ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ Тема №2


НазваПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ Тема №2
Сторінка1/7
Дата15.03.2013
Розмір0.88 Mb.
ТипПлан-конспект
bibl.com.ua > Туризм > План-конспект
  1   2   3   4   5   6   7


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра фізичного виховання

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
Тема № 2: “Надзвичайні ситуації”.

З дисципліни: Цивільна оборона.

Категорія слухачів: Студенти інституту права та психології.

Навчальна мета: Довести до студентів нормативні положення щодо організації та управління цивільною обороною в Україні.

Виховна мета: Виховувати у студентів почуття відповідальності за безумовне й точне виконання вимог керівних документів, що визначають основи організації цивільної оборони та цивільного захисту в Україні.

Розвивальна мета: Розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність студентів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності та ін..

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний комплекс, дошка, крейда.

Наочні засоби: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Екологія, Основи охорони праці, Безпека життєдіяльності.

Навчальні питання:

1. Основи класифікації надзвичайних ситуацій.

2. Надзвичайні ситуації природного характеру.

3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії та катастрофи.

Література:

  1. Закон України "Про Цивільну оборону України" ВРУ N 297-ХІІ. - К, 199З.

  2. Закон України "Про внесення змін до Закону України про Цивільну оборону України" ВРУ М 555-ХlV. - К, 1999.

  3. Закон України "Про захист населення і територій від надзви­чайних ситуацій техногенного та природного характеру" N 1809-ІІІ. - К, 2000.

  4. Закон України "Про правові засади цивільного захисту" від № lЗ5-lV, 24 червня 2004. - К, 2004.

  5. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К: Знання, 2004. - 490 с.

  6. Мигович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. - К: ЗАТ "Україн­ська технологічна група", 1998. - 526 с.


ВСТУП
Екологічна обстановка у світі останніми роками погіршилась і вважається несприятливою. Засоби масової інформації майже що­дня повідомляють про надзвичайні ситуації, що відбуваються у світі: лісові пожежі, повені, цунамі, землетруси, обвали, зсуви, селеві потоки, виверження вулканів, урагани, смерчі, снігові й пилові бурі та інші стихійні лиха, аварії і катастрофи на підприємствах і транспорті, що супроводжуються загибеллю людей, руйнуванням населених пунктів і об'єктів господарювання, у тому числі й у сільському господарстві, а часто забрудненням і зараженням довкілля.

Щорічно в нашій країні виникають надзвичайні ситуації при­родного та техногенного характеру, що призводить до загибелі бага­тьох людей і значних матеріальних збитків.

Так, протягом 2004 р. в Україні виникло 286 НС. У зв'язку з частими стихійними лихами, аваріями і катастрофами, зростанням їх кількості в багатьох регіонах України обстановка вважається дуже складною. Така ситуація є постійною серйозною загрозою для насе­лення, зокрема кожній людині, суспільству, навколишньому середо­вищу, а в цілому і стабільності економіки держави.

Масштаби, характер руйнувань і кількість постраждалих людей залежать від типу, масштабу і місця аварії, катастрофи або стихійного лиха, від швидкості розвитку надзвичайної ситуації, особливостей ре­гіону, об'єктів господарювання і населених пунктів, що опинилися в ра­йоні надзвичайної ситуації. Таку ситуацію можна порівнювати з воєн­ними діями. Для проведення рятувальних робіт потрібне залучення великої кількості людей і матеріальних ресурсів, а несподіваний роз­виток подій скорочує час на підготовку і проведення таких заходів.

Зниження масштабів людських втрат та матеріальних збитків, запобігання надзвичайним ситуа­ціям техногенного і природного характеру, ліквідація їх наслідків є важливою загальнодержавною проблемою і одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади, всіх органів управління цивільної оборони, управління всіх рівнів, спеціалістів і населення.



    1. ОСНОВИ КЛАСИФІКАЦІЇ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ


Класифікація надзвичайних ситуацій на території України за походженням здійснюється відповідно до постанови Кабінету Мі­ністрів України від 15 липня 1998 р. N2 1099 "Про порядок класифі­кації надзвичайних ситуацій", Положення про класифікацію над­звичайних ситуацій, Державного класифікатора надзвичайних ситу­ацій, затвердженого наказом Держстандарту України від 119 листопада 2001 р., та Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій" за­тверджених наказом МНС України від 19 квітня 2003 р. № 119.

Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оці­нювання події, що відбулася або може відбутися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управ­ління.

Розглянемо важливі визначення, які використовуються в цивільній обороні.

Надзвичайні ситуації за походженням поділяють на такі.

Надзвичайні ситуації природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні яви­ща, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану по­вітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біо­сфери тощо.

Небезпечне природне явище - це подія природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей; об’єкти економіки та довкілля.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи загрози, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродина­мічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Потенційно небезпечний об'єкт - це такий об'єкт, на якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.

Аварія - це небезпечна подія техногенного характеру, що ство­рює на об'єкті або території загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспорт­них засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа - великомасштабна аварія чи інша подія, що при­зводить до тяжких трагічних наслідків.

Виходячи з характеру походження подій, що зумовлюють виник­нення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють:

- надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконститу­ційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористич­ного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викра­дення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення, встанов­лення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення, крадіж­ка зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

- надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з на­слідками застосування зброї масового ураження або звичайних за­собів ураження, під час яких виникають вторинні фактори уражен­ня населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних й токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухових, сильнодіючих ядучих речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 368 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" надзвичайні ситуації класифікуються за рівнями.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, ви­значаються чотири рівні надзвичайної ситуації за класифікаційни­ми ознаками.

1. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня - це над­звичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету

2. Надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзви­чайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адмі­ністративних районів (міст обласного значення), Автономної Респуб­ліки Крим, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її лік­відації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що пере­вищують власні можливості одного району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

3. Надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, за­грожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які впливають на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До не місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комуналь­ної сфери та ін., що не входять до затверджених переліків потенцій­но небезпечних об'єктів.

4. Надзвичайна ситуація об'єктового рівня - це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті й наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-­захисної зони.

Крім того, класифікація природних і техногенних надзвичайних ситуацій може бути проведена і за такими ознаками: загальна при­чина виникнення, вид, наслідки, терміни та масштаби прояву.

Основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій в Україні є:

- надзвичайне техногенне навантаження території;

- значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;

- погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни;

- незадовільний стан збереження, утилізації та захоронення ви­сокотоксичних, радіоактивних та побутових відходів;

- ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів;

- недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запо­бігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного харак­теру та зниження їх наслідків;

- відсутність сучасних систем управління небезпечними проце­сами;

- низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в екстремальних умовах;

- дефіцит кваліфікованих кадрів;

- низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаючих і екологобезпечних технологій.

2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ
В Україні щороку виникає від 100 до 300 надзвичайних ситуацій природного походження.

Стихійні лиха - це небезпечні природні явища, процеси атмо­сферного, гідрологічного, геологічного, біосферного або іншого похо­дження таких масштабів, які призводять до катастрофічних ситуа­цій з раптовим порушенням систем життєдіяльності населення, руй­нуванням і знищенням матеріальних цінностей, об'єктів народного господарства, що у свою чергу може спричинити аварії й катастрофи.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, пожежі лісів, торфу, полів і населених пунктів. Тільки за останні 20 років вони забрали життя більше трьох мільйонів чоловік. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети потерпіли від стихійних лих. Для ліквідації їх наслідків залучаються сили і засоби цивільного захисту, часто знач­на частина населення і військові формування, а на відповідні роботи витрачаються багато сил і великі матеріальні кошти.

Кожне стихійне лихо має свої причини виникнення, притаманні тільки йому особливості впливу на навколишнє середовище, фізич­ну суть і рушійні сили. Проте їм характерні й загальні властивості­ - це великий просторовий захват, сильна психологічна дія на населен­ня і значний вплив на навколишнє середовище.

Знаючи характер стихійних лих, причини їх виникнення, можна завчасно вжити заходів і тим самим запобігти деяким з них або значно зменшити Їх руйнівний вплив, спланувати правильні дії на­селення для проведення рятувальних робіт.

Велике значення має проведення профілактичних робіт з метою запобігання збиткам від стихії або зменшення їх. Важливо своєчас­но провести роботи, спрямовані на локалізацію стихійного лиха, щоб зменшити зони руйнувань, скоротити до мінімуму збитки і своєчас­но надати допомогу потерпілим.

Меншими будуть втрати людей, матеріальні збитки, більш ефек­тивними заходи ліквідації наслідків стихійних лих при високій орга­нізованості, обґрунтованості, завчасному плануванні та оперативно­му виконанні заходів державними органами, силами цивільної обо­рони разом з населенням, яке повинно знати, як поводитися у над­звичайних ситуаціях, виявляючи організованість, дисципліну і мо­рально-психологічну стійкість.

Населення має бути готовим до надзвичайних ситуацій, брати грамотну, активну участь у ліквідації наслідків стихійних лих, ви­робничих аварій і катастроф.

В Україні найчастіше спостерігаються такі надзвичайні ситуації природного походження:

- небезпечні геологічні явища: землетруси, зсуви, обвали, осипки, просадки земної поверхні різного походження;

- небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні сніго­пади, сильний град, ожеледь;

- небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищення

рівня ґрунтових вод;

- природні пожежі лісових та торф'яних масивів;

- масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин.

У 2004 р. зареєстровано 100 НС природного характеру, внаслідок ­яких загинуло 79 та постраждало 1990 осіб.

Розглянемо надзвичайні ситуації природного характеру більш детально.
Небезпечні геологічні явища

Землетруси - це сейсмічні явища, які виникають у результаті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких шарах землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані передаються пружні хвилі. Ділянка землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називається осередком (гіпоцентром) землетрусу, точка на поверхні землі, розміщена над центром осередку землетрусу, на­зивається епіцентром землетрусу.

Осередки землетрусів знаходяться на глибині майже 60 км, а інко­ли на глибині до 700 км.

Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні й моретруси.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням на­селених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканіч­них виверженнях; ураженням людей і руйнуванням будівель улам­ками вулканічних гірських порід; ураженням людей і загоранням населених пунктів від вогнево-рідкої лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням на­селених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією.

Багато землетрусів супроводжуються великим людськими жерт­вами.

Землетрус в Японії 1 вересня 1923 р. - загинуло та зникло безвісті 142 807 осіб, поранено та обпечено - 103 733 особи.

7 грудня 1988 р. - землетрус у Вірменії: загинуло 25 тис. осіб, поранено - 32 500.

17 серпня 1999 р. землетрус у Туреччині - 7,8 бала, тривав 45 с, загинуло 2400 осіб, зникли безвісти 20 ООО, поранено 45 ООО осіб. 26 січня 2001 р. землетрус силою 7,9 бала в Індії - загинуло 5000 осіб.

Кількість постраждалих залежить від раптовості виникнення стихійного лиха, сили, площі ураження, ступеня руйнування, завалів, зсувів, провалів, затоплення населених пунктів, густоти населення на цій території.

Основними параметрами, які характеризують силу і характер зем­летрусу, є інтенсивність енергії на поверхні землі, магнітуда і глиби­на осередку.

Магнітуда - величина зміщення ґрунту. Зміщення ґрунту і амплітуда сейсмічних хвиль - це одне й те саме. І чим сильніший розмах хвилі, тим більша магнітуда землетрусу.

Шкала магнітуд (шкала Ріхтера) використовується лише для по­рівняння землетрусів між собою за їх величиною.

За визначенням Ріхтера, "магнітуда будь-якого поштовху визна­чається як логарифм вираженої в мікронах максимальної амплітуди запису цього поштовху, що зроблена стандартним короткоперіодич­ним крутильним сейсмометром (Вуда Андерсона) на відстані 100 км від епіцентру". Якщо ж умови, визначені Ріхтером, не дотримуються (інша відстань від епіцентру, сейсмометр іншого типу), то на кожній сейсмічній станції є складні поправочні формули, які враховують відстань до епіцентру, напрямок на нього, глибину осередку і геоло­гічні умови.

Для оцінювання наслідків землетрусу застосовується шкала оці­нювання інтенсивності землетрусу.

Інтенсивність (сила) землетрусу - це ступінь збитків і руйну­вань у певному місці на поверхні Землі, спричинених даним земле­трусом.

Інтенсивність визначається ступенем руйнування будівель, харак­тером зміни земної поверхні і даними про відчуття, які зазнали люди. Вимірюється інтенсивність землетрусу в балах. Шкала інтенсивності землетрусів укладена на основі узагальнення багаторічних спосте­режень за наслідками багатьох землетрусів у різних місцях.

Вулканізм - це сукупність явищ, що обумовлюють проникнен­ня магми з глибини землі на її поверхні.

Грязеві вулкани знаходяться у південній частині території України: на Керченському півострові, прилеглій акваторії Азовського моря, на захід та південь від Севастополя в акваторії Чорного моря.

Діючі вулкани супроводжуються вибухами, локальними земле­трусами, виділеннями парів ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1-2 порядки. Такі вулкани знищу­ють будівлі, населені пункти. В акваторії Азовського моря і Кер­ченської протоки активізація грязевих вулканів призводить до ви­никнення нових островів та мілин, що загрожує погіршенням умов судноплавства.

Зсуви - це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень.

у Дніпропетровську в червні 1997 р. зсув зруйнував дитячий садок, школу і дев'ятиповерховий жилий будинок.

Кримські й прикарпатські зсуви призводили до розривів нафто­проводів.

Найчастіше зсуви бувають у зонах тектонічних порушень, на те­расах озер, водосховищ, морів, на схилах гір і річок.

Причини зсувів є природні - збільшення крутизни схилів, підмив Їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та ін. та штучні (антропогенні) - руйнування схилів дорожніми канавами, вирубування лісів, неправильний вибір агротехніки для сільського­сподарських угідь на схилах, надмірний винос ґрунту та ін.

Зсуви формуються у зволожених місцях, коли сила тяжіння на­копичених на схилах продуктів руйнування гірських порід переви­щує силу зчеплення ґрунтів.

Зсуви виникають в основному в літній час при великих опадах, у горах або на схилах, на берегах річок і ярів, там, де під верхнім водо­проникним шаром знаходиться водотривкий, частіше всього глина. Причина цьому - інфільтрація шарів, з яких складається схил, Їх перезволоження, підвищення пластичності водотривкого шару, збільшення крутості схилу. Часто зсуви з'являються внаслідок не­обережного або бездумного, без урахування геологічних умов місце­вості, ведення господарства. Так, у Карпатах, на узбережжі Чорного моря і Дніпра, де порушена екологічна рівновага і гідрологічний режим, внаслідок безсистемної вирубки дерев, розорювання схилів гір, розробки надр відбуваються часті зсуви. При будівництві різних спо­руд збільшується маса верхнього шару гpyнтy, при копанні котлованів і ям руйнується схил, якщо вода з водопроводу і каналізації потрапляє у шар землі або закупорюються місця виходу підземних вод.

Ознакою зсуву може бути: переміщення ґрунту разом з насаджен­нями, будовами, заклинювання дверей та вікон будівель, просочуван­ня води на зсувонебезпечних схилах.

Зсув починається раптово. Спочатку з'являються тріщини у грунтi, розриви доріг і берегових укріплень, зміщуються будівлі, споруди, дерева, телефонні і електричні стовпи, руйнуються підземні комуні­кації. При зсувах зі схилів грунт захоплює і несе з собою все, що знаходиться на його поверхні.

Зсуви поділяються:

- за потужністю - на малі (до 10 тис. мЗ), великі (до 1 млн мЗ), дуже великі (понад 1 млн мз);

- за глибиною залягання - на поверхневі (1 м), мілкі (5 м), глибокі (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м);

- за типом матеріалу - на кам'яні (граніт, гнейс) і грунтові (пісок, глина, гравій).

Зсуви виникають при крутизні схилу 100 і більше, а при над­мірному зволоженні на глиняних ґрунтах можуть виникати і при крутизні 5-7.

Найбільше зсуви поширені в Запорізькій, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській, Одеській, Дніпропетровській, Хмель­ницькій областях, у Донбасі та Криму. тут частіше бувають зсуви видавлювання (до 5 км) та зсуви-потопи, а також у Кримських горах бувають блокові та лінійні зсуви довжиною 0,5-2,5 км. та шири­ною 0,3-1,5 км.

На каскаді Дніпровських водосховищ, на узбережжі Азовського та Чорного морів поширені зсуви спливання і фронтальні.

На морських узбережжях України довжиною 2630 км. виявля­ються процеси руйнування майже 60 % узбережжя.

У виникненні та розвитку зсувів у Закарпатській області спосте­рігається певна закономірність за територіальним принципом:

- різні за механізмом розвитку зсуви трапляються на різних геологічних структурах;

- усі великі зсуви обсягом понад 1 млн. мз зміщених порід по­в'язані з тектонічними зонами;

- невеликі зсуви характеризуються природним розвитком ланд­шафту, виникають у долинах річок і мають велику ймовірність активізації в місцях проходження магістральних трубопроводів, висо­ковольтних ліній передач, залізниць і автомобільних доріг.

На території Закарпатської області налічується понад 1500 зсувів.

За типом зміщення вони є зсувами видавлювання, ковзання, течії та комплексними. Зсуви Закарпаття перебувають у тісному зв'язку з іншими екзогенно-геологічними процесами.

Проводячи оцінювання небезпеки зсувів, необхідно враховувати: структурно-геологічні властивості території, рівень сейсмічного ри­зику, типи порід, кількість атмосферних опадів, гідрологічну обста­новку, швидкість танення снігу, міцність порід схилів та укосів гір, навантаження схилів, зміну порід у процесі вивітрювання, проведен­ня будівельних робіт без врахування особливостей рельєфу та геоло­гічних умов місцевості, підрізання схилів гір під час прокладання доріг, магістральних трубопроводів, ліній електропередач та інші фактори.

Всі дії населення при зсуві такі самі, як і при землетрусі.
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення лекційного заняття з функціональної...
ТЕМА: Злочини у сфері службової діяльності (Розділ XVII Кримінального кодексу України)
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення лекційного заняття з функціональної...
ТЕМА: Порядок проведення службового розслідування стосовно порушення особами особового складу цивільного захисту службової дисципліни,...
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з тактичної підготовки з начальницьким...
ТЕМА ЗАНЯТТЯ №2 : Гасіння пожеж на об’єктах елеваторно-складского господарства, млинових і комбікормових підприємствах
План конспект на проведення семінарського заняття з тактичної підготовки...
ТЕМА: 11 Організація і порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з рятувальної підготовки з особовим складом караулів
ТЕМА: 5 Хвороби і долікарська допомога під час проведення аварійно рятувальних робіт
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття по рятувальній підготовці з особовим...
ТЕМА №6: Організація і порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні НС на водних об’єктах
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з особовим...
Тема Соціально-психологічні причини травматизму і загибелі людей на пожежах
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з гуманітарної підготовки з працівниками...
Тема №6 “Службовий етикет і культура поведінки працівника МНС України на службі та у побуті
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття по безпеці праці з начальницьким...
Тема №4 2 «Травматизм та професійні захворювання. Заходи щодо їх запобігання. Порядок проведення розслідування нещасних випадків...
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з працівниками...
Тема : Пізнавальні процеси. Пам’ять. Мислення. Уява. Мовлення. Відчуття. Сприймання. Увага
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка