СІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ НА ТЕРИТОРІЇ НОВОУШИЧЧИНИ


Скачати 239.31 Kb.
НазваСІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ НА ТЕРИТОРІЇ НОВОУШИЧЧИНИ
Дата13.03.2013
Розмір239.31 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Туризм > Документи


СІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ

НА ТЕРИТОРІЇ НОВОУШИЧЧИНИ

Одвічний потяг людей до пізнання світу народив одну з найгуманніших, найефективніших та найменш затратних галузей – туристичну індустрію. Туризм активно сприяє духовному та культурному розвитку людей, вирішенню національних, соціально-економічних проблем, зближенню народів.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України виник новий вид туристичної діяльності – сільський зелений туризм. Це ідеальний варіант для тих, хто хоче відпочити на природі, в затишному мальовничому куточку та зануритися в атмосферу українського села. Традиція сільського зеленого туризму у Європі почала розвиватися близько півтора століття тому. Для України вищезгаданий термін новий, проте буде незайвим нагадати, що традиція цього виду відпочинку існує давно з причини гостинності сільських жителів. Наприклад, ще в кінці ХІХ століття на лікування або відпочинок до Карпат у сільські садиби приїздили відомі поети, митці, науковці, політики: І.Франко, Л.Українка, М.Грушевський, В. Гнатюк.

Новоушиччина – благословенний край, який з любов’ю називають «Подільською Швейцарією». Вона має вагомі об’єктивні передумови, щоб увійти до найбільш розвинутих у туристичному відношенні регіонів нашої країни. Маючи вигідне географічне розташування, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських потоків з Півночі на Південь та із Заходу на Схід. Регіон володіє значним туристичним потенціалом : сприятливими кліматичними умовами, переважно рівнинним ландшафтом, багатством та унікальністю флори та фауни, великою історичною та культурною спадщиною, гостинністю населення, збереженням національних традицій у сільській місцевості, можливостями отримання екологічно чистих продуктів, відпочинку в умовах красивої природи. І саме тому розвиток зеленого туризму, розбудова туристичної інфраструктури мають надзвичайно важливе значення для соціально-економічного розвитку району.


Подільське село переживає не кращі часи. На жаль, ця теза стала майже аксіоматичною: всі усвідомлюють, що вихід з цього становища необхідно шукати, та далі дискусії «як вирішити проблему села?» справа не йде.

Навіть те, що ми родом із села, зобов’язані йому найдорожчим і скріплені з ним, незалежно від професій, посад і знань, тисячами незримих ниток мало допомагає. Бо село, колиска Поділля, сьогодні стоїть на межі між повним вмиранням та суцільною деградацією. Як ніколи нагальним є питання: що робити з величезною кількістю селян, які вже нині залишилися без роботи та заробітку?

Найефективнішим шляхом зайнятості сільського населення є розвиток сфери послуг та народних промислів. І тому розвиток сільського зеленого туризму у Новоушицькому районі, на мою думку, є найефективнішим шляхом соціального розвитку регіону.

Водночас становлення сільського туризму має не лише економічні наслідки. Село, природно, вважається одним із стовпів національної культури. Але процеси, які супроводжували початок економічних реформ, негативно відобразилися на цій сфері. Врахуємо, що сільська місцевість, хіба що за рідким винятком – відверто депресивний регіон. Безробіття не стимулює розвиток бюджетних сфер. Тому в значній частині сіл занедбані школи, клуби лікарні та інші соціальні об’єкти. Не маючи засобів реалізації, молодь або йде з села, або, що ще гірше, – втрачає залишки культури. Сільське населення невпинно старіє. Вимре село – і українську культуру можна буде вивчати лише в музеях. Тому, розвинувши сільський туризм, держава не просто допоможе селу. Ми врятуємо й популяризуємо історію, фольклор, культуру та традиції України. До того ж не лише серед своїх громадян, а й у світовому масштабі.

Останнім часом в Україні все більше міських жителів прагнуть відпочити у сільській місцевості, бути ближче до землі, до природної чистоти. Мешканцям українських міст вже не вистачає свіжого повітря, зелені. І саме сільський зелений туризм може стати адекватною відповіддю на потреби українського ринку. Для більшості жителів України найбільш доступний саме такий тип відпочинку, як сільський зелений туризм. Село приваблює мальовничою природою, специфічним способом життя, українською гостинністю та здоровою їжею. Багато жителів українських міст – це вихідці з села, і для них сільський туризм може бути поверненням до батьківської хати.

Сільський зелений туризм – це специфічна форма відпочинку в селі з використанням, матеріального та культурного потенціалу даної місцевості. При цьому проживання, харчування та обслуговування туристів забезпечує сільська родина.

Через відсутність необхідних капіталовкладень на створення нових робочих місць привабливість сільського зеленого туризму в тому, що не потребує для свого розвитку великих коштів.

Зелений туризм дає додатковий заробіток сільській родині та стимулює розвиток її господарства для забезпечення потреб туристів у продуктах харчування.

