Поет в політиці і політик в поезії

1. 
   Іван Багряний . Поет в політиці і політик в поезії ----------------- 3
   
2. 
   Історія написання роману «Тигролови» ------------------------------- 6
   
3. 
   Що таке Зелений Клин --------------------------------------------------- 8
   
4. 
   Григорій Многогрішний ------------------------------------------------- 13
   
5. 
   Родина Сірків ---------------------------------------------------------------- 16
   
6. 
   Природа ----------------------------------------------------------------------- 26
   
7. 
   Запитання і завдання-------------------------------------------------------- 28
   
8. 
   Література про життя та творчість Івана Багряного------------------32
   

Поет в політиці і політик

в поезії

В. Наддніпрянець

І. П. Багряний (Лозов’яга) – поет, письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч – народився 2 жовтня 1906 року в м. Охтирці на Полтавщині (нині Сумська область) в сім’ї муляра Павла Петровича Лозов’яги.

Після закінчення (1916 рік) церковно-приходської школи в 1917 році вступив до “Вищої початкової школи ”.

Літературну діяльність почав у 1925 році як автор поетичних творів у журналах “Глобус ”, “Всесвіт ”, “Життя і революція ”, “Червоний шлях ” та в різних інших журналах у Києві та Харкові. Перша книга поезій “До меж заказаних ” вийшла в 1927 році. В 1929 році видає книгою поему “Аве Марія ”, а в 1930 році - віршований історичний роман “Скелька ”. На початку 1932 року цензура не дозволила видати написаний прозою роман “Марево ”, а відтак молодого автора було заарештовано й 1933 року засуджено на п’ять років заслання в Сибір. У 1936 році з місця заслання йому вдалося втекти, і два роки він блукав серед українського люду на Далекому Сході. Під час відвідин матері в Україні 1938 року його знову заарештовано і він опинився в пазурах НКВД. Через рік його звільнили як безпідставно засудженого.

Втечу із заслання та тюремні роки в Харкові він частково описав у таких своїх, написаних пізніше творах, як роман “Тигролови ” (вид. 1947 року), роман “Сад Гетсиманський ” (вид. 1950 року) і драма “Морітурі ” (вид. 1947 р.).

Під час німецької окупації України І. Багряний працював муляром - декоратором в Охтирці, а потім у Харкові та співпрацював в українській пресі. В 1943 році вирушив на Захід. В той же час, у 1943-1944 роках, він бере участь в українському підпіллі ОУН та УПА. А опинившись у 1945 році в Німеччині, він зі своїми друзями-однодумцями, після закінчення Другої світової війни, організував Українську революційно-демократичну партію (УРДП), в якій згуртував найкращі свідомі й віддані українській справі сили людей зі східних та центральних областей України. В роки примусової репатріації людей з України він написав памфлет “Чому я не хочу повертатись до СССР?”, що вийшов українською, англійською, іспанською та італійською мовами.

У Німеччині І. Багряний перевидав 1946 року частину зібраних своїх поезій під назвою “Золотий бумеранг ”, написав перший том роману “Буйний вітер ” під назвою “Маруся Богуславка ” – з життя української молоді після голоду 1933 року (вид. 1957 року), повість “Огненне коло ” – заключну частину роману “Буйний вітер ” – про бій під Бродами вояків Української дивізії (вид. 1953 року), сатиричну поему “Антон Біда – герой труда ” – відповідь тим, хто запрошував втікачів-неповерненців у комуністичний “рай ” (вид. 1956 року), п’єси про роки окупації України німцями – “Розгром ” і “Генерал ” (вид. 1948 року) та згадану раніше драму “Морітурі ”. Посмертно видано в США у 1965 році його твір “Людина біжить над прірвою за редакцією та із вступною статтею Василя Гришка, а також перевидано в Австралії віршований роман «Скелька» (1984).