ЗАТВЕРДЖЕНО


Скачати 221.89 Kb.
НазваЗАТВЕРДЖЕНО
Дата05.03.2016
Розмір221.89 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фінанси > Документи


ТОВ "ЛФЦ-Брок"

91016, м. Луганськ, вул. Совєтская, 73, оф. 514, 515

тел (0642) 344-170, 344-169 e-mail: lfc_brok@mail.ru



ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом № 3 від 14.02.2012р.

Генеральний директор


ТОВ «ЛФЦ-Брок»

Івченко І.Ю.


(підпис)









ПОЛОЖЕННЯ

ПРО СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ

РИЗИКАМИ

торговця цінними паперами

Товариства з обмеженою відповідальністю

«ЛФЦ-Брок»

Луганськ – 2012 рік

ЗМІСТ


1

Порядок і строки розгляду звернень клієнтів та професійних учасників фондового ринку

3

2

Мета та цілі управління ризиками

3

3

Система управління ризиками

3

4

Основні принципи управління ризиками

4

5

Виявлення (ідентифікація), облік та опис ризиків

5

6

Оцінювання ризиків та контроль (моніторинг) рівня ризиків

7

7

Заходи щодо зниження (мінімізації) ризиків та ліквідації негативних наслідків реалізації ризиків. порядок та джерела фінансування заходів по компенсації отриманих збитків

8

8

Формування управлінської структури товариства в системі управління ризиками. контроль за ефективністю управління ризиками

9


1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Дане Положення відображає загальні положення системи управління ризиками, а також визначає основні принципи управління ризиками, пов’язаними із здійсненням професійної діяльності з торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, яка здійснюється у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЛФЦ-Брок» (далі – Товариство).

1.2. Положення розроблено з урахуванням особливостей діяльності, яка здійснюється Товариством, як професійним учасником фондового ринку, яке є фінансової установою та має ліцензію на здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, а саме:

  • професійної діяльності на фондовому ринку діяльності з торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами – брокерської діяльності згідно ліцензії серія АВ № 520399, виданої 02.03.2010р.

  • професійної діяльності на фондовому ринку діяльності з торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами – дилерської діяльності згідно ліцензії серія АВ № 520400, виданої 02.03.2010р.

  • професійної діяльності на фондовому ринку діяльності з торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами – андеррайтингу згідно ліцензії серія АВ № 520401, виданої 02.03.2010р.

1.3. Зміни та доповнення до Положення вносяться по мірі необхідності, при корегуванні стратегії розвитку Товариства, а також при зміні умов здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів законодавчими та нормативно-правовими актами в порядку, визначеному внутрішніми документами Товариства.
2. МЕТА ТА ЦІЛІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ
2.1. Управління ризиками є сукупністю обраних Товариством управлінських заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети управління ризиком і допомагає сконцентрувати зусилля і ресурси на найоптимальніших варіантах рішення при здійсненні Товариством діяльності з торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами (надалі – ЦП/ІФІ).

Метою управління ризиком є сприяння підвищенню вартості власного капіталу Товариства, одночасно забезпечуючи досягнення цілей зацікавлених сторін, а саме:

  • клієнтів та контрагентів Товариства;

  • керівних органів управляння Товариством;

  • працівників Товариства;

  • інших сторін (суб’єктів).

2.2. Діяльність Товариства у сфері управління ризиками спрямована на забезпечення досягнення стратегічних цілей Товариства, збільшення прибутковості за умов дотримання інтересів усіх зацікавлених сторін.

    1. Основними цілями Товариства у сфері управління ризиками є:

  • забезпечення реалізації стратегії розвитку Товариства;

  • своєчасна адаптація Товариства до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі;

  • забезпечення ефективного функціонування Товариства, його стабільності.

2.4 З метою досягнення визначених Положенням цілей діяльність з управління ризиками Товариства спрямована на:

  • досягнення оптимальної ефективності функціонування системи управління ризиками в рамках корпоративного управління;

  • своєчасне та повне інформаційне та аналітичне забезпечення процесів прийняття управлінських рішень, стратегічного планування;

  • вдосконалення процесів мінімізації наслідків ризиків, що реалізувалися.


3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ
3.1 Управління ризиками професійної діяльності Товариства являє собою процес передбачення і нейтралізації негативних фінансових наслідків, пов’язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.

