Hryhorii Moroz, b. February 18, 1920, in the village of Mykolaivka, a settlement of 360 families in Buryn' district, Sumy region, the son of a peasant who had


Скачати 244.15 Kb.
НазваHryhorii Moroz, b. February 18, 1920, in the village of Mykolaivka, a settlement of 360 families in Buryn' district, Sumy region, the son of a peasant who had
Сторінка3/3
Дата24.04.2013
Розмір244.15 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   2   3
Ja, відживлялися довго. Отже, бо що означити в 29-му році, хоч я тоді ще був малий, але вже дивися так по вулицях, дивишся ті хатки маленькі, хоч вони, дивитися на них - вони неподібні до наших оцих будинків, але вони чисті були, під хатою побілене все. Від кожних три, чотири хат збіралися молодята, співали, веселилися. То було просто хто і зна, як було! А уже, як почали розкуркулювати, 30-ий рік, розстрелювати, ці церкви зліквідували й так одне за другим люди гинули. Арештують і так далі. Все впало. А 32-ий рік, коли стали ото хліб увесь забирати, а ці з палицями шукати й навіть забирати в хаті в стрху. Сто грам найдуть, 200 грам найдуть кукурудзи, пшенички, кукурудзи не було, пшеничка така є, то сама та кукурудза. Те забирали. Отже, брали що попало. Особливо такі були ці активісти, що навіть жінки, які були між ними то в печі щось там зварене, то перекидали. Як ніби ненарошне. Перекине, щоб те випилося і тоді - Ну чим ти живеш?

- Нема нічого.

- Де твоє.

- Нема нічого.

- Ну чим ти живеш?

- Ну та ж, та живу.

- Чого ж ти не здох?

Просте питання: - Чому ти не здох?

Пит.: То значить сусіди хотіли смерти сусідами, чи що?

Від.: Ні! От ходять люди й тягнуть. Отже активістів, що їм оці 1.000-ники робили. Наприклад, як хто десь знайде якусь ямку зі зерном, два пуди, чи там 10 пудів - незалежно - то його тоді саджають на покуті, як якогось короля ото в честь його цілу ніч п'ють. В їх все було, їжа була, пиття було, але це так довго було, до весни, бо, наприклад, у нас голівних цих два я знаю. Один Федір Ткаченко, а другий Андрій, прізвище я забув, хоч і якраз мій сусід також, але забув. Оце були найгірші. Вони, як бички, так і ходили по хатах. Хочеш, чи не хочеш він приходе, йому мусиш відкрити, скрізь буде лазити, шукати, і то коли в 33-му році весною вже їм не було що шукати нікуди, то цим двом дали дозвіл у радгоспі працювати.

Пит.: А хто їм справляв такі бенкети?

Від.: Оце ті. Вони разом. У них була горілка. Вони гнали. Якщо не було, то з буряків гнали. То в них все було. Отже, влада - тоді говорили - на містах. Отже що вони хотіли, то й робили. То ж врахуйте це, наприклад, у нас був вітряк - це вітряна мельниця, що крила мала, круте вітер. Був рублений, майже новий цілком. Його продали, як розкулачили, за 35 рублів і спалили. Тепер у тому в 32-му році вже почали, закрили, мельниць нема, отже, а щоб повезти на водяну мельницю, державну, Ви мусите взяти справку в сільраді, а сільрада вас запитає: - Де ви маєте? Де ви взяли хліб? У вас не було. Де ви маєте?

І от люди почали робити тертушки різні. Були такі, що з каменів з маленьких робили, але це випадки, малі. Переважно були так колокотяг на цей рука, що тут тонша, а тут іде ширша. Тоді обводили бляхою такою, бляха, знаєте, з заліза, і забивали цв'яхом дірки, а другу, що на вивороті є, що тим колючим наверх, а тоді кожух такий самий не не намірили й ото треба крутити його, може п'ять, може 10 разів пересіваєте, й воно нічого, муки ж там не може 10 разів пересіваєте, і воно нічого, муки ж там не може бути, бо воно дере. Ото так їли. Бувало так, що зерно в кого є, то зерно варили. Отже, ховати мусили, бо бачили, що, якби не ховали, то взагалі ніхто б ніколи не вижив. Мусили ховать.

Пит.: Чи люди багато ховали? Дехто багато ховав?

Від.: Багато не могло, ні! Де? Та то ховали там одиниці. А навіть у такий час один мішок зерна, та що то означає? Бо тоді й полови там і чого тільки не додає.

Пит.: А що з худобою зробили?

Від.: З худобою? Отже в нас таких випадків не було. Поперше, якщо ви мали свиняку, чи щось таке в кого був - це 30-ий рік, 31-ий - я за ці роки, не за 33-ій говорю, і треба забути, то ви мусили дозвіл мати з сільради. Отже, а тоді значить мали щось платити за те. Я не знаю, то щось було. Тепер, випадків у нас у селі з худобою, з кіньми, так би сказати, я не знаю. Може щось і було. По наших полях ходило багато коней, голівне у 31-му році восени. І можна було бачити: прив'язана досточка невелика і там написано, або біля хвоста: "Ходжу, блукаю, кормів шукаю, а до колгоспу не піду."

Отже, звичайно, я не думаю, щоб то господар писав, але такі випадки були. Коней ходило багато. Виганяли їх, бо де він його діне, але це в 31-му році. Якби в 32-му, то їх би тоді на осінь, то вже б їли, а то було раніше.

Пит.: А як це сталося, що Ви покинули рідне село в 34-му році?

Від.: Отже, в 34-му році, це сталося так. У радгоспі в свойому працювати не хотілося, хотілося кудись далі їхати. То перше я поїхав з батьком, до батька вірніше, не з батьком. До батька поїхав за Суми. Там було підсоб господарство Сумської суконної фабрики. Це там городина садилася, ну й збіжжя бувало небагато, але то мало було. Переважно городина й худоба там була. То я вже в 34-му році там працював: у літі нас корови, а в зимі їздив, та близько Безредський спиртний завод був, то їздив, у бочки наливали, я вже й забув, як брага така, для худоби возив. То в 34-му, у 35-му я вже тоді виїхав до Пархомовки, там побув, а в 36-му переїхав у Харків. У Харкові ми були з братом до глибокої осені 36-го року й переїхали на Кубань там, але життя було скрізь одинакове. Недохват. Наприклад на Кубані, це я вже був у 36-му році, вірніше в 37-му, то весною було, я знаю, ну можна казати квітень місяць, то щоб ви дістали кілограм лише білого хліба, іншого не було, білий хліб, який коштував три рублі й 10 сентів, то мусили встати найпізніше в три години ночі й піти встати в чергу, щоб узяти.

Пит.: І це вже в 37-му році?

Від.: Так, і тільки один кілограм. Один кілограм. А на праці було - там проводили залізну дорогу в Кавказькі гори - то робиш місяцями, не дають гроші, а так-о підеш, так сьогодні дадуть 10 рублів, там ще колись ще п'ять дадуть, тоді ще 10. Так люди місяцями проходе, коли прийдуть гроші платити, там нема нічого. Пит.: А в Вашого батька були підроблені документи?

Від.: Отже, він їх не робив. Йому дали з сільради, але так, щоб ніхто не знав.

Пит.: Значить Вас не переслідували, як сина розкуркуленого? Це не було відомо?

Від.: Вдома переслідували, бо мене з школи вигнали. Вдома переслідували, бо в 31-му році нас чотрьох вигнали. Я був поступив у семирічку сюди, то мене й тепер з нашого села священикового сина й двох з сусідніх сіл, також розкуркуленних, вигнали з школи. Учителька прийшла в кляс, серед лекцій, не зразу, на другій, чи на третій лекції, не знаю, і оголосила: Такий, такий, такий встати! От, здайте книжки й залишіть кляс і більш не приходьте!

І ото тоді й цього священикового сина теж як вигнали, й ото їх забрали всю родину і десь вивезли. І не зустрічав. На Кубані я був, то перше мені попала станиця Засовська, здається Мостового району, Мостова там була близько, так здається, бо я тепер забув, біля річки Лаба. То ми приїхали в 37-му в кінці туди, то бур'яном заросло, двори позаростали були бур'яном. Так людей виселювали туди, я чув, щоби в Ставропіль, в Ставрольські степи, але докладно не знаю. То там, мені теж кажеться, що там ще більше було, як на Україні.

Пит.: Чи Ви бажали б що-небудь додати до цього, що вже сказали?

Від.: Як відомо, що акція народовбивства таємно підготовлялася за закритими дверима московського Кремля. Також ми знаємо і те, що всі таємні хвали для винародовлення українського народу приходили таємним шляхом з червоного Кремля. А не маючи належного довір'я до українців на виконання назначеного пляну, то Москва надсилала своїх, так званих, тисячників з призначенням повновладдя на містах, щоб творити актив виконавців, що складалися в великій більшості з українців. Тому дивним і, що примусювало українців прислуховуватися окупантові, щоб іти й забирати в свого брата не лише останній кусок хліба, але навіть перекидати варево в печі, якщо воно було, і,цим примусувати своїх односельчан на мученицьку голодову смерть. Запитаймо себе: Хто визначав і розкуркулював українського селянина-трударя? Хто закривав церкви та скидав хрести й дзвони? Хто перепроваджував примусову колективізацію села? І нарешті: хто робив масові мородерства по селах? Відповідь одна: активісти, що сладалися з учителів з сільської школи та членів комітету незаможних селян під верхництвом тисячника. Цю свою розповідь про наше село я присвячую своїй любій бабусі, яка також упокоїлася в тому 1933-му три-рази проклятому році!

Пит.: Щиро дякую за розмову.
1   2   3

Схожі:

Anonymous male narrator, b. 1918 in a village of about 100 families...
Пит.: Чи Ви можете сказати село, район, і область де Ви народилися? Якщо Ви не хочете, то не мусите
Anonymous female narrator, b. 1908 in Chorbivka, a village of 300...
Від.: Я не скажу вам; я знаю, що 300 дворів було. А ось людей, я не скажу Вам, не знаю
Anonymous male narrator, b. 1917 in the village of Liakhivtsi, Andrushivka...
Від.: Там жив, там же значиться, я вчився в Житомирі, в автодорожному комбінаті — так званий технікум
Evdokiia Shkvarchenko (Skvar), b. 1908, Budenivka, a village of about...
Від.: От район —Бурочанський. Значить, село Будень, Вільшанськой області, Харківської губернії, Вільшанськрї області, район Дергачі....
Odarka Okopna, b. February 2, 1919 in Vovkivtsi, a khutir in Romny...
А прийшов голод, їсти не було що позабирали все, то вже в 1932-му році, я не пам'ятаю якого дня, але в грудні місяці, то за той місяць...
Semen Ovechko, b. September 25, 1925, Volodymyrivka, a village of...
Від: Запорізька область, Мелітопільський район, село Володимирівка. Пит: А чим займалися Ваші батьки
Anonymous male narrator, b. October 25, 1919, into a village of about...
...
Anatolii Rozniatowsky, b. September 1924 in Volosin’, a khutir of...
Від.: На Україні, в хуторі Волосіння. Волосіння, від волосся -Вол осіння. А то е Макарівський район, Київська область
Kyrylo Shtan’ko, b. March 29, 1913, Shtan’kiv khutir, Romny district,...
...
Anonymous female narrator, b. 1918, in the village of Andriivka,...
Від.: Дуже велике село; двоє церков було, дві сільради, три школи. Це дуже велике, я не знаю скільки, але дуже велике село
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка