 Академія наук вищої освіти України
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Ужгородський національний університет»
Історичний факультет
кафедра історії україни
Задорожний В.Є.
Програма курсу
“Історія
української
культури”
ББК 71.4(4УКР)
З 15
Програма курсу «Історія української культури» /Укладач проф. Задорожний В. Є. – Ужгород: Ґражда, 2012. – 48 с.
Програмовий матеріал розрахований для студентів гуманітарних і природничих факультетів усіх форм навчання. Автор програми опирається на власний багаторічний (25 років) досвід читання курсу історії української культури в Ужгородському Національному Університеті. Ним опрацьовано обширні джерела вітчизняних і зарубіжних архівів, наукових бібліотек, матеріали науково-дослідницької літератури. У 2009 р. видав навчальний посібник «Курс історії української культури» (432 с., у співавторстві).
Курс «Історія української культури» є унормованою Програмою до вивчення дисципліни за кредитно-модульною системою.
Укладач: професор, доктор історичних наук, академік АН ВО України Задорожний Володимир Євгенович
Програму обговорено на засіданні кафедри історії України і рекомендовано до друку 20 вересня 2012 р., протокол №2.
Програму розглянуто і затверджено Методично комісією історичного факультету УжНУ. Протокол засідання № 1
від 27 вересня 2012 р.
Схвалено на засіданні Ради історичного факультету УжНУ. Протокол засідання № 2 від 4 жовтня 2012 р.
Рецензенти:
Керецман Н.П. – кандидат історичних наук, доцент;
Росул Т.І. – кандидат мистецтвознавства, доцент
Відповідальні за випуск:
Офіцинський Р.А. – доктор історичних наук, професор,
в. о. завідувача кафедри історії України УжНУ
Росул Т.І. – кандидат мистецтвознавства, доцент
©
Задорожний В. Є, 2012
ЗМІСТ
Вступ. Предмет і мета курсу 4
Тема 1. Витоки української культури
(стисла характеристика культур
населення археологічних епох) 5
Тема 2. Особливості культури Київської Русі
та Галицько-Волинської держави (княжа доба) 5
Тема 3. Культурні традиції українського ренесансу
XIV – першої половини XVII століть 6
Тема 4. Особливості української культури
другої половини XVII – XVIІI століть 9
Тема 5. Розвиток української культури
у кінці XVIІI – ХІХ ст. 13
Тема 6. Українська культура на зламі століть.
Характерні ричи модерністського періоду
нового національно-культурного відродження
1890-1914 рр. 19
Тема 7. Особливості розвитку української культури ХХ ст. 23
Тема 8. Українська культура під гнітом тоталітаризму
(1930-1955 рр.) 28
Тема 9. Українська культура 60-80-х рр. ХХ ст. 30
Тема 10. Культура в незалежній Україні 38
Список джерел та літератури 41
Вступ
Предмет і мета курсу «Історія української культури». Поняття терміну «культура», його розуміння як суспільного та духовного феномену. Еволюція поглядів на сутність культури, її концептуальні інтерпретації; історія та сучасність. Основні функції культури. Феномен української культури: особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури; українська культура – складова та невід’ємна частина європейської та світової культури. Загальнослов’янський контекст вивчення української культури. Загальна періодизація історії розвитку української культури. Її цілісність і регіональні особливості. Джерельна та історіографічна основа вивчення історії української культури. Наукові дослідження українських вчених Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Івана Нечуя-Левицького, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Михайла Грушевського, Івана Огієнка, Івана Крип’якевича, Дмитра Антоновича, Дмитра Дорошенка. Спроби осмислення історії української культури науковцями еміграції. Неспроможність створення загальної систематизованої історії української культури за часів «радянщини» – причини і наслідки. Наукові дослідження з історії української культури за 20 років Незалежної України. Вихід у світ академічного видання «Історія української культури» у 5-ти томах – найголовніше досягнення української історіографії нашого часу.
Тема 1.
Витоки української культури
Етнокультурні проблеми та культурогенез походження українського народу. Матеріальна культура стародавнього населення України часів первісного суспільства – палеоліт, мезоліт, неоліт. Феномен трипільської культури, її характерні особливості. Основні аспекти матеріальної та духовної культури епохи бронзи. Культура населення епохи раннього залізного віку: кіммерійці, скіфи, сармати, анти. Грецька колонізація Північного Причорномор’я, її роль у культурному розвитку місцевих суспільств.
Характерні риси культури ранньослов’янського періоду. Зарубинецька, Черняхівська культури. Культура неслов’янських народів на території України IV-VIII ст. н.е. (печеніги, торки, половці, таврики).
Тема 2.
Особливості культури Київської Русі
та Галицько-Волинської держави (княжа доба)
Гіпотези походження етноніма «Русь». Культура дохристиянської Русі: особливості світорозуміння людини тих часів. Християнізація Русі. Вплив християнства на подальший розвиток матеріальної та духовної культури Київської Русі. Право. Церква як рушійна сила культурного розвитку Київської Русі. Усна народна творчість і література, освіта і наукові знання. Літописання. Мислителі Київської Русі. Книжна справа. Архітектура і живопис, ювелірна справа, пісенне, театральне і музичне мистецтво. Київська Русь серед цивілізацій Європи і світу.
Соціально-історичні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси. Основні осередки соціально-економічного, політичного і культурного життя. Культурні, політичні та економічні зв’язки Галицько-Волинського князівства (королівства) з іншими землями Стародавньої Русі, державами Центрально-Східної та Західної Європи. Освіта і письменство, наукові знання. Розвиток ремесел, декоративного та ужиткового мистецтва. Архітектура, скульптура та малярство. Вплив культури Галицько-Волинської Русі на подальший культурний розвиток України.
Тема 3.
Культурні традиції українського ренесансу
XIV – першої половини XVII століть
Інкорпорація українських земель до складу Литви та Польщі. Історичні умови розвитку культури. Формування української етнічної спільноти та її культури. Освіта і писемність. Києво-Печерська Лавра – центр писемності й знань. Церковно-літературні твори XIV першої половини – XVI ст. «Пересопницьке Євангеліє». Літописання того часу. Шкільництво. Заснування шкіл при монастирях, церквах, благодійних установах, маєтках феодалів. Навчання вихідців із українських (руських) земель у країнах Європи, а згодом видатних вчених-гуманістів Юрія Дрогобича, Павла Русина, Лукаша з Нового міста, Станіслава Йосипа Оріховського-Роксолана, Йосипа Верещинського, Шимона Шимоновича, Себастьяна Кленовича. Розповсюдження східнослов’янського кириличного друкарства. Перші друкарні – Швайполь Фіоль, Франциск Скорина. Початок книгодрукування на українських землях – Іван Федоров та його творіння. Видавнича справа в Україні у XV – першій половині XVII ст.
Зародження козацтва. Його місце і роль у матеріальному і духовному розвитку культури, звичаїв і побуту українського народу. Національно-культурне піднесення у другій половині XVI – першій половині XVIІ ст.
Поширення на Україні ідей гуманізму епохи Європейського Ренесансу (Відродження). Феномен Українського Ренесансу. Реформаційний рух на Україні, його ідеологічне забарвлення. Проникнення гуманістичних ідей в освітню справу. Дальший розвиток української мови. Українські школи нового типу. Їх організатори: братства, козацтво. Острозький культурно-освітній центр. Заснування Острозької школи (академії) – першого східнослов’янського навчального закладу в Європі.
Братські школи: Львівська, Київська, Вінницька, Луцька, Перемишельська, Немирівська та ін. «Порядок шкільний» – статут для братської школи. Роль братських шкіл у розвитку культури, вихованні серед української молоді поваги і любові до рідної історії, мови, культури. Вихованці й учителі братських шкіл, відомі церковні та громадські діячі – Йов Борецький, Памво Беринда, Гаврила Дорофієвич, Захарія Копистенський, Ісайа Копистенський, Ісайа Трофимович, брати Стефан і Лаврентій Зизанії, Сильвестр Косов, Герасим Смотрицький, Мелетій Смотрицький, Кирило-Транквіліон Ставровецький, Єлисей Плетенецький, Тарас Земка, Лаврентій Зизаній-Тустановський, Олександр Митура, Касіян Сакович та ін.
Києво-Могилянський колегіум (1632 р., пізніше академія) – загальноукраїнський та загальнослов’янський вищий навчальний центр. Засновник цього навчального закладу європейського типу Петро Могила – видатний церковний і громадсько-політичний діяч. Провідні викладачі колегіуму (академії з 1701 р.) – перший ректор Ісаія Трофимович-Козловський, Інокентій Гізель, Симеон Полоцький, Лазар Баранович, Ієзекіїль Курцевич, Іоаникій Волкович, Андрій Скульський, Іоаникій Галятовський, Антон Радивиловський, Стефан Яворський, Теофан Прокопович та ін.
Наукові знання та література. Природничі та гуманітарні науки. «Олельковицький ренесанс». Наука про мову. Навчально-історична література. «Граматика словенска» Лаврентія Зизанія (1596 р.), «Граматика словенская» Мелетія Смотрицького (1619 р.), «Лексикон словеноросский имен толкование» Памви Беринди (1627 р.). Розвиток філософських, географічних, медичних, математичних знань. Поширення реформаційних ідей в галузі наукових знань. Фольклор і література. Брестська унія – привід до виникнення полемічної літератури. Визначні полемічні твори: «Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького, «Апокризис» Христофора Філалента (псевдонім М.Броневського), «Палінодія» Захарія Копистенського, «Тренос» Мелетія Смотрицького, «Протистація» Йови Борецького, твір анонімного автора «Пересторога». Життя і творча спадщина Івана Вишенського – вершина антикатолицької та антиуніатської полемічної літератури. Визначні твори І.Вишинського «Обличении диявола-миродержца», «Писание до всех обще, в лядской земли живущих», «Писание к утекшим от православной віри епископам», «Загадка философам латинским», «Послание до Домнікії», »Послание Іову Княгиницькому» та ін.
Ораторсько-проповідницька проза як жанр церковної проповіді, «Казання», «Євангелія учительні», «високі» і «низькі» жанри, «віршовий полемічний комплекс». Жанри геральдичної або гербової поезії та епіграми, панегіричні та погребальні поезії, декламації, діалоги, силабічне віршування (Л.Зизаній-Тустановський). Натурфілософські й онтологічно-гносеологічні, морально-етичні трактати. Перші підручники з філософії – «Зерцало богословії» Кирила-Транквіліона Ставровецького (1618 р.), «Арістотелеві проблеми» (1620 р.) та «Трактат про душу» (1624 р.) Касіяна Саковича, «Алфавіт духовний» Ісайї Копистенського.
Архітектура та образотворче мистецтво України. Вплив епохи Ренесансу на розвиток архітектури і мистецтва. Поділ архітектурних пам’яток України цієї доби на три групи: оборонні споруди, споруди-замки, церковне будівництво. Формування українського барочного стилю у дерев’яному і кам’яному будівництві. Зведення храмів і замків. Галицька та Волинська архітектурно-будівельні школи. Найвизначніші пам’ятки церковного і світського будівництва часів Українського Ренесансу (XV – перша половина XVII ст.) у м. Львові – «Чорна кам’яниця» на площі Ринок, будинок Корнякта, каплиця Трьох святителів, вежа Вірменської церкви, Братська Успенська церква, каплиця Кампіанів і каплиця Боїмів. Архітектурні пам’ятки Києва, Чернігова, Переяславля, Остера, Луцька, Сокаля. Дерев’яне церковне будівництво в Карпатах. Діяльність братств у розвитку будівельного руху та теренах України.
Вплив гуманістичних ідей епохи Ренесансу на розвиток образотворчого мистецтва. Українське традиційне малярство у пошуках осягнення реального середовища. Створення іконостасних ансамблів. Новації у традиційному іконописі. Поява історичного жанру в живописному мистецтві. Перші прояви портретного жанру – донаторські та надтрунні зображення. Поява світських парадних портретів. Формування портретної школи. Скульптура – декоративна пластика, тематична різьба. Монументально-декоративна скульптура, її зв’язок з архітектурою. Графіка та мініатюра. Їх зв’язок з книгодрукуванням. Граверство. Народна гравюра.
Зародження театрального мистецтва і драматургії. Відхід від релігійної тематики та догматичності. Зародження побутової драми. Взаємозв’язок і взаємовплив професійної і народної культури. Віршована шкільна драма. Інтермедія. Вертеп. Сімейні звичаї та обряди.
Музична творчість. Народні поети, композитори та виконавці – кобзарі і бандуристи. Кобзарство – своєрідне явище української народної культури. Музичні народні інструменти – бандура, кобза, ліра, цимбали, скрипка, сопілка, дудка, трембіта і дримба в Карпатах. Козацькі музичні інструменти: труби, сурми, литаври, барабани, бубни, тулумбаси. Хорові капели при монастирях і церквах, братських школах та маєтках магнатів. Історичні думи і народні пісні. Партесний спів. «Супральський ірмолой». Народний танок. Танцювальні жанри.
Тема 4.
Особливості української культури
другої половини XVII – XVIІI століть
Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури. Українські землі в роки Національно-визвольної війни. Становлення незалежної держави. Прийняття протекції московської держави. Політичний розвиток українських земель у другій половині 70-80-х рр. XVII ст. Україна у першій чверті XVIІI ст. Інкорпораційна політика російського уряду в 30-80 рр. XVIІI ст. Політичний розвиток Правобережної України у XVIІI ст. Заселення (колонізація) та господарський розвиток Південної України. Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії.
Тенденції розвитку суспільної свідомості. Християнські засади національної культури. Українське православ’я східного (візантійського) обряду. Уніатська (греко-католицька) церква в духовному житті українства. Використання духовного потенціалу «Київської школи» Російською державою. Роль українського духовенства у культурно-релігійному і політичному житті Росії. Ранньопросвітницькі ідеї в українських філософських концепціях та вченнях.
Самобутні риси культури Козацької держави. Феномен козацької культури. Українське бароко та його розуміння в мистецтві, героїко-патріотичній тематиці, театральній парадигмі. Просвітницька тенденція та цивілізаційний контекст бароко. Символіка бароко. Козацький чинник у контексті процесів націостановлення.
Освіта. Педагогічна думка. Організація навчально-виховного процесу. Українське шкільництво. Парафіяльні, дяківські, василіанські та піарські школи. Початкова освіта на західноукраїнських землях. Середня та вища освіта. Православні колегіуми у Чернігові, Харкові, Переяславі. Єзуїтські навчальні заклади. Львівський університет. Богословська семінарія в Ужгороді. Монастирські та тривільні школи у Північній Буковині.
Києво-Могилянська академія – культурно-освітній та науковий центр європейського масштабу. Структура академії та організація навчального процесу. Випускники і вихованці академії – видатні філософи і державні діячі, поети й історики, композитори, медики, юристи. Навчання української молоді за кордоном. Педагогічні кадри другої половини XVII – XVIІI ст. Шкільні реформи кінця XVIІI ст.
Гуманітарні наукові знання. Історична думка – явище духовної культури. Літописний стиль. Перші спроби розробки методології історії як науки. Історичні твори традиціоналістської (літописної) методології. Проміжний жанр (між історичним повістярством і літописом) та риторично-фактографічний напрям. Козацькі літописи Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка. Компілятивний метод. «Синопсис» Інокентія Гізеля, «Хроніка» Феодосія Софоновича, «Короткий опис про козацький малоросійський народ та про воєнні його діла» Петра Симоновського, «Літописна оповідь про Малу Росію» Олександра Рігельмана, «Зібрання історичне» Василя Лукомського, «Відомості про запорозьких козаків» Герхарда Міллера, «Короткий опис Малої Росії» Василя Рубана. Історія як обгрунтовуючий метод. Прагматично-об’єктивістський стиль. «Чернігівського намісництва топографічний опис» Опанаса Шафонського, «Опис Запорозької Січі» Василя Чернявського, «Про козаків запорозьких» Семена Мещерського, «Історія Русів» невідомого автора.
Філософська думка. Філософія в Києво-Могилянській академії. Основні представники філософської думки другої половини XVII – XVIІI ст. та їхні наукові концепції: Йосиф Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Йоасаф Кроковський, Христофор Чернуцький, Стефан Яворський, Інокентій Поповський, Йосиф Туробойський, Іларіон Ярошевицький, Феофан Прокопович, Іларіон Левицький, Іларіон Дубневич, Стефан Калиновський, Сильвестр Кулябка, Михайло Козачинський, Георгій Кониський, Георгій Щербацький, Данило Туптало. Філософська система Григорія Сковороди. Основні концепції філософії українського Просвітництва. Філософські погляди масонів. Етика і естетика. Риторика і поетика. Українське мовознавство: лексикографія, граматична думка. Українські мовознавці в Росії.
Природничі та технічні науки. Фізико-математичні знання. Застосування їх на практиці. Виділення фізики і математики у самостійні дисципліни. Викладання математичних знань в українських школах. Математичні і фізичні курси в програмах вищих навчальних закладів. Техніка і технічні знання. Поява нових виробничих технологій. Розширення мережі промислових підприємств. Викладання технічних знань у Києво-Могилянській академії. Технічна освіта в Україні. Астрономічні й географічні, хіміко-біологічні знання. Розвиток медицини. Внесок українських медиків у розвиток медицини в Російській імперії.
Книгодрукування і видавнича справа. Видавничі осередки і друкарні. Печерська Лавра – головний видавничий осередок другої половини XVІI ст. – початку XVIІI ст. Новгород-Сіверська і Чернігівська друкарні. Введення цензурного, репресивного контролю. Українські видавці у Львові: братство і М.Сльозка. Монастирське друкарство Правобережжя: Унів і Почаїв. Польські, російські, німецькі та юдейські друкарні. Репертуар видань. Бібліотеки монастирські, навчальних закладів, приватні.
Українська література. Загальні тенденції розвитку літературного процесу. Мемуарно-історична проза. Полемічна, ораторсько-учительна, агіографічна і паломницька проза. Драматургія. Поезія. Літературна творчість Григорія Сковороди.
Музична культура. Народна музична творчість. Музика в міському середовищі, у козацьких, магнатських та інших осередках. Музична освіта. Канти. Розвиток церковної музики, її сутність в шкільному театрі та вертепі. Посібники з теорії музики. Композитор Микола Ділецький та його трактат «Граматика пінія мусикійського». Звернення українських композиторів до оперного жанру. Видатні композитори Михайло Березовський, Артемій Ведель, Дмитро Бортнянський, їхні оперні, інструментальні та церковні твори.
Театральне мистецтво. Декламації та діалоги. Шкільна драма. Інтермедії. Вертеп. Балаган. Іншомовна драма в Україні. Вплив українського шкільного театру на становлення білоруського, російського, сербського і молдавського театрів. Спроба створення гетьманського придворного театру. Російський, польський і австрійський (німецькомовний) театр в Україні.
Архітектура, образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Нове в містобудівництві. Спорудження в стилі бароко визначних цивільних і церковно-релігійних будівель та архітектурних ансамблів. Й.-Г.Шедель. Зміна бароко класицизмом (російський ампір). Визначні будівничі В.Растреллі, С.Ковнір, П.Неєлов, І.Григорович-Барський, Б.Меретин. Розвиток скульптури та її головних напрямків і тенденцій у другій половині XVII – XVIІI ст. Еволюція мистецького декоративного різьблення у творінні іконостасних різновидів. Світські напрями декоративного різьблення. Своєрідний вплив західноєвропейської традиції на місцевий грунт. Львівська скульптурна група. Відомі скульптори О.Прохневич, Я.Луговський, Теофіл Данилович, Андрій Домбровський (XVII ст.), Йоганн-Георг Пінзель, Севастян Фесінгер, Антоніо Осінський, М.Полейовський, Михайло Філевич.
Світські мотиви і жанри у живописі, його види. Провідні школи живопису на Україні. Монументальне (церковне) малярство, його подальший розвиток і вдосконалення. Італійські традиції на місцевій основі (львівське малярство). Бенедикт Мазуркевич, Станіслав Строїнський, Томаш Чертнер – представники львівських монументалістів XVIІI ст. Розвиток станкового живопису. Розписи іконостасів, вівтарів, іконописів. Іван Руткович, Йова Кондзелевич, Юрій Шимонович-молодший, Василь Петранович. Портретний живопис у різних регіонах тогочасної України. Провідні школи живопису в історично-територіальних регіонах. Дмитро Левицький, Володимир Боровиковський, Антон Лосенко та ін. Українська графіка – гравюра і рисунок. Розквіт гравюри львівської і київської. Олександр та Леонтій Тарасевичі, Іван Щирський, Григір Левицький, Іван Филипович – видатні українські гравери другої половини XVIІ – XVIІI ст.
Декоративно-ужиткове мистецтво. Його конкретні вияви в усіх сферах повсякденного життя. Традиційність цього мистецтва. Церковне і світське золотарство. Його репертуар та пам’ятки: Царські врата, шати ікон, оправа Євангелій, дарохранильниці, посуд для урочистостей, дорога зброя, жіночі прикраси. Ливарництво: відливання дзвонів, виробництво гармат, саркофагів, люстр, підсвічників, настінних світильників, олов’яного посуду повсякденного і церковного вжитку. Церковне і побутове вишивання (образотворче шиття). Килимарство та його розвиток. Регіональні традиційно-мистецькі відмінності й особливості. Українське гончарство. Його глибока традиційність й новаторство. Найголовніші осередки і центри гончарства. Розвиток кахлярства. Його різновиди. Виробництво скла та значне поширення скляної продукції у побуті населення України.
Традиційно-побутова культура. Звичаєві норми громадського побуту. Традиційна етика громадського життя. Традиції колективної взаємодопомоги. Побратимство та кумівство. Осередки громадського дозвілля. Колективні громадські трапези. Сімейні обряди й ритуали. Поховально-поминальні обряди. Календарний обрядовий цикл. Побутовий етикет, його історико-етнографічна основа. Стереотипи традиційного спілкування. Етикет гостинності. Традиції доброзичливості та шанування. Матеріальна культура: традиційне житло, народне вбрання, національна кулінарія.
|