3.2 Система управління ризиками являє собою частину загальної стратегії Товариства, яка полягає в розробці заходів по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків, пов’язаних із здійсненням різноманітних аспектів професійної діяльності Товариства.

    1. Система управління ризиками включає:

  • визначення основних принципів управління ризиками професійної діяльності з торгівлі ЦП/ІФІ;

  • виявлення, облік та опис ризиків окремо за кожним видом ризику;

  • оцінювання ризиків та контроль (моніторинг) рівня ризиків;

  • заходи щодо зниження (мінімізації) ризиків та ліквідації негативних наслідків реалізації ризиків, у тому числі порядок та джерела фінансування заходів по компенсації отриманих збитків;

  • формування управлінської структури Товариства, розробка внутрішніх правил, процедур та технологій з урахуванням прийнятих Товариством основних принципів управління ризиками;

  • контроль за ефективністю управління ризиками i.

    1. Система управління ризиками Товариства має такі складові дій:



4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

4.1. Діяльність з управління ризиками є для Товариства системною, інтегрованою в стратегічне та оперативне управління на всіх рівнях та охоплює всі підрозділи та всіх працівників при виконанні своїх функцій.

4.2 Управління ризиками професійної діяльності Товариства засноване на принципах, основними із яких є:

  • Усвідомлення прийняття ризиків. Фінансовий ризик - об’єктивне явище, яке властиве більшості господарських операцій. Товариство повинно усвідомлено йти на ризик, якщо воно сподівається отримати відповідний дохід від здійснення фінансової операції. По операціях після оцінки рівня ризику можна застосувати механізм “уникнення ризику ”, але повністю виключити ризик з фінансової діяльності Товариства неможливо.

  • Управління ризиками, що приймаються. До складу портфеля ризиків Товариства повинні включатися переважно ті з них, що піддаються нейтралізації в процесі управління незалежно від їх суб’єктивної чи об’єктивної природи.

  • Незалежність управління окремими ризиками. Ризики є незалежними один від одного і фінансові втрати по одному з ризиків портфеля не обов’язково збільшить ймовірність настання ризикового випадку по іншим фінансовим ризикам, тобто фінансові втрати по різним видам ризиків є незалежними один від одного і в процесі управління ними вони повинні нейтралізуватися індивідуально.

  • Співставлення рівня ризиків, що приймаються з рівнем доходності фінансових операцій.

  • Співставлення рівня ризиків, що приймаються з фінансовими можливостями Товариства. Очікуваний розмір фінансових втрат Товариства, що відповідає тому чи іншому рівню ризику, повинен відповідати тій частці капіталу, яка забезпечує внутрішнє страхування ризиків.

  • Економічність управління ризиками. Витрати Товариства на нейтралізацію відповідного ризику не повинні перевищувати суму можливих фінансових збитків по ньому навіть при найвищому ступені ймовірності настання ризикового випадку.

  • Врахування факторного часу в управлінні ризиками. Чим довший період здійснення фінансових операцій, тим ширший діапазон супутніх ризиків, менша можливість забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків за критерієм економічності управління ризиками.

  • Врахування фінансової стратегії Товариства в процесі управління ризиками. Система управління ризиками повинна базуватися на загальних критеріях вибраної Товариством стратегії. Управління ризиками окремих фінансових операцій повинно виходити із відповідних параметрів ризику.

  • Врахування можливості передачі ризиків. Прийняття ряду ризиків є неспівставним з фінансовими можливостями Товариства по нейтралізації їх негативних наслідків при ймовірнісному настанні ризикового випадку. Включення таких ризиків в портфель сукупних фінансових ризиків можливо лише у випадку їх часткової чи повної передачі чи страхування ризику.


5. ВИЯВЛЕННЯ (ІДЕНТИФІКАЦІЯ), ОБЛІК ТА ОПИС РИЗИКІВ

5.1. Виявлення (ідентифікація) ризиків являє собою встановлення подій та факторів, внутрішніх та/або зовнішніх, які можуть істотно вплинути на досягнення сформульованих цілей та реалізацію поставлених завдань.

5.2 Ідентифікація ризиків полягає у виявленні всіх видів можливих ризиків, пов'язаних з операцією.

5.3. У складі портфеля ризиків виділяються ризики, які залежать від самого Товариства, і зовнішні ризики.

5.4. В процесі виявлення ризиків можуть використовуватись: опитувальний лист, структурні діаграми, карти потоків, пряма інспекція, аналіз фінансової й управлінської звітності тощо.

5.5. На основі виявлення ризиків отримується інформація від якості і об’єктивізму якої залежать надійність та ефективність подальшого процесу оцінки ризику. Під час оцінки обсягу і надійності отриманої інформації здійснюється перевірка її повноти і достовірності для чіткого визначення видів ризиків. Оскільки на ефективність фінансових операцій з ЦП/ІФІ впливають як внутрішні і зовнішні фактори, які спонукають появлення певних ризиків, процес визначення потенційних ризиків окремих операцій може носити індивідуальний характер.

5.6. Товариство систематично здійснює аналіз ризиків, спрямований на їх виявлення та оцінку їх величини - систематизованого оброблення наявної інформації щодо ризиків з метою прийняття управлінського рішення.

5.7. Метою аналізу є розуміння суті ризиків, на які наражається Товариство, та визначення, чи узгоджуються вони з його цілями та метою діяльності. Аналіз здійснюється як на рівні Товариства в цілому, так і на рівні структурних підрозділів та включає виявлення, вимірювання та оцінку всіх видів ризиків, у тому числі зв'язок і взаємний вплив між різними категоріями ризиків.

5.8. Аналіз ризиків має охоплювати всі продукти, послуги та процеси професійної діяльності Товариства і передбачати як якісну оцінку відповідних ризиків, так і оцінку їх кількісних параметрів (у разі можливості).

    1. Аналіз ризиків - це безперервний процес, який повинен враховувати:

  • зміни внутрішніх та зовнішніх умов діяльності;

  • нові продукти, послуги, процеси;

  • плани на майбутнє.

5.10 Працівники Товариства повинні підтримувати належний рівень інформованості щодо всього спектру ризиків, з якими вони стикаються під час виконання службових обов’язків; виявляти ризики по всіх аспектах своєї роботи.

5.11 Облік ризиків являє собою процес планування системи управління ризиками, що базується на оцінюванні ризиків.

5.12. На першій стадії ідентифікації ризиків в розрізі кожного напрямку професійної діяльності Товариства (операційної, інвестиційної, фінансової) і основних фінансових операцій визначаються притаманні ним види фінансових ризиків і на цій підставі складається перелік можливих несистематичних ризиків Товариства.

5.13. На другій стадії визначається перелік систематичних ризиків, пов’язаних з професійною діяльністю Товариства в цілому.

5.14. На третій стадії формується загальний портфель ризиків, пов’язаних з професійною діяльністю Товариства.

5.15. До ризиків, які можуть мати місце при здійсненні професійної діяльності Товариством відносяться:

  • системний ризик - ризик, на який впливає стан економіки загалом і певною мірою відбиваються на дохідності цінних паперів та фінансових інструментів, що обертаються на ринку цінних паперів, спричинені кон'юнктурою та особливостями фондового ринку, на якому Товариство здійснює свою діяльність;

  • кредитний ризик – поточний чи майбутній ризик збитків, що виникають в результаті негативних змін фінансового стану Товариства, що виникають в результаті неспроможності будь-якої особи, що є стороною за договором з Товариством, виконати умови такого договору, в тому числі ризик недобросовісності контрагента, що полягає в неспроможності контрагента (боржника чи будь-якого дебітора) виконати взяті на себе зобов’язання за будь-якою угодою із професійним учасником ринку цінних паперів. Під час оцінювання кредитний ризик розділяється на індивідуальний та портфельний кредитний ризик.

Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий емітент цінних паперів, клієнт, контрагент. Оцінка індивідуального кредитного ризику здійснюється через оцінку надійності та кредитоспроможності емітента, окремого контрагента, тобто спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за прийнятими зобов'язаннями.

Оцінка портфельного кредитного ризику здійснюється шляхом відстеження змін сукупної вартості активів Товариства з урахуванням всіх відкритих операцій, яким притаманний кредитний ризик (операції з цінними паперами, портфель дебіторської заборгованості тощо).

  • ринковий ризик – поточний чи майбутній ризик збитків, який виникає в результаті несприятливих змін у цінах чи ринкової вартості цінних паперів або інших фінансових інструментів, включаючи змінність процентних ставок. При виявленні та управління ринковим ризиком здійснюється підготовка достовірних даних і ефективних методик, таких, як розрахунок ризикової вартості (VaR), стрес-тестування для оцінки характеру та вартості ринкових позицій і для оцінки рівня ринкового ризику. Також застосовується бек-тестування для порівняння з фактичними результатами оцінок і припущень, зроблених з використанням даних і методик, зазначених нижче;

  • ризик зміни ціни – це ризик, що виникає в результаті різниць у строках погашення фінансових інструментів з фіксованими ставками та змін процентних ставок фінансових інструментів з плаваючими процентними ставками;

  • ризик опціонів – це ризик, що виникає в результаті вбудованих у фінансові інструменти опціонів, де вартість опціону залежить від змін процентних ставок. Вартість опціону полягає не у зобов’язанні, а в праві, яке опціон надає його власнику на придбання, продаж або зміну потоку грошових коштів від інструменту чи фінансового договору;

  • ризик ліквідності – це поточний чи майбутній ризик збитків, який виникає в результаті неспроможності виконати Товариством своїх зобов’язань, включаючи позабалансові, при настанні строку їх погашення, без неприпустимих збитків. Ризик ліквідності виникає в результаті нездатності Товариства управляти незапланованими витратами, змінами у джерелах фінансування. З метою управління ризиком ліквідності встановлюється механізм обмеження ризику невиконання Товариством власних зобов’язань у існуючі строки, а також обмеження розміру можливих втрат, пов’язаних з необхідністю термінової реалізації активів у зв’язку з порушенням узгодженості строків погашення активів та пасивів;

  • операційний ризик – ризик для Товариства, який може виникнути в результаті збою у системах Товариства в таких галузях, як корпоративне управління, засоби внутрішнього контролю, інформаційна технологія, або в інших операційних системах, необхідних для провадження діяльності професійного учасника ринку цінних паперів. Такі збої можуть призвести до фінансових втрат через помилку, шахрайство або несвоєчасне виконання роботи чи інші непередбачені події, такі як пожежа, перебої з електропостачанням або інші лиха. З метою нейтралізації ризику організація бізнес-процесів у Товаристві здійснюється із забезпеченням максимальної стабільності та надійності у роботі операційних, телекомунікаційних систем. Працівники ознайомлюються з посадовими інструкціями та іншими внутрішніми нормативними документами, які регламентують роботу підрозділів Товариства, порядок їх взаємодії;

  • кадровий ризик – це ризик, який виникає через недостатню кваліфікацію, недосвідченість працівників, їхні незаконні дії, що підвищують ризик для організації, а також інші ризики, пов’язані з працівниками;

  • ризик, пов’язаний з репутацією – це поточний чи майбутній ризик збитків, який виникає в результаті негативного сприйняття репутації Товариства або недовіри до нього з боку клієнтів, акціонерів, контрагентів, інших осіб, від яких залежить Товариство, а також застосування державними органами заходів впливу, передбачених законодавством. Це впливає на спроможність Товариства встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати існуючі відносини;

  • юридичний (правовий) правовий ризик – це поточний чи майбутній ризик збитків, який виникає в результаті порушення чи недотримання або підозри на порушення чи недотримання Товариством законодавчих або нормативно-правових актів, договорів, а також передбаченої законодавством практики роботи або етичних норм;

  • стратегічний ризик – це поточний чи майбутній ризик збитків, який виникає в результаті прийняття помилкових ділових рішень, неналежного виконання ділових рішень або ігнорування змін зовнішніх економічних умов;

  • ризик, пов'язаний із здійсненням професійної діяльності на фондовому ринку (надалі – ризик професійної діяльності), розуміється як ймовірність настання подій, що приводять до неможливості виконання (неналежного виконання) професійним учасником своїх зобов'язань, пов'язаних із здійсненням професійної діяльності.


6. ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ ТА КОНТРОЛЬ (МОНІТОРИНГ) РІВНЯ РИЗИКІВ
6.1 Оцінювання ризику передбачає результати стосовно вірогідності настання подій або масштабів їх наслідків, пов'язаних з предметом оцінки ризику, які визначаються такими якісними термінами як "високий", "середній", "низький", "незначний".

    1. Оцінка ризиків передбачає визначення:

  • ступеня ймовірності їх виникнення;

  • можливих негативних наслідків;

  • рівня загрози виникнення ризику, що може вплинути на виконання умов договору та обсяг можливих збитків.

    1. Невзаємопов’язані ризики оцінюються окремо. Взаємопов’язані ризики оцінюються за сукупністю. На основі проведеної оцінки здійснюється ранжування та виявлення критичних ризиків (високий рівень) для Товариства.

    2. Оцінка ризику може носити якісний та кількісний характер.

  • кількісна оцінка ризику – процес встановлення характеристик ризику на основі математичної моделі, розробленої з використанням математичної моделі розрахунків. Кількісна оцінка ризику полягає у визначенні ризику числового значення.

  • якісна оцінка ризику - процес ідентифікації ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику встановлення характеристик ризику на шляхом суб’єктивної (експертної) оцінки. Завдання якісної оцінки ризику - визначити можливі види ризику, оцінити принциповий ступінь їх небезпеки і виділити фактори, що впливають на рівень ризику.

    1. Товариством можуть використовуватись такі методи оцінки ризиків:

  • статистичні методи, які полягають, зокрема у визначенні рівня загрози виникнення ризику залежно від ступеня ймовірності його виникнення, математичні моделі;

  • інші економіко-статистичні методи оцінки ризику, які передбачають вивчення статистики втрат і прибутків Товариства за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання доходу та виникнення фінансових втрат;

  • метод доцільності витрат, що полягає у визначенні рівня загрози виникнення ризику перевищення обсягу коштів, які планується витратити під час виконання умов договору, порівняно з попередньо визначеним і погодженим партнерами. Рівень загрози виникнення такого ризику визначається окремо для кожного етапу виконання умов договору залежно від ступеня ймовірності його виникнення;

  • експертні методи оцінки ризику, які базуються на суб'єктивній оцінці розмірів можливих фінансових результатів окремими експертами (консультантами, спеціалістами з окремих питань). Застосовується цей метод у випадку, коли отримати необхідний масив статистичної інформації з якихось причин неможливо або якщо аналогів такого розвитку подій ще не було. Метод експертних оцінок ризику не передбачає математичного підтвердження оптимальності рішень;

  • аналогові методи оцінки ризику, що полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи Товариства у минулі роки, дані публікацій, тощо.

6.6. Для аналізу ризику Товариства на основі показників фінансового стану можуть бути використані , зокрема, такі показники:

  • коефіцієнт поточної ліквідності – відношення поточних активів до поточних зобов’язань.

  • коефіцієнт платоспроможності – співвідношення власного капіталу та загальних зобов'язань.

  • коефіцієнт заборгованості – співвідношення запозиченого та власного капіталу.

  • коефіцієнт маневреності – співвідношення поточних активів та власного капіталу.

  • коефіцієнт фінансової незалежності – співвідношення поточних активів та запозиченого капіталу.

6.7. Моніторинг і контроль ризиків — це процес ідентифікації, аналізу, планування нових ризиків, слідкування за виявленими (ідентифікованими) ризиками, перевірки і виконання операцій реагування на ризики та оцінки їх ефективності впродовж впровадження операцій з професійної діяльності Товариства.

6.8. Моніторинг ризику передбачає відстеження фінансових та господарських процесів, що здійснюються Товариством, вивчення їхньої динаміки, аналіз причин зміни, розробку превентивних заходів для мінімізації ризиків у разі виявлення негативних тенденцій та вдосконалення бізнес-процесів за результатами проведеного аналізу.

6.9. Методики та моделі, які використовуються Товариством для оцінки, вимірювання та контролю за ризиком періодично оцінюються на предмет адекватності поточним реаліям і вимогам.


  1. ЗАХОДИ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ (МІНІМІЗАЦІЇ) РИЗИКІВ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ РЕАЛІЗАЦІЇ РИЗИКІВ. ПОРЯДОК ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ПО КОМПЕНСАЦІЇ ОТРИМАНИХ ЗБИТКІВ


7.1. Нейтралізація ризиків являє собою систему превентивних заходів щодо мінімізації і страхування їх негативних наслідків на підприємстві.

7.2. Механізм нейтралізації фінансових ризиків ґрунтується на ви­користанні сукупності методів і прийомів зменшення можливих фінансових втрат. Їх вибір значною мірою залежить від специфіки професійної діяль­ності Товариства, стратегії досягнення пріоритет­них цілей, конкретної ситуації.

7.3. Зниження (нейтралізація) ризиків та ліквідація негативних наслідків реалізації ризиків протидії фінансовим ризикам має основні складові:

  • нейтралізація ризиків за рахунок ресурсів самого Товариства;

  • зовнішнє страхування фінансових ризиків.

7.4. Система механізмів нейтралізації ризиків Товариства за рахунок власних ресурсів передбачає використання таких елементів:

  • уникнення ризику;

  • утримання ризику (в поєднанні з внутрішнім страхуванням);

  • мінімізація ризиків (шляхом дивер­сифікації, лімітування, хеджування)

    1. Механізми нейтралізації ризиків повинні бути обґрунтовані, враховуючи такі обставини:

  • можливість виникнення інших небезпечних фінансових ризиків;

  • можливість компенсації фінансових втрат за рахунок власного капіталу Товариства;

  • можливість дотримання мінімально допустимого співвідношення дохідність-ризик;

  • наявність надійної інформаційної бази, необхідної для аналізу і оцінки рівня ризиків.



7.6 Уникнення ризику полягає у розробці заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. До таких заходів в першу чергу відноситься відмова від здійснення фінансових операцій з ЦП/ІФІ з надмірно високим рівнем ризику.

Для уникнення окремих видів ризиків можуть використовуватися специфічні заходи, спрямовані на нейтралізацію самої причини виникнення ризикової ситуації.

7.7. Диверсифікація ризиків полягає у зменшенні рівня їх концентрації. Цей метод використовується лише для уникнення негативних наслідків несистематичних (специфічних) ризиків, які залежать від самого Товариства. Незалежно від того, який ризик мінімізується за допомогою диверсифікації, принцип єдиний — максимально розподілити грошові вкладення між різноманітними активами для того, щоб уникнути значних фінансових втрат у випадку, коли окремі активи стають збитковими під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

7.8 Лімітування здійснюється шляхом встановлення відповідних фінансових нормативів (лімітів) за окремими напрямками фінансової діяльності з метою фіксації можливих фінансових втрат на допустимому для Товариства рівні. Перелік нормативів (лімітів) залежить від виду ризику, що лімітується.

7.9. Хеджування фінансових ризиків передбачає зменшення імовірності їх виникнення за допомогою деривативів (похідних цінних паперів). Механізм хеджування полягає у проведенні протилежних фінансових операцій з ф'ючерсними контрактами та опціонами на біржовому ринку та являє собою систему економічних відносин учасників фінансового ринку, які пов'язані зі зниженням кредитних та цінових ризиків, що досягається за рахунок одночасності та протилежного спрямування угод з ЦП/ІФІ на фондовому ринку.

7.10 Розподіл ризиків здійснюється шляхом часткової передачі ризиків окремим партнерам, задіяним у проведенні ризикової операції. Як правило, контрагентам передаються ті ризики, які від них залежать.

7.11 Створення резервних фондів. Механізм нейтралізації ризиків ґрунтується на резервуванні Товариством частини фінансових ресурсів, що дозволяють запобігати негативним фінансовим наслідкам по тих фінансових операціях, за якими ці ризики не пов'язані з діяльністю контрагентів. Основними формами цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків є :

  • формування резервного фонду Товариства;

  • формування цільових резервних фондів;

  • нерозподілений залишок прибутку, отриманий у звітному році.

7.12. Зовнішнє страхування фінансових ризиків - фінансова операція, спрямована на грошове відшкодування можливих втрат при реалізації окремих фінансових ризиків шляхом отримання від страхувальника страхових сум.


  1. ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ СТРУКТУРИ ТОВАРИСТВА В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ. КОНТРОЛЬ ЗА ЕФЕКТИВНІСТЮ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ


8.1. В Товаристві створюється цілісна інфраструктура інтегрованого управління ризиками, яка включає в себе органи управління Товариства, працюючі в узгодженому режимі структурні підрозділи.

8.2. Керівник (виконавчий орган Товариства) несе відповідальність за безпосередню організацію та реалізацію процесу управляння ризиками, тобто за забезпечення виявлення (ідентифікації) оцінки, контролю та моніторингу ризиків, ураховуючи взаємний вплив ризиків, та здійснює контроль за створенням та функціонуванням системи управління ризиками.

    1. До компетенції працівника, відповідального за управління ризиками відносяться:

  • розробка та впровадження методик виявлення, оцінювання та контролю рівня ризиків професійної діяльності;

  • аналіз та прогнозування стану системи управління ризиками, ідентифікація критичних (найбільш ризикованих) бізнес - процесів, клієнтів, контрагентів, фінансових інструментів та послуг;

  • виявлення концентрації ризиків та причини їх появи;

  • впровадження заходів, процедур, механізмів та технологій мінімізації ризиків та організації ліквідації наслідків реалізації ризиків;

  • оперативна координація взаємодії підрозділів та виконавчого органу Товариства з питань управління ризиками;

  • участь у розслідуванні випадків реалізації ризиків;

  • розробка програм навчання працівників Товариства методам та інструментам управління ризиками;

  • підготовка і надання звітності з питань управління ризиками виконавчому органу Товариства.

    1. До функцій працівника належать:

  • забезпечення проведення кількісної та якісної оцінки на основі визначених показників тих ризиків, на які наражається Товариство або які можуть надалі з'явитися в його діяльності;

  • розроблення та актуалізація засобів аналізу ризиків і методик для нових та діючих моделей;

  • накопичення спостережень (історичних даних) для порівняльного аналізу;

  • ідентифікація і моніторинг порушення лімітів;

  • аналіз можливих сценаріїв;

  • забезпечення координації з іншими підрозділами і сферами діяльності Товариства;

  • на основі проведеного аналізу величини ризиків Товариства та всіх факторів, які можуть призводити до її зниження (страхування, хеджування тощо), а також рівня розвитку систем управління ризиками, надання рекомендацій на розгляд органів управління Товариством щодо подальшої тактики роботи з цими ризиками, у тому числі за допомогою встановлення лімітів та інших обмежень;

  • надання рекомендацій керівнику Товариства щодо потрібних вимог до капіталу з метою покриття неочікуваних збитків і збитків, пов'язаних з ризиками, виявленими (ідентифікованими) і виміряними кількісно;

  • надання допомоги органам управління Товариства у розробленні і впровадженні політик, положень і процедур з управління ризиками.

8.5. Періодичність формування та порядок надання звітності по ризикам та заходам щодо управління ними визначається вищим органом управління Товариством.

8.6. Реалізація функцій працівника, відповідального за управління ризиками здійснюється на базі взаємодії з структурними підрозділами Товариства та Контролером Товариства. У разі необхідності, в межах визначеної компетенції, працівник, відповідальний за управління ризиками має право за погодженням з керівником Товариства долучати до опрацювання питань системи управління ризиками фахівців Товариства, які мають досвід (стаж) роботи на фондовому ринку.

8.7. Контроль за ефективністю управління ризиками Товариства здійснюється на багаторівневій основі. Керівник Товариства здійснює загальний контроль за рівнем ризиків, здійснює встановлення переліку інструментів, що містять ризики, ліміти на них, а також контроль за їх виконанням.

8.8. Керівники (начальники) відповідних структурних підрозділів та працівник, відповідальний за систему управління ризиками, здійснюють поточний контроль за рівнем ризиків, здійснюють аналіз ринкової кон'юнктури і прогнозують рівні ринкових ризиків.

8.9. Працівник, відповідальний за систему управління ризиками, здійснює перевірки ефективності системи управління ринковими ризиками або окремих її елементів відповідно до плану своєї діяльності або за завданням керівництва Товариства, у тому числі здійснює перевірку правильності визначення рівня ризиків, дотримання лімітів.

i Згідно Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

від 26 травня 2006 р. N 346




Схожі:

ВИПУСК ТРИДЦЯТИЙ
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
Затверджено список спортсменів-кандидатів на участь в Олімпійських іграх в Лондоні
Затверджено список спортсменів, які включені до числа кандидатів на участь у Іграх ХХX Олімпіади у Лондоні (Великобританія) 2012...
КА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
Франка Серія “Педагогіка” ВИПУСК ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ ДРОГОБИЧ ВИДАВНИЧИЙ...
Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено постановою президії ВАК №1-05/5 від 1 липня 2010...
М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського...
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
ЗАТВЕРДЖЕНО

ЗАТВЕРДЖЕНО

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка