Тема 8. Основні служби Інтернету. Адресація в Інтернеті
8.1. IP-адресація.
8.2. Система доменних імен.
8.3. Адреси мережевих ресурсів.
8.4. Адресація до баз даних.
8.1. IP-адресація
До будь-якого вузла в Інтернеті можна звертатися безпосередньо, вказуючи його адресу. Адреса вузла складається з чотирьох октетів, які між собою розділяються крапкою.
8.2. Система доменних імен
Починаючи з сер. 80-хх рр. список імен комп’ютерів, який регулярно розсилався по вузлах, „розрісся” так, що його стало важко супроводжувати. Так виникла ідея поділу вузлів мережі на зони. Ці зони отримали назву доменів. Одночасно з цим вдалося розв’язати проблему з їх фінансуванням
Починаючи з 1985 р. до мережі почали під’єднуватися інші країни, які отримували свої домени.
Домени першого рівня розподіляють і контролюють домени другого рівня і т.д. Тому в Інтернеті поряд з IP-адресацією функціонує система доменних імен (DNS), яка контролюється службою DNS, що використовує сервери DNS.
Основне призначення служби DNS – це визначення IP-адреси за введеною назвою. Рівні доменів при введенні адреси вводяться справа наліво, відмежовуючись крапкою.
При введенні назви DNS пошук спочатку виконується у власному списку, а при його нерезультативності – у DNS-списку сервера. При невдалому пошуку на DNS-сервері відбувається звертання до домена першого рівня. У випадку результативності пошуку введена адреса записується на всі сервери, через які цей пошук відбувався.
8.3. Адреси мережевих ресурсів
В Інтернеті адресуються не лише сервери, а й локальні файли на них. Ці адреси називаються уніфікованими вказівниками ресурсів.
Приклад:
URL http://www.uaport.ua/history/history.html,
де http – прикладний протокол,
www – служба,
uaport.ua – мережеве ім’я вузла,
history/history.html – шлях до файлу.
8.4. Адресація до баз даних
В Інтернеті можуть адресуватися не лише файли, а й записи до баз даних. Наприклад, URL http://www.uaport.ua?vid=fhphc57.
При звертанні до такого запису для користувачі автоматично формується сторінка, вигляд якої залежить не лише від вмісту запису, а й від параметрів, визначених браузером та користувачем.
Тема 9. Intranet
9.1. Місце Intranet в комп’ютерних мережах.
9.2. Напрямки застосування, переваги та недоліки Intranet.
9.1. Місце Intranet в комп’ютерних мережах
Intranet – це закрита для зовнішніх користувачів сукупність технологій локальної обчислювальної мережі організації, розроблених на основі технологій глобальної мережі Intеrnet. Intranet – це по суті локальна мережа окремого підприємства. Швидкому успіху мережі Intranet завдячують технології World Wide Web. Технології Intranet, побудовані на технологіях глобальної мережі Internet, є у середньому більше ніж в 2.5 рази дешевшими у порівнянні з іншими спеціалізованими клієнт-серверними технологіями.
Топологія мережі Intranet дозволяє легко об’єднувати інформаційні ресурси організації. Комп’ютери в мережі Intranet традиційно поділяються на серверні і клієнтські, але сама структура мережі є розподіленою. Несправність одного серверу не впливає на роботу інших. Клієнти і сервери мережі Intranet можуть працювати під управлінням практично будь-яких операційних систем. Все це є можливим завдяки використанню стандартного стеку протоколів TCP/IP. Операційна система, в якій реалізований цей стек, автоматично отримує можливість інтеграції в мережу.
Intranet прийшов на зміну розрізненим груповим засобам сумісної роботи в корпораціях. Стрімкий розвиток Intranet почався з 1994 року. Відтоді найбільші виробники програмних і апаратних засобів задекларували використання принципів Intranet для своїх внутрішніх виробничих потреб. З кінцяі 1996 року почали з’являтися перші програмні Intranet-продукти великих фірм-виробників програмного забезпечення. На сьогодні використовується єдина концепція мереж Intranet. Вона описує, як і які стандартні Intеrnet-технології застосовувати при реалізації мереж Intranet. Згідно з цією концепцією, Intranet – це єдине інформаційне середовище організації, яке створене на основі найперспективніших мережних технологій, протоколів і стандартів відкритих систем.
9.2. Напрямки застосування, переваги та недоліки Intranet
Мережа Intranet призначена для колективної роботи в організації. Вона дозволяє автоматизувати процес обробки, зберігання і пошуку потрібної інформації. Користувач Intranet може швидко і своєчасно отримати інформацію у вигляді готових або динамічно сформованих документів по запиту. Intranet-підхід є універсальним для будь-якої організації, незалежно від конкретного виробничого профілю і масштабу діяльності.
Традиційними напрямками застосування Intranet є:
1. Публікація документів організацій. На серверах Intranet розміщаються різноманітні описи продукції, інструкції, довідкова інформація відділів організації, адресні і телефонні книги, розклади і списки корпоративних акцій та інші корпоративні документи в вигляді статичних HTML-файлів. Крім цього, можлива публікація мультимедійних документів. Таким чином забезпечується одночасний доступ до різноманітних корпоративних даних.
2. Організація доступ до корпоративних баз даних. Користувач може працювати з базами даних (додавати, видаляти і переглядати записи), опублікованими на серверах Intranet, використовуючи стандартну програму перегляду – броузер, яка забезпечує доступ до традиційних документів, що зберігаються в різноманітних базах даних, однак у зручнішій і природній формі. Це дозволяє не встановлювати на кожному клієнтському робочому місці різноманітні прикладні системи керування базами даних, а значить відпадає необхідність в навчанні користувачів роботі з ними. Дані вводяться в HTML-форми і після цього відправляються на сервер Intranet, який обробляє їх і вставляє в базу даних. Для перегляду вмісту баз даних формуються динамічні HTML-сторінки, які створюються при використанні запитів.
3. Забезпечення обміну повідомленнями. В рамках Intranet цілком можливо створеннясистем електронної пошти, телеконференцій і дискусійних груп. Електронна пошта (E-mail) - це ще одна із служб Intеrnet, яка цілком може застосовуватися в Intranet для відсилання простих електронних повідомлень і файлів, призначених для співробітників організації. В мережах Intranet електронна пошта може використовуватися як для розповсюдження повідомлень організаційного плану, так і для обміну приватними повідомленнями між співробітниками організації. Телеконференції (UseNet) дозволяють співробітникам читати і опубліковувати статті на певну тематику з допомогою клієнтської програми роботи з телеконференціями, наприклад з допомогою браузера Intеrnet Explorer. В мережах Intranet телеконференції можуть використовуватися як доповнення до сервісу електронної пошти.
4. Використання інтерактивних прикладних програм. В Intranet можливе застосування прикладних програм, які отримують і обробляють інформацію, введену в HTML-форми. Використання таких розробок можливе там, де необхідний діалог з користувачем. Сфери діяльності, в яких можливе застосовування таких прикладних програм, різноманітні: від інтерактивних систем збору відомостей про співробітників до систем навчання. Дуже швидко сфера корпоративного використання Intranet стала розширюватися, наближаючись до технологічних і виробничих завдань. Зараз Intranet-підхід визнаний перспективним для розв’язку задач автоматизації проектування, технологічної підготовки виробництва, управління технологічними процесами та ряду інших.
5. Застосування систем автоматизації діяльності організації. Побудова систем автоматизації діяльності організації на основі Intranet-технології дозволяє поєднувати кращі властивості як централізованого збереження даних, так і управління з розподіленими комунікаціями. Приклади ланок діяльності, для яких Intranet-технології широко застосовується для полегшення документообігу: маркетинг, бухгалтерія, плановий та фінансовий відділи.
Перевагами технології:
1. Спрощення доступу до інформації. Використовувати Web-браузер можуть навіть початкуючі користувачі. При використанні Web-браузера пошук і відображення необхідної інформації стануть практично миттєвими. Це в кінцевому рахунку дозволяє в більшій мірі зосередити увагу на функціональних завданнях організації. Тому після встановлення мережі Intranet, замовнику не потрібно проводити навчання користувачів роботі в цій мережі. Простота доступу і легкість навчання користувачів забезпечують інформаційним системам організації статус самообслуговування. Будь-який користувач може отримати доступ до інформації без звертання за допомогою до консультантів, оскільки інформація в Intranet подається у вигляді Web-сторінок. Публікація документів в Intranet-мережі може бути організована так, що навіть непідготовлений користувач може легко і швидко помістити документ на Web-сервері.
Структура Web-сторінок в Intranet має бути спроектована таким чином, щоб користувачі легко орієнтувались в опублікованій інформації. Крім того, повинні бути реалізовані різні пошукові механізми, які дозволяють по введених ключових словах отримувати адреси ресурсів, в яких ці слова присутні. Це дасть змогу користувачу переміщуватися і формувати запити по всіх інформаційних ресурсах організації, крім тих, доступ до яких обмежений у відповідності з повноваженнями користувача, адже Intranet здійснює управління і захист інформації, використовуючи засоби Internet.
2. Робота з мультимедійними даними. Засоби Intranet забезпечують можливість передачі мультимедійних даних. Доступ до мультимедійних даних забезпечується зf допомогою Web-браузера. Він дозволяє переглядати мультимедійні дані різних форматів: аудіоінформації (*.WAV, *.MP3, *.MP4) та відеоінформації (*.MPG, *.AVI). Крім того, є можливість організації відеоконференцій в масштабі реального часу.
3. Розподілений доступ і централізоване управління інформацією. Мережа Intranet утворює своєрідне розподілене програмне середовище, яке дозволяє працювати програмам на будь-яких серверах і клієнтських місцях. В першу чергу сервіси Intranet забезпечують користувачу можливість перегляду інформації, прийом і відправлення листів по електронній пошті, перегляд директорій. Крім того, вони дозволяють використовувати програмне забезпечення третіх виробників, орієнтоване на розв’язок, наприклад, фінансових задач або задач автоматизації, які реалізують специфічніші функції, такі як захист інформації або реплікація даних. Сервіс Intranet забезпечує прозорий доступ до всіх інформаційних ресурсів мережі. Документи можуть створюватися в форматі HTML традиційними текстовими редакторами або засобами електронних таблиць. Документи публікуються, індексуються для зберігання і керуються централізовано, а доступ до них здійснюється з допомогою настільних комп’ютерів на робочих місцях. В результаті створюється єдине інформаційне середовище організації.
4. Спрощена комунікація і взаємодія. Стандарти Intranet забезпечують можливості для групової роботи з використанням електронної пошти, технології WWW, включаючи аудіо- і відео-інформацію та організацію дискусійних робочих груп, а також застосовуючи інші програмні засоби, побудовані на протоколі TCP/IP (системи типу Microsoft NetMeeting). Доступ до інформації може бути забезпечений відповідним рівнем регламентації і безпеки.
5. Наявність засобів для забезпечення інформаційної безпеки. Для довільної реалізації мережі забезпечується відповідний необхідний рівень секретності. Інформацію можна розмежувати по рівнях доступу користувачів. Можливе застосування технологій шифрування даних та інших методів захисту. Група сервісів забезпечує методи захисту від несанкціонованого доступу з боку внутрішніх і зовнішніх користувачів, аутентифікацію комунікації, перевірку цілісності інформації. Для цього застосовуються різноманітні способи захисту, включно з протоколами шифрування і застосуванням firewall-систем.
Недоліки Intranet:
1. Прикладні системи спільної роботи для Intranet-мереж не мають потужні можливості традиційного ПЗ для групової роботи.
2. Розроблений обмежений набір засобів прив'язки Web-серверів до баз даних і інших допоміжних прикладним системам.
3. Необхідно організовувати і підтримувати функціонування окремих прикладних систем, зокрема, таких, як електронна пошта і Web-сервери, замість того, щоб користуватися однією уніфікованою системою, як в пакетах для групової роботи.
4. В Intranet-мережах немає вбудованих засобів тиражування для віддалених користувачів, у той час як в пакетах типу LotusNotes вони є. Мова HTML і протокол HTTP не володіють достатньою потужністю для розробки прикладних систем архітектури „Клієнт-сервер”.
Розвиток Intranet призвів до створення мереж типу Extranet. Мережі цього типу – це приватні мережі, які працюють на основі технології Intranet та телекомунікаційних систем загального користування, за допомогою яких постачальники, дистриб’ютори, замовники та партнери отримують доступ до прикладних програм корпоративної мережі. Ці мережі є проміжною ланкою між корпоративною мережею та мережею Intеrnet.
Тема 10. Мережеві операційні системи
10.1. Основні вимоги до мережевих операційних систем
можливість спільного ефективного використання файлів і принтерів інших робочих станцій;
можливість ефективного використання прикладних програм, орієнтованих на архітектуру „клієнт-сервер”, в т.ч. на різних платформах і від різних розробників;
можливість працювати на різних платформах з різним мережевим обладнанням;
забезпечення повної інтеграції з Інтернетом та забезпечення роботи Web-серверів;
забезпечення дистанційного доступу до мережі;
можливість організації внутрішньої електронної пошти та групових дискусій;
організація доступу до територіально розподілених багатосерверних мереж з допомогою служб каталогів та імен.
Жодна з популярних мережевих ОС не може задовольнити всі вимоги користувачів повністю. Тому у великих мережах, як правило, використовують кілька мережевих ОС, наприклад Netware від Novell та Windows NT Server від Microsoft. При цьому перша з них використовується для роботи з файлами та друком, а друга – для обміну повідомленнями та виконання серверних додатків.
10.2. Адміністрування мережі
Сукупність прийомів розділення і обмеження прав учасників комп'ютерної мережі називається політикою мережі. Управління мережевими політиками (їх може бути декілька в одній мережі) називається адмініструванням мережі. Особа, що управляє організацією роботи учасників локальної комп'ютерної мережі, називається системним адміністратором.
При підключенні локальної мережі підприємства до глобальної мережі важливу роль відіграє поняття мережевої безпеки. Зокрема, повинен бути обмежений доступ в локальну мережу для сторонніх осіб ззовні, а також обмежений вихід за межі локальної мережі для співробітників підприємства, що не мають відповідних прав. Для забезпечення мережевої безпеки між локальною і глобальною мережею встановлюють так звані брандмауери. Брандмауером може бути спеціальний комп'ютер або комп'ютерна програма, перешкоджаюча несанкціонованому переміщенню даних між мережами.
Додаткові питання до екзамену з дисципліни „комп’ютерні мережі”
1. Різновиди пошукових систем Інтернету
Виділяють два різновиди пошукових систем в Інтернеті: пошукові вказівники та пошукові каталоги (поділяються на змістові та рейтингові системи).
Для пошукових вказівників інформація формується автоматично, а в пошукових каталогах інформація формується людьми.
2. Пошукові каталоги
Пошукові каталоги створюються людьми, обробляють менше 5% ресурсів Інтернету. Найбільший пошуковий каталог – YAHOO!, над яким постійно працюють понад 150 редакторів. Змістові пошукові системи орієнтовані на „мисливців” (Rambler Top 100). Рейтингові системи, посилання в яких відносяться до рубрик вручну, а рейтинг в середині рубрик формується автоматично по відвідуваності, орієнтовані на „туристів”.
3. Пошукові вказівники. Критерії ранжування результатів
Основні етапи функціонування пошукових вказівників:
Збір web-сторінок;
Індексація вмісту сторінок;
Обробка запитів користувачів.
Основні критерії вибору вказівника:
Кількість індексованих ресурсів;
Актуальність результатів.
Принципи ранжування результатів пошуку пошуковим вказівником:
комерційне ранжування (хто більше заплатить, той вище, адже наприклад, при пошуку сантехніки рідко коли користувач бажає прочитати роман з життя сантехніків);
ключове слово входить в заголовок;
сайт модифіковано порівняно недавно;
слово зустрічається декілька разів, але не дуже часто;
відвідуваність сайту;
ключове слово входить в перші п’ять-шість абзаців;
слово входить в альтернативний текс ілюстрацій.
4. Клієнти пошукових вказівників
Такі програми автоматично формують завдання для пошуку на різні пошукові вказівники. Після отримання результатів пошуку вони автоматично відкидають дублікати і видають ранжовані результати користувачу. Крім цього, такі системи здатні одночасно виконувати декілька пошукових завдань.
До таких програм належать:
Copernic – клієнт пошукових систем вказівників (www.copernic.com);
Alexa – система контекстного пошуку (www.alexa.com).
5. Функціонування і використання електронної пошти
Виділяють два види використання електронної пошти: Web-mail та е-mail (використовуючи клієнти, наприклад, Outlook Express).
6. Ідентифікаційні та облікові записи електронної пошти
Ідентифікаційні записи визначають користувача, а обліку – скриньку, до якої виконується підключення.
7. Використання і функціонування служби телеконференцій
Новини в Інтернеті поширюються безадресно по всіх серверах новин і зберігаються там визначену кількість днів. В телеконференціях не питають „як зробити?”, а лише цікавляться, „де можна взяти потрібну інформацію?”.
8. Походження коштів та заробітки в Інтернеті
Шляхи заробітків в Інтернеті:
„Кликунчики” – постійно відвідувати визначений сайт;
Заповнення анкет;
Публікація контенту (статті, презентації, реферати і т.д.);
Використання мережі з метою спілкування з роботодавцем;
Електронні магазини та електронна комерція.
Міри безпеки при значних заробітках в Інтернеті:
Скриньки доцільно відкривати в інших районах міста;
Отримувати кошти бажано в різних банках та різних філіях;
Не бажано обговорювати прибутки з друзями по телефону;
Доцільно періодично змінювати адресу електронної пошти;
Обговорення прибутків в Інтернеті доцільно вести анонімно.
|