|
|
Скачати 129.74 Kb.
|
|
Новорічні серйозні роздуми з приводу 90-річчя СРСР США потребують нового козла відпущення У давніх іудеїв тисячі років тому склався догмат і традиція, за якими на одну істоту (цапа) особливим чином покладали гріхи усіх євреїв (звідси роль відбувала). Згодом такий спосіб поширився серед багатьох народів. За певних обставин стало звично виділяти людину, на яку постійно і безпідставно звалюють відповідальність за власні негідні вчинки. Так сформувався стереотип козла відпущення, що виражає перекладання вини за свою поведінку на інших, голослівне, бездоказове звинувачення когось. Цей механізм і нині використовується, особливо в нечесній політиці. Тривалий час, від Великого Жовтня і до 90-х років минулого століття, Радянський Союз як об’єкт світової політики виконував роль, за якою США звалювали на нього всі провини за біди, що насправді коїв сам імперіалізм. Сумнозвісним стало у зв’язку з цим висловлювання одного з американських президентів-ковбоїв про СРСР як «імперію зла». Потужна державна інформаційно-пропагандистська машина Заходу з клерикальними центрами, буржуазно-націоналістичним охвістям та іншими вкрай реакційними прислужниками включно, безперестанку, за винятком хіба що завершального періоду Другої світової війни, невгамовно й заповзято паплюжила неіснуючий «радянський комунізм» (соціалістичний лад в СРСР лише формувався) як втілення багатоликого абсолютного зла, що, мовляв, заважає наближенню світової епохи добра, яку начебто прагне встановити «справедливий» приватновласницький капіталізм. Упродовж майже усього ХХ століття західний лібералізм видавав соціалістичне вчення та практику його втілення у СРСР за «випадкове» непорозуміння історії, «незаконнонароджене» дітище часу, «протиприродний» зигзаг світової еволюції тощо. Безпідставно ототожнюючи «соціалізм» і «сталінізм», апологети буржуазії услід за Троцьким називали радянський лад не інакше, як режим суцільного «тоталітаризму», малювали його в найгірших фарбах, заперечуючи саме право його на існування, адже він був іншим – реальною альтернативою капіталізму. Цим виправдовувалась ворожість правлячих кіл Заходу до соціалізму та його основного носія – Радянського Союзу. Із моря свідчень подібного кшталту наведемо, як типове, визнання сучасного американського неоконсерватора. Так, Роберт Каган у книзі «Америка і Європа в нові часи» (Лондон, 2003 р.) пише: «Американці ніколи не бажали визнати легітимність Радянського Союзу і постійно шукали шляхи підірвати його зсередини та ззовні, навіть ціною ризику порушити глобальну стабільність. «Імперія зла» не може володіти легітимністю і непорушними правами суверенної нації» (цит. за кн.: «СССР. Незавершенный проект», М., 2012, с. 278). Від навали 14 країн Антанти і до мовчазного схвалення гарматного розстрілу Білого дому в Москві 1993 року – увесь період нової доби сповнений капіталістичним свавіллям проти СРСР. Як свідчать численні неспростовані докази, знищення СРСР було стратегічною метою не лише США, але й англосаксонських кіл Заходу. Про мотиви такої політики просто і зрозуміло сказала, зокрема, М.Тетчер, виступаючи восени 1991 року на одній з конференцій у США: «Радянський Союз – це країна, що становить серйозну загрозу для західного світу. Я кажу не про воєнну загрозу. Я маю на увазі загрозу матеріальну. Завдяки плановій економіці і своєрідному поєднанню матеріальних і моральних стимулів Радянському Союзу вдалося досягти високих економічних показників. Процент приросту валового національного продукту у нього був приблизно в два рази вище, ніж у наших країнах. Якщо при цьому врахувати величезні природні ресурси Радянського Союзу, то за раціонального ведення господарства у Радянського Союзу була цілком реальна можливість витіснити нас із світових ринків» (Цит. за кн.: СССР. Незавершенный проект. - с.365). Тому неможливо ігнорувати наявність явних фактів непримиренної війни з СРСР капіталістичним Заходом на чолі з США. Для неї вони не шкодували ні сил, ні коштів. Нагадаю відверте визнання колишнього держсекретаря США Дж. Бейкера в конгресі 1992 року: «Ми витратили трильйони доларів за останні сорок років, щоб здобути перемогу в «холодній війні» проти СРСР» (про інші напрями, масштаби промовчав). Про правову, політичну, моральну оцінку такої політики ще скаже історія. Вже сьогодні очевидні катастрофічні глобальні наслідки розвалу Радянського Союзу як цементуючого ядра світової соціалістичної системи. Напрошується логічне запитання: якщо «імперія зла» розпалася, зникла, то де, як обіцяли США, свобода і благоденство країн та народів? За минулі два десятиліття нічого подібного не помітно і не передбачається у ближній перспективі. Якщо політичні хмари на горизонті для імперіалістичного Заходу, образно кажучи, дещо розсіялися, то над планетою не засяяло сонце безпеки, свободи і процвітання. А саме таким антикомуністи різних мастей видають цінності західної, насамперед, англо-американської цивілізації – парламентська демократія, влада капіталу, ринкова економіка, загальне благополуччя, під яким розуміються багатії і «середній» клас. Чомусь НАТО досі не розпущено, хоча радянської (міфічної чи реальної) загрози давно немає. Воєнні витрати США й інших капіталістичних країн не скорочені до мінімуму, а ядерна зброя не опинилася поза законом - більше того, засоби масового знищення у буржуазному світі вдосконалюються, зростають. Нині величезна частина населення світу гине в результаті масованих психоенергетичних ударів, пише генерал і вчений Л.М. Ільїн (докл. див.: Бомба для зомбі: Психотропна зброя – реальність чи фантазія?! «Комуніст», 7 грудня 2012 р.). А хіба мовчать гармати? Гострі збройні конфлікти продовжують палати то тут, то там. Їх ініціаторами виступають, як правило, натовці на чолі з «американськими миротворцями». Про масштаби і згубні наслідки загальної кризи глобалізованого імперіалізму загальновідомо. Навіть його цитадель – США – цей процес не минув, хоча Радянський Союз вже їм не загрожує. Занепадає їхня хвалена ринкова економіка, недалеко й до рецесії. Банкрутують банки, фірми, кількість безробітних сягнула 23 млн. чол., зростає масове невдоволення трудящих перед наступом на їхні насущні інтереси. За межею бідності в США нині опинилось 49,7 млн. американців (це 16,1% населення), їх чисельність продовжує більшати. У цій країні біля 8 млн. населення живе в ув’язненні. А скільки їх буде завтра по всіх усюдах, адже просвітку марно очікувати?! США існують нині не за рахунок власного виробництва, а завдяки «зеленим» купюрам, які тут друкуються. Решта держав світу оплачує те, що витрачають Штати. Фактично американці паразитують на чужий кошт. Заборгованість цієї країни становить 16,4 трлн. дол. і продовжує зростати. Інакше не може бути, адже, маючи 6% населення планети, вони споживають третину ресурсів, близько 40% світового ВВП. Як це коїться? Якщо Радянський Союз робив усе для подолання ганебної колоніальної системи, то США нав’язують свої «нові порядки», посилюють пограбування народів і країн. Вони створили і використовують спеціальні механізми, в яких головна зброя – фінанси. Увесь світ заполонив долар. Розбагатівши на людській крові, з допомогою власної валюти, США одноосібно контролюють фінансовий ринок в планетарному масштабі. Одразу по війні до 1949 р. Штати скупили 70% усіх золотих резервів. Прирівняний до золота, їх долар став практично світовою грошовою одиницею. У серпні 1971 р. вони відмінили золоте забезпечення долара. Той – звичайний папірець (вартість друку стодоларової банкноти – три центи). Однак його виготовлення – довільний процес. Курс долара підтримується штучно, підвищується через обмеження національних грошей. Як відомо, для нормального функціонування економіка повинна бути забезпечена ними бодай на 60-120% від ВВП. Та США через Світовий банк, МВФ, інші підпорядковані інститути вкрай занижують обсяги грошової маси для інших країн, аж до порогових 40% і навіть критичних 30%. Національні економіки знекровлюються. Надаючи чужим державам доларові кредити, США за безцінь прибирають їхні ресурси і товари та нав’язують свої. А несплата боргів і відсотків посилює економічну залежність слаборозвинених країн. Тільки в 2010 році Федеральна резервна система США щоденно друкувала до 2 млрд. нових доларів, 70% яких одразу йшло за кордон. Глобальне пограбування Штатами більшої частини світу підсилюється нееквівалентним обміном, що відбувається в міжнародній торгівлі. Відомий московський професор-економіст В. Байнєв справедливо вважає безмежну й дику монополію США фінансовим фашизмом і першопричиною існування їхнього капіталізму (див.: «Финансовый фашизм без маски и прикрас» / «Правда», 26-29 октября 2012 г.). Позбувшись геополітичного суперника – Радянського Союзу, США не стали бодай зовні миролюбнішими. Їхні військові витрати зросли більш, ніж удвічі (від 300 до 700 млрд долл. На рік), американські збройні сили залишаються на тисячах іноземних баз, разом з союзниками по НАТО, продовжують топтати афганську землю і знущатися над людьми, пильно стежать за сусідами на латиноамериканському континенті, розгортають протиракетні комплекси навколо Росії, посилюють контроль за міжнародними транспортними шляхами до Китаю… Завершення «холодної війни» проти СРСР не призвело до зниження міжнародної напруги, небезпечні пристрасті продовжують палати то тут, то там на землі. І роздмухують їх нахабно ті ж Сполучені Штати. Захопивши з руйнуванням «імперіалізму» панівне становище у міжнародній зовнішній політиці, вони стають жандармом у міждержавних стосунках, вважають всю планету зоною власних інтересів, використовують щонайменші шанси і можливості для зміцнення й подальшого розширення свого панування над країнами та народами. Так, на початку 2001 р. адміністрацією Буша-молодшого було прийнято «Проект нового століття», де сформульовано цілі американської експансії на увесь наступний період. У ньому мовиться: «Если Соединенные Штаты установят дружественный режим в Ираке, продвинутся таким же образом в Иран, закрепят свое стратегическое присутствие в Центральной Азии, то добьются господства над нефтяными резервами Каспийского бассейна и контроля над мировой нефтепроводной системой, а тем самым над мировой экономикой в течение предстоящих 59 лет». (Цит. по кн.: «СССР. Незавершенный проект», с. 284). Такі плани і логіка претендують на імперію ХХI століття! «Подобные притязания упомянутый Р. Каган обосновывает тем, что американская цивилизация якобы обладает преимуществами и достоинствами, которые, мол, дают ей моральное право на установление своего господства. Он, в частности, пишет, что «принципы и идеалы, на которых это было основано, были неоспоримо выше… идей, на основе которых формировались государства и правительства на протяжении человеческой истории» (Там же). Як і раніш, зоною американських інтересів вважається увесь світ, то ж будь-яка неугодна, а то й підозріла активність за межами США вважається безпосередньою їм загрозою і спричиняє жандармські дії. Зав. сектором Інституту економіки РАН, московський професор С.С. Дзорасов робить висновок: «американское самодовольство и самолюбование намного превосходит советское» (Там же). Уточнимо: амбіції і претензії імперії янкі не знають меж, вони аморальні і становлять загрозу безпеці людства. Як при цьому не згадати минуле? Для того, щоб утвердити своє «право» на поневолення і експлуатацію інших народів, Америка здавна безпардонно вдається до крайніх форм насильства, насамперед, збройного. Ось побіжний перелік її відомих інтервенцій та інших злочинів. Лише за 1661—1774 рр. із Африки до США було ввезено близько 1 мільйона живих рабів, а понад 9 млн. загинуло в дорозі. Доходи работорговців від цього джерела у цінах середини XVIII ст. становили не менше 2 млрд. дол. – астрономічної суми для тих часів! Війни, збройні сутички з індійцями тривали з 1622 до 1900 рр. При цьому американці знищили близько 100 млн. індійців (масове вбивство Гітлером євреїв становило 4-6 млн. жертв). З 1689 по 1763 рр. відбулися 4 головні імперські війни із залученням до них Англії та її північноамериканських колоній, а також французької, іспанської, голландської імперій. Територія США щедро полита кров’ю багатьох народів. Тепер вони підступно хазяйнують на землях багатьох країн, прикриваючи боротьбу за вплив і ресурси місіонерським покликанням своєї нації, універсалістськими домаганнями, буржуазними цінностями і т.п. У них подвійні стандарти в обстоюванні власних інтересів та гасел: одні для себе та друзів (типу Ізраїлю чи слухняних ісламських фундалістів) і цілком протилежні для решти світу. А застосування переважно примусово-силового способу нав’язування «добра по-американськи» іманентно містить небезпеку перетворення його у зло. Адже недарма в народі мовиться: благими намірами вистелена дорога в пекло. Останні роки дають повсюдно безліч свідчень того, як реальне зло здійснюється в ім’я ілюзій добра. Після усунення Радянського Союзу з міжнародної арени зла у світі не поменшало, а навпаки – стало більше. Хіба колись було щось подібне до трагедій в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року? Або у російському Беслані, де понад 300 дітей були заживо спалені на очах безпомічного світу? А Нью-йоркський торговий центр був зірваний не за велінням Москви, а з наказу Усами Бен Ладена, вигодованого самими Сполученими Штатами. Вони й породили той міжнародний тероризм, що його тепер видають за головне зло. Та новий «цап відбувайло» доморощений і фальшивий! Добро і зло в однополюсному на чолі з США світі все тісніше переплітаються, зрощуються, взаємопідмінюючи і доповнюючи одне одного. Нині все більше людей, які наочно це бачать і переконуються в сумній історії: більшого зла, ніж США, у світі немає. Хіба можна інакше розглядати вторгнення під їх орудою 1999 року військ НАТО на територію колишньої Югославії, чисельні її жертви американського бомбування, долю мирних громадян Іраку й Афганістану, які ніколи ніякого зла не спричинили янкі, підступні «кольорові революції» на Півночі Африки, антисирійські провокації на Близькому Сході та інші вогнища міжнародної напруженості й тероризму, роздмухувані форпостом капіталізму, який так розперезався після руйнування Радянського Союзу?! Є чимало інших країн у різних частинах світу, більшість населення яких боїться і ненавидять США, сприймає їх як виплодок (рос. - исчадие) пекла. Тому природно ця імперія - головний об’єкт критики і зневаги з боку світової спільноти. Поступальна хода людства нестримна, а вирок історії неминучий. Американському імперіалізму марно претендувати на роль «імперії добра». Монополіям і уряду США нема вже на кого звалювати провини за свої неблаговидні дії. Ніхто, навіть європейські союзники, їм не вірять. Адже американці думають одне, кажуть інше, а коять протилежне. Сьогодні вони галасують навколо Ірану, а мають на увазі Росію, Китай та інші країни, зростаючі сила і вплив яких невдовзі становитимуть небезпечну конкуренцію Штатам. Намагаючись остаточно «дерадянизувати» євроазійський режим, нині США всіляко протидіють тут інтеграційним процессам, розгортають антиросійські підступи. Як заявила нещодавно Х.Клінтон, ми знайдемо «ефективні способи уповільнути або запобігти» таким процессам. Як стало відомо з преси, США мають намір 60% своїх зарубіжних військових формувань зосередити біля кордонів КНР. Мета цих провокаційних акцій - створити навколо Китаю вогняне кільце конфліктів, участь в яких стане серйозним навантаженням на китайську економіку і уповільнить її стрімке зростання (див.: «Правда», №132, 30 листопада – 3 грудня ц.р.). Особливо виразна і безсумнівна вина США в тому, що рознесли по усій планеті пошесть фінансово-економічної кризи. Створена ними штучно доларова прірва – то афера вселенського масштабу (на кшталт МММ). Скорочення реальної виробничої економіки, триваюча її мілітаризація, посилення експлуатації трудящих, загарбання світових ресурсів, агресивна зовнішня політика загрожують не лише людству, але й самим Штатам з союзниками. На цьому тлі все переконливішим і зрозумілим стає Марксове передбачення про вичерпність потенціалу капіталістичних суспільних відносин, неспроможність імперіалізму до подальшого розвитку. Вичерпуючи свої можливості, буржуазний лад із первісного двигуна прогресу перетворюється на збанкрутілу, гальмівну систему, заміна якої соціалізмом стає історичною необхідною і невідворотною. За минулі 20 років капіталізм не витримав перевірки на пострадянському просторі, терпить нині тут ще більшу поразку, ніж соціалізм. Сьогодні все видніше лукавство й цинізм політики Вашингтона, брехливість вчорашніх вигадок про Радянський Союз, триваючого роздмухування всіляких жахів про нього, мазохістського мусування допущених помилок і втрат, ігнорування сучасних здобутків країн реального соціалізму. Адже увесь світ вражають темпи соціально-економічного поступу КНР. Успішно прямують вперед возз’єднаний і відроджений після дощів американського напалму В’єтнам, нескорена Куба, КНДР, Лаос, Венесуела, інші країни, що обрали соціалістичну орієнтацію. А це не так і мало – понад 1,5 млрд. населення планети! Незважаючи на величезні економічні, соціальні, політичні, моральні втрати внаслідок реставрації капіталізму на пострадянському просторі, соціалізм тут живе, він не може одразу зникнути. Адже СРСР був унікальним явищем і періодом людської історії. Він ознаменував початок її нового етапу, дав могутній поштовх революційному оновленню людства. Неупереджені вчені і політики розглядають його розвал як велике нещастя для нашої країни та усього світу. Мислячим людям і раніш було ясно, що він не лише не становив воєнної загрози для світу, як цим правлячі кола США десятиріччями лякали своїх громадян і Захід, але й підтримував баланс сил на планеті, був визначальним фактором його стабільності, довго обмежував і стримував панування у світі однієї, ненажерної і проавантюрної держави. Спроби оновлення Радянського Союзу в 1990-1993 роках зірвані. Однак знищити память про нього неможливо. Радянська ідентичність живе. Значить, зберігається перспектива соціалістичного відродження і розвитку! Звісно, Радянський Союз не був і не міг бути ідеальним з ряду причин, передусім через агресивність зовнішнього оточення, в якому США відігравали провідну роль. Він, звичайно, не «паперовий тигр», але й реальної небезпеки не становив. Навпаки, виніс головний тягар у подоланні найжахливішого монстра ХХ століття – гітлерівського фашизму. СРСР, як показує час, успішно розв’язав національні проблеми в складному поліетнічному суспільстві, сприяв соціально-економічному піднесенню своїх народів і країн, досяг небачених висот у розвитку культури, науки, духовності, започаткував шлях у Космос. Це була справжня альтернатива капіталістичному ладу, становлячи йому реальну конкуренцію. Не існувало ніякої «радянської імперії» -- створювався прообраз нової суспільної спільноти. То ж СРСР увійшов у літопис людства як етап типу Ренесансу. Нинішній рух знедолених на Уолл-Стріт стимулюється не з Кремля… «Радянського комунізму» поки що немає. То ж відповідальність за становище на американському континенті й усій планеті несе буржуазний лібералізм США. Той у нинішніх умовах відмовляється від значних елементів «держави благоденства», силкується повернути суспільні процеси назад, до колишнього статус-кво першої половини ХХ ст.., до ситуацій, що нагадують період «нового курсу» Рузвельта. Цей регресивний зсув засвідчує зростання нерівності і розподілу доходів у США, різке збільшення числа бездомних, звільнених з роботи (50 млн чол.), не охоплених медичним страхуванням, особистої заборгованість громадян (в 1,34 рази перевищує національний дохід), одночасне збільшення прибутків 1% (верхнього шару) населення, різке зниження чисельності профспілок, негативні зміни в багатьох інших сферах життя. Водночас наростає соціально-класова боротьба. На завершення наведу думку доктора історії з ФРН Бруно Малова: «Радянський Союз продовжує існувати. Він досі серед нас». (СССР. Незавершенный проект, с.374). Вчений має на увазі передусім створені в ньому за соціалістичної доби зразки матеріальної культури, яка і нині служить народові, а також погляди, традиції, менталітет та інші глибинні підвалини свідомості й повсякденності. Фактично у нашому соціумі відбувається суперечливий процес: продовжується переосмислення і руйнування колишніх уявлень, стереотипів, триває адаптування людей до капіталістичних умов буття; ретроспективно накочуються хвилі відродження і оновлення багатьох потреб, прогресивних орієнтацій, норм поведінки радянського минулого. Така фрагментарність і спадкоємність об’єктивно зумовлені, в них візьмуть верх здоровий глузд, прагнення до самозбереження і утвердження, колективізм, взаємна відповідальність, гуманізм, справедливість як природні начала гідного людського співжиття. А пошуки Сполученими Штатами нового козла відпущення – немічні й безперспективні, бо людство у ХХI столітті прямує до нових умов і порядків. Процес переходу від капіталізму до соціалізму, як переконливо довів Маркс,-- незворотний і нездоланний. 90-річчя СРСР вчить і надихає. І.І. МИГОВИЧ, доктор філософських наук, професор (Інститут проблем соціалізму) |
| “НОВОРІЧНІ ЗВИЧАЇ ТА ТРАДИЦІЇ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ” Мета: поглибити знання про новорічні звичаї та традиції народів світу, розвивати творчі здібності учнів, уяву і фантазію, формувати... |
ПОЛІТИЧНА НЕОСВІЧЕНІСТЬ ТА ВО СВОБОДА ПОЛІТОЛОГІЯ. Всі навчальні заклади всіх країн світу на той час прийняли пропозицію ЮНЕСКО і ввели вивчення цієї дисципліни; крім... |
| Гра проводиться в чотири тури. Тур перший бліц-турнір. Кожній команді... Час на роздуми – 30 секунд. І останній четвертий тур найбільш видовищний: команди одна одній задають два питання в театралізованій... |
Гаврилов Михайло Олександрович Миха́йло Олекса́ндрович Гаври́лов (24 листопада 1903—1979) — радянський учений, який стояв біля витоків інформатики в СРСР, зокрема... |
| Запрошуємо на новорічні свята! Міське дитяче свято до Дня Святого Миколая (у Будинку науки і техніки локомотивного депо Синельникове) |
"Подорож до світу книг" до 200-річчя від Дня народження Є. П. Гребінки Горить моє серце. Як умру, на світі запалає покинутий вогонь моїх пісень до 141-річчя від Дня народження Лесі Українки |
| План заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження... Урок Кобзаря, Шевченківські читання, лекції, бесіди, читання творів Т. Г. Шевченка, вечори вшанування |
План заходів з підготовки та відзначення 1025-річчя хрещення Київської... Надавати постійно необхідну організаційно-методичну та практичну допомогу християнським релігійним організаціям міста Бердянська... |
| РОЗПОРЯДЖЕННЯ голови районної державної адміністрації Відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 21. 04. 2011р №152 „ Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення... |
Вислів “старший брат” донедавна в історіографії та публіцистиці треба... СРСР широко розповсюджуватися з 1936 р., а з 1938 р розповсюдили вислів “великий русский народ”. 1 У праці російського історика Б.... |