2.8. НС соціального характеру
Носіями соціальних небезпек є люди, що утворюють певні соціальні групи. Розповсюдження соціальних небезпек зумовлено особливостями поведінки людей, окремих соціальних груп.
Соціальні небезпеки класифікуються за певними ознаками:
1. За природою: небезпеки пов'язані з психічною дією на людину (шантаж, шахрайство, крадіжка тощо); небезпеки пов'язані з фізичним насильством (розбої, бандитизм, терор, зґвалтування, заручництво); небезпеки пов'язані з вживанням речовин, руйнуючих організм людини (наркоманія, алкоголізм, куріння); небезпеки пов'язані з хворобами (СНІД, венеричні захворювання тощо.); небезпеки суїцидів.
2. За масштабами подій: локальні; регіональні; глобальні.
3. За статево-віковою ознакою: соціальні небезпеки, характерні для дітей, молоді, жінок, літніх людей, інвалідів.
4. За організацією: випадкові і навмисні.
Види соціальних небезпек
Шантаж в юридичній практиці розглядається як злочин, що полягає в загрозі викриття розголошування ганебних відомостей з метою добитися яких-не-будь вигод. Шантаж як небезпека справляє негативну дію на нервову систему.
Шахрайство — це злочин, що полягає в заволодінні державним суспільним або особистим майном (або в придбанні прав на майно) шляхом обману або зловживання довір'ям. Очевидно, що людина, яка стала жертвою шахрайства, зазнає сильних психофізіологічних потрясінь.
Бандитизм — це організація озброєних банд з метою нападу на державні і громадські установи, або на окремі особи, а також участь у таких бандах і вчинених ними нападах.
Розбій — це злочин, що полягає в нападі з метою заволодіння державним громадським або особистим майном, пов'язаному з насильством або загрозою насильства небезпечним для життя і здоров'я особи, що піддалася нападу.
Зґвалтування — статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, загроз або з використанням безпорадного стану потерпілої. Кримінальне право передбачає суворе покарання за зґвалтування.
Заручництво — є формою злочину, сутність якого полягає в захопленні людей (нерідко це діти і жінки) одними особами з метою примусити виконати певні вимоги іншими особами, з числа яких узяті заручники.
Терор — це фізичне насильство аж до фізичного знищення.
Наркоманія — це залежність людини від прийому наркотиків. Розрізняють пристрасть до якої-небудь однієї речовини — моно-наркоманія (морфінізм, героїнізм, кодеїнізм, гашишизм, кокаїнізм тощо) і до їх поєднання — полінаркоманія (опійно-алкогольна, опійно-барбітуратна тощо).
Алкоголізм — це вимушене вживання спиртних напоїв, зумовлене психічною та фізичною залежністю від алкоголю, настанням психічних та фізичних розладів при раптовому припиненні потрапляння спирту в організм (синдром похмілля). Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.
Тютюнокуріння. Тютюн — фактор ризику більш ніж 25 хвороб. У людини, яка довгий час перебувала в накуреному приміщенні, з'являються ознаки нікотинової інтоксикації (отруєння): виникає головний біль, нудота, кволість.
Венеричні хвороби. Гонорея може служити причиною багатьох жіночих хвороб, чоловічої і жіночої безплідності. Сифіліс передається потомству, викликаючи природжену потворність, сліпоту, глухоту, може розповсюджуватися і побутовим шляхом. Для боротьби з венеричними хворобами необхідний точний облік хворих.
СНІД. Головна вина в розповсюдженні епідемії СНІДу покладається на проміскуїтет — безладні статеві зв'язки. Вірус СНІДу розповсюджується там, де панує брак грошей, розпуста, проституція, парамедицина (непрофесійна медицина).
Соціально-політичні небезпеки. Існує дві форми перебігу конфліктів: відкрита (відверте протистояння, зіткнення, боротьба) та закрита, або латентна (коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба). Війна — це збройна боротьба між: державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.
Тероризм — це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорстокіших методів насильства, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення певних цілей. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Можливі біологічний, ядерний, інформаційний тероризм тощо.
Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:
— напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;
— захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
— захоплення літаків або інших транспортних засобів, особливо часто туристичних (політична мотивація — звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу);
— насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);
— викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);
— політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);
— вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей);
— розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою та бубонною чумою тощо.
Рекомендації захопленим в заручники. Найважливіше для заручника — це залишитися живим. Тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще — це тихо сидіти і не привертати до себе уваги, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, в крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника з-поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок — зняти косметику, прикраси (зокрема, сережки). При стрілянині, відкритій терористами, слід негайно лягати на підлогу.
|