|
|
Скачати 0.55 Mb.
|
|
ДМД:
Поранення в ділянці грудної клітки - найчастіше бувають різані і колоті. Небезпечними для життя є поранення з ушкодженням великих судин, легень, серця, а при пораненнях нижніх відділів грудної клітки – органів черевної порожнини (див. “Ушкодження органів черевної порожнини”). Поранення грудної клітки можуть бути проникні (пошкоджується захисна оболонка легень-плевра) та непроникні (плевра, як її зовнішній, так і внутрішній листок залишаються цілими). При проникних пораненнях в плевральну порожнину потрапляє повітря (пневмоторакс), кров (гемоторакс) або разом кров з повітрям (гемопневмоторакс). Виділяють три вида пневмоторакса: закритий пневмоторакс виникає при пораненні плеври зламаним ребром або у момент сильного удару (падіння з висоти, наїзд автомобіля, підняття ваги) внаслідок різкого натягу коренів легень розривається бронх. В плевральну порожнину одноразово потрапляє повітря під час травми, а потім рана може закритися шматочком м‘яких тканин (шкірою, м‘язами), кров‘ю. Такий вид закритого пневмоторакса вважається легким. При великих розривах внутрішнього листка плеври при кожному вдиху повітря потрапляє в плевральну порожнину, накопичується. Це призводить до зміщення органів середостіння (серце, стравохід, великі судини) у здорову сторону, зменшується дихальна площа легень, швидко наростає гостра дихальна недостатність (по типу клапанного механізму), яка при відсутності швидкої допомоги може призвести до смерті. При відкритому пневмотораксі відмічається рана, яка з‘єднує плевральну порожнину із зовнішнім середовищем, накопичується повітря з кожним вдихом, на видосі частково виходить в зовнішнє середовище. Легеня спадається, виключається з дихання. Атмосферне повітря потрапляє під шкіру (утворується підшкірна емфізема). Крім того, при кожному вдосі в плевральну порожнину постійно потрапляють мікроби. Клапанний пневмоторакс розвивається при рваних клаптикових ранах – у момент вдиху повітря надходить у плевральну порожнину, у момент видиху краї рани спадаються, повітря не виходить назовні. Це тяжкий вид пневмотораксу. Ознаки:
ДМД:
ОПІКИ, ЇХ ВИДИ.ДМД. Опік – це пошкодження тканин, яке виникає внаслідок дії високої температури, хімічних речовин, чи радіації, електричного струму. Термічні опіки виникають під пією високої температури, а також світлового (теплового) опромінення ядерного вибуху. Хімічні опіки виникають під впливом деяких хімічних речовин (концентровані кислоти, луги, фосфор). На шкірі та слизових оболонках утворюється струп різного кольору. Електричні опіки виникають під дією електричної дуги (температура понад 3500С) або великих струмів, які проходять через тіло людини. Променеві (радіаційні) опіки виникають в результаті дії на людину іонізуючої реакції і відрізняються багатьма особливостями (наявність прихованого періоду, значна болючість, глибина ураження тканин, повільне протікання та ін.). Важкість променевого опіку залежить від сили, міри, характеру та часу опромінення, загального стану потерпілого, його індивідуальних особливостей, статі та віку. У випадку сильного забруднення радіоактивними речовинами та поширених променевих опіках можна спостерігати загальні ознаки променевої хвороби. Залежно від глибини ураження м‘яких тканин розрізняють слідуючи ступені опіків: I – на місці опіків з‘являються почервоніння, набряк, болючість. Проходять через два-три дні; II – на почервонілій шкірі з‘являються пухирі різної величини з прозорою чи мутною рідиною, загоюється протягом п‘яти-шести днів; IIIА-виникає омертвіння (некроз) поверхневого шару шкіри, утворення струпу світлого кольору внаслідок згортання тканинних білків (кірка); IIIБ-виникає некроз усіх шарів шкіри, гинуть кровоносні, лімфатичні судини, сальні та потові залози, поверхня опіка вкривається струпом темного кольору; IV – спостерігається некроз шкіри та більш глибоких тканин (навіть кісток). Опіки I, II, IIIA ступеня відносять до поверхневих. При них після загоєння відбувається самостійне відновлення функцій шкіри. Опіки IIIБ і IV ступеня глибокі, при них потрібна шкірна пластика. Всі поверхневі опіки супроводжуються гострим пекучим болем, який може стати причиною опікового шоку. При глибоких опіках біль відсутня. Тяжкість стану хворих визначається площею і глибиною ураження тканин, а також віком, наявністю супровідних захворювань. Для визначення площі опіку можна скористатися правилом долоні, яке виходить із того, що долоня дорослої людини становить I% поверхні тіла, або правилом дев‘ятки, згідно з яким окремі частини тіла мають площу поверхні, що дорівнює або кратно 9%: рука – 9%, нога – 18%, задня, передня поверхня тулуба – по 18%, промежина – 1%. Опікова хвороба розвивається при опіку площею понад 10-15%. І при глибокому опіку-понад 8-10% загальної поверхні тіла. У дітей та людей похилого віку опікова хвороба розвивається вже при ураженні – 5-7% поверхні тіла. У перебігу опікової хвороби виділяють чотири періоди: опіковий шок, опікова інтоксикація, сепсис і період виздоровлення. Для опікового шоку характерно збудження центральної нервової системи, озноб, гусяча шкіра, іноді нудота і блювання. Пульс і дихання прискорені, артеріальний тиск підвищений. ДМД: I Термічні опіки:
Ні в якому разі не можна обривати прилиплі шматки одягу, проколювати пухирі, змазувати поверхню опіку олією. Це сприяє проникненню інфекції. II Хімічні опіки:
ЕЛЕКТРОТРАВМА. ДМД. Електротравма – це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги на організм людини, що визначається загальними та місцевими ознаками в органах і тканинах. Проходячи через тіло людини, електричний струм спричиняє такі дії: термічна (проявляється опіками окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури всього, що знаходиться на шляху струму – судин, нервів, серця, мозка тощо, - що викликає їх функціональні розлади); електролітична (характеризується розкладом біологічних рідин, в тому числі і крові, що супроводжується порушеннями їх фізико-хімічного складу та спрямованим рухом іонів, які при цьому утворюються); механічна (динамічна) – це розшарування, розриви тканин організму (м‘язової, кісткової), судин; біологічна – властива лише живій тканині, проявляється через подразнення та збудження живих тканин організмуелектричні опіки тяжкі, глибокі до некрозу, обумовлює загальні ознаки травми. Місцеві ознаки електротравми:
Загальна дія електроструму (електричний удар ) на організм (в залежності від сили, виду, шляху проходження) різноманітні: проявляються головним болем, нудотою, прискоренням пульсу, дихання, судомами. Небезпечне проходження струму через головний мозок, серце, що може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця. При цьому місцевих ушкоджень людина може і не мати. Електричні удари умовно розділяють на 4 ступені: 1 – судомні ледь відчутні скорочення м‘язів; 2 – судомне скорочення м‘язів з втратою свідомості та (або) зупинкою дихання, але зі збереженням роботи серця; 3 – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності (фібриляція серця); 4 – клінічна смерть. Порядок проведення допомоги при пошкодженні електричним струмом. Підготовчі дії.
міри власної безпеки. Потрібно швидко відключити ту частину установки, якої він торкається, при цьому потрібно врахувати:
Якщо установку або ділянку мережі швидко відключити не можливо, потрібно відділити потерпілого від струмоведучих частин іншими безпечними способами (користуватись сухим одягом, канатом, палкою, дошкою, а також взятися за одяг потерпілого, якщо він сухий). При цьому потрібно діяти, по можливості, однією рукою. Можна також стати на суху дошку чи яку-небудь суху, не пропускаючу струм, підстілку, зверток одягу, відтягти потерпілого за ноги, перерубати чи заземлити провід. В установках напругою вище 1000В для відділення потерпілого від струмоведучих частин слід надіти діелектричні боти, гумові рукавички і діяти штангою чи кліщами, розрахованими на напругу установки. При звільненні потерпілого від електричного струму потрібно прийняти міри особистої безпеки від напруги дотику в усіх випадках і крокової в установках з напругою 400В і більше при розтіканні струму в землі чи струмопровідній підлозі.
допомоги (опіки, рани, переломи, вивихи). При місцевих електротравмах характер допомоги залежить від виду травми: при опіках, ранах-стерильна пов‘язка, при переломах та вивихах проводять іммобілізацію, потерпілому необхідно забезпечити спокій, відправити в лікувальний заклад у лежачому положенні, особливо спостерігаючи за станом дихання і кровообігу. Якщо припинилось дихання, а серце працює, слід зробити штучне дихання. Якщо в результаті електричного удару припинилось дихання і кровообіг, приймають міри по оживленню, які включають в себе штучне дихання та масаж серця. У потерпілого може бути повторна зупинка чи фібриляція серця – неупорядковане скорочення окремих м‘язів серця, яке не забезпечує циркуляції крові. Після оживлення можливий психоз, набряк мозку, серцева слабкість та інші розлади, які потребують кваліфікованого лікування. Кожна людина, яка перенесла загальну електротравму, повинна бути поміщена в лікарню. Протягом декількох днів за нею встановлюють пильний догляд, щоб попередити тяжкі ускладнення чи наступ “запізнілої смерті”. Відомі випадки, коли люди, які легко перенесли дію електричного струму і почували себе задовільно, через 2-3 дні раптово вмирали від зупинки серця. ВІДМОРОЖЕННЯ, ЗАМЕРЗАННЯ. ДМД. Відмороження – обмежені ушкодження тканин при місцевій дії низької температури на них. Відмороження відбувається не лише взимку, а й навесні, восени. Особливо небезпечним є не сильний мороз, а холодна волога погода з вітром. Небезпека отримати відмороження залежить не лише від температури, а й таких факторів, як порушення нормального кровообігу (тісне взуття, нерухомість) та ін. Піддаються відмороженню втомлені, голодні, хворі люди, а найлегше – ті, що знаходяться в алкогольному сп‘янінні. Найчастіше відморожують ноги (пальці), руки, ніс, вуха, щоки і лоб. У перебігу відморожень виділяють два періоди-прихований і реактивний, який наступає після зігрівання. Ознаки: холод, біль та поколювання, поступово шкіра білішає, втрачає чутливість, при розтиранні і зігріванні виникає сильний біль. Через 12-24 години визначається ступень відмороження. 4 ступені відмороження:
кров‘янистою рідиною.
|
| Перша долікарська допомога це комплекс простих термінових дій, спрямованих... Своєчасно надана та правильно проведена перша долікарська допомога не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне... |
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи Т. Ю. Круцевич — зав кафедри теорії та методики фізичного виховання Національного університету фізичного виховання та спорту України,... |
| Урок з елементами футболу Література: В. М. Качалкін «Методика фізичного виховання», програма з фізичного виховання 1-11кл. Ю. В. Васьков «Уроки фізкультури... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з рятувальної підготовки з особовим складом караулів ТЕМА: 5 Хвороби і долікарська допомога під час проведення аварійно рятувальних робіт |
| У МОЛОДШІЙ ШКОЛІ Інна ХРИПКО Національний університет фізичного виховання і спорту України Однак питання, що стосуються широкого втілення в процес фізичного виховання молодших школярів інноваційних засобів фізичної культури,... |
Погоджено” „Погоджено” „ Затверджую” Президент Львівського Голова... Змагання серед студентів ВНЗ ІІІ-ІV р а за програмою „Універсіада Львівщини — 2011” проводяться поетапно |
| Погоджено” „Погоджено” „ Затверджую” Президент Львівського Голова... Змагання серед студентів ВНЗ ІІІ-ІV р а за програмою „Універсіада Львівщини — 2013” проводяться поетапно |
Перелік питань до семестрового екзамену з МФВ Предмет теорії та методики фізичного виховання. Характеристика основних понять теорії та методики фізичного виховання |
| ПЛАН КОНСПЕКТ проведення заняття з радіотелефоністами та особами, що їх підміняють СДПЧ-1 Тема Тема: Інструкція з охорони праці № ІОП–ГУ-4/2007 з надання першої медичної допомоги потерпілим при нещасних випадках. Затверджена... |
Додаток №2 від р Користування телефонним зв'язком зі спецслужбами (міліція, пожежна охорона, швидка медична допомога, аварійна служба газу) |