7. Мета та засоби регулювання ЗЕД.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється з метою:забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;
- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів; - самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою: - законів України; - передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; - рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;
- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.
8. Правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Закону також визначаються правові режими, що застосовуються до іноземних суб’єктів господарської діяльності. Це, зокрема, національний режим, режим найбільшого сприяння та спеціальний. Національний режим означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів. Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мита, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мито, податки, збори та пільги щодо них установлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.
І насамкінець, спеціальний режим застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами з участю України відповідно до чинного законодавства.
9. Органи державного регулювання ЗЕД та їх компетенція.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать: ухвалення, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність із правилами, встановленими цими договорами. Кабінет Міністрів України:вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів і відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; ухвалює нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона має згідно з законами України; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;забезпечує виконання рішень Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності. Національний банк України:здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України; репрезентує інтереси України у відносинах із центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;здійснює інші функції відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.
Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики під час здійснення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; здійснює контроль за додержанням усіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; провадить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування в порядку, визначеному законами України; Міністерство економіки є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого скеровується і координується Кабінетом Міністрів України. Державна митна служба України:здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.Антимонопольний комітет України:здійснює контроль за додержанням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.
10.Органи місцевого управління та їх компетенція в регулюванні ЗЕД.
Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю. До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать:— місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи;— територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.Нормативні акти місцевих Рад народних депутатів України та підпорядкованих їм виконавчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності ухвалюються тільки у випадках, прямо передбачених законами України. Місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі органи діють як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності тільки через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи України.Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи.
В даний час основним органом управління ЗЕД на місцевому рівні являється Управління зовнішніх відносин і зовнішньоекономічної діяльності обласної. Київської і Севастопольської міської державної адміністрації. Подібне Управління в регіонах являється органом державної виконавчої влади. Воно створюється в складі обласної (міської) державної адміністрації з метою виконання її повноважень в сфері міжнародних відносин і співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків й іноземної інвестиційної діяльності. Управління підлягає обласній (міській в Києві й Севастополі) державній адміністрації. Міністерству економіки, Міністерству закордонних справ України і обласній Раді народних депутатів в межах делегованих повноважень.
11. Недержавне регулювання ЗЕД.
Недержавне регулювання ЗЕД відбувається наступними організаціями :1) Товарними, фондовими, валютними біржами. Через ці інститути регулюється попит і пропозиція на товари. біржа — це крупнооптовий ринок і водночас тонкий інструмент реального ціноутворення. 2) Торговельно-промислова палата (ТПП), асоціації та інші організації координаційного типу. Завданнями торгово-промислових палат є: надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців.3) Міжнародні організації типу МВФ, Світовий Банк(СБ), (ВТО). МВФ - основною діяльністю фонду є сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері, розширенні та збалансованості росту міжнародної торгівлі і відповідному поліпшенню макроекономічних умов країн членів. ВТО - головна мета : сприяння розвитку торгівлі як засобу економічного зростання та розвитку; вдосконалення технологій.СБ — головне завдання Банку полягає у стимулюванні приватних іноземних капіталовкладень шляхом надання гарантій чи шляхом прямої участі, а також у сприянні міжнародної торгівлі та підтриманні платіжних балансів.
12. Суб'єкти і методи регулювання ЗЕД.
Суб'єктами ЗЕД в Україні є:
1)фізичні особи - громадяни України., іноземні грома-дяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України.і постійно проживають на її території 2) юридичні особи зареєстровані як такі в України і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;3) об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;4) структурні одиниці суб'єктів господарської
діяльності України іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на її території 5) спільні піприємства за участю суб'єктів господарської діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в України і які мають постійне місцезнаходження на території України;
6) інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами У. Методами регулювання ЗЕД в України є
1) Імперативний метод - встановлення для суб'єктів ЗЕД певних правил поведінки, які вказують що вчиняти певні дії можна тільки в порядку встановленому в законодавстві 2) Метод диспозитивності полягає в можливості учасників ЗЕД діяти декількома способами, на вибір учасника, що встановлені в законодавсві.
13. Товарні, фондові, валютні біржі як регулятори ЗЕД. Біржова торгівля товарами в Україні та її можливість для розробки стратегії виходу на зовнішній ринок.
Біржа — це крупнооптовий ринок і водночас тонкий інструмент реального ціноутворення. Концентрація та централізація величезних товарних мас на готівкових біржах і фінансових ресурсів як з реальним товарним покриттям, так і без нього на строкових біржах дозволяють сформувати економічно обгрунтовану у т.ч прогнозовану ціну, ув'язати рух товарних і грошових потоків, з'єднати виробництво і споживання, полегшити планування господарської діяльності численних контрагентів угод. Можна сказати, що товарна біржа є механізмом і інструментом реального ціноутворення шляхом управління вільною конкуренції між комерційними посередниками, об"днаними у підприємницьку спілку. Що стосується валютної біржі, то найяскравішим представниками є Українська міжбанківська валютна біржа на якій відбуваються торги провідними валютами світу (USD, €). При цьому всі бажаючі можуть купити або продати певну кількість валюти через біржових брокерів - осіб, які зареєстровані на біржі і мають право грати на біржових торгах Функція валютної біржі так ж як і товарної, різниця лише в тому, що тут біржа виступає регулятором цін на валюту в залежності від того скільки валюти продається і скільки купується. Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами що можуть вільно купуватися і продавтися. Основними принципами діяльності бірж України є рівноправність учасників торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність проведення біржових операцій. Установлюючи правила торгівлі, обов'язкові для всіх учасників торгів, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропонування.Провідні позиції у біржовій торгівлі України зайняла Українська біржа. Тут концентрується необхідна інформація про потреби виробництва, попит та пропонування предметів народного споживання, укладаються угоди на їх поставки, виставляються зразки товарів, які потім, залежно від попиту на них, будуть випускатися в масовій кількості.Водночас товарна біржа несе серйозні зобов'язання, які полягають у забезпеченні умов для проведення біржової торгівлі, регулюванні процесу укладання й виконання біржових операцій, координації цін на підставі співвідношення попиту й пропонування товарів, надання членам і відвідувачам організаційних та інших послуг, збирання, обробка й поширення інформації про кон'юнктуру ринку.
14. Міжнародні аукціони і торги, їх організація і проведення.
Міжнародні товарні аукціони - це спеціально організовані, що періодично діють у певних місцях ринки. На них шляхом публічних торгів по черзі відбувається продаж попередньо оглянутих покупцями аукціонних товарів, що переходять у власність того покупця, що запропонував за них найвищу ціну, не перекриту іншими учасниками торгів. Сьогодні до основних аукціонних товарів відносять: хутро, чай, тютюн, фрукти, рибу, антикварні вироби, предмети старовини, художні вироби. Періодичність проведення аукціонних торгів залежить від специфіки товару. Чай продають звичайно 1-2 разу на тиждень, хутро - кілька разів на рік. Аукціони можуть організовуватися як окремими торговельними фірмами, так і кількома продавцями. Власник доставляє свій товар аукціонному підприємству. Спеціалісти оглядають товар, здійснюють необхідне сортування, підбирання й упаковування. Час і місце аукціону повідомляється через пресу. Крім того, постійним і можливим покупцям надсилають брошуру-проспект, де вказуються усі умови аукціону: час і місце огляду товарів; умови розрахунків, приймання і здавання товару; порядок регулювання спорів; відомості про товар. Вказуються прізвище власника товару й аукціоніста. Аукціонний торг може проводитися гласним і німим способом. Аукціонний торг ведеться публічно, почергово на кожний лот. При гласному способі аукціоніст повідомляє номер і початкову мінімальну ціну. Присутні починають підвищувати її. Після трикратного запитання (ніхто більше?) відбувається удар молотком по столу, і товар переходить у власність того покупця, котрий запропонував за нього найвищу ціну.Правила деяких аукціонів дозволяють знімати товар з аукціонного торгу, якщо досягнута вища ціна не задовольняє власника товару. Через деякий час непроданий лот знову виставляється на продаж.
Інколи аукціонний торг здійснюється зі зниженням ціни. При цьому оголошується вихідна мінімальна ціна. Потім покупці поступово знижують цю ціну. Небезпека втратити товар змушує учасників аукціону прийняти вищі ціни. Присутність великої кількості конкуруючих покупців допомагає краще виявити попит. Домагаючись отримання вигідних цін на аукціоні, продавець знає, як продавати товар і поза аукціоном. Але є труднощі і для продавця. По-перше, скупчення товарів, що іноді перевищує попит, може спричинити зниження цін. У такому разі виникає потреба вивозити товар, що вимагає транспортних витрат. Заморожуються оборотні кошти.
15. Організація і проведення міжнародних торгів /тендерів/ в Україні.
Торги – це змагальний спосіб купівлі і продажу товарів чи здавання підрядів на здійснення окремих робіт на певних умовах. Торги дають змогу зосередити в одному місці велику кількість постачальників чи підрядчиків. До торгів звичайно звертаються державні установи, муніципальні органи і приватні фірми при будівництві залізниць, портових, іригаційних, комунальних споруд, промислових підприємств, при закупівлі приладів, матеріалів, устаткування, сировини, продуктів харчування. Державні і муніципальні органи звичайно не займаються регулярними комерційними операціями, не мають комерційного апарату. Тому вони організовують торги шляхом зосередження великого числа конкуруючих фірм в одному місці. Оголошення про торги публікуються заздалегідь у пресі. Фірми, що бажають взяти участь у торгах, звичайно спочатку дають заставу в 1-3% від вартості очікуваної угоди. Держава звільняється від застави.З метою широкого маневрування організатори торгів установлюють складну процедуру, пов'язану з різноманітними формальностями. Це робиться для того, щоб заздалегідь відхилити невигідні пропозиції. Торги підрозділяються на публічні і негласні. У публічних торгах можуть брати участь усі бажаючі фірми, у тому числі й іноземні. До участі в негласних торгах залучається обмежена кількість найбільших фірм. Через їх посередництво закуповуються складні машини, устаткування, будуються різноманітні об'єкти. Є ще й одиничні торги, коли до угоди залучається лише одна фірма.Організація торгів. Оголошення в пресі публікуються за 1-2 місяці до їх початку. Торговельні палати, консули, торговельні радники, торговельні центри інформують свої країни про майбутні торги. Умови проведення торгів містяться в так званому тендері. Якщо мова йде про торги на виконання конкретних робіт, то до тендерів додаються описи, креслення, плани. Якщо торги вимагають певних послуг, то звичайно пропозиції даються в письмовому вигляді й оголошуються в день торгу. Запізнілі пропозиції не приймаються. Усі пропозиції публікуються в пресі. Оферента присутні при оголошенні їхніх пропозицій. Якщо кілька пропозицій однакові, то може бути влаштований аукціон. Якщо і це не дасть результату, то питання вирішує жереб. Організатори торгів не зобов'язані вказувати причини відхилень пропозицій.
|