УРОКУ Тема: Поняття комп’ютерних вірусів. Заходи захисту. Антивірусні програми

• 
  Перевірка присутності учнів
  
• 
  короткий інструктаж з правила безпечної роботи з технікою
  

1. 
   Поняття комп’ютерного вірусу та його ознаки
   
2. 
   Перша поява комп’ютерного вірусу
   
3. 
   Класифікація вірусів за середовищем перебування
   
4. 
   Класифікація вірусів за способом зараження
   
5. 
   Зовнішній вигляд вірусів
   
6. 
   Класифікація вірусів за можливостями
   
7. 
   Класифікація вірусів за особливостями алгоритму вірусу.
   
8. 
   Заходи захисту
   
9. 
   Антивірусні програми
   

• 
  1959 р. - на ЕОМ IBM 650 був виявлений вірус, що "з'їдав" частину слів.
  
• 
  Перша «епідемія» комп'ютерного вірусу відбулася в 1986 році, коли вірус по імені Brain (англ. «мозок») заражав дискети персональних комп'ютерів
  
• 
  1988 р. - Роберт Морріс у США написав вірус, що вразив 2000 комп'ютерів.
  

1. 
   завантажувальні віруси або BOOT-віруси: заражають boot-сектори дисків. Дуже небезпечні, можуть призвести до повної втрати всієї інформації, що зберігається на диску;
   
2. 
   файлові віруси: заражають файли. Поділяються на:
   
   1. 
      віруси, що заражують програми (файли з розширенням .EXE і .COM);
      
   2. 
      макровіруси: віруси, що заражують файли даних, наприклад, документи Word або робочі книги Excel;
      
   3. 
      віруси-супутники: використовують імена інших файлів;
      
   4. 
      віруси сімейства DIR: спотворюють системну інформацію про файлові структури;
      
3. 
   завантажувально-файлові віруси: здатні вражати як код boot-секторів, так і код файлів;
   
4. 
   віруси-невидимки або STEALTH-віруси: фальсифікують інформацію прочитану з диска так, що програма, якій призначена ця інформація отримує невірні дані. Ця технологія, яку, інколи, так і називають Stealth-технологією, може використовуватися як в BOOT-вірусах, так і у файлових вірусах;
   
5. 
   ретровіруси: заражують антивірусні програми, намагаючись знищити їх або зробити непрацездатними;
   
6. 
   віруси-хробаки: заражують невеликі повідомлення електронної пошти, так званим заголовком, який по своїй суті є всього навсього лише Web-адресою місцезнаходження самого вірусу. При спробі прочитати таке повідомлення вірус починає зчитувати через глобальну мережу Internet своє 'тіло', яке після завантаження починає свою деструктивну дію. Дуже небезпечні, так як виявити їх дуже важко у зв'язку з тим, що заражений файл фактично не містить коду вірусу.
   

• 
  резервне копіювання інформації (створення копій файлів і системних областей жорстких дисків);
  
• 
  уникнення користування випадковими й невідомими програмами. Найчастіше віруси розповсюджуються разом із комп'ютерними вірусами;
  
• 
  перезавантаження комп'ютера перед початком роботи, зокрема, у випадку, якщо за цим комп'ютером працювали інші користувачі;
  
• 
  обмеження доступу до інформації, зокрема фізичний захист дискети під час копіювання файлів із неї.
  

• 
  Звичайні віруси — код вірусу можна побачити на диску.
  
• 
  Невидимі віруси — використовують особливі засоби маскування і при перегляді коду вірусу не видно.
  
• 
  Поліморфні – код вірусу видозмінюється.
  

• 
  нешкідливі — ті, які ніяк не впливають на роботу комп'ютера (крім зменшення вільної пам'яті на диску в результаті свого поширення);
  
• 
  безпечні— вплив яких обмежується зменшенням вільної пам'яті на диску й графічними, звуковими ефектами;
  
• 
  небезпечні віруси — ті, які можуть призвести до серйозних збоїв у роботі, або до втрати чи пошкодження інформації;
  
• 
  дуже небезпечні — ті, які можуть призвести до фізичного пошкодження обладнання (перезаписування ПЗП, виходу з ладу дискових пристроїв, пошкодження елементів материнської плати тощо);
  

7. 
   Класифікація вірусів за особливостями алгоритму вірусу.
   

• 
  «Компаньйони-віруси» — це віруси, що не змінюють файли. Алгоритм роботи цих вірусів полягає в тому, що вони створюють для ЕХЕ-файлів файли-супутники, що мають те саме ім'я, але з розширенням .СОМ
  
• 
  «Віруси-хробаки»— віруси, які поширюються в комп'ютерній мережі. Вони проникають у пам'ять комп'ютера з комп'ютерної мережі, встановлюють мережеві адреси інших комп'ютерів і розсилають по цих адресах свої копії;
  
• 
  «Макро-віруси» — віруси цього сімейства використовують можливості макро-мов, вбудованих у системи обробки даних (текстові редактори, електронні таблиці й т.д.).
  
• 
  «Троянські програми» — виконують шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або разом з ними. Вони не
  спроможні до самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем. Після запуску вони зазвичай знищують себе разом з іншими файлами на диску.
  

8. 
   Заходи захисту
   

1. 
   програми-детектори: призначені для знаходження заражених файлів одним із відомих вірусів. Деякі програми-детектори можуть також лікувати файли від вірусів або знищувати заражені файли. Існують спеціалізовані (тобто призначені для боротьби з одним вірусом) детектори та поліфаги (можуть боротися з багатьма вірусами);
   
2. 
   програми-лікарі: призначені для лікування заражених дисків і програм. Лікування програми полягає у вилученні із зараженої програми тіла вірусу. Також можуть бути як поліфагами, так і спеціалізованими;
   
3. 
   програми-ревізори: призначені для виявлення зараження вірусом файлів, а також знаходження ушкоджених файлів. Ці програми запам'ятовують дані про стан програми та системних областей дисків у нормальному стані (до зараження) і порівнюють ці дані у процесі роботи комп'ютера. В разі невідповідності даних виводиться повідомлення про можливість зараження;
   
4. 
   лікарі-ревізори: призначені для виявлення змін у файлах і системних областях дисків й у разі змін повертають їх у початковий стан.
   
5. 
   програми-фільтри: призначені для перехоплення звернень до операційної системи, що використовуються вірусами для розмноження і повідомляють про це користувача. Останній має можливість дозволити або заборонити виконання відповідної операції. Такі програми є резидентними, тобто вони знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера.
   
6. 
   програми-вакцини: використовуються для обробки файлів і boot-секторів із метою попередження зараження відомими вірусами (в останній час цей метод використовується все частіше).
   

DRWEB

ADINF

AVP

• 
  поліморфних, або вірусів, що самошифруються;
  
• 
  стелс-вірусів, або вірусів-невидимок;
  
• 
  нових вірусів для Windows;
  
• 
  макровірусів, що заражають документи Word і таблиці Excel.
  

1. 
   Що таке комп'ютерний вірус?
   
2. 
   Яким чином вірус заражує комп'ютер?
   
3. 
   Яким чином діють комп'ютерні віруси?
   
4. 
   Які ви знаєте джерела зараження комп'ютерним вірусом?
   
5. 
   За якими ознаками можна виявити факт зараження комп'ютерним вірусом?
   
6. 
   Які ви знаєте типи вірусів? Які деструктивні дії вони здійснюють?
   
7. 
   Які заходи рекомендується вживати, щоб запобігти зараженню комп'ютерним вірусом?
   
8. 
   Що таке антивірус? Які типи антивірусів ви знаєте?
   
9. 
   Що таке евристичний аналізатор? Які функції він виконує?
   
10. 
    Наведіть приклади антивірусних програм. Коротко охарактеризуйте їх.