Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»


Скачати 144.57 Kb.
НазваЗакон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»
Дата14.05.2013
Розмір144.57 Kb.
ТипЗакон
bibl.com.ua > Інформатика > Закон
УДК 376.352 П. С. Федорець,

директор Реабі­літа­ційного

центру УТОС, м. Київ
Комплексна реабілітація як багатогранна робота
з інвалідами по зору в реабілітаційній установі

У роботі розглядаються напрями реабілітаційної діяльності з інвалідами по зору, визначені у Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Подаються основні принципи комплексної реабілітації і наводяться приклади з практичної діяльності Реабілітаційного центру УТОС.

Ключові слова: реабілітація, комплексна реабілітація, реабілітаційний центр, колектив, УТОС.
Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначає реабілітацію як систему «медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєді­яльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство» [1].

Закон узагальнює основні напрями реабілітаційної роботи.

Останнім часом утворюються реабілітаційні заклади для первинної реабілітації інвалідів за окремими напрямами, наприклад: спортивні, культурно-спортивні центри, навчально-інформаційні, різного виду курси. Недоліком такої практики є однобічність реабілітаційної роботи.

На проведення реабілітації з кожного напряму окремо витрачатиметься багато часу і коштів. Повноцінна реабілітація не може бути проведена за окремим ізольованим напрямом, оскільки реабілітаційні дії кожного напряму переплітаються, доповнюють і підсилюють одна одну, прискорюють загальний процес реабілітації, в чому і полягає її комплексний характер.

Комплексний підхід до реабілітації передбачає одночасне і в одній установі проведення реабілітації за всіма напрямами з урахуванням початкового рівня реабілітованості, забезпечення технічними засобами реабілітації, моніторинг діяльності інваліда після закінчення перебування в реабілітаційній установі і робота щодо створення безпечного і безбар’єрного довкілля.

Оскільки в Україні нема таких закладів, які б проводили реабілітацію інвалідів в одній установі, то для забезпечення комплексного характеру реабілітації реабілітаційна установа змушена тісно співпрацювати з іншими закладами (медичними, навчальними, соціальними, виробничими підприємствами.

В основі процесу комплексної реабілітації лежать такі принципи:

1) ранній початок виконання реабілітаційних заходів;

2) безперервність і послідовність проведення реабілітаційних заходів;

3) індивідуальний підхід до визначення обсягу, характеру і спрямованості реабілітаційних заходів;

4) інформаційне забезпечення інваліда з кожного напряму реабілітації;

5) домінуючий характер індивідуальних практичних робіт над теоретичними (співвідношення 80% : 20%);

6) виховний і стимулюючий вплив колективу реабілітантів на кожного з його членів.

Проведення комплексної реабілітації, на нашу думку, крім виконання заходів, передбачених законом про реабілітацію, має включати і такі заходи:

1) приєднання України до міжнародних правових угод про права інвалідів з метою захисту їх прав в Україні;

2) приєднання до Флорентійської конвенції з метою полегшення доступу інвалідів до кращих і передових зарубіжних засобів реабілітації;

3) супровід інвалідів і моніторинг їх подальшої діяльності реабілітаційною установою після реабілітації для надання їм допомоги в разі потреби;

4) робота з державними структурами щодо створення безпечного довкілля і доступності до усіх сфер життєдіяльності. Заходи і засоби щодо їх реалізації мають бути однаковими по всій Україні і узгодженими із зарубіжними.

Розглянемо, як ці положення реалізуються в Реабілітаційному центрі УТОС, який, незважаючи на свої малі потужності, обмежене фінансування, проводить комплексну реабілітацію інвалідів з глибокими порушеннями зору (І і ІІ групи), максимально використовує як власні можливості, так і можливості всього Товариства сліпих.

За даними Міністерства охорони здоров’я, щороку в Україні вперше отримують інвалідність по зору близько 4 тис. осіб. На прохання РЦ УТОС регіональні медико-соціальні експертні комісії з наданням індивідуальної програми реабілітації направляють інвалідів до обласних правлінь УТОС, останні подають заявки в Реабілітаційний центр УТОС на реабілітацію їх членів.

РЦ УТОС на підставі заявок формує групи чисельністю з 10 інвалідів. Групи формуються з осіб приблизно одного віку, порівну чоловіків і жінок, з різним ступенем патології зору та важкості супутніх захворювань.

Під час прийому реабілітанта заповнюється реєстраційна карта з анкетними даними, проводяться медичне обстеження, співбесіда з психологом, вивчаються побажання реабілітанта щодо мети його перебування в Центрі, фіксується його емоційний стан.

На основі цих даних реабілітолог формує програму занять з реабілітантом з урахуванням індивідуальних особливостей.

Реабілітація інвалідів в РЦ УТОС здійснюється за такими напрямами.

Медична реабілітація нерозривно пов’язана з основним лікуванням органу зору (відновлювальна терапія і реконструктивна хірургія), профілактичним (консервативним) лікуванням, а також загальним оздоровленням організму людини в будинках відпочинку чи санаторії [2]. Цей процес довготривалий (десятки років).

Термін перебування реабілітантів в Центрі становить 52 дні. За цей час лікар-офтальмолог Центру організовує консультацію реабілітанта у провідних медичних закладах міста щодо подальшого лікування (консервативного чи оперативного) і профілактики.

Після реабілітації в Центрі подальше профілактичне лікування і диспансерний нагляд за інвалідом по зору здійснюють лікарі-офтальмологи оздоровчих пунктів, які є на кожному підприємстві системи. Таких оздоровчих пунктів в Україні 62, і обслуговують вони інвалідів по зору незалежно від того, чи працює інвалід на підприємстві, чи просто перебуває на обліку в первинній організації.

Реабілітаційний центр УТОС координує діяльність оздоров­чих пунктів з питань реабілітації. Більше 10 років проводяться конкурси-огляди на визначення кращих оздоровчих пунктів. Умови конкурсу і критерії оцінювання, в яких головне місце відводиться стану медичної реабілітації та оздоровлення, розроблені Реабілітаційним центром.
Психологічна корекція постійно здійснюється протягом усього часу перебування реабілітантів у Центрі.

Методика проведення психолого-корекційної роботи з інвалідами по зору була розроблена на основі праць проф. Синьової Є. П. [3, 4].

Під час проведення психолого-корекційної роботи з інвалідами по зору враховуються вік, час втрати зору, тривалість втрати зору, соціальне середовище (сім’я, трудовий чи навчальний колектив), психологічна установка особистості, початковий стан реабілітованості, наявність фобій і тривожних очікувань.

Усі ці дані, отримані під час реєстрації інваліда, аналізують психолог і реабілітолог і розробляють індивідуальну програму реабілітації інваліда, яка на відміну від індивідуальної програми, що видається МСЕК, не тільки фіксує рівень реабілітованості, а є конкретною програмою дій для спеціалістів, які будуть працювати з реабілітантом. Систематична робота психолога і реабілітолога, вихователів-методистів, а також виховний вплив колективу реабілітантів дають позитивний результат, що виявляється в поліпшенні психо-емоційного стану у 72 % реабілітантів.

Перебування реабілітанта в колективі і відсутність персонального опікуна стимулюють його бути самостійним і менш залежним від сторонніх осіб.

У країнах з високотехнічними і технологічними виробництвами інтелектуальна праця стає провідною. До цих країн належить і Україна. Якщо виконання фізичної праці для інваліда по зору має надзвичайно багато обмежень, то розумова праця має їх значно мен­ше. Розумова праця потребує відповідного освітнього рівня.

Згідно зі звітними даними обласних правлінь УТОС, освітній рівень інвалідів, які перебувають на обліку, станом на 01.01.2010 такий:

докторів наук – 13, кандидатів наук – 58, професорів – 12, доцентів – 35;

мають вищу освіту – 5 149, середню спеціальну – 7 883, середню освіту – 19 874, неповну середню освіту – 13 055;

навчаються у вищих навчальних закладах – 484, середніх навчальних закладах – 230.

Із 572 інвалідів, які пройшли реабілітацію в Реабілітаційному центрі, мали: вищу освіту – 75 осіб, середню спеціальну – 109, середню – 261, неповну середню – 111 осіб; 16 інвалідів взагалі не мали ніякої освіти.

Серед реабілітантів, які поступили до Реабілітаційного центру, володіли шрифтом Брайля тільки одиниці інвалідів, які є інвалідами по зору з дитинства і навчалися в спеціальних школах. І тільки окремі інваліди були знайомі з комп’ютерними технологіями.

Завдання РЦ у цьому напрямі – переконати інвалідів по зору, що тільки їх навчання або перенавчання дадуть додаткову можливість швидше і якісніше працевлаштуватись; надати інформацію про навчальні заклади (вищі, середні спеціальні і середні навчальні заклади); про форми і методи навчання людей з вадами зору (стаціонарне, заочне, дистанційне, інтегроване, інклюзивне тощо); про технічні засоби навчання; пробудити у реабілітантів бажання отримати основи знань з усіх предметів шкільної програми; виявити схильність інваліда до вивчення певної галузі знань і стимулювати їх поглиблене вивчення.

За програмою реабілітації, розробленою РЦ УТОС і схваленою Інститутом корекційної педагогіки, в Центрі проводиться навчання з 14 дисциплін [5]. Проте кожний з цих предметів вимагає для його засвоєння знань ще з трьох або більше базових дисциплін. Наприклад, столярна і слюсарна справи вимагають знань з математики, фізики, хімії; з комп’ютерних технологій – фізики, електро­техніки, української, російської граматики і правопису, англійської мови тощо. Щоб забезпечити відповідний рівень подання матеріалу в доступній реабілітантам формі, викладач має бути високоерудованим спеціалістом.

За час перебування в РЦ реабілітанти, які не володіли шриф­том Брайля, вивчають його. Крім того, вивчають комп’ютерні технології для незрячих.

Програмною вимогою щодо критеріїв знань з початкового курсу комп’ютерних технологій є: вміння володіти клавіатурою комп’ютера і писати диктанти з використанням ПК.

Навчання реабілітантів нерозривно пов’язано з їх вихованням, яке передбачає виховання у них таких моральних якостей: чесність, порядність, доброта, співчуття, чуйність, взаємодопомога, прагнення до самовдосконалення, любов до рідної землі і близьких людей тощо.

У виховному процесі важко переоцінити значення колективу, якому відводили головне місце видатні педагоги (Макаренко А. С., Сухомлинський В. О. та ін.).

Тому з перших днів тифлопедагоги ведуть роботу із створення колективу. Окремих реабілітантів може згуртувати в колектив ідея, реалізація якої вимагає об’єднання зусиль і вмінь кожного реабілітанта. Таким об’єднувальним фактором у Центрі є підготовка і проведення звіт­ного концерту реабілітантів після закінчення навчання.

Загальновідомо, який великий виховний вплив мають театр, література, музика. Під час навчання Центр організовує для реабілітантів відвідування вистав у Національній опері України ім. Т. Г. Шевченка, Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, Київському національному академічному театрі оперети, музичних концертів у Національній філар­монії України і Національному будинку органної та камерної музики, концертів в Палаці «Україна». У вихідні дні для реабілітантів вихователь і методист організовують цільові тематичні екскурсії по місту Києву. Особливе місце відводиться відвідуванню Києво-Печерської Лаври.

Соціально-побутова реабілітація є основною ланкою реабілітаційної роботи на початковому етапі. Усі роботи із цього напряму реабілітації виконуються у суворій відповідності до Програми з соціально-трудової реабілітації інвалідів по зору [5]. Серед них найбільше часу відводиться навколишньо-середовищній орієнтації.

Соціальна реабілітація – складне суспільне явище, яке включає в себе різні сторони життєдіяльності людини, однією з найважливіших якої є навколишньо-середовищна адаптація.

Якщо здорова людина пристосовується до оточуючого середовища, то для людей, які втратили зір, особливістю є те, що більшість сторін соціальної сфери треба пристосовувати до потреб інвалідів.

Мобільність інваліда у фізичному просторі тісно пов’язана з умінням орієнтуватися відносно сторін світу (заданих координат) та умінням визначати напрямок руху.

Ці питання є основними в реабілітаційному процесі.

Оволодіти ними можна тільки при проведенні щоденних занять і наполегливих тренувань. У Центрі здійснюється цей процес щоденно, починаючи з простих вправ з поступовим їх ускладненням [6].

На перших заняттях вивчається рівень готовності до орієнтування збережених аналізаторів та проводиться їх подальший розвиток.

Після засвоєння навиків орієнтування в приміщеннях і на території Центру реабілітантів знайомлять з мікрорайоном міста, виконаного у вигляді просторового макета.

Сформовані на основі макета просторові уявлення про місцевість практично закріплюються за допомогою проходження реабілітантами заданих маршрутів.

У такий спосіб вивчають і відпрацьовують навики користування транспортом.

Важливу роль в орієнтуванні на місцевості відіграють певні об’єкти (переходи, будівлі, зупинки транспорту і їх обладнання, огорожі вздовж проїжджих частин доріг), які є відправними точками під час орієнтування.

Треба зазначити, що навколишнє середовище є недружелюбним до інваліда по зору.

Під час переміщення містом для незрячої людини можуть виникати не прості ситуації, що утруднюють її орієнтування і можуть бути навіть небезпечними для життя (розриті тротуари, повалені дерева, хаотично припарковані машини, транспорт, що зупиняється не в строго установленому місці зупинки). Щоб полегшити орієнтування незрячих у міській інфраструктурі і зробити більш безпечним довкілля, нами розроблено Стандарти комплексної доступності інвалідів по зору до довкілля та соціальної інфраструктури та інформаційного простору, які затверджені центральним правлінням УТОС.

Для реалізації заходів, передбачених цими Стандартами, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 29.07.2009 № 784 «Про затвердження Плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009 – 2015 роки «Безбар’єрна Україна», яка зобов’язує відповідні міністерства впроваджувати їх у життя, і контроль за впровадженням покладено на Державний комітет з метрології та стандартизації.

Для відновлення або вироблення навиків, пов’язаних з трудовою професійною діяльністю, та виконання певних побутових робіт Центром розроблено ряд практичних робіт (столярні, слюсарні, механо-складальні, в’язання, шиття, лозоплетіння) та методики їх виконання [7, 8].

Практичні роботи розпочинаються із вивчення і відпрацювання методів вимірювання розмірів інструментами, адаптованими до незрячих (лінійка з брайлівською шкалою, кравецька стрічка та рулетка з брайлівськими позначками). На наступних заняттях пропонується ряд робіт, що вимагають навиків складальних операцій та ремонту певних механізмів (кріплення деталей, установка замків та меблевої фурнітури, ремонт водопровідних кранів тощо).

На останніх заняттях з трудової реабілітації та професійної орієнтації реабілітанти вчаться виконувати роботи, які роблять робітники-інваліди на підприємствах Товариства (складання прищіпок, шторного затискача, електроарматури тощо).

Послідовність практичних робіт побудовано так, що першими виконуються тільки прості роботи, а кожна наступна робота є складнішою від попередньої.

Під час виконання цих робіт дотримується принцип, що кожен реабілітант, самостійно або за допомогою викладача, обов’язково має виконати роботу до кінця. В окремих роботах, занадто складних для реабілітантів зі зниженою моторикою чи додатковим каліцтвом, якість виконання може не враховуватись. Дотримання принципу виконання і завершення кожної роботи (кожний день нова, хоча і невелика перемога) утверджує у реабілітантів віру і впевненість у свої сили і можливості.

Фізична культура і спорт, які відіграють важливу роль в житті здорових людей, є невід’ємною складовою комплексної реабілітації.

На пара- і дефолімпійських іграх у Пекіні у 2008 році українські інваліди-олімпійці завоювали 74 медалі, з них 41 медаль – інваліди по зору, що є важливим стимулом для всіх інвалідів по зору до занять фізичною культурою і спортом.

У Реабілітаційному центрі УТОС реабілітанти дізнаються про види спорту, в яких можуть брати участь інваліди, а також спортивні змагання, які постійно проводяться в межах Товариства сліпих та України.

Фізична реабілітація, яка полягає у відновленні певної групи м’язів, проводиться із строго дозованими навантаженнями безпосередньо під контролем реабілітолога.

Із цією метою використовуються тренажери, які дають можливість регулювати навантаження і контролювати пульс.

Кожен інвалід потребує індивідуальних навантажень, але є і загальнодоступні фізичні вправи, до яких належать пішохідні прогулянки, де можна змінювати довжину маршрутів і темп руху.

В реабілітаційній практиці застосовується лікувально-фіз­культурний комплекс [9]. Лікар-офтальмолог спільно з реабілітологом підбирає індивідуальні лікувальні чи профілактичні оф­таль­мологічні вправи кожному реабілітанту.

Вихователь-методист проводить ранкову гігієнічну фізичну гімнастику.

Контролюють правильність підбору і проведення фізичних навантажень шляхом вимірювання артеріального тиску і пульсу, але найголовнішим показником є самопочуття реабілі­танта.

Інтеграція інваліда в суспільство вимагає від нього знання законів цього суспільства, прав і обов’язків інвалідів, визначених законодавством, методів відстоювання своїх прав. Тому реабілітаційна установа має грунтовно познайомити реабілітантів із законодавчими актами стосовно проблем інвалідів, міжнародними правовими актами, що захищають права інвалідів, а також порядком звернення до адміністративних чи судових органів щодо відстоювання своїх прав.

Крім того, потрібно проводити роботу з батьками чи родичами в сім’ях, в яких живуть інваліди по зору, і навчити їх, як правильно подавати допомогу незрячим, не проявляти гіперопіки, заохочувати ініціативу незрячого і не створювати ніяких обмежень в його самостійній діяльності [10].

Невід’ємною частиною навчального процесу є контроль за рівнем засвоєння знань, у нашому випадку – за рівнем реабілітованості.

Початковий рівень реабілітованості визначається під час прийому до РЦ УТОС. Повторний контроль проводиться після проходження половини курсу навчання. Остаточний контроль – після закінчення навчання.

Рівень реабілітованості оцінюється як низький, середній і високий за встановленими критеріями [11, 12].

Встановлення рівня реабілітованості відбувається колегіально на засіданні методради з урахуванням думки всіх спеціалістів, які працювали з реабілітантами.

Центр постійно проводить моніторинг діяльності інвалідів, які пройшли курс реабілітації.

За останні 10 років 497 випускників після закінчення навчання в РЦ УТОС виявили бажання працювати і лише 3 інваліди виявили бажання жити за рахунок пенсії чи соціальної допомоги.

Проведений у 2010 р. моніторинг подальшої діяльності випускників РЦ УТОС такий: працевлаштувались на постійну роботу – 220 осіб; працевлаштувались на виконання тимчасових і сезонних робіт – 88 осіб; не працюють через незадовільний стан здоров’я – 42 особи; внаслідок важких супутніх захворювань померли 13 людей; не можуть знайти роботу – 63 особи; навчається в навчальних закладах – 31 особа; немає даних – 22 особи.

Більше ніж за 10 років роботи Реабілітаційного центру УТОС накопичено великий дос­від роботи в проведенні комплексної реабілітації інвалідів по зору.

Незважаючи на недостатнє фінансування на утримання і зміцнення матеріальної бази, Центр повністю виконував програму реабілітації, водночас вдосконалював методики її виконання і надавав методичну допомогу іншим реабілітаційним закладам.
Література

  1. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 6 жовтня 2005 р. № 2961-IV // ВВР. – 2006. – № 2-3. – Ст. 36.

  2. Ипатов А. В., Сергиени Е. В., Марунич В. В., Науменко Л. Ю., Войтчак Т. Г. Методика составления индивидуальной программы медицинской реабилитации инвалидов, управление процессом ее реализации и контроля. – Днепропетровск: Пороги, 2003. – 106 с.

  3. Синьова Є. П. Тифлопсихологія: Підручник. – К.: Знання, 2008.

  4. Синьова Є. П. Тифлопедагогіка. Теорія виховання сліпих та слабозорих дітей. – К., 2009. – 212 с.

  5. Федорець П. С. Програма з психолого-практичної та соціально-трудової реабілітації інвалідів по зору. – К., 2005. – 41с.

  6. Федорець П. С., Дувалкіна Т. В. Навчання просторовому орієнтуванню інвалідів по зору. – К., 2007. – 116 с.

  7. Федорець П. С. Трудове навчання в Реабілітаційному центрі УТОС. Столярні роботи. – К., 2008. – 72 с.

  8. Федорець П. С. Трудове навчання в Реабілітаційному центрі УТОС. Слюсарні роботи. – К., 2009. – 116 с.

  9. Лечебная физическая культура: Справочник / Епифанов В. А., Мошков В. Н., Антуфьева Р. И. и др.; Под ред. В. А. Епифанова. – М.: Медицина, 1988. – 528 с.

  10. Зрячим про незрячих / Дутчак П. Я., Кударенко О. Г., Скутар Н. Д. та ін.; Під заг. ред. О. Я. Фесенка. – Чернівецьке УВО УТОС, 1999. – 260 с.

  11. Любушкина Т.Л. Комплексная реабилитация инвалидов // Социальная работа, 2007, № 6. – С.42 – 43.

  12. Изучение уровней реабилитированности инвалидов по зрению в течение срока их пребывания в институте реабилитации. – Воронеж, 1992. – 14 с.


В работе рассматриваются направления реабилитационной деятельности с инвалидами по зрению, определенные в Законе Украины «О реабилитации инвалидов в Украине». Представлены основные принципы комплексной реабилитации и приведены примеры из практической деятельности Реабилитационного центра УТОС.

Ключевые слова: реабилитация, комплексная реабилитация, реабилитационный центр, коллектив, УТОС.
In the work directions of rehabilitation activity with the visually impaired persons, defined in the Law of Ukraine «About rehabilitation of invalids in Ukraine», are considered. Main principles of complex rehabilitation are presented and examples from practical activities of Rehabilitation Center UTOS are resulted.

Keywords: rehabilitation, complex rehabilitation, the rehabilitation center, collective, UTOS.



Схожі:

Інформація про навчання на пільгових умовах
Синельниківської міської ради повідомляє, що Кримська республіканська установа «Міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідів»...
Положення про механізм справляння та порядок сплати збору за місця...
Положення розроблено на підставі Конституції України, Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про...
Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон України...
Керуючись ст ст. 142,143 Конституції України, п п. 22 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 9 ст. 91 Бюджетного...
Смілянської міської ради Черкаської області Педагог – організатор, вчитель методист
Державними програмами соціальної підтримки інвалідів в Україні; дати інформацію про проведення Параолімпійських ігор; формувати в...
Інформаційна картка послуги
Призначення допомоги на поховання інвалідів з дитинства, дітей-інвалідів, осіб, які не мали права на пенсію, та інвалідів, які отримували...
Закон України „Про оренду державного та комунального майна” від 10....
Підготовка та видача додаткових угод до договору оренди про зміни в договорі оренди комунального майна
ЗАКОН УКРАЇНИ 
Цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності
Закон України „Про оренду державного та комунального майна” від 10....
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17. 05. 2005 р. №76, Положення про Управління...
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів...
Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту
Закон ів України «Про попередження насильства в сім’ї»
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Нікопольської міської ради
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка