|
|
Скачати 105.93 Kb.
|
|
Тема. «Так ніхто не кохав…» Г. Тютюнник «Зав'язь» – оповідання про зародження чистих почуттів у молоді. Мета: розкрити ідейно-художній зміст твору, поглибити поняття про новелу, удосконалювати навички учнів аналізувати твори малих жанрів, визначати проблематику твору, повчитися у великого майстра слова стильової досконалості, глибше пізнати її закони; розвивати критичне мислення, вміння аналізувати, співставляти, формувати власну думку про поведінку героїв; розвивати особистісні моральні переконання, самооцінку та впевненість учнів у власних силах, толерантне ставлення до оточуючих; формувати гармонійні життєві компетентності; виховувати красу почуттів, усвідомлення сенсу любові, уміння берегти її й цінувати Тип уроку: засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення вивченого; комбінований, з використанням елементів критичного мислення Обладнання: портрет письменника, тексти творів, вислови про щастя Прийшла любов непрохана й неждана — Ну як мені за нею не піти? В. Симоненко Хід уроку І. З’ясуванння емоційної готовності учнів до уроку. Від сьогоднішнього уроку я очікую…(нових знань, нових відкриттів…) ІІ. Цілевизначення і планування: а) визначення власних цілей уроку, обговорення їх у парах; б) узгодження із запропонованими вчителем; в) колективне планування. Отже, ми сьогодні перегорнемо ще одну сторінку творчості митця, яка допоможе кожному замислитись над вічним; розкриємо багатогранність письменника через його твір, переживання, роздуми його героїв, вчинки; творчо осмислимо морально-етичний пафос твору; повчимосьу великого митця вміння виражати високі почуття просто, щиро, ніжно. Робота з епіграфом Епіграфом до сьогоднішнього уроку я взяла рядки з твору В.Симоненка. Зачитайте їх. А в кінці уроку дасте відповідь на запитання: як ви очікуєте любові? ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу. 1. Слово вчителя. – Куди зникає Любов? – запитало маленьке Щастя у свого батька. – Вона вмирає, – відповів батько. – Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити! Маленьке Щастя задумалося... «Ось виросту великим і стану допомагати людям!» – вирішило. Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам'ятало про свою обіцянку і з усіх сил намагалося допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого почало перетворюватися на маленьке і чахле. Дуже воно злякалося, як би зовсім не зникнути, і відправилося в далеку дорогу, щоб знайти ліки від своєї недуги. Довго чи коротко йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своєму шляху, тільки стало йому зовсім погано. І зупинилося воно відпочити. Вибрало розкидисте дерево і прилягло. Тільки задрімало, як почуло кроки, що наближаються. Відкрило очі і бачить: іде по лісу старезна баба вся в лахмітті, боса і з палицею. Кинулося щастя до неї: – Сідайте. Ви, напевно, втомилися. Вам потрібно відпочити і підкріпитися. У старої підкосилися ноги, і вона буквально звалилася в траву. Трохи відпочивши, мандрівниця розповіла Щастю свою історію: – Прикро, коли тебе вважають такою старою, але ж я так ще молода, і звуть мене Любов! – Так це ви Любов?! – Щастя було вражене. – Але мені говорили, що Любов – це найпрекрасніше з того, що є на світі! Любов уважно поглянула на нього і запитала: – А тебе як звуть? – Щастя. – Ось як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним. І з цими словами вона дістала з свого лахміття дзеркало. Щастя, поглянувши на своє відображення, голосно заплакало. Любов підсіла до нього і ніжно обійняла рукою. – Що ж з нами зробили ці злі люди і доля? – схлипувало Щастя. – Нічого, – говорила Любов. – Якщо ми будемо разом і станемо піклуватися один про одного, то швидко станемо молодими і прекрасними. І ось під тим крислатим деревом Любов і Щастя уклали свій союз ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя іде Любов, разом з нею йде і Щастя, порізно їх не буває. А люди до цих пір зрозуміти цього не можуть... – Цікаво дізнатися, що таке щастя, на вашу думку? (Використовуємо метод «Коло думок»
( Використовуємо метод «Займи позицію») 2. Бесіда
– Які ще види прози розвивались в ті роки? (Лірико-романтична, лірична, химерна, публіцистична) – Як називалася стаття про розвиток української літератури 50-их-80-их рр.? («На цвинтарі розстріляних ілюзій») – Що таке новела? – Хто з українських письменників звертався до цього жанру? (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Г. Косинка, Г. Тютюнник) – Пригадаємо, яким був творчий доробок письменника ( 2-томник, що вийшов у 1984 р. ). Незважаючи на невеликий творчий доробок, кожен твір письменника – шедевр, сповнений любові до людини.
Зовні сильний і мужній, Григір Тютюнник насправді був незахищеним дитям на ці землі, вразливим, щирим, чесним, людиною великого серця. Для нього ідеалом завжди були «доброта, самовідданість і милосердя людської душі...» Герої його творів – звичайні люди, чуйні й добрі, з щедрою душею, здатні на глибоке, вірне кохання, сповнені людського тепла, ласки й милосердя до всього живого й сущого. Такі ж герої і новели «Зав’язь». 3. Дорога до щастя. Слово вчителя. Сьогодні урок особливий. Ми будемо крокувати до щастя, роблячи на цій дорозі відкриття. Я сподіваюсь, що наприкінці наших пошуків ми все ж таки дійдемо до справжнього щастя. Але для цього нам доведеться дружно та творчо попрацювати. 1 крок «Народження кохання»
2 крок «Жадання» – Як готується Миколка до побачення із Сонею? («нап’яв нову сорочку і чубчика на голові прислинив, носовик полив одеколоном».
3 крок «Хвилювання»
4 крок «Поцілунок» – Розкажіть про перший поцілунок закоханих.( Миколка стрибає вниз, хапає дівчину за плечі й з розгону цілує в холодну хустку, і майже виносить Соню вгору на руках).
5 крок «Застереження»
6 крок « Щастя»
4. Робота з висловами філософів про щастя * Здоровий бідняк щасливіший за хворого короля ( А.Шопенгауер) * Немає щастя у комфорті. Здобувається щастя стражданням» (Ф.Достоєвський) * Не вважай того щасливим, хто залежить від щастя» (Сенека) * Кохати – це знаходити в щасті іншого своє щастя (Лейбніц) * Кохання – це скарбниця щастя: чим більше вона дає, тим більше одержує (Мюллер). * Бути коханим – це більше, ніж бути багатим, бо бути коханим – значить бути щасливим (Тільє) Слово вчителя. Кожна людина щаслива по-своєму. Щастя може бути нетривким, крихким. Його можна втратити, загубити, розтоптати, розчавити, украсти, зрадити, але завжди необхідно боротись за нього, берегти його, цінувати. Соня і Микола – щасливі, бо вони кохають.
5. Характеристика героїв новели ( учні від імені героїв розповідають про їх почуття) Микола. «Я живу з дідом Лавріном по сусідству з дівчиною Сонею. Мені вона дуже подобається, хоч дідусь з мене насміхається. Я весь час хочу бачити Соню, старанно готуюсь до зустрічі з нею: «нап’яв нову сорочку і чубчика на голові прислинив, носовик полив одеколоном». Здалеку помічаю «маленьку білу постать». І мені здається, що ширшаю в плечах, твердішаю в ході, але від хвилювання чомусь втрачаю голос. Ми ліземо з кручі в чорну холодну прірву, щоб побачити сніг. Коли у небі сягнула заграва, мені стало добре видно Сонині очі, такі дивні, які «наче злякані, а й сміються». І від цього мене починають терпнути ноги і стають, як мотузяні. Мені так хочеться поцілувати Соню, але я стримую себе, бо боюсь, що дівчина за це дасть «у пику». А коли, вилазячи з прірви на гору, чую шепіт Соні: «Миколко, а я?», то від того шепоту в мене паморочиться голова, а серце починає калатати, як дзвін. Я стрибаю вниз, хапаю дівчину за плечі й з розгону цілую в холодну хустку, і майже виношу Соню вгору на руках. Я такий щасливий! Я кохаю! А в природі відбувається диво: листя в садках тільки проклюнулось, тому в гіллі рясно миготять срібні, мов роса, зеленуваті крапельки: то зав’язь майбутнього плода». Соня. «Як же мені затишно й приємно, коли зустрічаю Миколу! Я беру його міцно під руку, відчуваю його парубоцьку силу і в той же час зніяковілість. Я сміливіша від нього, але так приємно бути слабшою! Коли він першим вилазить із прірви на гору, жалібно шепочу: "Миколко, а я?". І коли хлопець виносить мене на руках. Так приємно й радісно! Мені хочеться бути лагіднішою, турботливішою, тому горнусь до його плеча й запитую, чи не змерз. А милуючись зав’яззю, що схожа на намисто, кажу, що якби мені таке намисто, то ніколи не знімала б його. І коли Миколка обіцяє купити таке, то згодна вишивати для нього «сорочки, кращі, ніж у лавці». Я така щаслива, вона «потихеньку, обома долонями, нахиляю до себе голову Миколки і шепочу: «В сто раз кращі .... милий..... в тисячу!». Я кохаю, тому безмежно щаслива!» 6. Порівняльна характеристика Соні і Миколки (скласти кола Вена) ІІІ. Підсумок уроку «Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю землю, прилащити бродячого собаку, підняти із землі зірваний листок і цілувати його — значить, ти ще не любив» – писав Г. Тютюнник. Отак між Сонею і Миколкою народжується зав’язь – перше кохання. Хочеться, щоб вони пронесли це світле почуття протягом усього життя.
Отже, наші герої знайшли щастя, бо «тільки через кохання людина стає людиною» (Шлегель). Кохання – прекрасне почуття. Воно залишає слід на все життя. Але приходить воно до кожного по-різному. В. Винниченко сказав: «Кохання приходить зразу, в один момент, і може одійти з такою ж раптовістю і несподівано. Любов приходить помалу, «приходить непомітно, стає господинею і одходить трудно, з муками, з смертю». Та в житті буває, що ні муки, ні страждання не можуть затьмарити світле почуття.
( Любов – почуття, незалежне від людської свідомості, волі, бажання. Воно ніби дається якоюсь вищою силою, тому мусить лишатись поза осудом чи запереченням). – Спробуйте викласти своє розуміння щастя у сенкані Щастя Величне, безмежне Затьмарює, возвеличує, захоплює. Щасливі люди, коли кохають. Кохання Учитель. Новела «Зав'язь» — це щемливо-ніжний, світло-зворушений, хоч і не без гумору і навіть певного драматичного напруження твір про зародження перших почуттів, які завжди чисті, трепетні й невинні. Тому новела сприймається як лірична пісня. Берегти, захищати від усякого лиха те, що народжується: Зав’язь плоду, першого кохання, зав’язь нових думок, нових починань, нового життя; дбати не тільки про себе, а й про всіх ( « буде в людей – буде і в нас») – це той мотив, що бринить у кожному творі письменника. Митець підкреслює думку про минущість буття, неповторність. І життя в кожного з нас — одне-єдине. Тож цінуймо кожну його мить, не марнуймо в гризотах, уміймо побачити навколо себе і журбу в очах старенької, і тиху чужу радість, і кленовий пагін, і крайнебо... Бо то ще вчора здавалося нам, що воно, крайнебо, близько-близько, досить простягнути руку, чекалося, що зав'язь надій та сподівань ось-ось, уже завтра, виповнить життя ваговитими плодами, освяченими здобутою незалежністю, а направду виявилося, шо вдарили весняні приморозки, і ту зав'язь ще ген-ген скільки треба окурювати, щоб не прибило, не понищило її ніжну плоть. Автор любить людину, про яку пише, незважаючи на те, яка вона. Страждає разом з нею, переймається її почуттями, проблемами. Тому і твори Г.Тютюнника сягають загальнолюдських вічних мотивів і проблем, що хвилюють митців споконвіку. Пам’ятайте просту й глибоку істину, що люди живуть для людей, що тільки помагаючи одне одному, співчуваючи, можна перебути житейські негаразди, здолати будь-які труднощі. Лише доброта, людяність і любов — істинні. Усе лихе — перебутнє. На зміну зимі завжди приходить весна. ІV. Рефлексія та оцінювання Оцінка власної діяльності V. Домашнє завдання 1. Дати письмову відповідь:
2. Прочитати новелу «Три зозулі з поклоном» |
|
ПОРЯДОК проведення Всеукраїнського конкурсу "До чистих джерел" Основні... України, раціональне використання водних ресурсів, підвищення екологічної і правової обізнаності громадян щодо охорони водних ресурсів... |
Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном» ... |
|
Тема. Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном». Вічна тема «любовного... Опрацювати з учнями текст новели, розкрити глибину і щирість почуттів вірності, сердечної ніжності, кохання і трагедії знедоленого... |
Це тема, для кожного з нас Багатьох з нас – ніхто не знає. Багато людей живуть у світі їх знають максимум дома, а якщо немає ні рідних ні близьких їх взагалі... |
|
Конспект уроку літератури рідного краю для 5 класу Тема. Перекази та легенди Акермана Легенди-фантастичні оповідання як про минуле чи майбутнє, так і про сучасні оповідачеві події |
УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ «В МОЇЙ ДУШІ СПІВАЄ СОЛОВЕЙ…» Важко назвати куточок землі, подібний до Полтавщини, на літературному небосхилі якого сяяло б стільки зірок різної величини: Маруся... |
|
Олег Зав ’ язкін Оле́г Зав'я́зкін (*20 квітня 1971, Макіївка) — прозаїк, поет. Член Національної спілки письменників України. Лауреат «Русской премии»... |
Літературно- музична композиція, присвячена Т. Г. Шевченку Тарас: Я заночую тут. Мене й так ніхто не чекає. Мачуха ненавидить, щовечора битий |
|
1. ЗАРОДЖЕННЯ МИТНО-ТАРИФНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ Становлення митної... Зі зміною типів і форм державності змінювалась і митна політика, що відповідно відбивалось на ролі митних органів у системі регулювання... |
Урок підготувала викладач МПЛБ Татар Валентина Костянтинівна Маріуполь,... Очікувані результати: відкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великого майстра, висловлювати власні враження... |