Чи готова дитина до школи ?

1. 
   Відбору дитини до школи або обгрунтування доцільності відстрочки її прийому до школи;
   
2. 
   Раннього виявлення тих дітей, які у процесі організації їх діяльності на уроці потребують додаткової уваги з боку вчителя;
   
3. 
   Розробки індивідуальної програми розвитку молодшого школяра.
   

• 
  Інтелектуальну готовність (розвинуті у дошкольному віці форми мислення – наочно-образне, наочно-схематичне та інші; творчу уяву, наявність основних уявлень про природні та соціальні явища);
  
• 
  Вольову готовність (сформованість відповідного рівня довільності);
  
• 
  Мотиваційну готовність (бажання ходити до школи, набувати нові знання, бажання зайняти нову соціальну позицію – стати учнем);
  
• 
  Готовність до спілкування (сформованість у дитини відношення до вчителя як до дорослого, що має особливі соціальні функції, розвиток необхідних форм спілкування з однолітками);
  
• 
  Рівень оволодіння дитиною ігровою діяльністю.
  

• 
  Визначати ступінь готовності дитини до шкільного навчання;
  
• 
  Покращувати процес адаптації дитини до школи;
  
• 
  Запобігати втомлюваності й захворюваності молодших школярів, надмірній нервово-психічній напрузі під час виконання шкільних завдань;
  
• 
  Спрямувати увагу вихователів, вчителів і батьків на необхідність проведення додаткової розвиваючої та корекційної роботи із дітьми, які мають низький рівень готовності до навчання у школі.
  

1. 
   Вселити у дитину віру у свої сили, не здійснювати вплив, що веде до формування заниженої самооцінки.
   
2. 
   Не допускати у душу дитини страху до навчання, школи. Тому всі заняття з дитиною необхідно проводити в ігровій формі, не підвищуючи голос до крику у разі неспроможності дитиною виконати відразу ж те чи інше завдання у повному обсязі.
   
3. 
   Потрібно частіше хвалити і підбадьорювати дитину. Пам’ятаймо вислів Гомера “Боги і діти живуть там, де їх хвалять”.
   
4. 
   Батькам і вчителям не потрібно “тренувати” дитину виконувати наведені вище завдання та подібні їм. Таке “тренування” дасть лише видимість успіху, а під час зіткнення із новими завданнями дитина зазнає невдачі, яка може бути розцінена нею як особистісна поразка.
   
5. 
   З метою підвищення рівня розвитку мислення і мовлення важливо навчити дитину брати участь у колективних рольових іграх. Кожна роль у таких іграх потребує певного розвитку психічних пізнавальних процесів (зокрема: активного мовленнєвого спілкування із іншими учасниками гри, різноманітних операцій мислення (аналізу, синтезу, класифікації, узагальнення тощо).
   
6. 
   Обов’язковою умовою формування готовності дитини до школи є не тільки розповідання дорослими казок дитині у період від 3 до 5 років, а й слухання дитячих версій “Колобка”, “Ріпки” тощо. Зазначимо, що від 3 до 5 років природною функцією та потребою дитини є “усвідомлення та відпрацювання у грі глибинних смислів життя”⁹. Певною мірою цьому сприяє використання казок, пісень, змістовних віршів, які пробуджують і формують у дитини високі гуманістичні прагнення (ідеали дружби, любові, взаємодопомоги тощо). Отже, доцільно переглянути з точки зору гуманізму ті художні твори, які ми використовуємо у спілкуванні з дітьми дошкільного віку.
   

7. 
   У дошкільному і молодшому шкільному віці у дитини інтенсивно формується образне мислення. Важливе значення для його розвитку мають заняття з малювання, ліплення, аплікації, конструювання. Спробуйте разом із дитиною складати загадки, використовуючи явища і предмети із оточуючої дійсності: ( “Хто шапочку має, та ніколи її не знімає?” (Цвях, гриб, канцелярсько кнопка); “В мене в кімнаті висить маленьке “сонце”, захочу – включу, а захочу – виключу!” (Лампочка); “Мала трудівниця по квітах літала, дітям ласощі збирала” (Бджола і мед)) тощо. Всі ці загадки та багато інших складали для психолога й вчителів діти 5-7 років, учні ЗОШ №9 м. Черкаси.
   
8. 
   Психологами встановлено, що розвиток моторики руки у дитини дошкільного віку має тісний зв’язок із розвитком психічних пізнавальних процесів. Тому, при недостатньому рівні розвитку дрібних м’язів та моторики руки дуже корисними є такі вправи: нанизування гудзиків, роздягання та одягання ляльки, складання «мозаїки», ліплення, малювання тощо.
   

Література

1. 
   Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6т. - М., 1982.
   
2. 
   Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога.- М., 1987.
   
3. 
   Диагностика умственного развития дошкольника.- М., 1978.
   
4. 
   Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков.- Л., 1982.
   
5. 
   Зимбардо Ф. Застенчивость: Пер. с англ.- М.,1991.
   
6. 
   Мухина В.С. Изобразительная деятельность ребёнка как форма усвоения социального опыта.- М., 1986.
   
7. 
   Одарённые дети.- М., 1991.
   
8. 
   Подласый И.П. Педагогика начальной школы.- М., 2000.
   
9. 
   Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти.- К., 1996.
   
10. 
    Психодиагностика и школа. Таллин, 1980.
    
11. 
    Рабочая книга школьного психолога/ Под ред. И.В. Дубровиной.- М., 1991.
    
12. 
    Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании.- М., 1996.
    
13. 
    Хоментаускас П.Т. Семья глазами ребёнка, -М., 1989.