Тому не дивно, що можливість дещо заробити на обслуговуванні відпочиваючих, збуваючи при цьому продукцію особистих підсобних господарств, сприймається селянами з ентузіазмом.

Українське село має багаті рекреаційні ресурси, що належним чином досі ще не використовувалися. Найціннішим туристичним ресурсом села є мальовнича українська природа, дефіцит спілкування з якою переживає більшість мешканців міст. Зелений туризм у різних регіонах України дозволяє використовувати різні фактори лікувального впливу природи: ландшафтотерапевтичний, кліматотерапевтичний, бальнеологічний і т.д.

Крім цього, українське село має багатий пізнавальний потенціал, пов'язаний з історико-етнографічною спадщиною, сільською культурою та побутом, маловідомими для міського жителя видами професійно-трудової діяльності та народними промислами. Мешканець великого українського міста сприймає

сільський побут, культуру села як захоплюючу екзотику. Ще більшою екзотикою це видається іноземному туристові.

Відпочинок на селі приваблює, насамперед, мешканців великих міст, які мріють пожити хоча б короткий час в екологічно чистій місцевості, поласувати натуральними продуктами традиційної української кухні, хоч трохи відпочити від шаленого міського життя у сільській садибі.

Дехто привозить дітей на село заради оздоровлення.

Деяких туристів приваблює у село на відпочинок певна екзотика сільської праці, городяни хочуть показати своїм дітям звідки береться хліб, молоко та інші продукти.

Також туристів приваблює у селі можливість проскакати верхи на конях, порибалити, вполювати дичину, катання на бричках чи санях, прогулянки на човнах, катерах та яхтах, участь у традиційних народних святах, сільських весіллях.

Гості сільської місцевості із задоволенням купують сувеніри, вироби народних майстрів. Вони хочуть придбати подарунки для своїх знайомих або взяти щось на згадку про відвідану місцевість. Для місцевої громади продаж сувенірів та виробів народних промислів може бути джерелом прибутків, а також засобом реклами свого потенціалу. Необхідно, щоб продукція, яка пропонується туристам, мала зв'язок з місцевістю та з традиціями. При цьому пропонувати потрібно сувеніри і вироби у широкому асортименті та з різними цінами. Одночасно слід подбати про добру якість сувенірної продукції і відповідне її пакування), бажано з друком логотипу місцевості.

В залежності від запитів і потреб відпочиваючих та враховуючи свої можливості й інтереси можна вибрати для відкриття власної справи відповідний вид діяльності.

Сільський туризм і його різновидність агротуризм мають багато спільного з екотуризмом і часто відповідають бага­тьом його пріоритетам, зокрема: збереження природничого та культурного середовища, підтримка добробуту місцевої громади, постачання туристам харчів з місцевих продуктів. Деякі власники агротуристичних господарств, розташо­ваних поблизу природоохоронних територій, підтримують серед туристів проекологічні вимоги. У сільських місцевостях організовують відвідувачам багато додаткових послуг, що включають екотуристичні програми: кінні та велосипедні про­гулянки, природничі подорожі, збирання ягід та грибів. Але сільський туризм (агротуризм) і екотуризм відрізняються основними цілями використання вільного часу, їхня головна різниця полягає у базових мотивах подорожування. Сільський туризм - це форма проведення вільного часу у вигляді стаціонарного відпочинку, тоді як базовою метою екотуризму виступає активне відкриття дикої природи, традицій і культури, їх глибоке пізнання й сприйняття. Сільські оселі можуть використовуватись як база для ночівлі та харчування екотуристів. У спеціальній літературі з'явилось нове поняття екоагротуризм, що передбачає відпочинок у селян, які вирощують сільськогосподарську продукцію із застосуванням екологічних методів. Тут агротуризм поєднується з екологічним сільським господарством.

Наведені вище поняття, пов'язані з сільським туризмом і екотуризмом, знайшли своє використання для визначення форм туристичного руху в Україні. Зокрема, відпочинок в українських селах було визначено як "сільський зелений туризм". Він охопив широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), відпочинку у туристичних центрах і курортах, що розташовані у селищах і малих містах, до відпочинку у сільських дворогосподарствах (агротуризм). Визначення сільського руху як "зелений" підкреслює його проекологічну орієнтацію.

Актуальним сьогодні для правової підтримки сільського туризму є формування організаційно-господарського ме­ханізму його функціонування та державної підтримки у вирішенні таких питань:

1) прийняття нормативних документів, які регулюватимуть діяльність різних форм сільського туризму;

2) здійснення заходів щодо підтримки та просування сільського туризму на

внутрішньому та міжнародному туристичному ринку;

3) забезпечення організаційної й матеріальної підтримки з боку держави нового виду послуг на селі - сільського туризму та агротуризму.

В сучасній літературі ми зустрічаємось з досить широкою класифікацією різновидів туризму: активний і пасивний, історичний, культурно-етнічний, пізнавальний, екологічний, розважальний, екстремальний і т.д. Але рідко хто зможе відрізнити аграрний туризм від сільського зеленого, а сільський зелений від екологічного. Можливо, для більш чіткою розуміння різниці між ними необхідно звернути увагу на професійний рівень власників об'єктів розміщення. Існує кла­сифікація за кадровим складом. В основу цієї класифікації по­кладено професійний рівень осіб, які надають туристичні послуги. До виникнення поняття "сільський зелений туризм" туризмом в загальноприйнятому розумінні займались особи, що мали відповідну освіту та стаж роботи в туристичних фірмах. Основна відмінність сільського зеленого туризму від туризму, так би мовити, звичайного - це те, що туристичні послуги надають особи, які мають інший фах (сільськогосподарські робітники, працівники сфери обслуговування, вчителі) та надають ці послуги в сільський місцевості.

Що означає займатися сільським туризмом як підсобною діяльністю? Власником агрооселі може бути фермер, селянин, який працює індивідуально на присадибній ділянці, селянин, який працює на сільськогосподарських підприємствах, а також мешканці села, зайняті у сфері обслуговування та соціальній сфері: працівники сільради, пошти, вчителі, про­давці

Необхідно внести доповнення в податкове законодавство стосовно пільгового оподаткування доходів, отриманих громадянами за договорами оренди житла в сільській місцевості.

Згідно з чинним законодавством, цивільно-правові угоди між фізичними особами оподатковуються за ставкою 20%. Доцільним буде зменшити ставку податку до 2-4% від ціни договору.

Успішний розвиток сільського туризму в Україні в найближчі 5-10 років буде визначатися рівнем підтримки з боку держави та органів місцевого самоврядування. В тому числі за рахунок розбудови законодавства та нормативної бази, стимулювання розвитку окремих садиб та їх громадських об єднань, інвестиційної та грантової підтримки для здійснення цільових і, можливо комерційно-невигідних проектів.


Інтерес до сільського зеленого туризму високий у всіх країнах світу. Разом із тим, кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму. Сільський туризм може розвиватись не скрізь, а лише в регіонах, не охоплених діяльністю, що забруднює оточуюче середовище. В Європі даний вид туризму виник уже давно: кількість громад, які працюють у сільськогосподарському секторі ряду країн, зменшується. У Бельгії, Данії, Нідерландах, Великобританії вона скоротилася до 2 — 7 відсотків. Сільський зелений туризм сприяє зайнятості населення, зростанню його доходів, а також надходжень у місцеві бюджети. У таких країнах, як Франція, Великобританія, Голландія, Ірландія, Німеччина, Іспанія та ряд інших, він заохочується державою і розглядається як невід'ємна частина зростання добробуту сільських жителів, а також дозволяє знайти засоби і способи збереження природи.

Криза в сільськогосподарському секторі також є однією з причин сучасного розвитку сільського туризму. Фермерство змінюється агро бізнесом, а механізація і модернізація цілком змінюють картину сільської дійсності. У багатьох сільських регіонах Європи сільське господарство більше не є найважливішою формою використання землі і діяльністю сільської громади. Так, частка громади, що працює у сільськогосподарському секторі, складає від 30% їхньої загальної кількості в Греції, до 2-7% - в Нідерландах і Великобританії. Отже, необхідно знайти нові види діяльності, які б замінили або доповнили сільськогосподарську діяльність. Пошук підходів до вирішення цієї задачі пояснює підвищену увагу до сільського туризму, що за швидкого розвитку може оживити багато сільських регіонів. Статистичні дослідження показують, що 35% городян в країнах ЄС надають перевагу відпустці в сільській місцевості. У Нідерландах їхня частка особливо висока – 49%.

Цей вид туризму там міцно зайняв друге місце після відпочинку біля моря. Його розвиток тим більше є важливим, оскільки сприяє збереженню природних ландшафтів, охороні навколишнього середовища. Таким чином, наприклад, вдалося зберегти альпійські луки Швейцарії, старі млини і канали Нідерландів, парки та вілли Італії.

Цими питаннями успішно займається Європейська федерація сільського зеленого туризму, заснована 1989 року. Вона об'єднує 20 асоціацій з 17 країн. Дев'яносто тисяч приватних власників, які входять до неї, пропонують для гостей 130 тисяч різних житлових об'єктів — на всі смаки.

Найефективнішим шляхом зайнятості сільського населення є розвиток сфери послуг та народних промислів. Розвиток сільського туризму розглядається європейськими країнами як найефективніший шлях соціального розвитку сільських депресивних регіонів. Як європейський досвід можна навести приклад іспанського села. 50 сімей щорічно приймають у себе на нічліг близько 15000 туристів, кожний з яких проводить на відпочинку біля 10 діб. Тобто потужність цього села становить приблизно 150000 туристо-днів. Кожен з туристів на відпочинку витрачає десь 200 євро. В результаті грошовий обіг села сягає — 30 млн. євро в рік.

Як правило у господарствах пропонуються послуги високого рівня, наприклад, басейн, облаштовані місця для барбекю, тенісні корти, прокат велосипедів тощо.

У європейських країнах винаймання житла у будинках, розміщених у

сільській місцевості, здійснюється за іншими правилами, ніж звичайні готельні послуги. У Польщі, наприклад, немає обов'язкового поділу кімнат за категоріями. Проте, для того, щоб витримати конкуренцію, і в результаті зростаючих вимог туристів, більшість агротуристичних господарств добровільно визначають свою

категорію. Польська федерація сільського туризму «ОозросIarзьл/а Оозсіппе», яка об'єднує 45 агротуристичних товариств, розробила систему присвоєння категорій, за якою, у залежності від оснащення житла, можна отримати категорію "стандарт" або вищу, що позначається двома, трьома або чотирма сонечками. Додаткові бали можна отримати також за такі послуги, як спеціальна програма для туристів, які цікавляться певними видами відпочинку.

Західна Україна вражає горами, Крим – морем, а Новоушиччина – сільською ідилією. По неї і їдуть до нас люди, які кілька днів (тижнів, місяців) у селі не проміняють на відпочинок на морському курорті. І недарма. Як показує досвід, у новоушицьких селах можна не лише добре відпочити а й запастися приємними спогадами й вітамінами на рік наперед. Особливість сільського зеленого туризму – можливість більше дізнатись про самобутність краю, історію землі, увінчаної житнім колосом, землі смутку і краси, радості і печалі, розкішного вінка з рути і барвінку над яким світять яскраві зорі, в який вплітається українська народна пісня.

Географічні дані: район розташований в південно-східній частині

Хмельницької області в лісостеповій зоні України. Площа: 0,85 тис. кв. км., 3,9% від території області Населення: 33,8 тис. чол.

Кордони: зі сходу район межує з Мурованокуриловецьким та Барським районами Вінницької області, з півночі - Віньковецьким районом Хмельницької області, із заходу - Дунаєвецьким та Кам'янець-Подільським районами Хмельницької області. На півдні Новоушицький район межує із Сокирянським районом Чернівецької області

Природні ресурси: Територія Новоушицького району розташована в південно – східній частині Хмельницької області в лісостеповій зоні України. Великих забруднювачів навколишнього середовища в районі і прилеглих територіях немає.

Подільське плато займає всю територію району. Рельєф дуже розчленований річковими долинами, притоками Дністра. Долини річок значної крутизни, що

сприяє інтенсивному поверхневому стоку, а також розвитку процесів водної ерозії, замуленню річок і водоймищ.

Найбільш поширені в районі сірі і світло – сірі опідзолені фунти, які займають біля 70% території.

Рельєф і грунти району придатні для вирощування с/г культур.

Сільськогосподарські угіддя району становлять 58763 га, в тому числі ріллі – 45696 га.

Геологічна будова території району обумовлена наявністю мінерально – сировинних ресурсів, які використовуються в будівництві: камінь, пісок, глина, вапняк тощо.

Значні запаси глини сприяють розвитку виробництва в районі цегли. Розвідані запаси в селі Іванівка і становлять 900 тис. тон., в селі Заміхів – 400 тис. тон. На їх базі ведеться будівництво цегельних заводів.

Основними джерелами водопостачання в районі є підземні води, які експлуатуються артезіанськими і шахтними колодязями, джерельні і поверхневі води.

Нова Ушиця знаходиться на відстані 100 км. від обласного центру – міста Хмельницький.

На території району залізничні дороги не проходять, найближча відстань до залізничної станції Дунаївці становить 48 км.

Через Нову Ушицю і населені пункти району проходить давній і єдиний, в середньому Придністров’ї шлях з Кам’янця Подільського та Дунаєвець на Бар і Могилів Подільський. Сполучення між селами району здійснюється автобусним транспортом.

На території району розміщено одне селище міського типу – смт. Нова- Ушиця і 58 сільських населених пунктів.

За останніх 15-20 років населені пункти району значно поліпшили свій зовнішній вигляд.

В багатьох населених пунктах, а в основному в центральних садибах сформовано громадські центри об’єктами архітектури с. Струга, Вільховець, Косиківці, Івашківці, Комунар, Куражин, Куча, Борсуки, Березівка та інші. Тут побудовані красиві будинки культури, клуби, школи, дитсадки, адмінбудинки тощо. А старовинний костьол в селі Заміхів віднесено до пам’ятників архітектури і охороняється законом. В багатьох селах побудовано парки і сквери, а саме: с.Борсуки, Отроків, Березівка, Струга, Куча, Вільховець, Івашківці, Капустяни, Косиківці, смт Нова Ушиця. Є і старовинні парки в селах Глібів, Івашківці, Нова Ушиця. Новоушиччина багата своїми археологічними пам’ятками. Важливе місце серед них займають язичеські жертовники – каплиці з кам’яними ідолами “бабами” середини I тисячоліття н.е., які знайдені і досліджені біля сіл Івашківці, Ставчани, Хребтіїв, Калюс. В районі виявлено і досліджено 6 курганів, 3 поселення, 8 городищ різного періоду. Зокрема, такі як Рудковецьке городище кіммерійського часу площею понад 30 га виявлено І.І. Винокуром, П-Хребтіївське городище давньоруського часу Х – ХІ ст. виявлено у 1963 році ленінградським архіологом П.О.Раппопортом; Рудковецьке скіфське городище VII-II ст.. до н.е., виявлено у 1946 році М.І. Артемоновим. Вільховецьке поселення Ченяхівської культури виявлено у 1965 році В.М. Олембовським. Оригінальною пам'яткою пізнього середньовіччя є Отроківський печерний скит довжиною близько 40 м., виявлений у 1997 році експедицією Хмельницького краєзнавчого музею та Чернігівського спелеоклубу «Троглодит» ( археологи В.Захарєв і Б. Рідуш).

Лісові масиви, гориста місцевість, Дністровське водосховище створюють сприятливі умови для розвитку оздоровчого, спортивного, екстремального, розважального видів туризму. Вже сьогодні надають туристичні послуги такі бази відпочинку : Садово-огороднє товариство «Дністер» «Хмельницькоблавтодору», яке може прийняти одночасно 500 відпочиваючих; «Красилівського агрегатного заводу» - 60 чол.; «Хмельницькгаз» - 30 чол.

У сфері туризму працює 6 фізичних осіб, які можуть надати туристичні послуги одночасно 80 чоловікам.

Кожен край , його земля і небеса, сонце і води, ліси і трави, що на ній виростають і тими водами напуваються, мають свою неповторну красу, вдачу і долю свою.

На мальовничій землі, про яку Леся Українка мовила ніжно і проникливо : «Красо Україно, Поділля !», розкинулася Новоушиччина – квітучий наддністрянський край, який гармонійно поєднав у собі різноманітні природні ландшафти : неозорі рівнини і крутосхили, ліси і водойми – утворивши краєвиди неперевершеної краси.

Рельєф Придністров’я різко відрізняється від рельєфу центральної смуги Хмельницької області. Його північну частину займає ландшафт глибоко і густо розчленованого Віньковецького плато з переважно рівнинним рельєфом. Долини тут ще не мають стрімких, скелястих, урвищних схилів. На плоских межиріччях майже відсутня ерозія, в деяких місцях збереглися древні дочетвертинні долини. Південну частину займають сходин часто - терасовані подністров’я, які по типу являються лісостеповими, а за видом південно-подільськими.

Як і для всіх природних районів придністровського ( східно-подільського) типу для Новоушицького району характерний рівномірний загальний нахил поверхні на південь до Дністра. Неухильно зростає на південь і глибина врізу меридіональних долин притоків Дністра, що простягаються майже паралельно. Схили стають стрімкішими, скелястішими, вертикальні стінки досягають 70-90 метрів висоти, а у відслоненнях виступають старші верстви палеозою ( нижній силур, ордовик, кембрій), яких зовсім не видно західніше, у так званому Жванецькому районі.

Ландшафт прибережної зони дещо не типовий для Поділля, а більше подібний до гірського краю. Тільки в Новоушицькому районі - 8 річок, загальною протяжністю 182,8 кілометрів ( Ушиця, Калюс, Жорнівка,

Данилівна, Батіг, Глибочок, Хребтіїв, Матірка), виробивши глибокі каньйоноподібні долини, зносять свої води у повноводний Дністер. Самий же Дністер на протязі південної межі району має дуже звивисту долину і утворює численні меандри. Крутизна його схилів, і правобережних і лівобережних, дуже мінлива: круті скелясті ділянки ( 40-50 градусів) , так звані стінки, змінюються розлогими терасовими схилами, що створює надзвичайно мальовничі краєвиди, багаті на історичні, геологічні та ландшафтні пам’ятки. Дністер у давнину називали Великим, адже його довжина становить 1362 кілометри. Після введення в дію Дністровського водосховища в цих місцях він став ще й широкий – водне плесо біля сіл Куражин і Хребтіїв простягається на 3 кілометри.

М’який, помірно-континентальний клімат Придністров’я сприяє розвитку рекреації. Специфічний рельєф, орієнтація відносно сторін світу та геологічна будова місцевості суттєво впливає тут на загальні закономірності у зміні клімату. Вихід на поверхню крутих південних схилів тепломістких вапнякових субстратів обумовлює виникнення мікрокліматичних умов, які за своїми характеристиками наближаються до степових, або навіть до середземноморських.

В ґрунтовому покритті межиріччя переважають різноманітні підтипи сірих опідзолених ґрунтів, які сформувалися на лесах. Рідше зустрічаються опідзолені чорноземи. Характерною рисою регіону є наявність дерново-карбонатних ґрунтів з вапняковими і гіпсовими прошаруваннями.

Дещо тепліший, ніж в північній частині району клімат, відповідні грунти дозволяють вирощувати в долинах Дністра і його лівих приток деякі баштанні культури, абрикоси, персики, виноград, тютюн і інші теплолюбові рослини. На два тижні скоріше дозрівають у цих місцях овочі і фрукти.

Функціонування Дністровського водосховища дещо видозмінило ландшафт цієї території. Для збереження екологічної рівноваги та усталених біоценозів, було здійснено ряд природоохоронних заходів, зокрема заліснення терас листяними породами дерев та кущів. На тисячах гектарів крутосхилів розкинулися штучно створені лісові насадження. У їх складі під захистом звичайної і кримської сосни переважають місцеві породи : клен, ясен, граб, черешня, дуб, груша, яблуня.

Флора Придністровської зони відзначається значним багатством і різноманіттям . В її складі є чимало рідкісних, ендемічних та реліктових видів. Важко навіть встановити повний склад рослин, що тут зростають.

На відслоненнях вапняків у долинах Дністра збереглася степова рослинність ксеротичного типу . На його крутосхилах вона представлена трав’яними угрупуваннями та заростями чагарників (терену, глоду, жостеру, кизилу, дуба скельного чарещатого, клокички перистої, береки лікарської та інших).

У тісному поєднанні барвистим килимом стеляться трави, утворюючи травостій багатьох найрізноманітніших видів. З ранньої весни пагорби вражають незвичайним квітуванням: окремі схили вкриті жовтим горицвітом; захоплююче видовище відкриває масове цвітіння підсніжника, проліска дволистого, рясту, фіалки, конвалії, голубого марева, печіночниці. Загальновизнаною місцевою королевою весняної флори є сон-трава, що фіолетовим світлом виграє між кам’яними скелями хребтіївських, глибівських і пижівських пагорбів. Пізніше зацвітуть яскравим цвітом рокитнячки, лісова лілія, ведмежа цибуля, неопалима купина. Рубіновими жаринками запалають гвоздички, над зеленим ворсом трав здіймуться фіолетові квітки шавлії , духмяні бузкові килимки простелять чебреці . У видолинках добре почуває себе росичка подільська, уздовж доріг – трав’яниста бузина. Пахучі полуниці дають тут щедрі плоди, а лісові гриби заманюють до себе чимало охочих. До хребтіівської «Застави» приваблює багатьох білогриве шумовиння ковили, типової жительки степу.

І ще багато–багато інших своєрідних видів рослин, що належать до лучної, степової і навіть гірської флори пишаються у густому травостої

Придністровських пагорбів. Відселення цілих сіл та проведення заліснення створило досить сприятливі умови для їх зростання в останні десятиріччя.

З метою збереження і відтворення цінних лісових насаджень, рідкісних і зникаючих видів рослинного і тваринного світу, охорони унікальних природних ландшафтів в Новоушицькому районі створено мережу заказників : «Дністровський» (480 га), «Данилевський»(638 га) і «Калюський»(1832 га). Всі вони розміщенні на схилах однойменних річок.

Гідрологічний заказник місцевого значення «Глібівський» ( 103,3 га) розташований у північній частині району . Основним його завданням є збереження мальовничого каскаду ставків, пов’язаних струмком, оселення представників місцевої флори і фауни. Найкращою прикрасою цього оазису є лелека білий. В заростях осоки і очерету водяться дикі качки та гуси. Осокові зарослі ховають у своїх обіймах і рідкісного птаха – порця, і болотну сову і озерну чайку, і сірого журавля.

Своєрідний мікроклімат створюють рослини що оточують болота. Серед них м’ята перцева, осока гостра, рогіз кульколистий, іван-чай та багато інших.

На території району розміщенні 16 пам’яток природи місцевого значення, із них береза лікарська звичайна, дуб звичайний, софора японська, сосна чорна, старовинний парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Іванковецький» ( 2,6 га).

На Новоушичинні є також пам’ятки неживої природи. Вони найповніше зустрічаються у кар’єрах і відслоненнях, що містять палеофауну та древню флору. Породи верхнього протерозою представленні в двох пам’ятках: перша міститься на правому березі річки Данилової, між селами Пилипи та Шебутинці, друга – на околиці села Лоївці, на лівому березі струмка Жорнівка. У цих породах збереглися численні відбитки рослин, сліди життєдіяльності організмів та оригінальні текстурні форми вендського періоду.



Важливою пам’яткою міоценової епохи ( третинний період) є відслонення з викопною фауною, так званого Подільського ярусу біля села Куча. Палеоботанічні пам’ятки древньої дендрофлори пізньоплейстоценового віку охороняються на виходах травертинів біля села Песець. Серед скам’янілих дерев вчені визначили такі породи : липа широколиста, ліщина, вільха клейка ( чорна), осокір, верба козяча, клен польовий, дуб звичайний.

Біологічна будова території району обумовлена наявністю мінерально-сировинних ресурсів, які використовуються в будівництві : камінь, пісок, глина, вапняк, тощо. Скупчення первинних фосфоритів відомі у відслоненнях по річках Калюс і Ушиця, бентонітових глин – у Пижівському родовищі.

З глибини віків б’ють ключем джерельні води. На Новоушиччині їх сотні. І майже всі вони мають неповторний смак і цілющі властивості. Чимала кількість переказів і легенд свідчить про їх життєдайну силу, яка виходила із землі і лікувала людей. Джерела ці ще малодосліджені і потребують детальнішого вивчення і охорони. В селі Браїлівка є мінеральне джерело типу “Боржомі”, в селі Отроків – вода, що лікує хвороби нирок, в селі Зелені Кирилівці – подібна відомій «Регіні», в селі Куражин – вода, що лікує хвороби очей. І це далеко не повний перелік сріблястих джерел, що викидають на поверхню цілющі мінеральні води.

Новоушицьке Придністров’я – це той край, який природа щедро обдарувала зеленими луками, перелісками, просторими ланами, ріками, ставками і сотнями водних джерел. Вкриті зеленою повстю трав горбочки, заглибини, видолинки, крутосхили, породжені всім попереднім розвитком нашої планети, дивують і зачаровують своєю неповторністю і незайманою красою.

В усі пори року наддністрянські краєвиди мають невичерпні багатства природних фарб, гармонійної краси, мальовничості і вражаючого розмаїття.

Суттєву роль відіграє сільський зелений туризм у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись до прийому і обслуговування відпочиваючих, члени селянських родин збагачують свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни і санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями розширює їхній світогляд, дає змогу зав'язати нові знайомства, знайти друзів в інших населених пунктах.

Забігаючи наперед, слід зазначити, що в договорі бажано передбачити відповідальність відпочиваючих за завдану шкоду та відповідальність господаря за якість наданих послуг. Коли гість потрапляє до Вашої оселі, він сам приймає рішення: чи безпечно йому та його сім'ї тут проживати. Якщо ж клієнт вважає незадовільним стан безпеки, чистоти вашої оселі, він з Вами роз­прощається і підшукає собі нове приміщення.

Підписання договору має певні наслідки: по-перше, після отримання грошей згідно з чинним законодавством Ви повинні запов­нити довідку Форми № 2 та у 20-ти денний термін після закінчення місяця, у якому зроблено виплату, надіслати її до податкової адміністрації за місцем прописки особи, якій зроблено виплату. Довідка надсилається у двох примірниках разом з квитанцією про сплату належної суми. Податок у розмірі 20 відсотків від суми договору сплачується у день отримання виплати. Документи бажа­но відсилати заказним листом. По-друге, якщо у Вас виникнуть проблеми (після танців вивалилась стіна і т.д.), то письмовий договір буде найкращим підтвердженням Ваших стосунків з відпочиваючими (особливо, якщо Ви передбачили в договорі матеріальну відповідальність за вивалену стіну).

Новоушицький район здавна славиться своїм ландшафтом, тому і попит на відпочинок у нашому районі буде високим, а відносно низькі ціни .

Тому, для відпочинку, звертаючи увагу на кошти, слід відпочиваючим спершу дізнатись про ціни, а далі відпочивати із насолодою.

Ви стомилися від міської метушні, від висотних будинків, від гучного життя вишуканих готелів…Ви мрієте прогулятися заповідними стежками, Вас приваблює приємний, безтурботний відпочинок… Якщо так, то сільський туризм саме для Вас. Приїздіть на Новоушиччину – повнота відчуттів та індивідуальний підхід до Ваших потреб гарантовано.

Головна мета сільського туризму – сформувати новий агротуристичний продукт, що виходить за рамки традиційного уявлення про туристичну пропозицію України, і який би враховував природну, історико-культурну специфіку регіонів, а також дозволяв би істотно урізноманітнити традиційну пропозицію України.

Світова практика свідчить про важливу роль туризму, заснованого на використанні елементів історичного народного життя, як з погляду одержання доходу, так і забезпечення умов для відтворення природного життєздатного історичного середовища. Тому культурний та народно-етнографічний аспект покладені в основу розвитку сільського туризму в Україні. Розвиток сільського або сільського зеленого туризму, який сьогодні в Україні розглядається як форма відпочинку міського населення та як форма діяльності селян, що надають відпочиваючим житло та харчування, дуже важливий для держави, місцевої громади та сільського населення.

Сільський туризм – це діяльність сільського населення, що пов'язана із сільським середовищем, сільським будинком і заняттям, що ставлять до центру уваги природу і людину. Сільський туризм, на відміну від масового, не справляє шкідливого впливу на довкілля природне та культурне і, у той же час, робить історичний внесок у регіональний розвиток. Він дозволяє використовувати існуючий житловий фонд і не вимагає значних інвестиційних витрат.

Сільський туризм як відпочинок у сільській місцевості – не лише данина моді, але й необхідність змінювати забруднене міське середовище, динамічний і напружений ритм життя в містах на спокій і тишу серед чистого природного середовища. Він дає людині можливість звернутися до витоків народу, до природного середовища і культурної спадщини, дозволяє задовольнити такі специфічні захоплення, як вивчення історичної, культурної, етнографічної, а також архітектурної спадщини, звичаїв та ремесел, що характерні для даного регіону, ознайомлення з місцевим народним одягом, фольклором, місцевою мовою або

діалектом, аматорське фотографування, збирання трав і мінералів. Особливо характерна для сільського туризму участь у сільськогосподарських роботах – овочівництві, бджільництві, збирання винограду, фруктів, трав та грибів. Завжди цікавим для гостей є знайомство з місцевою кухнею. Головну роль у сільському туризмі відіграє господар – він надає більшість послуг, забезпечує домашньою їжею, виконує функції гостинного хазяїна. Саме від нього туристи пізнають народні ремесла, фольклор, побут і духовний світ місцевих жителів. Від уміння, культури, доброзичливості господаря залежить ступінь задоволення туристів відпочинком у селі.

Новоушиччина – квітучий наддністрянський край, край щирих та гостинних людей. Лісові масиви, гориста місцевість, Дністровське водосховище створюють сприятливі умови для розвитку оздоровчого, спортивного, екстремального, розважального видів туризму. Вже сьогодні надають туристичні послуги такі бази відпочинку : Садово-огороднє товариство «Дністер» «Хмельницькоблавтодору», яке може прийняти одночасно 500 відпочиваючих; «Красилівського агрегатного заводу» - 60 чол.; «Хмельницькгаз» - 30 чол.

У сфері сільського зеленого туризму працює 6 фізичних осіб, які можуть надати туристичні послуги одночасно 80 чоловікам.

Потенціал та можливості району полягають у чудовій природі, чистому навколишньому середовищі, багатій культурній та історичній спадщині . Туристично-рекреаційний потенціал району визначають наступні особливості та переваги:

1. Зручне та вигідне географічно-транспортне положення - через район проходять важливі автомобільні шляхи як державного, так і міжнародного значення, є водний зв'язок з м. Кам'янець-Подільський, багатим на історичні пам'ятки. Туристи, які рухаються транзитом, мають можливість зупинитися в смт Нова Ушиця для отримання різноманітних послуг - харчування, оглядових екскурсій, медичних тощо.

2. Національно-етнографічна особливість нашого району, яка проявляється

в своєрідній етнографічній культурі. Крім української, тут збереглася російська культура (с. Пилипи-Хребтіївські, с. Ставчани, с.Хворосна, с. Соколівка), польська (смт Нова Ушиця, с. Шебутинці, с. Нова Гута, с. Струга, с. Заміхів). Це забезпечує певні переваги при встановленні економічних та культурних відносин з відповідними країнами.

3. Сприятлива екологічна ситуація, оскільки район характеризується незначною забрудненістю внаслідок Чорнобильської катастрофи та діяльності промислових підприємств.

4. Район має порівняно низький рівень індустріалізації та відносно високу кількість робочої сили, особливо на селі, що може сприяти розширенню потенційних можливостей розпитку туристичної індустрії та створенню нових робочих місць.

5. В районі діє 52 клубних установи, 32 бібліотеки, районний історико-краєзнавчий музей, які можуть надавати послуги туристам.

Схожі:

З початку XXI ст сільський зелений туризм, за визнанням експертів...
Внаслідок цього серед масових туристів виник попит на види туризму, альтернативні масовому, — т зв зелені подорожі. Згідно з офіційними...
ТУРИЗМ
Трощенко В. О. Програма гуртка «Пішохідний туризм» (Перший рік навчання) – навчальна програма – Миколаїв, 1995
М. Харків 12 січня 2006 року Були присутні: 7 чол. Голова зборів: Шапаренко С. О. Порядок денний
Шлях у майбутнє", яка виконувалася громадською організацією ІСАР "Єднання" за фінансування Фонду Ч. С. Мотта (США) та фонду ДОЕН...
Урок засвоєння нових знань та вмінь. Обладнання: інтерактивна дошка, посібник «Зелений пакет»
Обладнання: інтерактивна дошка, посібник «Зелений пакет», таблиця розчинності речовин у воді, комп'ютери
Програма та методичні вказівки з виробничої практики для студентів...
Методичні вказівки до виробничої практики студентів 5-го курсу напряму 0504 “Туризм” написано у відповідності з робочим навчальним...
СЦЕНАР І Й інтелектуального брейн-рингу
Прикрашений зал, лунають дитячі пісні. На сцені стоять два столи: «червоний» і «зелений» для команд
Поширення чорного лелеки: оранжевий місце розмноження, синій місце...

«Червоний, жовтий і зелений» про дотримання учнями правил дорожнього руху
«Енергоефективні школи» та факультативу «Основи теплопостачання та теплозбереження» для учнів 6-8 класів 01 лютого 2013 р
А. С. Матвієнко 22 березня 2008 р
В рамках єдиного виду спорту спортивний туризм об’єднує такі його види, як пішохідний, водний, велосипедний, гірський, спелеологічний,...
Уроку
АЕС; валеологія – здоров’я, хвороба, патології; література — вірш «Еколо­гічний прогноз», українські прислів’я; фізична куль­тура...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка