Совість – це глядач та суддя доброчинності


Скачати 155.62 Kb.
Назва Совість – це глядач та суддя доброчинності
Дата 02.04.2013
Розмір 155.62 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Туризм > Документи

На чужині ще більше батьківщину цінують

Я згоден із думкою, що на чужині батьківщину цінують більше.

З дитинства ми звикаємо до навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне місто, а коли опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, і в серці оселяється туга за Батьківщиною. Також на чужині відмінні від наших звичаї, побут, і людині важко до цього пристосуватися.

Яскравим прикладом на підтвердження цієї тези є життя Г.Многогрішного з роману І.Багряного «Тигролови». Коли Григорій втік з потягу та опинився в тайзі, він постійно відчував тугу за Батьківщиною, незважаючи на те, що знайшов прихисток в українській родині, де шанували народні традиції та звичаї. Герой страждав від того, що на Україні лишилися його рідні та друзі, а для нього дорога додому закрита.

Якщо подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від того, що позбавлені спілкування рідною мовою, що їх ніхто не розуміє і не може допомогти. І весь час виникають спогади про рідну країні, сім’ю, вони стають ближчими, дорожчими, Люди починають цінувати те, що втратили, не витримують розлуки й повертаються на батьківщину.

Таким чином, людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.


Нічого не роблячи, люди навчаються робити погане

Я згоден із думкою, що нічого не роблячи, ми навчаємось робити погане.

Думаю, що всіх людей можна поділити на дві категорії. Перші – працюючі громадяни, які заробляють собі на життя та отримують задоволення від того, що допомагають своїй родині матеріально, можуть купувати те, що бажають. Інші – мріють стати багатими, не докладаючи до цього зусиль. Вони вигадують різні махінації, ідуть на хитрощі, тобто навчаються робити погане.

У художній літературі можна знайти багато прикладів тому, що людина, яка не займалася корисною справою, ішла на злочин. Пригадаймо сина Крячка з п’єси О.Коломійця «Дикий Ангел»: хлопець зростав егоїстом, не працював, не навчався, пив – гуляв за батьківські кошти і врешті – решт опинився в міліції.

І в сучасному житті є чимало людей, які ведуть паразитичний спосіб життя. Дивлюсь на своїх ровесників і дивуюся тому, що, маючи безліч вільного часу, вони тільки й знають, що розважаються. І ці розваги іноді обертаються погано: хтось, не маючи необхідної кількості грошей на випивку та сигарети, починає красти, хтось відстоює п’яну правду кулаками. І всі вони закінчують однаково – опиняються на лаві підсудних.

Отже, саме бездіяльність веде людину шляхом злочину, руйнує її життя.


Совість – це глядач та суддя доброчинності

Я згоден із думкою, що совість – це глядач та суддя доброчинності, бо саме вона слідкує за тим, що робимо й не дає вчинити погане. А коли вже щось сталося, то примушує вибачатися, виправдовуватися, робити добро.

Так у творі Ф.Достоєвського «Злочин та покарання» головний герой Раскольников через те, що йому не вистачало коштів на існування, обдумує й здійснює вбивство лихварки. І саме совість примусила героя зізнатися в скоєному та отримати спокій його душі. Не зважаючи на те, що Раскольников опинився на каторзі, він почувався спокійним, навіть щасливим від того, що розповів про свій злочин.

Якщо в людини немає совісті, то вона скоїть злочин та буде спокійно далі жити, насолоджуючись життям. Наприклад, усім відомий Комод, щоб стати імператором, підступно вбиває батька - Марка Авріелія- і живе без мук совісті, радіє життю.

Отже, через те, що в нас живе це неспокійне почуття, яке є глядачем та суддею доброчинності, ми не скоюємо злочинів, дотримуємось законів.


Де шанують багатство, там зневажають чесність, вірність, порядність

Де шанують багатство, там зневажають чесність, вірність, порядність

Я годен з думкою, що люди, які шанують багатство забувають про вірність, порядність, тому що той, хто опинився під владою грошей, забуває про найкращих друзів, минуле життя й перетворюється на скупу, бездушну, егоїстичну людину. Гроші небезпечна річ, яка може штовхнути на злочин, зраду, довести до божевілля, якщо їх дуже багато або людина не може втрачати їх правильно.

Яскравим прикладом на підтвердження моїх думок є життя головного героя п’єси І.Карпенка – Карого «Хазяїн» Т.Пузиря. Щоб більше заробити й зекономити Терентій Гаврилович менше платить селянам, погано їх годує, іде на махінацію з вівцями, навіть прагне видати доньку за багатого поміщика, незважаючи на те, що дівчина кохає бідного вчителя.

Сучасне суспільство не позбавлено цього пороку. Саме бажання стати багатшим, жити краще штовхає людей на зраду, злочин. Згадаймо всім відомого махінатора Мавроді, який організував фінансову піраміду, обдуривши значну частину людей. Він забув про сором, порядність, збагатившись за рахунок людей.

Таким чином можна зробити висновок, що там, де панують гроші, немає місця чесності, порядності, сорому.


Учена людина завжди являє собою багатство

Я згоден із думкою, що вчена людина являє собою багатство, бо знання – найголовніший скарб, який нам зберегли предки. Без вмінь рахувати, читати не можна ні в магазин сходити, ні будинок полагодити, ні кредит у банку оформити, ні листа надіслати.

На підтвердження цієї думки можна навести такий приклад.

Головний герой твору Даніеля Дефо Робінзон Крузо, опинившись на безлюдному острові, завдяки своїм знанням зміг вижити. Він побудував хижу, зумів здобути їжу, захиститись від диких тварин.

А для Аристотеля прагнення багато знати, відкрити щось нове було сенсом життя. Він не переймався через те, що був бідним, бо вважав, що саме знання – найголовніший скарб.

Отже, знання не купиш, не продаш, і кожен мусить подбати про свою освіту, бо саме вона та досвід є найбільшим скарбом.


Що робить людину Людиною?

Я думаю, що робить людину Людиною її поведінка, вчинки. Бо якщо ми уважні, чуйні, милосердні, якщо не тільки співчуваємо, а й намагаємось допомогти тим, хто цього потребує, не стоїмо осторонь, коли ображають слабкого, тоді ми виявляємо найкращі людські якості й оточуючі чи то згадують, чи то пам’ятають про нас як Людину. А ще здатність до самопожертви заради щастя інших виділяє серед інших людину з великим серцем.

Усі ми пам’ятаємо мати Терезу, яка присвятила себе служінню людям. Заснувавши Орден Милосердя, вона спрямувала свої сили на допомогу всім стражденним: спочатку навчала дітей, потім організувала для притулок для бездомних , кинутих хлопчиків та дівчаток, відкрила лікарню для бідних. І всі у світі (і той безпорадний хворий, що помер на руках мати Терези, і ми) пам’ятають цю тендітну жінку, яка стала для кожного взірцем великої Людини.

Задумувалась у свій час над цією проблемою й Ольга Кобилянська. У своєму творі «Людина» вона на образі Олени Ляуфлер допомагає нам зрозуміти, що справжньою людиною є та, яка дотримується моральних принципів і не пасує перед труднощами, яка прагне щастя іншим. І не зважаючи на те, що Олена виходить заміж з розрахунку за лісничого Фельса ( її батьки й сестра могли б опинитися на вулиці без засобів для існування), вона залишається Людиною, бо думає не про себе, а про майбутнє благополуччя рідних.

Таким чином можна зробити висновок, що високоморальна особистість з щирим серцем, у якої громадські інтереси переважають на власними, і є Людиною.




Чи настане час, коли в кожній родині спілкуватимуться рідною мовою?

Я вважаю, що час, коли в кожній родині спілкуватимуться рідною мовою, настане скоро.

Тому що ми, юнаки й дівчата, починаємо усвідомлювати, який скарб дістався нам від предків, що наша мова – найкраща у світі, це мова Т.Шевченка, І.Франка й Лесі Українки, мова, якою розмовляють українці, які мешкають не тільки в нашій країні, а й за її межами. Ми розуміємо, що тільки та людина є справжнім громадянином своєї країни, яка дбає про її минуле, знає мову, береже традиції рідного народу.

Прикро, що й сьогодні серед українців середнього віку( особливо в нашому регіоні) є мазайли, які, як Мина з п’єси М.Куліша, вважають, що рідна мова ні їм ні дітям не потрібна, не намагаються її вивчити. Вони не розуміють, як і Мазало, простої істини: якщо ти – громадянин України, то мусиш знати рідну мову.

Сьогодні все більше учнів навчаються в україномовних класах. Вони спілкуються із товаришами в школі, удома з батьками ( хай поки що і суржиком) українською. Для них не є суттєвою проблема, якою мовою складати іспити чи тестування, навчатися у вузі, адже рівень володіння рідною мовою в них вищий, ніж у тих учнів, які навчалися в радянській школі.

Отож, я упевнений, що саме завдяки нам, підростаючому поколінню, українською мовою незабаром спілкуватимуться в кожній родині і вона буде рідною для всіх, хто мешкає в нашій багатонаціональній країні.


Що визначить подальшу долю людства – віра в силу людського розуму загалом чи віра в окрему особистість?

Я думаю, що саме віра в силу колективного розуму визначить подальшу долю людства. Під силою людського розуму я розумію знання вчених, досвід інтелігенції, творчий потенціал звичайних людей. Саме спільні зусилля цвіту нації можуть змінити життя на краще, подолати неймовірні труднощі, уникнути катастроф. Окрема ж особистість може змінити лише власне життя, а не долю людства. І це стосується не тільки сучасності.

Пригадаймо п’єсу І Кочерги «Свіччине весілля»: Київ знаходився під владою воєводи, який, приховавши грамоту про відміну заборони палити світло, зробив життя ремісників нестерпним. Кияни підняли повстання проти свавілля литовця й здобули світло. Вони вірили в краще й доклали спільних зусиль, щоб змінити своє життя.

На підтвердження тези можна навести й безліч прикладів з історії.

Чи зміг би Сталін( окрема особистість) сам виграти війну?Ні! Якби не стратегічні плани офіцерства, мужність, героїзм та винахідливість бійців, саможертовність та відданість людей в тилу ворога, не подолали б ми ворогів.

Чи зміг би Хрущов самотужки запусти в космос перший супутник? Ні! Лише розум учених, колективна праця конструкторів, відкрила людині дорогу в космос.

Отож, саме спільними зусиллями з вірою в краще люди здобудуть бажане, змінять своє життя й подальшу долю людства.


Чи здатна книга змінити життя людини?

Я згоден із думкою, що книга здатна змінити життя людини, бо, по – перше, книга – це досвід минулих поколінь, без якого не змогло прожити людство, адже давніми знаннями з фізики хімії, астрології скористалися вчені ХІХ століття, зробивши масу відкриттів, що стали в пригоді нам і сьогодні. По – друге, книга збагачує наші почуття, виховує: читаючи твори, ми навчаємося на яскравих прикладах бути мужніми, самовідданими, знайомлячись із класикою світової літератури, хочемо стати справжніми людьми.

Думаю, що найголовнішою книгою для всіх християн була і є Біблія, у якій укладено заповіді, за якими жило й живе не одне покоління. Відомо, що саме після її прочитання вбивці та грабіжники, переосмисливши своє життя, розкаювались та ставали на праведний шлях.

Про роль книги в житті людини йдеться і в романі П.Загребельного «Диво». Малий Ярослав ріс хворобливим, кульгав на одну ногу. Князь Володимир не брав його в походи, не навчав військовій справі. У хлопця була лише одна розрада: читання книжок. Любов до книги, а згодом отримані знання зробили з Ярослава Мудрого найосвіченішу людину. Ставши князем, він дбав про розвиток освіти в Київській Русі, побудував Софію Київську, зібрав першу бібліотеку.

А Генріх Шліман у дитинстві прочитав «Іліаду» Гомера та мріяв відкрити Трою. Сучасники його вважали, що троянська війна – це міф. Ніхто не вірив у існування Трої. Шліман багато працював: читав, співставляв, робив виписки. Ставши купцем, дістався Малої Азії, почав розкопки та врешті – решт … знайшов легендарну Трою.

Отож, як свідчать приклади, книга змінила життя не однієї людини.


Наша заздрість живе довше, ніж чуже щастя, якому ми заздримо

Я згоден із думкою, що наша заздрість живе довше, ніж чуже щастя, якому ми заздримо.

Як ми знаємо, щастя – нетривала річ, як швидко воно з’являється, так і зникає. Тому в житті кожного чергуються білі й чорні смуги. А заздрість закрадається в серце людини навічно. Спочатку ти заздриш матеріальному або сімейному благополуччю сусідів, а потім це почуття переходить на рідних.

І цьому є багато прикладів. Пригадаймо Цезаря та його синів. Молодший брат заздрив старшому через те, що той посів на троні й правив країною. І ця заздрість пережила щастя життя: через деякий час старший брат помер.

Схожу історію ми знаходимо у творі О.Кобилянської «Земля». Сава заздрить Михайлові через те, що у спадок старшому братові дістанеться батькова земля. Саме заздрість штовхає Саву на злочин: він вбиває брата, щоб стати єдиним спадкоємцем. Цей вчинок молодшого брата руйнує й щастя Анни,життя її дітей.

Отож, із вищенаведених прикладів ми бачимо,що заздрість живе довше, ніж чуже щастя.


Міцне щастя має тільки чесна людина

Я згоден із думкою, що міцне щастя має тільки чесна людина.

Нечесна ж людина будує своє благополуччя на нещасті інших, заради бажаного вона може піти на злочин, зрадити, обдурити. А якщо така людина здобула бажане, то щастя її нетривке, бо рано чи пізно її дії будуть викриті.

І прикладів цьому в літературі безліч. От хоч би дії одиного із головних героїв п’єси І.Кочерги «Свіччине весілля» князя Ольшанського. Меланка не відповідала йому взаємністю. А Ольшанський намагався силою залишити дівчину біля себе, але не став щасливив від того, бо Меланка загинула під час пожежі в його палаці, коли почалось повстання ремісників.

Можна навести ще один приклад із сучасного життя. Мавроді – засновник фінансової піраміди - не став щасливим від того, що збагатився за рахунок людей. Його дії було викрито, й опинився махінатор у в’язниці.

Таким чином, тільки чесна людина має міцне щастя.


У суспільстві без моралі всі винаходи, що збільшують владу людини над природою, - не тільки блага, а й , безперечно, зло

Я згоден із думкою, що суспільстві без моралі всі винаходи, що збільшують владу людини над природою, - не тільки блага, а й , безперечно, зло

Людина – цар природи. Вона повинна дбати про оточуюче середовище, а не знищувати. Прикро, що сьогодні керують країною люди без моралі, вони дають дозвіл на вирубку лісів в Карпатах та заселення заповідних зон, не намагаються вирішити питання із забруднюючими повітря підприємствами, таким чином завдаючи шкоди природі.

У своїй поемі «Чорнобильська Мадонна» Іван Драч розповідає про найстрашніше зло, яке було заподіяно людиною природі – аварію на атомній станції. Через недбале ставлення до своїх обов’язків, халатність, власні амбіції трапився вибух, який вплинув на життя усього живого. Письменник застерігає нас від необдуманих кроків, помилок, закликає берегти довкілля.

І в історії розвитку людства є чимало прикладів тому, як науковий прогрес призвів до трагічних наслідків. По закінченні ІІ світової війни американці, які на той час вивчили властивості атома, скинули на Хіросіму та Нагасакі атомні бомби. Ідучи на цей крок, уряд США переслідував власні амбіції та не думав про наслідки бомбардування.

Отож, ці приклади доводять думку, що в суспільстві без моралі небезпечним стає будь – який винахід.




Не та людина справедлива, яка не образить, а та, яка б могла образити, та не захотіла

Я згоден із думкою, що не та людина справедлива, яка не образить, а та, яка б могла образити, та не захотіла.

Гадаю, що справедливість – це риса, яка властива кожній людині, проте дехто вбачає справедливість у тому, що має право карати злодія. Думаю, що вони помиляються, адже справедлива людина буде керуватися законом, а не чинити самосуд, вона не зробить нікому шкоди, не образить.

Пригадаймо Мавку з «Лісової пісні» Лесі Українки. Героїня, незважаючи на зраду коханого, благає Лісовика, щоб той перетворив хлопця - вовкулаку знову на людину, не думає про помсту Килині чи матері Лукаша, які завадили її щастю. Лісова красуня, маючи можливість покарати, прощає всіх.

Іншим прикладом може слугувати Авраам Лінкольн, видатний президент Америки. Своє спілкування з людьми він будував таким чином, що не тільки не уникав спілкування з неприємними людьми, але й відповідав на неприязнь до себе людяним ставленням. Так у розпалі передвиборчої боротьби за президентство А.Лінкольн зіштовхнувся з дуже підступним, рішучим та впливовим опонентом -Чарльзом Совордом. Ця людина використовувала будь – яку можливість, аби висловити своє негативне ставлення до майбутнього президента Америки. Проте Лінкольн, перемігши, запросив Соворда очолити один вз важливих постів у своїй адміністрації. Останній був уражений ставлення до себе, служив в адміністрації Лінкольна вірою та правдою.

Отже, справедлива людина керується у своїх діях не лише почуттями, а й розумом, дотримується законів і нікого не ображає.

Оцінка мистецтва залежить від розуміння людиною смислу життя

Я згоден із думкою, що оцінка мистецтва залежить від розуміння людиною смислу життя, адже для кожної людини сенс життя різний. Одна служить на користь суспільству, громадські інтереси ставить вище власних. Духовне для такої людини важливіше, ніж моральне. У той час як інша турбується лише про себе, намагається влаштувати власне життя. Для перших мистецтво – це прекрасне й неповторне, а для других – засіб збагачення чи незрозуміла річ.

На підтвердження аргументів можна навести такі приклади.

Під час Великої Вітчизняної війни Гітлер, намагаючись прославити себе, дбаючи про власні інтереси, намагався за допомогою своїх прислужників ввезти з усіх країн шедеври світового мистецтва і не зважав на те, що вони мають велике значення для певної нації. Коли німці стояли під Києвом, небайдужі люди, службовці київських музеїв рятували Софію Київську й Андріївську церкву від шалених німецьких бомб, обкладаючи будівлі мішками з піском, рятували експонати й цілі музейні виставки, евакуюючи їх в більш безпечні місця. Кияни відчували й бачили красу мистецтва, вони цінували надбання минулих поколінь.

В залежності від світоглядних позицій люди по – різному сприймають і відому картину Малевича «Чорний квадрат». Ті, хто знається на мистецтві, бачить красу та неповторність навіть у буденному, сприймає полотно як бажання митця висловити свої почуття за допомогою фарби й незвичайного одразу. Інші вбачать у відомій картині безглуздий й нікому не потрібний малюнок.

Отож, як бачимо, у залежності від того, який внутрішній світ має людина, як оцінює дійсність, залежить те, як вона сприймає мистецтво.

Страждання – це спонукання до діяльності

Я згоден із думкою, що страждання – це спонукання до діяльності. Якщо трапилось нещастя, сильний духом не буде складати руки, втрачати надію на краще, він спробує подолати неприємності, змінити життя, тобто почне діяти. Саме діяльність допомагає нам забути нещастя, не втратити розум від горя, позбавитися невпевненості й сумнівів.

І на підтвердження цієї думки можна навести приклад з життя Клеопатри, яка була в розпачі після смерті чоловіка. Але щоб далі жити й приносити користь рідній країні, вона одружується із його сином, тим самим забезпечує мир у країні.

Пригадаймо історію головного героя повісті Федора Достоєвського «Злочин і покарання» Г.Раскольникова. Власна філософія та обставини життя змусили героя скоїти вбивство лихварки, проте совість не давала спокою Раскольникову, він уникав спілкування з людьми, через деякий час захворів. Страждання героя теж призвели до дії. Він вирішив зізнатися в скоєному злочині, тим самим позбавився душевних мук.

Отож, у більшості випадків саме душевні страждання, переживання спонукають людину до дії, змінюють життя на краще.


Чи погоджуєтесь ви з думкою,що чим людина освіченіша, тим вона вільніша

Я згоден із думкою, що чим людина освіченіша, тим вона вільніша. Адже той, хто не вміє рахувати, носитиме завжди із собою калькулятор, неграмотний скористується допомогою комп’ютерної програми з перевірки орфографії або освіченого товариша. Той, хто не знає законодавства, звернеться по допомогу до юриста. А освічена людина, яка володіє знаннями в різних галузях, сама вирішує проблеми, не від кого не залежить.

На підтвердження цієї тези можна навести такий приклад.

Пригадаймо пана сотника із повісті Г.Квітки – Основ’яненка «Конотопська відьма». Незважаючи на те, що Забрьоха мав чин сотника( посада йому дісталася в спадок від батька), був неосвіченою людиною: не вмів писати, читати, рахувати. Це й зумовило його цілковиту залежність від свого писаря, який і козаків рахував, і листи писав, і допомагав одружуватись сотнику, і … робить усе, щоб усунути того з посади.

Інший приклад - із сучасного життя.

Я навчаюся в суспільно – гуманітарному класі. Серед предметів, що в нас викладаються, є «Основи правознавства», «Людина і суспільство», «Громадянська освіта». Дякуючи тому, що саме на цих уроках ми знайомимось основами правового статусу людини й громадянина, своїми конституційними обов’язками, основами конституційного ладу України, важливими положеннями адміністративного та карного права, маю високий рівень правової культури. І вільним почуваю себе тому, що добре знаю сучасне законодавство.

Отож, кожен повинен усвідомити, що знання – сила, воно робить людину незалежною, і лише освічений почуває себе вільним.


Не та людина справедлива, яка не образить, а та, яка б могла образити, та не захотіла

Я згоден із думкою, що не та людина справедлива, яка не образить, а та, яка б могла образити, та не захотіла.

Гадаю, що справедливість – це риса, яка властива кожній людині, проте дехто вбачає справедливість у тому, що має право карати злодія. Думаю, що вони помиляються, адже справедлива людина буде керуватися законом, а не чинити самосуд, вона не зробить нікому шкоди, не образить.

Пригадаймо Мавку з «Лісової пісні» Лесі Українки. Героїня, незважаючи на зраду коханого, благає Лісовика, щоб той перетворив хлопця знов на людину, не думає про помсту Килині чи матері Лукаша, які завадили її щастю. Лісова красуня, маючи можливість покарати, прощає всіх.

Сьогодні багато говорять та пишуть про корупцію серед чиновників, про використання службовцями своєї посади. І думаю, що частина тих, хто сидить у Верховній Раді чи обіймає інші високі посади, безчесні люди. Чи можна на заробітну плату депутата літати за кордон на вихідні та ще й із родиною? Чи можна купити за чесно зароблені гроші супернову модель машини сину чи доньці або мати власний літак, відкрити власну справу, пішовши з політики? Ні! Саме вони, представники влади, дають дозвіл на побудову сучасних багатоповерхівок чи новомодних клубів поблизу пам’яток архітектури, на вирубання лісів у Карпатах чи лісонасаджень у приміській зоні. І саме влада виказує цих безчесних людей.

Таким чином, дійсно небезпечно давати нечесній людині владу, це може призвести до трагічних наслідків.





Схожі:

ЗАТВЕРДЖЕНО
Швець Алла Валеріївна – головний суддя «Конкурсу привітань», «Туристична газета»
ВЕДУЧИЙ/ЖУРНАЛІСТ, КОРЕСПОНДЕНТ
Ведучий повинний говорити про своєму предметі з ентузіазмом. У сумного ведучого і глядач сумний
План-конспект лекції
Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС
План-конспект лекції
Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС
Т е м а: Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність....
М е т а: створити в студентів власне розуміння основних понять заняття, спираючись на знання їх визначень і найважливіших ознак
«Суд над дифузією» Тип уроку
Суддя. Шановні громадяни суверенної країни фізики! Сьогодні в нас дуже відповідальне завдання – винести вирок особі, на яку поступило...
План Вступ Поняття кримінально-процесуального доказування та його...
Судочинства суд, суддя, прокурор, слідчий, особа, яка провадить дізнання, зобов'язані встановити: чи був вчинений злочин, який саме,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка