ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної


Скачати 140.36 Kb.
НазваПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної
Дата27.03.2013
Розмір140.36 Kb.
ТипПлан-конспект
bibl.com.ua > Біологія > План-конспект


“З А Т В Е Р Д Ж У Ю”

Начальник СДПЧ-3

по охороні Заводського району

майор внутрішньої служби

О.І.Корчинський

15 січня 2004 року.


ПЛАН-КОНСПЕКТ

для проведення заняття з антисуїцидальної підготовки

з начальницьким складом СДПЧ-3.
ТЕМА: Самогубство – одна з вічних проблем людства.
МЕТА: розглянути з начальницьким складам СДПЧ-3 основні проблеми самогубства.
ЧАС: 1 година.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: учбовий клас.
ЛІТЕРАТУРА: Газета “Іменем Закону”

.

Хід заняття.
1.Організаційний момент – 5 хвилин:

- перевірка присутніх;

оголошення теми і мети заняття, питань які вивчатимуться.
2.Контроль знань – 5 хвилин;

- перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3.Викладення матеріалу теми – 40 хвилин.

  1. Загальне визначення причин самогубства.

  2. Проблема самогубства у філософії.

  3. Проблема самогубств у медицині.

  4. Проблема самогубств у інших сферах.



СДПЧ-3

2004 рік

ХІД ЗАНЯТЬ


Самогубство - одна з вічних проблем людства, оскільки існує як явище практично стільки ж, скільки існує на Землі людина. Самогубство, як вважають дослідники, явище сугубо антропологічне. Рахується, що ви­падки самогубства тварин, є або поетичним вимислом, або неправильними висновками з поверхневих спостережень за життям тварин. Ні скорпіон, що втикає своє отруйне жало в спину, якщо його оточити палючими рога­ми, ні ті тварини, що відмовляються від їжі в неволі і гинуть, не діють свідомо, і це - головна відмінність їхнього поводження від по­водження людини.

Свідоме самогубство, що складає надбання одного лише чоловіка, очевидно, не може рахуватися продуктом новітньої цивілізації. Відомо, що в доісторичні часи, коли тільки починали утворюватися значні общин­но-родові спілки, самогубство носило чисто програмічну соціальну функцію і допомагало виживанню роду і племені в цілому. Одне з найпер­ших відомих історії людства самогубств - самогубство дітей і старців у первісних племен у голодні роки позбавляли життя себе, нерідко жертви приносилися заради припинення війн, епідемій, стихійних лих. "Суспільство примножує ряди самогубств" - ця теза з особливою силою зазвучала у XIX ст., коли зв'язок суспільно-історичних сил з особистою трагедією індивіда стала очевидною для багатьох. Насправді цей зв'язок у більшому або меншому ступені можна простежити у всій історії суспільного розвитку людини. ґ, принаймні, два види самогубств, прямим чином пов'язаних із соціальними причинами. У першому випадку суспільство у визначених ситуаціях якби жадає від своїх членів самопо­жертви, і ці соціальні чекання закладені в суспільних нормах, правилах поводження і неписаних кодексах честі. Все це знаходить свій відбиток і в системі виховання, і в численних творах мистецтва.

Визначну частку суспільно-регламентованих самогубств складали добровільні відходи з життя після смерті ''повелителя" - дружини і слуги правителів і інших високопоставлених осіб зобов'язані були розділити долю пана і відправитися слідом у потойбічний світ. Само­губство вдів у багатьох країнах буди свідченням справжньої любові до чоловіка і доказом їхньої вірності. Рішучість і безстрашність багатьох із них вражає уяву: Порція, дружина відомого в римській історії Брута, дізнавшись про смерть чоловіка, проковтнула жменю розжареного вугілля. У Індії звичай сати - самоспалення вдови разом із тілом чоловіка аж до ХІХ ст. був не просто зразком для наслідування,але й обов'язковим ри­туалом.

Самогубство в історії суспільства було також одним із засобів ви­раження гніву, протесту проти образи, засобом відновлення своєї честі. Дотепер у деяких африканських племенах збереглася така дивна, на наш погляд,форма захисту своєї гідності: людина, якій нанесена образа, по­винна за звичаєм племені піднятися на високе дерево і, привселюдно ви­лити свій гнів на кривдника, кинутися униз головою.

У Японії, де влада ієрархічного підпорядкування була доведена до межі, у багатьох випадках самогубство було єдиною можливістю вираження протесту людей, що стояли на нижчих щаблях ієрархічної градації. Про­тягом наступної історії людства змінювалися й удосконалювалися мотиви і засоби самогубства, періоди відносного спокою в тому або іншому регіоні замінялися роками справжніх епідемій самовільного відходу з життя. Ріст числа самогубств ми бачимо і в даний час. Найбільші уми людства міркували над цією проблемою. Сотні філософів, соціологів, психологів, лікарів вивчали проблеми самогубства в самих різноманітних аспектах.

2. ПРОБЛЕМА САМОГУБСТВА У ФІЛОСОФІЇ.

Задовго до виникнення суїцидології, як медичної науки, самогубс­тво вивчалося філософами. Починаючи з античності до наших днів, вели­чезне значення надає філософія проблемі свідомого припинення людиною власного життя. Для філософії проблема самогубства ніколи не була дру­горядною, тому що від рішення її багато в чому залежить відповідь на такі важливі питання, як сенс життя, свобода вибору і волі, прояв у цілому свободи особи. Чи вільна людина у своєму житті і чи вільний він також у виборі своєї смерті? Здавалося б, здоровий глузд підказує, щю в руках самої людини рішення питань, пов'язаних якщо вже не зі своїм життям, то зі своєю смертю. Ми можемо бути незадоволені життям, скар­житися на нього, тяготитися ним і навіть ненавидіти його, але нашу смерть у нас ніхто не може відібрати. Монтейн із цього приводу гово­рив: "Чому ти скаржишся на цей світ? Він тебе не тримає; якщо ти живеш в муках, то причина цьому твоя слабкодухість: варто тобі захотіти - і ти помреш".

Найбільш докладно питання про взаємозв'язок самогубства і свободи волі, самогубства і сенсу життя відображені у філософських роботах

А.Шопенгауера, В.Соловйова, А.Камю, В.Фарнкла, 3.Фрейда. Так, наприк­лад, А.Камю - один із представників школи екзестенціалістів - вважав, що "є лише одна по-справжньому серйозна філософська проблема - пробле­ма самогубства. Вирішити, коштує або не коштує життя того, щоб його прожити, - означає відповісти на фундаментальне запитання філософії. Все інше - чи має світ три виміри, чи керується розумом дев'ятьма або дванадцятьма категоріями - другорядне". Датський філософ Серен Кьєркєгор проблему самогубства відносив до вершин життєвої мудрості. Гіркою іронією пройняті його слова: "Повісся - ти пошкодуєш про це; не повісся - ти і про це пошкодуєш; у тому й іншому випадку ти пошкодуєш про це. Таке, милостиві панове, резюме своєї життєвої мудрості..."

Отже, самогубство у філософії розділяється, як надзвичайно склад­ний, комплексний прояв буття людини у всій його багатоплановості. Са­могубство, якщо дати йому стисле визначення, є свідоме, самостійне позбавлення себе життя. У цих двох основних дефініціях полягає його корінна відмінність від вбивства, у якому із зрозумілих причин, відсутній елемент самостійності, і від нещасливого випадку, у якому відсутній елемент свідомості і домінує випадок. Проте, не торкаючись спірних питань, яких чимало в будь-якій науці,можна констатувати, що в даний час прийнято розглядати самогубство в рамках комплексної пробле­ми суїцидадьного поводження, що містить у собі суїцидальні думки, суїцидальні приготування, суїцидальні спроби і, власне, акт суїциду. Багагьом філософія здається суто теоретичною наукою, відволікаючою й у практичному житті мало придатною. Але в кризові хвилини тільки вона дає людині пораду й опору. У ці хвилини стають нікчемними і дрібними багато цілей, що здавалися головними в житті, і виходять на перший план питання, які у звичайні дні задавати якось не прийнято: сенс жит­тя, сутність людини, добро і зло... У переломні моменти від рішення цих питань, у буквальному значенні слова, залежить саме життя.

3. ПРОБЛЕМА САМОГУБСТВА У МЕДИЦИНІ.

У медицині самогубство вивчається головним чином у рамках психіатрії (частиною якої є суїцидологія), медичної психології і судо­вої медицини. Психіатрію, власне, цікавить декілька питань: чи є само­губство результатом психічного розладу або воно можливе в цілому у здорової в психологічному відношенні людини; чи підлягають особи, що намагаються покінчити життя самогубством лікуванню, і які повинні бути методи і форми профілактики самогубств? Думки, що самогубство є ре­зультатом психічного захворювання, тривалий час висловлювалися при­хильники психологічної концепції, що однозначно розглядало самогубс­тво, як вираження і результат психологічного захворювання.

Ескіроль однозначно вважав, що тільки в стані безумності людина спроможна покінчити із собою і всі самогубці - душевно хворі. Надалі за допомогою статистичних методів було встановлено, що тільки 25-30% самогубців страждали якимись психічними захворюваннями. Видатні російські психіатри, а саме С.С.Корсаков, І.А.Сікорський, Н.І.Баженов,

С.А.Суханов, В.Ф.Чиж та інші, у своїх роботах заперечили абсолютну то­тожність самогубства і психічного захворювання.

З погляду теорії, яку можна охарактеризувати як анатомо-антропо­логічну, самогубство є наслідком спадкової анатомічної дегенерації, про що ніби-то свідчить наявність у самогубців таких ознак вираження, як передчасне заростання черепних кісток, здавленості і нерівності че­репа, утворення випуклостей на його підставі.

Широке поширення, у зв'язку з впливом на медицину, психологію і культуру в цілому ідей Зігмунда Фрейда, одержала психоенергетична кон­цепція, що трактує суїцид як наслідок порушення психосексуального роз­витку особистості. На думку Фрейда та представників його школи, потяг до самогубства у підлітків проявляється у зв'язку з аутоеротизмом, що задовільняється онанистичними ексцесами, що розглядаються в той же час як принизливий акт, що загрожує важкими наслідками, і звідси виникають защемлені комплекси і потяг до самогубства.

Відповідно до сучасних вітчизняних концепцій, самогубство розгля­дається як наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитих нею мікроконфліктів. Відповідно до цієї теорії, само­губство являє собою один із варіантів поводження людини в екстре­мальній ситуації. Суїцидогенний конфлікт і самогубство можуть бути викликані реальними причинами (у здорових осіб), базуватися на визна­чених патологічних рисах характеру або бути результатом психічного захворювання. При суб’єктивному відчутті нерозв'язаності конфлікту звичайними засобами, обирається самогубство.

Що стосується інших випадків, то доречно, певно, пригадати вис­ловлювання великого російського психіатра В.Х. Кандинського, який і сам страждав важким психічним захворюванням і вважав, що "душа від то­го, що вона занедужає, не перестає бути душею".

4. У ІНШИХ ОБЛАСТЯХ.

З позиції права основним, мабуть, є питання - чи злочинне самогубство? Інакше кажучи - злочинець чи людина, що позбавила себе життя?

Тільки розуміння, що самогубство не є порушенням прав держави, в тому що людська особистість не може бути предметом власності, у тому числі і держави, тому що вона вільна по своїй суті, що злочином називається порушення чужих прав, а людина не може знаходитися в правовідносинах самого себе і що, нарешті, взагалі виконання покарання можливе тільки над живими, призвело до повсюдного, в цивілізованих державах, виклю­чення самогубства з розряду злочинів.

4.1. Релігійний чинник.

Одним із найсильніших соціальних чинників, що визначає рівень са­могубства і безпосередньо пов'язує минуле і сучасне в житті суспільст­ва, є релігія. Недарма наприкінці минулого сторіччя В.Джеймс у своїй знаменитій п'єсі "Чи коштує життя того, щоб жити?" приходив до виснов­ку,що однією з основ у боротьбі за життя в історії суспільства була релігійна кара. Іслам суворо засуджував самовільне позбавлення себе життя, і дотепер це явище практично не зустрічасгься в країнах, що сповідують мусульманську релігію. В іудаїзмі також підкреслювалась цінність життя для бога, і тому заради зберігання життя правовірним євреям дозволялося переступати усі релігійні закони, за винятком відмови від бога, убивства і кровозмішення.

Християнство після хвилі самогубств перших християн-мучеників, що прагнули в такий спосіб якнайшвидше стати перед лицем Всевишнього, також незабаром наклало заборону на добровільний відхід від життя.

І хоча слова Еклезіаста "й возненавидел я жизнь, ибо все суета и томление духа" можуть поборотися по песимізму з книгою Іова ("людина народжується для страждань") проте спроби уникнути страждань, посланих богом, оголошувалися теоретиками християнства, зокрема св. Августином, не просто слабістю, але і гріхом (тому що порушується заповідь "не убий"), що позбавляє самогубця прощення і порятунку в іншому житті. Самовбивцям відмовлялося в християнському похованні, вони карались га­небним похованням на перехрестях доріг, поза цвинтарем, а в правовому плані - сім'я самогубця позбавлялася законної спадщини. Люди ж, що учинили невдалу спробу суїциду, піддавалися суду і каторжним роботам, як за вбивство.

Тому однією з головних причин найнижчого рівня самогубств у даний час в Італії, Іспанії і ряді латиноамериканських країн є великий вплив у цих країнах католицизму, що суворо переслідує спроби позбавлення се­бе життя. Релігійний чинник є однією з причин невеликої кількості са­могубств і в Польщі (з 1970 по 1986 рр зареєстровано в середньому не більш 12 чоловік на 100 тис.).

Такі східні релігії, як брахманізм і буддизм, що слідують докт­рині: усе що прив'язує людину до життя, є причиною страждання, спокійно ставляться до зречення від плоті. І самоспалення буддистських ченців, як акт протесту проти війн та інших варварств сучасної цивілізації, цілком укладається у рамки релігійних норм. Втім, масові релігійні самогубства починалися й в Росії, наприклад, при багатьох державних нововведеннях і реформах; прикладом тому - чисельні само­губства, як протест проти політики, що проводилася Петром І.

4.2 Соціальні чинники.

Іншим видом самогубств, безпосередньо пов'язаним із соціальними причинами, є той випадок, коли суспільне становище якоїсь групи людей або конкретного індивіда з незалежних від них причин настільки важке і нестерпне, що суїцид стає одним з реальних шляхів порятунку від страж­дання.

"Потреба і безробіття", "безплідність і безпросвітність боротьби за існування" - ці слова стали штампами і вже давно зв'язуються з при­чинами приблизно 30% самогубств. У цілому економічне життя суспільства сильно позначається на кривій суїцидів; спади у світовій економіці 1908, 1923, 1929-1933, 1937 роках чітко трансформувалися в піки на цій кривій, а часи "великої депресії" у США рівень самогубств зріс у два рази.

Інші соціальні причини більш опосередковано впливають на доб­ровільний відхід із життя. ґ дані, що в високорозвинених країнах вірогідність самогубств різко зростає. Люди розплачуються життям і за урбанізацію - дані по Росії про те, що в місті в 3 рази вище відсоток самогубств, приводить ще на початку сторіччя відомий юрист і публіцист А.Ф. Конні. У сучасній світовій статистиці виявлені аналогічні тен­денції, наприклад, у Польщі в 1970-1976 роках відзначено в середньому в 2 рази більше самогубств у містах, ніж у сільській місцевості. В цілому, науково-технічний прогрес, що збільшує поділ праці і дифе­ренціацію різноманітних прошарків суспільства, сприяє розвитку процесу відчуженості в людині і найчастіше викликає відчуття "гвинтика" у ве­личезній машині цивілізації, що не усвідомлює цінність власного життя.

Досить широко поширена думка, що під час війн і революцій крива самогубств повзе вниз. З однієї сторони цифри свідчать про це. З іншо­го боку, реальної кількості людей, які добровільно пішли із життя в такі періоди історії не може підрахувати жоден статистик - адже ніхто не вважає самогубцем людину, що підставила себе під кулю на полі бою. І не випадково одним із поширених видів самогубств серед російських офіцерів було відправлення на Кавказ "у пошуках кулі горців". У визна­чення самогубства, що дається сучасними спеціалістами, входить не тільки навмисне позбавлення себе життя, але і відмова від реальних можливостей уникнути смерті в критичній ситуації. А таких ситуацій у військовий час явно не бракує, крім того смерть у ці періоди історії є настільки звичайним явищем, що умисність деяких випадків не є предме­том вивчення. Тому хоча під час війни і спостерігається дія механізму переносу накопиченої агресії проти свого "я" на інших людей, що нале­жать "до табору ворогів", дослідники не можуть однозначно відповісти на запитання про вплив війн на суїцид.

Серед суспільних умов, що впливають на самогубство, особливу роль грають деякі культурні явища. Наприклад, поява "Вертера" Гьоте в 1774 році,, у якому описане життя і смерть від нещасливої любові юного Вальтера, породило цілу епідемію самогубств. І сьогодні засоби масової інформації множать цей ефект зараження вірусом самогубства, заснований на наслідуванні кумирам.

За добровільною смертю у 1970 році письменника Юкиа Максима, здо­бувача Нобелівської премії по літературі, пішла ціла серія відходів із життя японців самого різного віку. Одна з головних тенденцій, що важ­ливі для нас, це зв'язок самогубств із суспільно-політичною обстанов­кою в країні, і тут чітко прослідковується закономірність зменшення суїциду при суспільному підйомі, при пожвавленні в політиці, економіці і культурному житті суспільства і збільшення суїцидів при суспільних спадах.

Втрата надій після суспільного підйому, як правило, збільшує кри­зу суспільної свідомості, гнітюче діє на членів суспільства і сприяє добровільній відмові від життя найбільш слабких. Особливо сильно це виявляється в суспільстві, що переживає спад.

Суспільство без майбутнього - невичерпне джерело для самогубців. Не випадково таке поширення одержав суїцид у період розвалу Римської імперії, та й розвиток суїцидальних мотивів у вченні стоїків і епіку­рейців, і виникнення Олександрійського братства добровільного відходу від життя співпало із сильними суспільними кризами.

Прочитати

Дати під запис

Прочитати та пояснити

Дати під запис
Прочитати та пояснити

Прочитати та частково дати під запис

Дати під запис


Прочитати та частково дати під запис


Дати під запис

Прочитати та частково дати під запис

Дати під запис

Прочитати та частково дати під запис

Дати під запис

Прочитати та поснити

Прочитати та частково дати під запис

Дати під запис

Прочитати

Прочитати та частково дати під запис

Прочитати


Дати під запис


4. Закріплення вивченого матеріалу 5 хв.

Питання для закріплення:

  1. В чому полягають основні причини суїциду з погляду на дане питання з боку філософів?

  2. В чому полягають основні причини суїциду з погляду на дане питання з боку медиків?


5. Підбиття підсумків – 5 хв.:

- вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;

- оголосити оцінки;

- відповісти на запитання.


Конспект склав:

Заступник начальника СДПЧ-3

ст. лейтенант вн. сл. Ю.О.Слющенко

14 ” січня 2004 року.


Схожі:

ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної
МЕТА: розглянути з особовим складом 1-го караулу СДПЧ-3 основні проблеми самогубства
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної
Ставлення керівництва МНС України до випадків самогубств серед працівників державної пожежної охорони
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної
МЕТА: розглянути з особовим складам 1-го караулу основи християнства, його історію та основи віровчення
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної
МЕТА: розглянути з начальницьким складам СДПЧ-3 основи християнства, його історію та основи віровчення
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної
ТЕМА: Проблема самогубств в Україні. Ставлення керівництва МНС України до випадків самогубств серед працівників державної пожежної...
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з рятувальної підготовки з особовим складом караулів
ТЕМА: 5 Хвороби і долікарська допомога під час проведення аварійно рятувальних робіт
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення практичного заняття по медичній підготовці...
МЕТА ЗАНЯТТЯ: Учбова: Тренувати начальницький склад діям при наданні першої долікарняної допомоги
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з тактичної підготовки з начальницьким...
ТЕМА ЗАНЯТТЯ №2 : Гасіння пожеж на об’єктах елеваторно-складского господарства, млинових і комбікормових підприємствах
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття по безпеці праці з начальницьким...
Тема №4 2 «Травматизм та професійні захворювання. Заходи щодо їх запобігання. Порядок проведення розслідування нещасних випадків...
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення практичного заняття по безпеці праці...
Тема 4 Травматизм та професійні захворювання. Заходи щодо їх запобігання. Порядок проведення розслідування нещасних випадків на службі...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка