Fides quaerens intellectum


Скачати 110.25 Kb.
НазваFides quaerens intellectum
Дата03.04.2013
Розмір110.25 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Філософія > Документи
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
дисципліни
ТЕОДІЦЕЯ
Анотація
Fides quaerens intellectum

Віра, що шукає розуму

(св. Ансельм Кентерберійський)
Питання про буття, що його ставить метафізика, та метафізичний розгляд конкретних сущих приводить нас до питання про про найвищий принцип єдності для множинних сущих та про остаточну підставу всього підвладного чутєвому досвідові буття, тобто до Абсолютного Буття, яке є “буттям по своїй суті”, і якого через те не може не бути. До Буття, яке безумовно “відштовхує” від себе всяке небуття і таким чином є остаточним та необумовленим здійсненням принципу протиріччя. Тільки так необхідно існуюче Буття може бути найвищою підставою та поясненням як самого себе так і “всього, що є”. Всі континґентні сущі, також і ті, які метафізика зве “буттям у найбільш властивому значенні” (субстанції, особи) Ним “зумовлені” і тільки у Ньому знаходять пояснення свого існування. Матеріалізм теж ставить питання про таке необхідне буття – підставу всієї світобудови і вбачає цю підставу в матерії та в геґеліанському “законі заперечення заперечення”. Однак матерія не відповідає критеріям Абсолютного Буття і підпадає під принцип протиріччя лише умовно (якщо вона є ...), іншими словами – її могло й не бути, а “закон заперечення заперечення” є зовсім неочевидним постулатом, конструктом, що походить з певної філософської системи і не має свого підтвердження в дійсності. Таким чином філософське питання та філософське вчення про Бога як про Абсолютне Буття залишається в силі та набуває нової актуальності. І предмет “Теодіцея” є нічим іншим, як розділом, чи вершиною метафізики, яка займається філософськими (розумовими) доказами існування Абсолютного Буття, тобто філософською теолоґією у властивому значенні цього слова, чи – “Філософією Бога”. Отже, у курсі Теодіцеї  розглядається арґумент про існування Бога "від часового до Вічного Буття", арґументи від існування світу – космолоґічні арґументи ("п'ять шляхів" св. Томи Аквінського), дається їх сучасне обґрунтування з врахуванням уточнень, зумовлених розвитком сучасної науки, подаються критерії, за якими можна визначити, що ідея Бога не є людським витвором чи вигадкою, та слідує докладніший розгляд Онтолоґічного арґументу св. Ансельма Кентерберійського. Вивчення цього курсу можливе лише при попередньому вивченні загального курсу метафізики.
Знати: місце теодіцеї в системі філософського знання взагалі та у метафізиці зокрема; специфіку філософського доведення існування Абсолютного Буття та дослідження (наскільки це можливо для скінченного людського ratio) Його атрибутів; важливість раціонального доведення існування Бога як для віри і богослов’я, так і для розуміння метафізичної ситуації людини, сповнення нею стосунку належності та її морального життя; методолоґію лоґічного доведення змістів, що не підлягають чуттєвому досвіду; філософські відповіді на питання про достатню підставу для існування світу та континґентних сущих; мати уявлення про безпосереднє пізнання Абсолютного Буття як екзистенційне пережиття.
Вміти: застосовувати здобуті знання для раціонального обґрунтування об’явлених правд та для діалоґу з невіруючими; унаочнювати взаємозв’язок філософського доведення існування Бога з результатами природничих і гуманітарних наук та богослов’ям; володіти методикою лоґічного доведення; аналізувати вплив філософського вчення про Бога на формування світогляду, образу і розуміння природи людини, на розвиток культури, наукових та політичних теорій.
ЗАВДАННЯ ТА СТРУКТУРА КУРСУ
Навчальна програма з теодіцеї розрахована на поглиблення у студентів філософсько-богословського факультету розуміння необхідності раціонального підкріплення змістів віри та вироблення у них вміння лоґічно доводити існування Бога, розуміння значення та ролі філософських знань та переконань про існування Бога для життя та моральної поведінки людини. Програма передбачає ознайомлення з основними методами філософського доведення, специфікою філософського дослідження атрибутів та прикмет Абсолютного Буття, спростування атеїстичних закидів проти об’єктивності Божої Суті та з основними арґументами.

Основне завдання курсу полягає в унаочненні інтеліґібельності Божої суті, представленні принципової можливості та різних шляхів раціонального доведення існування Бога. Структурно курс побудовано так, щоби навчити студентів раціонально обґрунтовувати змісти своєї віри та вести дискусії на ці теми в чисто розумовій площині. Особлива увага приділяється спростуванню закидів проти філософських арґументів про існування Бога, зокрема проти Онтолоґічного арґументу св. Ансельма Кентерберійського та Рене Декарта. Метою такого спростування є доказ актуальності арґументів у сучасній епосі, а також об’єктивне висвітлення думок та філософських зусиль попередників та сучасних філософів-теїстів.

З метою послідовного представлення арґументів курс має таку будову: після загального вступу, де слухачі знайомляться з предметом та методом теодіцеї слідує виклад арґументу від часового до Вічного Буття, подаються доступні людському розумові прикмети та характеристики Вічності, далі представляється філософське переосмислення класичних апостеріорних доказів існування Бога, відомих під назвою “п’ять шляхів св. Томи Аквінського”. Після того подається огляд та оцінка інших апостеріорних, зокрема антрополоґічних арґументів. Детальніше розглядається проблема атеїзму, зокрема атеїстичного твердження, що ідея Бога є людським витвором та подаються критерії, за якими можна визначити, що ідея Бога є необхідною сутністю, а значить не може бути людським винаходом, видумкою чи навіть необхідною проекцією “трансцендентальної свідомості”. Далі розглядається та обґрунтовується найдосконаліший розумовий доказ існування Бога, відомий під назвою “Онтолоґічний арґумент” – у формулюванні св. Ансельма Кентерберійського та Рене Декарта, спростовуються закиди проти нього та наводяться необхідні умови, при яких цей арґумент дійсний. На завершення вказується на шлях до виходу за межі філософського пізнання до безпосереднього пережиття Бога у містичному досвіді – на прикладі відповідних творів св. Діонісія Ареопаґіта та св. Бонавентури.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Тема 1. Вступ 
Предмет теодіцеї як вершини метафізики. Метафізика ставить питання про буття у різних значеннях:

  • в найбільш загальному (трансцендентальному) значенні – το ον η ον

  • буття у найбільш властивому значенні – το οντως ον, тобто субстанція, а точніше – особа;

  • буття в найвищому, Абсолютному значенні – το ον κατ’ εξοχην

У цьому останньому значенні метафізика стає філософською теолоґією (базованою не на Божому Об’явленні, а на силах людського розуму), або філософією Бога – т.зв. теодіцеєю. Термін “теодіцея”: з грецької ο Θεος + η δικη : “усправедливлення Бога” (не зовсім точний, бо це мало би означати обґрунтування існування доброго Бога при наявності зла в світі). Отже предметом теодіцеї є, перш за все, докази існування Абсолютного Буття, а також – наскільки це можливо для скінченного людського розуму – прикмети цього Абсолютного Буття, дослідження необхідно особової і трансцендентної суті “Того, вище від Чого ніщо не може бути подумане”. Апостеріорні та апріорний докази реального існування Абсолютного Буття.
Тема 2. Від часового до Вічного Буття


  1. "Буття в часі" не може себе пояснити:

  • Часовий рух від потенції до акту як такий не може бути пояснений сам з себе.

  • Непояснюваність даного точного "місця" в часі зі самого часового буття є ознакою метафізичної непояснюваності існування часових сущих.

  • Все часове буття виникає з небуття. Скінченність минулого і "буття-в-часі-з-нічого" як підстава континґентності часового буття.

  1. Вічне Буття є єдиним буттям, яке пояснює само себе і єдиним поясненням часових сущих.

  • понадчасові "ейдоси" не можуть бути достатньою підставою для часового світу.

  • три відкриття непояснюваності часового буття самого з себе.

  1. Суть Вічності у дзеркалі часу.

  2. Часове буття може існувати тільки завдяки Вічному Буттю.


Тема 3. Від континґентних сущих до свобідного і особового Необхідного Буття


  1. Короткий огляд "п'яти шляхів" св. Томи Аквінського.

  2. "Третій шлях" св. Томи Аквінського – існування особової Підстави.

- Континґентність всієї реальної екзистенції в світі. Три докази інтеліґібельної континґентності реального існування в світі:

а) можливість існування інших індивідуумів і світів та континґентність реального існування в світі.

б) пізнання континґентності існування з множинності індивідуумів того самого виду.

в) емпіричне спостереження поставання і проминання як очевидних доказів емпіричної континґентності існування.

  1. Принцип достатньої підстави – стартовий пункт для всіх космолоґічних арґументів і доказів про існування Бога з континґентності.

  • Принцип достатньої підстави як перший принцип і його відмінність від принципу причиновості.

  • Перше значення онтолоґічного принципу достатньої підстави як стартовий пункт арґументу з континґентності.

  1. Від континґентного до необхідного існування.

  • В пошуках достатньої підстави для континґентного існування.

  • Достатня підстава для континґентного існування може полягати тільки в Необхідному Існуванні, яке єдине має свою достатню підставу в собі.

  • Лише свобідне Особове Буття може бути початком для справді континґентного світу.

  1. Необхідне Буття як Першопричина: Причина поставання і Причина існування: "другий шлях" св. Томи Аквінського як частина "третього шляху".

  2. Трансцендентність вічного Необхідного Буття як Першопричини.


Тема 4. Від обмеженого і недосконалого буття до нескінченно досконалого Бога: "четвертий шлях" св. Томи Аквінського як ядро всіх космолоґічних арґументів про існування Бога

  1. Обмеження і континґентність скінченних сущих.

  • Обмеження (континґентність) суті як наслідок континґентності існування.

  • Обмеження суті per se (як такої – в собі).

  • Єрархія цінностей (благ) як доказ їхньої обмеженості та як доказ існування «Абсолютної Цінності».

  • Обмеженість "чистих досконалостей" у світі.

  • Суттєва обмеженість всіх "змішаних досконалостей" у світі.

  • Континґентність (не-необхідність) суті і міра обмежень є невіддільна від обмеженості досконалостей.

  1. Континґентність існування необхідно міститься в континґентності суттєвих обмежень: поєднання "третього шляху" з "четвертим".

  2. Від обмеженої досконалості в світі до Абсолютно Досконалого Буття.

  • Неприродність обмеження "чистих досконалостей" як вони є в світі і перехід до пізнання абсолютно необмеженої Досконалості.

  • Непояснюваність обмежених ступенів досконалості в термінах обмежених сущих є доказом існування нескінченно доброго Бога як єдино можливого і найвищого пояснення сущих у світі.


Тема 5. Інші апостеріорні арґументи про існування Бога


    1. Апостеріорний "онтолоґічний арґумент" св. Томи Аквінського виявляється лише модифікацією космолоґічних арґументів.

  • Важливість правильного тлумачення вислову: "Божою Суттю є буття" у значенні: "до Божої Суті необхідно належить реальне існування", та небезпека пантеїзму.

  • Неможливість "чистого" апостеріорного онтолоґічного арґументу.

    1. Антрополоґічні арґументи про існування Бога.


Тема 6. Чи людина могла створити Бога? (Рене Декарт проти Людвіґа Фойєрбаха). Феноменолоґічний захист реальності Божого Буття і об'єктивність Його Суті


  1. Невинайдена необхідність Божої Природи виявляється через неможливість довільного додавання чи віднімання Божих атрибутів (прикмет).

  2. Неантропоморфна природа Бога: правдивість Божої Природи виявляється через неможливість її виведення шляхом збільшення чи заперечення скінченних атрибутів.

  3. Правдивість суті світу залежить від онтолоґічної правдивості Божої Суті.

  4. Поняття Бога містить більше об'єктивної реальності ніж будь-який об'єкт у світі і через те не може бути з нього виведене.

  5. Антрополоґічно-персоналістичний критерій внутрішньої правдивості Божої Суті.

  6. Божа Природа є найбільш інтеліґібельною Суттю і джерелом всієї інтеліґібельності ("зрозумілості") в речах.


Тема 7. Апріорний арґумент: арґумент про реальне існування Бога, який виходить із необхідної Божої Суті


  1. Онтолоґічний арґумент у його двох версіях, сформульованих св. Ансельмом Кентерберійським.

  2. Перший основний закид проти онтолоґічного арґументу: зі суб'єктивного поняття не можна робити висновок про дійсність.

  • Чи онтолоґічний арґумент містить metabasis eis allo genos і робить висновок з поняття про дійсність?

  • Чи онтолоґічний арґумент містить petitio principii, тобто "порочний круг"?

  • Чи в онтолоґічному арґументі плутається номінальне визначення з реальним?

  • Чи є онтолоґічний арґумент "паралоґізмом із-за еквівокації"?

  1. Заклик св. Ансельма повернутися "до самих речей" – до самої Божої Суті.

  • Теза св. Ансельма, що тільки Божа Суть включає в себе необхідне реальне існування.

  • Неможливість думати, що Бог не існує – в залежності від зрозуміння суттєвої неможливості: зрозуміння самої речі (secundum rem), а не лише поняття (secundum vocem). ("Прослоґіон", IV глава).

  1. Рене Декарт і його обґрунтування онтолоґічного арґументу з незмінної необхідності Божої Суті.

  2. Дійсне ядро онтолоґічного арґументу. Чотири передумови його дійсності.


Тема 8. Недостатність та обмеженість філософського пізнання про існування Бога. Вихід за межі філософії: містичний досвід


  1. Три типи пізнавального контакту з цінністю (Дітріх фон Гільдебранд). Містичний досвід як найвищий безпосередній контакт з цінністю (Wertfühlen).

  2. "Путівник душі в Бога" (Itinerarium mentis in Deum) св. Бонавентури.

  3. "Містична богословія" св. Діонісія Ареопаґіта.


Основна література:


  1. Josef Seifert, Essere e persona. Verso una fondazione fenomenologica di una metafisica classica e personalistica (Vita e Pensiero: Milano 1989), доступний також німецький та анґлійський машинописний текст.

  2. Josef Seifert, Gott als Gottesbeweis (Universitätsverlag C. Winter: Heilderberg 1996).

  3. Аврелий Августин, Исповедь (Изд-во "Renaissance": Москва 1991).

  4. Блез Паскаль, Думки про реліґію (Місіонар: Львів 1995).

  5. Плотин, Космогония (REFL-book/Ваклер: Москва/Киев 1995).

  6. о. Діонісій Ляхович ЧСВВ, Теодіцея (скрипт, також у виданні Ів.-Франківської єпархії).

  7. S. Thomas Aquinas, Summa Theologiae (www.newadvent.org ).

  8. Фома Аквинский, Доказательства бытия Бога в «Сумме против язычников» и «Сумме теологии» (Российская Академия Наук, Институт философии: Москва 2000).

  9. Anthony Kenny, The Five Ways. St. Thomas Aquinas’ Proofs of God’s Existence (Schocken Books: New York 1969).

  10. Ks. Stanisław Kowalczyk, Filozofia Boga (Redakcja Wydawnictw Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego: Lublin 1997).

  11. Ансельм Кентерберийский, Сочинения (перевод И. В. Купреевой), (изд. "Канон": Москва 1995).

  12. Alvin C. Plantinga, God, freedom, and evil (William B. Eerdmans Publishing Company: Grand Rapids, Michigan 1977).

  13. Alvin Plantinga (ed.), The Ontological Argument (Achor Books, Doubleday & Co., Inc.: Garden City, New York 1965) .

  14. Bp. Bohdan Bejze (red.), W kierunku Boga (Akademia Teologii Katolickiej: Warszawa 1982).

  15. Daniel Kolak/Raymond Martin (ed.) Self, Cosmos, God (Harcourt Brace Jovanovich College Publishers: Fort Worth, Philadelphia, … 1993)

  16. Брайєн Дейвіс, Вступ до філософії релігії (переклад з анґлійської Ігора Гарника), ("Основи", Київ 1996).

  17. Эмерих Корет, Основы метафизики (Тандем: Киев 1998).

  18. Étienne Gilson, Bóg i ateizm (Znak: Kraków 1996).

  19. Wolfhart Pannenberg, Człowiek, wolność, Bóg (Znak: Kraków 1995).

  20. John E. Smith, Doświadchenie i Bóg (Instytut wydawniczy „Pax”: Warszawa 1971).

  21. John Hick, Argumenty za istnieniem Boga (Znak: Kraków 1994).

  22. John Hick, The existence of God (The Macmillan Company/Collier-Macmillan Limited : New York/London 1967).

  23. Leo J. Elders S.V.D. Filozofia Boga (Agencja Wydawnicza Katolików MAG: Warszawa 1992).

  24. E. L. Mascall, He Who Is (A Libra Book, Darton, Longman & Todd Ltd: London 1966).

  25. Бонавентура, Путеводитель души к Богу (Греко-латинский кабинет Ю. Шичалина: Москва 1993).

  26. Дионисий Ареопагит, Мистическое богословие// Дионисий Ареопагит, т. І (греко-русский текст, рус. перевод Г. М. Прохорова),("Глаголъ": Санкт-Петербург 1995).

  27. Дионисий Ареопагит, Мистическое богословие (рус. перевод о. Леонида Лутковского), (Ассоциация "Путь к истине", Киев 1991).


Допоміжна література:


  1. о. д-р. Йосиф Сліпий, Віра і наука (Видавництво ОО. Салезіян: Рим 1990).

  2. Кир Йосиф Сліпий, Св. Тома з Аквіну і схолястика// Твори Кир Йосифа, Верховного Архиєпископа і Кардинала, том II (УКУ ім. св. Климента папи: Рим 1969).

  3. Э. А. Тайнов, Трансцендентальное. Православная метафизика (Мартис: Москва 1998).

  4. L. P. Gerson, God and Greek Philosophy (Routledge: London/New York 1994).

  5. Henry Duméry, Problem Boga w filozofii religii (Znak: Kraków 1994).

  6. Paul Tillich, Pytanie o Neuwarunkowane (Znak: Kraków 1994).

  7. E. L. Mascall, Existence and Analogy (A Libra Book, Darton, Longman & Todd Ltd: London 1966).

  8. Dietrich von Hildebrand, Die Idee der sittlichen Handlung.

  9. Petro Hussak,  Die Gottesidee beim  hl. Dionysius Areopagita: Die Möglichkeit einer adäquaten Prädikation der Vollkommenheitsattribute von Gott (Magisterthese an der Internationalen Akademie für Philosophie im Fürstentum Liechtenstein 1996).







Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка