|
|
Скачати 88.51 Kb.
|
| Із Катею Бужинською редакція знайома мало не з часу її виходу на велику сцену. То була юна принцеса з блиском надій у блакитних очах. Відтоді вона змінилася. Народила дочку, пережила особисту драму і фактично заново стала на ноги. З принцеси вийшла королева сцени, яка тепер тримає в руках власну долю, долі рідних і створеного нею колективу. Має багато клопотів, але тримається в коловороті життя гордо і впевнено. Ім’я співачки завжди асоціюється насамперед із красою та неймовірним голосом. Її численні регалії перелічувати немає сенсу. Одне можна сказати напевно: присутність Катерини Бужинської на святі свідчить про високий рівень заходу. — Катю, від яких справ вас відірвало це інтерв’ю? — Відразу після розмови поїду до композитора Руслана Квінти, з яким ми готуємо пісню у незвичному для мене стилі. Зараз всі карти розкривати не буду, скоро її зможуть почути на радіостанціях. Іншу чудову музичну композицію для мене готує Віталій Волкомор. — А як із текстами? — Їх пишуть переважно московські автори, з якими співпрацюють обидва композитори. — Від українських пісень відходите? — Я дуже люблю українські пісні, їх у мене дуже багато в репертуарі, навіть планую скоро видати окремий альбом, який складатиметься виключно з українських пісень. Зараз у Полтаві молоді композитори і поети складатимуть для мене пісні. Це буде творчий експеримент. Хочу заспівати сучасну українську пісню, з новими ритмами, хочу відійти від традицій 70-80-х років. І я, й публіка потребуємо нового. Нещодавно Петро Мага написав для мене дуже гарну пісню «Вишиванка». Продовжуємо співпрацю з Юрієм Рибчинським, Олегом Харитоновим... Ну, а мою пісню «Як у нас на Україні» виконують і на державних святах, і на дитячих фестивалях, і на весіллях… — У Москві вас дуже цінують. Навіть нещодавно нагородили орденом. — Так, це найвища громадська нагорода в галузі культури — орден за служіння мистецтву «Золота Зірка». Отримала його після перемоги в конкурсі «Естрадна пісня 2011 року». Для мене вручення було повною несподіванкою — приїхала до Москви з концертом, а на мене чекав такий сюрприз. — Катю, як би ви схарактеризували свій нинішній творчий і життєвий етап? — Зараз життя і творчість будую самостійно. Я сама собі й продюсер, і директор — керую власною командою з п’ятнадцяти працівників: музиканти, балет, бек-вокалістка, гример, водій, піар-менеджер, бухгалтер, адміністратор. І керую успішно — незважаючи на кризу, колекив розвивається. За цей рік зняла три кліпи: «Любовь и счастье», «Обещаю», «Желанный». Випустила новий альбом «Королева вдохновения». Працювала над ним три роки, до нього увійшли три дуетні пісні, в тому числі спільна для нас зі Стасом Михайловим «Королева вдохновения», яка встигла вже стати хітом в Україні та Росії. Загалом до альбому увійшло дев’ятнадцять пісень, а також чотири спеціальні караоке-мінусівки — мелодії без слів, аби будь-яка людина могла проспівати улюблені пісні. Такого в Україні ще ніхто не робив. Диск записували у Києві та Москві. Стиль, аранжування, студія, фото, образи — до всього цього я доклала руку. Дуже вдячна за старання авторам пісень і своїй групі. — Що підштовхнуло вас до самостійності? — Не секрет, що продюсував мене колишній чоловік. Ми розійшлись як подружжя, а відповідно, і як партнери, й переді мною постав вибір — або забути про кар’єру співачки, або брати все у свої руки. Не розмежовую творчість і особисте життя, тому сподіваюся зустріти людину, яка любитиме і музику, і мене. Коли люди закохані, вони гори можуть звернути! Маю ділові пропозиції відомих продюсерів, але їхні умови мене не влаштовують. — Вам зараз дуже складно? — Дуже. Раніше я знала дві речі: маю гарно виглядати, маю гарно співати. А тепер мушу «осягнути неосяжне». — А плюси є? — Я завжди знаю, скільки витратила, скільки заробила і скільки можу вкласти у розвиток. Ми з командою на повному самозабезпеченні — спонсора не маємо. І, слава Богу, тримаємося на плаву і на виду. Я не просто виступаю на корпоративах, а даю сольні касові концерти. Ось що визначає популярність: у період кризи людина вибирає не ковбасу, а квиток на концерт. — Де гастролюєте? — По всій Україні! (Бере товстий записник, гортає). Макіївка, Львів, Стаханов, Харків (сольний концерт), «КримФест», день міста Українка, день Ірпеня, Суми, Кременчук, Бердичів... Щомісяця маю виступи на двох курортах — у Трускавці та Хмільнику. — А за кордоном? — Зараз виступів за кордоном менше. Як правило, виїжджаємо до Росії, Грузії, іноді до Египту, Туреччини. Раніше багато було виступів у Європі. Виступала також у Х’юстоні (США), Ізраїлі. Та найбільше люблю Італію. Перший раз там була на всесвітньо відомому фестивалі в Сан-Ремо, представляла Україну й навіть співала для Сильвіо Берлусконі. Пізніше приїжджала туди із сольним концертом для нашої діаспори. В Італії є співачка Міна, «місцева Алла Пугачова», з якою в нас тембрально схожі голоси, — мене там називали «українська Міна». Багато гастролюємо по Україні. Ви знаєте, а вона в нас така гарна і така різноманітна! Дуже люблю Львів. Коли в цьому місті у нас концерт, ми всі радіємо. Його дух, енергетику ні з чим не порівняти. Шоколад, кава, вузенькі вулички, море туристів з усього світу… Самі львів’яни теж колоритні. У мене двоє учасників балету — зі Львова. У травні я там мала сольний концерт в Опері, зал був повний. Люблю і Харків. Його мешканці завжди гарно приймають, у місті витає атмосфера свободи. Донецьк останніми роками так змінився! Став дуже чистим, у ньому стільки цікавого… Кривий Ріг привертає увагу своєю протяжністю на 120 кілометрів, а також відкритими й добрими людьми. При тому, що люди дуже небагаті. Дніпропетровськ — досить заможне місто. Працюємо там здебільшого на корпоративах. Чудово приймають. Одеса — це те місто, де я хотіла б жити. Коли туди приїжджаю, в мене зовсім не робочий настрій. Хочеться пізно прокидатися, гуляти, дихати на балконі свіжим повітрям... І звісно, люблю батьківщину — Чернівці. Два роки тому мені відкрили там зірку на місцевій Алеї слави. — А на відпочинок їздите? — Востаннє відпочивала в Туреччині. За день до від’їзду застудилася, й це внесло «корективи» у проведення відпустки… А ось у серпні ми були три дні в Затоці, на Одещині, й там мені сподобалося дужче, ніж у Туреччині. Є вже в нас хороші готелі та пристойний сервіс. — Ваша найпам’ятніша закордонна мандрівка? — До Таїланду. Була там вісім років тому, але досі під враженням. Це абсолютно інакший світ. Знаєте, що захопило? Тропічний дощ! Інші уникають періоду дощів, але це щось неймовірне! Земля ніби дихала! Жадібно, з дивним звуком вбирала своїми порами воду! Всі поховались, а я стою вся мокра і зачарована… Потім раз — і сонце. Така краса! І ти разом із рослинами починаєш розквітати… А колібрі! Плаваєш у басейні, а вони пурхають, як блискучі метелики. А ананаси! Коштують копійки. Я харчувалася самими ананасами, від чого схудла й оздоровилася. Якщо є можливість, їдьте до Таїланду. В Україні теж можна отримати чудові враження. Я часто відкриваю для себе наші малі й маловідомі міста. Такі, як Ізюм на Харківщині. Шикарний заповідник, де мені навіть пропонували подарувати вовченя. Спасибі, але ми повинні відповідати за тих, кого приручили… — Подорожуючи, людина обростає кумедними випадками і курйозами. Поділіться чимось зі своєї колекції. — Працювали якось в Умані, на день машинобудівника. Публіка здебільшого чоловіча. А на мені шорти, коротка і довга спідниці — одне поверх іншого, щоб швидко перевдягатися. Очевидно, спрацювала чоловіча енергетика, бо довга спідниця з мене постійно спадала. Минуло два роки, а мені на інтернет-форумі про це нагадують… (Сміється). Виступала я й перед президентами — Кучмою, Ющенком, Януковичем, а також перед Путіним, Медведєвим, Назарбаєвим… Виступала й на дні села у глибинці. Головне, щоб пісня знаходила відгук, а люди були щирі. Завдяки своїм виступам стільки подорожую, що вже як заправський водій можу сказати, скільки кілометрів між якими містами України. Ось запитайте, відповім. — Ну… Між Житомиром і Ялтою. — Як їдемо — через Миколаїв? Від Житомира до Києва — нехай 100, від Києва до Херсона — десь 500, разом — 600. Ну, і звідти до Ялти… Загалом десь 1100 буде, плюс-мінус. — Де маєте найпалкіших шанувальників? — У Луцьку. Там живе скульптор Василь Рижук. Я була моделлю для двох його скульптур, одна з яких стоятиме у краєзнавчому музеї Чернівців. Він їздить по всій Україні на мої концерти, щоб у скульптурі краще передати мій настрій, зовнішність. Василь упевнений, що фото не може показати всіх рис людини. А ще він висадив на мою честь трильйон чорнобривців! Увійшов через це до Книги рекордів Гіннесса й подарував мені на день народження відповідну грамоту. Написав мій портрет, який зараз висить у мене вдома. Ось які люди у нас в Україні! — Ви перемогли у телепроекті «Народна зірка». Переконались у вірності публіки? — Спочатку я відмовлялася від участі — здавалося, втрачу багато пропозицій для колективу. Але я встигла там і там. Проект був підготовлений на дуже високому рівні, співали лише наживо, працювали із професійними музикантами. Була можливість експериментувати з образами й щотижня перевтілюватися. Десять відомих артистів (у тому числі Олександр Пономарьов, Анастасія Приходько, Кузьма Скрябін) співали дуетом із людьми «з народу». Моєю головною суперницею була відома москвичка Поліна Гагаріна. За глядацьким голосуванням наш дует із хлопцем з Кривого Рогу переміг із відривом на 43 відсотки! Хоч би куди ми приїжджали, я завжди дякую людям за те, що вони нас люблять і підтримують. Щодо вдячності: мій криворізький партнер отримав приз 500 тисяч гривень, але «спасибі» я не дочекалася. Як кажуть, добро карається. Хоча не перестаю робити добро, беру участь у доброчинних акціях. Зараз веду переговори з мером Києва щодо сольного концерту в Києві, в палаці «Україна» наступного року. Програма готова, потрібна лише допомога з орендою, звуком. — Активно провели рік, маєте плани на наступний… А як святкуватимете Новоріччя? — Ще точно не знаю. Нинішній рік зустрічали у Трускавці. Виступили на новорічному концерті, потім дали сольник. І відпочили теж дуже класно! Взагалі Трускавець — це казка в будь-яку пору року: краєвиди, лікування, кухня… Ми каталися на санках, смажили шашлики, їли в колибі мамалигу з бринзою та шкварками… Біля вогнища на морозі шанувальники упросили мене заспівати акапельно. Звичайно, я виконала їхнє прохання й сама від цього отримала величезне задоволення. Було в цьому навіть щось казкове. Новий рік, вогнище, багато людей з гарним настроєм і живий спів! А ще мені сподобався там новий спа-центр, який порекомендував Валерій Чигляєв: домашня атмосфера і номери у стилі екзотичного куреня. — Тобто Новий рік і Різдво для вас — і робота, й відпочинок? — На православне Різдво не виступаю. Тим паче, що для мене це подвійне свято — в донечки 7 січня день народження. А на Новий рік завжди панує такий настрій, що працюєш із великим задоволенням! Маленька історія. Два роки тому коханий запросив мене до Швейцарії. Нам не пощастило: через снігопад авіарейс затримали ще й загубився мій багаж. Мусила зустрічати Новий рік у чому приїхала, бо всі магазини були закриті. А приїхала я в білій норковій шубці. І раптом у Женеві — злива. Жах! Я була схожа на мокре біле мишеня. І тоді зареклася їздити відпочивати на Новий рік. Тільки працювати! (Сміється). — Усі захоплюються вашим зовнішнім виглядом. Маєте якісь жіночі секрети? — Займаюся спортом, зокрема, вже четвертий рік відвідую фітнес-центр «Софійський», який мені так подобається. Тренажерний зал, басейн — це для мене потреба. Ну, і як для кожної жінки — кохання! Люблю працювати. Люблю сцену. І сама дарую людям позитивну енергію, й від них отримую, що, звичайно, теж впливає на зовнішній вигляд. Свого часу молодий чоловік, із яким я довго зустрічалася, запропонував одружитися за умови, що я залишу шоу-бізнес. Довелося розлучитися. Для мене сцена — це більша частина життя! — Ви в гущі подій. А хто займається дитиною? — Я, бабуся, няня. Разом з Оленкою ми малюємо, вишиваємо, в’яжемо, робимо аплікації, займаємося кінним спортом. Правда, Оленка поки що тренується на поні, конячку звуть Лулу… Живемо за містом, у Кончі-Заспі. У нас шість кицьок — самі прибилися. Є чотири їжачки, котрі люблять собачий корм. Є лабрадор Марик, два папуги… Усі живуть дружно. Дитина мріє про поні. Кажу: «Може, коли-небудь…» (Сміється). Озелененням двору займалася сама: вибирала дерева, допомагала садити. Там є самшит, туї, подушкоподібна ялина, ялівець, п’ятдесят кущів троянд… Плюс полуниці, малина, шикарні яблука, черешні… Кажуть, людина має збудувати дім, народити дитину і посадити дерево. Я все це зробила. Але хочу ще трьох дітей! (Сміється). Тільки для цього потрібен хороший чоловік. На жаль, чоловіки бояться сильних жінок. А мені потрібен сильний, я не проти підкорятися. Головне — щоб було кохання. — І куди ви при чотирьох дітях подінете творчу діяльність? — Усе встигну. Вільний час є, адже на тусівки я не ходжу, як це робить багато «хронічно зайнятих» людей. Я віддаю перевагу сім’ї, роботі та друзям. І до церкви не забуваю ходити. Часом запитують: «Як ти живеш?» Відповідаю: «Дім — робота…» Але робота така, що уваги і спілкування більше ніж досить. Після цього хочеться побути з рідними й близькими в тиші, смачно поїсти... Я зрозуміла, що бути гарною і успішною — це ще не щастя, щастя — це і родинна та природна гармонія. І звісно, подорожі. Треба знаходити час на все. |
| Він кохав її Вона, мабуть, також Вони гуляли, сміялися, жартували. Здавалося, щастя На останнiй день вона побачила його з другою,ъъ усмiшка була веселою,а в його очах палав вогонь нашоъ розлуки |
Історична довідка Мати Карла була дочкою каменяра; від природи вона була жінкою розумною, розважливою, доброю і веселою. Карл був її єдиною дитиною,... |
| План заходів щодо реалізації благодійної студентської акції VІ «Аукціон... ЛІБС УБС НБУ з питань вивчення можливих проектів для реалізації у рамках VІ Аукціону надій |
Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні Документ 996-14, чинний, поточна редакція — Редакція від 02. 12. 2012, підстава 5463-17 |
| РефератИВНА ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА НА ТЕМУ «Політичний процес в Україні останнього десятиріччя» Протягом останнього десятиріччя Україна змінилася. Змінилася настільки швидко і болісно, що народ України на теперішній час не уявляє... |
Конкурс "МІС-юна українка" В залі звучить пісня " А тому ми зібралися в цьому теплому від ваших сердець та світлому від ваших посмішок залі, щоб провести свято, яке ми назвали «МІС-ЮНА... |
| 1. У кожного у пам’яті є школа Жорстоку боротьбу виграно. Місце під сонцем виборено. Свавільний вітер перегорнув ще одну сторінку історії. І вона почалася. Вітер... |
Уроку: «Вода знайома і загадкова» Мета уроку: Навчальна Тема: Гідросфера Тема уроку: «Вода знайома і загадкова» Мета уроку: Навчальна: Продовжити формування системи знань про гідросферу... |
| Natalia Sadovs’ka, b. August 18, 1916, in Penizhkove,a village of... Від.: Село Піньожкове, Христинівського району, область була тоді Київська, а зараз е вона Черкаська, то я не знаю, чи по тому як... |
Галина Захарясевич художниця, поетеса, музикант, громадський діяч.... Вона, високоосвічений митець, була серед піонерів використання народних джерел як основи для формування національних ознак українського... |