Законодавство України


Скачати 356.79 Kb.
НазваЗаконодавство України
Сторінка1/2
Дата18.03.2013
Розмір356.79 Kb.
ТипЗакон
bibl.com.ua > Право > Закон
  1   2
Начало формы

Документ 3460-17, остання редакцiя вiд 04.08.2011, чинний (2 сторiнки)



Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради

[ 02.09.11 09:47 ]




Конец формы

Нажаль, Ви не можете працювати з сайтом нормально, тому що в Вашому броузерi вiдключений Javascript!




                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И



Про безоплатну правову допомогу

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3671-VI ( 3671-17 ) від 08.07.2011 }




Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок
реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної
правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної
правової допомоги.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ



Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому
значенні:

1) безоплатна правова допомога - правова допомога, що
гарантується державою та повністю або частково надається за
рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та
інших джерел;

2) законні представники - батьки, усиновителі,
батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі,
опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують
функції опікунів і піклувальників;

3) правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на
забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина,
захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;

4) правові послуги - надання правової інформації,
консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв,
скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі
допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової
допомоги та медіації.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює правовідносини у сфері надання
безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну
первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну
вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.

2. Порядок надання безоплатної правової допомоги фізичним
особам на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які
займаються благодійною діяльністю самостійно або спільно з
відповідними благодійними організаціями, регулюється відповідним
законодавством і статутами цих організацій.

Стаття 3. Право на безоплатну правову допомогу

1. Право на безоплатну правову допомогу - гарантована
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) можливість громадянина
України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця,
отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а
також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну
вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 4. Гарантії недискримінації осіб у доступі до
безоплатної правової допомоги

1. При реалізації права на безоплатну правову допомогу не
допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 5. Принципи державної політики у сфері надання
безоплатної правової допомоги

1. Державна політика у сфері надання безоплатної правової
допомоги ґрунтується на таких принципах:

1) верховенство права;

2) законність;

3) доступність безоплатної правової допомоги;

4) забезпечення якості безоплатної правової допомоги;

5) гарантоване державне фінансування.

Стаття 6. Законодавство України про безоплатну правову
допомогу

1. Питання надання безоплатної правової допомоги в Україні
регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом,
іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділ II
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ
ПЕРВИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ



Стаття 7. Поняття безоплатної первинної правової допомоги

1. Безоплатна первинна правова допомога - вид державної
гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи,
порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та
порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових
осіб.

2. Безоплатна первинна правова допомога включає такі види
правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового
характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної
правової допомоги та медіації.

Стаття 8. Суб'єкти права на безоплатну первинну правову
допомогу

1. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та цим Законом мають усі
особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Стаття 9. Суб'єкти надання безоплатної первинної правової
допомоги

1. Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги
в Україні є:

1) органи виконавчої влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) фізичні та юридичні особи приватного права;

4) спеціалізовані установи.

Стаття 10. Порядок розгляду звернень про надання безоплатної
первинної правової допомоги

1. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються
або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до
центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних
органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування відповідно до їх компетенції.

2. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, що стосуються
дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.

3. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, що стосуються
осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена
судом, надсилаються або подаються їх опікунами чи піклувальниками.

4. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів
правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього
Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані
надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження
звернення.

5. Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання
відповідної правової інформації, така правова допомога надається
не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.

6. Органам виконавчої влади та органам місцевого
самоврядування забороняється встановлювати плату за надання
будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою
статті 7 цього Закону, та за видачу особам бланків заяв, звернень,
запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено
законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.

7. Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до
компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган
протягом п'яти календарних днів повинен надіслати це звернення до
відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала
звернення.

8. Якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної
первинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання
безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади чи
орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення,
зобов'язаний роз'яснити особі або її законному представникові
порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної
правової допомоги.

9. Звернення, що не стосуються надання первинної правової
допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством
про звернення громадян.

Стаття 11. Організація особистого прийому осіб для надання
безоплатної первинної правової допомоги

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
зобов'язані проводити особистий прийом осіб, які потребують
безоплатної первинної правової допомоги, з питань, що належать до
компетенції відповідного органу виконавчої влади чи органу
місцевого самоврядування.

2. Прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової
допомоги, проводиться постійно в установлені дні та години. Графік
прийому осіб повинен бути доведений до їх відома.

3. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
забезпечують проведення особистого прийому осіб
висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно
надати роз'яснення положень законодавства та консультації з питань
реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання
обов'язків.

4. Якщо під час особистого прийому встановлено, що особа
потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги,
працівник, який проводить особистий прийом, зобов'язаний
роз'яснити їй порядок подання звернення про надання безоплатної
вторинної правової допомоги.

Стаття 12. Надання безоплатної первинної правової допомоги
спеціалізованими установами, іншими суб'єктами

1. Органи місцевого самоврядування з урахуванням потреб
територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної
одиниці можуть утворювати в порядку, встановленому законом,
спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової
допомоги.

2. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну
правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, є
неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної
особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну
правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування,
фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших не
заборонених законодавством джерел.

4. Повноваження та порядок діяльності спеціалізованих установ
з надання безоплатної первинної правової допомоги встановлюються
Положенням про установу з надання безоплатної первинної правової
допомоги, яке затверджується на основі Типового положення про
установу з надання безоплатної первинної правової допомоги.

5. Органи місцевого самоврядування можуть укладати з
юридичними особами приватного права, які відповідно до свого
статуту мають право надавати правову допомогу, договори про
надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової
допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної
одиниці.

6. Порядок та критерії залучення органами місцевого
самоврядування юридичних осіб приватного права до надання
безоплатної первинної правової допомоги затверджуються
Міністерством юстиції України.

7. Органи місцевого самоврядування можуть залучати до надання
безоплатної первинної правової допомоги адвокатів або інших
фахівців у відповідній галузі права.

8. Адвокат, інший фахівець у відповідній галузі права чи
юридична особа приватного права, з якими укладено договір про
надання первинної правової допомоги, зобов'язані надавати
високоякісну допомогу в обсязі та строки, визначені договором.

Розділ III
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ
ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ



Стаття 13. Поняття безоплатної вторинної правової допомоги

1. Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної
гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу
осіб до правосуддя.

2. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види
правових послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право
на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

Стаття 14. Суб'єкти права на безоплатну вторинну правову
допомогу

1. Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим
Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо
середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми
прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно
до Закону України "Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ) для осіб,
які належать до основних соціальних і демографічних груп
населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що
призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових
мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг,
передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;

2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування,
безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами
насильства в сім'ї, - на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, -
на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на
правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;

5) підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані
органами дізнання та слідства, - на правову послугу, передбачену
пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону;

6) особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під
варту, - на правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої
статті 13 цього Закону. Така допомога надається протягом 72 годин
з моменту затримання. У разі якщо суд прийняв рішення про тримання
особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така
особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пунктах 1
і 2 частини першої цієї статті;

7) особи, у справах яких відповідно до положень
Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05,
1003-05 ) участь захисника є обов'язковою, - на правову послугу,
передбачену пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

8) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про
біженців" ( 2557-14 ), - на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону, до моменту прийняття
рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує
рішення щодо статусу біженця;

9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" ( 3551-12 ), особи, які мають особливі заслуги та
особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать
до числа жертв нацистських переслідувань, - на правові послуги,
передбачені пунктами 1-3 частини другої статті 13 цього Закону,
стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження
цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи
недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної
особи, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання
психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові
послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього
Закону, протягом розгляду справи в суді;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства
України, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов'язаних з
реабілітацією.

2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають
громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні
договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, а також іноземці та особи без
громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є
Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати
певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

  1   2

Схожі:

РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО...
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів,...
Законодавство
Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України...
Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України
Законодавство України
Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок, Форма типового документа [ ] від 13. 04. 2011 №461
№1: Законодавство України з прикордонних питань
Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України суші, вод,...
ТЕМА № ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ, ЗНАЧЕНЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ...
...
ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
Том 1: Законодавчі акти України про інтелектуальну власність / Упорядники: П. М. Цибульов, А. М. Горнісевич, С. М. Болєлий. – К.:...
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ (у питаннях та відповідях) Навчально-методичний посібник
Тема Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України
Законодавство про підприємництво
Законодавче забезпечення підприємницької діяльності. Структура Господарського кодексу України
ЗАКОН
Законодавство України про загальну середню освiту базується на Конституцiї України ( 254к/96-ВР ) i складається з Закону України...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка