БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ


НазваБЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Сторінка5/5
Дата19.04.2013
Розмір0.84 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
bibl.com.ua > Спорт > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5

План

1. Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепі­демічних заходів.

2. Технічні засоби та способи проведення дезак­тивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття й засобів захисту, продо­вольства, води, продовольчої сировини та фуражу. Дезактивуючі, дегазуючі та дезінфікуючі розчини.
1. Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепі­демічних заходів.
Карантин — це комплекс обмежувальних медико-санітарних і адміністративних заходів, спрямованих на попередження поширення карантинних інфекційних хвороб. Карантинні заходи спрямовані на охорону певної території від занесення інфекційних захворювань з інших країн (територій) і попередження їх поширення за межами осередку.

З розвитком та удосконаленням системи карантинних заходів на міжнародному рівні розробляли та затверджували нормативні акти з метою попередження поширення карантинних інфекцій. На сьогодні у світі чинні Міжнародні медико-санітарні правила (1969), згідно з якими до карантинних інфекцій належать чума, холера, жовта гарячка, а до захворювань, які підлягають міжнародному нагляду, — висипний і поворотний тиф, грип, поліомієліт і малярія. В Україні порядок здійснення карантинних заходів у пунктах перетину державного кордону, а також при ліквідації осередків карантинних хвороб регламентований Правилами санітарної охорони території України (постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.1999 р.).

Безпосереднє проведення карантинних заходів у міжнародних морських портах, міжнародних аеропортах, на автодорожних трасах, прикордонних залізничних станціях здійснюється санітарно-карантинними відділами. У пунктах перетину кордону проводять огляд прибулих транспортних засобів, пасажирів та вантажів, опитування пасажирів; перевірку наявності й правильності заповнення санітарних документів (зокрема, міжнародного посвідчення про щеплення); виявлення хворих на карантинні захворювання, а також осіб, які підлягають ізоляції чи медичному нагляду. Терміни тимчасової ізоляції та медичного нагляду за особами, які контактували з хворими чи прибули з країн, неблагополучних щодо карантинних захворювань, відповідають періоду інкубації (при чумі — 6 діб, при холері — 5, при жовтій гарячці — 10). Про кожний випадок чуми, холери або жовтої гарячки, а також летальний наслідок від них місцеві органи охорони здоров’я зобов’язані інформувати МОЗ України. Особам, які підлягають медичному нагляду, санітарно-карантинні відділи видають картки медичного спостереження і сповіщають санітарно-епідеміологічну станцію за місцем постійного чи тимчасового проживання.

В епідемічному осередку карантинних хвороб організація і проведення протиепідеміологічних заходів здійснюються надзвичайними протиепідемічними комісіями, які створюються за рішеннями виконкомів районних, міських та обласних рад народних депутатів. Виконання рішень надзвичайних протиепідемічних комісій обов’язкове для населення, а також для підприємств і організацій незалежно від їх відомчого підпорядкування. Карантинні заходи проводяться до повної ліквідації вогнища карантинних хвороб.

В Україні карантинізація епідемічного вогнища і проведення повного комплексу карантинних заходів здійснюється при чумі, холері та жовтій гарячці. При цьому передбачається:

- обмеження або повне припинення пересування населення, вантажів і транспорту за межі карантинної зони;

- за необхідності встановлюється військова охорона карантинної зони;

- проводиться активне виявлення хворих, їх ізоляція і лікування;

- активне виявлення осіб, які спілкувалися з хворими, та їх ізоляція;

- медичний нагляд за колективами, які перебувають на карантині;

- проведення необхідних лабораторних досліджень, дезінфекції та ін.

Карантин припиняється після закінчення терміну максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявлення та ізоляції останнього хворого), якщо за цей час у колективі, який перебуває на арантині, не виникло нових захворювань. При виникненні інфекційних захворювань у дитячих закладах застосовують заходи з відмежування: припинення прийому дітей в такі заклади; заборона протягом терміну максимального інкубаційного періоду переводити дітей із групи в групу та ін. Так, при появі випадків захворювання на вітряну віспу в дитячому дошкільному закладі група, де було виявлене захворювання, відокремлюється на 21 й день після виведення з неї хворої дитини. Тривалість відокремлення при цьому визначається тривалістю інкубаційного періоду і відлічується з моменту ізоляції останнього хворого і проведення завершальної дезінфекції.

Крім медичного, окремо виділяють карантин ветеринарний та карантин сільськогосподарський. Карантин ветеринарний — система обмежувальних заходів з метою попередження занесення і поширення заразних хвороб тварин. У ветеринарній практиці розрізняють профілактичний карантин і такий, що проводять при виявленні заразного захворювання. Профілактичній карантинізації протягом 30 днів підлягають усі тварини, які потрапляють у господарство чи завозяться в Україну з-за кордону. При виникненні заразних хвороб, здатних до поширення за межі первинного осередку (чума, ящур, сибірка, сказ та ін.), встановлюють карантин.

Сільськогосподарський карантин застосовують з метою попередження завезення в країну хвороб рослин та шкідників сільськогосподарських культур. Рослини, квіти, насіння, зерно тощо, ввезені без попередньої перевірки, відбираються і знищуються.

Безпосередньо державним санітарним наглядом займаються органи санітарно-епідеміологічної служби, які проводять санітарно-протиепідемічні заходи, а також контролюють дотримання міністерствами, відомствами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами як санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, так і санітарного законодавства в цілому.

У системі органів охорони здоров'я існує спеціальна підсистема – санітарно-профілактичні органи й установи, через які органи санітарно-епідеміологічної служби здійснюють функції по нагляду за дотриманням непідпорядкованими державними органами, підприємствами, установами, організаціями, їх посадовими особами і громадянами санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм.

Для розкриття сутності державного санітарного нагляду необхідно більш ретельно проаналізувати співвідношення понять контролю і нагляду.

У “Положенні про державний санітарний наглядв Україні” [125] говориться, що діяльність органів санітарно-епідеміологічної служби являє собою саме нагляд. Але згідно з п. 8 даного нормативного акта, державний санітарно-епідеміологічний нагляд включає:

– контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами передбачених санітарним законодавством, санітарних та протиепідемічних (профілактичними) заходів, приписів, постанов, висновкам, дозволам та реєстраційним свідоцтвам, умовам державної реєстрації вимог безпеки для здоров'я і життя людини;

– контроль за організацією і проведенням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

– контроль за якістю та ефективністю використання дезінфекційних засобів;

– санітарно-епідеміологічний контроль і нагляд у пунктах пропуску через державний кордон.

2. Технічні засоби та способи проведення дезак­тивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття й засобів захисту, продо­вольства, води, продовольчої сировини та фуражу. Дезактивуючі, дегазуючі та дезінфікуючі розчини.
Проводячи знезаражування, потрібно пам'ятати: територія для проведення знезаражування має бути достатньою, щоб забезпечити необхідні дії людей і техніки, розміщення тварин і всього, що підлягає знезараженню; людей, техніку, тварин необхідно розміщувати з підвітряної сторони від місця аварії; знезаражування необхідно починати за принципом від простого до складного; спочатку виділити велику забруднену масу для попередження небажаних контактів із зоною високої концентрації; суворо контролювати перебування в індивідуальних засобах захисту; в холодну пору дії людей скуті, є труднощі в їх обслуговуванні, у разі замерзання заражених ділянок з'являються додаткові труднощі в ліквідації наслідків; готуючи й застосовуючи розчини для знезаражування, слід пам'ятати, що не всі розчини сумісні один з одним; на результати знезаражування суттєво впливають кількість води та її тиск; для знезаражування техніки, апаратури, приладів та ін. можна застосувати пар під низьким і високим тиском, але потрібно пам'ятати, що при високому тиску може утворюватися заражений аерозоль, здатний поширюватися за межі осередку зараження.

У разі необхідності потрібно організувати знезаражування території, будівель, складів, овочесховищ і продукції.

Дезактивація — це видалення радіоактивних речовин (РР) з поверхнірізних об'єктів, а також із продуктів харчування, фуражу, сировини і води. Для визначення необхідності в дезактивації проводять дозиметричний контроль радіоактивного забруднення. Дезактивацію можна проводити часткову або повну.

При дезактивації приміщень РР змивають сильним струменем води. Спочатку з даху, а потім зі стін, дверей і вікон. Струмінь води спрямовують на поверхню під кутом 30—40°. Змиті радіоактивні забруднення мають бути поховані.

Всередині виробничих приміщень видаляють пил зі стелі і стін струменем води або вологим обтиранням пилу зверху вниз.

Обладнання приміщень і предмети догляду за тваринами (годівниці, відра та ін.) промивають водою за допомогою щіток. Для більш повної дезактивізації застосовують господарське мило, соду або поверхнево-активні речовини (ОП-7, ОП-10) 3 %-ї концентрації. Якщо холодна вода з миючими засобами не знижує рівня радіоактивної забрудненості, то дезактивізацію потрібно проводити гарячими розчинами.

Техніку дезактивують такими способами: обмітанням віниками, мітлами, щітками; змиванням РР струменем води; обтиранням тампонами із ганчір'я, клоччя, щітками, змоченими водою, розчинниками або дезактивуючими розчинами; змиванням РР дезактивуючими розчинами з одночасною обробкою забруднених поверхонь щітками дегазаційних компонентів; очищенням забруднених поверхонь, вузлів і агрегатів миючими засобами "Лабомид", "Темп", "МС", "Ритм" у миючих машинах.

Для зниження температури замерзання дезактивуючих розчинів їх готують на основі аміачної води зі вмістом аміаку 20—25 %.

Як часткову дезактивацію у польових умовах за відсутності води застосовують обмітання, яке знижує забрудненість РР у 2—4 рази.

Дезактивуючи металеві, гумові, пластмасові, цегляні, бетонні й асфальтові поверхні, ефективним є змивання струменем води під тиском близько 20 кПа з відстані 2—3 м. При такій обробці радіоактивність техніки знижується в 10—20 разів. Якщо ж додати у воду 0,15—0,3 % миючих засобів (СФ-2У, "Вихрь", "Новость" та ін.), ефективність дезактивації збільшується і забрудненість зменшується у 20—50 разів.

Внутрішні поверхні техніки (кабін, капотів, важкодоступні місця), інструмент, інвентар та інші невеликі за розміром предмети дезактивують обтиранням тампонами, щітками, змоченими водою, розчинниками або дезактивуючими розчинами. Забрудненість РР зменшується у 8—10 разів.

Змивання РР дезактивуючими розчинами з одночасною обробкою забруднених поверхонь щітками дезактивуючих приладів і компонентів — надійний, ефективний спосіб, який зменшує забрудненість у 50—80 разів.

Дезактивацію техніки починають з верхньої точки і поступово обмивають зверху вниз. Дуже замаслені й забруднені місця обов'язково протирають щітками або тампонами. Водяні й масляні радіатори, повітроочисні фільтри знімають і протирають розчинниками. Якщо ж не можна досягти необхідної повноти дезактивації, їх відправляють на обробку в мийних машинах ремонтних підприємств із застосуванням миючих засобів "Темп", "МС", "Лабомид" та ін.

Окремі деталі та інструмент дезактивують у невеликих ваннах (піддонах) засобами дезактивації.

Для дезактивації техніки, засобів індивідуального захисту і предметів догляду за тваринами рекомендуються такі розчини: дезактивуючий розчин літній (ЛД) — 0,3 %-й водний розчин ОП-7 або ОП-10 і 0,7 %-й розчин гексаметафосфату натрію; дезактивуючий літній розчин (ДЛК) — той же розчин, але з добавкою 2 % соляної кислоти і 0,1 % інгібіторе корозії ПБ-5 (полімер буталаміну). Норма витрати розчинів ДЛ і ДЛК — 3—5 л/м2: дезактивуючий розчин зимовий кислий (ДЯК), до його складу входять ті самі компоненти, що і в розчин ДЛК, але замість гексаметафосфату натрію для зниження температури замерзання він містить хлористий кальцій і хлористий магній.

Пористі матеріали краще дезактивувати за допомогою пилососів.

Дезактивація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту, проводиться вибиванням і витрушуванням, миттям або протиранням (прогумованих і шкіряних виробів) водними розчинами миючих засобів або водою, а також прання з спеціальними режимами з використанням речовин для дезактивації.

Дезактивація бавовняного, вовняного одягу і взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чищенням щітками. Якщо цими способами ступінь забруднення одягу понизити до допустимих величин неможливо, то він підлягає дезактивації шляхом прання за відповідною технологією.

Дезактивацію території підприємств здійснюють глибоким переорюванням, засипанням і асфальтуванням (ступінь забрудненості знижується у 2 рази на кожних 13 см ґрунту); бетонуванням (ступінь забрудненості знижується у 2 рази на 9,5 см бетону); зрізуванням шару забрудненого ґрунту 3—5 см (повна дезактивація).

Дороги з твердим покриттям миють водою під тиском 300— 500 кПа (3—5 атм) у розрахунку 3 л води на 1 м2 поверхні.

Ґрунтові дороги переорюють або знімають верхній шар скрепером.

Для дезактивації сільськогосподарської продукції використовують такі способи: самознезаражування, зняття верхнього забрудненого шару, обмивання водою, технологічна переробка.

Для самознезаражування сільськогосподарську продукцію можна залишити і зберігати доти, доки радіоактивність цієї продукції не знизиться до допустимих норм у результаті природного розпаду радіоізотопів.

Забруднення продукції рослинництва і тваринництва може бути поверхневим внаслідок прилипання радіоактивних частинок і структурним — при всмоктувані радіонуклідів через поверхню листя і надходження її з ґрунту через кореневу систему.

Структурне забруднення продукції тваринництва відбувається при годівлі тварин кормами, що містять РР, а також при надходженні з водою і повітрям.

При вмісті РР у сільськогосподарській продукції понад допустимі норми проводять дезактивацію. Є три способи дезактивації: механічне видалення РР, технологічна переробка продукції і зниження вмісту РР у продовольстві і кормах шляхом розбавлення чистою продукцією.

Зерно, фрукти, овочі дезактивують промиванням водою. Із зерна, огірків, кавунів, яблук, слив, груш радіоактивний пил змивається добре. Погано піддаються дезактивації цим способом картопля, малина, суниці, полуниці. Очищення картоплі, качанів кукурудзи, гороху, люпину, бобів, сої знижує забрудненість РР у десятки разів.

Промивання нарізних овочів, фруктів, грибів 0,1 %-м розчином соляної кислоти з наступним промиванням водою знижує вміст цезію-137 на 98 %.

При поверхневому забрудненні радіоактивним пилом зерна, а також скирт сіна і соломи знімають верхній забруднений шар зерна на глибину 10—15 см, сіна і соломи — 20—30 см і складають окремо для зберігання, а решту після радіометричного контролю використовують як корм для худоби.

Коренеплоди (буряки, моркву, турнепс) і картоплю дезактивують 2—3-разовим промиванням у проточній воді, при цьому видаляється до 80 % радіоактивних речовин. З качанів капусти необхідно зняти верхні листки. Перед обмиванням картоплю і коренеплоди висипають на решето або нещільний щит над ямою, куди стікає вода. Яму потім засипають землею.

Шеретування проса, рису, соняшникового насіння, гречки, вівса, переробка зерна пшениці на високосортне борошно знижують вміст РР у десятки разів. При переробці зерна, картоплі, цукрових буряків, ягід, фруктів на спирт цезій і стронцій у кінцевому продукті відсутні. В десятки разів зменшується їхній вміст у крохмалі й цукрі. Такий результат одержують і при переробці олійного насіння на олію, особливо у процесі екстрагування.

У 2—3 рази зменшується вміст цезію-137 у засолених огірках, грибах, а також рибі.

При забрудненні короткоживучими радіоізотопами йоду, молібдену, ніобію та ін. м'ясо можна заморозити і тримати в холодильниках до зменшення радіоактивності за рахунок природного розпаду РР. У разі такого забруднення можна м'ясо посолити і залишити на зберігання. На 50 % у м'язах і на 25 % у кістках зменшується вміст короткоживучих ізотопів, якщо м'ясо варити після кипіння не менше 10 хв, після чого воду злити, залити чистою та варити до готовності.

М'ясо, забруднене цезієм-137, можна обробити одним із таких способів. Вимочити в прісній воді, а потім залити розсолом на З місяці. Радіоактивність зменшується на 90 %. Вимочити м'ясний фарш 3 години у прісній воді, а потім використовувати для приготування ковбаси, вміст радіонуклідів зменшується на 70—80 %.

При забрудненні молока короткоживучими ізотопами його необхідно переробляти на сухе молоко і сири, при зберіганні яких радіоактивність зменшується за рахунок природного розкладання.

При заводській переробці молока на вершки, масло, в сироватку від сумарної активності молока переходить у середньому 79—85 % РР.

При вмісті в маслі РР понад допустиму норму його змішують із чистим маслом і реалізують через торгівлю.

Сироватку з підвищеним вмістом РР використовують для приготування сухого замінника цільного молока (ЗЦМ), який згодовують худобі.

Воду можна дезактивувати відстоюванням, фільтруванням і перегонкою. Невелику кількість води можна дезактивувати відстоюванням. Для цього в місткість із водою необхідно добавити природних іонітів — глину, чорнозем і ретельно перемішати. Дати відстоятися і злити верхній чистий шар води, забрудненість якого РР на 50—70 % менша. Відстоювання можна поєднати з фільтруванням. Пропускання води крізь шар піску, тирси, подрібненого вугілля, бо навіть шар землі очищає її від РР на 85—90 %. Найкращий спосіб дезактивації води — перегонка, але це можливо при невеликій кількості води.

Після дезактивації вода підлягає дезометричному контролю.

Дегазація — це заходи, спрямовані на знезаражування або видалення отруйних речовин (ОР) і сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР). Дегазацію можна проводити хімічним, фізичним і механічним способом.

При хімічному способі застосовують нейтралізуючі або хімічні речовини, що руйнують ОР і СДЯР.

Фізичні способи дегазації передбачають випаровування, поглинання ОР і СДЯР різними матеріалами, руйнування вогнем і видалення небезпечних хімічних речовин рідинами, які їх розчиняють.

Механічні способи дегазації застосовують для зняття зараженого шару ґрунту, снігу, зерна на глибину проникнення ОР і СДЯР та ізоляції його.

Дороги і території виробничих об'єктів, заражені ОР і СДЯР дегазують одним із таких способів: заражену ділянку засипають хлорним вапном із розрахунку 1 кг на 1 м2 поверхні з наступним переорюванням цієї площі на глибину проникнення небезпечної хімічної речовини і потім знов засипають хлорним вапном. При слабкому зараженні ділянки, її посипають хлорним вапном і потім через 20— ЗО хв поливають водою; знімають верхній шар землі 10 см, снігу 20—25 см (за умови, що хімічна речовина не проникла глибше); засипають землею, піском, закидають гноєм (шаром не менше 10 см), роблять настил із дощок, фанерних листів, гілля, соломи.

Приміщення дегазують 10—20 % -м хлорно-вапняним (або 5 % -м сірчанонатрієвим) розчином. Замість хлорного вапна можна застосувати гіпохлорит кальцію або негашеного вапна. Якщо температура повітря нижча 5 °С, застосовують хлористий сульфурил або гарячий 5—10 %-й розчин їдкого натру. Втрати дегазуючого розчину 0,5—0,7 л/м2.

Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпалюванням, кип'ятінням протягом 2 год у воді (з добавкою 1—2 % лугу) або протиранням ганчір'ям, змоченим у гасі (бензині).

Дерев'яні предмети (корита, годівниці) дегазують хлорновапня-ною кашкою або розчинами інших дегазуючих засобів з наступним (через 1,5—2 год) промивання водою.

Мішки, брезенти дегазують кип'ятінням (протягом 1—2 год) з наступним промиванням чистою водою.

Дегазація одягу, взуття та інших індивідуальних засобів захисту здійснюється кип'ятінням, пароаміачною сумішшю, пранням і провітрюванням.

Дегазація кип'ятінням проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших місткостях для верхнього одягу і головних уборів зі штучного хутра (дегазацію хутряних і шкіряних виробів цим способом проводити неможливо).

Дегазація способом прання полягає в розкладі та змиванні отруйних речовин водними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації пранням підлягають вироби з бавовняних тканин, а також ватяний одяг. Як миючий розчин використовується 0,3 %-й розчин порошку СФ-2У (СФ-2).

Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття й індивідуальних засобів захисту. Вона проводиться, якщо є час і немає інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить у літніх умовах при температурі 18—25 °С.

Речі та предмети, які не можна кип'ятити, необхідно провітрювати 6 діб влітку і 45 діб взимку або дегазувати в спеціальних камерах (приміщеннях) при температурі 70—80 °С.

Зерно, уражене парами і туманами ОР і СДЯР, дегазують провітрюванням на відкритому повітрі. Самодегазація в теплий період може настати: при ураженні зарином і табуном — через 2—4 доби, іпритом через 5—10 діб, зоманом через 20—45 діб.

Фураж (зерно, сіно, солому), заражений ОР типу зарин, зоман, Ві-Ікс, обробляють розчином 4 %-го гідроокису натрію і 2 %-го пергідролю при витратах 6—10 л/м2. Фураж залишають після обробки на 1—2 доби і потім обстежують на залишкову зараженість.

Зерно, січку соломи і сіна, коренеплоди, заражені фосфороорганічними речовинами (ФОР) й ОР типу іприт, завантажують у кормозапарник і пропарюють 3 год. Пара, яка відводиться з кормозапарника, має проходити через дегазуючий розчин.

Основний спосіб дегазації фуражу, зараженого крапельно-рідинною ОР, — зняття верхнього зараженого шару товщиною 10—15 см із зернофуражу і 20—25 см сіна і соломи.

Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду відливають або відкачують, а дно і стінки шахти обробляють хлорно-вапняною кашкою, із дна знімають шар 10 см. Після наповнення водою, її знову відливають і після нового наповнення перевіряють на наявність ОР.

Засоби захисту дегазують пароаміачним способом або гарячим повітрям.

При ураженні майна ФОР дегазують вимочуванням у 2 %-му розчині соди, аміаку або іншого лугу при температурі 15 °С протягом 1,5 год. Шкіряні та інші вироби дегазують гарячим повітрям при температурі 70 °С протягом 6 год.

Дезінфекція — це заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних хвороб та їх токсинів. Дезінфекцію проводять хімічним і фізичним способом, які застосовують як окремо, так і в комбінації.

Дезінфекція може бути газова, волога і термічна. Проводять її після встановлення санепідстанцією, ветлабораторією зараженості людей, тварин, кормів, території, продуктів харчування, води.

Дезінфекція одягу, взуття та інших індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пароформаліновою сумішшю, кип'ятінням, замочуванням у розчинах для дезінфекції (або протиранням ними), пранням.

Обробка пароповітряною сумішшю використовується для дезінфекції всіх видів одягу та індивідуальних засобів захисту, крім хутряних і валяних виробів, які підлягають обробці пароформаліновою сумішшю, відповідно до інструкцій експлуатації дезінфекційно-душових автомобілів (ДДА), дезінфекційно-душових автомобілів-причепів (ДДП).

Обробка кип'ятінням використовується для дезінфекції виробів з бавовняних тканин та індивідуальних засобів захисту, виготовлених з гуми і прогумованих тканин. Дезінфекція кип'ятінням проводиться в бучильній установці БУ-4М, дезінфекційних бучильниках і в різних підручних засобах (баках, котлах, бочках тощо).

Дезінфекція замочуванням у розчинах для дезінфекції застосовується для виробів з бавовняних тканин та індивідуальних засобів захисту. Дезінфекція одягу та індивідуальних засобів захисту при зараженні вегетативними формами мікробів проводиться замочуванням у 5 % -му водному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (при зараженні вірусом натуральної віспи концентрація збільшується до 8%), 3 %-му розчині монохлораміну або в 2,5 %-му розчині формальдегіду протягом 1 год. При зараженні споровими формами мікробів замочування проводиться в 10 % -му розчині формальдегіду протягом 2 год.

Дезінфекція одягу і індивідуальних засобів захисту методом прання проводиться за спеціальними технологіями.

Для дегазації і дезінфекції бавовняного одягу, індивідуальних засобів захисту і брезентів, а також предметів домашнього побуту призначена бучильна установка БУ-4М.

Приміщення і території сильно зрошують дезінфікуючим розчином, а потім проводять механічне очищення. Обробку повторюють тричі з інтервалом 1 год. Для дезінфекції застосовують розчин хлорного вапна з вмістом 5 % -го активного хлору, 10 % -й розчин їдкого натру, 4 %-й розчин формальдегіду, 5 %-й розчин однохлористого йоду та інші препарати.

Для газової дезінфекції приміщень застосовують бромистий метил, картос (суміш окису етилену з вуглекислим газом у співвідношенні 1: 9) для знищення спорових і вегетативних форм мікробів, а також хлорпікрин — для знищення вегетативних форм. Перед дезінфекцією приміщення герметизують. Бромистий метил застосовують прямо з балонів, а хлорпікрин з апарата 2-АГ.

Скирти сіна і соломи обробляють 2 рази з проміжком часу 24 год 4 %-м розчином формальдегіду з розрахунку 2 л розчину на 2 м2 поверхні скирти. Розчин подається під тиском не менше 500 кПа (5 атм) і розпилюється до дрібнодисперсного стану.

Зерно, комбікорм, заражені спорами мікроби, занурюють у 4 % -й розчин формальдегіду на 24 год і на 2 год у 2 % -й розчин хлораміну в місткостях, які щільно закриваються. Після цього зерно і комбікорм висушують до повного знищення запаху.

Продовольче і кормове зерно, насипане на токах або в коморах, можна обробляти 3—5 % -м водним розчином перекису водню з розрахунку 2 л/м2.

Зерно, крупи, концентровані корми, заражені неспоровими збудниками, можна знезаражувати пропарюванням, кип'ятінням або прожарюванням. Використовують барабанні сушарки з температурою 250 °С і тривалістю обробки 10 хв.

Зерно, комбікорми, що зберігаються у звичайних мішках з тканини, можна обробляти, не розв'язуючи мішки, протягом 8 год 4 %-м розчином формальдегіду або 3 год 6 % -м розчином перекису водню чи 2 год 2 % -м розчином хлораміну.

М'ясо, поверхня якого заражена спорами сибірки, витримують 7 діб у спороцидному розсолі — 15 %-й розчин кухонної солі, 1 %-й — перекису водню і 1 %-й — оцтової кислоти. М'ясо, заражене поверхнево бактеріальними аерозолями, необхідно варити 2 год, жири, вершкове масло необхідно перетопити, молоко прокип'ятити. Хлібобулочні вироби, крупи, вермішелі прожарити в духовці при температурі 120 °С протягом 30 хв.

Воду знезаражують розчином хлорного вапна, на кожний м3 води додають 0,6 л цього розчину, а при споровій мікрофлорі — 4 л, після цього воду перемішують і залишають на 10—12 год, а потім відливають чи відкачують.

Найбільш простий і доступний спосіб дезінфекції води — кип'ятіння. При зараженні споровидними формами мікробів воду кип'ятять не менше 2 год.

Використання знезаражених продуктів, кормів і води можуть дозволити санітарно-епідеміологічна і служба ветеринарної медицини.
Запитання для самоперевірки
1. Що таке карантин?

2. Який повний комплекс карантинних заходів здійснюється при особливо небезпечних хворобах?

3. Назвіть визначення термінів «дезактивація», «дегазація» та «дезінфікація».

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Основні законодавчі та нормативно-правові акти
1. Конституція України. Основний закон. -К., 1996.

2. Закони України (зі змінами та доповненнями):

2.1. "Про адміністративні порушення".

2.2. "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя".

2.3. "Про захист людини від впливу іонізуючих випро­мінювань".

2.4. "Про охорону здоров'я".

2.5. "Про охорону праці".

2.6. "Про пожежну безпеку".

2.7. "Про цивільну оборону України".

2.8. "Про захист людини від впливу іонізуючого випро­мінювання".

2.9. "Про охорону здоров'я".

2.10. "Про пожежну безпеку".

3. ДСТУ 2272-2006 "Пожежна безпека. Терміни та визна­чення основних понять".

4. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). - К.: Відділ поліграфії Українського центру держсанепіднагляду МОЗ України, 1998.-125 с
Основна література
1. Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, тех­ногенної та природної небезпеки): Навч. посіб. / В.В. Бєгун, І.М. Науменко. - К., 2004. - 328 с

2. Березуцъкий В.В., Васъковецъ Л.А, Вершшіна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. проф. В.В. Бе-резуцького. - Харків: Факт, 2005. - 348 с.

3. Желгбо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. освіти України І - IV рівнів акред. / За ред. Є.П. Желібо та В.М. Пічі. -Львів: Піча Ю.В.; К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2002. - 328 с

4. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут 1.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навч. по­сіб. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. - 284 с

5. Концепція освіти з напряму "Безпека життя і діяльності людини" / В.О. Кузнецов, В.В. Мухін, О.Ю. Буров та ін. // Інформаційний вісник. Вища освіта. - К.: Вид-во наук.-метод. центру вищої освіти МОНУ, 2001. - № 6. - С 6 - 17.

6. Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навч. посіб. - К: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - 208 с.

7. Михайлюк В.О. Цивільний захист - Ч. 1. Соціальна техногенна і природна безпека: Навч. посіб. - Миколаїв: НУК, 2005.-136 с

8. Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 158 с

9. Мохняк СМ., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., ВасійчукВ.О. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009. - 264 с

10. Осипенко СІ., Іванов А.В. Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту: Навч. посіб. - К., 2008. -286 с.

11. Скобло Ю.С., Соколовсъка Т.Б., Мазоренко Д.І., Тімен-ко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. III - IV рівнів акредитації. - К.: Кондор, 2003.-424 с

12. Черняков ОТ., Кочін І.В., Сидоренко П.І., Букін B.C., Костенецький М.І. Медицина катастроф: Навч. посіб. - К.: Здоров'я, 2001.-348 с

13. Яким Р.С Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. - 304 с

14. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. -Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2005. - 301 с
Додаткова література

1. Бегун В. В., Бегун СВ., Широков СВ., Казачков КВ., Литвинов В.В., Письменный Е.Н. Культура безопасности на ядерных объектах Украины. Учебн. пособ. - К.: НТУУ КПИ, 2009.-363 с.

2. Безопасность жизнедеятельности: Учебн. / Под ред. проф. Э.А. Арустамова. - 2-е изд. перераб. и доп. - Москва: Изд. дом "Дашков и К", 2000. - 678 с.

3. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / О.С. Баб'як, О.М. Сітенко, І.В. Ківва та ін. - Харків: Ранок, 2000. - 304 с.

4. Заплатинський В.М. Полімовний тлумачний словник з безпеки. Підруч. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 120 с ISBN 978-911-01-0002-1.

5. Заплатинский В., Матис И. Безопасность в эру гло­бализации. Монография. - К.: ЦУЛ, 2010.-142 с.

6. Іванова І.В., Заплатинський В.М., Гвоздій СП. Безпека життєдіяльності: Навчально-контролюючі тести. - К.: Саміт-книга,2005.-148с.

7. Импульсная техника пожаротушения и многоплановой защиты. - 3-е изд., с изм. и доп. / Сост.: В.Д. Захматов, А.С. Ко­жемякин. - Черкассы: ЧГТУ, 2002. - 31 с.

8. Кулалаєва КВ., Михашюк В.О., Халмурадов Б.Д. Ручні та пересувні засоби пожежогасіння: основні типи, будова та безпечне використання: Навч. посіб. - К., 2011. - 189 с

9. Кулешов Н.І., Уваров Ю.В., Олейник Є.Л., Пустомельник В.П., Єгурнов Ф.І. Пожежна безпека будівель та споруд. -Харків, 2004.-271 с

10. Літвак СМ., Михайлюк В. О. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - Миколаїв: ТОВ "Компанія ВІД", 2001. - 230 с

11. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. -К., 1998.-544 с

12. Основи соціоекології: Навч. посіб. / Г.О. Бачинський, Н.В. Бернада, В.Д. Бондаренко та ін.; за ред. Г.О. Бачинського. -К.: Вища школа, 1995. - 238 с

13. Павленко А.Р. Компьютер и здоровье. Решение проб­лемы. - 3-е изд., перераб. и доп. - К.: Основа, 1998. - 152 с.

14. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. -Суми: Університетська книга, 1999. - 301 с

15. Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені Наказом МНС України 19.10.04. -№ 126.

16. Смоляр Ф.І Фізіологія та гігієна харчування: Підруч. для студ. - К.: Здоров'я, 2000. - 335 с

17. Халмурадов Б.Д. Безпека життєдіяльності. Перша до­помога в надзвичайних ситуаціях: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 138 с

18. Ярошевська В.М., Ярошевсъкий М.М., Москальов І.В. Безпека життєдіяльності. - К.: НМЦ "Укоопосвіта", 1997. - 292 с
Інтернет-джерела

1. Офіційне інтернет-представництво Президента України -http://www.president.gov.ua

2. Верховна Рада України - http://www.rada.kiev.ua

3. Кабінет Міністрів України - http://www.kmu.gov.ua

4. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України -http://www.mon.gov.ua, www.osvita.com

5. Міністерство екології та природних ресурсів України -http://www.menr.gov.ua

6. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - http://www.mns.gov.ua

7. Рада національної безпеки і оборони України -http://www.rainbow.gov.ua

8. Постійне представництво України при ООН -http://www.uamission.org

9. Північноатлантичний альянс (НАТО) -http://www.nato.int

10. Новини про поточні події у світі, у т.ч. про надзвичайні ситуації, - http://www.100top.ru/news (російською мовою).

11. Сайт, присвячений землетрусам та сейсмічному райо­нуванню території, - http://www.scgis.ru/russian

12. Сайт, присвячений надзвичайним ситуаціям природ­ного характеру, - http://cronical.chat.ru

13. Офіційний сайт Американського вулканологічного то­вариства - http://vulcan.wr.usgs.gov (англійською мовою).

14. Український інститут досліджень навколишнього сере­довища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України - http://www.emu.ukrtel.net/index.htm

15. Офіційний сайт Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляду) - http://www.dnop.kiev.ua

16. Офіційний сайт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - http://www.social.org.ua

17. Официальный сайт Межпарламентской Ассамблеи государств-участников Содружества Независимых Государств (МГТА СНГ) - http://www.iacis.ru

18. Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ -http://base.safework.ru/iloenc

19. Библиотека безопасного груда МОТ -http ://base. safework.ru/safe work

20. Інформаційно-пошукова правова система "Нормативні акти України (НАУ)" - http://www.nau.ua

21. Портал "Украина строительная: строительные компа­нии Украины, строительные стандарты: ДБН ГОСТ ДСТУ" -http ://www. budinfo .com.ua

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН


№ те­ми

Назва теми

Кількість годин

Усьо­го

Аудиторні заняття

Само­стій­на робота

Ра­зом

Лек­ції

Прак­тичні

Семі­нар­ські

1

Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

6

2

2





4

2

Ризик як кількісна оцінка небезпеки

8

6

2

4



2

3

Природні загрози, характер їх проявів та дії людей, тварин, рослин, об'єкти економіки

6

4

2



2

2

4

Техногенні небезпеки та їх наслідки

16

12

6

6



4

5

Соціальні, соціаль­но-політичні та психологічні не безпеки

6

4

2



2

2

6

Менеджмент без­пеки, правове за­безпечення й орга­нізаційно-функціо­нальна структура захисту населення та адміністратив­но-територіальних одиниць у надзвичайних ситуаціях

6

4

2

-

2

2

7

Управління сила­ми та засобами об'єктів господа­рювання під час надзвичайних ситуацій

6

4

2

2

-

2




Разом

54

36

18

12

6

18


1   2   3   4   5

Схожі:

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Методичні рекомендації та конспективний виклад питань, визначених для самостійної

Теми рефератів з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
Життєдіяльність як комплекс взаємозв’язків у системі “Людина – життєве середовище”

Задача 2 (Додатки 1,3)
Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Поняття – безпека, ризик, небезпека. Аксіома про потенціальну небезпеку. (4-7,14,26)

Панорама досвіду
Формування культури здоров’я та навичок здорового способу життя на уроках “Основи здоров’я» та «Безпека життєдіяльності”

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Хто такий незнайомець” (яких дорослих ти знаєш, хто вони такі, з ким і як можна поводитись)

План-конспект Література: С. М. Літвак «Безпека життєдіяльності»
Тема 8: Екологічні проблеми в сучасному світі й Україні. Надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру. Заходи щодо їх...

Реферат на тему «Науково-технічний прогрес і безпека праці»
Розвиток науково-технічного прогресу і актуальність захисту життєдіяльності та охорони праці

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ I СПОРТУ УКРАЇНИ
Методичні вказівкри до виконання розрахунково-графічної роботи з дисципліни «Безпека життєдіяльності» (для студентів всіх напрямів...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»
ПЦБ, 092100 ОПБ, 092100 МБГ, 092100 ТОРБ, 070900 ГІС; 092600 ВВіОВ, 092100 ТВ; 092200 ЕТ, 092200 ОПБЕТ; 100400 ТС, 100400 ОР, 100400...

Безпека життєдіяльності в умовах екстремальних та надзвичайних ситуацій
НС, походження яких пов’язане з технічними об’єктами: вибух, пожежі, аварії на хімічно небезпечних об’єктах, викиди радіоактивних...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка