Курс лекцій Укладач


Скачати 1.88 Mb.
Назва Курс лекцій Укладач
Сторінка 5/13
Дата 15.03.2013
Розмір 1.88 Mb.
Тип Курс лекцій
bibl.com.ua > Туризм > Курс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

5. Сукцесії



Послідовний перехід одного біоценозу до іншого в просторі або в часі, що супроводжується зміною станів і властивостей всіх його компонентів називається сукцесією.

Цей перехід виникає на одній і тій же території (біотопі) і може виникати як під впливом природних факторів, так і під впливом людини. Тому розрізняють декілька форм сукцесій:

  • антропогенна;

  • пірогенна;

  • катастрофічна тощо.

Антропогенна сукцесія – це послідовна зміна біоценозів, що поступово виникає на одному і тому ж біотопі під впливом господарської діяльності людини, її прямим або безпосереднім впливом на екосистему ( наприклад, вирубки, загазованість атмосфери тощо).

Пірогенна сукцесія – це зміна біоценозів від пожеж, що виникають поза залежністю від причини: природної чи з вини людини.

Катастрофічна сукцесія – це сукцесія, що проходить внаслідок якихось катастрофічних для екосистеми, природних чи антропогенних факторів: вітрова ерозія, повінь, масове розмноження шкідників тощо.

Література



  1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник. - М. –ЮНИТИ, 2000. – 105-122с., 160-193с.

  2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань.- К.: «Либідь»,- 1997.- 63-70 с.

  3. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф.,Аблова А.К., Хусаїнов Д.А., Чук Л.Г. Екологія: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: видавництво КНЕУ,1999.- 17-37 с.

  4. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник.- Київ «Лібра».- 1998.- 52-77с., 77-95 с., 131-139с.

  5. Киселев В.Н. Основы экологии: Учебное пособие.- Минск “Універсітэцкае”.- 1998.-229-273 с.

  6. Кормилицын В.И., Цицкишвили М.С., Яламов Ю.И. Основы экологии: Учебное пособие.- М.- 1997.- 23-26 с., 27-29с., 85-86с., 115-125 с., 143-145с., 293-298с.

  7. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.- Київ: Право, 1996.

  8. Чернова Н.М., Билова О.М. Екологія.- К.: «Вища школоа»,1986.- 174-188с., 189-205с.

  9. Чистик О.В. Экология: Учебное пособие. – Минск. ОО «Новое знание».-2000.-15-29с., 33-41с., 41-47с., 66-67с., 75-81с., 154-159с.

  10. Экология и экономика : Справочник.- //Под ред. К.М.Сытника.- К.- Издательство политической литературы Украины,- 1986.- 193-241с.



Тема 4

Основні екологічні закони

Згідно з новими екологічними довідниками існує близько 40 різних екологічних законів, більшість яких має біоекологічний характер. Це – правила природно-історичного характеру (внутрішньо стійкі зв’язки природних явищ і процесів), які не мають виключень і не припускають альтернативних тлумачень. Прийнято вважати, що в біології закони – це середньостатистичні прояви якихось причиннообумовлених явищ і неадекватні законам фізики, математики чи хїмії.

Всі закони важливі, але наведемо декілька.

Американський еколог Баррі Коммонер у 1974 році вдало узагальнив екологічні закони, звівши їх до чотирьох:

  1. “усе пов’язане з усім”;

  2. “усе повинно кудись дітися” (закон збереження енергії);

  3. “природа знає краще”;

  4. “ ніщо не дається задарма” (за всі втручання в природні процеси треба платити).



Слід згадати також важливі екологічні закони, сформульовані в працях американського еколога Д.Чіраса у 1991/93 р.р. Він підкреслює, що природа існує вічно (з точки зору людини) й опирається деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів:

  1. рециклічності або повторного багаторазового використання найважливіших речовин;

  2. постійного відновлення ресурсів;

  3. консервативного споживання ( коли живі істоти споживають лише те і в такій кількості, скільки їм необхідно);

  4. популяційного контролю (природа не допускає “вибухового” росту популяцій, регулюючий кількісний склад того чи іншого виду шляхом створення відповідних умов для його існування й розмноження. Найважливішим завданням екології Чірас вважає вивчення структури та функцій екосистем, їх врівноваженості або неврівноваженості.

Існує ряд інших законів;

Закон біогенної міграції атомів (В.Вернадський) : міграція хімічних елементів на земній поверхні і в біосфері в цілому відбувається або за безпосередньої участі живої речовини , або в середовищі, геохімічні особливості якого (О2, СО2, Н2 і ін.) зумовлені живою речовиною – тією, що існує сьогодні, і тією, що діяла на Землі за всю її геологічну історію.

Закон константності (В.Вернадський) – кількість живої речовини біосфери (для одного геологічного періоду) є константа.

Закон необоротності (Долло) – організм (популяція, вид) не може повернутися до попереднього стану, вже здійсненого в ряду його предків.

Закон толерантності (Шелфорд) – лімітуючим фактором процвітання організму (виду) може бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими визначає межу витривалості – толерантності організма.

Закон максимізації енергії (Одум) - збереження однієї системи в суперництві з іншими визначається найкращою організацією поступлення до неї енергії і використання її максимальної кількості найбільш ефективним способом.

В кожній системі для реалізації закона максимізації енергії містяться такі характерні положення:

- створення накопичувачів високоякісної енергії;

  • затрати накопиченої енергії для забезпечення поступлення нової енергії;

  • забезпечення кругообігу різних речовин;

  • створення механізмів регулювання, які підтримують стійкість системи і її здатність пристосування до умов, що змінюються;

  • налагодження з іншими системами обміну. необхідного для забезпечення потреб в енергії спеціальних видів.

Закон мінімуму (Лібіх) – життєві можливості організма лімітують екологічні фактори, кількість і якість яких близькі до необхідного для організма або екосистемі мінімуму. При подальшому їх зниженні проходить загибель організму. Закон мінімуму доповнюється правилом взаємодії факторів, згідно з яким організм у значній мірі здатний замінити дефіцитну речовину або інший діючий фактор іншою функціонально близькою речовиною чи фактором. Наприклад, одна речовина замінюється іншою, яка являється функціонально і хімічно близькою до першого.

Закон обмеженості природних ресурсів

Правило 1% - Зміна енергетики природної системи в межах 1%, як правило, не виводить природну систему із врівноваженого стану. Всі природні ресурси Землі є обмеженими. Закон обмеженості природних ресурсів базується на тому, що, оскільки планета Земля являє собою природне органічне ціле, то на ній не можуть існувати нескінчені частини. Наприклад. всі великомасштабні явища на поверхні Землі (циклони, вулкани, глобальний фітосинтез тощо) як правило мають сумарну енергію, що не перевищує 1% від енергії сонячного випромінювання, що падає на поверхню планети.

Закон піраміди енергій.

Правило 10% - середньомаксимальний перехід з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший, який складає приблизно 10% енергії, як правило, не призводить до негативних для екосистем наслідків. У відповідності до закону піраміди енергій з одного рівня екологічної піраміди на другий її рівень переходить в середньому не більше 10% енергії. Закон піраміди енергій дозволяє робити розрахунки необхідної земельної площі для забезпечення населення продуктами та інші еколого-економічні розрахунки. Перевищення 10% енергії недопустимо, так як можуть пройти повні знищення популяцій.

Закон мінімуму видів – парадокс солонуватих вод, згідно з яким мінімум морських і прісноводних видів тварин спостерігається в солонуватій зоні водойми .

Правило обов’язковості заповнення екологічних ніш – екологічна ніша, що пустує, завжди буває природно заповненою.

Тема 5
Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля
План


  1. Характеристика природних умов України.

  2. Головні причини і джерела розвитку екологічної кризи.

  3. Екологічна ситуація на Закарпатті.



  1. Характеристика природних умов України.


Наприкінці ХХ ст. збереження середовища проживання людини стало однією з найважливіших проблем людства. Різке загострення екологічних проблем нині властиве більшості країн світу. Його обумовили нинішній рівень науково-технічного прогресу та стрімке збільшення населення на земній кулі, особливо у другій половині ХХ ст.

З цієї причини для багатьох країн світу характерним був бурхливий розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери послуг. Це, своєю чергою, супроводжувалося, по-перше, виникненням великих міст, міських агломерацій і технополісів як середовища проживання людини з якостями, невластивими природному середовищу, а по-друге – вимагало залучення у виробництво додаткової кількості ресурсів. Наслідком цього стало скорочення окремих життєво важливих ресурсів – лісових, земельних, водних, а також надмірне забруднення довкілля в багатьох регіонах землі. До кінця ХХ ст. всі компоненти біосфери зазнали впливу людини. Сталися помітні зміни в рельєфі, спричинені гірничорудною промисловістю, містобудівництвом, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва. Геоморфологи нерідко вирізняють поряд із природними антропогенні форми рельєфу: кар’єри, відвали, затоки. канали тощо. У ХХ ст. значно посилився вплив людини на клімат. Він обумовлений зростанням міст, інтенсифікацією промислового виробництва. Внаслідок людської діяльності скорочуються природні запаси родючих земель, прісної води, лісових масивів, рослинного і тваринного світу. Не обминула екологічна криза і Україну.

Україна – одна з найбільших за територією, чисельністю населення, ресурсним потенціалом країн Європи внаслідок негативного впливу соціально-політичних і соціально-економічних факторів переживає екологічну кризу. Вона є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. До цього призвели високий рівень концентрації промисловості і сільськогосподарських комплексів, екологічно необгрунтована хижацько-колонізаторська діяльність колишніх урядових структур і найбільша в світі техногенна аварія на Чорнобильській АЕС.

Україна розташована на південному сході центральної Європи, має площу 603,7 тис. км2 (31,5% загальної площі центральноєвропейських країн), населенням близько 50 млн. чол. (31% населення Центральної Європи). Територія України охоплює три фізико-географічні зони з 5 провінціями (лісостепові зони), три підзони (степові), гірські території Карпат і Криму, частина шельфу Чорного та Азовського морів. Географічний центр Європи знаходиться поблизу Рахова, межує з Бєларуссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Молдовою, Румунією, Росією, через море – Туреччиною, Балканськими та кавказькими країнами . 95% території України – рівнина, 5% - гори Карпат та Криму. Найвища точка – гора Говерла в Карпатах (205 м). Клімат України помірно – континентальний, субтропічний має смуга Криму. За рік над Україною проходить в середньому близько 43 циклонів. 35 антициклонів. Кількість опадів змінюється від 1200 до 1500 мм/рік у Карпатах, до 300 мм\рік у Причорномор’ї; температура у липні - близько + 25 градусів, в січні, лютому - -25 градусів.

Річкова сітка густа й розгалужена (близько 73 тис. річок), які належать до басейнів Чорного, Азовського морів. Найбільша річка – Дніпро, великі річки – Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Прип’ять, Сула, Псьол, Ворскла; є близько 3000 озер. Найбільше озеро – Світязь. Режим більшості річок змінений господарською діяльністю людини (водозабори для зрошення, ставки, греблі, канали, водосховища).

За геологічною будовою Україна розташована в межах південно-східного краю докембрійської Східно-Європейської платформи та частини Герцинської платформи. Гірські масиви Карпат і Криму належать до альпійської геосинкліналі.

У межах України виділено ряд географічних ландшафтів: лісоболотяні та лісостепові ландшафти Полісся, Волинсько-Подільської височини, Придніпровської рівнини, ландшафти Північних степів, схилів Волино-Подільської та Середньоруської височини, ландшафти Південних степів, лісолугові гірські ландшафти Криму та Карпат.

Родючі грунти – важливий ресурсний потенціал. Найродючіші грунти України – з вмістом гумусу від 3 до 7% і товщиною гумусового шару біля 1 м /10% території. І водні і грунтові ресурси перебувають у вкрай незадовільному стані.

Земельний фонд – 60,4млн га. господарська освоєність грунтів 92 – 95%. сільськогосподарська освоєність земель – 70%. Загальні втрати сільськогосподарських угідь через їхню залученість у сфері промислової діяльності, будівництва, урбанізації складає 2 млн га за останні 30 років.

Корисні копалини – граніти, вапняки, будівельний пісок, кам’яне та буре вугілля , газ. нафта тощо. Граніти – на Житомирщині, Вінниччині, Кіровоградщині, Дніпропетровську; вапняки – на Поліссі, Поділлі; кам’яне вугілля - в Донецькому, Львівсько-Волинському басейнах. буре вугілля – Дніпропетровському басейні. Нафта, газ – в Західно-Українській зоні -

Борислав, Долина, Дрогобич, в Східно-Українській – Прилуцько-Шебелинська зона, в Південно- Українській – шельф Чорного моря. Видобуток на сучасному етапі – 5 млн. т /рік (в перспективі – 125 млн. т /рік), газ – 4100 млрд. м3. Горючі сланці – у Верходніпровську, торф – Полісся, залізні руди – в Криворізькій, Азово-Чорноморській провінції (близько 25 млрд. т), марганцеві руди – в Нікополі (длизько 2 млрд. т), є уранові, нікелеві, титанові, хромові руди, ртуть, олово, золото, сірка, каолін, солі йоду, брому тощо.

Водні ресурси – 85,8 км3. Знамениті мінеральні води – Нафтуся, Миргородська тощо. Найкращі кліматичні зони – Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Крим, Карпати. 15% території України – ліси.

Заповідники – заповідний фонд України включає понад 5610 територій і об’єктів і нараховує близько 3% від її території.

На порозі ХХІ століття екологічна криза все більше нівечить природу України. Загинули сотні малих річок, деградують Чорне і Азовське моря, перетворюються на стічні, брудні “відстійники” дніпровські та інші водосховища, ставки, озера. Деградують орні землі, задихаються від забруднень міста, знищуються ліси. Смертність переважає народжуваність, перед загрозою опинився генофонд України. У 1992 році Верховна Рада України та уряд визнали територію України зоною екологічного лиха.

Взагалі до розвитку глобальної екологічної кризи у світі призвели кілька “вибухів”:

  • демографічний;

  • промислово-енерготехнічний;

  • вибух насильства над природою.

За даними американського експерта Р.Макнамери протягом тисячоліть населення світу зростало з швидкістю руху равлика. Більше мільйона років потрібно було, щоб у 1800році населення світу сягало 1 млрд чоловік. А наступний мільярд досягся за 130 років, третій – за 30 років. четвертий – за 15 років, п’ятий – за 12 років. На початку ХХІ століття населення планети збільшилося на 100 мільйонів, 90% - за рахунок країн, що розвиваються. Протягом хвилини населення світу збільшується на 172 чоловіки , передбачається, що до 2100року населення планети сягатиме 9 –13 млрд чоловік і природних можливостей біосфери буде недостатньо. Біосфера здатна підтримати нормальне існування людства з кількістю населення 4 –5 млрд чоловік, ще й за умов оптимального розподілу прибутків, ефективного використання інтелекту для забезпечення добробуту. раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища. За останні роки цих умов не дотримуються і, як наслідок – глобальні енергодемографічні зміни, екологічні кризи, поява нових хвороб (СНІД, лихоманка Ебола тощо), війни, аварії відбуваються в навколишньому середовищі. Зони екологічного лиха – Україна, Азовське, Чорне моря, Урал, Арал, Перська затока, Мексиканська затока, Кузбас, Тюмень, Нова Земля, Ефіопія, Балкани. Сьогодні близько 10 млн. дітей недоїдають, понад 200 млн. людей харчуються неповноцінно. За даними ООН близько 250 млн. чоловік не мають якісної питної води. За останні 100 років людство збільшило швидкість пересування у просторі у 100 разів, у 1000 раз – використовує енергетичні ресурси , у мільйон раз – військову могутність. Промисловість світу виробляє у 7 разів більше товарів і видобуває у 3 рази більше, ніж у 1970році.

Щорічно у промисловому виробництві утворюється близько 2100млн. тонн твердих відходів, з них – 338 млн. тонн м3 небезпечних відходів. У наступні 20-30 років через зміни у навколишньому середовищі, спричинені антропогенною діяльністю, світ втратить понад мільйон видів рослин і тварин.

В історії Землі екологічні кризи неодноразово були наслідком виникнення різних надзвичайних природних ситуацій, тобто раптових швидких значних змін умов існування , різних змін фізичних, хімічних, біологічних факторів, що викликало погіршення стану або загибель цілих екосистем. Такі надзвичайні кризові ситуації називаються катастрофами.

В залежності від причин виникнення катастрофи поділяються на:

Катастрофи

природні антропогенні


В залежності від сили заподіяної шкоди:
Катастрофи


локального регіонального глобального

значення значення значення
В залежності від фактора збудника:
Катастрофи



космічні тектонічні хімічні фізичні
Природні катастрофи викликаються екзогенними (космічними) і ендогенними (внутрішніми) силами Землі, пов’язаними з процесами , які проходять в земних надрах, наприклад, зміни магнітного, електричного, гравітаційного полів, спалахи зірок, падіння метеоритів, урагани, повені. цунамі, засухи, пожежі, зливи, зсуви, обвали тощо. Внутрішні – вулкани, землетруси, розломи в земній корі тощо.

У ХХ столітті виникнення великої кількості надзвичайних екологічних ситуацій спричинені внаслідок людської діяльності. Тому і катастрофи класифікуються ще й таким чином:
Катастрофи



хімічні фізичні інженерно-геологічні мілітаристичні комплексні


  1. Головні причини і джерела екологічної кризи в Україні.

Причини екологічної кризи в Україні


  1. Екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, що тривало протягом багатьох десятиліть, без врахування природних можливостей регіонів до самовідтворення , самоочищення.

  2. Довготривале адміністративно-командне концентрування на невеликих площах великої кількості надпотужних хімічних, металургійних. нафтопереробних і військових промислових комплексів.

  3. Повне нехтування традиціями господарювання, можливостями природи регіонів, інтересів корінного населення.

  4. Перехімізація сільського господарства і хибні засади його організації.

  5. Розгортання меліораційних робіт і їх проведення у великих обсягах без належних наукових обгрунтувань і ефективних технологій.

  6. Повна відсутність об’єктивних довгострокових екологічних експертиз усіх планів і проектів розвитку промислового господарства. енергетики, транспорту протягом повоєнного періоду.

  7. Використання на більшості виробництв старих технологій і обладнання.

  8. Відсутність ефективно діючих законів щодо охорони навколишнього середовища.

  9. Відсутність постійної об’єктивної інформації широких мас населення про екологічний стан довкілля, причини його погіршення, винуватців забруднення і заходи для поліпшення ситуації.

  10. Надзвичайно низький рівень екологічної освіти не лише широких мас населення, а й керівників підприємств, урядових організацій; загальна низька свідомість і культура.

  11. Різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесів в Україні у зв’язку з найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття – аварією на Чорнобильській АЕС.

  12. Відсутність дійових економічних стимулів за ресурсо- і енергозбереженням.

  13. Відсутність дійового державного контролю за виконанням закону про охорону природи і системи ефективного покарання за шкоду довкіллю.


Основні джерела екологічної кризи в Україні:


  1. Великі промислові комплекси – ненажерливі споживачі сировини, енергії, води, повітря, землі, транспорту. Вони сконцентровані навколо родовищ корисних копалин, великих міст і водних об’єктів (Донеччина, Придніпров’я, Кривий Ріг, Прикарпаття, Керч, Маріуполь).

  2. військова діяльність: за обсягами використання палива для техніки і забруднень від його спалювання у двигунах літаків, танків тощо, обсяги споживання енергії, витрати на утримування армії тощо.

  3. Об’єкти енергетики – ТЕС, ГРЕС : поглинаючи велику кількість нафтопродуктів, газу, вугілля, викидають мільйони м3 шкідливих газів, аерозолей, сажі.

  4. Транспорт (70-90 % забруднень від загального рівня).

  5. Надлишок мінеральних добрив, пестицидів ( 90% змивається дощовими водами).

  6. Потужні фізичні поля - електромагнітні, радіаційні, шумові, ультразвукові, вібраційні.

  7. Діяльність військово-промислового комплексу: щільність розміщення військових частин, об’єктів оборонних підприємств, полігонів.

  8. Хімічна промисловість (Прикарпаття, Донбас, Одеса. Вінниця, Суми, Рівне – заводи “Хімволокно”, “Хлорвініл”, “Укрнафтохім” і ін.

  9. Машинобудівна промисловість (Величезна кількість відходів та забруднення стічних вод).

  10. Цементна промисловість (Донецька, Дніпропетровська, Харківська обл.).

  11. Сільськогосподарське виробництво: меліорація, мінеральні добрива, пестициди, тваринницькі комплекси).

  12. Ерозія грунтів.

  13. Транспорт.

  14. Екзогенні геологічні процеси – зсуви, ерозія, засоленість грунтів.

  15. Демографічна криза.



3. Екологічна ситуація на Закарпатті
Закарпаття має унікальні природно-кліматичні умови. Це – неурбанізований край. Тільки 40% населення проживає в містах. Однак, екологічні проблеми ,які виникли з ряду причин, призвели до того, що в 2001 році Закарпаття проголошено зоною екологічного лиха:

  1. аварійна ситуація в системі магістральних трубопроводів;

  2. стан зберігання та утилізації промислових та побутових відходів: відходи ртутного виробництва (80 тис. тонн), 234 т заборонених отрутохімікатів, 187 т відходів гальваніки, 80 тис т осаду очисних споруд з важкими металами;

  3. погіршення хімічної та бактеріологічної якості підземних та поверхневих вод:

  • у водойми області за рік скидається понад 20 млн м3 забруднених стічних вод, 10 млн м3 – у підземні водоносні горизонти ( наприклад, в м. Ужгороді потужність очисних каналізаційних споруд – 50 тис м3 на добу, а на очистку йде 90 – 110 м3, в Уж – 10 млн м3 за рік;

  1. діяльність лісохімкомбінатів: потребує реконструкції зворотня система водопостачання у В.Бичкові, Сваляві, Перечині;

  2. не встановлені пилогазоочисні на Ужгородському ФМК, заводі “Турбогаз” , Берегівському залізобетонному заводі, Виноградівському ФМК (в області близько 50 підприємств);

  3. автотранспорт;

  4. проблема збереження лісів.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв
Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів...
Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ...
Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ...
Головченко О. М., Ананьєв Є. П. Сучасна економічна теорія: курс лекцій – Одеса: м. Роздільна ТОВ «Лерадрук», 2012. 204 с
Курс лекцій Черкаси 2012

Конспект лекцій з курсу “ Системно-структурне моделювання технологічних...
Конспект лекцій з курсу “Системно-структурне моделювання технологічних процесів” / Укладач П. В. Кушніров. – Суми: Вид-во СумДУ,...
Курс лекцій для студентів факультету заочної форми навчання

Опорний курс лекцій Київ 2011 ЗМІСТ
Список використаної літератури
ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА
Економічна діагностика. Опорний конспект лекцій / Укладач: к г н., доц. Мартусенко І. В. – ВІЕ ТНЕУ. – Вінниця, 2011. – 72с
Основні напрямки діяльності
Ліги прочитано курс лекцій з історії України від найдавніших часів до сьогодення
КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ...
У курсі лекцій із загальної та галузевої складових у стислій формі висвітлюються питання державного управління і місцевого самоврядування,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка