено мажоритарні систе­ми, які передбачали квоти для меншості (напр., третина місць у парла­менті).

  1. кваліфікована більшість – 2/3, 3/4, 4/5 (рідко) (у Чилі 2/3, пре­зидента Азербайджану 2/3)

  2. преференційна (від лат. praefero–волію, вваажю за краще) (рейтингове голосування) - виборець самостійно виводить рейтинг кандидатів.

В одноманд. окрузі виборець голосує за кількох кандидатів, відзнача­ючи цифрами (1, 2, 3 тощо) прізвища тих, кому відда­ється перевага.

  1. американська – виборці обирають президента не прямо, а через колегії виборщиків.



  1. пропорційна - за парт. списками (мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості набраних голосів); (вперше 1889 р. у Бельгії; 57 країн, переважно в Європі (Нім., Ісп.,Іт., Порт., Ав., Бельгії, Греції, Норв., Фінл., Шв., Данії, Швейц., Люксембурзі), Ізраїль, країни Лат.Америки; в Україні з виборів 2006 р. Види:

  1. з жорсткими списками (закриті) – голосування за цілий список. У бюлетенітільки назви або емблеми партій, без переліку кандидатів до них (Ісп., Португ., Греція, Ізраїль, Коста-Ріка). Партія попередньо не формує список, а здобувши мандати, самостійно визначає депутатів.

  2. з напівжорсткими списками (змішана) Партія пропонує повні списки кандидатів з визначеним місцем кожного з них. (Іт., Австрія, Швейц.).

  3. з преференціями (перевагами) – дає можливість виборцям виражати своє ставлення до кожного кандидата, занесеного до парт. списку,

тобто обирає не тільки партію, а й кого саме із запропонованих кандидатів обирає. (Фінл., Нід., Шв., Данія, Австрія, Ісп., Норвегія)

Робиться це різними способами: виборець ставить хрестик навпроти прізвищ кандидатів, яких він хотів би бачити (Бельгія);

вписує прізвища кандидатів у бюлетень (Італія); розташовує кандидатів за ступенем значу­щості (Швейцарія, Люксембург тощо).

Панашаж (з франц. panachage – зміщення, — строкатий) — це право виборця го­лосувати за кандидатів з різних парт. списків.

Особливості:

А) округи: єдиний загальнонаціональний (тер. України, Росії, Ізраїля, Порт., Яп., Монако, Нід., Парагвай), у невел. за тер. моно­нац. державах),

голосування за політ. партії здійснюється в масштабі всієї країни

багатомандатні - межі округів збігаються з межами адм.-тер. одиниць (області, штату, провінції, землі) з регіон. парт. списками

Австрія, Скандин. кра­їни, Іспанія, Греція.

Кількість мандатів від кожного виб. округу визначає співвідношення кількості населення округу до заг. кількості населення або виборців країни

Ви­борці голосують за представників однієї партії, але в кожному регіоні мандати розподіляються окремо, відповідно до набраних партіями у цьому регіоні голосів та відповідно до кількості мандатів, які припадають на цей регіон.

Б) відсотковий барєр - у випадку неподолання партія не одержує жодного мандата – 3-5 % в Конституції України (4% 1998/2002; 3 % 2006/2007)

(Нід. - 0,67,в Ізраїлі –1, Данія — 2, Аргентина — 3% , у Шв.,Уг., Болг–4, в Нім., Рос., Іт.–5, Єгипет — 8% , у Тур.–10 %)

В деяких державах для партійних блоків перед­бачено підвищений бар'єр. Наприклад, в Угорщині — 5%, блок з 2-х партій — 10% , з 3-х — 15% .

В) виборчий метр, коефіцієнт або квота – найменше число голосів, яке необхідне для обрання одного депутата.

Типи визначення: діленням заг. кількості поданих в окрузі голосів на кількість мандатів, які розподіляються. Розподіл мандатів між партіями

проводиться діленням отриманих ними голосів на квоту. Квота Т. Хейра = голоси/мандати; квота Хагенбах-Бішофа=голоси/(мандати+1);

квота Друп=(голоси/(мандати+1)+1; квота Імперіалі=голоси/мандати+2;

Приклад. По округу подано 100 тис. голосів за 4 партії: А — 56 тис, Б — 24 тис, В — 15 тис, Г — 5 тис. Округ має 5 мандатів.

За формулою Хейра Q=(56000+24000+15000+5000)/5=20 тис. Місця між партіями будуть розподілені так: А=56000:20000=2 місця (залишок 16 тис.);

Б = 24000:20000 = 1 місце (залишок 4 тис. гол.); партії В (15 тис. голосів) і Г (5 тис. голосів) місць не дістануть. Розподілено 3 місця

Приклад. за формулою Хагенбах-Бішофа, квота дорівнюватиме вже 16,6 тис. чол. 100 000/6

Розподіленими будуть 4 місця: партія А — 3 місця; Б — 1 місце; В і Г — місць не дістають.

Приклад. Використавши Імперіалі, можна розподілити всі 5 місць. Квота 100 000/ (5+2)=14,3 тис.чол. (А-3 місця; Б-1; В-1; Г-місць не дістає)

б) методом дільників (за найвищим середнім): дільники Д'Хонта (Росія, Польща, Болг., Португ., Нім.)-1,2,3,4,5,6 і т.д;

дільники Сент-Лаге-1,3,5,7,9 і т.д (непарні); модифіковані дільники Сент-Лаге-1,4,3,5,7,9 і т.д.

При такому обчисленні квоти голоси, подані за кожну партію, ділять на ряд послідовних чисел: 1,2,3,4 і т.д. Частки від ділення слід розміщувати

у зменшуваному порядку. Квотою буде частка від ділення, що знаходиться на тому місці, яке відповідає кількості місць у парламенті.

За формулою Д'Хонта, квота=15 тис. голосів. Розподіл місць буде таким: А=56:15=3 місця (залишок 11 тис.), Б=24:15=1 місце (залишок 9 тис.),

В = 15:15 = 1 місце, Г — місць не дістає.

Г) умовна передача голосів – голоси, подані за кандидата понад те число, яке відповідає виб. метру, зараховується іншому кандидатові,

який не набрав необхідної кількості голосів. Нерозділені по квоті місця діста­ють партії, які мають найбільші залишки.

Методи розподілу залишків:

пропорційності, де партія отримує від нерозподіле­них голосів ту частку, яка відповідає її заг. кількості попередньо розподілених мандатів;

— правило найбільшого виборчого числа. Місця, що не розділені по квоті, віддаються партіям, які набрали найбільшу кількість голосів.

— метод найбільшого залишку - додаткові мандати тим партіям, залишок голосів яких (унаслідок певних обчислень) буде найбільший;

Приклад: За системою Т. Хейра в наведеному прикладі це партія А і В, яка не мала мандата. Б і Г такого права не дістають.

Таким чином, для партії Г депу­татське місце дорівнює 24 тис. поданих голосів, А — 18,6 тис, В — 15 тис.

— метод д'Хондта; Сен-Лаге - додаткові мандати тим партіям, які мають "найбільші середні", отримані внаслідок ділення залишкових голосів на кількість дільників, що відпо­відає кількості мандатів;

— Сумуються залишки голосів по країні, розраховується нова квота і, таким чином, розподіляється залишок місць.

В Швеції і Данії за системою вирівнювання, частина від 10 до 20 % мандатів заздалегідь виділяється для розподілу в загальнонаціональному окрузі



  1. змішана (в Болгарії, Грузії, Литві, Словенії; в Україні вибори 1998 р., 2002 р.) Нім. досвід запозичили більшість посткомуністичних країн.

  • виборець отримує 2 голоси: один подає за одного з кандидатів, а другий – за один із списків.

  • є паралельне і послідовне комбінування:

"лінійне змішування": частина парламенту обирається за маж. системою – 225 депутатів в одномандатних округах (Україна),

а частина за пропорц. системою – 225 за списками партій в багатомандатному окрузі; Частини можуть бути різними:

у Нім. (нім. досвід запозичили постком. країни: Росії, Литві. Грузії Болгарія,) – 1/2, в Угорщині – 2/3 та 1/3, в Італії -75/25, в Азербайджані 80/20

В країнах з двопалатним парламентом одна палата обирається за мажор. (частіше верхня – з представників адм.-тер. одиниць), а друга палата за пропорц. системою.


  1. представницька (куріальна) (застаріла) Передбачала поділ виборців на окремі курії, кожна з яких мала своє представництво в параламенті.

В Австрії за законом 1873 р. виборці поділялись на 5 курій: землевласників (володіти майном), торг. і промислових палат (бути членами палат),

сіл. громад, міст (сплачувати податок) і заг. виб. права (6 міс. ценз осідлості). Для кожної курії визначались спец. цензи. Існувала в Росії в 1905 р. і

дещо модифікованому вигляді в СРСР у часи Горбачова, де КП, профспілки і наук. установи мали свою квоту депутатів на зїзді Рад СРСР.

Наприклад, перша Держ. Дума Рос. імперії (вибори відбулися у 1906 р.) формувалася за становим принципом. Ви­борці були поділені на 4 курії: землевласники (вел. по­міщики); міщани, що володіли нерухомістю; селяни-домогосподарі і робітники. Норма представництва від курій була різною. Найбільша кількість депутатів була обрана від першої курії, хоч найбільша кількість виборців була представ­лена робітничою курією.

Вибори

– форма безпосередньої демократії через формування представн. органів держ. влади шляхом голосування.



Види виборів:

І. за територ. ознакою:

  1. загальнонаціональні (президентські, парламентські);

  2. місцеві (локальні/ комунальні/ адміністративні/муніципальні) (органів місц. самоврядування і деяких місц. посадових осіб – суддів, присяжних, шерифів та ін.) (ВР АРК, органів місц. самоврядування (рад); сільських, селищних, міських голів)


ІІ. за обєктоморган або посада, на які обирають

  1. ВРУ, ВР АРК, органів місц. самоврядування (обл., рай, міс., сіл. і селищних рад);

  2. Президента України; сільських, селищних, міських голів.


ІV. за правовими наслідками:

  1. дійсні (проведені у законному порядку) 2. недійсні (порушення, які вплинули на підсумки) (2-й тур през. виборів 2004 р.);


V. за змістом:

  1. чергові (у встановлений конституцією строк; закінчення строку легіслатури;

ВРУ – ост. неділя березня 4-го року (тепер 5-го); Президент – ост. неділя жовтня 5-го року повноважень);

У США перший вівторок листопада кожного парного року переобирається весь склад палати представників і третина сенату,

президента у високосні роки. Розбіжність строків виборів до різних держ. структур дає змогу досягти високого ступеню наслідуваності влади, стабільності поряд з регулярним і суттєвим оновленням. Так, у США у більшості штатів термін ви­борів губернаторів не збігається з презид. вибо­рами. Це підсилює незалежність влади штатів від федеральної влади.


  1. позачергові (дострокові, дочасні) (в разі дострокового припинення повноважень: розпуск парламенту, смерть чи відставка президента)

(през. вибори 1994, парлам. вибори 2007) в през. республіках не буває (президент не має права розпуску парламенту)

В строк 90 днів з дня припинення повноважень, ВРУ – 60. Не менше 1 року до чергових виборів



  1. повторні (коли неможливо достовірно встановити результати волевиявлення) Не пізніше 1 міс. з дня визнання. Оголошує ЦВК.

  1. визнані недійсними (з порушенням закону) (повторний 2-й тур през. виборів 2004);

  2. визнані такими, що не відбулись (менше 50 % виборців взяли участь; вибуття усіх зареєстрованих кандидатів)

27 бер. 1994 р. за маж. сист. абс. більшості з 450 деп. було обрано 49 в 1 турі, 10 квітня – 2 тур - 338, а до кінця року 403 деп.

  1. визнання особи, що перемогла на виборах такою, що відмовилась від виборної посади (наприклад, новообраний депутат відмовляється від депут. повноважень в звязку з призначенням на посаду міністра);

4. проміжні (додаткові) (замість вибулих депутатів) (при мажоритарній системі):

набрання сили обвинувальним вироком; визнання недієздатним; визнання безвісно відсутнім; смерть;

припинення громадянства України; складення повноважень; перехід на держ. пост.

ІІІ. за кількісною ознакою:

  1. загальні, основні (усі виборці держави) 2. часткові, додаткові;



Виборче право


- сукупність правових норм, що регулюють реалізацію громадянами права обирати і бути обраним; класична теорія створена в др. пол. ХУІІІ ст.

право 1. активне обирати (18 р. на день виборів, громадяни, дієздатні; не мають права голосу: неповнолітні, недієздатні

незалежно від часу проживання на тер. України, навість якщо знаходяться поза межами України)

2. пасивнебути обраним (депутатом місц. рад – 18 років; нар. депутатом – 21 р., 5 років проживання на тер. України; президент – 35 р./ 10 р.)

Електорат (від фр. electeur - виборець) - сукупність осіб, які користуються виб. правами в даній країні.
Принципи виборів: загальність, рівність, таємність, вільність, добровільність, прямі; гласність, альтернативність, періодичність,

законність, демократизм, гуманізм, інтернаціоналізм, справедливість, цивілізованість.

Виборчі процедури:

  1. Призначення виборів та визначення дати їх проведення;

  2. Визначення меж виборчих округів і виборчих дільниць;

  3. Утворення виборчих комісій (Центральної, окружних, дільничних);

Складання списків виборців;

  1. Висування та реєстрація кандидатів;

  2. Проведення передвиборчої агітації;

  3. Голосування

  4. Підрахунок голосів;

  5. Установлення підсумків голосуван­ня.

  6. Розгляд скарг і вирішення суперечок.

  7. Оприлюднення результатів голосування;

  8. Проведення в разі необхідності повторного голосування чи повторних виборів.

  9. Введення на посаду кандидатів, що перемогли.

  10. Припинення діяльності виборчих комісій

Схожі:

Володимир Сергійович Михалевич
Національної академії наук України (1973), заслужений дiяч науки і технiки України (1990), лауреат Державної премiї України (1973)...
М. Харків 23 січня 2007 року Були присутні: 9 чол. Голова зборів: Шапаренко С. О. Порядок денний
Вермонт, США) за фінансування АМР США, на проект "Громада та національний парк: шлях до сталого розвитку"; та в рамках конкурсу грантів...
ПОЛІТИЧНА НЕОСВІЧЕНІСТЬ ТА ВО СВОБОДА
ПОЛІТОЛОГІЯ. Всі навчальні заклади всіх країн світу на той час прийняли пропозицію ЮНЕСКО і ввели вивчення цієї дисципліни; крім...
АВСТРАЛІЯ
Австралія (Australia, від латинського australis південний) материк, розташований у Південній півкулі
Країни Південної і Південно-східної Азії в міжнародних відносинах....
Однією з характерних рис післявоєнного устрою окрім намагання створювати соціалістичну систему, був атиколоніальний рух, тобто країни,...
Тема: Австралія та країни Океанії
Користуючись тематичними картами атласу, дайте коротку економіко-географічну характеристику Австралії
Тема Європейське кіномистецтво Тема: Франція батьківщина мистецтва...
Тема: Франція батьківщина мистецтва кіно (видатні режисери, актори). Кіно США. Основні жанри американського кіно
КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ МОРЯ СКИДАМИ ВІДХОДІВ ТА ІНШИХ...
Дата прийняття: 29 грудня 1972 року у м. Москва (Росія), м. Вашингтон (США), м. Лондон (Великобританія), м. Мехіко (Мексика)
Тести. Перша світова війна
Залік №1 по темах: Передумови виникнення Першої світової війни. Війна та її наслідки. Повоєнне облаштування світу. Версальсько-Вашингтонська...
Проблеми та перспективи розвитку ЄЕС
Шенгенська угода (підписана ще у 1985 році). Спочатку її підписали 5 країн: ФРН, Франція та країни Бенілюксу, і саме ці країни у...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка