|
|
Скачати 45.33 Kb.
|
| Учнівський твір По добутках сучасної літератури про Велику Вітчизняну війну. Подвиг народу безсмертний Що загибель нам? Ми навіть смерті вище. У могилах ми побудувалися в загін, И чекаємо наказу нового, И нехай Не думають, що мертві не чують, Коли про їх нащадки говорять. Б. Майорів Тема Великої Вітчизняної війни - незвичайна тема… Незвичайна, тому що написано про війну так багато, що не вистачить цілої книги, якщо згадувати тільки назви добутків. Дата 9 Травня наповнює серця гордістю за подвиг багатонаціонального радянського народу, що виграв битву з фашизмом, і сумом: мільйони синів і дочок Батьківщини назавжди залишилися лежати у своїй і чужій землі. Незвичайна, тому що ніколи не перестане хвилювати людей, роз’ятрюючи старі рани й душу болем серця. Незвичайна, тому що пам’ять і історія в ній злилися воєдино. Я, як і всі мої ровесники, не знаю війни. Не знаю й не хочу війни. Але адже її не хотіли й ті, хто гинув, не думаючи про смерті, про те, що не побачать більше ні сонця, ні трави, ні листів, ні дітей. Ті п’ять зовсім юних дівчат теж не хотіли війни! Книга Бориса Васильєва “А зорі тут тихі” потрясла мене до глибини душі. Рита, Женя, Ліза, Галя, Соня - це ті п’ять дівчисьок, які вступили в нерівну боротьбу з фашистами. Всі вони дуже близькі мені, у кожній з них я знаходжу небагато від себе. Я навіть не знаю, хто з них мені ближче. Вони всі такі різні, але такі схожі. Рита Осянина, вольовою й ніжною, багата щиросердечною красою. Вона - сама мужня, безстрашна, вольова, вона - мати!.. Женька Комелькова - весела, сміхотлива, гарна, бешкетна до авантюризму, розпачлива й утомлена від війни, від болю й любові, довгої й болісної, до далекої й одруженої людини. Соня Гуревич - втілення учениці-відмінниці й поетична натура - “прекрасна незнайомка”, що вийшла з томика віршів А. Блоку. Ліза Бричкина… “Эх, Лиза-Лизавета, учитися б тобі!” Учитися б, побачити б велике місто з його театрами й концертними залами, його бібліотеками й картинними галереями… А ти, Ліза… Війна перешкодила! Не знайти тобі свого щастя, не слухати тобі лекцій: не встигла побачити всі, про що мріяла! Галя, так і не, смішна й подетячі незграбне дівчисько. Записки, втеча з дитячого будинку й теж мрії… стати новою Любов’ю Орловою. Ніхто з них не встиг здійснити свої мрії, просто не встигли вони прожити власне життя. Смерть була у всіх різна, як різними були і їхньої долі: у Рити - зусилля волі й постріл у скроню, у Жені - розпачлива й небагато безрозсудна (могла б сховатися й залишитися жити, але не сховалася); у Соні - удар кинджала в серце; у Галі - така ж хвороблива й безпомічна, як вона сама, у Лізи - “Ах, Лиза-Лизавета, не встигла, не змогла здолати трясовину війни”. І залишається старшина Басків, про яке я ще не згадала, один. Один серед лиха, борошна, один зі смертю, один із трьома полоненими. Один чи? Уп’ятеро в нього тепер сил. І що було в ньому кращого, людського, але захованого в душі, усе розкрилося раптом, і що пережив, перечув він за себе й за них, за його дівчисьок, його “сестричок”. Як журиться старшина: “Як це жити тепер? Чому це так? Адже не вмирати їм треба, а дітей родити, адже матері - вони!” Поневолі навертаються сльози, коли читаєш ці рядки. Але треба не тільки плакати, треба пам’ятати, тому що мертві не йдуть із життя тих, хто їх любив. Вони тільки не старіють, залишаючись у серцях людей вічно молодими. У цій книзі тема війни повернена тією незвичною гранню, що сприймається особливо гостро. Адже всі ми звикли сполучити слова “чоловіка” і “війна”, а тут жінки, дівчини й війна. І от ці дівчини встали посередині росіянці землі: лісу, боліт, озер, - проти ворога, сильного, витривалого, ховаю збройного, нещадного, котрий і по числу значно перевершує їх. Але вони не пропустили нікого, стояли на смерть до кінця, і були їхні сотні й тисячі патріотів, що відстояли волю Вітчизни. І мені було б важко без книги Б. Васильєва жити, учитися, бути теперішньою людиною. Ще одну сторінку Великої Вітчизняної війни відкрив переді мною письменник Віталій Закруткін. У його книзі “Матір людська” показана інша сторона війни: спалені ворогом станиці й хутора, що знесиліла від горя Марія залишилася одна на попелище. На жіночі плечі лягло страшне горе, що випробувала не одна радянська людина в дні війни: “Вороги спалили рідну хату, убили всю її сім’ю…”. Жінка нікуди не може піти від згорілого будинку: тут загиблий чоловік: і син, тут вона знову повинна стати матір’ю, зберегти тут вогонь, щоб на землі не згасло життя. Це допомагає Марії вижити й не просто вижити, а стати матір’ю й своєю дитиною, і осиротілим дітям з Ленінграда. Мати - охоронниця Життя. Ця висока гуманна думка втілена Закруткіним у дуже сильній сцені, коли Марія, охоплена ненавистю й спрагою мести, піднімає гострі вила, щоб стратити ворожого солдата, що сховався в льосі. Але він, виявляється, поранений і беззбройний, він зовсім ще молодик; його пронизливий лемент “мама!” обеззброює жінку. Напевно, вона могла б убити фашиста в бої, але вона - мати - не може мстити поваленому ворогу. Марія - людина сильний; у праці знаходить вона зміст свого існування. Жінка поодинці зібрала врожай на кинутих полях, зберегла колгоспну худобу. Все це для живих, в ім’я життя. І тому опускається перед. Марією на коліна й цілує із вдячністю її маленьку натруджену руку воїн - командир кавалерійського полку. Немає таких темних, злих сил, які могли б зломити народну волю, народну душу, перемогти добрі початки в людині, убити життя. На мій погляд, природу щирої хоробрості прекрасно виразив Антуан де Сент-Екзюпері: “А мені плювати на презирство до смерті. Якщо корінь його (героїзму) не у свідомості відповідальності, вона - лише властивість жебраків духом…” Корінь героїзму героїв добутків про війну Василя Бикова - у свідомості своєї відповідальності, твердої переконаності в непереможності правої справи. Візьмемо, наприклад, повість В. Бикова “Сотників”. Уже на самому початку її видний різкий контраст між сильним, енергійним, щасливим Рибалкою й мовчазним, похмурим, хворим Сотниковим. Цей зовнішній контраст допомагає нам зосередити увагу на духовній сутності героїв. Коли на їхню частку випало страшне випробування, у ту мить, коли перевіряється щира цінність людини, Рибалка виявив ганебну малодушність і погодився заради свого порятунку стати поліцаєм, а Сотників загинув як герой. Загибель Сотникова стала його моральним тріумфом. По-різному проявляється й жагуча любов до життя, властивим обом героям. Рибалка просто хоче жити - будь-що-будь, чого б це не коштувало йому: “Він ще й тепер не втрачав надії, щосекунди чекав випадку, щоб обійти долю й урятуватися”. Про Сотникове сказано інше: “И якщо що-небудь ще турбувало його в житті, так це останні його обов’язки стосовно людей”. У цьому виявилося переконання письменника в тім, що від кожного залежить усе. А від нас зараз залежить зберегти пам’ять про загиблим. Вона священна. Чи не тому стукає в нашому серці ненависть, коли ми читаємо поему А. Вознесенська “Рів” про не людей, що копаються в черепах розстріляних біля Феодосійського шосе?! Не могили вони обкрадають, не в жалюгідних золотих грамах знехтуваного металу справа, а душі вони обкрадають, душі похованих, свої, наші! |
| НАКАЗ Всеукраїнський конкурс шкільних літературних творів та творів образотворчого мистецтва на тему „Безсмертний подвиг українського... |
Тематична лінійка до Дня партизанської слави Партизанська моя Батьківщина Мета Мета: Виховувати любов до Вітчизни, рідного краю; прищеплювати шану і повагу до ветеранів Великої Вітчизняної війни; виховувати гордість... |
| Я МОВОЮ ВКРАЇНСЬКОЮ МОЛЮСЬ… Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська |
Звіт про волонтерську роботу Волонтери Варварівської СЗШ постійно піклуються про тих, кому було дуже нелегко у ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. Все менше... |
| Тема: Традиції та свята нашого народу. Зимовий народний календар. Мета Мета: ознайомити дітей з зимовими народними святами та звичаями українського народу; поповнювати знання учнів про найдорожчі національні... |
Ера Новітньої української літератури ( з 1992 р. ) Світлі особистості, яких нам дає доля у різних царинах духовного поля, є тими рубіконами, що дозволяють перейти випробування. І ставленням... |
| Веселі спогади про зиму дарують нам учні 3 класу Формувати уявлення про усну народну творчість. Розвивати творчі здібності учнів, почуття гумору. Виховувати любов до рідного краю,... |
Урок-презентація колективного проекту учнів 4 класу «Великий подвиг Кобзаря» «Іменник» (писали малюнкові диктанти та диктант «Тарасові слова – то правда жива!») |
| Тема. Лексикологія. Лексичне значення слова. Ознайомлення із тлумачним словником Сьогодні на уроці ми почнемо знайомитися із наукою, що допомагає з’ясовувати значення слів. Ім’я їй «Лексикологія». Допомагатиме... |
Its own mill. The village was quite large, with 3500 households,... Пит.: Пане Науменко, Ви хочете дати нам свої свідчення про Ваше особисте пережиття під час колективізації і Великого Голоду 1932-го... |