|
|
Скачати 120.2 Kb.
|
|
“ З А Т В Е Р Д Ж У Ю “ Начальник__________ П Л А Н - К О Н С П Е К Т для проведення заняття із гуманітарної підготовки в ГУМНС України в Миколаївській області Тема “ 26 квітня 2006 року - 20 річниця аварії на Чорнобильській АЕС. Чорнобиль - це спільний біль, що не має кордонів.” Навчальна мета: виховання у особового складу любові до своєї країни, шанування та вдячності всіх тих, хто своїм життям поборов „розбуджений” атом. Час: 1 година Місце проведення – учбовий клас або актовий зал Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, діаграми, сторінки газет, присвячені даної тематики. Література: „ Вогонь Чорнобиля”, Київ 1998. Порядок проведення заняття :
Примітка: також можливо ознайомити особовий склад з останніми документами, які надійшли в підрозділ з МНС, ГУМНС для широкого ознайомлення працівників.
2. Контроль знань - 3 хв. :
Питання , які вивчатимуся :
26 квітні 1986 року, через 90 літ після того, як видатний француз, нобелівський лауреат Антуан Анрі Бекерель відкрив радіоактивність урану, в Україні на Чорнобильській атомній електростанції сталася безпрецедентна за масштабами і наслідками техногенна катастрофа, що увійшла в історію нашої цивілізації сумною і трагічною датою ХХ-го століття. День 25 квітня на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС планувався як не зовсім звичний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушенням ядерної установки необхідно було ще провести деякі експерименти, які намітило керівництво станції. Разом з тим, перед зупинкою 4-го енергоблоку планувалися випробування одного із турбогенераторів в режимі вибігу з нагрузкою власних потреб блоку. Суть експерименту полягала в моделюванні ситуації коли турбогенератор може залишитися без своєї „рухомої сили”, а саме без подачі пару. В той день на станції научно-технічний прогрес фактично вийшов з під контролю людини. Як це відбулося ? Кожну техногенну трагедію обумовлює комплекс об‘єктивних та суб‘єктивних чинників, і вселенський чорнобильський вибух не був винятком. По-перше: іноземними фахівцями вважається що в моделях реакторів РБМК-1000, що були на Чорнобильській АЕС були відзначені декілька конструктивних недоліків; по-друге: експерти прийшли до висновків, що в програмі випробування та виведення з роботи енергоблоку були допущенні окремі ризики, по-третє: якість програми випробувань, яка не була належним чином підготовлена і узгоджена, виявилася дуже низькою; по-четверте: після планової зупинки 4-го енергоблоку програмою передбачалося провести випробування реактора з відімкненими захистами в режимі повного знеструмлення обладнання ЧАЕС, по-п‘яте: відповідними службами не був здійснений надійний контроль за ходом експерименту, як один із прикладів цього - фактично в день випробувань 25 квітня на станції були відсутні представники Держатоменергонагляду ( всі працівники нагляду в цей день в приказному порядку були направлені в поліклініку для проходження медогляду), по-шосте: 25 квітня на 4-му енергоблоці роботи проводилися з недопустимо малим з точки зору правил безпеки кількістю стержнів-поглиначів, що фактично вже в ночі призвело до трагедії. Необхідно також відмітити, що по оцінкам експертів робота персоналу на станції і до цього експерименту не завжди була досконалою. Тут і раніше допускалися грубі порушення вимог ядерної безпеки. Так, в період з 17 січня 1986 року і до дня Чорнобильської трагедії на тому ж 4-му енергоблоці 6 разів без достатніх на те підстав виводилася з роботи система захисту реактору. З‘ясувалося також, що в період з 1980 по 1986 рік 27 випадків відмови в роботі обладнання станції взагалі залишилося без відповідних розслідувань і без експертних оцінок. В ніч з 25 на 26 квітня персонал на станції розпочав роботи по зупинці реактора. Виведення енергоблоку з дії та поступове зниження його теплової потужності проводилося при відімкненій системі аварійного охолодження реактора, що фактично призвело до неконтрольованих наслідків. При подальшому зниженні теплової потужності вважається реактор повів себе нестабільно, а згодом і неконтрольовано, а також не спрацювали системи захисту реактора. Персонал в цій не стандартній ситуації допустив певні помилки та не впорався з управлінням стрижнями-поглиначами, а також не було забезпечено ефективність охолодження активної зони реактора. Близько 1 години 23 хвилин 26 квітня 1986 року концентрація водню в гримучій суміші на 4-му енергоблоці стала небезпечною і пролунали вибухи. Реактор та приміщення 4-го енергоблоку було зруйновано серією вибухів. З гримучою сумішшю в атмосферу почало надходити величезна кількість радіоактивних речовин. Першими взяли на себе удар ядерної стихії пожежні та всередині станції, 4-го енергоблоку оператори його центрального залу. Після вибуху персонал станції в цілковитій темряві знеструмив усі розподільні щити і перекрив заглушки. Інакше пожежні, які гасили полум‘я в машинному залі, загинули б від ураження електричним струмом. Тієї ночі люди працювали за надзвичайно високих рівнів радіації. Адже симптоми гострої променевої хвороби ( нудота , запаморочення, знесилення) давалися взнаки відразу. Проте люди виконували свої обов‘язки до кінця. До повного знесилення. В результаті вибуху в реакторі і викиду розігрітих до високої температури ізотопів його активної зони горіло реакторне відділення та на покрівлі приміщень служб реакторного відділення і машинного залу виникло більше 30 осередків горіння. Реактор нагадував вулкан. Горіння пластикату, бітуму, утеплювача супроводжувалось виділенням важкого отруйного диму, який згубно діяв на органи дихання пожежних. Отже виникла пожежа, якій не було аналогів у світовій практиці. ЇЇ подолання вимагало високого професіоналізму та нелюдських зусиль. Першими прийняли на себе удар атомного монстра чергові караули пожежних частин по охороні самої станції та міста Прип‘ять. Перших пожежників було 28 чоловік. Подвиг цих сміливців оцінило людство та держава. Леонід Телятников, Віктор Правик та Віктор Кібенок стали Героями Радянського Союзу, 450 ліквідаторів відзначені орденами і медалями, деякі з них посмертно. Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стала національною трагедією для народів України, Білорусі і Росії, охопила стражданням мільйони людей, породила тривогу за майбутнє дітей, змінила середовище їхнього проживання. Такої техногенно-екологічної катастрофи людство ще не знало. Епіцентром ядерної аварії стала наша багатостраждальна українська земля. Усе, що сталося в ніч на 26 квітня 1986 року в далекому куточку Полісся, відразу ж виплеснулося за межі однієї країни, набуло глобального характеру. Від аварії на Чорнобильській АЕС в Україні постраждали 3,2 млн. чоловік, серед них понад 1 мільйона дітей. Місцевість, яка зазнала прямого радіаційного зараження, встановила 1/12 частку всієї території України. Небезпечний рівень радіоактивного забруднення спостерігається на площі понад 50 тисяч квадратних кілометрів. Минуло 20 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, він розплодив по світу багато трагедій; він буде завжди об'єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Все більше часу спливає від дня Чорнобильської трагедії і все менше безпосередніх учасників тих подій. В цьому році мине 20 річниця Чорнобильської катастрофи, відбудеться вшанування учасників ліквідаторів, традиційне проведення мітингів-пам‘яті в багатьох містах та населених пунктів України ( в тому числі в м. Славутичі) , а також за давно вже встановленою традицією на Митинському кладовищі у Москві. Саме тут поховані пожежні, які першими вступили в двобій з полум‘ям та радіацією на розвороченому 4-му блоці Чорнобильської АЕС. Це В.Правик, В.Кібенок, М.Ващук, В.Ігнатенко, В.Титенок, В.Тищура, діями яких керував майор Леонід Телятников. Нагадаємо, що після трьохгодинного гасіння пожежі на ЧАЕС і отримання величезних доз опромінювання 17 перших пожежників були відправлені літаком до Москви на лікування до клінічної лікарні № 6 під керівництвом професора Ангеліни Гуськової: загалом пожежних, працівників ЧАЕС, імена яких занесено на меморіальні дошки чи, які поховані на Митинському цвинтарі, налічується 30 прізвищ. Ці прізвища героїв Чорнобиля у 1986 році навіки вписані в історію людства. Наведемо хронологію дій перших героїв-пожежних, які вступили в нерівний двобій з непокірним ядерним монстром на Чорнобильській АЕС. Сигнал про аварію на 4-му енергоблоці надійшов до диспетчерського пункту пожежного зв‘язку ВПЧ-2 по охороні станції о першій годині ночі 28 хвилин. На випадок такого сигналу на центральному пункті пожежного зв‘язку УПО УВС Київського облвикому діяв план залучення сил і засобів на боротьбу з пожежею особливого характеру. О першій годині 30 хвилин до місця аварії прибув черговий караул у складі 3-х відділень на чолі з начальником караулу ВПЧ-2 Володимиром Правиком. Власне це було всього-на всього 12 пожежних, які прибули на ліквідацію чисельних палаючих пунктів на трьох автомобілях (автоцистерна, насосно-рукавний автомобіль, автомобіль пінного гасіння). За зовнішніми ознаками ситуація виглядала так: пошкоджено 4-й реакторний блок; навколо будівлі утворилися завали завширшки 35-40 метрів; на покрівлі машинного залу, а також корпусів А, В і ВСРО видно полум‘я. Володимир Правик підтвердив виклик № 3. Прийняв рішення : організувати гасіння пожежі з боку машинного залу, встановити автомобілі на пожежні гідранти і подавати воду на покрівлю машинного залу. Тим часом сам з групою пожежних він став проводити розвідку в машинному залі і блоковому щиті. Важко уявити навіть розміри й температуру того неймовірного вогнища, яке вишкірилося з розвалу четвертого енергоблоку. Начальник караулу прийняв рішення загасити в першу чергу вогонь на даху, щоб унеможливити його поширення на інші енергоблоки. О 1 годині 35 хвилин на станцію прибув черговий караул на чолі з начальником лейтенантом Віктором Кібенком з Прип‘ятьскої ВПЧ-6. Дах над машзалою четвертого енегоблоку і апаратного відділення продовжував палати. Очоливши ланку газодимозахисників, Віктор Кібенок почав керувати бойовою ділянкою, де основним завданням було – зупинити поширення вогню в бік третього енергоблоку. О 1 годині 46 хвилин на місце прибув начальник ВПЧ-2 майор Леонід Телятніков, який очолив процес ліквідації пожежі. На цей момент критичне становище склалося у зоні апаратного відділення четвертого енергоблоку, висота якого складала понад сімдесят метрів. Дах над реактором обвалився, їдучий дим від палаючого покриття поширився над усією площею пожежі, не дав ніякої змоги нормально дихати. А вогонь тим часом посилювався і відверто намагався перекинутися на третій енергоблок. Тому майор Л. Телятніков спрямував головні зусилля свого ще досить невеликого гарнізону (усього на ту мить у складі 21 пожежника) саме на зупинку полум‘я на шляху до третього блоку. З полум‘ям доводилось боротись на висоті від 12 до 70 метрів. Та все ж о 2 годині 15 хвилин вдалося локалізувати останні ділянки полум‘я на даху машинної зали, а ще через 20 хвилин була ліквідована пожежа на всіх поверхах реакторного відділення. Тільки в цю мить і стало зрозуміло, що шлях вогню на третій енергоблок надійно перекритий. На той час прибувало підкріплення з Києва та інших міст області. На ранок в районі ЧАЕС вже знаходилось 240 чоловік особового складу і 81 одиниця техніки. Важка та напружена робота відбувалася не тільки в умовах високої температури, а й в полях неймовірної, реально пожежникам невідомої радіації. Кілька років тому вийшла книга "Я писатиму тобі щодня" - це 800 листів, які Володимир Правик відіслав своїй дружині - Надії за 4 роки і 4 місяці їхнього кохання. Ось один із них: "Живу я добре. Поселили нас у клініці для огляду. Тут усі, хто був тоді там. Так що мені весело, адже весь караул тут при мені. Ходимо, гуляємо, милуємося вечірньою Москвою. Одне погано, що милуватися приходиться через вікно. I це триватиме, мабуть, місяців півтора два. На жаль, тут такі закони: доки все не обстежать, не випишуть. Надiйко, живи у батьків у Городищі. Я приїду прямо туди. Та ще хай моя дорога теща підшукає мені роботу, щоб я міг перевестися. Надiйко, ти читаєш мого листа i плачеш. Не треба, витри слізки, все обійшлося добре, ми ще проживемо до ста років, i донечка наша ненаглядна тебе переросте разів у три ". Скільки треба мужності, людяності, любові, щоб так спокійно висловити своє останнє слово прощання. Згодом виходить Указ Президії Верховної ради СРСР про присудження В.П.Правику за мужність, героїзм i самовідданість, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, звання Героя радянського Союзу. Посмертно. І це лише один приклад стійкості, сили волі та мужності з життя героїв Чорнобиля. А скільки їх було потім? Небаченого масштабу трагедія звалилася на плечі нашого народу. Хто ж винен у ній? Конкретно ніби ніхто. Прояви безвідповідальності i легковажності накопичувались i накопичувалися - i в один прекрасний квітневий день - раптом вибух... Усе кругом цвіло – радіація і смерть прийшла невидимо. Ніхто не вірив, бо подібного ще не було. Люди проявили героїзм, ліквідували залишки аварії, але такого масштабу наслідків ніхто не чекав. Перші герої Чорнобиля загинули практично всі, а скільки ще залишилося хворих – „помічених невидимою радіацією”, та скільки ще народилося дітей калік. Вибух четвертого ядерного реактора на Чорнобильській АЕС міг би стати останнім днем для України, якби у вогнище палаючого ядерного кратера не кинулися прип’ятські пожежні і нічна зміна станції, жертвуючи собою, щоб скувати масштаби катастрофи. Через кілька годин їх, спалених радіацією, замінили інші. А потім відлік тих, які замінили, пішов на тисячі, а згодом на десятки тисяч. Аж поки вони не вгамували шквал катастрофи. І ім’я їм, не знане досі в світі, це - ліквідатори. І визнано, що мужність їх не має прецеденту... Народ віддає шану і повагу, висловлює довічну вдячність тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував до нового життя обпалену радіацією землю, хто дбав про гасіння пожеж та охорону порядку в Чорнобильській зоні. Щира їм подяка і земний уклін. 600 тисяч чоловік на Україні ліквідували наслідки Чорнобильської катастрофи, серед них - 3731 миколаївець, з них 246 жінок. Від Миколаївської області у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС приймали участь також 140 працівників пожежної охорони, із них 8 були нагороджені державними нагородами, а саме: - медаллю “За трудову доблесть” за мужність і самовіддані дії, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та усуненні її наслідків начальник ВПЧ-14 по охороні Південно-Української АЕС Маєвський В.С. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1986 року; - медаллю “За відвагу на пожежі” згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 26 грудня 1986 року № 3349-ХІ за мужність і відвагу, виявлені під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: Старший інженер ВПЧ-14 Політаєв Сергій Васильович; Старший інспектор ВПЧ-14 Гришан Василь Миколайович; Інспектор ЗВПО-1 Стацюк Микола Іванович; Інспектор СВПЧ-2 Сатура Ігор Федорович; Інспектор СВПЧ-19 Чайка Микола Миколайович; Старший інспектор СВПЧ-3 Гусєв Олег Олександрович. - орденом “За особисту мужність” Указом Президента СРСР від 05.11.1991 року Шевченко Анатолій Іванович (начальник відділення служби, підготовки та пожежогасіння. В ті дні саме працівникам пожежної охорони випала доля стати на передньому краю боротьби зі стихією і прийняти удар неконтрольованого атому. Забезпечення протипожежного режиму на станції, відкачка “тяжкої води”, подача води на бетонування, гасіння пожеж в кабельних тунелях 3, 4-го енергоблоків, на будівництві “саркофагу”, на об‘єктах станції, 30-кілометровій зоні відчуження – це далеко не повний перелік робіт, які забезпечували ліквідатори з числа працівників пожежної охорони. Подвиг пожежних значно обмежив масштаби аварії. Але дуже дорогою ціною дісталась перемога над атомною стихією. Незвично, в мирний час навіть дуже сміливі та рішучі дії співробітників державної пожежної охорони назвати подвигом, проте для визначення зробленого, другого визначення немає. Це було дійсно подвигом. Народ України віддає дань поваги та шани всім ліквідаторам, їх мужності та високому службовому і громадському обов‘язку. На сьогоднішній день у підрозділах оперативно-рятувальної служби ГУ МНС України в Миколаївській області несуть службу 5 співробітників – ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 7 чол. які мають статус постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи ( які працювали або проживали в зоні безумовного відселення), 78 чол. було звільнено за станом здоров‘я та 30 за віком, із них 7 стали інвалідами, 8 померли. Ліквідація наслідків аварії змусила державні органи залучати значні зусилля та кошти, проте коло пов’язаних з нею невідкладних проблем залишається і зараз надзвичайно широким. Це вимагає постійного аналізу пріоритетності як головних напрямків діяльності, так і конкретних завдань у межах роботи кожного відомства. Хоча радіаційна обстановка в Україні стабілізувалася і надійно контролюється моніторинговими системами ряду Міністерств ( в першу чергу МНС України), однак багато проблем не вирішено щодо об‘єкту „Укриття”, а також надання всієї необхідної допомоги постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи. З висоти двадцятирічного періоду після Чорнобильської катастрофи багато з того, що було неясним і суперечливим відносно причин і наслідків цієї аварії, стало зримим і зрозумілим. Нині можна більш виважено оцінити ефективність вжитих контрзаходів і реалізованих ризиків, пов’язаних з наслідками аварії. Переселення, обмеження у виробництві сільгосппродукції, інші вжиті заходи, а також суперечливі оцінки можливих наслідків кардинально змінили сформований уклад життя наших людей, порушили віковічні традиції. Особливо це торкнулося сільських жителів. Катастрофою стало переведення звичайних людей у категорію “постраждалих у результаті аварії на Чорнобильській АЕС”. Сьогодні усі, кого травмував Чорнобиль, щоденно пожинають наслідки трагедії. Їм потрібна особлива турбота держави та громади, дієва підтримка у боротьбі з недугами та іншими життєвими негараздами. Закріплення вивченого матеріалу 3 - хв. Підбиття підсумків - 2 хв. :
План-конспект склав: |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття з психологічної підготовки з особовим... ГУ МНС України в Миколаївській області Соціально-психологічні причини травматизму і загибелі людей на пожежах |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №6 “Службовий етикет і культура поведінки працівника МНС України на службі та у побуті |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №6 “Службовий етикет і культура поведінки працівника МНС України у на службі та в побуті |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №6 “Службовий етикет і культура поведінки працівника МНС України на службі та у побуті |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Завдання начальницького складу органів і підрозділів МНС України на 2006-2007 навчальний рік.” |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Завдання начальницького складу органів і підрозділів МНС України на 2006-2007 навчальний рік.” |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Завдання начальницького складу органів і підрозділів МНС України на 2006-2007 навчальний рік.” |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №15 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №2 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №15 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |